The paper contains a survey of the results obtained during the last ten years in the theory of elliptic boundary problems in Hörmander function spaces, developed by the authors, and other related results of modern analysis. The basics of this theory and some of its applications are systematically expounded in the monograph Hörmander Spaces, Interpolation, and Elliptic Problems (De Gruyter, Berlin/Boston, 2014) by the first two authors of the survey.

1. Вступ.

У теорiї рiвнянь з частинними похiдними центральне мiсце посiдають питання iснування, єдиностi та регулярностi їх розв’язкiв. На вiдмiну вiд звичайних диференцiальних рiвнянь з регулярними коефiцiєнтами цi питання є досить складними. Так, вiдомi приклади лiнiйних диференцiальних рiвнянь з гладкими коефiцiєнтами та правими частинами в $\mathbb{R}^{3}$, якi не мають розв’язкiв на жоднiй вiдкритiй пiдмножинi простору $\mathbb{R}^{3}$ навiть у класi розподiлiв [43, п. 6.1]. Деякi однорiднi диференцiальнi рiвняння, зокрема елiптичного типу, з гладкими (але не аналiтичними) коефiцiєнтами в $\mathbb{R}^{n}$ мають нетривiальнi розв’язки з компактним носiєм [44, теорема 13.6.15]. Тому будь-яка крайова задача для такого рiвняння в евклiдовiй областi, ширшiй за носiй, не є однозначно розв’язною. Питання щодо регулярностi розв’язкiв є також досить складним. Наприклад, вже для оператора Лапласа вiдомо [38, п. 4.5], що з умови $\Delta u\in C(\Omega)$ для розподiлу $u$ не випливає, що вiн є двiчi диференцiйовною класичною функцiєю в евклiдовiй областi $\Omega$. Отже, максимальна регулярнiсть розв’язку рiвняння $\Delta u=f$ не досягається у шкалi просторiв $C^{k}(\Omega)$, де цiле $k\geq 2$, тобто $f\in C^{k-2}(\Omega)\not\Rightarrow u\in C^{k}(\Omega)$. Аналогiчна ситуацiя має мiсце для довiльного лiнiйного елiптичного рiвняння з коефiцiєнтами класу $C^{\infty}(\overline{\Omega})$ [120, п 5.7.3].

Найбiльш повно зазначенi питання дослiдженi для лiнiйних елiптичних диференцiальних рiвнянь i крайових задач. Це було зроблено в 50–60-х роках XX столiття у роботах С. Агмона, А. Дуглiса, Л. Нiренберга [1, 2, 28], Ю. М. Березанського [16], Ф. Браудера [20, 21], Л. Р. Волевича [135], Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса [61, 62, 63], Я. А. Ройтберга [109, 157], В. О. Солоннiкова [158, 159], Л. Хермандера [43], М. Шехтера [112, 113] та iнших. При цьому елiптичнi рiвняння були дослiдженi у класичних шкалах просторiв Гельдера (дробових порядкiв) i просторiв Соболєва (як додатних, так i вiд’ємних дiйсних порядкiв).

Фундаментальний результат теорiї елiптичних рiвнянь полягає у тому, що вони породжують обмеженi фредгольмовi оператори (тобто оператори зi скiнченним iндексом) на вiдповiдних парах цих просторiв. Наприклад, якщо на замкненому гладкому многовидi $\Gamma$ задано лiнiйне елiптичне диференцiальне рiвняння $Au=f$ порядку $m$, то диференцiальний оператор $A$ є обмеженим i фредгольмовим на парi гiльбертових просторiв Соболєва $H^{s+m}(\Gamma)$ i $H^{s}(\Gamma)$ вiдповiдно порядкiв $s+m$ i $s\in\mathbb{R}$. Звiдси випливає, що максимальна гладкiсть розв’язку такого рiвняння досягається у соболєвськiй шкалi, тобто $f\in H^{s}(\Gamma)\Rightarrow u\in H^{s+m}(\Gamma)$. Якщо многовид має межу, то фредгольмiв оператор породжується неоднорiдною елiптичною крайовою задачею для вказаного рiвняння, наприклад, задачею з крайовими умовами Дiрiхле. Згодом у працях Ґ. Трiбеля [119], Й. Франке i Т. Рунста [36, 111], Й. Йонсона [51] та одного з авторiв [93, 152] було показано, що елiптичнi рiвняння i крайовi задачi породжують фредгольмовi оператори на бiльш тонких шкалах функцiональних просторiв Нiкольського–Бєсова, Зiгмунда i Лiзоркiна–Трiбеля. Цi результати знайшли численнi застосування у теорiї диференцiальних рiвнянь, математичнiй фiзицi, спектральнiй теорiї диференцiальних операторiв (див. монографiї Ю. М. Березанського [16], О. О. Ладиженської i Н. М. Уральцевої [59], Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса [63], Я. А. Ройтберга [109, 110], I. В. Скрипника [116], Ґ. Трiбеля [120], огляди М. С. Аграновича [3, 4] i наведену там бiблiографiю).

З точки зору застосувань, особливо до спектральної теорiї, найбiльш важливим є випадок гiльбертових просторiв. Втiм, єдиною шкалою гiльбертових просторiв, у якiй були систематично дослiдженi властивостi елiптичних операторiв, тривалий час залишалася шкала просторiв Соболєва. Як з’ясувалося вона є занадто грубою для багатьох важливих задач аналiзу [39, 118, 121, 122], теорiї диференцiальних рiвнянь [43, 44, 102, 104], теорiї випадкових процесiв [50], де виникають елiптичнi оператори.

Цього недолiку позбавленi функцiональнi простори узагальненої гладкостi, зокрема введенi Л. Хермандером в [43, п. 2.2]. Вони параметризованi не числовим набором, а досить загальною ваговою функцiєю $k=k(\xi)$ частотних змiнних $\xi=(\xi_{1},\ldots,\xi_{n})$, дуальних до просторових змiнних вiдносно перетворення Фур’є $\mathcal{F}$. Зокрема, Л. Хермандер дослiдив гiльбертiв простiр $\mathcal{B}_{2,k}(\mathbb{R}^{n})$, який складається з усiх повiльно зростаючих розподiлiв $w$ на $\mathbb{R}^{n}$ таких, що $k\mathcal{F}w\in L_{2}(\mathbb{R}^{n})$, i надiлений нормою $\|k\mathcal{F}w\|_{L_{2}(\mathbb{R}^{n})}$ розподiлу $w$. Якщо $k(\xi)\equiv(1+|\xi|^{2})^{s/2}$ для деякого $s\in\mathbb{R}$, то отримуємо простiр Соболєва $\mathcal{B}_{2,k}(\mathbb{R}^{n})=H^{(s)}(\mathbb{R}^{n})$.

Простори $\mathcal{B}_{2,k}(\mathbb{R}^{n})$ посiдають центральне мiсце серед просторiв узагальненої гладкостi [34, 40, 52]. Вони є об’єктом рiзних дослiджень, частину з яких виконано в останнi десять рокiв (див., наприклад, [18, 26, 41, 64, 92, 101]). Чимало з них пов’язано з теорiєю елiптичних операторiв i елiптичних крайових задач та викладено в монографiї [86] i оглядах [83, 84, 150] перших двох авторiв. Даний огляд мiстить результати, якi отримано в останнi десять рокiв i доповнюють дослiдження, викладенi у цих працях. Їх мотивацiя бiльш детально висвiтлена у вступах до [84, 86]. Доцiльнiсть та перспективи таких дослiджень обговоренi у монографiї Ґ. Трiбеля [122, сс. 57–60].

Зауважимо, що в останнiй час простори узагальненої гладкостi знайшли важливi застосування до рiзних параболiчних диференцiальних рiвнянь [29, 30, 65, 66, 67, 68, 89, 90, 145]. Зважаючи на це, авторами готується огляд застосувань просторiв Хермандера до параболiчних початково-крайових задач.

Стаття складається з 12 роздiлiв. Перший з них — вступ. Роздiл 2 присвячений RO-змiнним функцiям на нескiнченностi, якi служать показником узагальненої гладкостi для гiльбертових просторiв Хермандера, розглянутих у розд. 3. Цi простори утворюють розширену соболєвську шкалу на $\mathbb{R}^{n}$ та евклiдових областях. Її iнтерполяцiйнi властивостi обговорено у розд. 4. У розд. 5 розглянуто таку шкалу на компактному $C^{\infty}$-многовидi без краю.

Роздiли 6–8 присвяченi застосуванням розширеної соболєвської шкали до лiнiйних елiптичних диференцiальних систем. У розд. 6 розглянуто системи в $\mathbb{R}^{n}$, рiвномiрно елiптичнi за Дуглiсом–Нiренбергом. Вiн мiстить глобальну апрiорну оцiнку їх розв’язкiв, достатнi умови їх узагальненої та класичної гладкостi та умови фредгольмовостi вiдповiдного матричного диференцiального оператора на пiдходящих парах просторiв Хермандера. У розд. 7 обговоренi версiї цих результатiв для елiптичних за Дуглiсом–Нiренбергом диференцiальних систем, заданих на компактному $C^{\infty}$-многовидi без краю. Елiптичнi системи з параметром на такому многовидi розглянутi в розд. 8. Оператори, породженi цими системами встановлюють iзоморфiзми на парах просторiв Хермандера для великих за модулем значень комплексного параметра з кута елiптичностi системи, а розв’язки допускають двобiчну апрiорну оцiнку зi сталими, не залежними вiд цих значень.

Роздiли 9–12 присвяченi застосуванням розширеної соболєвської шкали до лiнiйних елiптичних диференцiальних крайових задач. У розд. 9 розглянуто регулярнi елiптичнi крайовi задачi, заданi в обмеженiй евклiдовiй областi класу $C^{\infty}$. Зазначено, що цi задачi є фредгольмовими на пiдходящих парах просторiв Хермандера i наведено достатнi умови узагальненої та класичної гладкостi розв’язкiв, а також їх локальну (аж до частини межi областi) апрiорну оцiнку у просторах Хермандера. У розд. 10 розглянуто елiптичнi крайовi задачi з параметром у цих просторах. Вiн мiстить версiї результатiв розд. 8 для цих задач. Властивостi регулярних елiптичних задач з крайовими даними як завгодно низької регулярностi обговорено у розд. 11. Вони доповнюють результати розд. 9. Окремо розглянуто випадок однорiдного елiптичного диференцiального рiвняння. Останнiй роздiл 12 присвячений елiптичним крайовим задачам з додатковими невiдомими функцiями у крайових умовах, порядки яких можуть бути як завгодно великими. Вiн мiстить теореми про фредгольмовiсть цих задач на парах просторiв Хермандера, умови локальної регулярностi їх розв’язкiв та вiдповiднi їх апрiорнi оцiнки.

Сформульованi теореми порiвняно з близькими результатами, отриманими для вужчих або iнших класiв просторiв узагальненої гладкостi, елiптичних рiвнянь i елiптичних крайових задач.

2. RO-змiннi функцiї

Цi функцiї служать показником гладкостi для гiльбертових просторiв Хермандера, якi утворюють розширену соболєвську шкалу.

За означенням, клас $\mathrm{RO}$ складається з усiх вимiрних за Борелем функцiй $\alpha:\nobreak[1,\infty)\rightarrow(0,\infty)$, для яких iснують числа $b>1$ i $c\geq 1$ такi, що $c^{-1}\leq\alpha(\lambda t)/\alpha(t)\leq c$ для усiх $t\geq 1$ i $\lambda\in[1,b]$ (числа $b$ i $c$ можуть залежати вiд $\alpha$). Такi функцiї називають RO- (або OR-) змiнними на нескiнченностi.

Клас $\mathrm{RO}$ введений В. Г. Авакумовичем [14], досить повно вивчений i має рiзнi застосування, зокрема у теоремах тауберового типу [19, 22, 114].

Кожна функцiя $\alpha\in\mathrm{RO}$ обмежена i вiдокремлена вiд нуля на будь-якому вiдрiзку $[1,q]$, де $1<q<\infty$ [114, лема A.1]. Клас $\mathrm{RO}$ має такий iнтегральний опис [114, теорема A.1].

Теорема 2.1.

Функцiя $\alpha:\nobreak[1,\infty)\rightarrow(0,\infty)$ належить до $\mathrm{RO}$ тодi i тiльки тодi, коли

$$\alpha(t)=\exp\Biggl{(}\beta(t)+\int\limits_{1}^{\>t}\frac{\gamma(\tau)}{\tau}\;d\tau\Biggr{)}\quad\mbox{при}\quad t\geq 1$$ (2.1)

для деяких вимiрних за Борелем обмежених функцiй $\beta,\gamma:\nobreak[1,\infty)\rightarrow\mathbb{R}$.

Важливу роль для функцiй класу $\mathrm{RO}$ вiдiграють їх iндекси Матушевської [70]. Для означення цих iндексiв знадобиться така властивiсть класу RO [114, теорема A.2].

Теорема 2.2.

Для будь-якої функцiї $\alpha\in\mathrm{RO}$ iснують дiйснi числа $s_{0}$ i $s_{1}$, причому $s_{0}\leq s_{1}$, i додатнi числа $c_{0}$ i $c_{1}$ такi, що

$$c_{0}\lambda^{s_{0}}\leq\frac{\alpha(\lambda t)}{\alpha(t)}\leq c_{1}\lambda^{s_{1}}\;\;\;\mbox{для ус\T2A\cyrii х}\;\;\;t\geq 1\;\;\;\mbox{\T2A\cyrii}\;\;\;\lambda\geq 1.$$ (2.2)

Нижнiй i верхнiй iндекси Матушевської функцiї $\alpha\in\mathrm{RO}$ означаються вiдповiдно за формулами

$$\sigma_{0}(\alpha):=\sup\{s_{0}\in\mathbb{R}:\,\mbox{викону\T2A\cyrie ться л\T2A\cyrii ва нер\T2A\cyrii вн\T2A\cyrii сть в \eqref{21.1}}\},$$ (2.3)

$$\sigma_{1}(\alpha):=\inf\{s_{1}\in\mathbb{R}:\,\mbox{викону\T2A\cyrie ться права нер\T2A\cyrii вн\T2A\cyrii сть в \eqref{21.1}}\}$$ (2.4)

[19, п. 2.1.2]; тут $-\infty<\sigma_{0}(\alpha)\leq\sigma_{1}(\alpha)<\infty$.

З теореми 2.2 випливає, що кожна функцiя $\alpha\in\mathrm{RO}$ є мiжстепеневою, тобто

$$(s_{0}<\sigma_{0}(\alpha),\;\sigma_{1}(\alpha)<s_{1})\;\Longrightarrow\;(c_{0}^{\prime}\lambda^{s_{0}}\leq\alpha(\lambda)\leq c_{1}^{\prime}\lambda^{s_{1}}\;\mbox{для ус\T2A\cyrii х}\;\lambda\geq 1),$$ (2.5)

де додатнi числа $c_{0}^{\prime}$ i $c_{1}^{\prime}$ не залежать вiд $\lambda$.

Вкажемо вiдомi [114, вправи до розд. 1] приклади функцiй з класу $\mathrm{RO}$.

Приклад 2.1.

До класу $\mathrm{RO}$ належить кожна неперервна функцiя $\alpha:[1,\infty)\rightarrow(0,\infty)$ така, що

$$\alpha(t)=t^{s}(\ln t)^{r_{1}}(\ln\ln t)^{r_{2}}\ldots(\underbrace{\ln\ldots\ln}_{k\;\mbox{\small раз\T2A\cyrii в}}t)^{r_{k}}\quad\mbox{для}\quad t\gg 1,$$

де числа $k\in\mathbb{N}$ i $s,r_{1},\ldots,r_{k}\in\mathbb{R}$ вибранi довiльно. Для неї $\sigma_{0}(\alpha)=\sigma_{1}(\alpha)=s$.

Приклад 2.2.

До класу $\mathrm{RO}$ належить функцiя $\alpha(t):=t^{s}e^{(\ln t)^{r}}$ аргументу $t\geq 1$, де числа $s\in\mathbb{R}$ i $r\in(0,1)$ вибранi довiльно. Для неї також $\sigma_{0}(\alpha)=\sigma_{1}(\alpha)=s$.

Цi функцiї є еталонним прикладом функцiй, правильно змiнних за Й. Караматою [53] на нескiнченностi.

Вимiрна за Борелем функцiя $\alpha:\nobreak[1,\infty)\rightarrow(0,\infty)$ називається правильно змiнною за Караматою на нескiнченностi, якщо iснує число $s\in\mathbb{R}$ таке, що $\alpha(\lambda t)/\alpha(t)\to\lambda^{s}$ при $t\rightarrow\infty$ для кожного $\lambda>0$. Число $s$ називається порядком змiнення функцiї $\alpha$ на нескiнченностi. У випадку $s=0$ ця функцiя називається повiльно змiнною на нескiнченностi за Караматою.

