2020 MSC: 35K35, 46E35

У монографiї викладено засади нової теорiї параболiчних початково-крайових задач у шкалах узагальнених анiзотропних просторiв Соболєва. Цi шкали калiброванi iстотно бiльш тонко за допомогою функцiонального показника регулярностi, нiж класи просторiв, якi ранiше використовували в теорiї параболiчних диференцiальних рiвнянь. Працю вирiзняє систематичне застосування методу квадратичної iнтерполяцiї з функцiональним параметром абстрактних i соболєвських гiльбертових просторiв.

Для науковцiв, викладачiв унiверситетiв, аспiрантiв i студентiв старших курсiв, якi спецiалiзуються в галузi диференцiальних рiвнянь i математичного аналiзу.

Рецензенти:

доктор фiзико-математичних наук,
професор С. Д. Iвасишен

член-кореспондент НАН України,
доктор фiзико-математичних наук А. Н. Кочубей

The research monograph expounds the foundation of a new theory of parabolic initial-boundary-value problems in scales of generalized anisotropic Sobolev spaces. These scales are calibrated essentially more finely with the help of a function parameter of regularity than the classes of spaces used earlier in the theory of parabolic problems. The monograph is featured by the systematic application of the method of quadratic interpolation (with function parameter) between abstract and Sobolev inner product spaces.

The monograph is intended for the researches, professors, PhD students, and senior students specializing in differential equations and mathematical analysis.

Reviewers:

Professor S. D. Ivasyshen

Professor A. N. Kochubei

© В. М. Лось, В. А. Михайлець, О. О. Мурач, 2021

Вступ

Запропонована монографiя присвячена новiтнiй теорiї розв’язностi параболiчних початково-крайових задач у функцiональних просторах, що утворюють шкали, калiброванi бiльш тонко, нiж шкали анiзотропних просторiв Соболєва або Гельдера, якi зазвичай використовуються у дослiдженнi параболiчних задач. Це досягається за допомогою функцiонального параметра, що задає додаткову (позитивну або негативну) регулярнiсть функцiй, яку не можна розрiзнити за допомогою числових параметрiв. Простори, використанi у монографiї, належать до класу функцiональних просторiв, уведених Л. Хермандером [70], i являють собою широке i змiстовне узагальнення анiзотропних просторiв Соболєва.

Класичну теорiю розв’язностi параболiчних задач у просторах Соболєва i Гельдера було створено у працях М. С. Аграновича i М. I. Вiшика [1], С. Д. Ейдельмана [75], O. О. Ладиженської, В. О. Солоннiкова i Н. М. Уральцевої [30], A. Фрiдмана [68], Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса [167], С. Д. Iвасишена [17], М. В. Житарашу [112] та iнших математикiв у 60–80-х роках ХХ ст. Її ядро утворюють теореми про iзоморфiзми, якi стверджують, що параболiчнi задачi є коректними у сенсi Адамара на вiдповiдних парах анiзотропних просторiв Соболєва або Гельдера, тобто обмеженi оператори, породженi задачами, є iзоморфiзмами на цих парах. Вказанi теореми вiдiграють ключову роль у дослiдженнi регулярностi розв’язкiв параболiчних задач, їх функцiй Грiна, задач керування для параболiчних систем та iнших важливих питань. З точки зору застосувань окремий iнтерес викликають теореми про iзоморфiзми у випадку гiльбертових просторiв, структура яких подiбна до геометрiї скiнченновимiрних евклiдових просторiв. У цьому випадку використовуються анiзотропнi простори Соболєва, побудованi на основi просторiв квадратично iнтегровних функцiї.

Звiсно, чим тонше калiбрована шкала функцiональних просторiв, тим точнiшi результати можна отримати за її допомогою. Калiбрування числовими параметрами, якi служать показниками регулярностi для просторiв Соболєва i Гельдера, виявилося досить грубим для низки важливих задач математичного аналiзу [31, 62, 63, 229, 238, 240], теорiї диференцiальних рiвнянь з частинними похiдними [70, 72, 43, 204, 218, 221], теорiї стохастичних процесiв [140] та iнших. Це з’ясувалося ще 60 рокiв тому принаймнi стосовно багатовимiрних диференцiальних рiвнянь i спонукало Л. Хермандера [70] увести та дослiдити нормованi функцiональнi простори

$$\mathcal{B}_{p,\mu}:=\bigl{\{}w\in\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{k}):\mu\widehat{w}\in L_{p}(\mathbb{R}^{k})\bigr{\}},$$

параметризованi за допомогою достатньо загальної функцiї $\mu:\nobreak\mathbb{R}^{k}\to(0,\infty)$. Тут числовий параметр $p$ задовольняє умову $1\leq p\leq\infty$, а $\widehat{w}$ позначає перетворення Фур’є повiльно зростаючого розподiлу $w$ з простору Шварца $\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{k})$. Функцiя $\mu$ частотного аргументу є показником регулярностi для простору $\mathcal{B}_{p,\mu}$; вона характеризує регулярнiсть розподiлу $w$ у термiнах поведiнки на нескiнченностi його перетворення Фур’є.

У працi Л. Хермандера [70], яка стала важливим етапом розвитку сучасної теорiї диференцiальних рiвнянь з частинними похiдним, простори $\mathcal{B}_{p,\mu}$ були систематично застосованi до дослiдження умов iснування та регулярностi розв’язкiв багатовимiрних диференцiальних рiвнянь. Найбiльш повнi результати отримано для гiпоелiптичних рiвнянь, до яких належать i параболiчнi рiвняння. У випадку $p=2$ простори Хермандера стають гiльбертовими i дають широке узагальнення $L_{2}$-просторiв Соболєва. Так, якщо $\mu(\xi)=(1+|\xi|^{2})^{s/2}$ для довiльного вектора $\xi\in\mathbb{R}^{k}$ i деякого деякого дiйсного числа $s$, то $\mathcal{B}_{2,\mu}$ — гiльбертiв простiр Соболєва порядку $s$. Цим результатам присвячено i другий том [72] вiдомої чотиритомної монографiї Л. Хермандера «The Analysis of Linear Partial Differential Operators», яку називають бiблiєю теорiї лiнiйних багатовимiрних диференцiальних рiвнянь.

Праця Л. Хермандера [70] привернула значну увагу до узагальнених соболєвських просторiв i стимулювала їх рiзнi дослiдження та застосування, переважно у математичному аналiзi. Втiм, до недавнього часу у теорiї багатовимiрних крайових задач цi простори практично не використовували. Це було зумовлено вiдсутнiстю коректного означення вказаних просторiв на гладких многовидах (у тому сенсi, що такi простори не повиннi залежати вiд вибору локальних карт, якi покривають многовид). Окрiм того, бракувало зручного аналiтичного iнструментарiю для роботи з цими просторами.

Недавно ситуацiя кардинально змiнилася. У 2005–2010 роках зусиллями В. А. Михайлеця та О. О. Мурача було створено теорiю елiптичних крайових задач в узагальнених соболєвських просторах вигляду $H^{s;\varphi}:=\mathcal{B}_{2,\mu}$, де

$$\mu(\xi)\equiv(1+|\xi|^{2})^{s/2}\,\varphi((1+|\xi|^{2})^{1/2}),$$

число $s$ дiйсне, а функцiя $\varphi:[1,\infty)\to(0,\infty)$ повiльно змiнюється на нескiнченностi за Караматою. Стандартними прикладами такої функцiї $\varphi$ є логарифмiчна функцiя, її довiльнi iтерацiї та їх довiльнi степенi. Цi простори iзотропнi (тобто iнварiантнi вiдносно рухiв у евклiдовому просторi), оскiльки показник регулярностi залежить лише вiд $|\xi|$. Для них функцiональний параметр $\varphi$ задає регулярнiсть, пiдпорядковану основнiй (степеневiй) регулярностi, заданої числовим параметром $s$. Головним аналiтичним методом у цiй теорiї є квадратична iнтерполяцiя з функцiональним параметром гiльбертових просторiв i операторiв, що дiють на них. За його допомогою можна коректно означити вказанi простори на гладких многовидах i суттєво полегшити їх застосування до елiптичних диференцiальних операторiв та елiптичних крайових задач. Цю теорiю викладено у працях [43, 204].

Зовсiм недавно автори запропонованої монографiї застосували цей метод у теорiї параболiчних початково-крайових задач. За його допомогою встановлено коректну розв’язнiсть параболiчних задач в анiзотропних узагальнених просторах Соболєва $H^{s,s/(2b);\varphi}:=\mathcal{B}_{2,\mu}$, де

$$\mu(\xi^{\prime},\xi_{k})=\bigl{(}1+|\xi^{\prime}|^{2}+|\xi_{k}|^{1/b}\bigr{)}^{s/2}\varphi\bigl{(}(1+|\xi^{\prime}|^{2}+|\xi_{k}|^{1/b})^{1/2}\bigr{)}$$

для довiльних аргументiв $\xi^{\prime}\in\mathbb{R}^{k-1}$ i $\xi_{k}\in\mathbb{R}$. Тут число $s$ додатне, число $b$ натуральне, а функцiя $\varphi$ є такою, як зазначено вище. Анiзотропiя цих просторiв задається за допомогою параметра $2b$, що характеризує параболiчнiсть диференцiального рiвняння, для якого ставиться початково-крайова задача. Наприклад, $2b=2$ для рiвняння теплопровiдностi (а для елiптичних рiвнянь формально покладають $2b=1$ i отримують iзотропнi простори, наведенi вище). Якщо $\varphi(\cdot)\equiv 1$, то $H^{s,s/(2b);\varphi}$ стає анiзотропним соболєвським простором порядку $s$ за просторовими змiнними i порядку $s/(2b)$ за часовою змiнною.

У цiй монографiї викладено теорiю розв’язностi параболiчних початково-крайових задач у вказаних узагальнених просторах Соболєва. Теорiю було створено авторами монографiї в останнє десятилiття. Праця складається з трьох роздiлiв. У роздiлi 1 розглянуто узагальненi соболєвськi простори, потрiбнi для дослiдження параболiчних задач. Вивчено властивостi цих просторiв, насамперед iнтерполяцiйнi. З огляду на це обговорено метод квадратичної iнтерполяцiї пар гiльбертових просторiв, який вiдiграє ключову роль у монографiї. Саму теорiю викладено у роздiлах 2 i 3. Роздiл 2 присвячено параболiчним задачам iз однорiдними початковими умовами (такi задачi називаємо напiводнорiдними), а роздiл 3 — задачам iз неоднорiдними початковими умовами. Такий подiл матерiалу зумовлений тим, що дослiдження напiводнорiдних параболiчних задач та їхнi властивостi мають свою специфiку, на вiдмiну вiд неоднорiдних задач. Основними результатами цих роздiлiв є теореми про iзоморфiзми, породженi параболiчними задачами на парах вiдповiдних узагальнених просторiв Соболєва, та теореми про локальну регулярнiсть розв’язкiв параболiчних задач (впритул до межi цилiндричної областi задання параболiчного рiвняння). У межах кожного з цих роздiлiв розглядаються спочатку простiшi за будовою параболiчнi задачi (основнi задачi для рiвняння теплопровiдностi, одновимiрнi за просторовою змiнною задачi), дослiдження яких здається простiшим. Наприклад, для вивчення одновимiрних задач не потрiбнi простори на многовидах. Остаточнi результати отримано для $2b$-параболiчних за Петровським багатовимiрних диференцiальних рiвнянь i загальних крайових умов довiльного порядку.

Роздiл 1 Узагальненi простори Соболєва та їх iнтерполяцiя

У цьому роздiлi розглянуто узагальненi простори Соболєва $H^{s,s\gamma;\varphi}$, для яких числовi параметри $s\in\mathbb{R}$ i $s\gamma$, де $\gamma>0$, задають основну регулярнiсть вiдповiдно за просторовими i часовою змiнними, а функцiональний параметр $\varphi$ визначає додаткову регулярнiсть за цими змiнними. У випадку $\gamma=1/(2b)$ цi простори будуть потрiбнi для дослiдження $2b$-параболiчних диференцiальних рiвнянь i вiдповiдних їм початково-крайових задач. Головна властивiсть цих просторiв полягає у тому, що вони отримуються квадратичною iнтерполяцiєю з деяким функцiональним параметром анiзотропних просторiв Соболєва (їх маємо у випадку одиничної функцiї $\varphi$). Тому роздiл 1 починається з обговорення квадратичної iнтерполяцiї (з функцiональним параметром) загальних гiльбертових просторiв та її властивостей, потрiбних надалi. Вона є основним методом дослiдження у монографiї. Окрема увага придiляється версiям просторiв $H^{s,s\gamma;\varphi}$, якi використовуються у теорiї параболiчних задач; а саме: просторам, заданим на цилiндричних областях, їх бiчних поверхнях, та версiям цих просторiв для функцiй, якi анулюються, якщо часова змiнна $t<0$ (останнi позначаємо через $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}$). Окрiм iнтерполяцiйних властивостей цих просторiв, обговорюються теореми про вкладення i слiди. З огляду на подальшi застосування важливу роль вiдiграватимуть теорема про слiди, породженi оператором даних Кошi, та теорема про вкладення цих просторiв у анiзотропнi простори неперервно диференцiйовних функцiй. Цим двом теоремам присвячено пiдроздiли 1.5 i 1.6.

1.1 Iнтерполяцiя з функцiональним
параметром

У цьому пiдроздiлi розглянемо метод квадратичної iнтерполяцiї з функцiональним параметром пар гiльбертових просторiв, який введено Ч. Фойашем i Ж.-Л. Лiонсом [121, с. 278]. Для наших цiлей достатньо обмежитися випадком сепарабельних комплексних гiльбертових просторiв.

Нехай $X:=[X_{0},X_{1}]$ є впорядкованою парою сепарабельних комплексних гiльбертових просторiв таких, що $X_{1}$  — щiльний лiнiйний многовид у просторi $X_{0}$ i вкладення $X_{1}\hookrightarrow X_{0}$ неперервне. Таку пару називають регулярною. Для неї iснує самоспряжений додатно визначений оператор $J$ у просторi $X_{0}$ з областю визначення $X_{1}$ такий, що $\|Jv\|_{X_{0}}=\|v\|_{X_{1}}$ для кожного $v\in X_{1}$. Оператор $J$ визначається парою $X$ однозначно i називається породжуючим оператором для $X$ (див., наприклад, [27, розд. 4, теорема 1.12]). Вiн задає iзометричний iзоморфiзм $J:X_{1}\leftrightarrow X_{0}$.

Позначимо через $\mathcal{B}$ множину всiх вимiрних за Борелем функцiй $\psi:(0,\infty)\rightarrow(0,\infty)$ таких, що $\psi$ обмежена на кожному вiдрiзку $[a,b]$, де $0<a<b<\infty$, i функцiя $1/\psi$ обмежена на кожному променi $[a,\infty)$, де $a>0$.

Для заданої функцiї $\psi\in\mathcal{B}$ розглянемо (взагалi необмежений) оператор $\psi(J)$, означений у гiльбертовому просторi $X_{0}$ як борелева функцiя $\psi$ вiд $J$. Цей оператор будується за допомогою спектральної теореми, застосованої до самоспряженого оператора $J$ (див., наприклад, [5, розд. XIII, § 6]). Позначимо через $[X_{0},X_{1}]_{\psi}$, або скорочено через $X_{\psi}$, область визначення оператора $\psi(J)$, надiлену скалярним добутком

$$(v_{1},v_{2})_{X_{\psi}}:=(\psi(J)v_{1},\psi(J)v_{2})_{X_{0}}.$$

Лiнiйний простiр $X_{\psi}$ є гiльбертовим i сепарабельним вiдносно цього скалярного добутку. Останнiй породжує норму

$$\|v\|_{X_{\psi}}:=\|\psi(J)v\|_{X_{0}}.$$

Функцiю $\psi\in\mathcal{B}$ називаємо iнтерполяцiйним параметром, якщо для всiх регулярних пар $X=[X_{0},X_{1}]$ та $Y=[Y_{0},Y_{1}]$ гiльбертових просторiв i для довiльного лiнiйного вiдображення $T$, заданого на $X_{0}$, виконується така властивiсть: якщо звуження вiдображення $T$ на $X_{j}$ є обмеженим оператором $T:X_{j}\rightarrow Y_{j}$ для кожного $j\in\{0,1\}$, то i звуження вiдображення $T$ на $X_{\psi}$ є також обмеженим оператором $T:X_{\psi}\rightarrow Y_{\psi}$.

Якщо $\psi$ є iнтерполяцiйним параметром, то будемо казати, що гiльбертiв простiр $X_{\psi}$ отримано внаслiдок квадратичної iнтерполяцiї з функцiональним параметром $\psi$ пари $X=\nobreak[X_{0},X_{1}]$ (або, iнакше кажучи, мiж просторами $X_{0}$ i $X_{1}$). Крiм того, будемо казати, що обмежений оператор $T:X_{\psi}\rightarrow Y_{\psi}$ є результатом iнтерполяцiї операторiв $T:X_{j}\rightarrow Y_{j}$, де $j\in\{0,1\}$. У цьому випадку виконуються неперервнi та щiльнi вкладення $X_{1}\hookrightarrow X_{\psi}\hookrightarrow X_{0}$.

Клас усiх iнтерполяцiйних параметрiв (у сенсi наведеного щойно означення) допускає конструктивний опис. А саме, функцiя $\psi\in\nobreak\mathcal{B}$ є iнтерполяцiйним параметром тодi i тiльки тодi, коли вона псевдоугнута в околi нескiнченностi. Остання властивiсть означає iснування угнутої додатної функцiї $\psi_{1}(r)$ аргументу $r\gg 1$ такої, що обидвi функцiї $\psi/\psi_{1}$ i $\psi_{1}/\psi$ обмеженi в деякому околi нескiнченностi. Цей критерiй випливає з опису Ж. Петре [223, 224] класу всiх iнтерполяцiйних функцiй для вагових просторiв типу $L_{p}(\mathbb{R}^{n})$ (див. [43, 204, п. 1.1.9]).

У працi систематично використовується такий наслiдок з цього критерiю, наведений, наприклад в [43, 204, теорема 1.11].

Теорема 1.1.

Припустимо, що функцiя $\psi\in\mathcal{B}$ правильно змiнна на нескiнченностi порядку $\theta$, де $0<\theta<1$, тобто

$$\lim_{r\rightarrow\infty}\;\frac{\psi(\lambda r)}{\psi(r)}=\lambda^{\theta}\quad\mbox{для кожного}\quad\lambda>0.$$

Тодi $\psi$ є iнтерполяцiйним параметром.

Зауважимо, що поняття правильно змiнної функцiї увiв Й. Карамата [145]. Як звичайно, припускається, що така функцiя є вимiрною за Борелем в околi нескiнченностi. Правильно змiнна функцiя (на нескiнченностi) порядку $\theta=0$ називається повiльно змiнною (за Караматою). Звiсно, функцiя $\psi$ правильно змiнна порядку $\theta\in\mathbb{R}$ тодi i тiльки тодi, коли $\psi(r)\equiv r^{\theta}\psi_{0}(r)$ для деякої повiльно змiнної функцiї $\psi_{0}$.

У важливому випадку степеневих функцiй теорема 1.1 приводить до класичної iнтерполяцiйної теореми Ж.-Л. Лiонса i С. Г. Крейна (див. їх монографiї [27, розд.4, п. 1.10] i [32, розд. 1, пп. 2 i 5]). Згiдно з нею функцiя $\psi(r)\equiv r^{\theta}$ є iнтерполяцiйним параметром, якщо $0<\theta<1$. У цьому випадку показник $\theta$ розглядається як числовий параметр iнтерполяцiї.

Сформулюємо три властивостi iнтерполяцiї, якi будемо систематично використовувати у доведеннях. Перша з них дає змогу звести iнтерполяцiю деяких пiдпросторiв або фактор-просторiв до iнтерполяцiї вихiдних гiльбертових просторiв (див. [43, 204, теорема 1.6] або [64, п. 1.17.1, теорема 1]). Як звичайно, пiдпростори припускаються замкненими. Проєктори на них вважаємо, взагалi кажучи, не ортогональними.

Теорема 1.2.

Нехай $X=[X_{0},X_{1}]$ є регулярною парою гiльбертових просторiв, а $Y_{0}$ є пiдпростором простору $X_{0}$. Тодi $Y_{1}:=X_{1}\cap Y_{0}$ є пiдпростором простору $X_{1}$. Припустимо, що iснує лiнiйне вiдображення $P:X_{0}\rightarrow X_{0}$, яке для кожного $j\in\{0,\,1\}$ є проєктором простору $X_{j}$ на його пiдпростiр $Y_{j}$. Тодi пари $[Y_{0},Y_{1}]$ i $[X_{0}/Y_{0},X_{1}/Y_{1}]$ регулярнi та для довiльного iнтерполяцiйного параметра $\psi\in\mathcal{B}$ виконуються рiвностi

$$[Y_{0},Y_{1}]_{\psi} =X_{\psi}\cap Y_{0},$$ (1.1)

$$[X_{0}/Y_{0},X_{1}/Y_{1}]_{\psi} =X_{\psi}/(X_{\psi}\cap Y_{0})$$ (1.2)

з еквiвалентнiстю норм. Тут $X_{\psi}\cap Y_{0}$ є пiдпростором простору $X_{\psi}$.

Друга властивiсть дає змогу звести iнтерполяцiю прямих сум гiльбертових просторiв до iнтерполяцiї їхнiх доданкiв (див. [43, 204, теорема 1.8]).

Теорема 1.3.

Нехай $[X_{0}^{(j)},X_{1}^{(j)}]$, де $j=1,\ldots,q$, є скiнченним набором регулярних пар гiльбертових просторiв. Тодi

$$\biggl{[}\,\bigoplus_{j=1}^{q}X_{0}^{(j)},\,\bigoplus_{j=1}^{q}X_{1}^{(j)}\biggr{]}_{\psi}=\,\bigoplus_{j=1}^{q}\bigl{[}X_{0}^{(j)},\,X_{1}^{(j)}\bigr{]}_{\psi}$$

з рiвнiстю норм. Тут функцiя $\psi\in\mathcal{B}$ є довiльним iнтерполяцiйним параметром.

Третя властивiсть показує, що повторне застосування iнтерполяцiї з функцiональним параметром дає знову iнтерполяцiю з деяким функцiональним параметром (див. [43, 204, теорема 1.3]).

Теорема 1.4.

Нехай $\chi,\eta,\psi\in\mathcal{B}$ i функцiя $\chi/\eta$ обмежена в околi нескiнченностi. Означимо функцiю $\omega$ за формулою $\omega(r):=\chi(r)\psi(\eta(r)/\chi(r))$ для довiльного де $r>0$. Тодi $\omega\in\mathcal{B}$ i $[X_{\chi},X_{\eta}]_{\psi}=X_{\omega}$ з рiвнiстю норм для кожної регулярної пари $X$ гiльбертових просторiв. Крiм того, якщо $\chi$, $\eta$ i $\psi$ є iнтерполяцiйними параметрами, то $\omega$ також є iнтерполяцiйним параметром.

1.2 Узагальненi простори Соболєва

У 1963 роцi Л. Хермандер [70, п. 2.2] запропонував широке i змiстовне узагальнення просторiв Соболєва на $\mathbb{R}^{k}$ у категорiї гiльбертових просторiв; тут цiле $k\geq 1$. Л. Хермандер використав для вiдповiдних просторiв позначення $\mathcal{B}_{2,\mu}$; ми застосовуємо для них символiку $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$, успадковану вiд досить поширеного позначення гiльбертових просторiв Соболєва (див., наприклад, [32]). Показником регулярностi функцiй або розподiлiв, що утворюють простiр $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$, є довiльна вимiрна за Борелем функцiя $\mu:\mathbb{R}^{k}\rightarrow(0,\infty)$, яка задовольняє таку умову:

$$\frac{\mu(\xi)}{\mu(\eta)}\leq c\,(1+|\xi-\eta|)^{l}\quad\mbox{для дов\T2A\cyrii льних}\quad\xi,\eta\in\mathbb{R}^{k},$$ (1.3)

де $c$ i $l$ — деякi додатнi числа, якi не залежать вiд дiйсних векторiв $\xi$ i $\eta$.

За означенням комплексний лiнiйний простiр $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$ складається з усiх повiльно зростаючих розподiлiв $w\in\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{k})$ таких, що перетворення Фур’є $\widehat{w}:=\mathcal{F}w$ розподiлу $w$ є локально iнтегровною за Лебегом функцiєю, яка задовольняє умову

$$\int\limits_{\mathbb{R}^{k}}\mu^{2}(\xi)\,|\widehat{w}(\xi)|^{2}\,d\xi<\infty.$$

Тут $\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{k})$ позначає лiнiйний топологiчний простiр Л. Шварца повiльно зростаючих розподiлiв (узагальнених функцiй) на $\mathbb{R}^{k}$. Вiн є дуальним до лiнiйного топологiчного простору $\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n})$ усiх швидко спадних нескiнченно диференцiйовних функцiй на $\mathbb{R}^{n}$. Надалi, якщо не зазначено iнше, усi функцiї та розподiли вважаємо комплекснозначними, а функцiональнi простори — комплексними.

У просторi $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$ означено скалярний добуток за формулою

$$(w_{1},w_{2})_{H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})}=\int\limits_{\mathbb{R}^{k}}\mu^{2}(\xi)\,\widehat{w_{1}}(\xi)\,\overline{\widehat{w_{2}}(\xi)}\,d\xi,$$

де $w_{1},w_{2}\in H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$. Останнiй породжує норму

$$\|w\|_{H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})}:=(w,w)^{1/2}_{H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})}.$$

Згiдно з [70, п. 2.2] простiр $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$ є гiльбертовим i сепарабельним вiдносно введеного в ньому скалярного добутку. Крiм того, цей простiр неперервно вкладений у $\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{k})$, а множина $C^{\infty}_{0}(\mathbb{R}^{k})$ фiнiтних нескiнченно диференцiйовних функцiй на $\mathbb{R}^{k}$ є щiльною в ньому. Функцiональний параметр $\mu$ називаємо показником регулярностi для простору $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$ та його версiй для рiзних пiдмножин евклiдового простору $\mathbb{R}^{k}$.

Версiя простору $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$ для довiльної непорожньої вiдкритої множини $V\subset\mathbb{R}^{k}$ вводиться у стандартний спосiб, а саме:

$$H^{\mu}(V):=\bigl{\{}w\!\upharpoonright\!V:\,w\in H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})\bigr{\}},$$

$$\|u\|_{H^{\mu}(V)}:=\inf\bigl{\{}\|w\|_{H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})}:\,w\in H^{\mu}(\mathbb{R}^{k}),\;u=w\!\upharpoonright\!V\bigr{\}},$$ (1.4)

де $u\in H^{\mu}(V)$. Тут, як звичайно, $w\!\upharpoonright\!V$ означає звуження розподiлу $w\in H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$ на вiдкриту множину $V$. Iншими словами, $H^{\mu}(V)$ є фактор-простором простору $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$ за його пiдпростором

$$H^{\mu}_{Q}(\mathbb{R}^{k}):=\bigl{\{}w\in H^{\mu}(\mathbb{R}^{k}):\,\mathrm{supp}\,w\subseteq Q\bigr{\}},\quad\mbox{де}\;\;Q:=\mathbb{R}^{k}\backslash V.$$ (1.5)

Тому простiр $H^{\mu}(V)$ є гiльбертовим i сепарабельним. (Нагадаємо, що за означенням носiй $\mathrm{supp}\,w$ розподiлу $w$ є доповненням найширшої вiдкритої множини, на якiй $w=0$. Якщо функцiя $w$ неперервна, то її носiй збiгається iз замиканням множини усiх точок $x$ таких, що $w(x)\neq 0$. Звiсно, при цьому доповнення i замикання беруться в областi визначення розподiлу чи функцiї.)

Норма (1.4) породжена скалярним добутком

$$(u_{1},u_{2})_{H^{\mu}(V)}:=(w_{1}-\Upsilon w_{1},w_{2}-\Upsilon w_{2})_{H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})},$$

де $w_{j}\in H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$, $w_{j}=u_{j}$ у $V$ для кожного номера $j\in\{1,\,2\}$. Тут $\Upsilon$ позначає ортогональний проєктор простору $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$ на його пiдпростiр (1.5). Простори $H^{\mu}(V)$ i $H^{\mu}_{Q}(\mathbb{R}^{k})$ ввели та дослiдили Л. Р. Волєвiч i Б. П. Панеях [7, розд. 3].

З означення $H^{\mu}(V)$ та властивостей $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$ випливає, що простiр $H^{\mu}(V)$ неперервно вкладений у лiнiйний топологiчний простiр $\mathcal{D}^{\prime}(V)$ усiх розподiлiв на $V$, а множина

$$\bigl{\{}w\!\upharpoonright\!\overline{V}:w\in C^{\infty}_{0}(\mathbb{R}^{k})\bigr{\}}$$

щiльна в $H^{\mu}(V)$.

З точки зору застосувань узагальнених просторiв Соболєва $H^{\mu}$ до параболiчних задач доцiльно вибрати клас показникiв $\mu$ такий, що:

• за допомогою просторiв $H^{\mu}$ бiльш тонко характеризується регулярнiсть приналежних ним розподiлiв, нiж це можливо у класах соболєвських просторiв;

• простори $H^{\mu}$ допускають коректне означення на бiчнiй поверхнi цилiндра, у якому задано параболiчну задачу;

• цi простори отримуються (квадратичною) iнтерполяцiєю з функцiональним параметром пар деяких гiльбертових анiзотропних просторiв Соболєва.

Для просторiв $H^{\mu}$, якi задовольняють цi вимоги, можна очiкувати на побудову змiстовної теорiї розв’язностi параболiчних задач на основi методу квадратичної iнтерполяцiї гiльбертових просторiв.

Припустимо, що цiле число $k\geq 2$ та дiйсне число $\gamma>0$. (Хоча введенi нижче анiзотропнi простори потрiбнi лише у випадку $\gamma=1/(2b)$, де парне число $2b$ є параболiчною вагою задачi, їх природно розглянути для довiльного $\gamma>0$.) Використовуємо простори Хермандера $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$ (та їх версiї) з показником регулярностi

$$\mu(\xi^{\prime},\xi_{k}):=\bigl{(}1+|\xi^{\prime}|^{2}+|\xi_{k}|^{2\gamma}\bigr{)}^{s/2}\varphi\bigl{(}(1+|\xi^{\prime}|^{2}+|\xi_{k}|^{2\gamma})^{1/2}\bigr{)},$$ (1.6)

де $\xi^{\prime}\in\mathbb{R}^{k-1}$ i $\xi_{k}\in\mathbb{R}$ є аргументами функцiї $\mu$. Тут числовий параметр $s$ дiйсний, а функцiональний параметр $\varphi$ пробiгає клас $\mathcal{M}$, означений нижче. (У кiнцi цього пiдроздiлу буде показано, що функцiя (1.6) задовольняє умову (1.3)). Частотнi змiннi $\xi^{\prime}=(\xi_{1},\ldots,\xi_{k-1})$ i $\xi_{k}$ у формулi (1.6) є дуальними до дiйсних змiнних $x^{\prime}=(x_{1},\ldots,x_{k-1})$ i $x_{k}$ вiдносно перетворення Фур’є. При цьому $x_{1},\ldots,x_{k-1}$ iнтерпретуємо як рiвноправнi просторовi змiннi, а $x_{k}$ — як часову змiнну $t$.

За означенням клас $\mathcal{M}$ складається з усiх вимiрних за Борелем функцiй $\varphi:[1,\infty)\rightarrow(0,\infty)$, якi задовольняють такi двi умови:

• обидвi функцiї $\varphi$ та $1/\varphi$ обмеженi на кожному вiдрiзку $[1,c]$, де $1<c<\infty$;

• функцiя $\varphi$ повiльно змiнюється (за Караматою) на нескiнченностi, тобто

  $$\lim_{r\rightarrow\infty}\frac{\varphi(\lambda r)}{\varphi(r)}=1\quad\mbox{для кожного}\quad\lambda>0.$$

Важливим прикладом функцiї класу $\mathcal{M}$ є додатна неперервна функцiя $\varphi(r)$ аргументу $r>0$ така, що

$$\varphi(r):=(\ln r)^{\theta_{1}}\,(\ln\ln r)^{\theta_{2}}\ldots(\,\underbrace{\ln\ldots\ln}_{k\;\mbox{\small{раз\T2A\cyrii в}}}r\,)^{\theta_{k}}\quad\mbox{при}\quad r\gg 1,$$

де параметри $k\in\mathbb{N}$ та $\theta_{1},\theta_{2},\ldots,\theta_{k}\in\mathbb{R}$ вибрано довiльно. Вказанi функцiю утворюють мультилогарифмiчну шкалу.

З теореми про iнтегральне зображення повiльно змiнних функцiй (див., наприклад, [52, c. 10]) випливає такий простий iнтегральний опис класу $\mathcal{M}$:

Функцiя $\varphi:\nobreak[1,\infty)\rightarrow(0,\infty)$ належить до класу $\mathcal{M}$ тодi i тiльки тодi, коли

$$\varphi(r)=\exp\Biggl{(}\delta(r)+\int\limits_{1}^{\>r}\frac{\varepsilon(\tau)}{\tau}\;d\tau\Biggr{)}\quad\mbox{при}\quad r\geq 1$$

для деякої неперервної дiйсної функцiї $\varepsilon(\tau)$ аргументу $\tau\geq 1$, яка прямує до нуля при $\tau\rightarrow\infty$, i деякої вимiрної за Борелем обмеженої дiйсної функцiї $\delta(r)$ аргументу $r\geq 1$, яка має скiнченну границю при $r\rightarrow\infty$.

Нехай $s\in\mathbb{R}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Покладемо $H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k}):=H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$, де функцiональний параметр $\mu$ означено формулою (1.6). У класичному випадку, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$, простiр $H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k})$ стає гiльбертовим анiзотропним простором Соболєва $H^{s,s\gamma}(\mathbb{R}^{k})$ порядку $(s,s\gamma)$, де $s$ — порядок за просторовими змiнними, а $s\gamma$ — за часовою змiнною. У загальному випадку, коли функцiя $\varphi\in\mathcal{M}$ довiльна, виконуються щiльнi неперервнi вкладення

$$\begin{gathered}H^{s_{1},s_{1}\gamma}(\mathbb{R}^{k})\hookrightarrow H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k})\hookrightarrow H^{s_{0},s_{0}\gamma}(\mathbb{R}^{k})\\ \mbox{при}\quad s_{0}<s<s_{1}.\end{gathered}$$ (1.7)

Дiйсно, нехай $s_{0}<s<s_{1}$; оскiльки $\varphi\in\mathcal{M}$, то iснують додатнi числа $c_{0}$ i $c_{1}$ такi, що

$$c_{0}\,r^{s_{0}-s}\leq\varphi(r)\leq c_{1}\,r^{s_{1}-s}\quad\mbox{для дов\T2A\cyrii льного}\quad r\geq 1$$

(див., наприклад, [52, п.1.5, властивiсть $1^{\circ}$]). Тодi

$$c_{0} \bigl{(}1+|\xi^{\prime}|^{2}+|\xi_{k}|^{2\gamma}\bigr{)}^{s_{0}/2}\leq$$

$$\leq \bigl{(}1+|\xi^{\prime}|^{2}+|\xi_{k}|^{2\gamma}\bigr{)}^{s/2}\varphi\bigl{(}(1+|\xi^{\prime}|^{2}+|\xi_{k}|)^{1/2}\bigr{)}\leq$$

$$\leq c_{1}\bigl{(}1+|\xi^{\prime}|^{2}+|\xi_{k}|^{2\gamma}\bigr{)}^{s_{1}/2}$$

для довiльних $\xi^{\prime}\in\mathbb{R}^{k-1}$ i $\xi_{k}\in\mathbb{R}$. Звiдси зразу випливають неперервнi вкладення (1.7). Вони щiльнi, оскiльки множина $C^{\infty}_{0}(\mathbb{R}^{k})$ щiльна в усiх просторах, наявних у формулi (1.7).

