1 Вступ
Нехай ,
, простiр –перiодичних сумовних у -му степенi на
функцiй , з нормою
|
|
|
— простiр вимiрних i суттєво обмежених –перiодичних функцiй з нормою
|
|
|
— простiр неперервних –перiодичних функцiй з нормою
|
|
|
Через позначимо множину –перiодичних функцiй , якi при всiх
можна представити у виглядi згортки
|
|
|
(1) |
з фiксованими ядрами вигляду
|
|
|
(2) |
Функцiю у рiвностi (1) називають узагальненим iнтегралом Пуассона функцiї i позначають через , з iншого боку функцiю у рiвностi
(1) називають узагальненою похiдною функцiї i позначають через (тобто, . Ядра вигляду (2) називають узагальненими ядрами Пуассона.
Зрозумiло, що якщо для заданої функцiї виконується рiвнiсть (1), то ця ж рiвнiсть виконуватиметься i для довiльної iншої функцiї з , яка може вiдрiзнятись вiд на множинi мiри нуль. Тому надалi рiвнiсть домовимось розумiти в тому сенсi, що серед усiх похiдних є конкретна функцiя .
При довiльних множини належать до множини нескiнченно диференцiйовних –перiодичних функцiй, тобто (див., наприклад, [20, c. 139], [24, c. 1408]). При множини є множинами звичайних iнтегралiв Пуассона i складаються iз функцiй, що допускають регулярне продовження у смугу комплексної площини (див., наприклад, [20, c. 142]). При класи складаються з функцiй регулярних в усiй комплекснiй площинi (див., наприклад, [20, c. 142]). Крiм того, як випливає з Теореми 1 роботи [25] при кожному має мiсце вкладення , де , , — вiдомi класи Жевре
|
|
|
Нами вивчаються апроксимативнi властивостi множин узагальнених iнтегралiв Пуассона коли у ролi виступають або усi простори чи , , або одиничнi кулi просторiв , тобто множини (далi для зручностi класи будемо позначати через ), а в якостi агрегатiв наближення — класичнi iнтерполяцiйнi тригонометричнi полiноми Лагранжа, що заданi непарним числом рiвномiрно розподiлених вузлiв.
Для будь–якої iз через будемо позначати тригонометричний полiном порядку , що iнтерполює у вузлах , , тобто такий, що
|
|
|
(3) |
Полiноми однозначно задаються iнтерполяцiйними умовами (3), називаються iнтерполяцiйними полiномами Лагранжа i можуть бути зображенi в явному виглядi через ядра Дiрiхле
|
|
|
наступним чином:
|
|
|
(4) |
Нехай — простiр усiх тригонометричних полiномiв порядку i — найкраще наближення функцiї , , в –метрицi тригонометричними полiномами , тобто величина
|
|
|
а — найкраще рiвномiрне наближення функцii тригонометричними полiномами , тобто величина
|
|
|
Позначимо через вiдхилення вiд функцiї її iнтерполяцiйного полiнома Лагранжа
|
|
|
(5) |
Для модулiв величин вигляду (5) має мiсце нерiвнiсть (див., наприклад, [3], [21])
|
|
|
(6) |
де
|
|
|
(7) |
Нерiвнiсть (6) є iнтерполяцiйним аналогом класичної нерiвностi Лебега, а функцiю вигляду (7) називають функцiєю Лебега оператора вигляду (4).
Асимптотичну поведiнку функцiї Лебега при описує наступна формула:
|
|
|
(8) |
в якiй — величина, що рiвномiрно обмежена по i по . Детальнiше про поведiнку констант та функцiї Лебега оператора (2) можна ознайомитись у роботах [28], [29].
З урахуванням (8) нерiвнiсть (6) можна записати у виглядi
|
|
|
(9) |
Незважаючи на загальнiсть, ця оцiнка є асимтотично точною для кожного фiксованого , , на вiдомих класах , , -перiодичних функцiй, що мають абсолютно неперервнi похiднi до -го порядку включно i таких, що . Цей факт випливає iз роботи C.М. Нiкольського [4], в якiй на основi (9) при встановлено асимптотичну формулу
|
|
|
(10) |
де — константи Фавара, а величина рiвномiрно обмежена по i по .
Однак при подальшому збiльшеннi гладкостi i, зокрема, для класiв нескiнченно диференцiйовних, аналiтичних чи цiлих функцiй, оцiнки вiдхилень , що базуються на використаннi (6) (чи (9)), перестають бути асимптотично точними i навiть можуть бути не точними за порядком.
Точнi порядковi оцiнки на класах
|
|
|
та
|
|
|
якi задаються монотонно прямуючими до нуля послiдовностями невiд’ємних чисел, були знайденi у роботах [5] та [30].