Iснують функцiї $\alpha\in\mathrm{RO}$ такi, що $\sigma_{0}(\alpha)=\sigma_{1}(\alpha)$, але $\alpha$ не еквiвалентна в околi нескiнченностi жоднiй функцiї $\eta>\nobreak 0$, правильно змiннiй на нескiнченностi. (Як звичайно, додатнi функцiї $\alpha$ i $\eta$ називаємо еквiвалентними в околi нескiнченностi, якщо обидвi функцiї $\alpha(t)/\eta(t)$ i $\eta(t)/\alpha(t)$ обмеженi на деякому променi $[r,\infty)$, де $r\gg 1$.)

Приклад 2.3.

Прикладом такої функцiї $\alpha\in\mathrm{RO}$ служить функцiя $\alpha(t):=e^{h(\ln t)}$ аргументу $t\geq 1$, де $h$ означено за формулами: $h(x):=0$ при $x\in[0,1]$ та $h(x):=h(2^{j})+(x-2^{j})^{1/2}$ при $x\in[2^{j},2^{j+1}]$ для кожного цiлого $j\geq 0$; для неї $\sigma_{0}(\alpha)=\sigma_{1}(\alpha)=0$ [19, твердження 2.2.8].

Наведемо приклади функцiї класу $\mathrm{RO}$ з рiзними iндексами Матушевської.

Приклад 2.4.

Виберемо довiльно числа $\theta\in\mathbb{R}$, $\delta>0$, $r\in(0,1]$ i означимо функцiю $\alpha$ за формулами $\alpha(t):=t^{\theta+\delta\sin(\ln\ln t)^{r}}$, якщо $t>e$, i $\alpha(t):=t^{\theta}$, якщо $1\leq t\leq e$. Тодi $\alpha\in\mathrm{RO}$, причому $\sigma_{0}(\alpha)=\theta-\delta$ i $\sigma_{1}(\alpha)=\theta+\delta$ у випадку $0<r<1$, але $\sigma_{0}(\alpha)=\theta-\sqrt{2}\delta$ i $\sigma_{1}(\alpha)=\theta+\sqrt{2}\delta$ у випадку $r=1$. Якщо $r>1$, то $\alpha\notin\mathrm{RO}$ [9, п. 3].

Приклад 2.5.

Виберемо довiльно дiйснi числа $r<s$ i зростаючу послiдовнiсть $(\theta_{k})_{k=1}^{\infty}$ таку, що $\theta_{1}=1$ та $\theta_{k}\to\infty$ при $k\to\infty$. Покладемо $\pi_{k}:=\theta_{1}\ldots\theta_{k}$ для кожного $k\in\mathbb{N}$ i означимо функцiю $\alpha\in\mathrm{RO}$ за формулою (2.1) де $\beta(t)\equiv 0$, а $\gamma(\tau):=r$, якщо $\tau\in[\pi_{2j-1},\pi_{2j}]$ для деякого $j\in\mathbb{N}$, та $\gamma(\tau):=s$ у противному разi. Для цiєї функцiї $\sigma_{0}(\alpha)=r$ i $\sigma_{1}(\alpha)=s$ [8, п. 3].

3. Розширена соболєвська шкала

Ця шкала складається з функцiональних просторiв Хермандера $H^{\alpha}$, для яких показник гладкостi $\alpha$ пробiгає клас $\mathrm{RO}$. Усi лiнiйнi простори вважаємо комплексними, а функцiї та розподiли — комплекснозначними (якщо iнше не зазначено окремо). Розглянемо спочатку простори на $\mathbb{R}^{n}$, де $\nobreak{n\in\mathbb{N}}$. Нехай $\alpha\in\mathrm{RO}$.

За означенням, лiнiйний простiр $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ складається з усiх розподiлiв $w\in\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n})$ таких, що їх перетворення Фур’є $\widehat{w}$ локально iнтегровне за Лебегом на $\mathbb{R}^{n}$ i задовольняє умову

$$\int_{\mathbb{R}^{n}}\alpha^{2}(\langle\xi\rangle)\,|\widehat{w}(\xi)|^{2}\,d\xi<\infty.$$

У просторi $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ означенi скалярний добуток i норма за формулами

$$(w_{1},w_{2})_{\alpha,\mathbb{R}^{n}}:=\int_{\mathbb{R}^{n}}\alpha^{2}(\langle\xi\rangle)\,\widehat{w_{1}}(\xi)\,\overline{\widehat{w_{2}}(\xi)}\,d\xi\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\|w\|_{\alpha,\mathbb{R}^{n}}:=(w,w)_{\alpha,\mathbb{R}^{n}}^{1/2}.$$

Тут, як звичайно, $\langle\xi\rangle:=(1+|\xi|^{2})^{1/2}$ – згладжений модуль вектора $\xi\in\mathbb{R}^{n}$, а $\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n})$ – лiнiйний топологiчний простiр Л. Шварца повiльно зростаючих розподiлiв в $\mathbb{R}^{n}$. Всi розподiли трактуються як антилiнiйнi функцiонали на вiдповiдних просторах основних функцiй. Отже, $\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n})$ є антидуальним простором до лiнiйного топологiчного простору $\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n})$ нескiнченно гладких швидко спадаючих функцiй на $\mathbb{R}^{n}$, причому дуальнiсть розглядається вiдносно скалярного добутку у гiльбертовому просторi $L_{2}(\mathbb{R}^{n})$ функцiй, квадратично iнтегровних на $\mathbb{R}^{n}$.

Простiр $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ повний (тобто гiльбертiв) i сепарабельний. Виконуються неперервнi i щiльнi вкладення $\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n})\hookrightarrow H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})\hookrightarrow\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n})$. У просторi $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ також щiльна множина $C_{0}^{\infty}(\mathbb{R}^{n})$ усiх нескiнченно диференцiйовних на $\mathbb{R}^{n}$ функцiй з компактним носiєм

Простiр $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ є гiльбертiв iзотропний випадок просторiв $\mathcal{B}_{p,k}(\mathbb{R}^{n})$, введених i дослiджених Л. Хермандером [43, п. 2.2] (див також його монографiю [44, п. 10.1]). А саме, $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})=\mathcal{B}_{p,k}(\mathbb{R}^{n})$, якщо $p=2$ i $k(\xi)=\alpha(\langle\xi\rangle)$ для усiх $\xi\in\mathbb{R}^{n}$. У гiльбертовому випадку $p=2$ простори Хермандера збiгаються з просторами, введеними i дослiдженими Л. Р. Волевичем i Б. П. Панеяхом [124, § 2].

У випадку степеневої функцiї $\alpha(t)\equiv t^{s}$, простiр $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ стає гiльбертовим простором Соболєва $H^{(s)}(\mathbb{R}^{n})$ порядку $s\in\mathbb{R}$. У загальному випадку виконуються щiльнi неперервнi вкладення

$$H^{(s_{1})}(\mathbb{R}^{n})\hookrightarrow H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})\hookrightarrow H^{(s_{0})}(\mathbb{R}^{n}),\quad\mbox{якщо}\quad s_{0}<\sigma_{0}(\alpha)\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\sigma_{1}(\alpha)<s_{1}.$$ (3.1)

Це випливає з властивостi (2.5).

Клас гiльбертових функцiональних просторiв $\{H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n}):\alpha\in\mathrm{RO}\}$ називаємо розширеною соболєвською шкалою на $\mathbb{R}^{n}$. Вiн видiлений i дослiджений в [85, 87, 148] i [86, п. 2.4.2], а його назва запропонована в [85, п. 2].

З властивостей просторiв Хермандера [43, п. 2.2] випливають такi властивостi розширеної соболєвської шкали ([85, Твердження 2] або [86, Твердження 2.6]).

Теорема 3.1.

Нехай $\alpha,\alpha_{1}\in\mathrm{RO}$. Тодi:

• Функцiя $\alpha(t)/\alpha_{1}(t)$ обмежена в околi нескiнченностi тодi i тiльки тодi, коли $H^{\alpha_{1}}(\mathbb{R}^{n})\hookrightarrow H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$. Це вкладення неперервне i щiльне.

• Простори $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ i $H^{1/\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ взаємно дуальнi вiдносно розширення за неперервнiстю скалярного добутку в $L_{2}(\mathbb{R}^{n})$.

• Для кожного цiлого числа $\lambda\geq 0$ нерiвнiсть

  $$\int_{1}^{\,\infty}\;t^{2\lambda+n-1}\alpha^{-2}(t)\,dt<\infty$$

  рiвносильна вкладенню $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})\hookrightarrow C^{\lambda}_{\mathrm{b}}(\mathbb{R}^{n})$. Це вкладення неперервне.

Стосовно твердження (ii) зауважимо, що $\alpha\in\mathrm{RO}\Leftrightarrow 1/\alpha\in\mathrm{RO}$. Як звичайно, у твердженнi (iii) через $C^{\lambda}_{\mathrm{b}}(\mathbb{R}^{n})$ позначено банахiв простiр усiх функцiй, якi заданi на $\mathbb{R}^{n}$ i мають неперервнi i обмеженi на $\mathbb{R}^{n}$ частиннi похiднi до порядку $\lambda$ включно.

Нехай $\Omega$ — довiльна непорожня вiдкрита множина в $\mathbb{R}^{n}$. Розширена соболєвська шкала на $\Omega$ — це клас $\{H^{\alpha}(\Omega):\alpha\in\mathrm{RO}\}$ просторiв, якi означаються у такий спосiб: лiнiйний простiр $H^{\alpha}(\Omega)$ складається зi звужень в $\Omega$ усiх розподiлiв $w\in H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ i надiлений нормою

$$\|u\|_{\alpha,\Omega}:=\inf\bigl{\{}\|w\|_{\alpha,\mathbb{R}^{n}}:\,w\in H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n}),\;w=u\;\,\mbox{на}\;\,\Omega\bigr{\}},$$

де $u\in H^{\alpha}(\Omega)$. Простiр $H^{\alpha}(\Omega)$ гiльбертiв i сепарабельний вiдносно цiєї норми, бо вiн — факторпростiр гiльбертового сепарабельного простору $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ за пiдпростором

$$\bigl{\{}\omega\in H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n}):\mathrm{supp}\,\omega\subset\mathbb{R}^{n}\setminus\Omega\bigr{\}}.$$ (3.2)

Норма у просторi $H^{\alpha}(\Omega)$ породжена скалярним добутком

$$(u_{1},u_{2})_{\alpha,\Omega}:=(w_{1}-\Pi w_{1},w_{2}-\Pi w_{2})_{\alpha,\mathbb{R}^{n}},$$

де $u_{j}\in H^{\alpha}(\Omega)$, $w_{j}\in H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$, $u_{j}=w_{j}$ на $\Omega$ для кожного $j\in\{1,2\}$, а $\Pi$ — ортопроектор простору $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ на пiдпростiр (3.2).

Вiдмiтимо, що $H^{\alpha}(\Omega)$ — окремий iзотропний випадок гiльбертових функцiональних просторiв, якi ввели i дослiдили Л. Р. Волевич i Б. П. Панеях [124, § 3]. Якщо $\alpha(t)\equiv t^{s}$ для деякого $s\in\mathbb{R}$, то $H^{\alpha}(\Omega)=H^{(s)}(\Omega)$ — гiльбертiв простiр Соболєва порядку $s$, заданий на множинi $\Omega$. При цьому приймаємо досить поширене означення просторiв Соболєва на евклiдовiй областi, однакове як для додатного, так i для вiд’ємного порядку (див., наприклад, монографiю Г. Трiбеля [120, п. 4.2.1]).

З наведеного означення випливає, що твердження (i), (iii) теореми 3.1 i властивiсть (3.1) зберiгають силу, якщо у них перейти до звужень функцiональних просторiв на $\Omega$. Якщо множина $\Omega$ обмежена, то для неї аналог твердження (i) цiєї теореми має таке уточнення: вкладення $H^{\alpha_{1}}(\Omega)\hookrightarrow H^{\alpha}(\Omega)$ компактне тодi i тiльки тодi, коли $\alpha(t)/\alpha_{1}(t)\to\nobreak 0$ при $t\to\infty$; це випливає з [43, теорема 2.2.3]. Тому є компактними вкладення в аналогах твердження (iii) i властивостi (3.1) для обмеженої вiдкритої множини $\Omega$.

Якщо $\sigma_{0}(\alpha)=\sigma_{1}(\alpha)=:s$, то $\alpha(t)\equiv t^{s}\varphi(t)$, де $\varphi\in\mathrm{RO}$ i $\sigma_{0}(\varphi)=\sigma_{1}(\varphi)=0$. У цьому випадку простiр $H^{\alpha}(\Omega)$ зручно позначити через $H^{s,\varphi}(\Omega)$, вказуючи основний числовий показник гладкостi $s$ i додатковий функцiональний показник гладкостi $\varphi$. Якщо функцiя $\varphi$ є повiльно змiнною на нескiнченностi за Караматою, то простори $H^{s,\varphi}(\Omega)$ утворюють уточнену соболєвську шкалу на $\Omega$, введену i дослiджену в [74, 76, 146]. У статтях В. С. Iлькiва, Н. I. Страп, I. I. Волянської [48, 49] уведено аналог цiєї шкали для просторiв многочленiв вiд $2n$ комплексних змiнних $z_{1},\ldots,z_{n}$ i $z_{1}^{-1},\ldots,z_{n}^{-1}$ та наведено її застосування до нелокальних крайових задач для диференцiально-операторних рiвнянь.

4. Iнтерполяцiйнi властивостi шкали

Вони пов’язанi з методом квадратичної iнтерполяцiї (з функцiональним параметром) пар гiльбертових просторiв. Вiн уперше з’явився у статтi Ч. Фояша i Ж.-Л. Лiонса [35, с. 278] i є природнiм узагальненням класичного iнтерполяцiйного методу Ж.-Л. Лiонса [60] i C. Г. Крейна [140] на випадок, коли замiсть числового параметра iнтерполяцiї береться досить загальна функцiя. Цей метод iнтерполяцiї та пов’язанi з ним гiльбертовi шкали дослiджено у працях [6, 7, 27, 33, 58, 75, 80, 103, 107] та викладено у монографiях [63, розд. 1], [86, п. 1.1] i [115, розд. 15, 30]. Наведемо означення цього методу, слiдуючи в основному [86, п. 1.1] i обмежуючись сепарабельними гiльбертовими просторами.

Нехай упорядкована пара $X:=[X_{0},X_{1}]$ гiльбертових просторiв є регулярною, тобто $X_{1}$ є щiльним лiнiйним многовидом у $X_{0}$ i вкладення $X_{1}\subset X_{0}$ неперервне. Тодi iснує додатно визначений самоспряжений оператор $J$ у гiльбертовому просторi $X_{0}$ з областю визначення $X_{1}$ такий, що $\|Jw\|_{X_{0}}=\|w\|_{X_{1}}$ для довiльного $w\in X_{1}$ [63, розд. 1, п. 2.1]. Оператор $J$ визначається за парою $X$ однозначно i називається породжуючим оператором для неї.

Нехай вимiрна за Борелем функцiя $\psi:(0,\infty)\rightarrow(0,\infty)$ обмежена на кожному вiдрiзку $[a,b]$ i вiдокремлена вiд нуля на кожнiй множинi $[r,\infty)$, де $0<a<b<\infty$ i $r>0$. За допомогою спектрального розкладу самоспряженого оператора $J$ означено самоспряжений оператор $\psi(J)$ у просторi $X_{0}$. Позначимо через $[X_{0},X_{1}]_{\psi}$ або $X_{\psi}$ область визначення оператора $\psi(J)$, надiлену скалярним добутком i нормою

$$(w_{1},w_{2})_{X_{\psi}}:=(\psi(J)w_{1},\psi(J)w_{2})_{X_{0}}\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\|w\|_{X_{\psi}}:=\|\psi(J)w\|_{X_{0}}.$$

Простiр $X_{\psi}$ гiльбертiв i сепарабельний.

Функцiя $\psi$ називається iнтерполяцiйним параметром, якщо для будь-яких регулярних пар $X=[X_{0},X_{1}]$ i $Y=[Y_{0},Y_{1}]$ гiльбертових просторiв та для довiльного лiнiйного вiдображення $T$, заданого на $X_{0}$, виконується така властивiсть: якщо для кожного iндексу $j\in\{0,1\}$ звуження вiдображення $T$ на простiр $X_{j}$ є обмеженим оператором $T:X_{j}\rightarrow Y_{j}$, то i звуження вiдображення $T$ на простiр $X_{\psi}$ є обмеженим оператором $T:X_{\psi}\rightarrow Y_{\psi}$. Якщо функцiя $\psi$ є iнтерполяцiйним параметром, то говоримо, що простiр $X_{\psi}$ отримується методом квадратичної iнтерполяцiї з функцiональним параметром $\psi$ пари $X$, а оператор $T:X_{\psi}\rightarrow Y_{\psi}$ є результатом iнтерполяцiї операторiв $T:X_{j}\rightarrow Y_{j}$, де $j\in\{0,1\}$. Тодi виконуються неперервнi та щiльнi вкладення $X_{1}\hookrightarrow X_{\psi}\hookrightarrow X_{0}$ [86, теорема 1.1].