Розглянемо клас гiльбертових просторiв

$$\bigl{\{}H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k}):\,s\in\mathbb{R},\,\varphi\in\mathcal{M}\,\bigr{\}}.$$ (1.8)

Вкладення (1.7) показують, що в класi (1.8) функцiональний параметр $\varphi$ визначає додаткову гладкiсть вiдносно основної анiзотропної $(s,s\gamma)$-гладкостi. Якщо $\varphi(r)\rightarrow\infty$ (або $\varphi(r)\rightarrow 0$) при $r\rightarrow\infty$, то $\varphi$ визначає позитивну (або негативну) додаткову гладкiсть. Iнакше кажучи, $\varphi$ уточнює основну гладкiсть $(s,s\gamma)$. Тут $\gamma>0$ виконує роль параметра анiзотропiї просторiв, що утворюють цей клас.

У випадку $\gamma=1/(2b)$ говоримо, що $H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k})$ є $2b$-анiзотропним узагальненим простором Соболєва на $\mathbb{R}^{k}$.

Введемо версiї цього простору для множин, на яких будемо розглядати параболiчнi рiвняння i пов’язанi з ними крайовi та початковi умови. Нехай довiльно задано цiле число $n\geq 2$, дiйсне число $\tau>0$ i обмежену область $G\subset\mathbb{R}^{n}$ з нескiнченно гладкою межею $\Gamma:=\partial G$. Покладемо $\Omega:=G\times(0,\tau)$ i $S:=\Gamma\times(0,\tau)$. Отже, $\Omega$ — вiдкритий цилiндр у $\mathbb{R}^{n+1}$, а $S$ — його бiчна поверхня. Їх замиканнями є множини $\overline{\Omega}:=\overline{G}\times[0,\tau]$ i $\overline{S}:=\Gamma\times[0,\tau]$ вiдповiдно. Параболiчнi рiвняння задаємо у скiнченному цилiндрi $\Omega$, крайовi умови — на його бiчнiй поверхнi $S$, а початковi умови — на його нижнiй основi, яку ототожнюємо з областю $G$ простору $\mathbb{R}^{n}$. Якщо $n=1$, то $G$ є iнтервалом $(0,l)$ осi, де дiйсне число $l>0$, а $\Omega:=(0,l)\times(0,\tau)$ є вiдкритим прямокутником на площинi $\mathbb{R}^{2}$ (цей випадок дослiджуємо окремо у пп. 2.1 i 3.2).

Розв’язки i правi частини параболiчних рiвнянь розглядаємо в гiльбертових функцiональних просторах $H^{s,s\gamma;\varphi}(\Omega):=H^{\mu}(\Omega)$, де показник $\mu$ означено формулою (1.6), в якiй $k:=n+1$. Правi частини крайових умов належать до аналогiчних просторiв, заданих на бiчнiй поверхнi $S=\Gamma\times(0,\tau)$ цилiндра $\Omega$. Останнi потрiбнi у випадку $s>0$. Означимо їх за допомогою спецiальних локальних карт на $S$.

Нехай $s>0$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Попередньо розглянемо гiльбертовi простори $H^{s,s\gamma;\varphi}(\Pi):=H^{\mu}(\Pi)$, заданi на вiдкритiй смузi $\Pi:=\nobreak\mathbb{R}^{n-1}\times(0,\tau)$; тут показник $\mu$ означено формулою (1.6), в якiй $k:=n$.

Довiльно виберемо скiнченний атлас iз $C^{\infty}$-структури на замкненому многовидi $\Gamma$, породженої евклiдовим простором $\mathbb{R}^{n}$. Нехай цей атлас утворено локальними картами $\theta_{j}:\mathbb{R}^{n-1}\leftrightarrow\Gamma_{j}$, де $j=1,\ldots,\lambda$. Тут кожне $\theta_{j}$ є $C^{\infty}$-дифеоморфiзмом усього евклiдового простору $\mathbb{R}^{n-1}$ на деяку вiдкриту пiдмножину $\Gamma_{j}$ многовиду $\Gamma$. При цьому $\Gamma:=\Gamma_{1}\cup\cdots\cup\Gamma_{\lambda}$, тобто вiдкритi множини $\Gamma_{1},\ldots,\Gamma_{\lambda}$ утворюють покриття цього многовиду. Крiм того, довiльно виберемо функцiї $\chi_{j}\in C^{\infty}(\Gamma)$, де $j=1,\ldots,\lambda$, такi, що $\mathrm{supp}\,\chi_{j}\subset\Gamma_{j}$ i $\chi_{1}+\cdots+\chi_{\lambda}=1$ на $\Gamma$. Цi функцiї утворюють $C^{\infty}$-розбиття одиницi на $\Gamma$, пiдпорядковане вказаному покриттю.

Вибраний атлас породжує набiр спецiальних локальних карт:

$$\theta_{j}^{*}:\Pi=\mathbb{R}^{n-1}\times(0,\tau)\leftrightarrow\Gamma_{j}\times(0,\tau),\quad j=1,\ldots,\lambda,$$ (1.9)

на $S=\Gamma\times(0,\tau)$, означених формулою $\theta_{j}^{*}(x,t):=(\theta_{j}(x),t)$ для довiльних $x\in\mathbb{R}^{n-1}$ i $t\in(0,\tau)$. Розглянемо функцiї $\chi_{j}^{*}(x,t):=\chi_{j}(x)$ аргументiв $x\in\Gamma$ i $t\in(0,\tau)$, де $j=1,\ldots,\lambda$. Цi функцiї утворюють $C^{\infty}$-розбиття одиницi на $S$, пiдпорядковане покриттю $\{\Gamma_{j}\times(0,\tau):j=1,\ldots,\lambda\}$ многовиду $S$.

За означенням лiнiйний простiр $H^{s,s\gamma;\varphi}(S)$ складається з усiх функцiй $v\in L_{2}(S)$ таких, що для кожного номера $j\in\{1,\ldots,\lambda\}$ функцiя

$$v_{j}(x,t):=\chi_{j}(\theta_{j}(x))\,v(\theta_{j}(x),t)$$

аргументiв $x\in\mathbb{R}^{n-1}$ i $t\in(0,\tau)$ належить до $H^{s,s\gamma;\varphi}(\Pi)$. Тут, як звичайно, $L_{2}(S)$ – комплексний гiльбертiв простiр усiх функцiй, квадратично iнтегровних вiдносно мiри Лебега на многовидi $S$. У просторi $H^{s,s\gamma;\varphi}(S)$ означено скалярний добуток функцiй $v$ i $v^{\prime}$ за формулою

$$(v,v^{\prime})_{H^{s,s\gamma;\varphi}(S)}:=\sum_{j=1}^{\lambda}\,(v_{j},v_{j}^{\prime})_{H^{s,s\gamma;\varphi}(\Pi)}.$$ (1.10)

Вiн породжує норму

$$\|v\|_{H^{s,s\gamma;\varphi}(S)}:=(v,v)^{1/2}_{H^{s,s\gamma;\varphi}(S)}.$$

Оскiльки $v_{j}=(\chi_{j}^{*}v)\circ\theta_{j}^{*}$, то простiр $H^{s,s\gamma;\varphi}(S)$ i топологiю у ньому означено за допомогою спецiальних локальних карт (1.9). Звiсно, тут символ $\circ$ позначає композицiю функцiй чи вiдображень.

Теорема 1.5.

Нехай $s>0$, $\gamma>0$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Простiр $H^{s,s\gamma;\varphi}(S)$ має такi властивостi:

• Вiн є повним (тобто гiльбертовим) i сепарабельним.

• Вiн не залежить з точнiстю до еквiвалентностi норм вiд вказаного вибору атласу i розбиття одиницi на $\Gamma$.

• У ньому щiльною є множина $C^{\infty}(\overline{S})$.

Доведення дамо наприкiнцi пiдроздiлу 1.4.

У випадку, коли $\gamma=1$, простори $H^{s,s\gamma;\varphi}(\cdot)$ стають iзотропними i позначаються через $H^{s;\varphi}(\cdot)$. Їх розглянуто i застосовано до елiптичних задач у монографiях [43, 204]. Деякi такi простори потрiбнi нам для дослiдження параболiчних задач. У просторi $H^{s;\varphi}(G)$ розглядаються початковi данi (залежнi лише вiд просторових змiнних). Якщо $n=2$, то крайовi данi залежать лише вiд часової змiнної i, отже, є елементами простору $H^{s;\varphi}$ на iнтервалi дiйсної осi. Крiм того, для дослiдження умов узгодження, яким задовольняють правi частини параболiчних задач, знадобиться простiр $H^{s;\varphi}(\Gamma)$. Для зручностi дамо означення потрiбних нам iзотропних просторiв.

Як i ранiше, $s\in\mathbb{R}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$, а $V$ — непорожня вiдкрита пiдмножина простору $\mathbb{R}^{k}$, де цiле $k\geq 1$. Гiльбертiв простiр $H^{s;\varphi}(V)$ — це простiр $H^{\mu}(V)$, де функцiональний параметр $\mu$ означено за формулою

$$\mu(\xi)=\bigl{(}1+|\xi|^{2}\bigr{)}^{s/2}\varphi\bigl{(}(1+|\xi|^{2})^{1/2}\bigr{)}$$

для довiльного $\xi\in\mathbb{R}^{k}$. Нас цiкавлять випадки коли $V=\mathbb{R}^{k}$ або $V=G$, а також випадок, коли $V$ — iнтервал дiйсної осi (якщо $k=1$), наприклад, $(0,\tau)$. В останньому випадку простiр позначаємо через $H^{s;\varphi}(0,\tau)$, уникаючи подвiйних дужок.

Простiр $H^{s;\varphi}(\Gamma)$ означається за допомогою вказаних вище набору локальних карт $\{\theta_{j}\}$ i розбиття одиницi $\{\chi_{j}\}$ на $\Gamma$. А саме, вiн складається з усiх розподiлiв $\omega$ на многовидi $\Gamma$ таких, що $\omega_{j}:=(\chi_{j}\omega)\circ\theta_{j}$ належить до $H^{s;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})$ для кожного номера $j\in\{1,\ldots,\lambda\}$. Тут $(\chi_{j}\omega)\circ\theta_{j}$ позначає зображення розподiлу $\chi_{j}\omega$ у локальнiй картi $\theta_{j}$. У просторi $H^{s;\varphi}(\Gamma)$ скалярний добуток розподiлiв $\omega$ i $\omega^{\prime}$ означено формулою

$$(\omega,\omega^{\prime})_{H^{s;\varphi}(\Gamma)}:=\sum_{j=1}^{\lambda}\,(\omega_{j},\omega^{\prime}_{j})_{H^{s;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})}.$$

Останнiй породжує норму

$$\|\omega\|_{H^{s;\varphi}(\Gamma)}:=(\omega,\omega)^{1/2}_{H^{s;\varphi}(\Gamma)}.$$

Простiр $H^{s;\varphi}(\Gamma)$ гiльбертiв i сепарабельний. Вiн не залежить з точнiстю до еквiвалентностi норм вiд вказаного вибору локальних карт i розбиття одиницi на $\Gamma$ (див. [43, 204, теорема 2.3]).

Якщо $\varphi(r)\equiv 1$, то $H^{s,s\gamma;\varphi}(\cdot)$ та $H^{s;\varphi}(\cdot)$ стають просторами Соболєва, анiзотропним $H^{s,s\gamma}(\cdot)$ та iзотропним $H^{s}(\cdot)$ вiдповiдно. Iз вкладень (1.7) випливає, що

$$H^{s_{1},s_{1}\gamma}(\cdot)\hookrightarrow H^{s,s\gamma;\varphi}(\cdot)\hookrightarrow H^{s_{0},s_{0}\gamma}(\cdot)\quad\mbox{при}\quad s_{0}<s<s_{1}.$$ (1.11)

Зокрема, при $\gamma=1$ маємо

$$H^{s_{1}}(\cdot)\hookrightarrow H^{s;\varphi}(\cdot)\hookrightarrow H^{s_{0}}(\cdot)\quad\mbox{при}\quad s_{0}<s<s_{1}$$ (1.12)

(див. також [43, 204, теореми 2.3(iii), 3.3(iii)]). Цi вкладення неперервнi та щiльнi. Звiсно, якщо $s=0$, то простiр $H^{s}(\cdot)=H^{s,s\gamma}(\cdot)$ збiгається з точнiстю до еквiвалентностi норм з гiльбертовим простором $L_{2}(\cdot)$ всiх квадратично iнтегрованих функцiй, заданих на вiдповiднiй вимiрнiй множинi.

У випадку $\varphi(r)\equiv 1$, будемо зазвичай прибирати iндекс $\varphi$ у позначеннях функцiональних просторiв, уведених нижче на основi просторiв $H^{s,s\gamma;\varphi}(\cdot)$ i $H^{s;\varphi}(\cdot)$.

Як i було обiцяно, покажемо на завершення цього пiдроздiлу, що функцiя (1.6) задовольняє умову (1.3). Задля бiльшої лаконiчностi подальших формул уведемо функцiю

$$r_{\gamma}(\xi^{\prime},\xi_{k}):=\bigl{(}1+|\xi^{\prime}|^{2}+|\xi_{k}|^{2\gamma}\bigr{)}^{1/2}$$ (1.13)

аргументiв $\xi^{\prime}\in\mathbb{R}^{k-1}$ i $\xi_{k}\in\mathbb{R}$ та подамо функцiю (1.6) у виглядi $\mu(\xi)=r_{\gamma}^{s}(\xi)\varphi(r_{\gamma}(\xi))$, де $\xi=(\xi^{\prime},\xi_{k})$. Оскiльки $\varphi\in\mathcal{M}$, то iснує число $c_{\varphi}\geq 1$ таке, що

$$\frac{\varphi(\lambda r)}{\varphi(r)}\leq c_{\varphi}\lambda\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\frac{\varphi(r)}{\varphi(\lambda r)}\leq c_{\varphi}\lambda$$ (1.14)

для довiльних $r\geq 1$ i $\lambda\geq 1$ (див., наприклад, [43, 204, п. 2.4.1, формула (2.91)]). Крiм того, згiдно з [7, розд. I, § 2, п. 2] iснують числа $c_{\gamma}\geq 1$ i $l_{\gamma}>0$ такi, що

$$\frac{r_{\gamma}(\xi)}{r_{\gamma}(\eta)}\leq c_{\gamma}(1+|\xi-\eta|)^{l_{\gamma}}$$ (1.15)

для довiльних аргументiв $\xi,\eta\in\mathbb{R}^{k}$.

Якщо у формулi (1.15) чисельник бiльший за знаменник або дорiвнює йому, то

$$\begin{split}\frac{\mu(\xi)}{\mu(\eta)}&=\frac{r_{\gamma}^{s}(\xi)\,\varphi(r_{\gamma}(\xi))}{r_{\gamma}^{s}(\eta)\,\varphi(r_{\gamma}(\eta))}\leq c_{\varphi}\,\frac{r_{\gamma}^{s+1}(\xi)}{r_{\gamma}^{s+1}(\eta)}\leq\\ &\leq c_{\varphi}c_{\gamma}^{\max\{s+1,0\}}(1+|\xi-\eta|)^{l_{\gamma}\max\{s+1,0\}}\end{split}$$

на пiдставi першої нерiвностi у формулi (1.14). Iнакше

$$\begin{split}\frac{\mu(\xi)}{\mu(\eta)}&\leq c_{\varphi}\,\frac{r_{\gamma}^{s-1}(\xi)}{r_{\gamma}^{s-1}(\eta)}=c_{\varphi}\,\frac{r_{\gamma}^{1-s}(\eta)}{r_{\gamma}^{1-s}(\xi)}\leq\\ &\leq c_{\varphi}c_{\gamma}^{\max\{1-s,0\}}(1+|\xi-\eta|)^{l_{\gamma}\max\{1-s,0\}}\end{split}$$

на пiдставi другої нерiвностi у формулi (1.14). Отже, у будь-якому випадку правильна нерiвнiсть (1.3), якщо узяти в нiй

$$c:=c_{\varphi}c_{\gamma}^{\max\{s+1,1-s,0\}}\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad l:=l_{\gamma}\max\{s+1,1-s,0\}.$$

Стосовно умови (1.3) на показник регулярностi $\mu$ слiд зазначити, що Л. Хермандер [70, означення 2.1.1] використовує бiльш сильну умову

$$\frac{\mu(\xi)}{\mu(\eta)}\leq(1+c|\xi-\eta|)^{l}\quad\mbox{для дов\T2A\cyrii льних}\quad\xi,\eta\in\mathbb{R}^{k}$$ (1.16)

(з неї випливає неперервнiсть $\mu$). Втiм, двi множини функцiй $\mu$, якi задовольняють вiдповiдно першу або другу умову, задають один i той самий клас просторiв $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$ (з точнiстю до еквiвалентностi норм). Це зазначено в [70, зауваження наприкiнцi п. 2.1] стосовно неперервних функцiй. Як вказують Л. Р. Волєвiч i Б. П. Панеях [7, розд I, § 1, п. 1], умова неперервностi функцiї $\mu$ не є iстотною, якщо $\mu$ задовольняє (1.3). А саме: замiнивши її на бiльш слабку умову вимiрностi за Борелем, отримаємо той самий клас просторiв $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})$.

Зокрема, для борелевої функцiї $\mu$ вигляду (1.6) iснує нескiнченно диференцiйовна функцiя $\mu_{1}:\mathbb{R}^{k}\to(0,\infty)$, пiдпорядкована умовi (1.3) i така, що $H^{\mu}(\mathbb{R}^{k})=H^{\mu_{1}}(\mathbb{R}^{k})$ з еквiвалентнiстю норм у просторах. Справдi, оскiльки $\varphi\in\mathcal{M}$, то знайдеться функцiя $\varphi_{1}\in\mathcal{M}\cap C^{\infty}([1,\infty))$ така, що обидвi функцiї $\varphi/\varphi_{1}$ i $\varphi_{1}/\varphi$ обмеженi на $[1,\infty)$ (це випливає з [52, п. 1.4, властивiсть $1^{\circ}$]). Залишається покласти

$$\mu_{1}(\xi^{\prime},\xi_{k}):=r_{\gamma}^{s}\bigl{(}\xi^{\prime},(1+\xi_{k}^{2})^{1/2}\bigr{)}\,\cdot\varphi_{1}\bigl{(}r_{\gamma}(\xi^{\prime},(1+\xi_{k}^{2}))^{1/2}\bigr{)}$$

для довiльних $\xi^{\prime}\in\mathbb{R}^{k-1}$ i $\xi_{k}\in\mathbb{R}$.

1.3 Окремi функцiональнi простори

Для дослiдження параболiчних задач з однорiдними початковими умовами (тобто нульовими даними Кошi) потрiбнi окремi простори, утворенi функцiями, якi дорiвнюють нулю, якщо часова змiнна $t<0$. Введемо такi простори на основi класу гiльбертових просторiв (1.8), заданих на $\mathbb{R}^{k}$, де цiле $k\geq 2$. Як i ранiше, останню координату $x_{k}$ вектора $x\in\mathbb{R}^{k}$ iнтерпретуємо як часову змiнну $t$.

Нехай $s\in\mathbb{R}$, $\gamma>0$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Припустимо, що $V$ — непорожня вiдкрита пiдмножина простору $\mathbb{R}^{k}$, де цiле $k\geq 2$. (Для нас головним є випадок, коли $V$ — цилiндр $\Omega$, де $k=n+1$.) Покладемо

$$\begin{split}H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(V):=\bigl{\{}w\!\upharpoonright\!V:\,&w\in H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k}),\;\,\\ &\mathrm{supp}\,w\subseteq\mathbb{R}^{k-1}\times[0,\infty)\bigl{\}}.\end{split}$$ (1.17)

Означимо норму в лiнiйному просторi (1.17) за формулою

$$\begin{split}\|u\|_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(V)}:=\inf\bigl{\{}\,&\|w\|_{H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k})}:w\in H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k}),\;\,\\ &\mathrm{supp}\,w\subseteq\mathbb{R}^{k-1}\times[0,\infty),\;\,u=w\!\upharpoonright\!V\bigl{\}},\end{split}$$ (1.18)

де $u\in H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(V)$.

Зокрема, якщо $V=\mathbb{R}^{k}$, то $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\mathbb{R}^{k})$ складається з усiх розподiлiв $w\in H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k})$ таких, що $\mathrm{supp}\,w\subseteq\mathbb{R}^{k-1}\times[0,\infty)$, i є (замкненим) пiдпростором гiльбертового простору $H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k})$. Множина

$$C^{\infty}_{0}(\mathbb{R}^{k-1}\times(0,\infty)):=$$

$$:=\bigl{\{}w\in C^{\infty}_{0}(\mathbb{R}^{k}):\,\mathrm{supp}\,w\subseteq\mathbb{R}^{k-1}\times(0,\infty)\bigr{\}}$$

є щiльною у просторi $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\mathbb{R}^{k})$, як показано в [7, Лема 3.3].

Простiр $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(V)$ гiльбертiв i сепарабельний, оскiльки за означенням вiн є фактор-простором сепарабельного гiльбертового простору $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\mathbb{R}^{k})$ за його пiдпростором

$$H^{s,s\gamma;\varphi}_{Q}(\mathbb{R}^{k}):=\bigl{\{}w\in H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k}):\mathrm{supp}\,w\subseteq Q\bigr{\}},$$ (1.19)

де $Q:=(\mathbb{R}^{k-1}\times[0,\infty))\setminus V$. Норма (1.18) породжена скалярним добутком

$$(u_{1},u_{2})_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(V)}:=(w_{1}-\Upsilon w_{1},w_{2}-\Upsilon w_{2})_{H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k})},$$

де $u_{1},u_{2}\in H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(V)$. Тут $w_{j}\in H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\mathbb{R}^{k})$, $w_{j}=u_{j}$ на $V$ для кожного $j\in\{1,2\}$, а $\Upsilon$ є ортогональним проєктором простору $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\mathbb{R}^{k})$ на його пiдпростiр (1.19).

Виконуються щiльнi неперервнi вкладення

$$\begin{gathered}H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(V)\hookrightarrow H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(V)\hookrightarrow H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(V)\\ \mbox{при}\quad s_{0}<s<s_{1}.\end{gathered}$$ (1.20)

Вони є наслiдком неперервних вкладень (1.7) та щiльностi множини

$$\bigl{\{}w\!\upharpoonright\!\overline{V}:w\in C^{\infty}_{0}(\mathbb{R}^{k-1}\times(0,\infty))\bigr{\}}$$

у просторах, наявних у (1.20).

Для крайових даних потрiбен аналог простору $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Omega)$ на бiчнiй поверхнi $S$ цилiндра $\Omega$. Цей простiр означається подiбно до $H^{s,s\gamma;\varphi}(S)$ за допомогою спецiальних локальних карт (1.9) на $S$ i вiдповiдного розбиття одиницi. Вони породженi атласом i розбиттям одиницi на $\Gamma$, вказаними у пiдроздiлi 1.2. Припустимо, що $s>0$. Розглянемо гiльбертiв простiр $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)$, де $\Pi:=\mathbb{R}^{n-1}\times(0,\tau)$. Покладемо

$$H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S):=\bigl{\{} v\in L_{2}(S):\,(\chi_{j}^{*}v)\circ\theta_{j}^{*}\in H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)$$ (1.21)

$$\mbox{для вс\T2A\cyrii х}\;\,j\in\{1,\ldots,\lambda\}\bigr{\}}.$$

Означимо у лiнiйному просторi (1.21) скалярний добуток розподiлiв $v_{1}$ i $v_{2}$ за формулою

$$(v_{1},v_{2})_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S)}:=\sum_{j=1}^{\lambda}\,((\chi_{j}^{*}v_{1})\circ\theta_{j}^{*},(\chi_{j}^{*}v_{2})\circ\theta_{j}^{*})_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)}.$$ (1.22)

Останнiй породжує норму

$$\|v\|_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S)}:=(v,v)_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S)}^{1/2}.$$

Теорема 1.6.

Нехай $s>0$, $\gamma>0$, i $\varphi\in\mathcal{M}$. Простiр $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S)$ має такi властивостi:

• Вiн є повним (тобто гiльбертовим) i сепарабельним.

• Вiн не залежить з точнiстю до еквiвалентностi норм вiд вказаного вибору атласу i розбиття одиницi на $\Gamma$.

• У ньому є щiльною множина

  $$\bigl{\{}h\in C^{\infty}(\overline{S}):\mathrm{supp}\,h\subseteq\Gamma\times(0,\tau]\bigr{\}}.$$ (1.23)

Щодо висновку (iii) цiєї теореми нагадаємо, що $\overline{S}=\Gamma\times[0,\tau]$. Її доведення дамо наприкiнцi пiдроздiлу 1.4.

Зауважимо, що неперервнi i щiльнi вкладення (1.20) виконуються також у випадку, коли $V=S$ i $s_{0}>0$. Це випливає з (1.20) (для $V=\Pi$) i висновку (iii) теореми 1.6.

В iзотропному випадку, коли $\gamma=1$, простiр $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(V)$ позначаємо через $H^{s;\varphi}_{+}(V)$. Останнiй нам знадобиться у ситуацiї, коли $k=1$, для дослiдження параболiчних задач у прямокутнику $\Omega=(0,l)\times(0,\tau)$. А саме, потрiбнi такi сепарабельнi гiльбертовi простори:

$$H^{s,\varphi}_{+}(\mathbb{R}):=\bigl{\{}h\in H^{s,\varphi}(\mathbb{R}):\,\mathrm{supp}\,h\subseteq[0,\infty)\bigr{\}},$$

$$H^{s,\varphi}_{+}(0,\tau):=\bigl{\{}h\!\upharpoonright\!(0,\tau):\,h\in H^{s,\varphi}_{+}(\mathbb{R})\bigr{\}}.$$

Перший з них є (замкненим) пiдпростором простору $H^{s,\varphi}(\mathbb{R})$, а другий надiлено нормою

$$\|v\|_{H^{s,\varphi}_{+}(0,\tau)}:=\inf\bigl{\{}\|h\|_{H^{s,\varphi}(\mathbb{R})}:\,h\in H^{s,\varphi}_{+}(\mathbb{R}),\;\;v=h\!\upharpoonright\!(0,\tau)\bigr{\}},$$

де $v\in H^{s,\varphi}_{+}(0,\tau)$.

1.4 Iнтерполяцiя просторiв Соболєва

Узагальненi соболєвськi простори $H^{s,s\gamma;\varphi}(\cdot)$ i $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\cdot)$, розглянутi вище, мають важливу iнтерполяцiйну властивiсть, яка вiдiграє ключову роль у їх застосуваннях до параболiчних задач. Вона полягає у тому, що цi простори є результатом квадратичної iнтерполяцiї з функцiональним параметром пар просторiв Соболєва, якi фiгурують у вкладеннях (1.11) i (1.20). Розглянемо спочатку iзотропний випадок, коли $\gamma=1$, дослiджений у [43, 204].

Нехай

$$s,s_{0},s_{1},\gamma\in\mathbb{R},\quad s_{0}<s<s_{1},\quad\gamma>0\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\varphi\in\mathcal{M}.$$ (1.24)

Означимо функцiю

$$\psi(r):=\begin{cases}\;r^{(s-s_{0})/(s_{1}-s_{0})}\,\varphi(r^{1/(s_{1}-s_{0})})&\text{для}\quad r\geq 1,\\ \;\varphi(1)&\text{для}\quad 0<r<1.\end{cases}$$ (1.25)

Вона є iнтерполяцiйним параметром за теоремою 1.1, оскiльки є правильно змiнною на нескiнченностi порядку

$$\theta:=\frac{s-s_{0}}{s_{1}-s_{0}}\in(0,1).$$

Використовуємо цю функцiю як функцiональний параметр квадратичної iнтерполяцiї пар вказаних соболєвських просторiв.

Теорема 1.7.

За припущення (1.24) виконується рiвнiсть просторiв

$$H^{s;\varphi}(W)=\bigl{[}H^{s_{0}}(W),H^{s_{1}}(W)\bigr{]}_{\psi}$$ (1.26)

з еквiвалентiстю норм у них; тут $W=G$ або $W=\Gamma$. Якщо $W=\mathbb{R}^{k}$, де цiле $k\geq 1$, то рiвнiсть (1.26) виконується разом iз рiвнiстю норм у просторах.

Цей результат доведено в [43, 204, теореми 1.14, 2.2 i 3.2] для випадкiв $W=\mathbb{R}^{k}$, $W=\Gamma$ i $W=G$ вiдповiдно.

Встановимо версiї теореми 1.7 для анiзотропних просторiв. Почнемо з базових просторiв на $\mathbb{R}^{k}$, де цiле $k\geq 2$.

Теорема 1.8.

За припущення (1.24) виконується рiвнiсть просторiв

$$H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k})=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}(\mathbb{R}^{k}),H^{s_{1},s_{1}\gamma}(\mathbb{R}^{k})\bigr{]}_{\psi}$$ (1.27)

разом iз рiвнiстю норм у них.

Доведення.

Пара гiльбертових просторiв

$$X:=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}(\mathbb{R}^{k}),H^{s_{1},s_{1}\gamma}(\mathbb{R}^{k})\bigr{]}$$

є регулярною, що випливає iз щiльних неперервних вкладень (1.7). Для неї породжуючим є оператор

$$J:w\mapsto\mathcal{F}^{-1}[r_{\gamma}^{s_{1}-s_{0}}\,\mathcal{F}w\,]\quad\mbox{з}\quad w\in H^{s_{1},s_{1}\gamma}(\mathbb{R}^{k}).$$

Тут $\mathcal{F}$ i $\mathcal{F}^{-1}$ позначають вiдповiдно пряме i обернене перетворення Фур’є, а функцiю $r_{\gamma}$ означено формулою (1.13). Оператор $J$ за допомогою перетворення Фур’є зводиться до оператора множення на функцiю $r_{\gamma}^{s_{1}-s_{0}}$, а перетворення Фур’є встановлює iзометричний iзоморфiзм

$$\mathcal{F}:H^{s_{0},s_{0}\gamma}(\mathbb{R}^{k})\leftrightarrow L_{2}\bigl{(}\mathbb{R}^{k},r_{\gamma}^{2s_{0}}(\xi^{\prime},\xi_{k})d\xi^{\prime}d\xi_{k}\bigr{)}.$$

Тут, як звичайно, другий гiльбертiв простiр складається з усiх функцiй аргументiв $\xi^{\prime}\in\mathbb{R}^{k-1}$ i $\xi_{k}\in\mathbb{R}$, квадратично iнтегровних на $\mathbb{R}^{k}$ вiдносно мiри $r_{\gamma}^{2s_{0}}(\xi^{\prime},\xi_{k})d\xi^{\prime}d\xi_{k}$. Отже, перетворення Фур’є зводить оператор $\psi(J)$ до оператора множення на функцiю

$$\psi(r_{\gamma}^{s_{1}-s_{0}}(\xi^{\prime},\xi_{k}))\equiv r_{\gamma}^{s-s_{0}}(\xi^{\prime},\xi_{k})\,\varphi(r_{\gamma}(\xi^{\prime},\xi_{k})).$$

Тому для кожної функцiї $w\in C^{\infty}_{0}(\mathbb{R}^{k})$ виконуються такi рiвностi:

$$\|w\|_{X_{\psi}}^{2} =\|\psi(J)w\|_{H^{s_{0},s_{0}\gamma}(\mathbb{R}^{k})}^{2}=$$

$$=\int\limits_{\mathbb{R}^{k}}|\psi(r_{\gamma}^{s_{1}-s_{0}}(\xi^{\prime},\xi_{k}))\,(\mathcal{F}w)(\xi^{\prime},\xi_{k})|^{2}\,r_{\gamma}^{2s_{0}}(\xi^{\prime},\xi_{k})d\xi^{\prime}d\xi_{k}=$$

$$=\int\limits_{\mathbb{R}^{k}}r_{\gamma}^{2s}(\xi^{\prime},\xi_{k})\,\varphi^{2}(r_{\gamma}(\xi^{\prime},\xi_{k}))\,|(\mathcal{F}w)(\xi^{\prime},\xi_{k})|^{2}\,d\xi^{\prime}d\xi_{k}=$$

$$=\|w\|_{H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k})}.$$

Звiдси випливає потрiбна рiвнiсть просторiв (1.27), оскiльки множина $C^{\infty}_{0}(\mathbb{R}^{k})$ є щiльною в них. (Ця множина щiльна в другому просторi $X_{\psi}$, бо є щiльною в просторi $H^{s_{1},s_{1}\gamma}(\mathbb{R}^{k})$, а вiн неперервно та щiльно вкладається в $X_{\psi}$.) ∎

Теорема 1.9.

Додатково до (1.24) припустимо, що $s_{0}\geq 0$. Тодi виконується рiвнiсть просторiв

$$H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\mathbb{R}^{k})=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{k}),H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{k})\bigr{]}_{\psi}$$ (1.28)

з еквiвалентнiстю норм у них.

Доведення.

Виведемо формулу (1.28) з теореми 1.8 за допомогою теореми 1.2. Для цього треба мати лiнiйне вiдображення $P$, задане на $L_{2}(\mathbb{R}^{k})$ i таке, що $P$ є проєктором простору $H^{s_{j},s_{j}\gamma}(\mathbb{R}^{k})$ на пiдпростiр $H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{k})$ для кожного $j\in\{0,1\}$. Побудуємо це вiдображення.

Згiдно з [64, Лема 2.9.3], iснує лiнiйний обмежений оператор

$$T:L_{2}(-\infty,0)\rightarrow L_{2}(\mathbb{R})$$ (1.29)

такий, що $Th=h$ на $(-\infty,0)$ для кожної функцiї $h\in L_{2}(-\infty,0)$ i його звуження є обмеженим оператором на парi соболєвських просторiв

$$T:H^{s_{j}\gamma}(-\infty,0)\rightarrow H^{s_{j}\gamma}(\mathbb{R})\quad\mbox{для кожного}\quad j\in\{0,1\}.$$ (1.30)

Скориставшись тензорним добутком обмежених операторiв у гiльбертових просторах, отримаємо лiнiйний обмежений оператор

$$I\otimes T:L_{2}(\mathbb{R}^{k-1}\times(-\infty,0))\to L_{2}(\mathbb{R}^{k})$$ (1.31)

такий, що $(I\otimes T)v=v$ на $\mathbb{R}^{k-1}\times(-\infty,0)$ для кожної функцiї $v\in L_{2}(\mathbb{R}^{k-1}\times(-\infty,0))$. Тут $I$ є тотожним оператором у $L_{2}(\mathbb{R}^{k-1})$.

Правильнi такi рiвностi просторiв з еквiвалентнiстю норм у них:

$$\begin{split}&H^{s_{j},s_{j}\gamma}(\mathbb{R}^{k-1}\times(-\infty,0))=\\ &=H^{s_{j}}(\mathbb{R}^{k-1})\otimes L_{2}(-\infty,0)\cap L_{2}(\mathbb{R}^{k-1})\otimes H^{s_{j}\gamma}(-\infty,0)\end{split}$$ (1.32)

та

$$H^{s_{j},s_{j}\gamma}(\mathbb{R}^{k})=H^{s_{j}}(\mathbb{R}^{k-1})\otimes L_{2}(\mathbb{R})\cap L_{2}(\mathbb{R}^{k-1})\otimes H^{s_{j}\gamma}(\mathbb{R})$$ (1.33)

(див., наприклад, [1, § 8, п. 1]). (Як звичайно, $E\otimes F$ позначає тензорний добуток довiльних гiльбертових просторiв $E$ i $F$. Крiм того, їх перетин $E\cap F$ розглядається як гiльбертiв простiр, надiлений скалярним добутком $(v_{1},v_{2})_{E\cap F}:=(v_{1},v_{2})_{E}+(v_{1},v_{2})_{F}$ векторiв $v_{1},v_{2}\in E\cap F$.)