У данiй роботi для функцiй з множин узагальнених iнтегралiв Пуассона , , , , , встановлено iнтерполяцiйнi аналоги нерiвностей типу Лебега, в яких оцiнки зверху величин
виражаються через найкращi наближення .
Також в нiй доведено асимптотичну непокращуванiсть отриманих нерiвностей на множинах . Слiд зауважити, що при такi нерiвностi були встановленi в роботi [8, Теорема 3].
Крiм того, в данiй роботi при всiх , , , , , розв’язано задачу Колмогорова-Нiкольського для iнтерполяцiйних полiномiв Лагранжа вигляду (4) на класах узагальнених iнтегралiв Пуассона, тобто встановлено асмиптотичнi при
рiвностi для величин
|
|
|
(11) |
Зазначимо, що при , , асимптотичнi рiвностi для зазначених величин були знайденi в роботах [6], [22], [7], [9].
У роботi [22] було показано, що якщо , , , , , то при має мiсце асимптотична рiвнiсть
|
|
|
(12) |
в якiй — повний елiптичний iнтеграл першого роду, а — величина рiвномiрно обмежена по , , i .
Як випливає з [7], для величин вигляду (11) при всiх i у випадку i виконується асимптотична при рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
(13) |
в якiй , — гiпергеометрична функцiя Гаусса
|
|
|
|
|
|
задається формулою
|
|
|
а у випадку i — рiвнiсть
|
|
|
(14) |
У формулах (1) i (14) величини рiвномiрно обмеженi вiдносно параметрiв , , , i .
Оскiльки при ()
i
|
|
|
то з (1) випливає (12).
Зауважимо також, що в роботi [10] для величини виду (11) при , , , i встановлено рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
(15) |
Бiльше того, як випливає з [10] i [11], при та всiх , , i для величин має мiсце рiвнiсть
|
|
|
(16) |
що є справедливою при всiх i .
У випадку , як випливає з [7], [9], для величин , , при має мiсце асимптотична при рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
(17) |
а при — рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
(18) |
У формулах (1) i (1) величини рiвномiрно обмеженi по , , , , i .
Зазначимо також, що в роботi [12] для класiв , , , встановлено i асимптотичнi рiвностi для точних верхнiх меж вiдхилень iнтерполяцiйних полiномiв в довiльних –метриках ().
Що ж стосується випадку , то асимптотичнi рiвностi для величин
, , , за виключенням наведеного вище випадку , були вiдомi лише у випадку завдяки роботам [23] та [8], з яких випливає, що при
|
|
|
(19) |
де — величина рiвномiрно обмежена по , i .
В данiй роботi буде доведено зокрема, що для довiльних , , , i при та має мiсце асимптотична рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
(20) |
де , — гiпергеометрична функцiя Гаусса, — величина рiвномiрно обмежена по , i , а при — рiвнiсть
|
|
|
(21) |
При цьому у роботi в явному виглядi записано оцiнки залишкового члена у формулах (1) i (21) через параметри задачi, що може бути корисним для практичного застосування отриманих в нiй результатiв. Отже, на класах узагальнених iнтегралiв Пуассона при всiх , , i повнiстю розв’язано задачу Колмогорова-Нiкольського для iнтерполяцiйних полiномiв Лагранжа, яка полягає у встановленнi для кожного сильної асимптотики величин вигляду (11) при .
Головний член в асимптотичному розкладi величини (11), поданому у виглядi
|
|
|
природно назвати константами Колмогорова-Нiкольського для iнтерполяцiйних полiномiв Лагранжа на класах . Наступна таблиця мiстить точнi значення зазначених констант в залежностi вiд спiввiдношень мiж параметрами i :
|
|
|
|
|
|
|
|
Степанець, Сердюк (2000) [23]
|
Степанець, Сердюк (2000) [22]
|
Сердюк (1999) [6]
|
|
|
Сердюк (2004) [8]
|
|
Степанець, |
|
|
|
|
Сердюк (2000) ] [22]
|
|
|
|
|
|
|
|
Результати авторiв роботи |
Сердюк (2012) [7]
|
Сердюк, |
|
|
|
|
Войтович (2010) [9]
|
|
|
|
|
|
|
|
Результати авторiв роботи |
Сердюк (2012) [7]
|
Сердюк, |
|
|
|
|
Войтович (2010) [9] |
|
|
|
|
|
3 Розв’язок задачi Колмогорова-Нiкольського для iнтерполяцiйних полiномiв Лагранжа на класах узагальнених iнтегралiв Пуассона
Iз Теорем 2.1, 2.3 та 2.4 даної роботи випливає, що нерiвностi (2.1), (59) та (66) є асимптотично непокращуваними на множинах узагальнених iнтегралiв Пуассона при всiх , , , i . Зрозумiло, що зазначенi нерiвностi мають мiсце i для довiльних пiдмножин iз , якими є множини , i, зокрема класи
|
|
|
Розглядаючи точнi верхнi межi в обох частинах кожної з нерiвностей (2.1), (59) та (66) по класу при , та вiдповiдно, i врахувавши, що для довiльної , , , отримуємо, що при i всiх вiрнi наступнi нерiвностi:
|
|
|
|
|
|
|
|
(79) |
|
|
|
(80) |
|
|
|
(81) |
де при .