З теореми Ж. Петре [105, 106] про опис усiх iнтерполяцiйних функцiй додатного порядку (див. також монографiю [17, теорема 5.4.4]) випливає такий результат: функцiя $\psi$ є iнтерполяцiйним параметром тодi i тiльки тодi, коли вона псевдоугнута в околi нескiнченностi, тобто еквiвалентна там деякiй додатнiй угнутiй функцiї [86, теорема 1.9].

Припустимо, що $\Omega$ є або $\mathbb{R}^{n}$, або вiдкритим пiдпростором в $\mathbb{R}^{n}$, або обмеженою лiпшiцевою областю в $\mathbb{R}^{n}$. Розширена соболєвська шкала на $\Omega$ має такi важливi iнтерполяцiйнi властивостi: отримується квадратичною iнтерполяцiєю пар соболєвських просторiв, замкнута вiдносно квадратичної iнтерполяцiї та складається з усiх iнтерполяцiйних гiльбертових просторiв щодо пар просторiв Соболєва. Сформулюємо вiдповiднi результати [87, теореми 5.1, 5.2, 2.4].

Теорема 4.1.

Нехай задано функцiю $\alpha\in\mathrm{RO}$ i числа $s_{0},s_{1}\in\mathbb{R}$ такi, що $s_{0}<\sigma_{0}(\alpha)$ i $\sigma_{1}(\alpha)<s_{1}$. Покладемо

$$\psi(t):=\begin{cases}\;t^{{-s_{0}}/{(s_{1}-s_{0})}}\,\alpha(t^{1/{(s_{1}-s_{0})}}),&\text{якщо}\quad t\geq 1,\\ \;\alpha(1),&\text{якщо}\quad 0<t<1.\end{cases}$$

Тодi функцiя $\psi$ — iнтерполяцiйний параметр i

$$H^{\alpha}(\Omega)=\bigl{[}H^{(s_{0})}(\Omega),H^{(s_{1})}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}$$

з еквiвалентнiстю норм (з рiвнiстю норм, якщо $\Omega=\mathbb{R}^{n}$).

Теорема 4.2.

Нехай $\alpha_{0},\alpha_{1}\in\mathrm{RO}$, причому функцiя $\alpha_{0}/\alpha_{1}$ обмежена в околi нескiнченностi. Припустимо, що функцiя $\psi$ — iнтерполяцiйний параметр, i покладемо

$$\alpha(t):=\alpha_{0}(t)\,\psi\left(\frac{\alpha_{1}(t)}{\alpha_{0}(t)}\right)\quad\mbox{для дов\T2A\cyrii льного}\quad t\geq 1.$$

Тодi $\alpha\in\mathrm{RO}$ i

$$[H^{\alpha_{0}}(\Omega),H^{\alpha_{1}}(\Omega)]_{\psi}=H^{\alpha}(\Omega)$$

з еквiвалентнiстю норм (з рiвнiстю норм, якщо $\Omega=\mathbb{R}^{n}$).

Стосовно наступної властивостi нагадаємо, що гiльбертiв простiр $H$ називається iнтерполяцiйним для регулярної пари $X=[X_{0},X_{1}]$ гiльбертових просторiв, якщо: а) виконуються неперервнi вкладення $X_{1}\hookrightarrow H\hookrightarrow X_{0}$; б) з того, що лiнiйне вiдображення $T$ є обмеженим оператором на $X_{0}$ i на $X_{1}$, випливає його обмеженiсть на $H$. З результату В. I. Овчинникова [103, теорема 14.4.1] випливає, що гiльбертiв простiр $H$ є iнтерполяцiйним для вказаної пари $X=[X_{0},X_{1}]$ тодi i лише тодi, коли $H=X_{\psi}$ з еквiвалентнiстю норм для деякого iнтерполяцiйного параметра $\psi$.

Теорема 4.3.

Нехай задано дiйснi числа $s_{0}<s_{1}$. Гiльбертiв простiр $H$ є iнтерполяцiйним для пари просторiв Соболєва $[H^{(s_{0})}(\Omega),H^{(s_{1})}(\Omega)]$ тодi i лише тодi, коли $H=H^{\alpha}(\Omega)$ з еквiвалентнiстю норм для деякого функцiонального параметра $\alpha\in\mathrm{RO}$, який задовольняє умову (2.2).

Зауважимо, що (2.2) еквiвалентна такий парi умов, поданих у термiнах iндексiв Матушевської функцiї $\alpha\in\mathrm{RO}$:

1. $s_{0}\leq\sigma_{0}(\alpha)$ та, крiм того, $s_{0}<\sigma_{0}(\alpha)$ якщо не досягається супремум в (2.3);

2. $\sigma_{1}(\alpha)\leq s_{1}$ та, крiм того, $\sigma_{1}(\alpha)<s_{1}$ якщо не досягається iнфiмум в $\eqref{deq212}$.

З теорем 4.1 i 4.2 випливають iнтерполяцiйнi нерiвностi для норм у просторах, якi утворюють розширену соболєвську шкалу. Це дозволяє iнтерпретувати її як змiнну гiльбертову шкалу, дослiджену, наприклад, в [42, 69].

У новiтнiй статтi О. Мiлатовича [91] уведена i дослiджена розширена соболєвська шкала на решiтцi $\mathbb{Z}^{n}$. Для цiєї шкали доведено версiї iнтерполяцiйних теорем 4.1–4.3 i теореми 3.1.

При iнтерполяцiї просторiв успадковується не лише обмеженiсть лiнiйних операторiв, а i їх фредгольмовiсть за певних умов. Це важливо у теорiї елiптичних диференцiальних операторiв, якi є фредгольмовими на вiдповiдних парах соболєвських просторiв.

Обмежений лiнiйний оператор $T:E_{1}\rightarrow E_{2}$, де $E_{1}$ i $E_{2}$ — банаховi простори, називається фредгольмовим (або нетеровим), якщо його ядро $\ker T:=\{w\in E_{1}:Tw=0\}$ i коядро $\mathrm{coker}\,T:=E_{2}/T(E_{1})$ скiнченновимiрнi. Якщо оператор $T$ фредгольмiв, то його область значень $T(E_{1})$ замкнена у просторi $E_{2}$ [45, лема 19.1.1], а iндекс $\mathrm{ind}\,T:=\dim\ker T-\dim\mathrm{coker}\,T$ скiнченний.

Нехай $X=[X_{0},X_{1}]$ i $Y=[Y_{0},Y_{1}]$ є регулярнi пари гiльбертових просторiв. Нехай, окрiм того, на $X_{0}$ задане лiнiйне вiдображення $T$ таке, що його звуження на простори $X_{j}$, де $j=0,1$, є фредгольмовими обмеженими операторами $T:X_{j}\rightarrow Y_{j}$, якi мають спiльне ядро i однаковий iндекс. Тодi для довiльного iнтерполяцiйного параметра $\psi$ обмежений оператор $T:X_{\psi}\rightarrow Y_{\psi}$ фредгольмiв з тим же ядром i iндексом, а його область значень дорiвнює $Y_{\psi}\cap T(X_{0})$.

Цей результат [86, теорема 1.7] правильний для будь-якого методу iнтерполяцiї пар банахових просторiв [37, теорема 5.1].

5. Шкала на компактному многовидi

Нехай $\Gamma$ — нескiнченно гладкий компактний многовид без краю (тобто замкнений многовид) вимiрностi $n\in\mathbb{N}$ i надiлений деякою щiльнiстю $dx$ класу $C^{\infty}$. Виберемо довiльно скiнченний атлас iз $C^{\infty}$-структури на многовидi $\Gamma$. Нехай вiн утворений локальними картами $\pi_{j}:\mathbb{R}^{n}\leftrightarrow\Gamma_{j}$, де $j=1,\ldots,p$. Тут вiдкритi множини $\Gamma_{1},\ldots,\Gamma_{p}$ складають покриття многовиду $\Gamma$. Крiм того, виберемо довiльно функцiї $\chi_{j}\in C^{\infty}(\Gamma)$, де $j=1,\ldots,p$, якi утворюють розбиття одиницi на $\Gamma$, пiдпорядковане умовi $\mathrm{supp}\,\chi_{j}\subset\Gamma_{j}$.

Нехай $\alpha\in\mathrm{RO}$. За означенням, лiнiйний простiр $H^{\alpha}(\Gamma)$ складається з усiх розподiлiв $h\in\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma)$, якi в локальних картах дають елементи простору $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$, тобто $(\chi_{j}h)\circ\pi_{j}\in H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ для кожного номера $j\in\{1,\ldots,p\}$. Скалярний добуток i норма у просторi $H^{\alpha}(\Gamma)$ означенi за формулами

$$(h_{1},h_{2})_{\alpha,\Gamma}:=\sum_{j=1}^{p}\,((\chi_{j}h_{1})\circ\pi_{j},(\chi_{j}\,h_{2})\circ\pi_{j})_{\alpha,\mathbb{R}^{n}}\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\|h\|_{\alpha,\Gamma}:=(h,h)_{\alpha,\Gamma}^{1/2}.$$

Тут, звiсно, $\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma)$ — лiнiйний топологiчний простiр усiх розподiлiв на многовидi $\Gamma$, антидуальний до лiнiйного топологiчного простору $\mathcal{D}(\Gamma)=C^{\infty}(\Gamma)$ усiх нескiнченно диференцiйовних функцiй на $\Gamma$, причому дуальнiсть розглядається вiдносно скалярного добутку в гiльбертовому просторi $L_{2}(\Gamma,dx)$ функцiй, квадратично iнтегровних на $\Gamma$ вiдносно $dx$. Вираз $(\chi_{j}h)\circ\pi_{j}$ позначає зображення розподiлу $h$ у локальнiй картi $\pi_{j}$. З означення випливають неперервнi вкладення $\mathcal{D}(\Gamma)\hookrightarrow H^{\alpha}(\Gamma)\hookrightarrow\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma)$.

Теорема 5.1.

Простiр $H^{\alpha}(\Gamma)$ гiльбертiв i сепарабельний. Вiн з точнiстю до еквiвалентностi норм не залежить вiд зазначеного вибору атласу i розбиття одиницi. Множина $C^{\infty}(\Gamma)$ щiльна у цьому просторi.

Клас просторiв $\{H^{\alpha}(\Gamma):\alpha\in\mathrm{RO}\}$ називаємо розширеною соболєвською шкалою на $\Gamma$. Вiн уведений i дослiджений в [149] (див. також монографiю [86, п. 2.4.2]).

Якщо $\alpha(t)\equiv t^{s}$ для деякого $s\in\mathbb{R}$, то $H^{\alpha}(\Gamma)$ — гiльбертiв простiр Соболєва $H^{(s)}(\Gamma)$ порядку $s$ на $\Gamma$. Зокрема, $H^{(0)}(\Gamma)=L_{2}(\Gamma,dx)$ з еквiвалентнiстю норм.

Теорема 5.2.

Теорема 3.1 i властивiсть $\eqref{21.6}$ зберiгають силу для вiдповiдних просторiв на $\Gamma$. Крiм того, вкладення $H^{\alpha_{1}}(\Gamma)\hookrightarrow H^{\alpha}(\Gamma)$ компактне тодi i тiльки тодi, коли $\alpha(t)/\alpha_{1}(t)\to\nobreak 0$ при $t\to\infty$. Тому є компактними вкладення в аналогах твердження $(\mathrm{iii})$ i властивостi $\eqref{21.6}$ для $\Gamma$.

Теорема 5.3.

Теореми 4.1–4.3 зберiгають силу, якщо в них замiнити $\Omega$ на $\Gamma$.

За означенням, $\|w\|_{\alpha,\mathbb{R}^{n}}=\|\alpha((1-\Delta)^{1/2})w\|_{\mathbb{R}^{n}}$ для довiльного $w\in C^{\infty}_{0}(\mathbb{R}^{n})$, де $\|\cdot\|_{\mathbb{R}^{n}}$ — норма в $L_{2}(\mathbb{R}^{n})$. Тут, як звичайно, $\Delta$ — оператор Лапласа в $\mathbb{R}^{n}$, а $\alpha((1-\Delta)^{1/2})$ — борелева функцiя $\alpha(t^{1/2})$ аргументу $t\geq 1$ вiд самоспряженого необмеженого оператора $1-\Delta$ в $L_{2}(\mathbb{R}^{n})$. Подiбний результат правильний для простору $H^{\alpha}(\Gamma)$. Припустимо, що многовид $\Gamma$ надiлено рiмановою метрикою, узгодженою зi щiльнiстю $dx$ (це завжди можна зробити). На такому многовидi означено диференцiальний оператор Бельтрамi–Лапласа $\Delta_{\Gamma}$. Вiн є додатним самоспряженим необмеженим оператором в просторi $L_{2}(\Gamma,dx)$ з областю визначення $H^{(2)}(\Gamma)$.

Теорема 5.4.

Для кожного $\alpha\in\mathrm{RO}$ норми $\|u\|_{\alpha,\Gamma}$ i $\|\alpha((1-\Delta_{\Gamma})^{1/2})u\|_{\Gamma}$ еквiвалентнi на класi всiх функцiй $u\in C^{\infty}(\Gamma)$; тут $\|\cdot\|_{\Gamma}$ — норма у просторi $L_{2}(\Gamma,dx)$. Отже, простiр $H^{\alpha}(\Gamma)$ є (з точнiстю до еквiвалентностi норм) поповненням лiнiйного простору $C^{\infty}(\Gamma)$ за другою нормою.

Цi властивостi розширеної соболєвської шкали на $\Gamma$ наведенi в [149, пп. 2, 4] i [86, п. 2.4.2]).

Якщо $\Omega$ — обмежена (вiдкрита) область в $\mathbb{R}^{n}$ класу $C^{\infty}$, де цiле $n\geq 2$, то її межа $\partial\Omega$ є нескiнченно гладким компактним многовидом без краю i вимiрностi $n-1$ з $C^{\infty}$-структурою, успадкованою з простору $\mathbb{R}^{n}$. Як звичайно, $\overline{\Omega}:=\Omega\cup\partial\Omega$ — замикання областi $\Omega$. Мiж розширеними соболєвськими шкалами на $\Omega$ i $\partial\Omega$ iснує такий зв’язок.

Теорема 5.5.

Нехай $\alpha\in\mathrm{RO}$ i $\sigma_{0}(\alpha)>0$. Тодi вiдображення $R:u\mapsto u\!\upharpoonright\!\partial\Omega$, де $u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, продовжується за неперервнiстю до обмеженого лiнiйного оператора слiду

$$R:H^{\alpha\varrho^{1/2}}(\Omega)\rightarrow H^{\alpha}(\partial\Omega),$$

де $\alpha\varrho^{1/2}$ позначає функцiю $\alpha(t)t^{1/2}$ аргументу $t\geq 1$. Цей оператор сюр’єктивний i виконується еквiвалентнiсть норм

$$\|h\|_{\alpha,\partial\Omega}\asymp\inf\bigl{\{}\|u\|_{\alpha\varrho^{1/2},\Omega}:\,u\in H^{\alpha\varrho^{1/2}}(\Omega),\;Ru=h\bigr{\}},$$

де $h\in H^{\alpha}(\Gamma)$.

Цей результат випливає з соболєвського випадку, коли $\alpha(t)\equiv t^{s}$ i $s>0$, за допомогою iнтерполяцiйної теореми 4.1 та її аналогу для просторiв на $\partial\Omega$.

Розширена соболєвська шкала на нескiнченно гладкому компактному многовидi з краєм уведена i дослiджена в [142, пп. 1, 2]. Її властивостi подiбнi до властивостей розглянутих вище шкал. Уточненi соболєвськi шкали на компактному многовидi $\Gamma$ (з краєм або без) уведенi та дослiдженi в [76, п. 3] i [80, п. 3.3]. Вони складаються з просторiв $H^{s,\varphi}(\Gamma):=H^{\alpha}(\Gamma)$, для яких показник гладкостi $\alpha\in\mathrm{RO}$ набирає вигляду $\alpha(t)\equiv t^{s}\varphi(t)$, де $s\in\mathbb{R}$, а функцiя $\varphi$ є повiльно змiнною на нескiнченностi за Караматою. Уточнена соболєвська шкала на векторних розшаруваннях над нескiнченно гладким компактним многовидом без краю уведена i дослiджена в [125, пп. 2, 4, 7], вiдповiдна розширена соболєвська шкала — в [136, пп. 2, 4].

Якщо $\Gamma$ — коло, то уточнена i розширена соболєвськi шкали на $\Gamma$ тiсно пов’язанi [86, п. 2.1.3, приклад 2.1] з просторами, уведеними О. I. Степанцем [118, част. I, розд. 3, п. 7.1] i застосованими у теорiї апроксимацiї.