З формул (1.29), (1.30), (1.32) та (1.33) випливає, що звуження оператора (1.31) є обмеженим оператором на парi просторiв

$$I\otimes T:H^{s_{j},s_{j}\gamma}(\mathbb{R}^{k-1}\times(-\infty,0))\to H^{s_{j},s_{j}\gamma}(\mathbb{R}^{k}).$$ (1.34)

Розглянемо лiнiйне вiдображення

$$P:w\mapsto w-(I\otimes T)\bigl{(}w\!\upharpoonright\!(\mathbb{R}^{k-1}\times(-\infty,0))\bigr{)},\quad\mbox{де}\quad w\in L_{2}(\mathbb{R}^{k}).$$

Легко бачити, що $\mathrm{supp}\,Pw\subseteq\mathbb{R}^{k-1}\times[0,\infty)$ i що включення $\mathrm{supp}\,w\subseteq\mathbb{R}^{k-1}\times[0,\infty)$ тягне за собою рiвнiсть $Pw=w$ на $\mathbb{R}^{k}$. Скориставшись цими властивостями $P$ i обмеженiстю оператора (1.34), робимо висновок, що $P$ є потрiбним вiдображенням.

Отже, на пiдставi теореми 1.2 (формула (1.1)) i теореми 1.8, маємо такi рiвностi просторiв (з еквiвалентнiстю норм):

$$\begin{split}&\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{k}),H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{k})\bigr{]}_{\psi}=\\ &=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}(\mathbb{R}^{k}),H^{s_{1},s_{1}\gamma}(\mathbb{R}^{k})\bigr{]}_{\psi}\cap H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{k})=\\ &=H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{k})\cap H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{k})=H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\mathbb{R}^{k}).\end{split}$$

Зауважимо, що перша пара є регулярною завдяки теоремi 1.2. Потрiбну формулу (1.28) доведено. ∎

Згодом ми доведемо версiї теорем 1.8 i 1.9 для просторiв, заданих на цилiндрi $\Omega$ i його бiчнiй поверхнi $S$. Для цього буде корисною лема про явний опис просторiв $H^{s,s\gamma}_{+}(\Omega)$ i $H^{s,s\gamma}_{+}(S)$ у термiнах просторiв $H^{s,s\gamma}(\Omega)$ i $H^{s,s\gamma}(S)$. Вона стосується анiзотропних соболєвських просторiв. Зауважимо, що з їх означення випливають неперервнi вкладення

$$H^{s,s\gamma}_{+}(\Omega)\hookrightarrow H^{s,s\gamma}(\Omega)\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad H^{s,s\gamma}_{+}(S)\hookrightarrow H^{s,s\gamma}(S).$$ (1.35)

Лема 1.1.

Нехай $s>0$, $\gamma>0$ i $s\gamma-1/2\notin\mathbb{Z}$. Тодi простiр $H^{s,s\gamma}_{+}(\Omega)$ складається з усiх функцiй $u\in H^{s,s\gamma}(\Omega)$ таких, що

$$\begin{gathered}\partial^{k}_{t}u(x,t)\big{|}_{t=0}=0\quad\mbox{для майже вс\T2A\cyrii х}\;\,x\in G\\ \mbox{при кожному}\;\,k\in\mathbb{Z}\;\,\mbox{такому, що}\;\,0\leq k<s\gamma-1/2.\end{gathered}$$ (1.36)

Крiм того, норми у просторах $H^{s,s\gamma}_{+}(\Omega)$ i $H^{s,s\gamma}(\Omega)$ є еквiвалентними. Висновок цiєї леми залишається правильним, якщо замiнити у нiй $\Omega$ на $S$ та $G$ на $\Gamma$.

Лема 1.1 мiстить у собi результат М. С. Аграновiча i М. I. Вiшика [1, твердження 8.1], у якому знайдено необхiднi i достатнi умови, за яких продовження нулем функцiї $u\in H^{s,s\gamma}(G\times(0,\theta))$ належить до простору $H^{s,s\gamma}(G\times(-\infty,\theta))$, де $0<\theta\leq\infty$. У цьому результатi припускається, що $s\in\mathbb{Z}$ i $\gamma=1/(2b)$, де цiле $b\geq 1$. Знайденi умови рiвносильнi умовi (1.36) i з них випливає еквiвалентнiсть норм функцiї $u$ та її продовження нулем. М. С. Аграновiч i М. I. Вiшик також розглянули випадок, коли функцiї заданi на $\Gamma\times(0,\theta)$.

Доведення леми 1.1..

Умова (1.36) коректна завдяки теоремi про слiди для анiзотропних просторiв Соболєва (див., наприклад, [53, частина II, теорема 4]). Позначимо через $\Upsilon^{s,s\gamma}(\Omega)$ лiнiйний многовид, утворений усiма функцiями $u\in H^{s,s\gamma}(\Omega)$, якi задовольняють цю умову. Згiдно з вказаною теоремою про слiди можемо i будемо розглядати $\Upsilon^{s,s\gamma}(\Omega)$ як (замкнений) пiдпростiр простору $H^{s,s\gamma}(\Omega)$. Iз формули (1.35) випливає неперервне вкладення $H^{s,s\gamma}_{+}(\Omega)\hookrightarrow\Upsilon^{s,s\gamma}(\Omega)$. Тому з огляду на теорему Банаха про обернений оператор залишається довести обернене включення $\Upsilon^{s,s\gamma}(\Omega)\subset H^{s,s\gamma}_{+}(\Omega)$.

Нехай $u\in\Upsilon^{s,s\gamma}(\Omega)$. Потрiбно довести, що $u=w$ на $\Omega$ для деякої функцiї $w\in H^{s,s\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})$. Для цього використаємо три вказанi нижче оператори продовження $O$, $T_{\tau}$, i $T_{G}$, якi дiють у деяких iзотропних просторах Соболєва.

Для функцiї $v\in L_{2}(0,\infty)$ означимо функцiю $Ov\in L_{2}(\mathbb{R})$ за формулами $(Ov)(t):=v(t)$, якщо $t>0$, i $(Ov)(t):=0$, якщо $t\leq 0$. Маємо обмежений лiнiйний оператор

$$O:L_{2}(0,\infty)\to L_{2}(\mathbb{R}).$$ (1.37)

Позначимо через $\Upsilon^{s\gamma}(0,\infty)$ лiнiйний многовид, утворений усiма функцiями $v\in H^{s\gamma}(0,\infty)$ такими, що $v^{(k)}(0)=0$, коли цiле $k$ задовольняє умову $0\leq k<s\gamma-1/2$. За теоремою про слiди многовид $\Upsilon^{s\gamma}(0,\infty)$ є пiдпростором простору $H^{s\gamma}(0,\infty)$. На пiдставi [64, теореми 2.9.3(a) i 2.10.3(b)] та умови $s\gamma-1/2\notin\mathbb{Z}$ робимо висновок, що звуження оператора (1.37) є iзоморфiзмом на парi просторiв:

$$O:\Upsilon^{s\gamma}(0,\infty)\leftrightarrow H^{s\gamma}_{+}(\mathbb{R}).$$ (1.38)

Нагадаємо, що $H^{s\gamma}_{+}(\mathbb{R})$ складається з усiх функцiй $v\in H^{s\gamma}(\mathbb{R})$ таких, що $\mathrm{supp}\,v\subseteq[0,\infty)$, i розглядається як пiдпростiр простору $H^{s\gamma}(\mathbb{R})$.

Розглянемо лiнiйний обмежений оператор

$$T_{\tau}:L_{2}(0,\tau)\rightarrow L_{2}(0,\infty)$$ (1.39)

такий, що $T_{\tau}v=v$ на $(0,\tau)$ для кожної функцiї $v\in L_{2}(0,\tau)$ i, крiм того, його звуження на $H^{s\gamma}(0,\tau)$ дiє неперервно на парi просторiв

$$T_{\tau}:H^{s\gamma}(0,\tau)\rightarrow H^{s\gamma}(0,\infty).$$ (1.40)

Розглянемо також лiнiйний обмежений оператор

$$T_{G}:L_{2}(G)\rightarrow L_{2}(\mathbb{R}^{n})$$ (1.41)

такий, що $T_{G}h=h$ на $G$ для кожної функцiї $h\in L_{2}(G)$ i, крiм того, його звуження на $H^{s}(G)$ дiє неперервно на парi просторiв

$$T_{G}:H^{s}(G)\rightarrow H^{s}(\mathbb{R}^{n}).$$ (1.42)

Вказанi оператори iснують [64, теореми 4.2.2 i 4.2.3].

Вiдомо, що

$$H^{s,s\gamma}(\Omega)=H^{s}(G)\otimes L_{2}(0,\tau)\cap L_{2}(G)\otimes H^{s\gamma}(0,\tau),$$ (1.43)

$$H^{s,s\gamma}(\mathbb{R}^{n+1})=H^{s}(\mathbb{R}^{n})\otimes L_{2}(\mathbb{R})\cap L_{2}(\mathbb{R}^{n})\otimes H^{s\gamma}(\mathbb{R})$$ (1.44)

з еквiвалентнiстю норм (див., наприклад, [1, § 8, п. 1]). З формул (1.39), (1.40), (1.43) та включення $u\in\Upsilon^{s,s\gamma}(\Omega)$ випливає, що

$$(I\otimes T_{\tau})u\in H^{s}(G)\otimes L_{2}(0,\infty)\cap L_{2}(G)\otimes\Upsilon^{s\gamma}(0,\infty).$$

Тут $I$ позначає тотожний оператор на просторi $L_{2}(G)$. Тодi

$$\begin{split}w&:=(T_{G}\otimes(OT_{\tau}))u=(T_{G}\otimes O)(I\otimes T_{\tau})u\in\\ &\in H^{s}(\mathbb{R}^{n})\otimes L_{2}(\mathbb{R})\cap L_{2}(\mathbb{R}^{n})\otimes H^{s\gamma}_{+}(\mathbb{R})=H^{s,s\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})\end{split}$$ (1.45)

завдяки формулам (1.37), (1.38), (1.41), (1.42), i (1.44). Крiм того, $w=u$ в $\Omega$. Таким чином, $u\in H^{s,s\gamma}_{+}(\Omega)$.

Цi мiркування доводять також, що висновок леми 1.1 залишається правильним, якщо замiнити у нiй $\Omega$ на $\Pi:=\mathbb{R}^{n-1}\times(0,\tau)$ i $G$ на $\mathbb{R}^{n-1}$. (Звiсно, слiд узяти $\mathbb{R}^{n}$ замiсть $\mathbb{R}^{n+1}$ i нема потреби в операторi продовження $T_{G}$.) Звiдси та з означення просторiв $H^{s,s\gamma}_{+}(S)$ i $H^{s,s\gamma}(S)$ випливає, що висновок леми 1.1 є правильним, якщо замiнити $\Omega$ на $S$ i $G$ на $\Gamma$. ∎

Теорема 1.10.

Додатково до умови (1.24) припустимо, що $s_{0}\geq 0$. Тодi правильнi такi рiвностi просторiв з еквiвалентнiстю норм у них:

$$H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Omega)=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(\Omega),H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(\Omega)\bigr{]}_{\psi},$$ (1.46)

$$H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S)=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(S),H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(S)\bigr{]}_{\psi}.$$ (1.47)

Доведення.

Припустимо, що

$$s_{j}\gamma-1/2\notin\mathbb{Z}\quad\mbox{для кожного}\quad j\in\{0,1\}.$$ (1.48)

Це припущення зумовлено використанням леми 1.1 у подальших мiркуваннях. Потiм ми його позбудемося. Спочатку обґрунтуємо формулу (1.46). Нагадаємо, що за означенням виконуються такi рiвностi:

$$H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Omega)=H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})/H^{s,s\gamma;\varphi}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1}),$$ (1.49)

$$H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{+}(\Omega)=H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})/H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1}),$$ (1.50)

де $j\in\{0,1\}$. Тут у знаменниках використано позначення (1.19), у якому покладаємо $Q:=(\mathbb{R}^{k-1}\times[0,\infty))\setminus\Omega$. Виведемо формулу (1.46) з теореми 1.9 за допомогою iнтерполяцiї фактор-просторiв (на пiдставi теореми 1.2). Для цього потрiбно мати лiнiйне вiдображення $P$, задане на $H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})$ i таке, що $P$ є проєктором простору $H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})$ на пiдпростiр $H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1})$ для кожного $j\in\{0,1\}$. Побудуємо це вiдображення.

Скористаємося мiркуваннями та позначеннями, наведеними в доведеннi леми 1.1. Подане там обґрунтування формули (1.45) показує, що лiнiйне вiдображення $T_{+}:=T_{G}\otimes(OT_{\tau})$ є обмеженим оператором на парi просторiв

$$T_{+}:=T_{G}\otimes(OT_{\tau}):\Upsilon^{s_{j},s_{j}\gamma}(\Omega)\to H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})$$ (1.51)

для кожного $j\in\{0,1\}$. Нагадаємо, що $T_{+}u=u$ на $\Omega$ для кожного $u\in\Upsilon^{s_{j},s_{j}\gamma}(\Omega)$. Крiм того, $\Upsilon^{s_{j},s_{j}\gamma}(\Omega)=H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{+}(\Omega)$ з огляду на лему 1.1 та припущення (1.48).

Розглянемо лiнiйне вiдображення $P:w\mapsto w-T_{+}(w\!\upharpoonright\!\Omega)$, де функцiя $w$ пробiгає простiр $H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})$. Помiчаємо, що $Pw=0$ на $\Omega$, а з умови $w=0$ на $\Omega$ випливає рiвнiсть $Pw=w$ на $\mathbb{R}^{n+1}$. На пiдставi цих властивостей та обмеженостi оператора (1.51) робимо висновок, що $P$ — потрiбне вiдображення.

Тепер, послiдовно скориставшись формулою (1.50), теоремою 1.2 (рiвнiсть (1.2)), теоремою 1.9 i формулою (1.49), отримаємо такi рiвностi:

$$\begin{split}&\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(\Omega),H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}=\\ &=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})/H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1}),\\ &\quad\;\;\,H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})/H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1})\bigr{]}_{\psi}=\\ &=X_{\psi}/(X_{\psi}\cap H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1}))=\\ &=H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})/(H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})\cap H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1}))=\\ &=H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})/H^{s,s\gamma;\varphi}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1})=H^{s,s\gamma,\varphi}_{+}(\Omega).\end{split}$$

Тут

$$X_{\psi}:=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{n+1}),H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(\mathbb{R}^{n+1})\bigr{]}_{\psi}=H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\mathbb{R}^{n+1}).$$

Цi рiвностi просторiв виконуються разом з еквiвалентнiстю норм. (Зауважимо також, що перша пара є регулярною завдяки теоремi 1.2.) Формулу (1.46) доведено.

Доведемо другу формулу (1.47). Пара просторiв у правiй її частинi регулярна за теоремою 1.6, розглянутої у випадку, коли $\varphi(r)\equiv 1$ i $s\gamma-1/2\notin\mathbb{Z}$. (Наведене нижче доведення теореми 1.6 у цьому випадку не використовує теорему 1.10.) Виведемо формулу (1.47) з її аналога

$$H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(\Pi),H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(\Pi)\bigr{]}_{\psi}$$ (1.52)

для смуги $\Pi:=\mathbb{R}^{n-1}\times(0,\tau)$. Його доведення таке саме, як i обґрунтування формули (1.46); при цьому у мiркуваннях слiд замiнити $\Omega$, $\mathbb{R}^{n+1}$ i $T_{G}$ вiдповiдно на $\Pi$, $\mathbb{R}^{n}$ i тотожний оператор.

Виходячи з означення просторiв на $S$, подане у формулах (1.21) i (1.22), виведемо потрiбне спiввiдношення (1.47) iз рiвностi (1.52) за допомогою деяких операторiв розпрямлення та склеювання многовиду $S$. Означимо лiнiйний оператор розпрямлення за формулою

$$L:v\mapsto\bigl{(}(\chi^{*}_{1}v)\circ\theta_{1}^{*},\ldots,(\chi^{*}_{\lambda}v)\circ\theta_{\lambda}^{*}\bigr{)},\quad\mbox{де}\quad v\in L_{2}(S).$$ (1.53)

Його звуження є iзометричними операторами на таких парах просторiв:

$$L:H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S)\rightarrow\bigl{(}H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)\bigr{)}^{\lambda},$$ (1.54)

$$L:H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{+}(S)\rightarrow\bigl{(}H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{+}(\Pi)\bigr{)}^{\lambda},$$ (1.55)

де $j\in\{0,1\}$. Це — прямий наслiдок означення цих просторiв. Застосувавши iнтерполяцiю з параметром $\psi$ до операторiв (1.55), отримаємо обмежений оператор

$$\begin{split}L&:\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(S),H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(S)\bigr{]}_{\psi}\to\\ &\to\bigl{[}\bigl{(}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(\Pi)\bigr{)}^{\lambda},\bigl{(}H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(\Pi)\bigr{)}^{\lambda}\bigr{]}_{\psi}.\end{split}$$ (1.56)

Останнiй iнтерполяцiйний простiр дорiвнює $(H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi))^{\lambda}$ з точнiстю до еквiвалентностi норм з огляду на теорему 1.3 i формулу (1.52). Отже, обмежений оператор (1.56) дiє на парi просторiв

$$L:\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(S),H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(S)\bigr{]}_{\psi}\to\bigl{(}H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)\bigr{)}^{\lambda}.$$ (1.57)

Означимо оператор склеювання за формулою

$$\begin{gathered}K:(h_{1},\ldots,h_{\lambda})\mapsto\sum_{k=1}^{\lambda}\,O_{k}((\eta_{k}^{*}h_{k})\circ\theta_{k}^{*-1}),\\ \mbox{де}\;\;h_{1},\ldots,h_{\lambda}\in L_{2}(\Pi).\end{gathered}$$ (1.58)

Тут кожну функцiю $\eta_{k}\in C_{0}^{\infty}(\mathbb{R}^{n-1})$ вибрано так, що $\eta_{k}=1$ на множинi $\theta^{-1}_{k}(\mathrm{supp}\,\chi_{k})$ та $\eta^{*}_{k}(x,t):=\eta_{k}(x)$ для всiх $x\in\mathbb{R}^{n-1}$ i $t\in(0,\tau)$. Крiм того, $O_{k}$ позначає оператор продовження функцiй нулем з $\Gamma_{k}\times(0,\tau)$ на $S$. Таким чином, для будь-яких $y\in\Gamma$ i $t\in(0,\tau)$, виконується спiввiдношення

$$\begin{split}&\bigl{(}O_{k}((\eta_{k}^{*}h_{k})\circ\theta_{k}^{*-1})\bigr{)}(y,t)=\\ &\phantom{-}\\ &=\left\{\begin{array}[]{ll}\eta_{k}(x)h_{k}(x,t),&\mbox{якщо}\;y=\theta_{k}(x)\in\Gamma_{k}\;\mbox{для деякого}\;x\in\mathbb{R}^{n-1}\\ 0&\mbox{у противному раз\T2A\cyrii.}\end{array}\right.\end{split}$$

Вiдображення $K$ є лiвим оберненим до $L$. Справдi,

$$\begin{split}KLv&=\sum_{k=1}^{\lambda}\,O_{k}\bigl{(}\bigl{(}\eta^{*}_{k}\,((\chi_{k}^{*}v)\circ\theta_{k}^{*})\bigr{)}\circ\theta_{k}^{*-1}\bigr{)}=\\ &=\sum_{k=1}^{\lambda}\,O_{k}\bigl{(}(\chi_{k}^{*}v)\circ\theta_{k}^{*}\circ\theta_{k}^{*-1}\bigr{)}=\sum_{k=1}^{\lambda}\,\chi_{k}^{*}v=v,\end{split}$$

тобто

$$KLv=v\quad\mbox{для кожного}\quad v\in L_{2}(S).$$ (1.59)

Покажемо, що $K$ є обмеженим оператором на парi просторiв

$$K:\bigl{(}H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)\bigr{)}^{\lambda}\rightarrow H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S).$$ (1.60)

Для довiльної вектор-функцiї

$$h:=(h_{1},\ldots,h_{\lambda})\in\bigl{(}H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)\bigr{)}^{\lambda}$$

виконуються такi рiвностi:

$$\begin{split}&\bigl{\|}Kh\bigr{\|}^{2}_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S)}=\\ &=\sum_{l=1}^{\lambda}\;\bigl{\|}(\chi_{l}^{*}\,Kh)\circ\theta_{l}^{*}\bigr{\|}_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)}^{2}=\\ &=\sum_{l=1}^{\lambda}\,\Bigl{\|}\Bigl{(}\chi_{l}^{*}\,\sum_{k=1}^{\lambda}\,O_{k}\bigl{(}(\eta_{k}^{*}h_{k})\circ\theta_{k}^{*-1}\bigr{)}\Bigr{)}\circ\theta_{l}^{*}\,\Bigr{\|}_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)}^{2}=\\ &=\sum_{l=1}^{\lambda}\;\Bigl{\|}\,\sum_{k=1}^{\lambda}Q_{k,l}\,h_{k}\,\Bigr{\|}_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)}^{2}.\end{split}$$ (1.61)

Тут поклали

$$(Q_{k,l}\,w)(x,t):=\eta_{k,l}(\beta_{k,l}(x))\,w(\beta_{k,l}(x),t)$$ (1.62)

для всiх $w\in L_{2}(\Pi)$, $x\in\mathbb{R}^{n-1}$ i $t\in(0,\tau)$, де

$$\eta_{k,l}:=(\chi_{l}\circ\theta_{k})\eta_{k}\in C_{0}^{\infty}(\mathbb{R}^{n-1}).$$

Крiм того, $\beta_{k,l}:\mathbb{R}^{n-1}\leftrightarrow\mathbb{R}^{n-1}$ є деяким нескiнченно гладким дифеоморфiзмом таким, що $\beta_{k,l}=\theta_{k}^{-1}\circ\theta_{l}$ в околi $\mathrm{supp}\,\eta_{k,l}$. Як вiдомо [73, теорема B.1.8], оператор $\omega\mapsto(\eta_{k,l}\,\omega)\circ\beta_{k,l}$ обмежений на кожному соболєвському просторi $H^{\sigma}(\mathbb{R}^{n-1})$, де $\sigma\in\mathbb{R}$. Тому оператор $w\mapsto Q_{k,l}\,w$, означений згiдно з формулою (1.62), де $w\in L_{2}(\mathbb{R}^{n})$, $x\in\mathbb{R}^{n-1}$ i $t\in\mathbb{R}$, є обмеженим на кожному просторi

$$H^{s_{j},s_{j}\gamma}(\mathbb{R}^{n})=H^{s_{j}}(\mathbb{R}^{n-1})\otimes L_{2}(\mathbb{R})\cap L_{2}(\mathbb{R}^{n-1})\otimes H^{s_{j}\gamma}(\mathbb{R}),$$

де $j\in\{0,1\}$. Отже, звуження вiдображення $w\mapsto Q_{k,l}w$, де $w\in L_{2}(\Pi)$, на кожний простiр $H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{+}(\Pi)$, де $j\in\{0,1\}$, є обмеженим оператором на цьому просторi. Звiдси на пiдставi iнтерполяцiйної формули (1.52) робимо висновок, що це вiдображення є обмеженим оператором i на просторi $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)$. Тому згiдно з формулою (1.61), маємо спiввiдношення

$$\begin{split}\bigl{\|}Kh\bigr{\|}^{2}_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S)}&=\sum_{l=1}^{\lambda}\;\Bigl{\|}\,\sum_{k=1}^{\lambda}Q_{k,l}\,h_{k}\,\Bigr{\|}_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)}^{2}\leq\\ &\leq c\sum_{k=1}^{\lambda}\|h_{k}\|_{H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)}^{2},\end{split}$$

де $c$ — деяке додатне число, яке не залежить вiд $h$. Таким чином, оператор $K$ обмежений на парi просторiв (1.60).

Тi самi мiркування доводять, що $K$ є також обмеженим оператором на парi просторiв

$$K:\bigl{(}H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{+}(\Pi)\bigr{)}^{\lambda}\rightarrow H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{+}(S)$$ (1.63)

для кожного $j\in\{0,1\}$. Звiдси за допомогою квадратичної iнтерполяцiї з параметром $\psi$ отримаємо з огляду на теорему 1.3 i формулу (1.52) обмежений оператор

$$K:\bigl{(}H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)\bigr{)}^{\lambda}\to\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(S),H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(S)\bigr{]}_{\psi}.$$ (1.64)

Iз формул (1.54), (1.64) i (1.59) випливає, що тотожний оператор $KL$ здiйснює неперервне вкладення простору $H^{s,s\gamma,\varphi}_{+}(S)$ в iнтерполяцiйний простiр

$$\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(S),H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(S)\bigr{]}_{\psi}.$$

Крiм того, iз формул (1.57) i (1.60) випливає, що тотожний оператор $KL$ здiйснює обернене неперервне вкладення. Отже, потрiбна рiвнiсть (1.47) виконується разом еквiвалентнiстю норм у просторах.

Таким чином, теорему 1.10 доведено за додаткового припущення (1.48). Розглянемо тепер загальну ситуацiю, коли це припущення може не виконуватися. Виберемо число $\sigma>s_{1}$ таке, що $\sigma\gamma-1/2\notin\mathbb{Z}$. Нехай $W:=\Omega$ або $W:=S$. За доведеним,

$$H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{+}(W)=\bigl{[}H^{0,0}_{+}(W),H^{\sigma,\sigma\gamma}_{+}(W)\bigr{]}_{\psi_{j}}$$

для кожного $j\in\{0,1\}$. Тут iнтерполяцiйний параметр $\psi_{j}$ означено формулами $\psi_{j}(r)=r^{s_{j}/\sigma}$, якщо $r\geq 1$, i $\psi_{j}(r)=1$, якщо $0<r<1$, тобто формулою (1.25), у якiй беремо $s_{j}$, $0$ i $\sigma$ замiсть $s$, $s_{0}$ i $s_{1}$ вiдповiдно та покладаємо $\varphi(\cdot)\equiv 1$. Тодi згiдно з теоремою 1.4 i вже доведеним маємо такi рiвностi:

$$\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{+}(W),H^{s_{1},s_{1}\gamma}_{+}(W)\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=\bigl{[}[H^{0,0}_{+}(W),H^{\sigma,\sigma\gamma}_{+}(W)]_{\psi_{0}},[H^{0,0}_{+}(W),H^{\sigma,\sigma\gamma}_{+}(W)]_{\psi_{1}}\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=\bigl{[}H^{0,0}_{+}(W),H^{\sigma,\sigma\gamma}_{+}(W)\bigr{]}_{\omega}=H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(W).$$

Тут

$$\omega(r) =\psi_{0}(r)\cdot\psi\biggl{(}\frac{\psi_{1}(r)}{\psi_{0}(r)}\biggr{)}=$$

$$=r^{s_{0}/\sigma}\psi(r^{(s_{1}-s_{0})/\sigma})=r^{s/\sigma}\varphi(r^{1/\sigma}),$$

якщо $r\geq 1$, i $\omega(r)=1$, якщо $0<r<1$. Це випливає з означення (1.25) функцiї $\psi$. Отже, теорему 1.10 доведено i у загальнiй ситуацiї. ∎

Зауваження 1.1.

Якщо $n=1$, то цилiндр $\Omega=G\times(0,\tau)$ стає iнтервалом $(0,\tau)$ часової осi. Тодi формула (1.46) набуває такого вигляду:

$$H^{s;\varphi}_{+}(0,\tau)=\bigl{[}H^{s_{0}}_{+}(0,\tau),H^{s_{1}}_{+}(0,\tau)\bigr{]}_{\psi}$$

з еквiвалентнiстю норм у просторах. Тут, як i в теоремi 1.10, додатково до умови (1.24) припускаємо, що $s_{0}\geq 0$.

Розглянемо версiю теореми 1.10 для бiльш широких просторiв $H^{s,s\gamma;\varphi}(\Omega)$ i $H^{s,s\gamma;\varphi}(S)$.

Теорема 1.11.

Додатково до умови (1.24) припустимо, що $s_{0}\geq 0$. Тодi правильнi такi рiвностi просторiв з еквiвалентнiстю норм у них:

$$H^{s,s\gamma;\varphi}(\Omega)=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}(\Omega),H^{s_{1},s_{1}\gamma}(\Omega)\bigr{]}_{\psi},$$ (1.65)

$$H^{s,s\gamma;\varphi}(S)=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}(S),H^{s_{1},s_{1}\gamma}(S)\bigr{]}_{\psi}.$$ (1.66)

Доведення.

Воно подiбне до обґрунтування теореми 1.10. Наведемо коротко вiдповiднi мiркування. Почнемо з доведення формули (1.65).

За означенням

$$H^{s,s\gamma;\varphi}(\Omega)=H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})/H^{s,s\gamma;\varphi}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1}),$$ (1.67)

$$H^{s_{j},s_{j}\gamma}(\Omega)=H^{s_{j},s_{j}\gamma}(\mathbb{R}^{n+1})/H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1}),$$ (1.68)

де $j\in\{0,1\}$. Тут знаменники означено формулою (1.5) для $Q:=\mathbb{R}^{n+1}\setminus\Omega$ i вiдповiдних показникiв $\mu$. Розглянемо лiнiйне вiдображення

$$P:w\mapsto w-(T_{G}\otimes T_{(0,\tau)})(w\!\upharpoonright\!\Omega),$$

задане на функцiях $w\in L_{2}(\mathbb{R}^{n+1})$. Тут $T_{G}$ — вiдображення (1.41), яке продовжує функцiї аргументу $x\in G$ на увесь простiр $\mathbb{R}^{n}$ i є обмеженим оператором на парi соболєвських просторiв (1.42) для кожного $s\in[0,s_{1}]$. Крiм того, $T_{(0,\tau)}$ — це вiдображення (1.41) у випадку, коли $G$ — iнтервал $(0,\tau)$ часової осi. Отже, вiдображення $T_{(0,\tau)}$ продовжує функцiї аргументу $t\in(0,\tau)$ на вiсь $\mathbb{R}$ i є обмеженим оператором на парi просторiв $H^{\sigma}(0,\tau)$ i $H^{\sigma}(\mathbb{R})$, де $\sigma\in[0,s_{1}\gamma]$. Звiсно, якщо $\mathrm{supp}\,w\subseteq Q$, то $Pw=w$. Тому з формул (1.43) i (1.44) випливає, що $P$ є проєктором простору $H^{s_{j},s_{j}\gamma}(\mathbb{R}^{n+1})$ на його пiдпростiр $H^{s_{j},s_{j}\gamma}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1})$ для кожного $j\in\{0,1\}$.

Отже, на пiдставi теорем 1.2 i 1.8 та формул (1.67) i (1.68) маємо такi рiвностi:

$$\begin{split}\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}(\Omega),H^{s_{1},s_{1}\gamma}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}&=X_{\psi}/(X_{\psi}\cap H^{s_{0},s_{0}\gamma}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1}))=\\ &=H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})/H^{s,s\gamma;\varphi}_{Q}(\mathbb{R}^{n+1})=\\ &=H^{s,s\gamma,\varphi}(\Omega),\end{split}$$

де

$$X_{\psi}:=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}(\mathbb{R}^{n+1}),H^{s_{1},s_{1}\gamma}(\mathbb{R}^{n+1})\bigr{]}_{\psi}=H^{s,s\gamma;\varphi}(\mathbb{R}^{n+1}).$$

Потрiбну формулу (1.65) доведено.

Формула (1.66) виводиться з рiвностi

$$H^{s,s\gamma;\varphi}(\Pi)=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}(\Pi),H^{s_{1},s_{1}\gamma}(\Pi)\bigr{]}_{\psi},$$ (1.69)

де $\Pi:=\mathbb{R}^{n-1}\times(0,\tau)$, за допомогою операторiв (1.53) i (1.58) вiдповiдно розпрямлення i склеювання многовиду $S$. Рiвнiсть (1.69) доводиться так само, як i формула (1.65); при цьому у мiркуваннях треба узяти $\Pi$, $\mathbb{R}^{n}$ i тотожний оператор замiсть $\Omega$, $\mathbb{R}^{n+1}$ i $T_{G}$ вiдповiдно. Замiнивши простори $H^{\bullet}_{+}(\cdot)$ на їх аналоги $H^{\bullet}(\cdot)$ у частинi доведення теореми 1.10, яка стосується обґрунтування формули (1.47), приходимо до висновку, що тотожний оператор $KL$ здiйснює неперервне вкладення простору $H^{s,s\gamma,\varphi}(S)$ у простiр

$$\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}\gamma}(S),H^{s_{1},s_{1}\gamma}(S)\bigr{]}_{\psi}$$

та реалiзує обернене неперервне вкладення. Це дає потрiбну формулу (1.66). ∎

Як i було обiцяно, завершимо цей пiдроздiл тим, що доведемо теореми 1.5 i 1.6.

Доведення теореми 1.5.

У випадку, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$, ця теорема вiдома (див., наприклад, [53, розд. I, § 5]). Виведемо її для довiльного $\varphi\in\mathcal{M}$ з цього випадку за допомогою теореми 1.11. Висновок (i) теореми 1.5 є наслiдком iнтерполяцiйної формули (1.66).

Обґрунтуємо висновок (ii). Нехай $\mathcal{A}_{0}$ i $\mathcal{A}_{1}$ — двi пари, кожна з яких складається з атласу на $\Gamma$ та вiдповiдного розбиття одиницi, використаних в означеннi простору $H^{s,s\gamma;\varphi}(S)$ i скалярного добутку в ньому. Використовуємо позначення $H^{s,s\gamma;\varphi}(S,\mathcal{A}_{k})$ i $H^{s_{j},s_{j}\gamma}(S,\mathcal{A}_{k})$ для просторiв $H^{s,s\gamma;\varphi}(S)$ i $H^{s_{j},s_{j}\gamma}(S)$, якi вiдповiдають парi $\mathcal{A}_{k}$; тут $j,k\in\{0,1\}$. Оскiльки простiр $H^{s_{j},s_{j}\gamma}(S,\mathcal{A}_{k})$ не залежить вiд $k\in\{0,1\}$ з точнiстю до еквiвалентностi норм, то тотожне вiдображення здiйснює iзоморфiзм мiж просторами $H^{s_{j},s_{j}\gamma}(S,\mathcal{A}_{0})$ i $H^{s_{j},s_{j}\gamma}(S,\mathcal{A}_{1})$ для кожного $j\in\{0,1\}$. Тому згiдно з (1.66) тотожне вiдображення здiйснює iзоморфiзм мiж просторами $H^{s,s\gamma;\varphi}(S,\mathcal{A}_{0})$ i $H^{s,s\gamma;\varphi}(S,\mathcal{A}_{1})$, що i обґрунтовує висновок (ii).

Висновок (iii) є наслiдком щiльностi множини $C^{\infty}(\overline{S})$ у просторi $H^{s_{1},s_{1}\gamma}(S)$, який неперервно i щiльно вкладений у простiр $H^{s,s\gamma;\varphi}(S)$ з огляду на (1.66). ∎

Доведення теореми 1.6.

