Анотацiя
We obtain estimates exact in order for deviations of Zygmund sums in metrics of spaces , , on classes of -periodic functions, that admit the representation in the form of convolution of functions that belong to unit ball of the space with fixed kernel . We show that at certain values of the parameters that define the class and method of approximation, Zygmund sums provide the order of best approximation of given classes by trigonometric polynomials in metric .
Получены точные по порядку оценки отклонений сумм Зигмунда в метриках пространств , , на классах -периодических функций, которые допускают изображение в виде свертки функций, принадлежащих единичному шару пространства с фиксированным ядром . Показано, что при определенных значениях параметров, что определяют класс и метод приближения, суммы Зигмунда обеспечивают порядок наилучшего приближения указанных классов тригонометрическими полиномами в метрике .
Наближення сумами Зигмунда класiв згорток перiодичних функцiй в iнтегральних метриках
У. З. Грабова
Схiдноєвропейський нацiональний унiверситет iменi Лесi Українки, Луцьк
Нехай , , — простiр -перiодичних сумовних функцiй зi
скiнченною нормою , де при
,
а при .
Нехай, далi, , , — клас
-перiодичних функцiй , що майже для всiх
представляються згортками
|
|
|
(1) |
де , а — сумовне на
ядро, ряд Фур’є якого має вигляд
|
|
|
Функцiю в зображеннi (1) називають
-похiдною функцiї i позначають через
. Поняття -похiдної належить О.I.
Степанцю (див., наприклад, [2, с. 132]).
Якщо , , , то класи є класами
Вейля-Надя i позначаються через .
Не зменшуючи загальностi можна вважати, що послiдовнiсть , яка визначає класи згорток, є слiдом на множинi натуральних чисел деякої
неперервної функцiї неперервного аргументу .
Позначимо через , ,
множину монотонно незростаючих
функцiй , , для яких iснує стала
така, що функцiя майже спадає, тобто для будь-яких виконується нерiвнiсть , в якiй
— деяка додатна стала. Прикладами функцiй , що задовольняють умову є, зокрема, функцiї вигляду
, ;
, ,
, ;
, , , ; , , , .
У данiй роботi будемо вимагати, щоб , , .
Умова , як неважко переконатись,
гарантує справедливiсть включення (див., наприклад, [3, с. 657]), а отже, i вкладення , (див., наприклад, нерiвнiсть (1.5.28) iз роботи [4, с. 43]).
Сумами Зигмунда
функцiї iз називають тригонометричнi
полiноми вигляду
|
|
|
(2) |
де i — коефiцiєнти Фур’є функцiї .
При полiноми є вiдомими сумами Фейєра, якi
позначаються через .
В данiй роботi дослiджуються величини
|
|
|
з метою одержання для них точних порядкових оцiнок, при , , , i .
В роботi також розглядатимуться найкращi наближення класiв , ,
тригонометричними полiномами порядку , тобто величини вигляду
|
|
|
за умови, що .
Далi буде вказано область допустимих значень параметрiв , i при яких порядки спадання величин i збiгаються.
Вивченню апроксимативних властивостей сум Зигмунда на рiзних функцiональних класах присвячена значна кiлькiсть робiт (з детальною бiблiографiєю з цього напряму можна ознайомитись в [5]). Зокрема, у [5] знайдено порядковi оцiнки величин при , i .
Порядки спадання величин
дослiджувались багатьма авторами (див. [6, 7] та iн.). У [7] встановлено точнi порядковi рiвностi величин , , за умови, що , i , де — множина монотонно незростаючих функцiй , для кожної з яких можна вказати додатну сталу таку, що
Дана робота є продовженням дослiджень, розпочатих у [5] та [7].
Для формулювання основних результатiв введемо наступнi означення.
Будемо казати, що додатна функцiя , задана на ,
належить до множини (), якщо iснує таке, що
зростає на . Якщо
iснує таке, що спадає на
, то будемо казати, що належить до множини
(). Через позначимо множину неперервних слабо
коливних (в сенсi Зигмунда) функцiй, тобто додатних функцiй
, визначених на , таких, що при довiльному
для достатньо великих зростає, а
спадає.
Далi пiд записом розумiтимемо, що
iснує стала , така, що виконується нерiвнiсть
, для всiх . Запис
означає, що i одночасно
.
Теорема 1.
Нехай , , ,
, i . Тодi
1. Якщо i , то
|
|
|
(3) |
2. Якщо ,
то
|
|
|
(4) |
3. Якщо ,
то
|
|
|
(5) |
Доведення. З рiвностей (1) та (2) випливає, що для будь-якої
майже для всiх має мiсце
рiвнiсть
|
|
|
(6) |
де , ,
.