6. Елiптичнi системи в евклiдовому просторi

Нехай $n,p\in\mathbb{N}$. Розглядається система $p$ лiнiйних диференцiальних рiвнянь в евклiдовому просторi $\mathbb{R}^{n}$:

$$\sum_{k=1}^{p}A_{j,k}u_{k}=f_{j},\quad j=1,\ldots,p,$$ (6.1)

де

$$A_{j,k}:=A_{j,k}(x,D):=\sum_{|\mu|\leq r_{j,k}}a_{\mu}^{j,k}(x)D^{\mu},\quad j,k=1,\ldots,p.$$

Тут i надалi $\mu=(\mu_{1},\ldots,\mu_{n})$ — мультиiндекс з невiд’ємними цiлими компонентами, $|\mu|$:= $\mu_{1}+\ldots+\mu_{n}$, $D_{j}:=i\partial/\partial x_{j}$, $D^{\mu}:=D^{\mu}_{x}:=D_{1}^{\mu_{1}}\ldots D_{n}^{\mu_{n}}$, де $i$ — уявна одиниця, а $x=(x_{1},\ldots,x_{n})\in\mathbb{R}^{n}$. Перетворення Фур’є переводить диференцiальний оператор $D^{\mu}$ в оператор множення на функцiю $\xi^{\mu}:=\xi_{1}^{\mu_{1}}\ldots\xi_{n}^{\mu_{n}}$ аргументу $\xi=(\xi_{1},\ldots,\xi_{n})\in\mathbb{R}^{n}$, дуального до просторової змiнної $x$. Припускаємо, що кожний коефiцiєнт $a_{\mu}^{j,k}\in C^{\infty}_{\mathrm{b}}(\mathbb{R}^{n})$, тобто вiн є нескiнченно диференцiйовною функцiю на $\mathbb{R}^{n}$ та його довiльна частинна похiдна обмежена на $\mathbb{R}^{n}$.

Розв’язок системи (6.1) розумiємо у сенсi теорiї розподiлiв; отже, частиннi похiднi $D^{\mu}u_{k}$ у цiй системi є узагальненими. Запишемо систему у матричнiй формi $\mathcal{A}u=f$, де $\mathcal{A}:=(A_{j,k})_{j,k=1}^{p}$, $u=\mathrm{col}\,(u_{1},\ldots,u_{p})$, $f=\mathrm{col}\,(f_{1},\ldots,f_{p})$.

Припускаємо, що система (6.1) є рiвномiрно елiптичною в $\mathbb{R}^{n}$ за Дуглiсом–Нiренбергом [3, п. 3.2.b], тобто iснують набори цiлих чисел $\{l_{1},\ldots,l_{p}\}$ i $\{m_{1},\ldots,m_{p}\}$ такi, що:

• $r_{j,k}\leq l_{j}+m_{k}$ для усiх $j,k\in\{1,\ldots,p\}$ (якщо $l_{j}+m_{k}<0$, то $A_{j,k}\equiv 0$);

• для деякого числа $c>0$ виконується нерiвнiсть $|\det(A_{j,k}^{\circ}(x,\xi))_{j,k=1}^{p}|\geq c$ для довiльних $x,\xi\in\mathbb{R}^{n}$ iз $|\xi|=1$.

Тут

$$A_{j,k}^{\circ}(x,\xi):=\sum_{|\mu|=l_{j}+m_{k}}a_{\mu}^{j,k}(x)\,\xi^{\mu}$$

— головний символ диференцiального оператора $A_{j,k}(x,D)$ у випадку $r_{j,k}=l_{j}+m_{k}$, або $A_{j,k}^{\circ}(x,\xi)\equiv 0$ у випадку $r_{j,k}<l_{j}+m_{k}$.

Якщо всi $l_{j}=0$, то система (6.1) називається рiвномiрно елiптичною за Петровським. Якщо, крiм того, всi числа $m_{k}$ однаковi, то вона називається рiвномiрно елiптичною у звичайному сенсi.

Матричний диференцiальний оператор $\mathcal{A}$ є обмеженим на парi гiльбертових просторiв

$$\mathcal{A}:\bigoplus_{k=1}^{p}H^{\varphi\varrho^{m_{k}}}(\mathbb{R}^{n})\to\bigoplus_{j=1}^{p}\,H^{\varphi\varrho^{-l_{j}}}(\mathbb{R}^{n})$$ (6.2)

для кожного $\varphi\in\mathrm{RO}$. Тут i надалi, $\varphi\varrho^{s}$ позначає функцiю $\varphi(t)t^{s}$ аргументу $t\geq 1$, де $s\in\mathbb{R}$. Це позначення використовуємо для того, щоб не писати аргумент $t$ у показниках гладкостi функцiональних просторiв. Звiсно, $\varphi\varrho^{s}\in\mathrm{RO}$ i $\sigma_{r}(\varphi\varrho^{s})=\sigma_{r}(\varphi)+s$ для кожного $r\in\{0,1\}$.

Теорема 6.1.

Нехай $\varphi\in\mathrm{RO}$, а число $\sigma>0$. Тодi iснує число $c=c(\varphi,\sigma)>0$ таке, що для довiльних вектор-функцiй

$$u\in\bigoplus_{k=1}^{p}H^{\varphi\varrho^{m_{k}}}(\mathbb{R}^{n})\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad f\in\bigoplus_{j=1}^{p}H^{\varphi\varrho^{-l_{j}}}(\mathbb{R}^{n}),$$

якi задовольняють рiвняння $\mathcal{A}u=f$ в $\mathbb{R}^{n}$, виконується апрiорна оцiнка

$$\sum_{k=1}^{p}\|u_{k}\|_{\varphi\varrho^{m_{k}},\mathbb{R}^{n}}\leq c\biggl{(}\,\sum_{j=1}^{p}\|f_{j}\|_{\varphi\varrho^{-l_{j}},\mathbb{R}^{n}}+\sum_{k=1}^{p}\|u_{k}\|_{\varphi\varrho^{m_{k}-\sigma},\mathbb{R}^{n}}\biggr{)}.$$

Позначимо через $H^{-\infty}(\mathbb{R}^{n})$ об’єднання усiх просторiв $H^{(s)}(\mathbb{R}^{n})$, де $s\in\mathbb{R}$ (воно збiгається з об’єднанням усiх просторiв $H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$, де $\alpha\in\mathrm{RO}$). Нехай $V$ — довiльна вiдкрита непорожня пiдмножина простору $\mathbb{R}^{n}$. Позначимо через $H^{\alpha}_{\mathrm{int}}(V)$, де $\alpha\in\mathrm{RO}$, лiнiйний простiр усiх розподiлiв $w\in H^{-\infty}(\mathbb{R}^{n})$ таких, що $\chi w\in H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ для кожної функцiї $\chi\in C^{\infty}_{\mathrm{b}}(\mathbb{R}^{n})$, яка задовольняє умови $\mathrm{supp}\,\chi\subset V$ i $\mathrm{dist}(\mathrm{supp}\,\chi,\partial V)>0$. Як звичайно, $\mathrm{supp}\,\chi$ — носiй функцiї (або розподiлу) $\chi$, $\partial V$ — межа множини $V$, а $\mathrm{dist}(\cdot,\cdot)$ — вiдстань. Якщо $V=\mathbb{R}^{n}$, то $H^{\alpha}_{\mathrm{int}}(V)=H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$.

Теорема 6.2.

Нехай $\varphi\in\mathrm{RO}$. Припустимо, що вектор-функцiя $u\in(H^{-\infty}(\mathbb{R}^{n}))^{p}$ є розв’язком системи $\mathcal{A}u=f$ на вiдкритiй множинi $V\subset\mathbb{R}^{n}$ та

$$f_{j}\in H_{\mathrm{int}}^{\varphi\varrho^{-l_{j}}}(V)\quad\mbox{для кожного}\quad j\in\{1,\ldots,p\}.$$ (6.3)

Тодi $u_{k}\in H_{\mathrm{int}}^{\varphi\varrho^{m_{k}}}(V)$ для кожного $k\in\{1,\ldots,p\}$.

Слiд розрiзняти внутрiшню i локальну гладкiсть (чи регулярнiсть) на $V$. Остання характеризується у термiнах просторiв $H^{\alpha}_{\mathrm{loc}}(V)$, кожний з яких складається з усiх розподiлiв $w\in H^{-\infty}(\mathbb{R}^{n})$ таких, що $\chi w\in H^{\alpha}(\mathbb{R}^{n})$ для довiльної функцiї $\chi\in C^{\infty}_{0}(\mathbb{R}^{n})$, яка задовольняє умову $\mathrm{supp}\,\chi\subset V$. Якщо множина $V$ обмежена, то $H^{\alpha}_{\mathrm{int}}(V)=H^{\alpha}_{\mathrm{loc}}(V)$. Якщо $V$ не обмежена, то можливе строге включення $H^{\alpha}_{\mathrm{int}}(V)\subsetneqq H^{\alpha}_{\mathrm{loc}}(V)$. Для локальної гладкостi виконується аналог останньої теореми; у її формулюваннi слiд лише замiнити $\mathrm{int}$ на $\mathrm{loc}$. При цьому замiсть умови (ii) робиться бiльш слабке припущення, що $\det(A_{j,k}^{\circ}(x,\xi))_{j,k=1}^{p}\neq 0$ для довiльних $x\in V$ i $\xi\in\mathbb{R}^{n}$ (умова елiптичностi матричного диференцiального оператора $\mathcal{A}$ в кожнiй точцi множини $V$).

Теорема 6.3.

Нехай $k,\lambda\in\mathbb{Z}$, $1\leq k\leq p$, $\lambda\geq 0$, а параметр $\varphi\in\mathrm{RO}$ задовольняє умову

$$\int_{1}^{\,\infty}\;t^{2\lambda+n-1-2m_{k}}\varphi^{-2}(t)\,dt<\infty.$$ (6.4)

Припустимо, що вектор-функцiя $u\in(H^{-\infty}(\mathbb{R}^{n}))^{p}$ задовольняє умову теореми 6.2. Тодi всi узагальненi частиннi похiднi компоненти $u_{k}$ розв’язку до порядку $\lambda$ включно неперервнi на множинi $V$, причому цi похiднi обмеженi на кожнiй множинi $V_{0}\subset V$ такiй, що $\mathrm{dist}(V_{0},\partial V)>0$. Зокрема, якщо $V=\mathbb{R}^{n}$, то $u_{k}\in C_{\mathrm{b}}^{\lambda}(\mathbb{R}^{n})$.

Зауваження 6.1.

У теоремi 6.3 умова (6.4) є точною, тобто ця умова еквiвалентна такiй властивостi:

$$\bigl{(}u\in(H^{-\infty}(\mathbb{R}^{n}))^{p},\;\mathcal{A}u=f,\;f\,\mbox{задовольня\T2A\cyrie \eqref{survey-th6.2-cond-f}}\bigr{)}\;\Longrightarrow\;u_{k}\in C^{\lambda}(V).$$ (6.5)

Якщо в умовi (6.3) замiнити $\mathrm{int}$ на $\mathrm{loc}$ в позначеннi простору, то з умов теореми 6.3 випливатиме лише, що $u_{k}\in C^{\lambda}(V)$. При цьому достатньо припускати елiптичнiсть оператора $\mathcal{A}$ в кожнiй точцi множини $V$. За цього припущення виконується

Наслiдок 6.1.

Нехай усi $l_{j}=0$. Припустимо, що вектор-функцiя $u\in H^{-\infty}(\mathbb{R}^{n})$ є розв’язком системи $\mathcal{A}u=f$ на вiдкритiй множинi $V\subseteq\mathbb{R}^{n}$, де $f\in(H_{\mathrm{loc}}^{\varphi}(V))^{p}$, а параметр $\varphi\in\mathrm{RO}$ задовольняє умову

$$\int_{1}^{\infty}\,t^{n-1}\,\varphi^{-2}(t)\,dt<\infty.$$

Тодi $u_{k}\in C^{m_{k}}(V)$ для кожного $k\in\{1,\ldots,m\}$, тобто розв’язок $u$ є класичним на $V$.

Для класичного розв’язку $u$ вектор-функцiя $f=\mathcal{A}u$ обчислюється на $V$ за допомогою класичних частинних похiдних, оскiльки на кожну компоненту $u_{k}\in C^{m_{k}}(V)$ розв’язку дiють диференцiальнi оператори $A_{j,k}$ порядки яких не перевищують $m_{k}$.

Аналоги цих теорем правильнi для системи $\mathcal{A}^{+}v=g$, формально спряженої до системи (6.1), оскiльки обидвi вони рiвномiрно елiптичнi в $\mathbb{R}^{n}$ за Дуглiсом–Нiренбергом. Тут $\mathcal{A}^{+}:=(A_{k,j}^{+}(x,D))_{j,k=1}^{p}$, де

$$A_{k,j}^{+}(x,D)v_{k}(x):=\sum_{|\mu|\leq r_{k,j}}D^{\mu}\bigl{(}{\overline{a_{\mu}^{k,j}(x)}}v_{k}(x)\bigr{)}.$$

Отже, $(\mathcal{A}^{+}u,v)_{\mathbb{R}^{n}}=(u,\mathcal{A}v)_{\mathbb{R}^{n}}$ для довiльних $u,v\in(\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n}))^{p}$, де $(\cdot,\cdot)_{\mathbb{R}^{n}}$ — скалярний добуток у гiльбертовому просторi $(L_{2}(\mathbb{R}^{n}))^{p}$. Матричний диференцiальний оператор $\mathcal{A}^{+}$ є обмеженим на парi просторiв

$$\mathcal{A}^{+}:\bigoplus_{k=1}^{p}H^{\varphi\varrho^{l_{k}}}(\mathbb{R}^{n})\rightarrow\bigoplus_{j=1}^{p}H^{\varphi\varrho^{-m_{j}}}(\mathbb{R}^{n})$$ (6.6)

для кожного $\varphi\in\mathrm{RO}$.

За теоремою 6.2 ядра операторiв (6.2) i (6.6) збiгаються з просторами

$$\mathcal{N}:=\bigl{\{}u\in(H^{\infty}(\mathbb{R}^{n}))^{p}:\mathcal{A}u=0\bigr{\}}\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\mathcal{N}^{+}:=\bigl{\{}v\in(H^{\infty}(\mathbb{R}^{n}))^{p}:\mathcal{A}^{+}v=0\bigr{\}}$$

вiдповiдно й тому не залежать вiд $\varphi$. Тут $H^{\infty}(\mathbb{R}^{n})$ позначає перетин усiх просторiв $H^{(s)}(\mathbb{R}^{n})$, де $s\in\mathbb{R}$; цей перетин лежить в $C^{\infty}_{\mathrm{b}}(\mathbb{R}^{n})$.

Система наступних двох умов є достатньою для фредгольмовостi оператора (6.2) (а також оператора (6.6)):

• $D^{\beta}a_{\mu}^{j,k}(x)\rightarrow 0$ при $|x|\to\infty$ для кожного мультиiндексу $\beta$ з $|\beta|\geq 1$, довiльних iндексiв $j,k\in\{1,\ldots,p\}$ i мультиiндексу $\mu$ з $|\mu|\leq r_{j,k}$;

• iснують числа $c_{1}>0$ i $c_{2}\geq 0$ такi, що $|\det(A_{j,k}(x,\xi))_{j,k=1}^{p}|\geq c_{1}\langle\xi\rangle^{q}$ для довiльних векторiв $x,\xi\in\mathbb{R}^{n}$, якi задовольняють $|x|+|\xi|\geq c_{2}$; тут $q:=l_{1}+\ldots+l_{p}+m_{1}+\ldots+m_{p}$, а

  $$A_{j,k}(x,\xi):=\sum_{|\mu|\leq l_{j}+m_{k}}a_{\mu}^{j,k}(x)\,\xi^{\mu}$$

  — повний символ диференцiального оператора $A_{j,k}(x,D)$.

Теорема 6.4.

Нехай виконуються умови $\mathrm{(a)}$ i $\mathrm{(b)}$. Тодi оператор (6.2) фредгольмiв для кожного $\varphi\in\mathrm{RO}$. Область значень цього оператора складається з усiх вектор-функцiй

$$f=\mathrm{col}\,(f_{1},\ldots,f_{p})\in\bigoplus_{j=1}^{p}H^{\varphi\varrho^{-l_{j}}}(\mathbb{R}^{n})$$

таких, що $(f_{1},v_{1})_{\mathbb{R}^{n}}+\ldots+(f_{p},v_{p})_{\mathbb{R}^{n}}=0$ для кожної вектор-функцiї $v=\mathrm{col}\,(v_{1},\ldots,v_{p})\in\mathcal{N}^{+}$. Отже, iндекс оператора (6.2) дорiвнює $\dim\mathcal{N}-\dim\mathcal{N}^{+}$ й не залежить вiд $\varphi$.

Тут $(\cdot,\cdot)_{\mathbb{R}^{n}}$ позначає пiвторалiнiйну форму вiдносно якої взаємно антидуальнi простори $\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n})$ i $\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n})$ (вона є розширенням за неперервнiстю скалярного добутку в $L_{2}(\mathbb{R}^{n})$).

Зауважимо, що $\mathrm{(b)}\Rightarrow\mathrm{(ii)}$. Якщо припустити (a), то умова (b) випливатиме з нетеровостi оператора (6.2) у випадку, коли $\varphi(t)\equiv 1$ [108, теорема 4.2].