Якщо $\varphi(\cdot)\equiv 1$ i $s\gamma-1/2\notin\mathbb{Z}$, то на пiдставi леми 1.1 робимо висновок, що $H^{s,s\gamma}_{+}(S)$ є пiдпростором простору $H^{s,s\gamma}(S)$ з точнiстю до еквiвалентностi норм. Отже, у цьому випадку висновки (i) та (ii) теореми 1.6 є наслiдками теореми 1.5. У загальному випадку цi висновки випливають тепер з теореми 1.10 за допомогою мiркувань, цiлком аналогiчних до наведених у доведеннi теореми 1.5.

Обґрунтуємо висновок (iii) за допомогою операторiв $L$ i $K$, використаних у доведеннi теореми 1.10. У просторi $H^{s,s\gamma}_{+}(\Pi)$ є щiльною множина

$$\Upsilon^{\infty}_{0}(\overline{\Pi}):=\bigl{\{}w\!\upharpoonright\!\overline{\Pi}:w\in C^{\infty}_{0}(\mathbb{R}^{n-1}\times(0,\infty))\bigr{\}},$$

як зазначено в пiдроздiлi 1.2. Для довiльної функцiї $v\in H^{s,s\gamma}_{+}(S)$, апроксимуємо вектор $Lv\in(H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)\bigr{)}^{\lambda}$ послiдовнiстю векторiв $h^{(j)}\in(\Upsilon^{\infty}_{0}(\overline{\Pi}))^{\lambda}$ у нормi в просторi $(H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Pi)\bigr{)}^{\lambda}$. Послiдовнiсть функцiй $Kh^{(j)}$ лежить у просторi (1.6) i апроксимує функцiю $KLv=v$ у нормi в просторi $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S)$. Висновок (iii) обґрунтовано. ∎

1.5 Оператор даних Кошi

Для дослiдження просторiв правих частин параболiчних задач у цилiндрi $\Omega=G\times(0,\tau)$ потрiбна одна теорема про властивостi оператора, який функцiї, заданiй на бiчнiй поверхнi $S$ цилiндра, ставить у вiдповiднiсть її данi Кошi на $\Gamma=\partial G$.

Теорема 1.12.

Нехай задано натуральнi числа $b$ i $r$. Розглянемо лiнiйне вiдображення

$$R:g\mapsto\bigl{(}g\!\upharpoonright\!\Gamma,\partial_{t}g\!\upharpoonright\!\Gamma,\dots,\partial^{r-1}_{t}g\!\upharpoonright\!\Gamma\bigr{)},\quad\mbox{де}\quad g\in C^{\infty}(\overline{S}).$$ (1.70)

Воно продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора

$$R:H^{s,s/(2b);\varphi}(S)\rightarrow\bigoplus_{k=0}^{r-1}H^{s-2bk-b;\varphi}(\Gamma)=:\mathbb{H}^{s;\varphi}(\Gamma)$$ (1.71)

для довiльних параметрiв $s>2br-b$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Вiн має правий обернений оператор. Бiльше того, iснує лiнiйний обмежений оператор $T:(L_{2}(\Gamma))^{r}\to L_{2}(S)$ такий, що для довiльних $s>2br-b$ i $\varphi\in\mathcal{M}$ його звуження є обмеженим оператором на парi просторiв

$$T:\mathbb{H}^{s;\varphi}(\Gamma)\to H^{s,s/(2b);\varphi}(S)$$ (1.72)

та задовольняє умову $RTv=v$ для кожної функцiї $v\in\mathbb{H}^{s;\varphi}(\Gamma)$.

Звiсно, у формулi (1.70) трактуємо $g$ як функцiю аргументiв $x\in\Gamma$ i $t\in[0,\tau]$.

Доведення.

Спочатку доведемо аналог цiєї теореми для вiдповiдних просторiв, заданих на $\mathbb{R}^{n}$ i $\mathbb{R}^{n-1}$ замiсть $S$ i $\Gamma$. Потiм виведемо її з цього аналога за допомогою спецiальних локальних карт на $S$.

Розглянемо лiнiйне вiдображення

$$\begin{gathered}R_{0}:w\mapsto\bigl{(}w\!\mid_{t=0},\,\partial_{t}w\!\mid_{t=0},\dots,\partial^{r-1}_{t}w\!\mid_{t=0}\bigr{)},\\ \quad\mbox{де}\;\,w\in\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n}).\end{gathered}$$ (1.73)

При цьому iнтерпретуємо $w$ як функцiю $w(x,t)$ аргументiв $x\in$ $\in\mathbb{R}^{n-1}$ i $t\in\mathbb{R}$; отож, $R_{0}w\in(\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n-1}))^{r}$ у формулi (1.73).

Нехай $\nobreak{s>2br-b}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Доведемо, що вiдображення (1.73) продовжується єдиним чином до лiнiйного обмеженого оператора

$$R_{0}:H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n}) \rightarrow\bigoplus_{k=0}^{r-1}H^{s-2bk-b;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})=:$$ (1.74)

$$=:\mathbb{H}^{s;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1}).$$

Це вiдомо у соболєвському випадку, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$ (див. [53, розд. II, теорема 7]). Для довiльного $\varphi\in\mathcal{M}$ виведемо потрiбний результат за допомогою квадратичної iнтерполяцiї вiдповiдних просторiв Соболєва.

Виберемо числа $s_{0}$ i $s_{1}$ такi, що $2br-b<s_{0}<s<s_{1}$, та розглянемо лiнiйнi обмеженi оператори

$$R_{0}:H^{s_{j},s_{j}/(2b)}(\mathbb{R}^{n})\to\mathbb{H}^{s_{j}}(\mathbb{R}^{n-1}),$$ (1.75)

де $j\in\{0,1\}$. Нехай $\psi$ — iнтерполяцiйний параметр (1.25). Застосувавши iнтерполяцiю з параметром $\psi$ до цих операторiв, отримаємо на пiдставi теореми 1.7 обмежений оператор

$$R_{0}:H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n})\to\bigl{[}\mathbb{H}^{s_{0}}(\mathbb{R}^{n-1}),\mathbb{H}^{s_{1}}(\mathbb{R}^{n-1})\bigr{]}_{\psi}.$$ (1.76)

Вiн є продовженням за неперервнiстю вiдображення (1.73), оскiльки множина $\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n})$ щiльна в просторi $H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n})$. Тут

$$\bigl{[}\mathbb{H}^{s_{0}}(\mathbb{R}^{n-1}),\mathbb{H}^{s_{1}}(\mathbb{R}^{n-1})\bigr{]}_{\psi}=$$ (1.77)

$$=\bigoplus_{k=0}^{r-1}\bigl{[}H^{s_{0}-2bk-b}(\mathbb{R}^{n-1}),H^{s_{1}-2bk-b}(\mathbb{R}^{n-1})\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=\bigoplus_{k=0}^{r-1}H^{s-2bk-b;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})=\mathbb{H}^{s;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})$$

згiдно з теоремами 1.3 i 1.7. Отже, (1.76) є потрiбним обмеженим оператором (1.74).

Побудуємо тепер лiнiйне вiдображення

$$T_{0}:\bigl{(}L_{2}(\mathbb{R}^{n-1})\bigr{)}^{r}\to L_{2}(\mathbb{R}^{n})$$ (1.78)

таке, що його звуження є обмеженим оператором на парi просторiв $\mathbb{H}^{s;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})$ i $H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n})$ та цей оператор є правим оберненим до (1.74). Подiбно до [70, доведення теореми 2.5.7] означимо лiнiйне вiдображення

$$T_{0}:v\mapsto\mathcal{F}_{\xi\mapsto x}^{-1}\biggl{[}\beta\bigl{(}\langle\xi\rangle^{2b}t\bigr{)}\,\sum_{k=0}^{r-1}\frac{1}{k!}\,\widehat{v_{k}}(\xi)\times t^{k}\biggr{]}(x,t)$$ (1.79)

на векторах

$$v:=(v_{0},\dots,v_{r-1})\in\bigl{(}\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n-1})\bigr{)}^{r}.$$

При цьому розглядаємо $T_{0}v$ як розподiл на евклiдовому просторi $\mathbb{R}^{n}$ точок $(x,t)$, де $x=(x_{1},\ldots,x_{n-1})\in\mathbb{R}^{n-1}$ i $t\in\mathbb{R}$. У формулi (1.79) функцiю $\beta\in C^{\infty}_{0}(\mathbb{R})$ вибрано так, що $\beta=1$ в околi нуля. Як звичайно, $\mathcal{F}_{\xi\mapsto x}^{-1}$ позначає обернене перетворення Фур’є за векторною змiною $\xi=(\xi_{1},\ldots,\xi_{n-1})\in\mathbb{R}^{n-1}$, а $\langle\xi\rangle:=(1+|\xi|^{2})^{1/2}$. Змiнна $\xi$ є дуальною до $x$ вiдносно прямого перетворення Фур’є $\widehat{w}(\xi)=(\mathcal{F}w)(\xi)$ функцiї $w(x)$.

Звiсно, вiдображення (1.79) означене коректно i дiє неперервно на парi лiнiйних топологiчних просторiв $(\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n-1})^{r}$ i $\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n})$. Очевидно також, що його звуження є обмеженим оператором на парi гiльбертових просторiв $(L_{2}(\mathbb{R}^{n-1}))^{r}$ i $L_{2}(\mathbb{R}^{n})$. Покажемо, що

$$R_{0}T_{0}v=v\quad\mbox{для дов\T2A\cyrii льного}\;\,v\in\bigl{(}\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n-1})\bigr{)}^{r}.$$ (1.80)

Зауважимо, що лiва частина рiвностi (1.80) має сенс, оскiльки

$$v\in(\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n-1})^{r}\;\Longrightarrow\;T_{0}v\in\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n}).$$

Для довiльних номера $j\in\{0,\dots,r-1\}$, вектор-функцiї

$$v=(v_{0},\dots,v_{r-1})\in(S(\mathbb{R}^{n-1}))^{r}$$ (1.81)

i вектора $\xi\in\mathbb{R}^{n-1}$ маємо такi рiвностi:

$$\mathcal{F}\bigl{[}\partial^{j}_{t}T_{0}v\!\mid_{t=0}\bigr{]}(\xi) =\partial^{j}_{t}\mathcal{F}_{x\mapsto\xi}[T_{0}v](\xi,t)\big{|}_{t=0}=$$

$$=\partial^{j}_{t}\biggl{(}\beta\bigl{(}\langle\xi\rangle^{2b}t\bigr{)}\,\sum_{k=0}^{r-1}\frac{1}{k!}\,\widehat{v_{k}}(\xi)\,t^{k}\biggr{)}\bigg{|}_{t=0}=$$

$$=\biggl{(}\partial^{j}_{t}\sum_{k=0}^{r-1}\frac{1}{k!}\,\widehat{v_{k}}(\xi)\,t^{k}\biggr{)}\!\bigg{|}_{t=0}=\widehat{v_{j}}(\xi).$$

У третiй з них використано той факт, що $\beta=1$ в околi нуля. Отже, перетворення Фур’є всiх компонент векторiв $R_{0}T_{0}v$ i $v$ збiгаються, що еквiвалентно (1.80).

Доведемо тепер, що звуження вiдображення (1.79) є обмеженим оператором на парi просторiв

$$\mathbb{H}^{2bm}(\mathbb{R}^{n-1})=\bigoplus_{k=0}^{r-1}H^{2bm-2bk-b}(\mathbb{R}^{n-1})\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad H^{2bm,m}(\mathbb{R}^{n})$$

для кожного цiлого числа $m\geq 0$. Зауважимо, що тут показники $2bm-2bk-b$ можуть бути вiд’ємними. Скористаємося тим фактом, що норма в просторi $H^{2bm,m}(\mathbb{R}^{n})$ еквiвалентна нормi

$$\|w\|_{2bm,m}:=\biggl{(}\|w\|^{2}+\sum_{j=1}^{n-1}\|\partial_{x_{j}}^{2bm}w\|^{2}+\|\partial_{t}^{m}w\|^{2}\biggr{)}^{1/2}$$

(див., наприклад, [6, п. 9.1]). Тут i нижче у цьому доведеннi $\|\cdot\|$ позначає норму у гiльбертовому просторi $L_{2}(\mathbb{R}^{n})$. Як звичайно, $\partial_{x_{j}}$ i $\partial_{t}$ позначають оператори узагальнених частинних похiдних вiдповiдно за змiнними $x_{j}$ та $t$. Для довiльної вектор-функцiї (1.81) виконуються такi рiвностi:

$$\|T_{0}v\|^{2}_{2bm,m} =\|T_{0}v\|^{2}+\sum_{j=1}^{n-1}\|\partial_{x_{j}}^{2bm}\,T_{0}v\|^{2}+\|\partial_{t}^{m}\,T_{0}v\|^{2}=$$

$$=\|\widehat{T_{0}v}\|^{2}+\sum_{j=1}^{n-1}\|\xi_{j}^{2bm}\,\widehat{T_{0}v}\|^{2}+\|\partial_{t}^{m}\,\widehat{T_{0}v}\|^{2}\leq$$

$$\leq\sum_{k=0}^{r-1}\frac{1}{k!}\,\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\bigl{|}\beta(\langle\xi\rangle^{2b}t)\,\widehat{v_{k}}(\xi)\,t^{k}\bigr{|}^{2}d\xi dt+$$

$$+\sum_{j=1}^{n-1}\sum_{k=0}^{r-1}\frac{1}{k!}\,\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\bigl{|}\xi_{j}^{2bm}\,\beta(\langle\xi\rangle^{2b}t)\,\widehat{v_{k}}(\xi)\,t^{k}\bigr{|}^{2}d\xi dt+$$

$$+\sum_{k=0}^{r-1}\frac{1}{k!}\,\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\bigl{|}\partial_{t}^{m}\bigl{(}\beta(\langle\xi\rangle^{2b}t)\,t^{k}\bigr{)}\,\widehat{v_{k}}(\xi)\bigr{|}^{2}d\xi dt.$$

Друга з них правильна на пiдставi рiвностi Парсеваля.

Оцiнимо окремо кожний з трьох iнтегралiв. Почнемо з останнього. Зробивши замiну змiнної $\tau=\langle\xi\rangle^{2b}t$ у внутрiшньому iнтегралi за $t$, отримаємо такi рiвностi:

$$\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\bigl{|}\partial_{t}^{m}\bigl{(}\beta(\langle\xi\rangle^{2b}t)\,t^{k}\bigr{)}\,\widehat{v_{k}}(\xi)\bigr{|}^{2}d\xi dt=$$

$$=\int\limits_{\mathbb{R}^{n-1}}|\widehat{v_{k}}(\xi)|^{2}d\xi\int\limits_{\mathbb{R}}|\partial_{t}^{m}(\beta(\langle\xi\rangle^{2b}t)t^{k})|^{2}dt=$$

$$=\int\limits_{\mathbb{R}^{n-1}}\langle\xi\rangle^{4bm-4bk-2b}\,|\widehat{v_{k}}(\xi)|^{2}d\xi\int\limits_{\mathbb{R}}|\partial_{\tau}^{m}(\beta(\tau)\tau^{k})|^{2}d\tau.$$

Тому

$$\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\bigl{|}\partial_{t}^{m}\bigl{(}\beta(\langle\xi\rangle^{2b}t)\,t^{k}\bigr{)}\,\widehat{v_{k}}(\xi)\bigr{|}^{2}d\xi dt=c_{1}\,\|v_{k}\|^{2}_{H^{2bm-2bk-b}(\mathbb{R}^{n-1})},$$

де

$$c_{1}:=\int\limits_{\mathbb{R}}|\partial_{\tau}^{m}(\beta(\tau)\tau^{k})|^{2}d\tau<\infty.$$

Зробивши таку саму замiну змiнної $t$ у другому iнтегралi, отримаємо рiвностi

$$\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\bigl{|}\xi_{j}^{2bm}\,\beta(\langle\xi\rangle^{2b}t)\,\widehat{v_{k}}(\xi)\,t^{k}\bigr{|}^{2}d\xi dt=$$

$$=\int\limits_{\mathbb{R}^{n-1}}|\xi_{j}|^{4bm}|\widehat{v_{k}}(\xi)|^{2}d\xi\int\limits_{\mathbb{R}}|t^{k}\,\beta(\langle\xi\rangle^{2b}t)|^{2}dt=$$

$$=\int\limits_{\mathbb{R}^{n-1}}|\xi_{j}|^{4bm}\langle\xi\rangle^{-4bk-2b}\,|\widehat{v_{k}}(\xi)|^{2}d\xi\int\limits_{\mathbb{R}}|\tau^{k}\beta(\tau)|^{2}d\tau\leq$$

$$\leq\int\limits_{\mathbb{R}^{n-1}}\langle\xi\rangle^{4bm-4bk-2b}\,|\widehat{v_{k}}(\xi)|^{2}d\xi\int\limits_{\mathbb{R}}|\tau^{k}\beta(\tau)|^{2}d\tau.$$

Отже,

$$\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\bigl{|}\xi_{j}^{2bm}\,\beta(\langle\xi\rangle^{2b}t)\,\widehat{v_{k}}(\xi)\,t^{k}\bigr{|}^{2}d\xi dt\leq c_{2}\,\|v_{k}\|^{2}_{H^{2bm-2bk-b}(\mathbb{R}^{n-1})},$$

де

$$c_{2}:=\int\limits_{\mathbb{R}}|\tau^{k}\beta(\tau)|^{2}d\tau<\infty.$$

Нарештi, замiнивши вираз $\xi_{j}$ на число $1$ у попереднiх мiркуваннях, отримаємо таку оцiнку для першого iнтеграла:

$$\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\bigl{|}\beta(\langle\xi\rangle^{2b}t)\,\widehat{v_{k}}(\xi)\,t^{k}\bigr{|}^{2}d\xi dt\leq$$

$$\leq c_{2}\,\|v_{k}\|^{2}_{H^{-2bk-b}(\mathbb{R}^{n-1})}\leq c_{2}\,\|v_{k}\|^{2}_{H^{2bm-2bk-b}(\mathbb{R}^{n-1})}.$$

Отже,

$$\|T_{0}v\|_{H^{2bm,m}(\mathbb{R}^{n})}^{2}\leq \,c\,\sum_{k=0}^{r-1}\|v_{k}\|^{2}_{H^{2bm-2bk-b}(\mathbb{R}^{n-1})}=$$

$$=c\,\|v\|_{\mathbb{H}^{2bm}(\mathbb{R}^{n-1})}^{2}$$

для довiльного $v\in(\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n-1}))^{r}$, де $c$ — деяке додатне число, незалежне вiд $v$. Оскiльки множина $\bigl{(}S(\mathbb{R}^{n-1})\bigr{)}^{r}$ є щiльною у просторi $\mathbb{H}^{2bm}(\mathbb{R}^{n-1})$, то з отриманої оцiнки випливає, що вiдображення (1.79) є лiнiйним обмеженим оператором

$$T_{0}:\mathbb{H}^{2bm}(\mathbb{R}^{n-1})\to H^{2bm,m}(\mathbb{R}^{n}),\quad\mbox{якщо}\quad 0\leq m\in\mathbb{Z}.$$

Виведемо звiдси, що вiдображення (1.79) є обмеженим оператором на парi просторiв $\mathbb{H}^{s;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})$ i $H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n})$. Нагадаємо, що $s>2br-b$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Покладемо $s_{0}:=0$, виберемо цiле число $s_{1}>s$ таке, що $m:=s_{1}/(2b)\in\mathbb{N}$, i розглянемо обмеженi оператори

$$T_{0}:\mathbb{H}^{s_{j}}(\mathbb{R}^{n-1})\to H^{s_{j},s_{j}/(2b)}(\mathbb{R}^{n}),$$ (1.82)

де $j\in\{0,1\}$. Нехай, як i ранiше у цьому доведеннi, функцiя $\psi$ є iнтерполяцiйним параметром (1.25). Застосувавши до цих операторiв iнтерполяцiю з параметром $\psi$, отримаємо обмежений оператор

$$T_{0}:\mathbb{H}^{s;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})\to H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n})$$ (1.83)

на пiдставi теореми 1.7 i з огляду на формулу (1.77).

Рiвнiсть (1.80) продовжується за неперервнiстю на кожний елемент $v\in\mathbb{H}^{s;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})$. Отже, оператор (1.83) є правим оберненим до (1.74). Таким чином, побудовано потрiбне вiдображення (1.78).

Введемо аналоги операторiв (1.74) i (1.83) для смуги

$$\Pi=\bigl{\{}(x,t):x\in\mathbb{R}^{n-1},0<t<\tau\bigr{\}}.$$

Для довiльного $u\in H^{s,s/(2b);\varphi}(\Pi)$ покладемо $R_{1}u:=R_{0}w$, де функцiя $w\in H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n})$ задовольняє умову $w\!\upharpoonright\!\Pi=u$. При цьому $R_{1}u$ не залежить вiд вказаної функцiї $w$. Лiнiйне вiдображення $u\mapsto R_{1}u$ є обмеженим оператором

$$R_{1}:H^{s,s/(2b);\varphi}(\Pi)\to\mathbb{H}^{s;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1}).$$ (1.84)

Це випливає з обмеженостi оператора (1.74) i означення норми у просторi $H^{s,s/(2b);\varphi}(\Pi)$.

Введемо правий обернений оператор до (1.84) за допомогою вiдображення (1.79). Покладемо $T_{1}v:=(T_{0}v)\!\upharpoonright\!\Pi$ для довiльної вектор-функцiї $v\in(L_{2}(\mathbb{R}^{n-1}))^{r}$. Лiнiйне вiдображення $v\mapsto T_{1}v$ є обмеженим оператором

$$T_{1}:\mathbb{H}^{s;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})\to H^{s,s/(2b);\varphi}(\Pi).$$ (1.85)

Це випливає з обмеженостi оператора (1.83). Помiчаємо, що

$$R_{1}T_{1}v=R_{1}\bigl{(}(T_{0}v)\!\upharpoonright\!\Pi\bigr{)}=R_{0}T_{0}v=v\\$$

для довiльної функцiї $v\in\mathbb{H}^{s;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})$. Отже, оператор (1.85) є правим оберненим до (1.84).

Використовуючи оператори (1.84) i (1.85), доведемо теорему 1.12 за допомогою спецiальних локальних карт (1.9) на поверхнi $S$ i вiдповiдного розбиття одиницi. Для довiльної функцiї $g\in C^{\infty}(\overline{S})$ правильнi такi спiввiдношення:

$$\|Rg\|_{\mathbb{H}^{s;\varphi}(\Gamma)}^{2} =\sum_{k=0}^{r-1}\|\partial^{k}_{t}g\!\upharpoonright\!\Gamma\|_{H^{s-2bk-b;\varphi}(\Gamma)}^{2}=$$

$$=\sum_{k=0}^{r-1}\sum_{j=1}^{\lambda}\|(\chi_{j}(\partial^{k}_{t}g\!\upharpoonright\!\Gamma))\circ\theta_{j}\|_{H^{s-2bk-b;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})}^{2}=$$

$$=\sum_{j=1}^{\lambda}\sum_{k=0}^{r-1}\|\partial^{k}_{t}((\chi_{j}\,g)\circ\theta^{\ast}_{j})\!\upharpoonright\!\mathbb{R}^{n-1})\|_{H^{s-2bk-b;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})}^{2}\leq$$

$$\leq c^{2}\,\sum_{j=1}^{\lambda}\|(\chi_{j}\,g)\circ\theta^{\ast}_{j}\|_{H^{s,s/(2b);\varphi}(\Pi)}^{2}=$$

$$=c^{2}\,\|g\|_{H^{s,s/(2b);\varphi}(S)}^{2}.$$

Тут $c$ — норма обмеженого оператора (1.84), а $\{\theta_{j}\}$ i $\{\chi_{j}\}$ — набiр локальних карт на $\Gamma$ i вiдповiдне розбиття одиницi, використанi в означеннi простору $H^{\sigma;\varphi}(\Gamma)$, де $\sigma\in\mathbb{R}$. Таким чином,

$$\|Rg\|_{\mathbb{H}^{s;\varphi}(\Gamma)}\leq c\,\|g\|_{H^{s,s/(2b);\varphi}(S)}\quad\mbox{для ус\T2A\cyrii х}\quad g\in C^{\infty}(\overline{S}).$$

Отже, вiдображення (1.70) продовжується за неперервнiстю до лiнiйного обмеженого оператора (1.71).

Побудуємо лiнiйне вiдображення $T:(L_{2}(\Gamma))^{r}\to L_{2}(S)$, звуження якого на простiр $\mathbb{H}^{s;\varphi}(\Gamma)$ є правим оберненим оператором до (1.71). Подiбно до (1.53) означимо лiнiйне вiдображення розпрямлення многовиду $\Gamma$ за формулою

$$L_{0}:\omega\mapsto\bigl{(}(\chi_{1}\omega)\circ\theta_{1},\ldots,(\chi_{\lambda}\omega)\circ\theta_{\lambda}\bigr{)},$$

де $\omega\in L_{2}(\Gamma)$. Звуження цього вiдображення на вказаний простiр є iзометричним оператором

$$L_{0}:H^{\sigma;\varphi}(\Gamma)\rightarrow\bigl{(}H^{\sigma;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})\bigr{)}^{\lambda}$$ (1.86)

для кожного $\sigma>0$. Подiбно до (1.58) означимо лiнiйне вiдображення склеювання многовиду $\Gamma$ за формулою

$$K_{0}:(\omega_{1},\ldots,\omega_{\lambda})\mapsto\sum_{k=1}^{\lambda}\,O_{k}\bigl{(}(\eta_{k}\omega_{k})\circ\theta_{k}^{-1}\bigr{)},$$

де $\omega_{1},\ldots,\omega_{\lambda}\in L_{2}(\mathbb{R}^{n-1})$. Тут кожну функцiю $\eta_{k}\in C_{0}^{\infty}(\mathbb{R}^{n-1})$ вибрано так, що $\eta_{k}=1$ на множинi $\theta^{-1}_{k}(\mathrm{supp}\,\chi_{k})$, а $O_{k}$ позначає оператор продовження нулем на $\Gamma$ функцiї, заданої на $\Gamma_{k}$. Оператор $K_{0}$ є обмеженим на парi просторiв

$$K_{0}:\bigl{(}H^{\sigma;\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})\bigr{)}^{\lambda}\to H^{\sigma;\varphi}(\Gamma)$$

для кожного $\sigma>0$. Крiм того, вiн є лiвим оберненим до (1.86), оскiльки $K_{0}L_{0}\omega=w$ для довiльної функцiї $\omega\in L_{2}(\Gamma)$. Ця рiвнiсть доводиться так само, як i формула (1.59).

Вiдображення $K_{0}$ i оператор (1.58) склеювання многовиду $S=\Gamma\times(0,\tau)$ пов’язанi рiвнiстю

$$\bigl{(}K(u_{1},\dots,u_{\lambda})\bigr{)}(x,t)=\bigl{(}K_{0}(u_{1}(\cdot,t),\ldots,u_{\lambda}(\cdot,t))\bigr{)}(x)$$

для довiльних функцiй $u_{1},\dots,u_{\lambda}\in L_{2}(\Pi)$ та майже всiх $x\in\Gamma$ i $t\in(0,\tau)$. Лiнiйний оператор $K$ обмежений на парi просторiв $(L_{2}(\Pi))^{\lambda}$ i $L_{2}(S)$. Крiм того, вiн є обмеженим на парi просторiв

$$K:(H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}(\Pi))^{\lambda}\to H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}(S)$$ (1.87)

для кожного $\sigma>0$. Це обґрунтовується так само, як i обмеженiсть оператора (1.60).

Для довiльної вектор-функцiї

$$v:=(v_{0},v_{1},\dots,v_{r-1})\in(L_{2}(\Gamma))^{r}$$

покладемо

$$Tv:=K\bigl{(}T_{1}(v_{0,1},\ldots,v_{r-1,1}),\ldots,T_{1}(v_{0,\lambda},\ldots,v_{r-1,\lambda})\bigr{)},$$

де

$$(v_{k,1},\ldots,v_{k,\lambda}):=L_{0}v_{k}\in(L_{2}(\mathbb{R}^{n-1}))^{\lambda}$$

для кожного цiлого числа $k\in\{0,\ldots,r-1\}$. Лiнiйний оператор $v\mapsto Tv$ обмежений на парi просторiв $(L_{2}(\Gamma))^{r}$ i $L_{2}(S)$, що випливає з означень вiдображень $L_{0}$, $T$ i $K$. Крiм того, вiн обмежений на парi просторiв (1.72), що є наслiдком обмеженостi операторiв (1.85)–(1.87).

Щойно введений оператор (1.72) є правим оберненим до (1.71). Справдi, для довiльної вектор-функцiї

$$v=(v_{0},v_{1},\dots,v_{r-1})\in\mathbb{H}^{s;\varphi}(\Gamma)$$

виконуються такi рiвностi:

$$(RTv)_{k} =\bigl{(}RK\bigl{(}T_{1}(v_{0,1},\ldots,v_{r-1,1}),\ldots,T_{1}(v_{0,\lambda},\ldots,v_{r-1,\lambda})\bigr{)}\bigr{)}_{k}=$$

$$=K_{0}\bigl{(}\bigl{(}R_{1}T_{1}(v_{0,1},\ldots,v_{r-1,1})\bigr{)}_{k},\ldots$$

$$\quad\qquad\ldots,\bigl{(}R_{1}T_{1}(v_{0,\lambda},\ldots,v_{r-1,\lambda})\bigr{)}_{k}\bigr{)}=$$

$$=K_{0}(v_{k,1},\dots,v_{k,\lambda})=K_{0}L_{0}v_{k}=v_{k}.$$

Тут iндекс $k$ пробiгає множину $\{0,\dots,r-1\}$ i позначає $k$-ту компоненту вектор-функцiї. Таким чином, $RTv=v$. Потрiбний оператор $T$ побудовано. ∎

1.6 Теорема вкладення

Для просторiв Хермандера важливу роль вiдiграє теорема [70, теорема 2.2.7] про необхiдну i достатню умову їх вкладення у простiр $k\geq 0$ разiв неперервно диференцiйовних функцiй. Пiд час дослiдження умов регулярностi розв’язкiв параболiчних задач нам знадобиться версiя цiєї теореми для узагальнених просторiв Соболєва $H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})$, де $b\in\mathbb{N}$.

Використовуємо такi короткi позначення операторiв диференцiювання за змiнними $x=(x_{1},\ldots,x_{n})$ i $t$:

$$\partial^{\alpha}_{x}:=\frac{\partial^{|\alpha|}}{\partial_{x_{1}}^{\alpha_{1}}\ldots\partial_{x_{n}}^{\alpha_{n}}}\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\partial_{t}^{\beta}:=\frac{\partial^{\beta}}{\partial t^{\beta}}.$$

Тут $\alpha=(\alpha_{1},...,\alpha_{n})$ — мультиiндекс, $\nobreak{|\alpha|:=\alpha_{1}+\cdots+\alpha_{n}}$, а числа $\alpha_{1},...,\alpha_{n}$ i $\beta$ цiлi й невiд’ємнi. Крiм того, $\xi^{\alpha}:=\xi_{1}^{\alpha_{1}}\ldots\xi_{n}^{\alpha_{n}}$ для вектора $\xi:=(\xi_{1},\ldots,\xi_{n})\in\mathbb{C}^{n}$.

Теорема 1.13.

Нехай $0\leq p\in\mathbb{Z}$, $b,n\in\mathbb{N}$, $s:=p+b+n/2$ та $\varphi\in\mathcal{M}$. Тодi правильнi такi два твердження:

• Якщо $\varphi$ задовольняє умову

  $$\int\limits_{1}^{\,\infty}\;\frac{dr}{r\,\varphi^{2}(r)}<\infty,$$ (1.88)

  то будь-яка функцiя $w(x,t)$ з простору $H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})$ має таку властивiсть: вона i всi її узагальненi частиннi похiднi $\partial_{x}^{\alpha}\partial_{t}^{\beta}w$, де $|\alpha|+2b\beta\leq p$, неперервнi на $\mathbb{R}^{n+1}$.

• Нехай $V$ — непорожня вiдкрита пiдмножина простору $\mathbb{R}^{n+1}$ i нехай $k\in\mathbb{N}$ та $k\leq n$. Якщо для довiльної функцiї $w\in H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})$ такої, що $\mathrm{supp}\,w\subset V$, її узагальнена частинна похiдна $\partial^{p}w/\partial x_{k}^{p}$ неперервна на $C(\mathbb{R}^{n+1})$, то $\varphi$ задовольняє умову (1.88).

Доведення.

Обґрунтуємо твердження (i). Припустимо, що $w\in H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})$ i $0\leq|\alpha|+2b\beta\leq p$. Для бiльшої лаконiчностi формул використовуємо позначення $w_{\alpha,\beta}(x,t):=\partial_{x}^{\alpha}\partial_{t}^{\beta}w(x,t)$, $\gamma:=1/(2b)$ i $r_{\gamma}(\xi,\eta):=\bigl{(}1+|\xi|^{2}+|\eta|^{2\gamma}\bigr{)}^{1/2}$, де $\xi\in\mathbb{R}^{n}$ i $\eta\in\mathbb{R}$. З умови

$$\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\int\limits_{\mathbb{R}}\frac{|\xi^{\alpha}|^{2}\,|\eta|^{2\beta}\,d\xi\,d\eta}{r_{\gamma}^{2s}(\xi,\eta)\,\varphi^{2}(r_{\gamma}(\xi,\eta))}<\infty$$ (1.89)

випливає включення $w_{\alpha,\beta}\in C(\mathbb{R}^{n+1})$. Справдi, за нерiвнiстю Шварца маємо оцiнку

$$\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\int\limits_{\mathbb{R}}|\widehat{w_{\alpha,\beta}}(\xi,\eta)|\,d\xi\,d\eta=\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\int\limits_{\mathbb{R}}|\xi^{\alpha}\eta^{\beta}|\cdot|\widehat{w}(\xi,\eta)|\,d\xi\,d\eta\leq$$

$$\leq\|w\|_{H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})}\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\int\limits_{\mathbb{R}}\frac{|\xi^{\alpha}|^{2}\,|\eta|^{2\beta}\,d\xi\,d\eta}{r_{\gamma}^{2s}(\xi,\eta)\,\varphi^{2}(r_{\gamma}(\xi,\eta))}.$$

Отже, якщо $\varphi$ задовольняє умову (1.89), то перетворення Фур’є $\widehat{w_{\alpha,\beta}}$ функцiї $w_{\alpha,\beta}$ сумовне на $\mathbb{R}^{n+1}$, а тому сама функцiя $w_{\alpha,\beta}$ є неперервною на $\mathbb{R}^{n+1}$.