Виявляється, що в (3)–(81) знак ""можна замiнити на знак "". Цей факт випливатиме iз наступного твердження.
Теорема 3.1.
Нехай , , , i .
Тодi при
|
|
|
(82) |
при i
|
|
|
|
|
|
|
|
(83) |
а при
|
|
|
(84) |
У формулах (82)–(84)
для величин виконується оцiнка .
Доведення Теореми 3.1.
Будемо вiдштовхуватись вiд iнтегрального зображення (25), у якому , . Розглянувши точнi верхнi межi модулiв обох частин рiвностi (25) при по класу та врахувавши iнварiантнiсть множини
|
|
|
вiдносно зсуву аргументу при всiх , , , i будемо мати
|
|
|
|
|
|
|
|
(85) |
де i означенi рiвностями (27) i (26) вiдповiдно, а для величини виконується нерiвнiсть .
Iз спiввiдношень двоїстостi (див., наприклад, [3, с. 27]) маємо
|
|
|
(86) |
Розглянемо випадок . Iз [14]–[16] випливає, що при довiльних , , i , де — найменший з номерiв такий, що задовольняє нерiвнiсть (39) при , мають мiсце оцiнки
|
|
|
(87) |
|
|
|
(88) |
в яких для величин , виконуються нерiвностi .
Застосувавши формулу (88) при , де означена рiвнiстю (27) i враховуючи, що при iз (3), (86) i (88) та (35) для маємо
|
|
|
|
|
|
|
|
(89) |
де .
Оскiльки , то iз (3) випливає (82).
Нехай . В цьому випадку має мiсце оцiнка (2), що виконується при всiх , . Застосувавши (2) при , де означена формулою (27) i врахувавши, що , , iз (3), (86) та (35) при маємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(90) |
де .
Враховуючи, що , iз (3) отримуємо (3.1).
Нехай, нарештi, .
В силу (68) та формул (2) i (2), застосованих при , для усiх номерiв i довiльних , , , мають мiсце оцiнки
|
|
|
|
|
|
|
|
(91) |
|
|
|
|
|
|
|
|
(92) |
де , а .
При , де — найменше натуральне число, яке задовольняє нерiвнiсть (72), мають мiсце оцiнки
|
|
|
|
|
|
|
|
(93) |
Iз (3)–(3) з урахуванням нерiвностi , отримуємо, що при , , i
|
|
|
(94) |
|
|
|
(95) |
де , .
Застосувавши формулу (95) при , де означена рiвнiстю (27) i врахувавши (74), iз (3), (86) та (35) для маємо
|
|
|
|
|
|
|
|
(96) |
де .
Врахувавши, що , то iз (3) отримуємо (84).
Теорему 3.1 доведено.
∎
Зауважимо, що оцiнка (84) Теореми 3.1 уточнює оцiнку (45) роботи [8].
Також зазначимо, що оцiнки (82)–(84), з яких випливають асимптотичнi рiвностi величин , , , , при , є iнтерполяцiйними аналогами, отриманих в [15] (див. також [14], [16], [19]) вiдповiдних оцiнок для величин
|
|
|
(97) |
де — частиннi суми Фур’є порядку функцiї .
Спiвставивши формули (82)–(84) даної роботи з оцiнками (17), (18), (30) роботи [15], переконуємось у виконаннi граничного спiввiдношення для величин (11) i (97) при
|
|
|
(98) |
Для класiв функцiй скiнченної гладкостi ситуацiя принципово iнша.
Нехай, як i ранiше, — клас –перiодичних функцiй таких, що їх похiднi до порядку включно абсолютно неперервнi, а .
Як показав А.М. Колмогоров [2]
|
|
|
(99) |
Спiвставлення оцiнки Колмогорова (99) для сум Фур’є з оцiнкою Нiкольського (10) для iнтерполяцiйних полiномiв дозволяє записати при , , граничне спiввiдношення
|
|
|
(100) |
Як видно iз (100) границя вiдношення при залежить вiд показника гладкостi.
Стосовно уточнень та узагальнень оцiнки (99) див., наприклад, [20], [26], [13], [27] та iн.