Цi теореми доведено в [126, п. 5] (а зауваження 6.1 обґрунтовується подiбно до [125, зауваження 2]). Теореми 6.1–6.3 у скалярному випадку $p=1$ встановленi в [148, пп. 5, 6], а у випадку, коли усi $l_{j}=0$ — в [98]; для (бiльш вузької) уточненої соболєвської шкали вони доведенi в [96, пп. 4–6]; у цих роботах дослiдженi рiвномiрно елiптичнi псевдодиференцiальнi оператори (див. також монографiю [86, пп. 1.4, 5.1]). У соболєвському випадку $\varphi(t)\equiv t^{s}$ теореми 6.1 i 6.2 (для $V=\mathbb{R}^{n}$) добре вiдомi (див., наприклад, огляд М. С. Аграновича [3, пп. 1.8, 3.2b]), а теорема 6.4 випливає з результату П. Дж. Рабiєра [108, теорема 4.2].

Локальна регулярнiсть розв’язкiв гiпоелiптичних диференцiальних рiвнянь у просторах $\mathcal{B}_{p,k}(\mathbb{R}^{n})$ дослiджена у монографiях Л. Хермандера [43, теореми 4.1.5, 7.4.1] i [44, теореми 11.1.8, 13.4.1]. У працi [43, п. 3.8] розглянуто також випадок систем диференцiальних рiвнянь.

Скалярнi елiптичнi диференцiальнi рiвняння на $\mathbb{R}^{n}$ зi спектральним параметром дослiдженi недавно М. Файерманом [32] в $L_{p}$-просторах Соболєва, для яких показником гладкостi служить досить загальна функцiя $n$ частотних змiнних. У цiй роботi знайдено достатнi умови, за яких виконується апрiорна оцiнка розв’язку рiвняння i воно має єдиний розв’язок у вказаних просторах, а також достатнi умови фредгольмовостi вiдповiдного диференцiального оператора на парах цих просторiв [32, теореми 3.4, 3.5, 4.1]. Якщо $p=2$, то цi простори потрапляють у клас просторiв $\mathcal{B}_{2,k}(\mathbb{R}^{n})$; якщо $p\neq 2$, то вони вiдносяться до просторiв, уведених i дослiджених Л. Р. Волевичем i Б. П. Панеяхом [124, § 13].

У монографiї Ф. Нiкола i Л. Родiно [102] викладено числення широких класiв гiпоелiптичних псевдодиференцiальних операторiв в $\mathbb{R}^{n}$ у функцiональних нормованих просторах змiнної узагальненої гладкостi (яка залежить не лише вiд частотних змiнних, а також вiд просторових координат). Такi простори природно пов’язанi iз символом оператора i є широким узагальненням просторiв Соболєва i Хермандера. За деяких умов глобальної елiптичностi доведено теореми про регулярнiсть розв’язкiв псевдодиференцiальних рiвнянь та встановлено фредгольмовiсть вiдповiдних операторiв. Дослiджено також спектральнi властивостi цих операторiв (найголовнiше, асимптотичну поведiнку їх власних чисел).

У статтi О. Мiлатовича [91] розглянуто скалярнi псевдодиференцiальнi оператори в уведенiй ним розширенiй соболєвськiй шкалi на решiтцi $\mathbb{Z}^{n}$. Доведено, що за деякої умови елiптичностi оператора вiн є фредгольмовим на парi гiльбертових просторiв $H^{\varphi}(\mathbb{Z}^{n})$ i $H^{\varphi\varrho^{-m}}(\mathbb{Z}^{n})$, де $\varphi\in\mathrm{RO}$, a $m$ — порядок оператора, причому iндекс оператора не залежить вiд $\varphi$ [91, теорема 2.6].

7. Елiптичнi системи на замкненому многовидi

Нехай $\Gamma$ — многовид вимiрностi $n\in\mathbb{N}$, зазначений в розд. 5. На $\Gamma$ розглядається система $p\in\mathbb{N}$ лiнiйних диференцiальних рiвнянь вигляду (6.1) тобто $\mathcal{A}u=f$, де $\mathcal{A}:=(A_{j,k})_{j,k=1}^{p}$, а кожне $A_{j,k}$ — скалярний лiнiйний диференцiальний оператор на $\Gamma$ деякого порядку $r_{j,k}$ з коефiцiєнтами класу $C^{\infty}(\Gamma)$. Розв’язок $u$ цiєї системи розумiємо у сенсi теорiї розподiлiв на $\Gamma$.

Припускаємо, що система $\mathcal{A}u=f$ є елiптичною на $\Gamma$ за Дуглiсом–Нiренбергом [3, п. 3.2.b], тобто iснують набори цiлих чисел $\{l_{1},\ldots,l_{p}\}$ i $\{m_{1},\ldots,m_{p}\}$ такi, що виконується умова (i) з розд. 6 та нерiвнiсть $\det(A_{j,k}^{\circ}(x,\xi))_{j,k=1}^{p}\neq 0$ для довiльної точки $x\in\Gamma$ i ковектора $\xi\in T_{x}^{*}\Gamma\setminus\nobreak\{0\}$. Тут $A_{j,k}^{\circ}(x,\xi)$ — головний символ диференцiального оператора $A_{j,k}$ у випадку $r_{j,k}=l_{j}+m_{k}$, iнакше $A_{j,k}^{\circ}(x,\xi)\equiv 0$. Як звичайно, $T_{x}^{*}\Gamma$ — кодотичний простiр до многовиду $\Gamma$ в точцi $x$.

Позначимо через $\mathcal{N}$ простiр усiх вектор-функцiй $u\in(C^{\infty}(\Gamma))^{p}$ таких, що $\mathcal{A}u=0$ на $\Gamma$. Нехай $\mathcal{A}^{+}$ — матричний диференцiальний оператор, формально спряжений до $\mathcal{A}$ вiдносно скалярного добутку в гiльбертовому просторi $(L_{2}(\Gamma,dx))^{p}$. Позначимо через $\mathcal{N}^{+}$ простiр усiх вектор-функцiй $v\in(C^{\infty}(\Gamma))^{p}$ таких, що $\mathcal{A}^{+}v=0$ на $\Gamma$. Оскiльки системи $\mathcal{A}u=f$ i $\mathcal{A}^{+}v=g$ елiптичнi на $\Gamma$, то простори $\mathcal{N}$ i $\mathcal{N}^{+}$ скiнченновимiрнi.

Теорема 7.1.

Оператор $\mathcal{A}$ є обмеженим i фредгольмовим на парi гiльбертових просторiв

$$\mathcal{A}:\bigoplus_{k=1}^{p}\,H^{\varphi\varrho^{m_{k}}}(\Gamma)\rightarrow\bigoplus_{j=1}^{p}\,H^{\varphi\varrho^{-l_{j}}}(\Gamma)$$ (7.1)

для кожного $\varphi\in\mathrm{RO}$. Його ядро дорiвнює $\mathcal{N}$, а область значень складається з усiх вектор-функцiй

$$f=\mathrm{col}\,(f_{1},\ldots,f_{p})\in\bigoplus_{j=1}^{p}H^{\varphi\varrho^{-l_{j}}}(\Gamma)$$

таких, що $(f_{1},v_{1})_{\Gamma}+\ldots+(f_{p},v_{p})_{\Gamma}=0$ для кожної вектор-функцiї $v=\mathrm{col}\,(v_{1},\ldots,v_{p})\in\mathcal{N}^{+}$. Отже, iндекс оператора (7.1) дорiвнює $\dim\mathcal{N}-\dim\mathcal{N}^{+}$ й не залежить вiд $\varphi$.

Тут $(\cdot,\cdot)_{\Gamma}$ позначає пiвторалiнiйну форму, вiдносно якої взаємно антидуальнi простори $\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma)$ i $\mathcal{D}(\Gamma)$ (вона є розширенням за неперервнiстю скалярного добутку в $L_{2}(\Gamma,dx)$). Якщо $p=1$, то iндекс оператора (7.1) дорiвнює нулю.

Нехай $\Gamma_{0}$ —довiльна вiдкрита непорожня пiдмножина многовиду $\Gamma$. Позначимо через $H_{\mathrm{loc}}^{\alpha}(\Gamma_{0})$, де $\alpha\in\mathrm{RO}$, лiнiйний простiр усiх розподiлiв $h\in\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma)$ таких, що $\chi h\in H^{\alpha}(\Gamma)$ для кожної функцiї $\chi\in C^{\infty}(\Gamma)$, яка задовольняє умову $\mathrm{supp}\,\chi\subset\Gamma_{0}$. Якщо $\Gamma_{0}=\Gamma$, то $H_{\mathrm{loc}}^{\alpha}(\Gamma_{0})=H^{\alpha}(\Gamma)$.

Теорема 7.2.

Нехай $\varphi\in\mathrm{RO}$. Припустимо, що вектор-функцiя $u\in(\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma))^{p}$ є розв’язком системи $\mathcal{A}u=f$ на вiдкритiй множинi $\Gamma_{0}\subset\Gamma$ та $f_{j}\in H_{\mathrm{loc}}^{\varphi\varrho^{-l_{j}}}(\Gamma_{0})$ для кожного $j\in\{1,\ldots,p\}$. Тодi $u_{k}\in H_{\mathrm{loc}}^{\varphi\varrho^{m_{k}}}(\Gamma_{0})$ для кожного $k\in\{1,\ldots,p\}$.

Цю теорему доповнюють такi результати:

Теорема 7.3.

Нехай $\varphi\in\mathrm{RO}$. Припустимо, що вектор-функцiя $u\in(\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma))^{p}$ задовольняє умову теореми 7.2. Довiльно виберемо число $r>0$ i функцiї $\chi,\chi_{1}\in C^{\infty}(\Gamma)$ такi, що $\mathrm{supp}\,\chi\subset\mathrm{supp}\,\chi_{1}\subset\Gamma_{0}$ i $\chi_{1}=1$ в околi $\mathrm{supp}\,\chi$. Тодi iснує число $c=c(\varphi,r,\chi,\chi_{1})>0$ таке, що

$$\sum_{k=1}^{p}\|\chi u_{k}\|_{\varphi\varrho^{m_{k}},\Gamma}\leq c\biggl{(}\,\sum_{j=1}^{p}\|\chi_{1}f_{j}\|_{\varphi\varrho^{-l_{j}},\Gamma}+\sum_{k=1}^{p}\|\chi_{1}u_{k}\|_{\varphi\varrho^{m_{k}-r},\Gamma}\biggr{)},$$

причому $c$ не залежить вiд $u$ i $f=\mathcal{A}u$. Якщо $0<r\leq 1$, то можна узяти $\chi f_{j}$ замiсть $\chi_{1}f_{j}$ в оцiнцi.

Теорема 7.4.

Нехай $k,\lambda\in\mathbb{Z}$, $1\leq k\leq p$, $\lambda\geq 0$, а параметр $\varphi\in\mathrm{RO}$ задовольняє умову (6.4). Припустимо, що вектор-функцiя $u\in(\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma))^{p}$ задовольняє умову теореми 7.2. Тодi $u_{k}\in C^{\lambda}(\Gamma_{0})$.

У теоремi 7.4 умова (6.4) є точною у сенсi, аналогiчному до зауваження 6.1. Якщо усi $l_{j}=0$, то з цiєї теореми випливає достатня умова класичностi розв’язку $u$, аналогiчна наслiдку 6.1.

Цi теореми встановленi в [137, 138]; випадки одного рiвняння i систем, елiптичних за Петровським, розглянутi в [149, п. 3] i [127, пп. 3, 5] вiдповiдно. В уточненiй соболєвськiй шкалi на $\Gamma$ елiптичнi рiвняння i системи (диференцiальнi та псевдодиференцiальнi) дослiдженi в [82, 94, 95, 147, 154] (див. також монографiю [86, пп. 2.2.2, 2.2.3, 5.2.2, 5.2.3]). У цих працях версiї теореми 7.3 встановленi у глобальному випадку, коли $V=\Gamma$. Загальний випадок дослiджується подiбно до [125, доведення теореми 8]. У цiй працi [125, пп. 5, 8] вивчено скалярнi елiптичнi псевдодиференцiальнi оператори в уточненiй соболєвськiй шкалi на векторних розшаруваннях. У соболєвському випадку $\varphi(t)\equiv t^{s}$ теореми 7.1–7.3 добре вiдомi (останнi двi з них принаймнi для $\Gamma_{0}=\Gamma$; див., наприклад, огляд [3, пп. 2.2, 2.3, 3.2b]).

Зауважимо, що уточнена i розширена соболєвськi шкали на замкненому многовидi $\Gamma$ мають важливi застосування до дослiдження умов рiзних типiв збiжностi розвинень за власними функцiями нормальних (зокрема, самоспряжених) елiптичних диференцiальних та псевдодиференцiальних операторiв на $\Gamma$. У термiнах цих шкал вдається отримати точнi достатнi умови збiжностi майже скрiзь, безумовної збiжностi майже скрiзь та рiвномiрної збiжностi вказаних розвинень i отримати тонкi оцiнки швидкостi рiвномiрної збiжностi та збiжностi у середньому разом з похiдними вказаного порядку (див. монографiю [86, пп. 2.3.2, 2.3.3] i новiтню статтю [88]). Звiсно, цi результати застосовнi до кратних рядiв Фур’є (випадок, коли $\Gamma$ — багатовимiрний тор), та до розвинень за власними функцiями звичайних диференцiальних операторiв з перiодичними коефiцiєнтами ($\Gamma$ — коло). В останньому випадку вказанi шкали були використанi у спектральнiй теорiї операторiв Хiла–Шрьодiнгера [71, 72, 73].

8. Елiптичнi системи з параметром

Як i ранiше, $\Gamma$ — многовид вимiрностi $n\in\mathbb{N}$, зазначений у розд. 5. На $\Gamma$ розглядається система $p\in\mathbb{N}$ лiнiйних диференцiальних рiвнянь вигляду

$$\sum_{k=1}^{p}A_{j,k}(\lambda)u_{k}=f_{j},\quad j=1,\ldots,p.$$ (8.1)

Тут $\lambda$ — комплексний параметр, а кожне

$$A_{j,k}(\lambda):=\sum_{r=0}^{m_{k}}\lambda^{r}A_{j,k}^{(r)},$$

де цiлi числа $m_{1},\ldots,m_{p}\geq 0$ фiксованi, а всi $A_{j,k}^{(r)}$ — скалярнi лiнiйнi диференцiальнi оператори на $\Gamma$ з коефiцiєнтами класу $C^{\infty}(\Gamma)$ i порядку $\mathrm{ord}\,A_{j,k}^{(r)}\leq m_{k}-r$. Запишемо цю систему в матричнiй формi $\mathcal{A}(\lambda)u=f$, де $\mathcal{A}(\lambda)=(A_{j,k}(\lambda))_{j,k=1}^{p}$.

Пов’яжемо з оператором $\mathcal{A}(\lambda)$ матрицю

$$\mathcal{A}^{(0)}(x,\xi,\lambda):=\biggl{(}\>\sum_{r=0}^{m_{k}}\,\lambda^{r}A_{j,k}^{r,0}(x,\xi)\biggr{)}_{j,k=1}^{p},$$

яка залежить вiд $x\in\Gamma$, $\xi\in T_{x}^{*}\Gamma$ i $\lambda\in\mathbb{C}$. Тут $A_{j,k}^{r,0}(x,\xi)$ — головний символ диференцiального оператора $A_{j,k}^{(r)}$ у випадку, коли $\mathrm{ord}\,A_{j,k}^{(r)}=m_{k}-r$, iнакше $A_{j,k}^{r,0}(x,\xi)\equiv 0$.

Нехай $K$ — деякий фiксований замкнений кут на комплекснiй площинi з вершиною у початку координат (вiн може вироджуватися у промiнь). Припускаємо, що система (8.1) є елiптичною з параметром в кутi $K$ на многовидi $\Gamma$, тобто $\det\mathcal{A}^{(0)}(x,\xi,\lambda)\neq 0$ для довiльних $x\in\Gamma$, $\xi\in T_{x}^{\ast}\Gamma$ i $\lambda\in K$ таких, що $|\xi|+|\lambda|\neq 0$.

Оскiльки, для кожного фiксованого $\lambda\in\mathbb{C}$ ця система є елiптичною за Петровським на $\Gamma$, то $\mathcal{A}(\lambda)$ є фредгольмовим обмеженим оператором на парi просторiв

$$\mathcal{A}(\lambda):\bigoplus_{k=1}^{p}H^{\varphi\varrho^{m_{k}}}(\Gamma)\rightarrow(H^{\varphi}(\Gamma))^{p}$$ (8.2)

для будь-якого $\varphi\in\mathrm{RO}$.

Теорема 8.1.