Залишається показати, що $\eqref{9f4.7}\Rightarrow\eqref{9f8.9}$. У кратному iнтегралi, присутньому в формулi (1.89), зробимо замiну змiнної $\eta=\eta_{1}^{2b}$, перейдемо до сферичних координат $(\varrho,\theta_{1},\ldots,\theta_{n})$, де $\varrho=(|\xi|^{2}+\eta_{1}^{2})^{1/2}$, i зробимо замiну змiнної $r=(1+\varrho^{2})^{1/2}$. У результатi отримаємо такi рiвностi:

$$\begin{split}&\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\int\limits_{\mathbb{R}}\frac{|\xi^{\alpha}|^{2}\,|\eta|^{2\beta}d\xi\,d\eta}{r_{\gamma}^{2s}(\xi,\eta)\,\varphi^{2}(r_{\gamma}(\xi,\eta))}=\\ &=2^{n+1}\int\limits_{0}^{\infty}\dots\int\limits_{0}^{\infty}\int\limits_{0}^{\infty}\frac{|\xi^{\alpha}|^{2}\,\eta^{2\beta}d\xi\,d\eta}{r_{\gamma}^{2s}(\xi,\eta)\,\varphi^{2}(r_{\gamma}(\xi,\eta))}=\\ &=2^{n+1}\int\limits_{0}^{\infty}\dots\int\limits_{0}^{\infty}\int\limits_{0}^{\infty}\frac{2b\,|\xi^{\alpha}|^{2}\,\eta_{1}^{4b\beta+2b-1}\,d\xi\,d\eta_{1}}{(1+|\xi|^{2}+\eta_{1}^{2})^{s}\varphi^{2}\bigl{(}\sqrt{1+|\xi|^{2}+\eta_{1}^{2}}\,\bigr{)}}=\\ &=c_{\alpha,\beta}\int\limits_{0}^{\infty}\frac{\varrho^{2|\alpha|+4b\beta+2b-1}\,\varrho^{n}\,d\varrho}{(1+\varrho^{2})^{s}\varphi^{2}(\sqrt{1+\varrho^{2}}\,)}=\\ &=c_{\alpha,\beta}\int\limits_{1}^{\infty}\frac{(r^{2}-1)^{|\alpha|+2b\beta+b-1/2+n/2}\,r\,dr}{r^{2s}\,\varphi^{2}(r)\,(r^{2}-1)^{1/2}}=\\ &=c_{\alpha,\beta}\int\limits_{1}^{\infty}\;\frac{(r^{2}-1)^{s-1-\delta(\alpha,\beta)}}{r^{2s-1}\,\varphi^{2}(r)}\,dr.\end{split}$$

Тут $c_{\alpha,\beta}$ — деяке додатне число, а

$$\delta(\alpha,\beta):=p-|\alpha|-2b\beta\in[0,p].$$

Таким чином,

$$\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\int\limits_{\mathbb{R}}\frac{|\xi^{\alpha}|^{2}\,|\eta|^{2\beta}\,d\xi\,d\eta}{r_{\gamma}^{2s}(\xi,\eta)\,\varphi^{2}(r_{\gamma}(\xi,\eta))}=c_{\alpha,\beta}\int\limits_{1}^{\infty}\;\frac{(r^{2}-1)^{s-1-\delta(\alpha,\beta)}}{r^{2s-1}\,\varphi^{2}(r)}\,dr.$$ (1.90)

Помiтимо, що

$$\eqref{9f4.7}\; \Longleftrightarrow\;\int\limits_{1}^{\infty}\;\frac{(r^{2}-1)^{s-1}}{r^{2s-1}\,\varphi^{2}(r)}\,dr<\infty\;\Longrightarrow$$ (1.91)

$$\Longrightarrow\;\int\limits_{1}^{\infty}\;\frac{(r^{2}-1)^{s-1-\delta(\alpha,\beta)}}{r^{2s-1}\,\varphi^{2}(r)}\,dr<\infty.$$

Остання iмплiкацiя iстинна, оскiльки $\delta(\alpha,\beta)\geq 0$ та

$$s-1-\delta(\alpha,\beta)\geq p+b+n/2-1-p\geq 0.$$

Тому з умови (1.88) випливає (1.89) з огляду на (1.90). Твердження (i) обґрунтоване.

Обґрунтуємо твердження (ii). Нехай виконується зроблене у ньому припущення. Оскiльки простiр $H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})$ iнварiантний вiдносно зсувiв у $\mathbb{R}^{n+1}$, то можна вважати, не обмежуючи загальностi, що $0\in V$. Виберемо функцiю $\chi\in C^{\infty}(\mathbb{R}^{n+1})$ таку, що $\mathrm{supp}\,\chi\subset V$ i $\chi(x,t)=1$ в околi точки $(0,0)$. За припущенням лiнiйний оператор $w\mapsto(\partial^{p}(\chi w)/\partial x_{k}^{p})\!\upharpoonright\!\overline{V}$ дiє з усього простору $H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})$ у простiр $C(\overline{V})$. Цей оператор замкнений, оскiльки вiн є звуженням неперервного оператора на парi лiнiйних топологiчних просторiв $\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n+1})$ i $\mathcal{D}^{\prime}(V)$. Тому за теоремою про замкнений графiк перший оператор є обмеженим; нехай $c$ — його норма. Звiдси для довiльної функцiї $w\in\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n+1})$ випливає оцiнка

$$\biggl{|}(2\pi)^{-n-1}\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\int\limits_{\mathbb{R}}\xi_{k}^{p}\,\widehat{w}(\xi,\eta)\,d\xi\,d\eta\biggr{|}=\biggl{|}\frac{\partial^{p}w}{\partial x_{k}^{p}}(0,0)\biggr{|}\leq$$

$$\leq\biggl{\|}\frac{\partial^{p}(\chi w)}{\partial x_{k}^{p}}\biggr{\|}_{C(\overline{V})}\leq c\cdot\|w\|_{H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})}.$$

Отже,

$$\biggl{|}\,\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\int\limits_{\mathbb{R}}\xi_{k}^{p}\,\widehat{w}(\xi,\eta)\,d\xi\,d\eta\biggr{|}\leq c_{1}\|\mu\widehat{w}\|,$$ (1.92)

де $c_{1}:=(2\pi)^{n+1}c$ i $\mu(\xi,\eta):=r_{\gamma}^{s}(\xi,\eta)\,\varphi(r_{\gamma}(\xi,\eta))$ для довiльних $\xi\in\mathbb{R}^{n}$ i $\eta\in\mathbb{R}$. Тут i далi у доведеннi $\|\cdot\|$ i $(\cdot,\cdot)$ позначають норму i скалярний добуток у гiльбертовому просторi ${L_{2}(\mathbb{R}^{n+1})}$. У ньому є щiльною множина $\{\mu\widehat{w}:w\in\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n+1})\}$. Це випливає iз щiльностi множини $\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n+1})$ у просторi $H^{\mu}(\mathbb{R}^{n+1})=H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})$. Для зручностi, покладемо $\lambda(\xi,\eta):=\xi_{k}^{p}$ для всiх $\xi=(\xi_{1},\ldots,\xi_{n})\in\mathbb{R}^{n}$ i $\eta\in\mathbb{R}$. На пiдставi (1.92) маємо оцiнку

$$\|\lambda/\mu\|=\sup_{w\in\mathcal{S}(\mathbb{R}^{n+1})}\frac{|(\mu\widehat{w},\lambda/\mu)|}{\|\mu\widehat{w}\|}\leq c_{1},$$

тобто

$$\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\int\limits_{\mathbb{R}}\frac{|\xi_{k}^{p}|^{2}\,d\xi\,d\eta}{r_{\gamma}^{2s}(\xi,\eta)\,\varphi^{2}(r_{\gamma}(\xi,\eta))}\leq c_{1}^{2}<\infty.$$

З цiєї властивостi та рiвностi (1.90) випливає, що

$$\int\limits_{1}^{\infty}\;\frac{(r^{2}-1)^{s-1}}{r^{2s-1}\,\varphi^{2}(r)}\,dr<\infty.$$ (1.93)

Тут (1.90) застосовано у випадку, коли $\alpha_{k}=p$ i $\alpha_{q}=0$, якщо $q\neq k$, та $\beta=0$ (тодi $\delta(\alpha,\beta)=0$). Тепер (1.88) випливає з (1.91) i (1.93). Твердження (ii) обґрунтоване. ∎

Стосовно теореми 1.13 зауважимо, що використання функцiонального показника регулярностi $\varphi$ для простору $H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})$ дало змогу досягти точного значення $p+b+n/2$ числового показника $s$ в умовах тверджень (i) та (ii) цiєї теореми. На класi соболєвських просторiв $H^{s,s/(2b)}(\mathbb{R}^{n+1})$ це неможливо, оскiльки функцiя $\varphi(\cdot)\equiv 1$ не задовольняє iнтегральну умову (1.88). Для таких просторiв замiсть останньої доводиться використовувати бiльш сильну умову $s>p+b+n/2$.

1.7 Бiблiографiчнi коментарi до розд. 1

Розглянутий у п. 1.1 метод квадратичної iнтерполяцiї з функцiональним параметром є природним узагальненням класичного методу iнтерполяцiї пар гiльбертових просторiв, уведеного незалежно Ж.-Л. Лiонсом (J.-L. Lions) [164] i С. Г. Крейном [24] (див. також їх монографiї [32, розд. 1, пп. 2 i 5] i [27, розд. 4, п. 1.10]). У класичному методi iнтерполяцiйним параметром є число $\theta\in(0,1)$, а iнтерполяцiйнi простори є областями визначення степеневих функцiй $\psi(t)\equiv t^{\theta}$ вiд породжуючого оператора регулярної пари гiльбертових просторiв. За допомогою цього методу будується гiльбертова шкала просторiв, яка з’єднує гiльбертовi простори, що утворюють регулярну пару (див., наприклад, довiдник [69, розд. IV, § 9]).

Квадратична iнтерполяцiя з (досить загальним) функцiональним параметром уперше з’явилася в статтi Ч. Фояша (C. Foiaş) i Ж.-Л. Лiонса [121, с. 278]. Будучи застосованою до сумiсної пари гiльбертових просторiв, вона дає також гiльбертiв простiр, чим зумовлена i назва цiєї iнтерполяцiї. Квадратична iнтерполяцiя та пов’язанi з нею iнтерполяцiйнi властивостi гiльбертових шкал вивчалися у працях С. Г. Крейна i Ю. I. Пєтунiна [26, § 9], В. Ф. Донохью (W. F. Donoghue ) [109], Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса (E. Magenes) [32, розд. 1], Г. Шлензак [74], Є. I. Пустильнiка [51], В. I. Овчиннiкова [219, § 11], J. Löfström [169], Y. Ameur [81, 82], В. А. Михайлеця i О. О. Мурача [198, 43, 203, 206], M. Fan [117], Б. Сiмона (B. Simon) [228, розд. 15 i 30]. Квадратична iнтерполяцiя з функцiональним параметром тiсно пов’язана [206, п. 4] з методом змiнних гiльбертових шкал, запропонованим М. Хегландом (M. Hegland) [131, 132]. Цей метод виявився досить корисним у теорiї некоректних задач; див., наприклад, статтi П. Мате (P. Mathe) i С. В. Пєрєвєрзєва [188], П. Мате i У. Тотенхана (U. Tautenhahn) [189], М. Хегланда [133], М. Хегланда i Р. С. Андерсена (R. S. Anderssen) [134], М. Хегланда i Б. Хофмана (B. Hofmann) [135], К. Джiн (Q. Jin) i У. Тотенхана [143].

Метод Лiонса i Крейна iнтерполяцiї гiльбертових просторiв є iсторично першим методом iнтерполяцiї досить загальних пар просторiв. Його було поширено на нормованi простори у виглядi рiзних еквiвалентних методiв дiйсної iнтерполяцiї у працях Ж.-Л. Лiонса i Я. Петре (J. Peetre) [165, 168, 222] та методу комплексної або голоморфної iнтерполяцiї у працях С. Г. Крейна [25], Ж.-Л. Лiонса [166] i А. П. Кальдерона (A. P. Calderon) [98]. У цих методах скiнченнi набори чисел є параметрами iнтерполяцiї. Взагалi кажучи, дiйсний i комплексний методи iнтерполяцiї дають рiзнi iнтерполяцiйнi простори. Принципи побудови загальних iнтерполяцiйних методiв розробленi Е. Гальярдо (E. Gagliardo) [122]. Теорiя iнтерполяцiї нормованих та бiльш загальних лiнiйних топологiчних просторiв викладена у монографiях К. Бенета (C. Bennet) i Р. Шарплi (R. Sharpley) [90], Й. Берга (J. Bergh) i Й. Льофстрьома (J. Löfström) [4], Ю. А. Брудного i Н. Я. Кругляка [93], С. Г. Крейна, Ю. I. Пєтунiна i Є. М. Семьонова [27], В. I. Овчиннiкова [219], Л. Тартара (L. Tartar) [230], Ґ. Трiбеля (H. Triebel) [64].

Iнтерполяцiю з функцiональним параметром нормованих просторiв уперше розглядали в статтi Ч. Фояша i Ж.-Л. Лiонса [121]. Рiзнi методи дiйсної iнтерполяцiї з функцiональним параметром уведено та дослiджено у працях Т. Ф. Калугiної [20], Й. Густавсона (J. Gustavsson) [126], С. Янсона (S. Janson) [141], К. Меручi (C. Merucci) [191], Л.-Е. Персона (L.-E. Persson) [225], Н. Я. Кругляка [153], В. I. Овчиннiкова [220, 48, 49], L. Loosveldt i S. Nicolay [170], а комплексної iнтерполяцiї з функцiональним параметром — у працях М. Шехтера (M. Schechter) [227], M. J. Carro i J. Cerdà [99], M. Fan i S. Kaijser [116, 118]. Окрема увага придiлялася iнтерполяцiї з логарифмiчним параметром; див., наприклад, статтi Р. Я. Докторського [10], В. Д. Еванса (W. D. Evans) i Б. Опiка (B. Opic) [113, 114], B. F. Besoy i F. Cobos [91].

Рiзнi методи iнтерполяцiї нормованих просторiв застосовують у теорiї функцiональних просторiв, теорiї операторiв, багатовимiрних крайових задач, теорiї апроксимацiї (див. монографiї Г. Амана (H. Amann) [79, 80], Й. Берга i Й. Льофстрьома [4], П. Л. Бутцера (P. L. Butzer) i Х. Беренса (H. Behrens) [95], Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса [32, 167], А. Лунардi (A. Lunardi) [183], В. А. Михайлеця i О. О. Мурача [43, 204], Л. Тартара [230], Ґ. Трiбеля [64, 65] й наведену там лiтературу). Стаття W. Yuan, W. Sickel i D. Yang [243] мiстить сучасний огляд застосувань рiзних методiв iнтерполяцiї до просторiв розподiлiв. Чимало прикладiв застосувань iнтерполяцiї просторiв до рiвнянь з частинними похiдними наведено у статтi Л. Малiгранди (L. Maligranda), Л.-Е. Персона i J. Wyller [186].

У нашiй монографiї систематично використовується квадратична iнтерполяцiя з параметром, який є правильно змiнною функцiєю на нескiнченностi порядку $\theta\in(0,1)$. Поняття правильно змiнної функцiї уведено Й. Караматою (J. Karamata) [145] (для неперервних функцiй). Ним же [146, 147] встановлено основнi властивостi таких функцiї. Теорiя правильно змiнних функцiй, їх рiзних узагальнень та застосувань викладена у монографiях Н. Х. Бiнхема (N. H. Bingham), Ч. М. Голдi (C. M. Goldie) i Дж. Л. Тайгельза (J. L. Teugels) [92], В. В. Булдигiна, К.-Х. Iндлекофера (K.-H. Indlekofer), О. I. Клесова i Й. Г. Стейнбаха (J. G. Steinebach) [94], J. L. Geluk i L. de Haan [123], V. Maric [187], С. I. Рєшнiка (S. I. Reshnick) [226], Е. Сєнєти (E. Seneta) [52], Л. де Хаан (L. de Haan) [127]. У цих працях наведено рiзнi приклади правильно змiнних функцiй. Їх називають повiльно змiнними (у сенсi Карамати), якщо $\theta=0$. Повiльно змiнна (на нескiнченностi) функцiя $\varphi$ може осцилювати у такий спосiб, що $\varphi([r,\infty))=(0,\infty)$ для довiльного числа $r>1$ (див., наприклад, [43, 204, п. 1.2.1]).

Узагальненi простори Соболєва, розглянутi у роздiлi 1 монографiї, належать до так званих просторiв узагальненої гладкостi. Остання характеризується за допомогою функцiонального параметра, залежного вiд частотних змiнних (дуальних до просторових вiдносно перетворення Фур’є), або в еквiвалентнiй формi за допомогою нескiнченної числової послiдовностi. Для класичних iзотропних або анiзотропних просторiв Соболєва використовують числовi параметри, тобто степеневi функцiї частотних змiнних. Звiсно, у теорiї параболiчних задач потрiбнi вiдповiднi анiзотропнi простори. Теорiя анiзотропних соболєвських просторiв, параметризованих за допомогою скiнченного набору числових параметрiв, започаткована у статтi Л. Н. Слободецького [53], де розглянуто лише гiльбертовi простори та наведено деякi застосування вказаних просторiв до багатовимiрних крайових задач, зокрема, для рiвняння теплопровiдностi. Теорiя банахових анiзотропних просторiв Соболєва та пов’язаних з ними анiзотропних просторiв Нiкольського–Бєсова i Лiзоркiна–Трiбеля викладена у монографiях О. В. Бєсова, В. П. Iльїна i С. М. Нiкольського [6], С. М. Нiкольського [47], Ґ. Трiбеля [239, розд. 5], Г. Амана [80].

Простори узагальненої гладкостi вперше з’явилися у статтi Б. Мальгранжа (B. Malgrange) [185], де були застосованi до гiпоелiптичних диференцiальних рiвнянь (до яких належать i параболiчнi рiвняння). Згодом систематичне вивчення широких класiв просторiв узагальненої гладкостi було виконано у монографiї Л. Хермандера (L. Hörmander) [70, розд. II], статтi Л. Р. Волєвiча i Б. П. Панеяха [7], серiї статей Ґ. Трiбеля [231, 232, 233, 234, 235]. Простори, введенi у цих працях, збiгаються у гiльбертовому випадку. У вказанiй статтi Л. Р. Волєвiча i Б. П. Панеяха [7] уперше розглянуто простори узагальненої гладкостi в евклiдових областях. Ґрунтовне дослiдження загальних властивостей багатовимiрних диференцiальних рiвнянь було виконано Л. Хермандером [70] за допомогою введених ним просторiв (див. також його монографiю [72]).

В останнi десятилiття простори узагальненої гладкостi є предметом низки глибоких дослiджень: див. огляди П. I. Лiзоркiна [31], Г. А. Калябiна i П. I. Лiзоркiна [144], монографiї Ґ. Трiбеля [238, розд. III] i [240], Н. Якоба (N. Jacob) [140], Ф. Нiкола (F. Nicola) i Л. Родiно (L. Rodino) [218], В. А. Михайлеця i О. О. Мурача [43, 204] та недавнi статтi A. Almeida [76], A. M. Caetano i H.-G. Leopold [96, 97], F. Cobos i T. Kühn [102], F. Cobos, Ó. Domíngues i H. Triebel [103], W. Farkas, N. Jacob i R. L. Schilling [119], W. Farkas i H.-G. Leopold [120], D. D. Haroske i S. D. Moura [129, 130], L. Loosveldt i S. Nicolay [170], S. D. Moura, J. S. Neves i C. Schneider [209, 210], J. S. Neves i B. Opic [217], H. Wang i K. Wang [241] й наведену там лiтературу. Побудовано рiзнi версiї просторiв Нiкольського–Бєсова i Лiзоркiна–Трiбеля, параметризованi функцiональними параметрами. Для них вдалося отримати точнi теореми вкладення одних класiв просторiв у iншi, теореми про продовження через межу областi, де задано простiр, теореми про слiди на межi областi та iншi вагомi результати.

Iнтерполяцiйнi властивостi рiзних просторiв узагальненої гладкостi дослiджено в працях М. Шехтера [227], Ґ. Трiбеля [233], С. Меручi [192], F. Cobos i D. L. Fernandez [104], M. J. Carro i J. Cerdà [99], серiї статей А. Г. Багдасаряна, серед яких вiдмiтимо [88, 89], у працях A. Almeida [76, 77], A. Almeida i A. Caetano [78], В. П. Кноповой [151], В. А. Михайлеця i О. О. Мурача [198, 43, 203, 204, 205], B. F. Besoy i F. Cobos [91], L. Loosveldt i S. Nicolay [170].

Простори узагальненої гладкостi мають важливi застосування у рiзних роздiлах математики: див. монографiї Ґ. Трiбеля [238, 240], О. I. Степанця [62, 63, 229] (математичний аналiз), Л. Хермандера [70, 72], Б. П. Панеяха [221], В. А. Михайлеця i О. О. Мурача [43, 204], Ф. Нiкола i Л. Родiно [218] (диференцiальнi рiвняння з частинними похiдними), В. Г. Маз’ї i Т. О. Шапошнiкової [190, розд. 16] (iнтегральнi рiвняння), Н. Якоба [140] (теорiя випадкових процесiв) та наведену там лiтературу.

Iзотропнi версiї просторiв, розглянутих у першому роздiлi нашої монографiї, були застосованi недавно до елiптичних диференцiальних рiвнянь i елiптичних крайових задач у статтях В. А. Михайлеця i О. О. Мурача [193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 211, 212, 213, 214]. Їх дослiдження пiдсумованi у монографiях [43, 204] i оглядах [44, 201, 202], де викладено нову теорiю розв’язностi елiптичних систем i елiптичних крайових задач в уточнених соболєвських шкалах. В останнi роки цю теорiю було доповнено у працях О. О. Мурача i його учнiв А. В. Аноп, Т. М. Зiнченко, Т. М. Касiренко, I. С. Чепурухiної [2, 3, 23, 46, 84, 85, 86, 87, 100, 101, 148, 149, 215, 216, 244, 245, 246], де розглянуто бiльш широкi класи узагальнених просторiв Соболєва i дослiджено бiльш загальнi елiптичнi крайовi задачi. У новiтнiй статтi А. В. Аноп, Р. Денка (R. Denk) i О. О. Мурача [83] наведено застосування узагальнених просторiв Соболєва до деяких елiптичних задач з бiлим шумом у крайових умовах. У цих працях використовуються виключно гiльбертовi простори (як i в нашiй монографiї). На вiдмiну вiд них, стаття М. Файермана (M. Faierman) [115] присвячена дослiдженню деяких елiптичних рiвнянь (iз спектральним параметром) у досить широкому класi банахових узагальнених просторiв Соболєва. У працях В. С. Iлькiва, Н. I. Страп i I. I. Волянської [138, 139] уточнена соболєвська шкала застосована до дослiдження деяких нелокальних крайових задач для диференцiально-операторних рiвнянь, лiнiйних та слабко нелiнiйних.

Класи анiзотропних узагальнених просторiв Соболєва $H^{s,s\gamma;\varphi}$ i $H_{+}^{s,s\gamma;\varphi}$, розглянутих вiдповiдно в пп. 1.2 i 1.3, введенi та дослiдженi авторами цiєї монографiї. Простори на $\mathbb{R}^{k}$ i евклiдових областях в $\mathbb{R}^{k}$ введенi у статтi [181, п. 3] у випадку $k=2$, а у загальному випадку — у статтi [40, п. 2]. Iнтерполяцiйнi теореми 1.8–1.10 для цих просторiв доведенi в [181, п. 5], а у загальному випадку — в [179, п. 7]. Iнтерполяцiйна теорема 1.11 для просторiв, заданих у евклiдових областях, наведена в замiтцi [37]. Простiр $H^{s,s\gamma;\varphi}(S)$, де $S$ — бiчна поверхня цилiндра, дослiджений в статтi [172, п. 1]. Там для нього доведенi теореми 1.5 i 1.11 у випадку, коли число $\gamma$ є рацiональним. Простiр $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S)$ вивчався в статтi [179, пп. 3 i 7], у якiй для нього доведенi теореми 1.6 i 1.10. Теорема 1.12 (про оператор даних Кошi) доведена в [182, п. 6] у випадку $b=1$, а у загальному випадку — в [180, п. 6]. Теорема 1.13 (про умови вкладення простору $H^{s,s\gamma;\varphi}$ в деякi анiзотропнi простори неперервно диференцiйовних функцiй) доведена в [179, п. 8].

У соболєвському випадку, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$, цi простори та їх $L_{p}$-аналоги широко застосовуються у теорiї параболiчних задач, починаючи з праць О. О. Ладиженської [28, 29], Л. Н. Слободецького [53, 54], В. О. Солоннiкова [58, 59, 60, 61], М. С. Аграновiча i М. I. Вiшика [1] (див. також монографiї О. О. Ладиженської, В. О. Солоннiкова i Н. М. Уральцевої [30], Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса [167] та огляд С. Д. Ейдельмана [111, § 2]). Теореми про слiди функцiй на многовидах для анiзотропних просторiв Соболєва та аналоги цих просторiв на придатних гладких многовидах вивчалися ще в основоположнiй працi С. Л. Слободецького [53, розд I, § 5 i розд II, § 5], а також у вказаних щойно працях. Iстотно бiльш складний випадок многовидiв, геометрiя яких не узгоджена з анiзотропiєю функцiонального простору, вивчався С. В. Успенським [66] та його послiдовниками (див. монографiю С. В. Успенського, Г. В. Демиденко i В. Г. Перепьолкiна [67, розд. 2] та наведену там лiтературу), Ґ. Трiбелем [236, 237], М. Маларскi (M. Malarski) i Ґ. Трiбелем [184]. Недавнiй прогрес у дослiдженнi слiдiв на многовидах для анiзотропних функцiональних просторiв вiдображений у статтях П. Вайдемайера [242], J. Jonsen, S. M. Hansen i W. Sickel [142], де розглядаються анiзотропнi простори Лiзоркiна–Трiбеля з огляду на їх застосування до параболiчних задач.

Iнтерполяцiя з числовими параметрами анiзотропних просторiв Соболєва та пов’язаних з ними анiзотропних просторiв Бєсова i Лiзоркiна–Трiбеля вивчалася у низцi праць, серед яких вкажемо монографiї Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса [167, розд. 4, п. 14], Ґ. Трiбеля [64, п. 2.13.2], Г. Аманна [80, розд. VII, пп. 2.7, 4.5 i 5.4, розд. VIII, п. 2.4].

Умови вкладення соболєвських просторiв у вибраний простiр неперервно диференцiйовних функцiй встановленi С. Л. Cоболєвим [56] для iзотропних просторiв i Л. Н. Слободецьким [55, § 8] для анiзотропних просторiв (див. також монографiї С. Л. Cоболєва [57], О. В. Бєсова, В. П. Iльїна i С. М. Нiкольського[6, п. 10.4]). Для узагальнених соболєвських просторiв такi умови знайшли Л. Хермандер [70, п. 2.2], Л. Р. Волєвiч i Б. П. Панеях [7, § 5, п. 1, § 13, п. 4]. В останнiй працi [7, теорема 9.1] дослiджено також умови вкладення в анiзотропний простiр Гельдера. Цей результат не мiстить у собi теорему 1.13, доведену у п 1.6. Для узагальнених просторiв Бєсова i Лiзоркiна–Трiбеля умови вкладення у простiр неперервних функцiй мiстяться у статтях М. Л. Гольдмана [8, 9] i Г. А. Калябiна [21, 22] (див. також огляди П. Л. Лiзоркiна [31, п. Д.1.9] i Г. А. Калябiна i П. Л. Лiзоркiна [144, п. 5]). Точнi умови вкладення цих просторiв у узагальненi простори Гельдера отриманi в статтях S. D. Moura, J. S. Neves i C. Schneider [209, 210].

Роздiл 2 Напiводнорiднi параболiчнi задачi

У цьому роздiлi дослiджуємо параболiчнi задачi з однорiдними початковими умовами. Такi задачi називаємо (дещо умовно) напiводнорiдними. Головний результат роздiлу — теорема про iзоморфiзми, породженi вказаними задачами на парах гiльбертових функцiональних просторiв, уведених у п. 1.3. Спочатку розглядаємо одновимiрну за просторовою змiнною задачу у прямокутнику, а потiм — багатовимiрну задачу у цилiндрi. Цю теорему застосуємо до дослiдження локальної регулярностi (аж до межi цилiндричної областi) розв’язкiв таких задач в анiзотропних узагальнених просторах Соболєва та в анiзотропних просторах неперервно диференцiйовних функцiй.

2.1 Задача у прямокутнику

Нехай довiльно задано дiйснi числа $l>0$ i $\tau>0$. На декартовiй площинi $\mathbb{R}^{2}$ маємо вiдкритий прямокутник $\Omega:=(0,l)\times(0,\tau)$. Довiльну точку на цiй площинi iнтерпретуємо як упорядковану пару $(x,t)$, де $x$ — просторова, а $t$ — часова змiннi. Розглядаємо у прямокутнику $\Omega$ лiнiйну параболiчну задачу, яка складається з диференцiального рiвняння

$$A(x,t,D_{x},\partial_{t})u(x,t)\equiv$$

$$\equiv\sum_{\alpha+2b\beta\leq 2m}a^{\alpha,\beta}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)=f(x,t),$$ (2.1)

$$\mbox{якщо}\;\,0<x<l\;\,\mbox{\T2A\cyrii}\;\,0<t<\tau,$$

крайових умов

$$B_{j,0}(t,D_{x},\partial_{t})u(x,t)\big{|}_{x=0}\equiv$$

$$\equiv\sum_{\alpha+2b\beta\leq m_{j}}b_{j,0}^{\alpha,\beta}(t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)\big{|}_{x=0}=g_{j,0}(t)\quad\mbox{\T2A\cyrii}$$ (2.2)

$$B_{j,1}(t,D_{x},\partial_{t})u(x,t)\big{|}_{x=l}\equiv$$

$$\equiv\sum_{\alpha+2b\beta\leq m_{j}}b_{j,1}^{\alpha,\beta}(t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)\big{|}_{x=l}=g_{j,1}(t),$$ (2.3)

$$\mbox{якщо}\;\,0<t<\tau,\;\,\mbox{де}\;\,j=1,\dots,m,$$

та однорiдних початкових умов

$$\partial^{k}_{t}u(x,t)\big{|}_{t=0}=0,\;\,\mbox{якщо}\;\,0<x<l,\;\,\mbox{де}\;\,k=0,\ldots,\varkappa-1.$$ (2.4)

Тут $b$, $m$ i кожне $m_{j}$ є довiльно вибраними цiлими числами, такими, що $m\geq b\geq 1$, $\varkappa:=m/b\in\mathbb{Z}$ i $m_{j}\geq 0$. Число $2b$ називають параболiчною вагою цiєї задачi. Усi коефiцiєнти лiнiйних диференцiальних виразiв $A:=A(x,t,D_{x},\partial_{t})$ та $B_{j,k}:=B_{j,k}(t,D_{x},\partial_{t})$, де $j\in\{1,\dots,m\}$ i $k\in\{0,\,1\}$, є нескiнченно гладкими комплекснозначними функцiями. А саме, $a^{\alpha,\beta}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ та $b_{j,k}^{\alpha,\beta}\in C^{\infty}[0,\tau]$, де $\overline{\Omega}:=[0,l]\times[0,\tau]$. Використовуємо позначення $D_{x}:=i\,\partial/\partial x$ та $\partial_{t}:=\partial/\partial t$ для частинних похiдних; тут, як звичайно, $i$ — уявна одиниця. Пiдсумовування здiйснюємо за цiлими iндексами $\alpha,\beta\geq 0$, якi задовольняють нерiвностi, записанi пiд знаком суми.

Нагадаємо [1, § 9, п. 1], що початково-крайову задачу (2.1)–(2.4) називають параболiчною в $\Omega$, якщо вона задовольняє такi три умови:

Умова 2.1.

Для довiльних чисел $x\in[0,l]$ i $t\in[0,\tau]$ та чисел $\xi\in\mathbb{R}$ i $p\in\mathbb{C}$ таких, що $\mathrm{Re}\,p\geq 0$ i $|\xi|+|p|\neq 0$, виконується нерiвнiсть

$$A^{\circ}(x,t,\xi,p)\equiv\sum_{\alpha+2b\beta=2m}a^{\alpha,\beta}(x,t)\,\xi^{\alpha}p^{\beta}\neq 0.$$

Умова 2.2.

Нехай довiльно вибрано числа $x\in\{0,l\}$ i $t\in\nobreak[0,\tau]$ та число $p\in\mathbb{C}\setminus\{0\}$ таке, що $\mathrm{Re}\,p\geq\nobreak 0$. Тодi многочлен $A^{\circ}(x,t,\zeta,p)$ вiдносно $\zeta\in\mathbb{C}$ має $m$ коренiв $\zeta^{+}_{j}(x,t,p)$, де $j=\nobreak 1,\ldots,m$, з додатною уявною частиною та $m$ коренiв з вiд’ємною уявною частиною з урахуванням їх кратностi.

Умова 2.3.

Нехай числа $x$, $t$ i $p$ такi самi, як в умовi 2.2. Покладемо $k:=0$, якщо $x=0$, або $k:=1$, якщо $x=l$. Тодi многочлени

$$B_{j,k}^{\circ}(t,\zeta,p)\equiv\sum_{\alpha+2b\beta=m_{j}}b_{j,k}^{\alpha,\beta}(t)\,\zeta^{\alpha}p^{\beta}$$

змiнної $\zeta\in\mathbb{C}$, де $j=1,\dots,m$, лiнiйно незалежнi за модулем многочлена

$$\prod_{j=1}^{m}\bigl{(}\zeta-\zeta^{+}_{j}(x,t,p)\bigr{)}.$$

Умова 2.1 є умовою $2b$-параболiчностi за I. Г. Петровським [50] диференцiального рiвняння $Au=f$ у замкненому прямокутнику $\overline{\Omega}$, а умова 2.3 виражає той факт, що система крайових диференцiальних операторiв $\{B_{1,k},\ldots,B_{m,k}\}$ накриває диференцiальний оператор $A$ на сторонi $x=0$, якщо $k=0$, або $x=l$, якщо $k=1$, цього прямокутника. Умова 2.3 уперше з’явилася у монографiї Т. Я. Загорського [14].

Пов’яжемо з параболiчною задачею (2.1)–(2.4) лiнiйне вiдображення

$$\begin{gathered}C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})\ni u\mapsto(Au,Bu):=\\ :=\bigl{(}Au,B_{1,0}u,B_{1,1}u,\ldots,B_{m,0}u,B_{m,1}u\bigr{)}\in\bigl{(}C^{\infty}_{+}[0,\tau]\bigr{)}^{2m}.\end{gathered}$$ (2.5)

Тут використано такi позначення:

$$C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega}):=\bigl{\{}w\!\upharpoonright\overline{\Omega}:\,w\in C^{\infty}(\mathbb{R}^{2}),\;\,\mathrm{supp}\,w\subseteq\mathbb{R}\times[0,\infty)\bigr{\}}=$$

$$=\bigl{\{}u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}):\partial_{t}^{\beta}u(x,t)|_{t=0}=0,\;\,\mbox{якщо}\;\,0\leq\beta\in\mathbb{Z},\;x\in[0,l]\bigr{\}}$$

та

$$C^{\infty}_{+}[0,\tau]:=\bigl{\{}h\!\upharpoonright[0,\tau]:\,h\in C^{\infty}(\mathbb{R}),\;\,\mathrm{supp}\,h\subseteq[0,\infty)\bigr{\}}=$$

$$=\bigl{\{}v\in C^{\infty}[0,\tau]:\,v^{(\beta)}(0)=0,\;\,\mbox{якщо}\;\,0\leq\beta\in\mathbb{Z}\bigr{\}}.$$

Вiдображення (2.5) встановлює взаємно однозначну вiдповiднiсть мiж лiнiйними просторами $C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})$ i $C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})\times\bigl{(}C^{\infty}_{+}[0,\tau]\bigr{)}^{2m}$ (це пояснено пiсля формулювання теореми 2.1). Воно продовжується єдиним чином до iзоморфiзму мiж деякими узагальненими соболєвськими просторами. Сформулюємо вiдповiдний результат.

Нехай $\sigma_{0}$ — найменше цiле число таке, що

$$\sigma_{0}\geq\max\{2m,m_{1}+1,\ldots,m_{m}+1\}\;\;\mbox{\T2A\cyrii}\;\;\frac{\sigma_{0}}{2b}\in\mathbb{Z}.$$ (2.6)

Зокрема, якщо $m_{j}\leq 2m-1$ для кожного номера $j\in\{1,\ldots,m\}$, то $\sigma_{0}=2m$.