Iз (6), застосовуючи нерiвнiсть (1.5.28) з роботи [4, с. 43] та нерiвнiсть трикутника, отримуємо
|
|
|
Тодi, скориставшись формулами (18), (21), (24) та (42) з роботи [5], одержимо оцiнки (3)–(5).
Теорему 1 доведено.
Теорема 2. Нехай , , ,
, i .
Тодi
1. Якщо , i функцiя опукла вгору або донизу на , то
|
|
|
(7) |
2. Якщо , то
|
|
|
(8) |
3. Якщо , то
|
|
|
(9) |
Доведення. Оцiнки зверху для величин в (7) – (9) випливають iз спiввiдношень (3) – (5) вiдповiдно.
Розглянемо випадок , .
У роботi [7, с. 1195], при , , , за умови, що функцiя опукла вгору або донизу на , встановлено наступну оцiнку знизу для величини
:
|
|
|
(10) |
де — додатна величина, що може залежати лише вiд
та . Оскiльки з включення , , випливає, що , то з оцiнок (3), (10) та нерiвностi
випливає порядкова рiвнiсть (7).
Нехай, далi, . Для встановлення оцiнки знизу величини
, розглянемо функцiю
|
|
|
де — ядра методу Валле Пуссена,
|
|
|
— ядра Дiрiхле,
Оскiльки (див., наприклад, [7, с. 1192]) , , , , де — абсолютнi сталi, то нескладно переконатися, що
|
|
|
(11) |
При з (11) одержуємо нерiвнiсть
.
Iз [8, c. 65] випливає, що для функцiї має мiсце рiвнiсть
|
|
|
(12) |
Розглянемо iнтеграл
|
|
|
Враховуючи (12), (2) та вiдому формулу
|
|
|
iнтеграл можна записати у виглядi , звiдки одержуємо
|
|
|
(13) |
тут i далi — додатнi величини, що можуть залежати тiльки вiд , та .
З iншого боку, для оцiнки зверху величини застосуємо нерiвнiсть Гельдера та проведемо мiркування, використанi при доведеннi формули (42) з роботи [5], внаслiдок чого отримуємо, що при
|
|
|
|
|
|
(14) |
Об’єднуючи (13) та (S0.Ex9) будемо мати
|
|
|
(15) |
З (15) отримуємо
|
|
|
Оцiнку знизу величини у випадку , доведено.
Як випливає з теореми (2.2.1) роботи
[2, с. 92], метод насичений з порядком
насичення , тобто величини не можуть прямувати до нуля швидше за порядком, нiж , звiдки випливає,
що для довiльного , , за умови
, виконується порядкова рiвнiсть (9). Теорему 2 доведено.
Наслiдок 1. Нехай , ,
, i . Тодi
1. Якщо , i функцiя опукла вгору або донизу на , то
|
|
|
2. Якщо ,
то
|
|
|
3. Якщо , то
|
|
|
Наслiдок 2. Нехай , , , , . Тодi
|
|
|
(16) |
При iз (16) випливають результати одержанi А.I. Камзоловим [9]. Iз (16) i теореми 3.6 роботи [10, с. 47] випливає, що при i
|
|
|
-
1.
-
2.
Степанец А.И. Методы теории приближений: В 2 ч. // Працi Iнституту математики НАН України. — 2002. — T. 40. — Ч. 1. — 427 c.
-
3.
Бари Н.К. Тригонометрические ряды.
— М.: Физматгиз, 1961.
— I. — 936 с.
-
4.
Корнейчук Н.П. Точные константы в теории приближения.
— М.: Наука, 1987.
— 423 с.
-
5.
Сердюк А.С., Грабова У.З. Оцiнки рiвномiрних наближень сумами Зигмунда на класах згорток перiодичних функцiй // Теорiя наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн-ту матем. НАН України. — Київ: Iн-т
математики НАН України, 2013. — 10, №1.
— С. 222–244.
-
6.
Степанец А.И. Методы теории приближений: В 2
ч. // Працi Iнституту математики НАН України. — Киев: Ин-т
математики НАН Украины. 2002. — 40. — Ч.II. — 468 с.
-
7.
Грабова У.З., Сердюк А.С. Порядковi оцiнки найкращих наближень i наближень сумами Фур’є класiв -диференцiйовних функцiй
// Укр. мат. журн. — 2013.
— 65 , №9. — С. 1186–1197 .
-
8.
Зигмунд А. Тригонометрические ряды. В 2 т. — М.: Мир,
1965. — Т.I. — 615 с.
-
9.
Камзолов А.И. О приближении классов функций методом Фейера в пространствах // Мат. заметки. — 1978.
— 23, №3. — С. 343–349.
-
10.
Temlyakov V.N. Approximation of periodic function. — Nova Sci. Publ., 1993. — 419 p.