Iснує число $\lambda_{0}>0$ таке, що для довiльних $\lambda\in K$ з $|\lambda|\geq\lambda_{0}$ i $\varphi\in\mathrm{RO}$ оператор (8.2) є iзоморфiзмом. Бiльше того, для кожного $\varphi\in\mathrm{RO}$ iснує число $c=c(\varphi)\geq\nobreak 1$ таке, що

$$c^{-1}\,\sum_{j=1}^{p}\,\|f_{j}\|_{\varphi,\Gamma}\leq\sum_{k=1}^{p}\,\bigl{(}\,\|u_{k}\|_{\varphi\varrho^{m_{k}},\Gamma}+|\lambda|^{m_{k}}\|u_{k}\|_{\varphi,\Gamma}\,\bigr{)}\leq c\,\sum_{j=1}^{p}\,\|f_{j}\|_{\varphi,\Gamma}$$

для кожного $\lambda\in K$ з $|\lambda|\geq\lambda_{0}$ i довiльних вектор функцiй

$$u=\mathrm{col}(u_{1},\ldots,u_{p})\in\bigoplus_{k=1}^{p}H^{\varphi\varrho^{m_{k}}}(\Gamma)\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad f=\mathrm{col}(f_{1},\ldots,f_{p})\in(H^{\varphi}(\Gamma))^{p},$$

якi задовольняють рiвняння $A(\lambda)u=f$. Число $c$ не залежить вiд $\lambda$, $u$ i $f$.

Звiдси випливає, що iндекс оператора (8.2) дорiвнює нулю для будь-яких $\lambda\in\mathbb{C}$ i $\varphi\in\mathrm{RO}$.

Ця теорема доведена в [139, п. 4]; скалярний випадок дослiджено в [100]. В уточненiй соболєвськiй шкалi рiзнi класи елiптичних рiвнянь i систем з параметром дослiдженi в [94, 95, 154] (вiдповiднi результати викладенi також у монографiї [86, пп. 2.2.4, 5.2.4]). У соболєвському випадку $\varphi(t)\equiv t^{s}$ версiї теореми 8.1 вiдомi для рiзних класiв елiптичних рiвнянь з параметром [3, пп. 4.1, 4.3].

9. Елiптичнi крайовi задачi

Надалi цiле $n\geq 2$, $\Omega$ — обмежена (вiдкрита) область в $\mathbb{R}^{n}$ класу $C^{\infty}$, $\Gamma$ — межа цiєї областi ($\Omega$ лежить локально по один бiк щодо $\Gamma$), $\nu(x)$ — орт внутрiшньої нормалi до $\Gamma$ у точцi $x\in\Gamma$, а $(\cdot,\cdot)_{\Omega}$ i $(\cdot,\cdot)_{\Gamma}$ — скалярнi добутки вiдповiдно у просторах $L_{2}(\Omega)$ i $L_{2}(\Gamma,dx)$ та розширення за неперервнiстю цих скалярних добуткiв ($dx$ — елемент площi на $\Gamma$).

Нехай цiлi числа $q\geq 1$ i $m_{1},\ldots,m_{q}$ такi, що $0\leq m_{j}\leq 2q-1$ для кожного $j\in\{1,\ldots,q\}$. Покладемо $m:=\max\{m_{1},\dots,m_{q}\}$.

В областi $\Omega$ розглядається лiнiйна крайова задача

$$Au(x)\equiv\sum_{|\mu|\leq{2q}}a_{\mu}(x)D^{\mu}u(x)=f(x),\quad x\in\Omega,$$ (9.1)

$$B_{j}u(x)\equiv\sum_{|\mu|\leq m_{j}}b_{j,\mu}(x)D^{\mu}u(x)=g_{j}(x),\quad x\in\Gamma,\quad j=1,\ldots,q.$$ (9.2)

Тут усi $a_{\mu}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ i $b_{j,\mu}\in C^{\infty}(\Gamma)$. Покладемо $B:=(B_{1},\ldots,B_{q})$.

Позначимо через $A^{\circ}(x,\xi)$ i $B_{j}^{\circ}(x,\xi)$ головнi символи диференцiальних операторiв $A=A(x,D)$, де $x\in\overline{\Omega}$, i $B_{j}=B_{j}(x,D)$, де $x\in\Gamma$. Цi символи є однорiдними полiномами аргументу $\xi\in\mathbb{C}^{n}$ степенi $2q$ i $m_{j}$ вiдповiдно.

Припускаємо, шо крайова задача (9.1), (9.2) є регулярною елiптичною в областi $\Omega$, тобто задовольняє такi умови:

• Диференцiальний вираз $A$ є елiптичним на $\overline{\Omega}$, тобто $A^{\circ}(x,\xi)\neq 0$ для будь-яких $x\in\Gamma$ i $\xi\in\mathbb{R}^{n}\setminus\{0\}$.

• Вираз $A$ є правильно елiптичним на $\Gamma$, тобто для кожної точки $x\in\Gamma$ i будь-якого ненульового вектора $\tau\in\mathbb{R}^{n}$, дотичного до $\Gamma$ у точцi $x\in\Gamma$, многочлен $A^{\circ}(x,\tau+\zeta\nu(x))$ аргументу $\zeta\in\mathbb{C}$ має $q$ коренiв $\zeta^{+}_{j}(x,\tau)$, $j=1,\ldots,q$, з додатною уявною частиною i стiльки ж коренiв з вiд’ємною уявною частиною (з урахуванням їх кратностi).

• Система граничних диференцiальних виразiв $\{B_{1},\ldots,B_{q}\}$ задовольняє умову Шапiро–Лопатинського щодо $A$ на $\Gamma$, тобто для довiльних $x$ i $\tau$, вказаних в умовi (ii), система многочленiв $B_{j}^{\circ}(x,\tau+\zeta\nu(x))$, $j=1,\ldots,q$, аргументу $\zeta\in\mathbb{C}$ лiнiйно незалежна за модулем многочлена $\prod_{j=1}^{q}(\zeta-\zeta^{+}_{j}(x,\tau))$.

• Система $\{B_{1},\ldots,B_{q}\}$ є нормальною на $\Gamma$ за Ароншайном, Мiльграмом i Шехтером, тобто порядки $m_{1},\ldots,m_{q}$ цих виразiв парами рiзнi i $B^{(0)}_{j}(x,\nu(x))\neq 0$ для будь-яких $x\in\Gamma$ i $j\in\{1,\ldots,q\}$.

Якщо $n\geq 3$ або усi $a_{\mu}$ дiйснi (при $n=2$), то $\mathrm{(i)}\Rightarrow\mathrm{(ii)}$.

Для опису областi значень оператора, породженого задачею (9.1), (9.2), знадобиться формальна спряжена крайова задача

$$A^{+}v(x)\equiv\sum_{|\mu|\leq 2q}D^{\mu}\bigl{(}\,\overline{a_{\mu}(x)}\,v(x)\bigr{)}=\omega(x),\quad x\in\Omega,$$ (9.3)

$$B^{+}_{j}v(x)=h_{j}(x),\quad x\in\Gamma,\quad j=1,\ldots,q.$$ (9.4)

Спряження розглядається вiдносно формули Грiна

$$(Au,v)_{\Omega}+\sum^{q}_{j=1}(B_{j}u,C^{+}_{j}v)_{\Gamma}=(u,A^{+}v)_{\Omega}+\sum_{j=1}^{q}(C_{j}u,B^{+}_{j}v)_{\Gamma},$$

де $u,v\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$. Тут $\{B^{+}_{j}\}$, $\{C_{j}\}$ i $\{C^{+}_{j}\}$ — деякi нормальнi системи граничних лiнiйних диференцiальних виразiв з коефiцiєнтами класу $C^{\infty}(\Gamma)$. Порядки цих виразiв задовольняють умову

$$\mathrm{ord}\,B_{j}+\mathrm{ord}\,C^{+}_{j}=\mathrm{ord}\,C_{j}+\mathrm{ord}\,B^{+}_{j}=2q-1.$$

Позначимо через $N$ простiр усiх розв’язкiв $u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ задачi (9.1), (9.2) з нульовими правими частинами. Аналогiчно, $N^{+}$ позначає простiр усiх розв’язкiв $v\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ задачi (9.3), (9.4) з нульовими правими частинами. Цi простори скiнченновимiрнi, оскiльки обидвi крайовi задач елiптичнi в $\Omega$. Простiр $N^{+}$ не залежить вiд вибору системи $\{B^{+}_{1},\ldots,B^{+}_{q}\}$, пiдпорядкованої формулi Грiна.

Теорема 9.1.

Нехай $\varphi\in\mathrm{RO}$ i $\sigma_{0}(\varphi)>m+1/2$. Тодi вiдображення $u\mapsto(Au,Bu)$, де $u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора

$$(A,B):H^{\varphi}(\Omega)\rightarrow H^{\varphi\varrho^{-2q}}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}H^{\varphi\varrho^{-m_{j}-1/2}}(\Gamma)=:\mathcal{H}^{\varphi\varrho^{-2q}}(\Omega,\Gamma).$$ (9.5)

Цей оператор фредгольмiв. Його ядро збiгається з $N$, а область значень складається з усiх векторiв $(f,g_{1},\ldots,g_{q})\in\mathcal{H}^{\varphi\varrho^{-2q}}(\Omega,\Gamma)$ таких, що

$$(f,v)_{\Omega}+\sum_{j=1}^{q}(g_{j},C^{+}_{j}v)_{\Gamma}=0\quad\mbox{для дов\T2A\cyrii льного}\quad v\in N^{+}.$$ (9.6)

Iндекс оператора (9.5) дорiвнює $\dim N-\dim N^{+}$ й не залежить вiд $\varphi$.

Позначимо через $H^{s+}(\Omega)$, де $s\in\mathbb{R}$, об’єднання усiх просторiв $H^{(l)}(\Omega)$ з $l>s$ (воно збiгається з об’єднанням усiх просторiв $H^{\alpha}(\Omega)$, де $\alpha\in\mathrm{RO}$ i $\sigma_{0}(\alpha)>s$).

Розподiл $u\in H^{m+1/2+}(\Omega)$ називаємо (сильним) узагальненим розв’язком крайової задачi (9.1), (9.2) з правою частиною

$$(f,g):=(f,g_{1},\ldots,g_{q})\in\mathcal{D}^{\prime}(\Omega)\times(\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma))^{q},$$

якщо $(A,B)u=(f,g)$ для оператора (9.5) з деяким $\alpha$ вказаним у теоремi 9.1. Як звичайно, $\mathcal{D}^{\prime}(\Omega)$ i $\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma)$ — лiнiйнi топологiчнi простори усiх розподiлiв, заданих вiдповiдно в $\Omega$ i на $\Gamma$. Цей розв’язок має такi властивостi.

Нехай $V$ — довiльна вiдкрита пiдмножина евклiдового простору $\mathbb{R}^{n}$ така, що $\Omega_{0}:=\Omega\cap V\neq\varnothing$. Покладемо $\Gamma_{0}:=\Gamma\cap V$ (можливий випадок, коли $\Gamma_{0}=\varnothing$). Позначимо через $H_{\mathrm{loc}}^{\alpha}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$, де $\alpha\in\mathrm{RO}$, лiнiйний простiр усiх розподiлiв $u\in D^{\prime}(\Omega)$ таких, що $\chi u\in H^{\alpha}(\Omega)$ для кожної функцiї $\chi\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, яка задовольняє умову $\mathrm{supp}\,\chi\subset\Omega_{0}\cup\Gamma_{0}$. Простiр $H_{\mathrm{loc}}^{\alpha}(\Gamma_{0})$ означено в п. 7. Якщо $\Omega_{0}:=\Omega$ i $\Gamma_{0}:=\Gamma$, то $H_{\mathrm{loc}}^{\alpha}(\Omega_{0},\Gamma_{0})=H^{\alpha}(\Omega)$ i $H_{\mathrm{loc}}^{\alpha}(\Gamma_{0})=H^{\alpha}(\Gamma)$.

Теорема 9.2.

Припустимо, що розподiл $u\in H^{m+1/2+}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком крайової задачi (9.1), (9.2), правi частини якої задовольняють умови $f\in H^{\varphi\varrho^{-2q}}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$ i $g_{j}\in H^{\varphi\varrho^{-m_{j}-1/2}}_{\mathrm{loc}}(\Gamma_{0})$ для кожного номера $j\in\{1,\ldots,q\}$ i деякого параметра $\varphi\in\mathrm{RO}$ з $\sigma_{0}(\varphi)>m+1/2$. Тодi $u\in H^{\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$.

Якщо $\Gamma_{0}=\varnothing$, ця теорема стосується локальної регулярностi розв’язку в околах внутрiшнiх точок областi $\Omega$.

Теорема 9.3.

Припустимо, що розподiл $u\in H^{m+1/2+}(\Omega)$ задовольняє умову теореми 9.2. Виберемо довiльно функцiї $\chi,\chi_{1}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ такi, що

$$\mathrm{supp}\,\chi\subset\mathrm{supp}\,\chi_{1}\subset\Omega_{0}\cup\Gamma_{0}\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\chi_{1}=1\;\,\mbox{в окол\T2A\cyrii}\;\,\mathrm{supp}\,\chi.$$ (9.7)

Тодi iснує число $c=c(\varphi,\chi,\chi_{1})>0$ таке, що

$$\|\chi u\|_{\varphi,\Omega}\leq c\biggl{(}\|\chi f\|_{\varphi\varrho^{-2q},\Omega}+\sum_{j=1}^{q}\|\chi g_{j}\|_{\varphi\varrho^{-m_{j}-1/2},\Gamma}+\|\chi_{1}u\|_{\varphi\varrho^{-1},\Omega}\biggr{)},$$

причому $c$ не залежить вiд $u$ i $(f,g)=Au$.

Теорема 9.4.

Нехай цiле $\lambda\geq 0$. Припустимо, що розподiл $u\in H^{m+1/2+}(\Omega)$ задовольняє умову теореми 9.2, причому

$$\int_{1}^{\infty}t^{2\lambda+n-1}\varphi^{-2}(t)dt<\infty.$$ (9.8)

Тодi $u\in C^{\lambda}(\Omega_{0}\cup\Gamma_{0})$.

Умова (9.8) є точною у цiй теоремi на класi зазначених розв’язкiв.

Наслiдок 9.1.

Припустимо, що розподiл $u\in H^{m+1/2+}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком крайової задачi (9.1), (9.2), де $f\in H^{\eta}_{\mathrm{loc}}(\Omega,\varnothing)\cap H^{\varphi\varrho^{-2q}}(\Omega)$ i $g_{j}\in H^{\varphi\varrho^{-m_{j}-1/2}}(\Gamma)$ для кожного номера $j\in\{1,\ldots,q\}$ та деяких параметрiв $\eta,\varphi\in\mathrm{RO}$, якi задовольняють умови $\sigma_{0}(\eta)>m+1/2$, $\sigma_{0}(\varphi)>m+1/2$ i

$$\int_{1}^{\infty}t^{n-1}\eta^{-2}(t)dt<\infty,\quad\int_{1}^{\infty}t^{2m+n-1}\varphi^{-2}(t)dt<\infty.$$

Тодi $u$ — класичний розв’язок, тобто $u\in C^{2q}(\Omega)\cap C^{m}(\overline{\Omega})$.

Для класичного розв’язку $u$ крайової задачi (9.1), (9.2) її лiвi частини обчислюються за допомогою класичних частинних похiдних та є неперервними функцiями на $\Omega$ i $\Gamma$ вiдповiдно.

Теореми 9.1, 9.2 i 9.4 встановленi в [12, 129], а теорема 9.3 — в [10, теорема 3]. Їх версiї для рiзних класiв елiптичних крайових задач доведенi в [55] (задачi з крайовими умовами високих порядкiв), [128] (задачi в многозв’язнiй областi) i [130] (матричнi задачi), [142, п. 3] (задачi на многовидi з краєм). В уточненiй соболєвськiй шкалi такi класи задач дослiдженi в [76, 79, 153, 155] (вiдповiднi результати викладено у монографiї [86, пп. 4.1, 5.3]). У працi Г. Шлензак [117] доведено версiю теореми 9.1 для бiльш вузької множини функцiональних параметрiв $\varphi$, яка не описана конструктивно. У соболєвському випадку $\varphi(t)\equiv t^{s}$ теореми 9.1–9.3 добре вiдомi (принаймнi, якщо $s\geq 2q$, $\Omega_{0}:=\Omega$ i $\Gamma_{0}:=\Gamma$; див., наприклад, огляд [4, §§ 2, 4, 6]).

10. Елiптичнi крайовi задачi з параметром

Нехай цiлi числа $q$ i $m_{1},\ldots,m_{q}$ такi як у розд. 9. В областi $\Omega$ розглядається лiнiйна крайова задача

$$A(\lambda)u(x)\equiv\sum_{r=0}^{2q}\,\lambda^{2q-r}\sum_{|\mu|\leq r}a_{r}^{\mu}(x)D^{\mu}=f(x),\quad x\in\Omega,$$ (10.1)

$$B_{j}(\lambda)u(x)\equiv\sum_{r=0}^{m_{j}}\,\lambda^{m_{j}-r}\sum_{|\mu|\leq r}b_{j,r}^{\mu}(x)D^{\mu}=g_{j}(x),\quad x\in\Gamma,\quad j=1,\ldots,q.$$ (10.2)

Тут $\lambda$ — комплексний параметр, та усi коефiцiєнти $a_{r}^{\mu}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ i $b_{j,r}^{\mu}(x)\in C^{\infty}(\Gamma)$. Покладемо $B(\lambda):=(B_{1}(\lambda),\ldots,B_{q}(\lambda))$.