Теорема 2.1.

Для довiльних дiйсного числа $\sigma>\sigma_{0}$ i функцiонального параметра $\varphi\in\mathcal{M}$ вiдображення (2.5) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзму:

$$(A,B):H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)\;\leftrightarrow$$ (2.7)

$$\leftrightarrow H^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}\bigl{(}H^{(\sigma-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}_{+}(0,\tau)\bigr{)}^{2}:=$$

$$:=\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+}.$$

Якщо $\varphi(\cdot)\equiv 1$, то оператор (2.7) дiє на парi соболєвських просторiв. У цьому випадку теорема 2.1 випливає з результату М. С. Аграновiча i М. I. Вiшика [1, теорема 12.1], доведеного у припущеннi, що $\sigma/(2b)\in\mathbb{Z}$. (Це показано в наступному пiдроздiлi у першiй частинi доведення теореми 2.4.) Їх результат охоплює граничний випадок $\sigma=\sigma_{0}$ та стосується загальних параболiчних задач iз, взагалi кажучи, неоднорiдними початковими умовами.

Згiдно з теоремою вкладення Соболєва, лемою 1.1 i згаданим щойно результатом [1, теорема 12.1] маємо такi рiвностi:

$$C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})=\bigcap_{\begin{subarray}{c}\sigma>\sigma_{0},\\ \sigma/(2b)\in\mathbb{Z}\end{subarray}}H^{\sigma,\sigma/(2b)}_{+}(\Omega),$$

$$C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})\times\bigl{(}C^{\infty}_{+}[0,\tau]\bigr{)}^{2m}=\bigcap_{\begin{subarray}{c}\sigma>\sigma_{0},\\ \sigma/(2b)\in\mathbb{Z}\end{subarray}}(A,B)\bigl{(}H^{\sigma,\sigma/(2b)}_{+}(\Omega)\bigr{)}.$$

З них випливає, що вiдображення (2.5) встановлює взаємно однозначну вiдповiднiсть мiж просторами $C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})$ i $C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})\times$ $\times\bigl{(}C^{\infty}_{+}[0,\tau]\bigr{)}^{2m}$, як було зазначено вище.

Доведення теореми 2.1..

Нехай $\sigma>\sigma_{0}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Виберемо цiле число $\sigma_{1}>\sigma$ таке, що $\sigma_{1}/(2b)\in\mathbb{Z}$. Згiдно з [1, теорема 12.1] вiдображення (2.5) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзмiв

$$\begin{gathered}(A,B):\,H^{\sigma_{k},\sigma_{k}/(2b)}_{+}(\Omega)\leftrightarrow\mathcal{H}_{k},\quad\mbox{де}\quad k\in\{0,1\}.\end{gathered}$$ (2.8)

Тут

$$\mathcal{H}_{k}:=H^{\sigma_{k}-2m,(\sigma_{k}-2m)/(2b)}_{+}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}\bigl{(}H^{(\sigma_{k}-m_{j}-1/2)/(2b)}_{+}(0,\tau)\bigr{)}^{2}.$$

Означимо iнтерполяцiйний параметр $\psi$ формулою (1.25), у якiй покладаємо $s:=\sigma$, $s_{0}:=\sigma_{0}$ i $s_{1}:=\sigma_{1}$. Застосувавши квадратичну iнтерполяцiю з функцiональним параметром $\psi$ до операторiв (2.8), отримаємо iзоморфiзм

$$(A,B):\,\bigl{[}H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega),H^{\sigma_{1},\sigma_{1}/(2b)}_{+}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}\leftrightarrow[\mathcal{H}_{0},\mathcal{H}_{1}]_{\psi}.$$ (2.9)

Вiн є звуженням оператора (2.8), де $k=0$.

На пiдставi теореми 1.10 i зауваження 1.1 маємо такi рiвностi просторiв з еквiвалентнiстю норм у них:

$$\bigl{[}H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega),H^{\sigma_{1},\sigma_{1}/(2b)}_{+}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}=H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)$$

та

$$\bigl{[}\mathcal{H}_{0},\mathcal{H}_{1}\bigr{]}_{\psi}$$

$$=\bigl{[}H^{\sigma_{0}-2m,(\sigma_{0}-2m)/(2b)}_{+}(\Omega),H^{\sigma_{1}-2m,(\sigma_{1}-2m)/(2b)}_{+}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}\oplus$$

$$\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}\bigl{(}\bigl{[}H^{(\sigma_{0}-m_{j}-1/2)/(2b)}_{+}(0,\tau),H^{(\sigma_{1}-m_{j}-1/2)/(2b)}_{+}(0,\tau)\bigr{]}_{\psi}\bigr{)}^{2}=$$

$$=H^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}\bigl{(}H^{(\sigma-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}_{+}(0,\tau)\bigr{)}^{2}.$$

Тут також використано теорему 1.3 про квадратичну iнтерполяцiю прямих сум гiльбертових просторiв. Отже, iзоморфiзм (2.9) дiє на парi просторiв (2.7). Вiн є продовженням за неперервнiстю вiдображення (2.5) оскiльки множина $C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})$ щiльна в просторi $H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)$. ∎

Дослiдимо регулярнiсть узагальненого розв’язку параболiчної задачi (2.1)–(2.4) за допомогою просторiв $H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)$. Згiдно з [1, теорема 12.1] кожний вектор

$$F:=(f,g_{1,0},g_{1,1},...,g_{m,0},g_{m,1})\in\mathcal{H}^{\sigma_{0}-2m,(\sigma_{0}-2m)/(2b)}_{+}$$ (2.10)

має єдиний прообраз $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)$ щодо вiдображення (2.7). Цю функцiю $u$ називаємо узагальненим розв’язком параболiчної задачi (2.1)–(2.4), правi частини якої задовольняють умову (2.10).

Негайним наслiдком теореми 2.1 є така властивiсть глобального пiдвищення регулярностi цього розв’язку:

Наслiдок 2.1.

Припустимо, що функцiя $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком параболiчної задачi (2.1)–(2.4), правi частини якої задовольняють умову

$$F:=(f,g_{1,0},g_{1,1},...,g_{m,0},g_{m,1})\in\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+}$$

для деяких $\sigma>\sigma_{0}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Тодi $u\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)$.

Як бачимо, уточнена регулярнiсть $\varphi$ правих частин параболiчної задачi успадковується її розв’язком.

Розглянемо локальну версiю цього результату. Нехай $U$ — вiдкрита пiдмножина простору $\mathbb{R}^{2}$ така, що $\Omega_{0}:=U\cap\Omega\neq\varnothing$. Покладемо $\Omega^{\prime}:=U\cap\partial\overline{\Omega}$, $S_{0,0}:=U\cap\{(0,t):0<t<\tau\}$, $S_{0,1}:=U\cap\{(l,t):0<t<\tau\}$, $S^{\prime}_{0}:=U\cap\{(0,0),(0,\tau)\}$ i $S^{\prime}_{1}:=U\cap\{(l,0),(l,\tau)\}$. Введемо потрiбнi локальнi версiї просторiв $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Omega)$ i $H^{s;\varphi}_{+}(0,\tau)$, де $s>0$, $\gamma=1/(2b)$ i $\varphi\in\mathcal{M}$.

Позначимо через $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})$ лiнiйний простiр усiх розподiлiв $u$ в областi $\Omega$ таких, що $\chi u\in H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(\Omega)$ для кожної функцiї $\chi\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, яка задовольняє умову $\mathrm{supp}\,\chi\subset\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$. Аналогiчно, позначимо через $H^{s;\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(S_{0,k},S^{\prime}_{k})$ лiнiйний простiр усiх розподiлiв $v$ на iнтервалi $(0,\tau)$ таких, що $\chi v\in H^{s;\varphi}_{+}(0,\tau)$ для кожної функцiї $\chi\in C^{\infty}[0,\tau]$, яка задовольняє умову $\mathrm{supp}\,\chi\subset S_{0,k}\cup S^{\prime}_{k}$; тут $k\in\{0,1\}$.

Теорема 2.2.

Нехай функцiя $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком параболiчної задачi (2.1)–(2.4), правi частини якої задовольняють умову (2.10). Нехай, крiм того, $\sigma>\sigma_{0}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Припустимо, що

$$f\in H^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+,\,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})$$ (2.11)

та

$$\begin{gathered}g_{j,k}\in H^{(\sigma-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}_{+,\,\mathrm{loc}}(S_{0,k},S^{\prime}_{k})\\ \mbox{для вс\T2A\cyrii х}\;\;k\in\{0,\,1\}\;\;\mbox{та}\;\;j\in\{1,\dots,m\}.\end{gathered}$$ (2.12)

Тодi $u\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})$.

Якщо $\Omega=\Omega_{0}$ i $\Omega^{\prime}=\partial\overline{\Omega}$, то за цiєю теоремою маємо глобальне пiдвищення регулярностi, тобто наслiдок 2.1. У випадку, коли $\Omega^{\prime}=\varnothing$, теорема 2.2 стверджує, що регулярнiсть розв’язку пiдвищується в околах внутрiшнiх точок замкненого прямокутника $\overline{\Omega}$. Вiдмiтимо, що ця теорема є новою навiть у випадку анiзотропних просторiв Соболєва в $\Omega$ (тобто, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$).

Наступна теорема дає достатнi умови, за яких узагальнений розв’язк $u$ дослiджуваної параболiчної задачi та його узагальненi частиннi похiднi заданого порядку є неперервними на множинi $\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$.

Теорема 2.3.

Нехай функцiя $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком параболiчної задачi (2.1)–(2.4), правi частини якої задовольняють умову (2.10). Нехай цiле число $p\geq 0$ таке, що $p+b+1/2>\sigma_{0}$. Припустимо, що правi частини цiєї задачi задовольняють умови (2.11) i (2.12) для $\sigma:=p+b+1/2$ та деякого функцiонального параметра $\varphi\in\mathcal{M}$, пiдпорядкованого умовi (1.88). Тодi розв’язок $u(x,t)$ та кожна його узагальнена частинна похiдна $D_{x}^{\alpha}\partial_{t}^{\beta}u(x,t)$, де $\alpha+2b\beta\leq p$, неперервнi на множинi $\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$.

Важливо, що умова (1.88) є точною в останнiй теоремi (див. зауваження 2.2 у п. 2.3).

Доведення теорем 2.2 i 2.3 наводити не будемо, оскiльки вони iдентичнi до доведень аналогiв цих теорем для напiводнорiдної параболiчної задачi у багатовимiрному цилiндрi. Цi аналоги разом iз їх доведеннями подано у п. 2.3 (див. теореми 2.5 i 2.6).

2.2 Задача у цилiндрi

Нехай довiльно задано цiле число $n\geq 2$, дiйсне число $\tau>0$ i обмежену область $G\subset\mathbb{R}^{n}$ з нескiнченно гладкою межею $\Gamma$. Як у п. 1.2, покладемо $\Omega:=G\times(0,\tau)$ i $S:=\Gamma\times(0,\tau)$. Нагадаємо, що $\overline{\Omega}=\overline{G}\times[0,\tau]$ i $\overline{S}=\Gamma\times[0,\tau]$.

Розглянемо у (багатовимiрному) цилiндрi $\Omega$ параболiчну початково-крайову задачу, яка складається з диференцiального рiвняння

$$A(x,t,D_{x},\partial_{t})u(x,t)\equiv$$ (2.13)

$$\equiv\sum_{|\alpha|+2b\beta\leq 2m}a^{\alpha,\beta}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)=f(x,t),$$

$$\mbox{якщо}\;\,x\in G\;\,\mbox{\T2A\cyrii}\;\,0<t<\tau,$$

$m$ крайових умов

$$B_{j}(x,t,D_{x},\partial_{t})u(x,t)\big{|}_{S}\equiv$$ (2.14)

$$\equiv\sum_{|\alpha|+2b\beta\leq m_{j}}b_{j}^{\alpha,\beta}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)\big{|}_{S}=g_{j}(x,t),$$

$$\mbox{якщо}\;\,x\in\Gamma\;\,\mbox{\T2A\cyrii}\;\,0<t<\tau,\;\,\mbox{де}\;\,j=1,\dots,m,$$

i $\varkappa$ однорiдних початкових умов

$$\partial^{k}_{t}u(x,t)\big{|}_{t=0}=0,\;\;\mbox{якщо}\;\,x\in G,\;\,\mbox{де}\;\,k=0,\ldots,\varkappa-1.$$ (2.15)

Як i ранiше, $b$, $m$ i кожне $m_{j}$ є довiльно заданими цiлими числами, що задовольняють умови $m\geq b\geq 1$, $\varkappa:=m/b\in\mathbb{Z}$ i $m_{j}\geq 0$. Усi коефiцiєнти лiнiйних диференцiальних виразiв $A:=A(x,t,D_{x},\partial_{t})$ i $B_{j}:=B_{j}(x,t,D_{x},\partial_{t})$, де $j\in\{1,\dots,m\}$, є нескiнченно гладкими комплекснозначними функцiями, заданими на $\overline{\Omega}$ i $\overline{S}$ вiдповiдно. Отже,

$$a^{\alpha,\beta}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})=\bigl{\{}w\!\upharpoonright\overline{\Omega}\!:\,w\in C^{\infty}(\mathbb{R}^{n+1})\bigr{\}},$$

$$b_{j}^{\alpha,\beta}\in C^{\infty}(\overline{S})=\bigl{\{}v\!\upharpoonright\overline{S}\!:\,v\in C^{\infty}(\Gamma\times\mathbb{R})\bigr{\}}$$

для всiх допустимих значень мультиiндексу $\alpha=(\alpha_{1},...,\alpha_{n})$ та скалярного iндексу $\beta$. У формулах (2.13) i (2.14) та їх аналогах пiдсумовування здiйснюємо за цiлими невiд’ємними iндексами $\alpha_{1}$,…, $\alpha_{n}$ i $\beta$, якi задовольняють умову, написану пiд знаком суми. У постановцi параболiчної задачi використовуємо позначення $D_{x}^{\alpha}:=i^{|\alpha|}\partial_{x}^{\alpha}$. При цьому (пряме) перетворення Фур’є за векторною змiнною $x=(x_{1},\ldots,x_{n})$ означене так, що воно переводить диференцiальний оператор $D^{\alpha}_{x}$ в оператор множення на функцiю $\xi^{\alpha}:=\xi_{1}^{\alpha_{1}}\ldots\xi_{n}^{\alpha_{n}}$ аргументу $\xi:=(\xi_{1},\ldots,\xi_{n})\in\mathbb{C}^{n}$.

Нагадаємо [1, § 9, п. 1], що початково-крайову задачу (2.13)–(2.15) називають параболiчною у цилiндрi $\Omega$, якщо вона задовольняє умови 2.4 i 2.5, якi тепер сформулюємо.

Умова 2.4.

Для довiльних точок $x\in\overline{G}$ i $t\in[0,\tau]$, вектора $\xi\in\mathbb{R}^{n}$ i числа $p\in\mathbb{C}$ таких, що $\mathrm{Re}\,p\geq 0$ i $|\xi|+|p|\neq 0$, виконується нерiвнiсть

$$A^{\circ}(x,t,\xi,p)\equiv\sum_{|\alpha|+2b\beta=2m}a^{\alpha,\beta}(x,t)\,\xi^{\alpha}p^{\beta}\neq 0.$$

Довiльно виберемо точку $x\in\Gamma$, число $t\in[0,\tau]$, дотичний вектор $\xi\in\mathbb{R}^{n}$ до межi $\Gamma$ у точцi $x$ та число $p\in\mathbb{C}$ такi, що $\mathrm{Re}\,p\geq 0$ i $|\xi|+|p|\neq 0$. Нехай $\nu(x)$ — орт внутрiшньої нормалi до межi $\Gamma$ у точцi $x$. З умови 2.4 та нерiвностi $n\geq 2$ випливає, що многочлен $A^{\circ}(x,t,\xi+\zeta\nu(x),p)$ змiнної $\zeta\in\mathbb{C}$ має точно $m$ коренiв $\zeta^{+}_{j}(x,t,\xi,p)$, де $j=\nobreak 1,\ldots,m$, iз додатною уявною частиною i $m$ коренiв з вiд’ємною уявною частиною (з урахуванням їхньої кратностi).

Умова 2.5.

При кожному такому виборi $x$, $t$, $\xi$ i $p$ многочлени

$$B_{j}^{\circ}(x,t,\xi+\zeta\nu(x),p)\equiv\sum_{|\alpha|+2b\beta=m_{j}}b_{j}^{\alpha,\beta}(x,t)\,(\xi+\zeta\nu(x))^{\alpha}\,p^{\beta}$$

змiнної $\zeta\in\mathbb{C}$, де $j=1,\dots,m$, лiнiйно незалежнi за модулем многочлена

$$\prod_{j=1}^{m}(\zeta-\zeta^{+}_{j}(x,t,\xi,p)).$$

Як бачимо, умови 2.4 i 2.5 є багатовимiрними аналогами умов 2.1 i 2.3 вiдповiдно. У випадку $n\geq 2$, що розглядається, багатовимiрний аналог умови 2.2 є наслiдком умови 2.4, на вiдмiну вiд випадку $n=1$, дослiдженому у попередньому пiдроздiлi.

Пов’яжемо з параболiчною задачею (2.13)–(2.15) лiнiйне вiдображення

$$\begin{gathered}C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})\ni u\mapsto(Au,Bu):=\\ :=\bigl{(}Au,B_{1}u,\ldots,B_{m}u\bigr{)}\in C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})\times\bigl{(}C^{\infty}_{+}(\overline{S})\bigr{)}^{m}.\end{gathered}$$ (2.16)

При цьому покладаємо

$$C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega}):=\bigl{\{}w\!\upharpoonright\!\overline{\Omega}:\,w\in C^{\infty}(\mathbb{R}^{n+1}),\;\,\mathrm{supp}\,w\subseteq\mathbb{R}\times[0,\infty)\bigr{\}}=$$

$$=\bigl{\{}u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}):\partial_{t}^{\beta}u(x,t)|_{t=0}=0,\;\,\mbox{якщо}\;\,0\leq\beta\in\mathbb{Z},\;x\in\overline{G}\,\bigr{\}}$$

та

$$C^{\infty}_{+}(\overline{S}):=\bigl{\{}h\!\upharpoonright\!\overline{S}:h\in C^{\infty}(\Gamma\times\mathbb{R}),\;\,\mathrm{supp}\,h\subseteq\Gamma\times[0,\infty)\bigr{\}}=$$

$$=\bigl{\{}v\in C^{\infty}(\overline{S}):\partial_{t}^{\beta}v(x,t)|_{t=0}=0,\;\,\mbox{якщо}\;\,0\leq\beta\in\mathbb{Z},\;x\in\Gamma\bigr{\}}.$$

Вiдображення (2.16) встановлює взаємно однозначну вiдповiднiсть мiж лiнiйними просторами $C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})$ i $C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}_{+}(\overline{S}))^{m}$. Це обґрунтовується так само, як i у випадку $n=1$, дослiдженому у попередньому пiдроздiлi.

Вiдображення (2.16) продовжується єдиним чином до iзоморфiзму мiж деякими узагальненими анiзотропними просторами Соболєва. Сформулюємо вiдповiдний результат; вiн є головним у цьому роздiлi.

Нехай $\sigma_{0}$ — найменше цiле число, яке задовольняє умову (2.6). Введемо гiльбертiв простiр

$$\begin{gathered}\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega,S):=H^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)\oplus\\ \oplus\bigoplus_{j=1}^{m}H^{\sigma-m_{j}-1/2,(\sigma-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}_{+}(S),\end{gathered}$$ (2.17)

де $\sigma\geq\sigma_{0}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$.

Теорема 2.4.

Для довiльних дiйсного числа $\sigma>\sigma_{0}$ i функцiонального параметра $\varphi\in\nobreak\mathcal{M}$ вiдображення (2.16) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзму

$$(A,B):H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)\leftrightarrow\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega,S).$$ (2.18)

Доведення..

У випадку анiзотропних просторiв Соболєва, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$ i $\sigma/(2b)\in\mathbb{Z}$, ця теорема випливає з результату М. С. Аграновiча i М. I. Вiшика [1, теорема 12.1], який охоплює граничний випадок $\sigma=\sigma_{0}$ та стосується параболiчних задач iз, взагалi кажучи, неоднорiдними початковими умовами. Обґрунтуємо це.

Отже, дослiдимо спочатку випадок, коли $\sigma\geq\sigma_{0}$, $\sigma/(2b)\in\mathbb{Z}$ i $\varphi(\cdot)\equiv 1$. Нехай правi частини параболiчної задачi (2.13)–(2.15) задовольняють умову

$$(f,g_{1},\ldots,g_{m})\in\mathcal{H}_{+}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b)}(\Omega,S).$$ (2.19)

(Нагадаємо, що у випадку, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$, ми прибираємо iндекс $\varphi$ у позначеннях просторiв.) Вектор (2.19) задовольняє умови узгодження [1, § 11, с. 136] правих частин параболiчної задачi у випадку нульових початкових даних.

Теорема Аграновiча–Вiшика [1, теорема 12.1] стверджує з огляду на вкладення (1.35), що задача (2.13)–(2.15) має єдиний розв’язок $u\in H^{\sigma,\sigma/(2b)}(\Omega)$ i вiн задовольняє двобiчну нерiвнiсть

$$\begin{split}\|u\|_{H^{\sigma,\sigma/(2b)}(\Omega)}&\leq c_{1}\|(f,g_{1},\ldots,g_{m})\|_{\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b)}(\Omega,S)}\\ &\leq c_{2}\,\|u\|_{H^{\sigma,\sigma/(2b)}(\Omega)},\end{split}$$ (2.20)

де $c_{1}$ i $c_{2}$ — деякi додатнi числа, незалежнi вiд вектора (2.19) i функцiї $u$. Тут

$$\begin{split}&\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b)}(\Omega,S):=\\ &:=H^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b)}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}H^{\sigma-m_{j}-1/2,(\sigma-m_{j}-1/2)/(2b)}(S).\end{split}$$

Покажемо, що $u\in H^{\sigma,\sigma/(2b)}_{+}(\Omega)$. Для цього скористаємося лемою 1.1, у якiй вiзьмемо $s:=\sigma$ i $\gamma:=1/(2b)$. Згiдно з початковими умовами (2.15) функцiя $u$ задовольняє (1.36), якщо $0\leq k\leq\varkappa-1$. Тут

$$\varkappa-1=\frac{2m}{2b}-1<\frac{\sigma}{2b}-\frac{1}{2}.$$

Доведемо, що $u$ задовольняє (1.36) для усiх iнших значень цiлого параметра $k$ таких, що $\varkappa-1<k<\sigma/(2b)-1/2$ (якщо такi значення iснують).

Нехай кiлькiсть цих значень $l\geq 1$; тодi

$$\varkappa+l-1<\frac{\sigma}{2b}-\frac{1}{2}<\varkappa+l.$$ (2.21)

Умова 2.4 у випадку $\xi=0$ i $p=1$ означає, що коефiцiєнт $a^{(0,\ldots,0),\varkappa}(x,t)\neq 0$ для всiх $x\in\overline{G}$ i $t\in[0,\tau]$. Тому параболiчне рiвняння (2.13) можна розв’язати вiдносно $\partial^{\varkappa}_{t}u(x,t)$. Отже,

$$\begin{split}\partial^{\varkappa}_{t}u(x,t)=&\sum_{\begin{subarray}{c}|\alpha|+2b\beta\leq 2m,\\ \beta\leq\varkappa-1\end{subarray}}a_{0}^{\alpha,\beta}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)+\\ &+(a^{(0,\ldots,0),\varkappa}(x,t))^{-1}f(x,t)\end{split}$$ (2.22)

для деяких функцiй $a_{0}^{\alpha,\beta}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$. Якщо $l\geq 2$, то диференцiюючи рiвнiсть (2.22) $l-1$ разiв за змiнною $t$, отримаємо $l-1$ рiвностей

$$\begin{split}\partial^{\varkappa+j}_{t}u(x,t)=&\sum_{\begin{subarray}{c}|\alpha|+2b\beta\leq 2m+2bj,\\ |\alpha|\leq 2m,\;\beta\leq\varkappa+j-1\end{subarray}}a_{j}^{\alpha,\beta}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)+\\ &+\partial^{j}_{t}((a^{(0,\ldots,0),\varkappa}(x,t))^{-1}f(x,t)),\\ &\mbox{де}\quad j=1,\ldots,l-1.\end{split}$$ (2.23)

Тут кожне $a_{j}^{\alpha,\beta}(x,t)$ — деяка функцiя класу $C^{\infty}(\overline{\Omega})$. Рiвностi (2.22) i (2.23) розглядаються у вiдкритому цилiндрi $\Omega$. Оскiльки $f\in H_{+}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b)}(\Omega)$, то $\partial^{j}_{t}f(x,t)\big{|}_{t=0}=0$ для майже всiх $x\in G$ i для кожного цiлого $j\in\{0,\ldots,l-1\}$ згiдно з лемою 1.1 i двобiчною нерiвнiстю (2.21). Використовуючи цi рiвностi, виводимо послiдовно з формул (2.22) i (2.23), що $\partial^{\varkappa+j}_{t}u(x,t)\big{|}_{t=0}=0$ для вказаних $x$ i $j$.

Таким чином, функцiя $u\in H^{\sigma,\sigma/(2b)}(\Omega)$ задовольняє умову (1.36). Тому $u\in H_{+}^{\sigma,\sigma/(2b)}(\Omega)$ за лемою 1.1. Бiльше того, на пiдставi цiєї леми та формул (2.19) i (2.20) виконуються нерiвностi

$$\begin{split}\|u\|_{H_{+}^{\sigma,\sigma/(2b)}(\Omega)}&\leq c_{3}\|(f,g_{1},\ldots,g_{m})\|_{\mathcal{H}_{+}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b)}(\Omega,S)}\leq\\ &\leq c_{4}\,\|u\|_{H_{+}^{\sigma,\sigma/(2b)}(\Omega)}.\end{split}$$ (2.24)

Тут $c_{3}$ i $c_{4}$ — деякi додатнi числа, якi не залежать вiд вектора (2.19) i функцiї $u$.

Таким чином, для довiльного вектора (2.19) iснує єдиний розв’язок $u\in H_{+}^{\sigma,\sigma/(2b)}(\Omega)$ параболiчної задачi (2.13)–(2.15) i цей розв’язок задовольняє двобiчну нерiвнiсть (2.24). Очевидно, цей висновок еквiвалентний теоремi 2.4 у випадку, що дослiджується. Тому теорема 2.4 у дослiджуваному випадку є наслiдком результату М. С. Аграновiча i М. I. Вiшика [1, теорема 12.1].

У загальнiй ситуацiї виведемо теорему 2.4 iз цього випадку за допомогою квадратичної iнтерполяцiї з функцiональним параметром. Отже, виберемо довiльнi число $\sigma>\sigma_{0}$ i функцiю $\varphi\in\mathcal{M}$. Нехай цiле число $\sigma_{1}>\sigma$ таке, що $\sigma_{1}/(2b)\in\mathbb{Z}$. Згiдно з теоремою Аграновiча–Вiшика [1, теорема 12.1], вiдображення (2.16) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзмiв

$$\begin{gathered}(A,B):H^{\sigma_{k},\sigma_{k}/(2b)}_{+}(\Omega)\leftrightarrow\mathcal{H}^{\sigma_{k}-2m,(\sigma_{k}-2m)/(2b)}_{+}(\Omega,S),\\ \quad\mbox{де}\quad k\in\{0,1\}.\end{gathered}$$ (2.25)

Означимо iнтерполяцiйний параметр $\psi$ за формулою (1.25), в якiй покладемо $s:=\sigma$, $s_{0}:=\sigma_{0}$ i $s_{1}:=\sigma_{1}$. Iнтерполюючи з функцiональним параметром $\psi$ оператори (2.25) отримаємо iзоморфiзм

$$\begin{split}&(A,B):\bigl{[}H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega),H^{\sigma_{1},\sigma_{1}/(2b)}_{+}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}\leftrightarrow\\ &\leftrightarrow\bigl{[}\mathcal{H}^{\sigma_{0}-2m,(\sigma_{0}-2m)/(2b)}_{+}(\Omega,S),\mathcal{H}^{\sigma_{1}-2m,(\sigma_{1}-2m)/(2b)}_{+}(\Omega,S)\bigr{]}_{\psi}.\end{split}$$ (2.26)

Вiн є звуженням оператора (2.25), де $k=0$.

На пiдставi теореми 1.10 маємо такi рiвностi просторiв з еквiвалентнiстю норм у них:

$$\bigl{[}H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega),H^{\sigma_{1},\sigma_{1}/(2b)}_{+}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}=H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)$$

та

$$[\mathcal{H}^{\sigma_{0}-2m,(\sigma_{0}-2m)/(2b)}_{+}(\Omega,S),\mathcal{H}^{\sigma_{1}-2m,(\sigma_{1}-2m)/(2b)}_{+}(\Omega,S)]_{\psi}=$$

$$=\bigl{[}H^{\sigma_{0}-2m,(\sigma_{0}-2m)/(2b)}_{+}(\Omega),H^{\sigma_{1}-2m,(\sigma_{1}-2m)/(2b)}_{+}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}\oplus$$

$$\phantom{kk}\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}\bigl{[}H^{\sigma_{0}-m_{j}-1/2,(\sigma_{0}-m_{j}-1/2)/(2b)}_{+}(S),$$

$$\phantom{kkkkkkkk}H^{\sigma_{1}-m_{j}-1/2,(\sigma_{1}-m_{j}-1/2)/(2b)}_{+}(S)\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=H^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)\oplus$$

$$\phantom{kk}\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}H^{\sigma-m_{j}-1/2,(\sigma-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}_{+}(S)=$$

$$=\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega,S).$$

Тут скористалися також теоремою 1.3. Отже, iзоморфiзм (2.26) дiє на парi просторiв (2.18). Вiн є продовженням за неперервнiстю вiдображення (2.16), оскiльки множина $C^{\infty}_{+}(\overline{\Omega})$ є щiльною у просторi $H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)$. ∎

2.3 Регулярнiсть розв’язкiв

Як було показано у попередньому пiдроздiлi, iз теореми Аграновiча–Вiшика [1, теорема 12.1] випливає, що вiдображення (2.16) продовжується за неперервнiстю до iзоморфiзму

$$(A,B):H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)\leftrightarrow\mathcal{H}^{\sigma_{0}-2m,(\sigma_{0}-2m)/(2b)}_{+}(\Omega,S).$$ (2.27)

Звiсно, кожний iзоморфiзм (2.18), де $\sigma>\sigma_{0}$ i $\varphi\in\nobreak\mathcal{M}$, є звуженням оператора (2.27). Для довiльного вектора

$$(f,g_{1},...,g_{m})\in\mathcal{H}^{\sigma_{0}-2m,(\sigma_{0}-2m)/(2b)}_{+}(\Omega,S)$$ (2.28)

iснує єдиний прообраз $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)$ вiдносно вiдображення (2.27). Цю функцiю $u$ називаємо узагальненим розв’язком параболiчної задачi (2.13)–(2.15), правi частини якої задовольняють умову (2.28).

Розглянемо застосування теореми 2.4 до дослiдження регулярностi узагальненого розв’язку задачi (2.13)–(2.15). Негайним наслiдком цiєї теореми є така властивiсть розв’язку:

Наслiдок 2.2.

Припустимо, що функцiя $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком параболiчної задачi (2.13)–(2.15), правi частини якої задовольняють умову

$$(f,g_{1},...,g_{m})\in\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega,S)$$

для деяких $\sigma>\sigma_{0}$ i $\varphi\in\nobreak\mathcal{M}$. Тодi $u\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)$.

Сформулюємо локальний аналог цiєї властивостi. Нехай $U$ — вiдкрита пiдмножина простору $\mathbb{R}^{n+1}$ така, що $\Omega_{0}:=U\cap\Omega\neq\varnothing$. Покладемо $\Omega^{\prime}:=U\cap\partial\overline{\Omega}$, $S_{0}:=U\cap S$ i $S^{\prime}:=U\cap\partial S$. Нехай $s>0$, $\gamma=1/(2b)$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Лiнiйний простiр $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})$ означаємо так само, як i у випадку $n=1$, розглянутому у п. 2.1. Позначимо через $H^{s,s\gamma;\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(S_{0},S^{\prime})$ лiнiйний простiр усiх розподiлiв $v$ на многовидi $S$ таких, що $\chi v\in H^{s,s\gamma;\varphi}_{+}(S)$ для кожної функцiї $\chi\in C^{\infty}(\overline{S})$, яка задовольняє умову $\mathrm{supp}\,\chi\subset S_{0}\cup S^{\prime}$.

Теорема 2.5.

Нехай функцiя $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком параболiчної задачi (2.13)–(2.15), правi частини якої задовольняють умову (2.28). Нехай, крiм того, $\sigma>\sigma_{0}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Припустимо, що

$$f\in H^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+,\,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})$$ (2.29)

та

$$\begin{gathered}g_{j}\in H^{\sigma-m_{j}-1/2,(\sigma-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(S_{0},S^{\prime})\\ \mbox{для кожного}\;\;j\in\{1,\dots,m\}.\end{gathered}$$ (2.30)

Тодi $u\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})$.

Якщо $\Omega_{0}=\Omega$ i $\Omega^{\prime}=\partial\overline{\Omega}$ (тодi $S_{0}=S$ i $S^{\prime}=\partial S$), то теорема 2.5 збiгається з наслiдком 2.2. Якщо $\Omega^{\prime}=\varnothing$, то ця теорема стверджує, що регулярнiсть розв’язку пiдвищується в околах внутрiшнiх точок замкненого цилiндра $\overline{\Omega}$.

Доведення теореми 2.5..

Спочатку покажемо, що з її умов (2.29) i (2.30) випливає, що iмплiкацiя

$$\begin{split}&u\in H^{\sigma-\lambda,(\sigma-\lambda)/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow\\ &\Longrightarrow\;u\in H^{\sigma-\lambda+1,(\sigma-\lambda+1)/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\end{split}$$ (2.31)

iстинна для кожного цiлого числа $\lambda\geq 1$, яке задовольняє нерiвнiсть $\sigma-\lambda+1>\sigma_{0}$.

Виберемо довiльно функцiю $\chi\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, яка задовольняє умову $\mbox{supp}\,\chi\subset\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$. Для $\chi$ iснує функцiя $\eta\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ така, що $\mbox{supp}\,\eta\subset\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$ i $\eta=1$ в околi $\mbox{supp}\,\chi$. Переставивши диференцiальнi оператори $A$ i $B_{j}$ з оператором множення на функцiю $\chi$, отримаємо такi рiвностi:

$$\begin{split}(A,B)(\chi u)&=(A,B)(\chi\eta u)=\chi\,(A,B)(\eta u)+(A^{\prime},B^{\prime})(\eta u)=\\ &=\chi\,(A,B)u+(A^{\prime},B^{\prime})(\eta u)=\\ &=\chi\,(f,g_{1},...,g_{m})+(A^{\prime},B^{\prime})(\eta u).\end{split}$$ (2.32)

Тут оператор

$$(A^{\prime},B^{\prime}):=(A^{\prime},B^{\prime}_{1},\ldots,B^{\prime}_{m})$$

утворений за допомогою лiнiйного диференцiального оператора

$$A^{\prime}(x,t,D_{x},\partial_{t})=\sum_{|\alpha|+2b\beta\leq 2m-1}a^{\alpha,\beta}_{1}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}$$

i $m$ крайових лiнiйних диференцiальних операторiв

$$B_{j}^{\prime}(x,t,D_{x},\partial_{t})=\sum_{|\alpha|+2b\beta\leq m_{j}-1}b_{j,1}^{\alpha,\beta}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t},$$

де $j=1,\ldots,m$. Коефiцiєнти цих диференцiальних операторiв задовольняють умови $a^{\alpha,\beta}_{1}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ i $b_{j,1}^{\alpha,\beta}\in C^{\infty}(\overline{S})$. Оператор $(A^{\prime},B^{\prime})$ обмежений на парi просторiв

$$(A^{\prime},B^{\prime}):\,H^{s,s/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)\rightarrow\mathcal{H}^{s+1-2m,(s+1-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega,S)$$ (2.33)

для кожного числа $s>\sigma_{0}-1$. Якщо $\varphi(\cdot)\equiv 1$ i другi iндекси не напiвцiлi, це є прямим наслiдком вiдомих властивостей анiзотропного простору Соболєва $H^{s,s/(2b)}(\Omega)$ (див., наприклад, [53, розд. I, лема 4 i розд. II, теореми 3 i 7]). Звiдси обмеженiсть оператора (2.33) у загальнiй ситуацiї випливає на пiдставi iнтерполяцiйної теореми 1.10.