Пов’яжемо з диференцiальними виразами $A(\lambda)=A(x,D,\lambda)$, де $x\in\overline{\Omega}$, i $B_{j}(\lambda)=B_{j}(x,D,\lambda)$, де $x\in\Gamma$, такi однорiднi полiноми вiд $(\xi,\lambda)\in\mathbb{C}^{n+1}$:

$$A^{\circ}(x,\xi,\lambda):=\sum_{r=0}^{2q}\,\lambda^{2q-r}\sum_{|\mu|=r}a_{r}^{\mu}(x)\,\xi^{\mu}\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad B^{\circ}_{j}(x,\xi,\lambda):=\sum_{r=0}^{m_{j}}\,\lambda^{m_{j}-r}\sum_{|\mu|=r}b_{j,r}^{\mu}(x)\,\xi^{\mu}.$$

Нехай $K$ — деякий фiксований замкнений кут на комплекснiй площинi з вершиною у початку координат (вiн може вироджуватися у промiнь). Припускаємо, що крайова задача (10.1), (10.2) є елiптичною з параметром в кутi $K$ в областi $\Omega$, тобто задовольняє такi умови:

• $A^{\circ}(x,\xi,\lambda)\neq 0$ для кожної точки $x\in\overline{\Omega}$ та довiльних $\xi\in\mathbb{R}^{n}$ i $\lambda\in K$ таких, що $|\xi|+|\lambda|\neq 0$.

• Для довiльних точки $x\in\Gamma$, вектора $\tau\in\mathbb{R}^{n}$, дотичного до $\Gamma$ в точцi $x$, i параметра $\lambda\in K$ таких, що $|\tau|+|\lambda|\neq 0$, система многочленiв $B^{\circ}_{j}(x,\tau+\zeta\nu(x),\lambda)$, $j=1,\ldots,q$, аргументу $\zeta\in\mathbb{C}$ є лiнiйно незалежною за модулем многочлена $\prod_{j=1}^{q}(\zeta-\zeta^{+}_{j}(x,\tau,\lambda))$; тут $\zeta^{+}_{j}(x,\tau,\lambda)$, де $j=1,\ldots,q$, є усi $\zeta$-коренi многочлена $A^{\circ}(x,\tau+\zeta\nu(x),\lambda)$ з $\mathrm{Im}\,\zeta>\nobreak 0$ (виписанi з урахуванням їх кратностi).

Умова (ii) коректна, оскiльки з умови (i) випливає, що многочлен $A^{\circ}(x,\tau+\zeta\nu(x),\lambda)$ аргументу $\zeta\in\mathbb{C}$ має $q$ коренiв з $\mathrm{Im}\,\zeta>0$ i $q$ коренiв з $\mathrm{Im}\,\zeta<0$ (з урахуванням їх кратностi) [5, твердження 2.2].

Оскiльки, для кожного фiксованого $\lambda\in\mathbb{C}$ крайова задача (10.1), (10.2) елiптична в областi $\Omega$, то вiдображення $u\mapsto(A(\lambda)u,B(\lambda)u)$, де $u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, продовжується єдиним чином до фредгольмового обмеженого оператора

$$(A(\lambda),B(\lambda)):H^{\varphi}(\Omega)\rightarrow\mathcal{H}^{\varphi\varrho^{-2q}}(\Omega,\Gamma)$$ (10.3)

для довiльного $\varphi\in\mathrm{RO}$ такого, що $\sigma_{0}(\varphi)>m+1/2$.

Теорема 10.1.

Iснує число $\lambda_{1}>0$ таке, що для довiльних $\lambda\in K$ з $|\lambda|\geq\lambda_{1}$ i $\varphi\in\mathrm{RO}$ з $\sigma_{0}(\varphi)>m+1/2$ оператор (10.3) є iзоморфiзмом. Бiльше того, для кожного $\varphi\in\mathrm{RO}$ з $\sigma_{0}(\varphi)>2q$ iснує число $c=c(\varphi)\geq\nobreak 1$ таке, що

$$c^{-1}\bigl{(}\|u\|_{\varphi,\Omega}+\varphi(|\lambda|)\|u\|_{\Omega}\bigr{)}\leq$$

$$\|f\|_{\varphi\varrho^{-2q},\Omega}+\varphi(|\lambda|)|\lambda|^{-2q}\|f\|_{\Omega}+\sum_{j=1}^{q}\bigl{(}\|g_{j}\|_{\varphi\varrho^{-m_{j}-1/2},\Gamma}+\varphi(|\lambda|)|\lambda|^{-m_{j}-1/2}\|g_{j}\|_{\Gamma}\bigr{)}\leq$$

$$\leq c\,\bigl{(}\|u\|_{\varphi,\Omega}+\varphi(|\lambda|)\|u\|_{\Omega}\bigr{)}$$

для кожного $\lambda\in K$ з $|\lambda|\geq\lambda_{1}$ i довiльних $u\in H^{\varphi}(\Omega)$ i $(f,g)\in\mathcal{H}^{\varphi\varrho^{-2q}}(\Omega,\Gamma)$, якi задовольняють крайову задачу (10.1), (10.2). Число $c$ не залежить вiд $\lambda$, $u$, $f$ i $g=(g_{1},\ldots,g_{q})$, а $\|\cdot\|_{\Omega}$ i $\|\cdot\|_{\Gamma}$ позначають норми у просторах $L_{2}(\Omega)$ i $L_{2}(\Gamma,dx)$ вiдповiдно.

Звiдси випливає, що iндекс оператора (10.3) дорiвнює нулю для будь-яких $\lambda\in\mathbb{C}$ i $\varphi\in\mathrm{RO}$ з $\sigma_{0}(\varphi)>m+1/2$.

Теорема 10.1 доведена в [13, пп. 4, 6], а для уточненої соболєвської шкали — в [79, п. 7] (див. також монографiю [86, п. 4.1.4]). Для гiльбертових просторiв Соболєва, залежних вiд параметра, вона встановлена М. С. Аграновичем i М. I. Вiшиком [5, §§ 4, 5] i застосована до доведення коректної розв’язностi параболiчних початково-крайових задач в анiзотропних просторах Соболєва (див. також огляд [4, п. 3.2]).

11. Елiптичнi задачi з грубими крайовими даними

Тут розглядається регулярна елiптична крайова задача (9.1), (9.2), в якiй правi частини $g_{1},\ldots,g_{q}$ крайових умов є довiльними розподiлами (як завгодно низької регулярностi) на $\Gamma$, тобто, iнакше кажучи, $g_{1},\ldots,g_{q}$ є грубими даними. До такої задачi результати п. 9 не застосовнi, оскiльки в них усi $g_{j}$ — принаймнi (щодо регулярностi) квадратично iнтегровнi функцiї на $\Gamma$. Останню умову не задовольняють дельта-функцiї, узагальненi похiднi негладких функцiй, функцiї зi степеневими особливостями, рiзнi типи бiлого шуму на $\Gamma$; крiм того, задачi з динамiчними крайовими умовами приводять до задач з грубими даними (див., наприклад, [25, 31, 47, 109, 123]).

Крайовий оператор $B_{j}$ не можна коректно означити на просторi $H^{(s)}(\Omega)$, якщо $s\leq m_{j}+1/2$. У такому випадку замiсть цього простору доводиться брати його частину, пiдпорядковану умовi, яка полягає у тому, що $Au$ має вищу регулярнiсть, нiж $Au\in H^{(s-2q)}(\Omega)$. У соболєвському випадку, можна взяти умову $Au\in L_{2}(\Omega)$ як показали Ж.-Л. Лiонс i Е. Мадженес [61, 62], або дещо бiльш слабкi умови [15, 63, 86, 97].

У рамках цього пiдходу уведемо для довiльних параметрiв $\alpha,\eta\in\mathrm{RO}$ гiльбертiв простiр

$$H^{\alpha}_{A,\eta}(\Omega):=\bigl{\{}u\in H^{\alpha}(\Omega):\,Au\in H^{\eta}(\Omega)\bigr{\}},$$

надiлений скалярним добутком i нормою

$$(u_{1},u_{2})_{\alpha,A,\eta}:=(u_{1},u_{2})_{\alpha,\Omega}+(Au_{1},Au_{2})_{\eta,\Omega},\quad\|u\|_{\alpha,A,\eta}:=(u,u)_{\alpha,A,\eta}^{1/2};$$

тут $Au$ розумiємо у сенсi теорiї розподiлiв. У соболєвському випадку, коли функцiї $\alpha$ i $\eta$ степеневi цей простiр дослiджено в [56].

Виберемо довiльно функцiональний параметр $\varphi\in\mathrm{RO}$, який задовольняє умову $\sigma_{0}(\varphi)\leq-1/2$. Крiм того, виберемо дiйснi числа $s_{0}$, $s_{1}$ i $\lambda$ такi, що $s_{0}<\sigma_{0}(\varphi)$, $s_{1}>\sigma_{1}(\varphi)$, $\lambda>-1/2$ i

$$\left\{\begin{array}[]{ll}\lambda\leq s_{1},&\hbox{якщо}\;\;\;\sigma_{1}(\varphi)\geq-1/2;\\ s_{1}<-1/2,&\hbox{якщо}\;\;\;\sigma_{1}(\varphi)<-1/2.\end{array}\right.$$

Покладемо $\theta:=(s_{1}-\lambda)/(s_{1}-s_{0})$ i означимо функцiю $\eta(t)$ аргументу $t\geq 1$ за формулою

$$\eta(t):=\left\{\begin{array}[]{ll}t^{(1-\theta)s_{1}}\varphi(t^{\theta}),&\hbox{якщо}\;\;\;\sigma_{1}(\varphi)\geq-1/2;\\ t^{\lambda},&\hbox{якщо}\;\;\;\sigma_{1}(\varphi)<-1/2.\end{array}\right.$$

Маємо включення $\eta\in\mathrm{RO}$ i неперервне вкладення $H^{\eta}(\Omega)\hookrightarrow H^{\lambda}(\Omega)\cap H^{\varphi}(\Omega)$.

Теорема 11.1.

Множина $C^{\infty}(\overline{\Omega})$ щiльна у просторi $H^{\varphi\varrho^{2q}}_{A,\eta}(\Omega)$ i вiдображення $u\mapsto(Au,Bu)$, де $u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора

$$(A,B):H^{\varphi\varrho^{2q}}_{A,\eta}(\Omega)\to H^{\eta}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}H^{\varphi\varrho^{2q-m_{j}-1/2}}(\Gamma)=:\mathcal{H}^{\eta,\varphi}(\Omega,\Gamma).$$ (11.1)

Цей оператор фредгольмiв. Його ядро збiгається з $N$, а область значень складається з усiх векторiв $(f,g_{1},\ldots,g_{q})\in\mathcal{H}^{\eta,\varphi}(\Omega,\Gamma)$, якi задовольняють умову (9.6). Iндекс оператора (11.1) дорiвнює $\dim N-\dim N^{+}$ й не залежить вiд $\varphi$ i $\eta$.

Якщо крайовi данi $g_{1},\ldots,g_{q}$ — довiльно вибранi розподiли на $\Gamma$, то знайдеться число $s=s(g)\in\mathbb{R}$ таке, що

$$\bigl{(}\varphi\in\mathrm{RO},\;\sigma_{1}(\varphi)\leq s\bigr{)}\;\Longrightarrow\;g=(g_{1},\ldots,g_{q})\in\bigoplus_{j=1}^{q}H^{\varphi\varrho^{2q-m_{j}-1/2}}(\Gamma).$$

Отже, теорема 11.1 застосовна до цих даних, за умови, що права частина $f$ елiптичного рiвняння має достатню регулярнiсть у тому сенсi, що $f\in H^{\eta}(\Omega)$.

Як звичайно, $\mathcal{S}^{\prime}(\Omega)$ — лiнiйний топологiчний простiр звужень усiх розподiлiв $w\in\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n})$ в область $\Omega$. Якщо розподiл $u\in\mathcal{S}^{\prime}(\Omega)$ задовольняє рiвняння $Au=f$ для деякого $f\in H^{-1/2+}(\Omega)$, то $u$ належить областi визначення оператора (11.1), де $\varphi(t)\equiv t^{s}$ i $\eta(t)\equiv t^{\lambda}$ для деяких чисел $s<-1/2$ i $\lambda>-1/2$. Тому вектор $g:=Bu\in(\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma))^{q}$ коректно означений за замиканням на пiдставi теореми 10.1, розглянутої у випадку просторiв Соболєва. Отже, умови (9.1), (9.2) мають сенс, якщо $u\in\mathcal{S}^{\prime}(\Omega)$, $f\in H^{-1/2+}(\Omega)$ i $g\in(\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma))^{q}$. У цьому випадку розподiл $u$ називаємо узагальненим розв’язком крайової задачi (9.1), (9.2).

Сформулюємо властивостi цього розв’язку стосовно розширеної соболєвської шкали. Нехай множини $\Omega_{0}$ i $\Gamma_{0}$ — такi самi як в розд. 9.

Теорема 11.2.

Припустимо, що розподiл $u\in\mathcal{S}^{\prime}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком крайової задачi (9.1), (9.2), правi частини якої задовольняють умови $f\in H^{\eta}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})\cap H^{-1/2+}(\Omega)$ i $g_{j}\in H^{\varphi\varrho^{2q-m_{j}-1/2}}_{\mathrm{loc}}(\Gamma_{0})$ для кожного номера $j\in\{1,\ldots,q\}$. Тодi $u\in H^{\varphi\varrho^{2q}}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$.

Теорема 11.3.

Припустимо, що розподiл $u\in\mathcal{S}^{\prime}(\Omega)$ задовольняє умову теореми 11.2. Довiльно виберемо число $r>0$ i функцiї $\chi,\chi_{1}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, пiдпорядкованi умовi (9.7). Тодi iснує число $c=c(\varphi,\eta,r,\chi,\chi_{1})>0$ таке, що

$$\|\chi u\|_{\varphi\varrho^{2q},\Omega}\leq c\biggl{(}\|\chi_{1}f\|_{\eta,\Omega}+\sum_{j=1}^{q}\|\chi_{1}g_{j}\|_{\varphi\varrho^{2q-m_{j}-1/2},\Gamma}+\|\chi_{1}u\|_{\varphi\varrho^{2q-r},\Omega}\biggr{)},$$

причому $c$ не залежить вiд $u$ i $(f,g)=Au$.

Теорема 11.4.

Нехай цiле $\lambda\geq 0$. Припустимо, що розподiл $u\in\mathcal{S}^{\prime}(\Omega)$ задовольняє умову теореми 11.2, причому

$$\int_{1}^{\infty}t^{2\lambda+n-1-4q}\varphi^{-2}(t)dt<\infty.$$ (11.2)

Тодi $u\in C^{\lambda}(\Omega_{0}\cup\Gamma_{0})$.

Умова (11.2) є точною у цiй теоремi на класi зазначених розв’язкiв. Природно, для розподiлу $u\in\mathcal{D}^{\prime}(\Omega)$ включення $u\in C^{\lambda}(\Omega_{0}\cup\Gamma_{0})$ означає iснування функцiї $u_{0}\in C^{\lambda}(\Omega_{0}\cup\Gamma_{0})$ такої, що

$$\bigl{(}v\in C^{\infty}_{0}(\mathbb{R}^{n}),\;\mathrm{supp}\,v\subset\Omega_{0}\bigr{)}\Longrightarrow(u,v)_{\Omega}=\int_{\Omega_{0}}u_{0}(x)\overline{v(x)}dx;$$

тут $(u,v)_{\Omega}$ — значення розподiлу $u$ на основнiй функцiї $v$.

Теореми 11.2–11.4 зберiгають силу для довiльного параметра $\varphi\in\mathrm{RO}$ з $\sigma_{0}(\varphi)>-1/2$, якщо у них покласти $\eta:=\varphi$. Вони доведенi в [9, пп. 4, 6] (перша з них встановлена ранiше в [132, п. 4] у випадку, коли $s_{1}\geq 0$ i $\lambda=0$).

В уточненiй соболєвськiй шкалi регулярнi елiптичнi крайовi задачi з грубими даними дослiджено в [151], а для модифiкацiї цiєї шкали за Я. А. Ройтбергом — в [81] (див. також монографiю [86, пп. 4.2, 4.5]). Для нерегулярних елiптичних крайових задач вiдповiднi дослiдження проведенi в [11, 54, 141] (в останнiй працi використанi показники гладкостi класу $\mathrm{RO}$ з нульовими iндексами Матушевської). У просторах Соболєва дослiдження загальних елiптичних крайових задач з грубими даними започатковано Ж.-Л. Лiонсом, E. Мадженесом [61, 62, 63] i Я. А. Ройтбергом [109, 157] (у цьому зв’язку дивитися [86, 97], недавнi працi [15, 25, 46, 56] та наведену там бiблiографiю).

Звiсно, теореми 11.1–11.4 застосовнi до задачi (9.1), (9.2) у важливому випадку, коли елiптичне диференцiальне рiвняння (9.1) однорiдне, тобто розподiл $f=0$ в областi $\Omega$. Теорема про фредгольмовiсть вiдповiдного оператора представляє окремий iнтерес. Областю визначення цього оператора служить гiльбертiв простiр

$$H^{\varphi}_{A}(\Omega):=\bigl{\{}u\in H^{\varphi}(\Omega):Au=0\;\,\mbox{in}\;\,\Omega\bigr{\}},$$

надiлений скалярним добутком з простору $H^{\varphi}(\Omega)$, де $\varphi\in\mathrm{RO}$. Оскiльки диференцiальний вираз $A$ елiптичний на $\overline{\Omega}$, то $H^{\varphi}_{A}(\Omega)\subset C^{\infty}(\Omega)$; проте $H^{\varphi}_{A}(\Omega)\not\subset C^{\infty}(\overline{\Omega})$. Позначимо через $C^{\infty}_{A}(\overline{\Omega})$ простiр усiх функцiй $u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ таких, що $Au=0$ на $\overline{\Omega}$.

Теорема 11.5.

Для кожного $\varphi\in\mathrm{RO}$ множина $C^{\infty}_{A}(\overline{\Omega})$ щiльна у просторi $H^{\varphi}_{A}(\Omega)$ i вiдображення $u\mapsto Bu$, де $u\in C^{\infty}_{A}(\overline{\Omega})$, продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора

$$B_{A}:H^{\varphi}_{A}(\Omega)\to\bigoplus_{j=1}^{q}H^{\varphi\rho^{-m_{j}-1/2}}(\Gamma)=:\mathcal{H}_{\varphi}(\Gamma).$$ (11.3)

Цей оператор фредгольмiв. Його ядро збiгається з $N$, а область значень складається з усiх векторiв $(g_{1},\ldots,g_{q})\in\mathcal{H}_{\varphi}(\Gamma)$, якi задовольняють умову

$$\sum_{j=1}^{q}\,(g_{j},\,C^{+}_{j}v)_{\Gamma}=0\quad\mbox{для дов\T2A\cyrii льного}\quad v\in N^{+}.$$

Iндекс оператора (11.3) дорiвнює $\dim N-\dim N^{+}_{1}$, де $N^{+}_{1}$ — скiнченновимiрний простiр усiх векторiв $(C^{+}_{1}v,\ldots,C^{+}_{q}v)$ таких, що $v\in N^{+}$.

Звiсно, $\dim N^{+}_{1}\leq\dim N^{+}$, причому можлива строга нерiвнiсть [45, теорема 13.6.15]. Доповнимо цей результат достатньою умовою рiвномiрної збiжностi послiдовностi розв’язкiв однорiдного елiптичного рiвняння та їх похiдних.

Теорема 11.6.

Нехай цiле $\lambda\geq 0$. Припустимо, що послiдовнiсть $(u_{k})_{k=1}^{\infty}\subset\mathcal{S}^{\prime}(\Omega)$ задовольняє такi умови

• $Au_{k}=0$ в $\Omega$ для кожного $k\in\mathbb{N}$;

• ця послiдовнiсть збiгається у соболєвському просторi $H^{(-r)}(\Omega)$ для достатньо великого $r$;

• послiдовнiсть розподiлiв $(B_{A}u_{k})\!\upharpoonright\!\Gamma_{0}$ збiгається у просторi $\mathcal{H}_{\varphi}(\Gamma_{0})$ для деякого параметра $\varphi$, який задовольняє умову (9.8).

Тодi $u_{k}\in C^{\lambda}(\Omega\cup\Gamma_{0})$ для кожного $k\in\mathbb{N}$ i будь-яка послiдовнiсть $(D^{\mu}u_{k})_{k=1}^{\infty}$, де $|\mu|\leq\lambda$, рiвномiрно збiгається на довiльнiй замкненiй (у просторi $\mathbb{R}^{n}$) пiдмножинi множини $\Omega\cup\Gamma_{0}$.

Тут $\mathcal{H}_{\varphi}(\Gamma_{0})$ — гiльбертiв простiр звужень усiх вектор-функцiй $g\in\mathcal{H}_{\varphi}(\Gamma)$ на вiдкриту пiдмножину $\Gamma_{0}$ межi $\Gamma$ (вiн означається аналогiчно до просторiв на $\Omega$).

Теореми 11.5 i 11.6 доведенi в [9, пп. 7.1, 7.2] (див. також [133, пп. 4, 6]). З теореми 11.5 випливає [9, п. 7.3], що для простору $H^{\varphi}_{A}(\Omega)$ правильнi аналоги iнтерполяцiйних теорем 4.1–4.3 (див. також [134, п. 3]). Для уточненої соболєвської шкали теорема 11.5 доведена в [78, пп. 1, 6] i [86, п. 3.3].

Регулярнi елiптичнi крайовi задачi з однорiдними крайовими умовами i грубою правою частиною елiптичного рiвняння дослiдженi в уточненiй соболєвськiй шкалi в [74, 77] i [86, п. 3.4] (для соболєвських просторiв вiдповiднi результати викладено в монографiях [16, розд. III, § 6, пп. 4–6] i [109, § 5.5]).

12. Елiптичнi задачi з додатковими невiдомими функцiями
у крайових умовах

Виберемо довiльно цiлi числа $q\geq 1$, $\varkappa\geq 1$, $m_{1},\ldots,m_{q+\varkappa}$, i $r_{1},\ldots,r_{\varkappa}$. В областi $\Omega$ розглядається лiнiйна крайова задача

$$Au=f\quad\mbox{в}\;\;\Omega,$$ (12.1)

$$B_{j}u+\sum_{k=1}^{\varkappa}C_{j,k}v_{k}=g_{j}\quad\mbox{на}\;\;\Gamma,\quad j=1,...,q+\varkappa,$$ (12.2)

де розподiл $u$ в $\Omega$ i $\varkappa$ розподiлiв $v_{1},\ldots,v_{\varkappa}$ на $\Gamma$ є шуканими. Тут $A:=A(x,D)$ — лiнiйний диференцiальний оператор (ЛДО) на $\overline{\Omega}$, кожен $B_{j}:=B_{j}(x,D)$ — крайовий ЛДО на $\Gamma$ i кожен $C_{j,k}:=C_{j,k}(x,D_{\tau})$ — дотичний ЛДО на $\Gamma$. Порядки цих операторiв задовольняють умови $\mathrm{ord}\,A=2q$, $\mathrm{ord}\,B_{j}\leq m_{j}$ i $\mathrm{ord}\,C_{j,k}\leq m_{j}+r_{k}$, а їх коефiцiєнти є функцiями класу $C^{\infty}(\overline{\Omega})$ i $C^{\infty}(\Gamma)$ вiдповiдно (як звичайно ЛДО вiд’ємного порядку вважаємо рiвним нулю.) Отже, порiвняно з крайовою задачею (9.1), (9.2), задача (12.1), (12.2) має $\varkappa$ додаткових невiдомих функцiй $v_{1},\ldots,v_{\varkappa}$ у крайових умовах. Такi задачi уперше розглянув Б. Лаврук [144] для елiптичних рiвнянь.

Покладемо $m:=\max\{m_{1},\ldots,m_{q+\varkappa}\}$ i припустимо, що $m\geq-r_{k}$ для кожного $k\in\{1,\ldots,\varkappa\}$. Це припущення природне; справдi, якщо $m+r_{k}<0$ для деякого $k$, то всi оператори $C_{1,k}$,…, $C_{q+\varkappa,k}$ рiвнi нулю, тобто шуканий розподiл $v_{k}$ вiдсутнiй в крайових умовах (12.2). Допускаємо випадок $m\geq 2q$.

Позначимо через $A^{\circ}(x,\xi)$, $B_{j}^{\circ}(x,\xi)$ i $C_{j,k}^{\circ}(x,\tau)$ головнi символи ЛДО $A(x,D)$, $B_{j}(x,D)$ i $C_{j,k}(x,D_{\tau})$ вiдповiдно; при цьому вважаємо, що останнi два ЛДО мають формальнi порядки $m_{j}$ i $m_{j}+r_{k}$. Отже, $A^{\circ}(x,\xi)$ i $B_{j}^{\circ}(x,\xi)$ — однорiднi полiноми аргументу $\xi\in\mathbb{C}^{n}$ порядку $2q$ i $m_{j}$ вiдповiдно. Крiм того, $C_{j,k}^{\circ}(x,\tau)$ — однорiдний полiном аргументу $\tau$ порядку $m_{j}+r_{k}$, де $\tau$ — дотичний вектор до межi $\Gamma$ в точцi $x$.

Припускаємо, що крайова задача (12.1), (12.2) є елiптичною в $\Omega$, тобто [57, означення 3.1.2] оператор $A$ задовольняє умови (i), (ii), сформульованi в розд. 9, i ще таку умову: для кожної точки $x\in\Gamma$ i будь-якого ненульового вектора $\tau\in\mathbb{R}^{n}$, дотичного до $\Gamma$ у точцi $x\in\Gamma$, крайова задача

$$A^{\circ}(x,\tau+\nu(x)D_{t})\theta(t)=0\quad\mbox{при}\;\;t>0,$$

$$B_{j}^{\circ}(x,\tau+\nu(x)D_{t})\theta(t)\big{|}_{t=0}+\sum_{k=1}^{\varkappa}C_{j,k}^{\circ}(x,\tau)\lambda_{k}=0,\quad j=1,...,q+\varkappa,$$

$$\theta(t)\to 0\quad\mbox{при}\quad t\rightarrow\infty$$

має лише нульовий розв’язок. Тут, функцiя $\theta\in C^{\infty}([0,\infty))$ i числа $\lambda_{1},\ldots,\lambda_{\varkappa}\in\mathbb{C}$ є шуканими. Крiм того, $A^{\circ}(x,\tau+\nu(x)D_{t})$ i $B_{j}^{\circ}(x,\tau+\nu(x)D_{t})$ — диференцiальнi оператори вiдносно $D_{t}:=i\partial/\partial t$, якi отримуємо, поклавши $\zeta:=D_{t}$ в полiномах $A^{\circ}(x,\tau+\nu(x)\zeta)$ i $B_{j}^{\circ}(x,\tau+\nu(x)\zeta)$ аргументу $\zeta\in\mathbb{C}$. Наведена умова еквiвалента умовi (iii) з розд. 9, якщо $\varkappa=0$.

Пов’яжемо iз крайовою задачею (12.1), (12.2) лiнiйне вiдображення

$$\begin{gathered}\Lambda:(u,v_{1},...,v_{\varkappa})\mapsto\biggl{(}Au,B_{1}u+\sum_{k=1}^{\varkappa}C_{1,k}\,v_{k},...,B_{q+\varkappa}u+\sum_{k=1}^{\varkappa}C_{q+\varkappa,k}\,v_{k}\biggr{)}\\ \mbox{де}\quad u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad v_{1},\ldots,v_{\varkappa}\in C^{\infty}(\Gamma),\end{gathered}$$ (12.3)

та гiльбертовi простори

$$\mathcal{D}^{\varphi}(\Omega,\Gamma):=H^{\varphi}(\Omega)\oplus\bigoplus_{k=1}^{\varkappa}H^{\varphi\varrho^{r_{k}-1/2}}(\Gamma),$$

$$\mathcal{E}^{\varphi\varrho^{-2q}}(\Omega,\Gamma):=H^{\varphi\varrho^{-2q}}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q+\varkappa}H^{\varphi\varrho^{-m_{j}-1/2}}(\Gamma),$$

де $\varphi\in\mathrm{RO}$. Позначимо через $\|\cdot\|_{\varphi}^{\prime}$ норму в $\mathcal{D}^{\varphi}(\Omega,\Gamma)$, а через $\|\cdot\|_{\varphi\varrho^{-2q}}^{\prime\prime}$ — норму в $\mathcal{E}^{\varphi\varrho^{-2q}}(\Omega,\Gamma)$.

Теорема 12.1.

Нехай $\varphi\in\mathrm{RO}$ i $\sigma_{0}(\varphi)>m+1/2$. Тодi вiдображення (12.3) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора

$$\Lambda:\mathcal{D}^{\varphi}(\Omega,\Gamma)\rightarrow\mathcal{E}^{\varphi\varrho^{-2q}}(\Omega,\Gamma).$$ (12.4)

Цей оператор нетерiв. Його ядро лежить у просторi $C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{\varkappa}$ i разом з iндексом не залежить вiд $\varphi$.

Область значень оператора допускає опис за допомогою формально спряженої задачi вiдносно спецiальної формули Грiна [57, п. 3.1.3].

Позначимо через $\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$ об’єднання усiх просторiв $\mathcal{D}^{\varphi}(\Omega,\Gamma)$ таких, що $\varphi\in\mathrm{RO}$ i $\sigma_{0}(\varphi)>m+1/2$. Вектор

$$(u,v):=(u,v_{1},\ldots,v_{\varkappa})\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$$

називаємо (сильним) узагальненим розв’язком крайової задачi (12.1), (12.2) з правою частиною

$$(f,g):=(f,g_{1},\ldots,g_{q+\varkappa})\in\mathcal{D}^{\prime}(\Omega)\times(\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma))^{q+\varkappa},$$

якщо $\Lambda(u,v)=(f,g)$ для деякого оператора (12.4). Цей розв’язок має властивостi подiбнi до властивостей розв’язкiв регулярної елiптичної крайової задачi. Наведемо їх; множини $\Omega_{0}$ i $\Gamma_{0}$ — такi самi як в розд. 9.

Теорема 12.2.

Припустимо, що вектор $(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$ є узагальненим розв’язком крайової задачi (12.1), (12.2), правi частини якої задовольняють умови $f\in H^{\varphi\varrho^{-2q}}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$ i $g_{j}\in H^{\varphi\varrho^{-m_{j}-1/2}}_{\mathrm{loc}}(\Gamma_{0})$ для кожного номера $j\in\{1,\ldots,q+\varkappa\}$ i деякого параметра $\varphi\in\mathrm{RO}$ з $\sigma_{0}(\varphi)>m+1/2$. Тодi $u\in H^{\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$ i $v_{k}\in H^{\varphi\varrho^{r_{k}-1/2}}_{\mathrm{loc}}(\Gamma_{0})$ для кожного номера $k\in\{1,\ldots,\varkappa\}$.

Теорема 12.3.

Припустимо, що вектор $(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$ задовольняє умову теореми 12.2. Довiльно виберемо функцiї $\chi,\chi_{1}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, пiдпорядкованi умовi (9.7). Тодi iснує число $c=c(\varphi,\chi,\chi_{1})>0$ таке, що

$$\|\chi(u,v)\|_{\varphi}^{\prime}\leq c\,\bigl{(}\,\|\chi(f,g)\|_{\varphi\varrho^{-2q}}^{\prime\prime}+\|\chi_{1}(u,v)\|_{\varphi\varrho^{-1}}^{\prime}\bigl{)},$$

причому $c$ не залежить вiд $(u,v)$ i $(f,g)=\Lambda(u,v)$.

Теорема 12.4.

Нехай цiле $\lambda\geq 0$. Припустимо, що вектор $(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$ задовольняє умову теореми 12.2, в якiй функцiональний параметр $\varphi$ задовольняє (9.8). Тодi Тодi $u\in C^{\lambda}(\Omega_{0}\cup\Gamma_{0})$.

Теорема 12.5.

Нехай цiле $\lambda\geq 0$, $k\in\{1,\ldots,\varkappa\}$ i $\Gamma_{0}\neq\emptyset$. Припустимо, що вектор $(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$ задовольняє умову теореми 12.2, в якiй

$$\int_{1}^{\infty}t^{2(\lambda-r_{k})+n-1}\varphi^{-2}(t)dt<\infty.$$

Тодi $v_{k}\in C^{l}(\Gamma_{0})$.

Цi теореми доведенi в [8]. Їх окремi випадки встановленi в [156, 161] для розширеної соболєвської шкали i в [143, 160] для уточненої соболєвської шкали. Задачi з грубими даними дослiджено в [23, 24, 99] в уточненiй соболєвськiй шкалi i в [23] для модифiкацiї за Ройтбергом цiєї шкали, а також в [131, 162] для однорiдних елiптичних диференцiальних рiвнянь. У модифiкованих за Ройтбергом просторах Соболєва такi задачi дослiджено в монографiях [57, розд. 3, 4] i [110, розд. 2], а у немодифiкованих соболєвських просторах — в [163].

Ця робота фiнансована Нацiональною академiєю наук України. Автори були також пiдтриманi грантом iменi Марiї Склодовської-Кюрi № 873071 за програмою Європейського Союзу Горизонт 2020 — Рамкова програма з дослiджень та iнновацiй: Спектральна оптимiзацiя: вiд математики до фiзики i передових технологiй. (The authors were also supported by the European Union’s Horizon 2020 research and innovation programme under the Marie Skłodowska-Curie grant agreement No 873071 (SOMPATY: Spectral Optimization: From Mathematics to Physics and Advanced Technology).)