Згiдно з умовами (2.29) i (2.30) виконується включення

$$\chi\,(f,g_{1},...,g_{m})\in\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega,S).$$

Крiм того, згiдно з (2.33), де $s:=\sigma-\lambda$, iстинною є iмплiкацiя

$$\begin{split}&u\in H^{\sigma-\lambda,(\sigma-\lambda)/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow\\ &\Longrightarrow\;(A^{\prime},B^{\prime})(\eta u)\in\mathcal{H}^{\sigma-\lambda+1-2m,(\sigma-\lambda+1-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega,S).\end{split}$$

Тому на пiдставi рiвностей (2.32) i наслiдку 2.2 робимо висновок, що

$$\begin{split}&u\in H^{\sigma-\lambda,(\sigma-\lambda)/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow\\ &\Longrightarrow\;(A,B)(\chi u)\in\mathcal{H}^{\sigma-\lambda+1-2m,(\sigma-\lambda+1-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega,S)\Longrightarrow\\ &\Longrightarrow\;\chi u\in H^{\sigma-\lambda+1,(\sigma-\lambda+1)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega).\end{split}$$

Тут наслiдок 2.2 застосовний, оскiльки $\chi u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)$ за умовою теореми i з огляду на нерiвнiсть $\sigma-\lambda+1>\sigma_{0}$. Таким чином, потрiбну iмплiкацiю (2.31) доведено, якщо зважити на зроблений вибiр функцiї $\chi$.

Використаємо цю iмплiкацiю для доведення включення $u\in\nobreak H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})$. Розглянемо окремо випадки, коли $\sigma\notin\mathbb{Z}$ i коли $\sigma\in\mathbb{Z}$.

Дослiдимо перший з них. Якщо $\sigma\notin\mathbb{Z}$, то iснує цiле число $\lambda_{0}\geq 1$ таке, що

$$\sigma-\lambda_{0}<\sigma_{0}<\sigma-\lambda_{0}+1.$$ (2.34)

Використовуючи iмплiкацiю (2.31) послiдовно для значень $\nobreak{\lambda:=\lambda_{0}}$, $\lambda:=\lambda_{0}-1$, …,$\lambda:=1$, виводимо потрiбне включення у такий спосiб:

$$\begin{split}&u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)\subset H^{\sigma-\lambda_{0},(\sigma-\lambda_{0})/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow\\ &\Longrightarrow\;u\in H^{\sigma-\lambda_{0}+1,(\sigma-\lambda_{0}+1)/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow\\ &\Longrightarrow\;\ldots\;\Longrightarrow\;u\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime}).\end{split}$$

Зауважимо, що $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)$ за умовою теореми.

Дослiдимо тепер випадок, коли $\sigma\in\mathbb{Z}$. У цьому випадку не iснує такого цiлого числа $\lambda_{0}$, яке задовольняє умову (2.34). Але, оскiльки $\sigma-1/2\notin\mathbb{Z}$ i $\sigma-1/2>\sigma_{0}$, то, як доведено вище, виконується включення

$$u\in H^{\sigma-1/2,(\sigma-1/2)/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime}).$$

Звiдси, скориставшись iмплiкацiєю (2.31), де $\lambda:=1$, виводимо потрiбне включення у такий спосiб:

$$u \in H^{\sigma-1/2,(\sigma-1/2)/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\subset H^{\sigma-1,(\sigma-1)/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow$$

$$\Longrightarrow\;u\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+,\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime}).$$

∎

За допомогою узагальнених анiзотропних просторiв Соболєва можна сформулювати тонкi достатнi умови, за яких узагальнений розв’язк $u$ напiводнорiдної параболiчної задачi та його узагальненi частиннi похiднi заданого порядку неперервнi на множинi $\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$.

Теорема 2.6.

Нехай функцiя $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком параболiчної задачi (2.13)–(2.15), правi частини якої задовольняють умову (2.28). Нехай цiле число $p\geq 0$ таке, що $p+b+n/2>\sigma_{0}$. Припустимо, що правi частини цiєї задачi задовольняють умови (2.29) i (2.30) для $\sigma:=p+b+n/2$ i деякого функцiонального параметра $\varphi\in\mathcal{M}$, пiдпорядкованого умовi (1.88). Тодi розв’язок $u(x,t)$ i кожна його узагальнена частинна похiдна $D_{x}^{\alpha}\partial_{t}^{\beta}u(x,t)$, де $|\alpha|+2b\beta\leq p$, є неперервними на множинi $\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$.

Зауваження 2.1.

Стосовно висновку цiєї теореми та подiбних тверджень, домовимося про таке: узагальнену функцiю $v\in\mathcal{D}^{\prime}(\Omega)$ називаємо неперервною на множинi $\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$, якщо iснує неперервна функцiя $v_{0}$ на $\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$ така, що

$$v(\omega)=\int\limits_{\Omega_{0}}v_{0}(x,t)\,\omega(x,t)\,dxdt$$ (2.35)

для довiльної функцiї $\omega\in C^{\infty}(\Omega)$, носiй якої задовольняє умову $\mathrm{supp}\,\omega\subset\Omega_{0}$. Тут $v(\omega)$ — значення функцiонала $v$ на функцiї $\omega$. Звiсно, якщо $\Omega^{\prime}=\varnothing$, то це означення еквiвалентно тому, що звуження узагальненої функцiї $v$ на вiдкриту множину $\Omega_{0}$ є неперервним на цiй множинi.

Доведення теореми 2.6..

Виберемо достатньо мале число $\varepsilon>\nobreak 0$ i позначимо

$$U_{\varepsilon}:=\{x\in U:\mathrm{dist}(x,\partial U)>\varepsilon\},$$

$\Omega_{\varepsilon}:=U_{\varepsilon}\cap\Omega$ та $\Omega^{\prime}_{\varepsilon}:=U_{\varepsilon}\cap\partial\overline{\Omega}$. Розглянемо функцiю $\chi_{\varepsilon}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ таку, що $\mbox{supp}\,\chi_{\varepsilon}\subset\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$ i $\chi_{\varepsilon}=1$ на $\Omega_{\varepsilon}\cup\Omega^{\prime}_{\varepsilon}$. Згiдно з теоремою 2.5 виконується включення $\chi_{\varepsilon}u\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)$, де $\sigma=p+b+n/2$, а $\varphi$ задовольняє (1.88). Отже, iснує функцiя $w_{\varepsilon}\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})$ така, що $w_{\varepsilon}=\chi_{\varepsilon}u=u$ на $\Omega_{\varepsilon}$. Нехай мультиiндекс $\alpha=(\alpha_{1},\ldots,\alpha_{n})$ i цiлий iндекс $\beta\geq 0$ задовольняють умову $|\alpha|+2b\beta\leq p$. За теоремою 1.13 (i) узагальнена частинна похiдна $D_{x}^{\alpha}\partial_{t}^{\beta}w_{\varepsilon}(x,t)$ є неперервною на множинi $\mathbb{R}^{n+1}$. (Зокрема, там неперервна i сама функцiя $w_{\varepsilon}(x,t)$ як похiдна порядку нуль.) Отже, узагальнена функцiя $v(x,t):=D_{x}^{\alpha}\partial_{t}^{\beta}u(x,t)$ (яка належить до $\mathcal{D}^{\prime}(\Omega)$) задовольняє умову

$$v(\omega)=\int\limits_{\Omega_{\varepsilon}}v_{\varepsilon}(x,t)\,\omega(x,t)\,dxdt$$

для будь-якої функцiї $\omega\in C^{\infty}(\Omega)$ такої, що $\mathrm{supp}\,\omega\subset\Omega_{\varepsilon}$. Тут $v_{\varepsilon}$ позначає неперервну функцiю $v_{\varepsilon}(x,t):=D_{x}^{\alpha}\partial_{t}^{\beta}w_{\varepsilon}(x,t)$ аргументiв $(x,t)\in\Omega_{\varepsilon}\cup\Omega^{\prime}_{\varepsilon}$. Означимо неперервну функцiю $v_{0}$ на $\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}_{0}$ за формулою $v_{0}:=v_{\varepsilon}$ на $\Omega_{\varepsilon}\cup\Omega^{\prime}_{\varepsilon}$, де $0<\varepsilon\ll 1$. Це означення коректне, бо з нерiвностi $0<\delta<\varepsilon$ випливає, що $v_{\delta}=v_{\varepsilon}$ на $\Omega_{\varepsilon}\cup\Omega^{\prime}_{\varepsilon}$. Узагальнена функцiя $v$ задовольняє умову (2.35) для будь-якої функцiї $\omega\in C^{\infty}(\Omega)$ такої, що $\mathrm{supp}\,\omega\subset\Omega_{0}$, оскiльки $\mathrm{supp}\,\omega\subset\Omega_{\varepsilon}$ для достатньо малого числа $\varepsilon>0$ (залежного вiд $\omega$). Отже, узагальнена функцiя $v(x,t)=D_{x}^{\alpha}\partial_{t}^{\beta}u(x,t)$ неперервна на множинi $\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}_{0}$. ∎

Зауваження 2.2.

Iнтегральна умова (1.88) у теоремi 2.6 є точною. А саме: нехай $\sigma:=p+b+n/2$ i $\varphi\in\mathcal{M}$ та припустимо, що для кожної функцiї $u\in\nobreak H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)$ iстинна така iмплiкацiя:

$$\bigl{(}\,u\;\mbox{\T2A\cyrie розв'язком задач\T2A\cyrii \eqref{9f2.1}--\eqref{9f2.3},}$$

$$\mbox{прав\T2A\cyrii частини яко\T2A\cyryi задовольняють \eqref{9f4.5} \T2A\cyrii \eqref{9f4.6}}\,\bigr{)}\Longrightarrow$$

$$\Longrightarrow\;\bigl{(}\,u\;\mbox{задовольня\T2A\cyrie висновок теореми \ref{9th4.4}}\,\bigr{)};$$

тодi $\varphi$ задовольняє умову (1.88).

Справдi, нехай $\varphi\in\mathcal{M}$, а цiле число $p\geq 0$ таке, що

$$\sigma:=p+b+n/2>\sigma_{0}.$$

Припустимо, що кожна функцiя $u\in\nobreak H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}_{+}(\Omega)$ задовольняє iмплiкацiю, наведену в зауваженнi 2.2. Отже, довiльна функцiя $u\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)$ задовольняє висновок теореми 2.6, якщо покласти

$$(f,g_{1},...,g_{m}):=(A,B)u\in\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}_{+}(\Omega,S).$$

Тому, якщо функцiя $u$ належить до $H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega)$, то, зокрема, її узагальнена похiдна $\partial^{p}u/\partial x_{1}^{j}$ є неперервною на $\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$.

Нехай $V$ — непорожня вiдкрита пiдмножина $\mathbb{R}^{n+1}$ така, що $\overline{V}\subset\Omega_{0}$. Довiльно виберемо функцiю $w\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})$, яка задовольняє умову $\mathrm{supp}\,w\subset V$. Покладемо

$$u:=w\!\upharpoonright\!\Omega\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{+}(\Omega).$$

Узагальнена похiдна $\partial^{p}w/\partial x_{1}^{j}$ неперервна на $\mathbb{R}^{n+1}$ внаслiдок властивостi $u$, вказаної у попередньому абзацi. Отже, $\varphi$ задовольняє умову (1.88) згiдно з теоремою 1.13 (ii). Зауваження 2.2 обґрунтоване.

Зауваження 2.3.

Використання узагальнених просторiв Соболєва дозволяє в теоремi 2.6 досягти мiнiмальних допустимих значень числових показникiв гладкостi в умовах (2.29) i (2.30). Це неможливо для соболєвських просторiв, оскiльки функцiя $\varphi(\cdot)\equiv 1$ не задовольняє iнтегральну умову (1.88). Якщо формулювати для них аналог теореми 2.6, то доведеться замiнити цю умову на бiльш сильну. Потрiбно припускати, що для деякого числа $\sigma>p+b+n/2$ правi частини задачi (2.13)–(2.15) задовольняють умови (2.29), (2.30), в яких $\varphi(\cdot)\equiv 1$. Аналогiчне зауваження стосується теорем 3.6 i 3.7, наведених у пiдроздiлах 3.4 i 3.5 вiдповiдно.

Зауваження 2.4.

В умовi (2.29) i в кожнiй з $m$ умов (2.30), наявних у теоремi 2.6, можна використовувати рiзнi функцiональнi параметри $\varphi$ класу $\mathcal{M}$, якi задовольняють (1.88). При цьому висновок теореми буде правильним. Справа у тому, що функцiя, яка є мiнiмумом значень цих функцiональних параметрiв у кожнiй точцi пiвосi $[1,\infty)$, належить до $\mathcal{M}$ i також задовольняє (1.88). Крiм того, якщо виконуються умови (2.29) i (2.30) для рiзних $\varphi$, то вони виконуються i для функцiї-мiнiмуму цих $\varphi$. Отже, бiльш загальна ситуацiя, коли в цих умовах параметри $\varphi$ рiзнi, зводиться до розглянутого випадку, коли в них параметр $\varphi$ один i той самий. Аналогiчне зауваження стосується теорем 3.6 i 3.7.

Роздiл 3 Неоднорiднi параболiчнi задачi

У цьому роздiлi дослiджуємо параболiчнi задачi з неоднорiдними початковими умовами. Спочатку розглядаємо основнi крайовi задачi для рiвняння теплопровiдностi: задачу Дiрiхле i задачу Неймана. Потiм вивчаємо параболiчнi задачi, одновимiрнi за просторовою змiнною, i зрештою — багатовимiрнi параболiчнi задачi у цилiндрi. Центральне мiсце у цьому роздiлi посiдають теореми про iзоморфiзми, породженi вказаними задачами на парах анiзотропних узагальнених просторiв Соболєва, введених у п. 1.2. Iншими словами, цi теореми стверджують, що вказанi задачi є коректно розв’язними (за Адамаром) на парах зазначених просторiв. Теореми про iзоморфiзми застосуємо до дослiдження локальної регулярностi (аж до межi цилiндра) розв’язкiв параболiчних задач у зазначених просторах, а також в анiзотропних просторах неперервно диференцiйовних функцiй. Зокрема, отримаємо тонкi достатнi умови класичностi узагальнених розв’язкiв параболiчних задач.

3.1 Задачi для рiвняння теплопровiдностi

Як i в пiдроздiлi 2.1, додатнi числа $l$ i $\tau$ вибрано довiльно, а $\Omega:=(0,l)\times(0,\tau)$ — вiдкритий прямокутник на декартовiй площинi $\mathbb{R}^{2}$ точок $(x,t)$, де $x$ — просторова, а $t$ — часова змiннi. У прямокутнику $\Omega$ розглядаємо рiвняння теплопровiдностi

$$Au(x,t):= u_{t}^{\prime}(x,t)-u_{xx}^{\prime\prime}(x,t)=f(x,t)$$ (3.1)

$$\mbox{для вс\T2A\cyrii х}\;\;x\in(0,l)\;\;\mbox{\T2A\cyrii}\;\;t\in(0,\tau).$$

Дослiджуємо початково-крайову параболiчну задачу, яка складається з рiвняння (3.1), початкової умови

$$u(x,0)=h(x)\quad\mbox{для вс\T2A\cyrii х}\;\;x\in(0,l)$$ (3.2)

i крайової умови Дiрiхле

$$u(0,t)=g_{0}(t)\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad u(l,t)=g_{1}(t)\quad\mbox{для вс\T2A\cyrii х}\;\;t\in(0,\tau),$$ (3.3)

або крайової умови Неймана

$$u_{x}^{\prime}(0,t)=g_{0}(t)\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad u_{x}^{\prime}(l,t)=g_{1}(t)\quad\mbox{для вс\T2A\cyrii х}\;\;t\in(0,\tau).$$ (3.4)

Для того, щоб iснував достатньо регулярний розв’язок $u(x,t)$ задачi (3.1), (3.2), (3.3) (або (3.4)), її правi частини повиннi задовольняти природнi умови узгодження. Вони полягають у тому, що похiднi $u^{(k)}_{t}(x,0)$, якi можна обчислити за допомогою параболiчного рiвняння (3.1) i початкової умови (3.2), задовольняють крайову умову (3.3) (або (3.4)) та спiввiдношення, що утворюються внаслiдок диференцiювання крайової умови за часовою змiнною $t$. Сформулюємо цi умови узгодження, скориставшись деякими анiзотропними просторами Соболєва.

Почнемо iз задачi (3.1)–(3.3). Пов’яжемо з нею лiнiйне вiдображення

$$u\mapsto\Lambda_{0}u:=(Au,u(0,\cdot),u(l,\cdot),u(\cdot,0)),\;\,\mbox{де}\;\,u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}).$$ (3.5)

Звiсно, тут $u(0,\cdot)$ i $u(l,\cdot)$ позначають вiдповiдно функцiї $u(0,t)$ i $u(l,t)$ аргументу $t\in[0,\tau]$, а $u(\cdot,0)$ — функцiю $u(x,0)$ аргументу $x\in[0,l]$. Отже,

$$u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})\,\Longrightarrow\,\Lambda_{0}u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}[0,\tau])^{2}\times C^{\infty}[0,l].$$

Нехай дiйсне число $s\geq 2$. Вiдображення (3.5) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до лiнiйного обмеженого оператора

$$\begin{split}\Lambda_{0}:\,H^{s,s/2}(\Omega)\rightarrow&H^{s-2,s/2-1}(\Omega)\oplus\\ &\oplus(H^{s/2-1/4}(0,\tau))^{2}\oplus H^{s-1}(0,l).\end{split}$$ (3.6)

Такий висновок робимо на пiдставi вiдомих властивостей анiзотропних просторiв Соболєва [53, розд. II, теореми 3 i 7]. Виберемо довiльно функцiю $u(x,t)$ з простору $H^{s,s/2}(\Omega)$ i означимо правi частини

$$f\in H^{s-2,s/2-1}(\Omega),\,\,g_{0},g_{1}\in H^{s/2-1/4}(0,\tau)\,\,\mbox{\T2A\cyrii}\,\,h\in H^{s-1}(G)$$ (3.7)

задачi за формулою $(f,g_{0},g_{1},h):=\Lambda_{0}u$ з використанням оператора (3.6).

Згiдно з [53, розд. II, теорема 7] слiди

$$u^{(k)}_{t}(\cdot,0)\in H^{s-1-2k}(0,l)$$

означенi за замиканням для всiх цiлих чисел $k$, якi задовольняють умову $0\leq k<s/2-1/2$ (i лише для цих $k$). Скориставшись (3.1) i (3.2), виразимо цi слiди через функцiї $f(x,t)$ i $h(x)$ за рекурентною формулою

$$\begin{split}&u^{(0)}_{t}(x,0)=u(x,0)=h(x),\\ &u^{(k)}_{t}(x,0)=(u^{(k-1)}_{t}(x,0))^{\prime\prime}_{xx}+f^{(k-1)}_{t}(x,0)\\ &\mbox{для кожного}\;\,k\in\mathbb{Z}\;\,\mbox{такого, що}\;\,1\leq k<s/2-1/2.\end{split}$$ (3.8)

Окрiм того, означено слiди $g^{(k)}_{0}(0)$ i $g^{(k)}_{1}(0)$ для всiх $k\in\mathbb{Z}$ таких, що $0\leq k<s/2-3/4$ (i тiльки для цих $k$); це випливає з (3.7). Тому внаслiдок крайової умови Дiрiхле (3.3) виконуються рiвностi

$$g^{(k)}_{0}(0)=u^{(k)}_{t}(0,0)\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad g^{(k)}_{1}(0)=u^{(k)}_{t}(l,0)$$ (3.9)

для цих цiлих $k$. Правi частини рiвностей (3.9) означенi коректно, оскiльки функцiя $u^{(k)}_{t}(\cdot,0)\in H^{s-1-2k}(0,l)$ має слiди $u^{(k)}_{t}(0,0)$ i $u^{(k)}_{t}(l,0)$ за умови $s-3/2-2k>0$.

Тепер, пiдставивши спiввiдношення (3.8) у (3.9), отримуємо умови узгодження

$$\begin{gathered}g^{(k)}_{0}(0)=v_{k}(0)\;\;\mbox{\T2A\cyrii}\;\;g^{(k)}_{1}(0)=v_{k}(l)\\ \mbox{для вс\T2A\cyrii х}\;\,k\in\mathbb{Z}\;\,\mbox{таких, що}\;\,0\leq k<s/2-3/4.\end{gathered}$$ (3.10)

Тут функцiї $v_{k}$ означено за рекурентною формулою

$$\begin{split}&v_{0}(x)=h(x),\\ &v_{k}(x)=(v_{k-1}(x))^{\prime\prime}_{xx}+f^{(k-1)}_{t}(x,0)\\ \mbox{для кожного}&\;\,k\in\mathbb{Z}\;\,\mbox{такого, що}\;\,1\leq k<s/2-1/2.\end{split}$$ (3.11)

З огляду на (3.7) виконується включення

$$v_{k}\in H^{s-1-2k}(0,l)\;\;\mbox{для кожного}\;\;k\in\mathbb{Z}\cap[0,s/2-1/2).$$ (3.12)

Тому слiди $v_{k}(0)$ i $v_{k}(l)$ означенi, якщо $s-3/2-2k>0$. Отже, умови узгодження (3.10) сформульовано коректно.

Покладемо

$$E_{0}:=\{2r+3/2:1\leq r\in\mathbb{Z}\}.$$

Як бачимо, $E_{0}$ — множина всiх розривiв функцiї, яка дорiвнює числу умов узгодження (3.10) залежно вiд $s\geq 2$.

Вкажемо узагальненi соболєвськi простори, на яких параболiчна задача (3.1)–(3.3) породжує iзоморфiзми. Нехай $s>2$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Беремо простiр $H^{s,s/2;\varphi}(\Omega)$ як область визначення породженого iзоморфiзму. Отже, $H^{s,s/2;\varphi}(\Omega)$ є простором розв’язкiв цiєї задачi. Введемо простiр її правих частин, тобто область значень iзоморфiзму, яку позначаємо через $\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$. Вона є лiнiйним многовидом у гiльбертовому просторi

$$\widetilde{\mathcal{H}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}:=$$

$$:=H^{s-2,s/2-1;\varphi}(\Omega)\oplus(H^{s/2-1/4;\varphi}(0,\tau))^{2}\oplus H^{s-1;\varphi}(0,l).$$

Останнiй у соболєвському випадку $\varphi(\cdot)\equiv 1$ збiгається з простором, у який дiє оператор (3.6).

Гiльбертiв простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ означаємо по-рiзному у випадку, коли $s\notin E_{0}$, i у випадку, коли $s\in E_{0}$.

Розглянемо спочатку випадок, коли $s\notin E_{0}$. За означенням лiнiйний простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ складається з усiх векторiв

$$\bigl{(}f,g_{0},g_{1},h\bigr{)}\in\widetilde{\mathcal{H}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi},$$ (3.13)

якi задовольняють умови узгодження (3.10). Останнi сформульовано коректно для кожного вектора

$$\bigl{(}f,g_{0},g_{1},h\bigr{)}\in\widetilde{\mathcal{H}}_{0}^{s-2-\varepsilon,s/2-1-\varepsilon/2},$$

де число $\varepsilon>0$ достатньо мале. Тому цi умови мають сенс для будь-якого вектора (3.13) з огляду на неперервне вкладення

$$\widetilde{\mathcal{H}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}\hookrightarrow\widetilde{\mathcal{H}}_{0}^{s-2-\varepsilon,s/2-1-\varepsilon/2},$$ (3.14)

яке випливає з формул (1.11) i (1.12). Отже, лiнiйний простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ означено коректно. Надiляємо його скалярним добутком i нормою з гiльбертового простору $\widetilde{\mathcal{H}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$. Простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ є повним, тобто гiльбертовим. Це випливає з рiвностi

$$\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}=\widetilde{\mathcal{H}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}\cap\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2-\varepsilon,s/2-1-\varepsilon/2}.$$

Тут простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2-\varepsilon,s/2-1-\varepsilon/2}$ є повним, оскiльки диференцiальнi оператори та оператори слiдiв, використанi в умовах узгодження, обмеженi на вiдповiдних парах просторiв Соболєва. Тому простiр, записаний у правiй частинi цiєї рiвностi, є повним вiдносно суми норм у просторах, що є компонентами перетину. Ця сума еквiвалентна нормi у $\widetilde{\mathcal{H}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ на пiдставi (3.14). Таким чином, простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ є повним (вiдносно останньої норми).

Якщо $s\in E_{0}$, то гiльбертiв простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ означаємо за допомогою квадратичної iнтерполяцiї у такий спосiб:

$$\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}:=\bigl{[}\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2-\varepsilon,s/2-1-\varepsilon/2;\varphi},\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2+\varepsilon,s/2-1+\varepsilon/2;\varphi}\bigr{]}_{1/2}.$$ (3.15)

Тут число $\varepsilon\in(0,1/2)$ вибрано довiльно, а права частина рiвностi є результатом квадратичної iнтерполяцiї з числовим параметром $1/2$ (тобто iз степеневим параметром $\psi(r)\equiv r^{1/2}$). Гiльбертiв простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$, означений формулою (3.15), не залежить з точнiстю до еквiвалентностi норм вiд вибору числа $\varepsilon$ i неперервно вкладається у простiр $\widetilde{\mathcal{H}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$. Це покажемо у зауваженнi 3.2 наприкiнцi поточного пiдроздiлу.

Сформулюємо теорему про iзоморфiзми, породженi параболiчною початково-крайовою задачею (3.1)–(3.3).

Теорема 3.1.

Для довiльних дiйсного числа $s>2$ i функцiонального параметра $\varphi\in\nobreak\mathcal{M}$ вiдображення (3.5) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзму

$$\Lambda_{0}:H^{s,s/2;\varphi}(\Omega)\leftrightarrow\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}.$$ (3.16)

Зауважимо, що потреба означити простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ за формулою (3.15) у випадку, коли $s\in E_{0}$, зумовлена такою обставиною: якщо означити цей простiр у цьому випадку в той самий спосiб, що i для $s\notin E_{0}$, то висновок цiєї теореми буде хибним, принаймнi, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$. Це випливає з результату В. А. Солоннiкова [59, § 6, с. 186] (див. також [167, зауваження 6.4]).

Доведення сформульованої теореми (як i її версiї для крайових умов Неймана) дамо наприкiнцi цього пiдроздiлу.

Розглянемо тепер параболiчну задачу (3.1), (3.2), (3.4) (з крайовими умовами Неймана). Запишемо умови узгодження для її правих частин. Пов’яжемо з нею лiнiйне вiдображення:

$$u\mapsto\Lambda_{1}u:=(Au,u^{\prime}_{x}(0,\cdot),u^{\prime}_{x}(l,\cdot),u(\cdot,0)),\;\,\mbox{де}\;\,u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}).$$ (3.17)

Тут, нагадаємо, $u=u(x,t)$, а $u^{\prime}_{x}(0,\cdot)$ i $u^{\prime}_{x}(l,\cdot)$ позначають вiдповiдно функцiї $u^{\prime}_{x}(0,t)$ i $u^{\prime}_{x}(l,t)$ аргументу $t\in[0,\tau]$. Отже,

$$u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})\,\Longrightarrow\,\Lambda_{1}u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}[0,\tau])^{2}\times C^{\infty}[0,l].$$

Для довiльного дiйсного числа $s\geq 2$ це вiдображення продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до лiнiйного обмеженого оператора

$$\begin{split}\Lambda_{1}:\,H^{s,s/2}(\Omega)\rightarrow&H^{s-2,s/2-1}(\Omega)\\ &\oplus(H^{s/2-3/4}(0,\tau))^{2}\oplus H^{s-1}(0,l).\end{split}$$ (3.18)

Виберемо довiльно функцiю $u(x,t)$ з простору $H^{s,s/2}(\Omega)$ i означимо правi частини

$$f\in H^{s-2,s/2-1}(\Omega),\quad g_{0},g_{1}\in H^{s/2-3/4}(0,\tau)\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad h\in H^{s-1}(0,l)$$

розглянутої задачi за формулою $(f,g_{0},g_{1},h):=\Lambda_{1}u$, використовуючи оператор (3.18).

Тут (на вiдмiну вiд (3.7)) з включення $u\in H^{s,s/2}(\Omega)$ випливає, що функцiї $g_{0}(\cdot)=u^{\prime}_{x}(0,\cdot)$ i $g_{1}(\cdot)=u^{\prime}_{x}(l,\cdot)$ належать до простору $H^{s/2-3/4}(0,\tau)$ згiдно з [53, розд. II, теорема 7]. Отже, слiди $g^{(k)}_{0}(0)$ i $g^{(k)}_{1}(0)$ означено для всiх $k\in\mathbb{Z}$ таких, що $0\leq k<s/2-5/4$ (i лише для цих $k$). Цi слiди можна виразити через функцiю $u(x,t)$ та її похiднi за часом, а саме:

$$g^{(k)}_{0}(0)=(u^{(k)}_{t}(x,0))^{\prime}_{x}\big{|}_{x=0}\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad g^{(k)}_{1}(0)=(u^{(k)}_{t}(x,0))^{\prime}_{x}\big{|}_{x=l}.$$ (3.19)

Тут функцiя $u^{(k)}_{t}(x,0)$ змiнної $x\in(0,l)$ виражена через функцiї $f(x,t)$ i $h(x)$ за рекурентною формулою (3.8).

Пiдставивши (3.8) у правi частини рiвностей (3.19), отримаємо умови узгодження:

$$\begin{gathered}g^{(k)}_{0}(0)=(v_{k})^{\prime}_{x}(0)\;\;\mbox{\T2A\cyrii}\;\;g^{(k)}_{1}(0)=(v_{k})^{\prime}_{x}(l)\\ \mbox{для вс\T2A\cyrii х}\;\,k\in\mathbb{Z}\;\,\mbox{таких, що}\;\,0\leq k<s/2-5/4,\end{gathered}$$ (3.20)

де функцiї $v_{k}$ означено на iнтервалi $(0,l)$ за рекурентною формулою (3.11). З огляду на включення (3.12) правi частини рiвностей (3.20) означено, якщо $s-5/2-2k>0$. Отже, умови узгодження (3.20) сформульовано коректно. Звiсно, якщо $s\leq 5/2$, то умови узгодження для розглянутої задачi вiдсутнi.

Покладемо

$$E_{1}:=\{2r+1/2:1\leq r\in\mathbb{Z}\}.$$

Помiчаємо, що $E_{1}$ — множина всiх розривiв функцiї, яка дорiвнює числу умов узгодження (3.20) залежно вiд змiнної $s\geq 2$.

Перед тим як сформулювати версiю теореми 3.1 для параболiчної задачi (3.1), (3.2), (3.4), вкажемо гiльбертовi простори, на яких дiє iзоморфiзм, породжений задачею. Нехай $s>2$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Як i у випадку крайових умов Дiрiхле, беремо $H^{s,s/2;\varphi}(\Omega)$ як область визначення iзоморфiзму. Область значень iзоморфiзму позначаємо через $\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}$. Вона є лiнiйним многовидом у гiльбертовому просторi

$$\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}:=$$

$$:=H^{s-2,s/2-1;\varphi}(\Omega)\oplus(H^{s/2-3/4;\varphi}(0,\tau))^{2}\oplus H^{s-1;\varphi}(0,l).$$

У соболєвському випадку, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$, простiр $\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ збiгається з простором, в який дiє оператор (3.18).

Якщо $s\notin E_{1}$, то за означенням лiнiйний простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ складається з усiх векторiв

$$\bigl{(}f,g_{0},g_{1},h\bigr{)}\in\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi},$$

якi задовольняють умови узгодження (3.20). Це означення коректне, оскiльки умови узгодження мають сенс для довiльного вектора

$$\bigl{(}f,g_{0},g_{1},h\bigr{)}\in\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s-2-\varepsilon,s/2-1-\varepsilon/2},$$

де число $\varepsilon>0$ досить мале, та оскiльки виконується неперервне вкладення

$$\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}\hookrightarrow\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s-2-\varepsilon,s/2-1-\varepsilon/2}.$$

Останнє є наслiдком формул (1.11) i (1.12). Лiнiйний простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ надiляємо скалярним добутком i нормою з гiльбертового простору $\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}$. Простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ повний, тобто гiльбертiв, що доводиться так само, як повнота простору $\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$. Якщо $2\leq s<5/2$, то простори $\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ i $\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ збiгаються, оскiльки в цьому випадку умов узгодження нема.

Якщо $s\in E_{1}$, то покладаємо

$$\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}:=\bigl{[}\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2-\varepsilon,s/2-1-\varepsilon/2;\varphi},\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2+\varepsilon,s/2-1+\varepsilon/2;\varphi}\bigr{]}_{1/2},$$ (3.21)

де число $\varepsilon\in(0,1/2)$ вибираємо довiльно. Так означений гiльбертiв простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ не залежить з точнiстю до еквiвалентностi норм вiд вибору числа $\varepsilon$ i неперервно вкладається у простiр $\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}$, як буде показано в зауваженнi 3.2.

Сформулюємо теорему про iзоморфiзми для параболiчної початково-крайової задачi (3.1), (3.2), (3.4).

Теорема 3.2.

Для довiльних дiйсного числа $s>2$ i функцiонального параметра $\varphi\in\nobreak\mathcal{M}$ вiдображення (3.17) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзму

$$\Lambda_{1}:H^{s,s/2;\varphi}(\Omega)\leftrightarrow\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}.$$ (3.22)

Якщо означити простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ для $s\in E_{1}$ у той самий спосiб, що i для $s\notin E_{1}$, то висновок цiєї теореми буде хибним для $s\in E_{1}$ принаймнi, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$. Це випливає з результату В. А. Солоннiкова [59, § 6, c. 186].

У соболєвському випадку, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$, теореми 3.1 i 3.2 вiдомi. Вони є окремими випадками результату Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса [167, теорема 6.2], який стосується параболiчного диференцiального рiвняння довiльного парного порядку $2m$ за просторовими змiнними i першого порядку за часовою змiнною та нормальних крайових умов (до яких належать умови Дiрiхле i Неймана) й доведений за припущення, що $s+1/2\notin\mathbb{Z}$ i $s/(2m)+1/2\notin\mathbb{Z}$ (їх результат охоплює i граничний випадок $s=2$). Аналогiчна теорема для загальних $2b$-параболiчних початково-крайових задач у анiзотропних просторах Соболєва встановлена ранiше М. С. Аграновiчем та М. I. Вiшиком [1, теорема 12.1] за припущення, що $s/(2b)\in\mathbb{N}$. Його можна позбутися, як це випливає з результату М. В. Житарашу [11, теорема 9.1].

Ми виведемо теореми 3.1 i 3.2 зi згаданого результату Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса за допомогою квадратичної iнтерполяцiї з функцiональним параметром. Для цього встановимо деякi iнтерполяцiйнi формули для гiльбертових просторiв $\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s-2,s/2-1;\varphi}$, де $s\in(2,\infty)\setminus E_{0}$, i $\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}$, де $s\in(2,\infty)\setminus E_{1}$, якi є областями значень iзоморфiзмiв (3.16) i (3.22) вiдповiдно. Точки множини $E_{0}$ розбивають промiнь $(2,\infty)$ на iнтервали

$$J_{0,1}:=(2,\,7/2),\quad J_{0,r}:=(2r-1/2,\,2r+3/2),\;\;\mbox{де}\;\;2\leq r\in\mathbb{Z},$$

а точки множини $E_{1}$ — на iнтервали

$$J_{1,0}:=(2,5/2),\quad J_{1,r}:=(2r+1/2,\,2r+5/2),\;\;\mbox{де}\;\;1\leq r\in\mathbb{Z}.$$

Якщо $s$ належить до деякого $J_{0,r}$, то число умов узгодження (3.10) дорiвнює $2r$. Аналогiчно, якщо $s$ належить до деякого $J_{1,r}$, то число умов узгодження (3.20) також дорiвнює $2r$. Отже, промiнь $(2,\infty)$ розбито на iнтервали сталостi числа умов узгодження як функцiї аргументу $s$.

Лема 3.1.

Нехай $\lambda\in\{0,1\}$ i $r\in\mathbb{N}$. Припустимо, що $s_{0},s,s_{1}\in J_{\lambda,r}$, $s_{0}<s<s_{1}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Нехай iнтерполяцiйний параметр $\psi\in\mathcal{B}$ означено формулою (1.25). Тодi виконується така рiвнiсть просторiв з еквiвалентнiстю норм у них:

$$\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}=\bigl{[}\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1},\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{1}-2,s_{1}/2-1}\bigr{]}_{\psi}.$$ (3.23)

Доведення..

Нагадаємо, що $\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ i $\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{j}-2,s_{j}/2-1}$, де $\nobreak{j\in\{0,1\}}$, є пiдпросторами гiльбертових просторiв $\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ i $\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s_{j}-2,s_{j}/2-1}$ вiдповiдно. На пiдставi теорем 1.3, 1.7 i 1.11 виконуються такi рiвностi:

$$\bigl{[}\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1},\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s_{1}-2,s_{1}/2-1}\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=\bigl{[}H^{s_{0}-2,s_{0}/2-1}(\Omega),H^{s_{1}-2,s_{1}/2-1}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}\oplus$$

$$\quad\oplus\bigl{(}\bigl{[}H^{s_{0}-(2\lambda+1)/2,s_{0}/2-(2\lambda+1)/4}(0,\tau),$$

$$\qquad\quad\,H^{s_{1}-(2\lambda+1)/2,s_{1}/2-(2\lambda+1)/4}(0,\tau)\bigr{]}_{\psi}\bigr{)}^{2}\oplus$$

$$\quad\oplus\bigl{[}H^{s_{0}-1}(0,l),H^{s_{1}-1}(0,l)\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=H^{s-2,s/2-1;\varphi}(\Omega)\oplus(H^{s-(2\lambda+1)/2,s/2-(2\lambda+1)/4;\varphi}(0,\tau))^{2}\oplus$$

$$\qquad\qquad\qquad\qquad\;\oplus H^{s-1;\varphi}(0,l)=$$

$$=\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}.$$

Отже,

$$\bigl{[}\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1},\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s_{1}-2,s_{1}/2-1}\bigr{]}_{\psi}=\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}$$ (3.24)

з еквiвалентнiстю норм.

Виведемо потрiбну формулу (3.23) з рiвностi (3.24) за допомогою теореми 1.2 (тiєї її частини, яка стосується iнтерполяцiї пiдпросторiв). Для цього побудуємо лiнiйне вiдображення $P$, задане на $\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1}$ i таке, що $P$ є проєктором простору $\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s_{j}-2,s_{j}/2-1}$ на його пiдпростiр $\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{j}-2,s_{j}/2-1}$ для кожного $j\in\{0,\,1\}$. За наявностi такого вiдображення отримаємо потрiбну рiвнiсть (3.23), оскiльки

$$\bigl{[} \widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1},\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{1}-2,s_{1}/2-1}\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=\bigl{[}\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1},\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s_{1}-2,s_{1}/2-1}\bigr{]}_{\psi}\cap\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1}=$$

$$=\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}\cap\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1}=$$

$$=\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}$$

з огляду на теорему 1.2, формулу (3.24) та умови $s_{0},s\in J_{\lambda,r}$ i $s_{0}<s$. Зауважимо, що з цих умов випливає остання рiвнiсть, оскiльки елементи просторiв $\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1}$ i $\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ задовольняють однi й тi самi умови узгодження, а простiр $\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}$ неперервно вкладений у $\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1}$. Крiм того, пара просторiв $\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1}$ i $\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{1}-2,s_{1}/2-1}$ регулярна за теоремою 1.2 i, отже, права частина рiвностi (3.23) має сенс.

Побудуємо вказане вiдображення $P$. Розглянемо лiнiйне вiдображення

$$T:\{z_{0},\dots,z_{r-1}\}\mapsto w(t):=\sum_{k=0}^{r-1}\frac{z_{k}t^{k}}{k!},$$ (3.25)

де $z_{0},\dots,z_{r-1}\in\mathbb{C}$. Воно є обмеженим оператором на парi просторiв

$$T:\mathbb{C}^{r}\rightarrow H^{s;\varphi}(0,\tau)$$ (3.26)

для будь-яких $s\in\mathbb{R}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Якщо $w=T(z_{0},\dots,z_{r-1})$, то $w^{(k)}_{t}(0)=z_{k}$ для кожного номера $k\in\{0,\dots,r-1\}$.

Дослiдимо спочатку випадок, коли $\lambda=0$. Для кожного вектора

$$(f,g_{0},g_{1},h)\in\widetilde{\mathcal{H}}_{0}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1}$$

покладемо

$$\begin{split}&g^{*}_{0}=g_{0}+T\bigl{(}v_{0}(0)-g_{0}^{(0)}(0),\dots,v_{r-1}(0)-g_{0}^{(r-1)}(0)\bigr{)},\\ &g^{*}_{1}=g_{1}+T\bigl{(}v_{0}(l)-g_{1}^{(0)}(0),\dots,v_{r-1}(l)-g_{1}^{(r-1)}(0)\bigr{)}.\end{split}$$

Тут функцiї $v_{k}\in H^{s_{0}-1-2k}(0,l)$, де $k=0,\ldots,r-1$, означено за рекурентною формулою (3.11). Лiнiйне вiдображення

$$P:(f,g_{0},g_{1},h)\mapsto(f,g^{*}_{0},g^{*}_{1},h),\;\;\mbox{де}\;\;(f,g_{0},g_{1},h)\in\widetilde{\mathcal{H}}_{0}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1},$$

шукане. Справдi, його звуження на кожний простiр $\widetilde{\mathcal{H}}_{0}^{s_{j}-2,s_{j}/2-1}$, де $j\in\{0,\,1\}$, є обмеженим оператором на цьому просторi. Це випливає з обмеженостi оператора (3.26), розглянутого у випадку, коли $s=s_{j}-1/2$ i $\varphi(\cdot)=1$. Крiм того, якщо

$$(f,g_{0},g_{1},h)\in\widetilde{\mathcal{Q}}_{0}^{s_{j}-2,s_{j}/2-1},$$

то з огляду на умови узгодження (3.10) виконується рiвнiсть

$$P(f,g_{0},g_{1},h)=(f,g_{0},g_{1},h).$$

Дослiдимо тепер випадок, коли $\lambda=1$. Для будь-якого вектора

$$(f,g_{0},g_{1},h)\in\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1}$$

покладемо

$$\begin{split}&g^{*}_{0}=g_{0}+T\bigl{(}(v_{0})^{\prime}_{x}(0)-g_{0}^{(0)}(0),\dots,(v_{r-1})^{\prime}_{x}(0)-g_{0}^{(r-1)}(0)\bigr{)},\\ &g^{*}_{1}=g_{1}+T\bigl{(}(v_{0})^{\prime}_{x}(l)-g_{1}^{(0)}(0),\dots,(v_{r-1})^{\prime}_{x}(l)-g_{1}^{(r-1)}(0)\bigr{)}.\end{split}$$

Тут функцiї $v_{0},\ldots,v_{r-1}$ i вiдображення $T$ такi самi, як i у випадку $\lambda=0$. Як бачимо, лiнiйне вiдображення

$$P:(f,g_{0},g_{1},h)\mapsto(f,g^{*}_{0},g^{*}_{1},h),\;\;\mbox{де}\;\;(f,g_{0},g_{1},h)\in\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1},$$

є шуканим. ∎

Зауваження 3.1.

Якщо $\lambda=1$ i $r=0$, то висновок леми 3.1 залишається iстинним. Справдi, у цьому випадку виконуються рiвностi

$$\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}=\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s-2,s/2-1;\varphi}\;\;\,\mbox{\T2A\cyrii}\;\;\,\widetilde{\mathcal{Q}}_{1}^{s_{j}-2,s_{j}/2-1}=\widetilde{\mathcal{H}}_{1}^{s_{j}-2,s_{j}/2-1}$$

для кожного номера $j\in\{0,\,1\}$. Тому (3.23) збiгається з рiвнiстю (3.24). Звiсно, остання є правильною i в розглянутому випадку.

Доведення теорем 3.1 i 3.2.

Нехай $s>2$, $\varphi\in\mathcal{M}$ i $\lambda\in\{0,\,1\}$. Якщо $\lambda=0$ (або $\lambda=1$), то нашi мiркування стосуються теореми 3.1 (вiдповiдно, теореми 3.2). Спочатку дослiдимо випадок, коли $s\notin E_{\lambda}$. Тодi $s\in J_{\lambda,r}$ для деякого цiлого числа $r$. Виберемо числа $s_{0},s_{1}\in J_{\lambda,r}$ такi, що жодне з чисел $s_{0}$, $s_{0}/2$, $s_{1}$ чи $s_{1}/2$ не є напiвцiлим i виконуються нерiвностi $s_{0}<s<s_{1}$. Згiдно з результатом Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса [167, теорема 6.2] вiдображення

$$u\mapsto\Lambda_{\lambda}u,\;\;\mbox{де}\;\;u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}),$$ (3.27)

продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзму

$$\Lambda_{\lambda}:H^{s_{j},s_{j}/2}(\Omega)\leftrightarrow\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{j}-2,s_{j}/2-1}$$ (3.28)

для кожного номера $j\in\{0,1\}$. Нехай $\psi$ — iнтерполяцiйний параметр (1.25). Тодi звуження оператора (3.28), де $j=0$, на простiр

$$\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}/2}(\Omega),H^{s_{1},s_{1}/2}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}=H^{s,s/2;\varphi}(\Omega)$$

є iзоморфiзмом

$$\begin{split}\Lambda_{\lambda}:H^{s,s/2;\varphi}(\Omega)\leftrightarrow\bigl{[}&\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{0}-2,s_{0}/2-1},\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s_{1}-2,s_{1}/2-1}\bigr{]}_{\psi}=\\ &=\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}.\end{split}$$ (3.29)

Тут рiвностi просторiв виконуються разом з еквiвалентнiстю норм з огляду на теорему 1.11 i лему 3.1 (див. також зауваження 3.1). Оператор (3.29) є продовженням за неперервнiстю вiдображення (3.27), оскiльки множина $C^{\infty}(\overline{\Omega})$ щiльна в $H^{s,s/2;\varphi}(\Omega)$. Отже, у вказаному випадку теореми 3.1 i 3.2 доведено.

Дослiдимо тепер випадок, коли $s\in E_{\lambda}$. Виберемо довiльно число $\varepsilon\in(0,1/2)$. Оскiльки $s\pm\varepsilon\notin E_{\lambda}$ i $s-\varepsilon>2$, то виконуються iзоморфiзми

$$\Lambda_{\lambda}:H^{s\pm\varepsilon,(s\pm\varepsilon)/2;\varphi}(\Omega)\leftrightarrow\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s\pm\varepsilon-2,(s\pm\varepsilon)/2-1;\varphi}.$$

З них випливає, що вiдображення (3.27) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзму

$$\Lambda_{\lambda}\,: \bigl{[}H^{s-\varepsilon,(s-\varepsilon)/2;\varphi}(\Omega),H^{s+\varepsilon,(s+\varepsilon)/2;\varphi}(\Omega)\bigr{]}_{1/2}\leftrightarrow$$ (3.30)

$$\leftrightarrow\bigl{[}\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s-\varepsilon-2,(s-\varepsilon)/2-1;\varphi},\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s+\varepsilon-2,(s+\varepsilon)/2-1;\varphi}\bigr{]}_{1/2}=$$

$$=\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}.$$

Нагадаємо, що остання рiвнiсть є означенням простору $\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}$. Для завершення доведення потрiбно до (3.30) застосувати формулу

$$H^{s,s/2;\varphi}(\Omega)=\bigl{[}H^{s-\varepsilon,(s-\varepsilon)/2;\varphi}(\Omega),H^{s+\varepsilon,(s+\varepsilon)/2;\varphi}(\Omega)\bigr{]}_{1/2},$$

яка є окремим випадком формули (3.79). ∎

Зауваження 3.2.

Простори, означенi формулами (3.15) i (3.21), не залежать з точнiстю до еквiвалентностi норм вiд вибору числа $\varepsilon\in(0,1/2)$. Справдi, нехай $\lambda\in\{0,\,1\}$ i $s\in E_{\lambda}$; тодi за теоремами 3.1 i 3.2 виконуються iзоморфiзми

$$\Lambda_{\lambda}:H^{s,s/2;\varphi}(\Omega)\leftrightarrow\bigl{[}\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s-2-\varepsilon,s/2-1-\varepsilon/2;\varphi},\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s-2+\varepsilon,s/2-1+\varepsilon/2;\varphi}\bigr{]}_{1/2},$$

якщо $0<\varepsilon<1/2$. Це означає вказану незалежнiсть. Крiм того, виконується неперервне вкладення

$$\widetilde{\mathcal{Q}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}\hookrightarrow\widetilde{\mathcal{H}}_{\lambda}^{s-2,s/2-1;\varphi}.$$

Воно обґрунтовується так само, як i його аналог у зауваженнi 3.3, наведеному в наступному пiдроздiлi.

3.2 Неоднорiдна задача у прямокутнику

У цьому пiдроздiлi дослiджуємо загальну неоднорiдну початково-крайову задачу для $2b$-параболiчного диференцiального рiвняння, одновимiрного за просторовою змiнною. Буде показано, що ця задача породжує iзоморфiзми мiж вiдповiдними узагальненими просторами Соболєва, тобто є коректно розв’язною на парах цих просторiв.

Як i в попередньому пiдроздiлi, задаємо числа $l>0$ i $\tau>0$ та покладаємо $\Omega:=(0,l)\times(0,\tau)$. Розглядаємо у прямокутнику $\Omega$ лiнiйну параболiчну задачу, яка складається з диференцiального рiвняння

$$A(x,t,D_{x},\partial_{t})u(x,t)\equiv$$

$$\equiv\sum_{\alpha+2b\beta\leq 2m}a^{\alpha,\beta}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)=f(x,t),$$ (3.31)

$$\mbox{якщо}\;\,0<x<l\;\,\mbox{\T2A\cyrii}\;\,0<t<\tau,$$

крайових умов

$$B_{j,0}(t,D_{x},\partial_{t})u(x,t)\big{|}_{x=0}\equiv$$

$$\equiv\sum_{\alpha+2b\beta\leq m_{j}}b_{j,0}^{\alpha,\beta}(t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)\big{|}_{x=0}=g_{j,0}(t)\quad\mbox{\T2A\cyrii}$$ (3.32)

$$B_{j,1}(t,D_{x},\partial_{t})u(x,t)\big{|}_{x=l}\equiv$$

$$\equiv\sum_{\alpha+2b\beta\leq m_{j}}b_{j,1}^{\alpha,\beta}(t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)\big{|}_{x=l}=g_{j,1}(t),$$ (3.33)

$$\mbox{якщо}\;\,0<t<\tau,\;\,\mbox{де}\;\,j=1,\dots,m,$$

та початкових умов

$$\partial^{k}_{t}u(x,t)\big{|}_{t=0}=h_{k}(x),$$ (3.34)

$$\mbox{якщо}\;\,0<x<l,\;\,\mbox{де}\;\,k=0,\ldots,\varkappa-1.$$

Припущення щодо цiлих чисел $b$, $m$, $m_{j}$ i $\varkappa$ та коефiцiєнтiв диференцiальних виразiв $A:=A(x,t,D_{x},\partial_{t})$ i $B_{j,k}:=B_{j,k}(t,D_{x},\partial_{t})$ робимо такi самi, як i в п. 2.1. Отже, $m\geq b\geq 1$, $\varkappa:=m/b\in\mathbb{Z}$ i $m_{j}\geq 0$ та $a^{\alpha,\beta}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ i $b_{j,k}^{\alpha,\beta}\in\nobreak C^{\infty}[0,\tau]$, де $\overline{\Omega}:=[0,l]\times[0,\tau]$.

Нагадаємо, що початково-крайова задача (3.31)–(3.34) називається параболiчною в $\Omega$, якщо вона задовольняє умови 2.1–2.3, сформульованi у п. 2.1.

У третьому роздiлi покладаємо

$$\sigma_{0}:=\max\{2m,m_{1}+1,\dots,m_{m}+1\}$$ (3.35)

(на вiдмiну вiд другого роздiлу додатково не припускаємо, що $\sigma_{0}/2b\in\mathbb{Z}$). Якщо $m_{j}\leq 2m-1$ для кожного $j\in\{1,\ldots,m\}$, то $\sigma_{0}=2m$.

Пов’яжемо з параболiчною задачею (3.31)–(3.34) лiнiйне вiдображення

$$u\mapsto\Lambda u:=\bigl{(} Au,B_{1,0}u,B_{1,1}u,\ldots,B_{m,0}u,B_{m,1}u,$$ (3.36)

$$u(\cdot,0),\ldots,\partial^{\varkappa-1}_{t}u(\cdot,0)\bigr{)},\;\;\mbox{де}\;\;u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}).$$

Звiсно, тут $u(\cdot,0)$ i $\partial^{\varkappa-1}_{t}u(\cdot,0)$ позначають функцiї $u(x,0)$ i $\partial^{\varkappa-1}_{t}u(x,0)$ аргументу $x\in[0,l]$, де $u=u(x,t)$. Отже,

$$u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})\,\Longrightarrow\,\Lambda u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}[0,\tau])^{2m}\times(C^{\infty}[0,l])^{\varkappa}.$$

Нехай $s\geq\sigma_{0}$. Введемо гiльбертiв простiр

$$\begin{split}&\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b)}:=H^{s-2m,(s-2m)/(2b)}(\Omega)\oplus\\ &\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}\bigl{(}H^{(s-m_{j}-1/2)/(2b)}(0,\tau)\bigr{)}^{2}\oplus\bigoplus_{k=0}^{\varkappa-1}H^{s-2bk-b}(0,l).\end{split}$$

Вiдображення (3.36) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора

$$\Lambda:H^{s,s/(2b)}(\Omega)\rightarrow\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b)}.$$ (3.37)

Це випливає з [53, розд. I, лема 4 i розд. II, теореми 3 i 7]. Виберемо довiльно функцiю $u(x,t)$ з простору $H^{s,s/(2b)}(\Omega)$ i означимо правi частини дослiджуваної задачi за формулою

$$(f,g_{1,0},g_{1,1},...,g_{m,0},g_{m,1},h_{0},...,h_{\varkappa-1}):=\Lambda u$$

з використанням оператора (3.37). Отже,

$$f\in H^{s-2m,(s-2m)/(2b)}(\Omega),$$ (3.38)

$$g_{j,\lambda}\in H^{(s-m_{j}-1/2)/(2b)}(0,\tau)\;\;\mbox{\T2A\cyrii}$$

$$h_{k}\in H^{s-2bk-b}(0,l)$$

для будь-яких $j\in\{1,\dots,m\}$, $\lambda\in\{0,1\}$ i $k\in\{0,\dots,\varkappa-1\}$.

Функцiї (3.38) задовольняють природнi умови узгодження. Запишемо цi умови. Згiдно з [53, розд. II, теорема 7] означенi за замиканням слiди

$$\partial^{\,k}_{t}u(\cdot,0)\in H^{s-2bk-b}(0,l)$$

для всiх $k\in\mathbb{Z}$ таких, що $0\leq k<s/(2b)-1/2$ (i лише для цих номерiв $k$). Використовуючи параболiчне диференцiальне рiвняння (3.31) i початковi умови (3.34), виразимо цi слiди через функцiї $f$ i $h_{k}$.

Умова 2.1 параболiчностi у випадку, коли $\xi=0$ i $p=1$, означає, що коефiцiєнт $a^{0,\varkappa}(x,t)\neq 0$ для всiх $x\in[0,l]$ i $t\in[0,\tau]$. Тому параболiчне рiвняння (3.31) можна розв’язати вiдносно старшої похiдної $\partial^{\varkappa}_{t}u(x,t)$ за часом. Отже,

$$\begin{split}\partial^{\varkappa}_{t}u(x,t)&=\sum_{\begin{subarray}{c}\alpha+2b\beta\leq 2m,\\ \beta\leq\varkappa-1\end{subarray}}a_{0}^{\alpha,\beta}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)+\\ &+(a^{0,\varkappa}(x,t))^{-1}f(x,t),\end{split}$$ (3.39)

де $a_{0}^{\alpha,\beta}:=-a^{\alpha,\beta}/a^{0,\varkappa}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$.

З умов (3.34), рiвностi (3.39) та рiвностей, одержаних внаслiдок диференцiювання за змiнною $t$ рiвностi (3.39) $k-\varkappa$ разiв (при $\varkappa<k<s/(2b)-1/2$, якщо такi цiлi $k$ iснують) отримуємо для слiдiв $\partial^{\,k}_{t}u(x,0)$ таку рекурентну формулу:

$$\begin{split}&\partial^{\,k}_{t}u(x,0)=h_{k}(x),\quad\mbox{якщо}\quad 0\leq k\leq\varkappa-1,\\ &\partial^{\,k}_{t}u(x,0)=\\ &=\sum_{\begin{subarray}{c}\alpha+2b\beta\leq 2m\\ \beta\leq\varkappa-1\end{subarray}}\sum\limits_{q=0}^{k-\varkappa}\binom{k-\varkappa}{q}\partial^{\,k-\varkappa-q}_{t}a_{0}^{\alpha,\beta}(x,0)D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta+q}_{t}u(x,0)+\\ &\phantom{aaaaa}+\partial^{\,k-\varkappa}_{t}\bigl{(}(a^{0,\varkappa}(x,0))^{-1}f(x,0)\bigr{)},\quad\mbox{якщо}\quad k\geq\varkappa.\end{split}$$ (3.40)

У нiй цiле $k$ задовольняє умову $0\leq k<s/(2b)-1/2$, а рiвностi виконуються для майже всiх $x\in(0,l)$. Тут, як звичайно,

$$\binom{k-\varkappa}{q}:=\frac{(k-\varkappa)!}{q!\,(k-\varkappa-q)!}$$

є бiномним коефiцiєнтом.

Крiм того, згiдно з (3.38) для будь-яких $j\in\{1,\dots,m\}$ i $\lambda\in\nobreak\{0,1\}$ слiди $\partial^{\,k}_{t}g_{j,\lambda}(0)\in\mathbb{C}$ означенi для усiх $k\in\mathbb{Z}$ таких, що $0\leq k<(s-m_{j}-1/2-b)/(2b)$ (i тiльки для цих $k$). Цi слiди виражаються через функцiю $u(x,t)$ та її похiднi за часом за формулою

$$\partial^{k}_{t}g_{j,\lambda}(0) =\bigl{(}\partial^{k}_{t}B_{j,\lambda}u(x,t)\bigr{)}|_{t=0}=$$ (3.41)

$$=\sum_{\alpha+2b\beta\leq m_{j}}\sum_{q=0}^{k}\binom{k}{q}\partial^{\,k-q}_{t}b^{\alpha,\beta}_{j,\lambda}(0)D^{\alpha}_{x}\partial^{\,\beta+q}_{t}u(x,0),$$

де $x=0$, якщо $\lambda=0$, та $x=l$, якщо $\lambda=1$. Тут функцiї

$$u(x,0),\,\partial_{t}u(x,0),...,\,\partial^{\,[m_{j}/(2b)]+k}_{t}u(x,0)$$

аргументу $x\in(0,l)$ виражаються за рекурентною формулою (3.40) через функцiї $f(x,t)$ i $h_{0}(x)$,…, $h_{\varkappa-1}(x)$. Як звичайно, $[m_{j}/(2b)]$ — цiла частина числа $m_{j}/(2b)$.

Пiдставляючи (3.40) у праву частину формули (3.41), отримуємо умови узгодження

$$\begin{gathered}\partial^{\,k}_{t}g_{j,0}(t)|_{t=0}=B_{j,k,0}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]+k})(x)|_{x=0},\\ \partial^{\,k}_{t}g_{j,1}(t)|_{t=0}=B_{j,k,1}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]+k})(x)|_{x=l},\\ \mbox{де}\;\;j\in\{1,\dots,m\},\;\;k\in\mathbb{Z}\;\;\mbox{\T2A\cyrii}\;\;0\leq k<\frac{s-m_{j}-1/2-b}{2b}.\end{gathered}$$ (3.42)

Тут функцiї $v_{0}$, …, $v_{[m_{j}/(2b)]+k}$ для вказаних iндексiв $j$ i $k$ означено на iнтервалi $(0,l)$ за рекурентною формулою

$$\begin{split}&v_{\mu}(x):=h_{\mu}(x),\quad\mbox{якщо}\quad 0\leq\mu\leq\varkappa-1,\\ &v_{\mu}(x):=\\ &:=\sum_{\begin{subarray}{c}\alpha+2b\beta\leq 2m\\ \beta\leq\varkappa-1\end{subarray}}\sum\limits_{q=0}^{\mu-\varkappa}\binom{\mu-\varkappa}{q}\partial^{\,\mu-\varkappa-q}_{t}a_{0}^{\alpha,\beta}(x,0)\,D^{\alpha}_{x}v_{\beta+q}(x)+\\ &+\partial^{\,\mu-\varkappa}_{t}\bigl{(}(a^{0,\varkappa}(x,0))^{-1}f(x,0)\bigr{)},\quad\mbox{якщо}\quad\mu\geq\varkappa.\end{split}$$ (3.43)

Крiм того, поклали

$$\begin{split}&B_{j,k,\lambda}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]+k})(x):=\\ &:=\sum_{\alpha+2b\beta\leq m_{j}}\sum_{q=0}^{k}\binom{k}{q}\partial^{\,k-q}_{t}b^{\alpha,\beta}_{j,\lambda}(0)\bigl{(}D^{\alpha}_{x}v_{\beta+q}(x)\bigr{)}\end{split}$$

для майже всiх $x\in(0,l)$ i кожного $\lambda\in\{0,1\}$. Згiдно з (3.38) виконується включення

$$v_{\mu}\in H^{s-b-2b\mu}(0,l),\quad\mbox{якщо}\quad\mu\in\mathbb{Z}\cap[0,s/(2b)-1/2).$$ (3.44)

Правi частини рiвностей (3.42) означенi коректно. Справдi, кожна функцiя $D^{\alpha}_{x}v_{\beta+q}(x)$ належить до просторiв

$$H^{s-\alpha-b-2b(\beta+q)}(0,l)\hookrightarrow H^{s-m_{j}-2bk-b}(0,l)$$

завдяки (3.44). Тому слiди $\bigl{(}D^{\alpha}_{x}v_{\beta+q}(x)\bigr{)}\big{|}_{x=0}$ i $\bigl{(}D^{\alpha}_{x}v_{\beta+q}(x)\bigr{)}\big{|}_{x=l}$ означенi, якщо

$$s-m_{j}-2bk-b-\frac{1}{2}>0.$$

Число умов узгодження (3.42) є функцiєю аргументу $s\geq\sigma_{0}$. Вона розривна в точцi $s$ тодi i лише тодi, коли

$$\frac{s-m_{j}-1/2-b}{2b}\in\mathbb{Z}.$$

Отже,

$$E :=\{(2l+1)b+m_{j}+1/2:j,l\in\mathbb{Z},\,1\leq j\leq m,\,l\geq 0\}\cap$$ (3.45)

$$\cap(\sigma_{0},\infty)$$

є множиною всiх точок розриву цiєї функцiї. Якщо

$$s\leq\min\{m_{1},\ldots,m_{m}\}+b+\frac{1}{2},$$

то умов узгодження нема.

Наш основний результат для параболiчної задачi (3.31)–(3.34) полягає в тому, що лiнiйне вiдображення (3.36) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзму мiж вiдповiдними узагальненими соболєвськими просторами. Вкажемо їх. Нехай $s>\sigma_{0}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. У соболєвському випадку, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$, допускаємо також граничне значення $s=\sigma_{0}$. Беремо гiльбертiв простiр $H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)$ як область визначення iзоморфiзму. Область значень iзоморфiзму позначаємо через $\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$. Вона є лiнiйним многовидом у гiльбертовому просторi

$$\begin{split}&\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}:=\\ &:=H^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}\bigl{(}H^{(s-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}(0,\tau)\bigr{)}^{2}\oplus\\ &\oplus\bigoplus_{k=0}^{\varkappa-1}H^{s-2bk-b;\varphi}(0,l).\end{split}$$

Якщо $\varphi(\cdot)\equiv 1$, то вiн збiгається з простором, у який дiє оператор (3.37). Дамо означення простору $\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ окремо у випадках, коли $s\notin E$ i коли $s\in E$.

Розглянемо спочатку випадок, коли $s\notin E_{0}$. За означенням лiнiйний простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ складається з усiх векторiв

$$F =\bigl{(}f,g_{1,0},g_{1,1},...,g_{m,0},g_{m,1},h_{0},...,h_{\varkappa-1}\bigr{)}\in$$

$$\in\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi},$$

якi задовольняють умови узгодження (3.42). Для вказаних векторiв цi умови сформульованi коректно. Справдi, вони мають сенс для довiльного вектора

$$F\in\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m-\varepsilon,(s-2m-\varepsilon)/(2b)},$$

якщо число $\varepsilon>0$ достатньо мале. Крiм того, виконується неперервне вкладення

$$\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}\hookrightarrow\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m-\varepsilon,(s-2m-\varepsilon)/(2b)}$$ (3.46)

внаслiдок формул (1.11) i (1.12). (Звiсно, якщо $s=\sigma_{0}$ i $\varphi(\cdot)\equiv 1$, то цi мiркування не потрiбнi.)

Надiлимо лiнiйний простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ скалярним добутком i нормою з гiльбертового простору $\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$. Простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ повний, тобто гiльбертiв. Справдi, якщо число $\varepsilon>0$ достатньо мале, то

$$\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}=$$

$$=\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}\cap\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m-\varepsilon,(s-2m-\varepsilon)/(2b)}.$$

Простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m-\varepsilon,(s-2m-\varepsilon)/(2b)}$ повний, оскiльки диференцiальнi оператори та оператори слiдiв, що використовуються в умовах узгодження, є обмеженими на вiдповiдних парах просторiв Соболєва. Тому простiр, вказаний у правiй частинi цiєї рiвностi, є повним вiдносно суми норм у просторах, якi є компонентами перетину. Ця сума еквiвалентна нормi у просторi $\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ на пiдставi вкладення (3.46). Таким чином, простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ є повним (вiдносно останньої норми).

Якщо $s\in E$, то гiльбертiв простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ означаємо за iнтерполяцiйною формулою

$$\begin{split}&\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}:=\\ &:=\bigl{[}\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m-\varepsilon,(s-2m-\varepsilon)/(2b);\varphi},\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m+\varepsilon,(s-2m+\varepsilon)/(2b);\varphi}\bigr{]}_{1/2},\end{split}$$ (3.47)

де число $\varepsilon\in(0,1/2)$ вибрано довiльно. Так означений простiр не залежить з точнiстю до еквiвалентностi норм вiд вибору числа $\varepsilon$ i неперервно вкладається у простiр $\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$. Це обґрунтовується такими самими мiркуванням, якi наведено у зауваженнi 3.3 наприкiнцi наступного пiдроздiлу.

Сформулюємо основний результат цього пiдроздiлу — теорему про iзоморфiзми, породженi неоднорiдною параболiчною задачею (3.1)–(3.3).

Теорема 3.3.

Для довiльних дiйсного числа $s>\sigma_{0}$ i функцiонального параметра $\varphi\in\nobreak\mathcal{M}$ вiдображення (3.36) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзму

$$\Lambda:H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)\leftrightarrow\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}.$$ (3.48)

Ця теорема вiдома у соболєвському випадку, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$. У цьому випадку вона мiститься у результатi М. С. Аграновiча i М. I. Вiшика [1, теорема 12.1], доведеного за припущення, що $s/(2b)\in\mathbb{Z}$, та у пiзнiшому результатi М. В. Житарашу [11, теорема 9.1] (доведеного без цього припущення). Зазначенi результати охоплюють граничний випадок, коли $s=\sigma_{0}$. Виведемо теорему 3.3 для довiльного $\varphi\in\nobreak\mathcal{M}$ iз соболєвського випадку, використовуючи вказаний результат М. В. Житарашу i квадратичну iнтерполяцiю з функцiональним параметром.

Спочатку покажемо, що простiр $\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$, де $s\notin E$, є результатом квадратичної iнтерполяцiї його соболєвських аналогiв. Позначимо через $\{J_{r}:r\in\mathbb{N}\}$ набiр усiх зв’язних компонент множини $(\sigma_{0},\infty)\setminus E$. Кожна компонента $J_{r}$ є деяким скiнченним вiдкритим iнтервалом на промiнi $(\sigma_{0},\infty)$.

Лема 3.2.

Нехай $r\in\mathbb{N}$. Припустимо, що $s_{0},s,s_{1}\in J_{r}$, $\nobreak{s_{0}<s<s_{1}}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Означимо iнтерполяцiйний параметр $\psi\in\mathcal{B}$ за формулою (1.25). Тодi виконується така рiвнiсть просторiв з еквiвалентнiстю норм у них:

$$\begin{split}&\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}=\\ &=\bigl{[}\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}_{\psi}.\end{split}$$ (3.49)

Доведення..

На пiдставi теорем 1.3, 1.7 i 1.11 маємо такi рiвностi:

$$\bigl{[}\widetilde{\mathcal{H}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\widetilde{\mathcal{H}}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=\bigl{[}H^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}(\Omega),H^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}\oplus$$

$$\qquad\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}\biggl{(}\bigl{[}H^{(s_{0}-m_{j}-1/2)/(2b)}(0,\tau),H^{(s_{1}-m_{j}-1/2)/(2b)}(0,\tau)\bigr{]}_{\psi}\biggr{)}^{2}\oplus$$

$$\qquad\oplus\bigoplus_{k=0}^{\varkappa-1}\bigl{[}H^{s_{0}-2bk-b}(0,l),H^{s_{1}-2bk-b}(0,l)\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=H^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}\bigr{(}H^{(s-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}(0,\tau)\bigl{)}^{2}\oplus$$

$$\phantom{a}\qquad\qquad\qquad\qquad\qquad\;\;\,\oplus\bigoplus_{k=0}^{\varkappa-1}H^{s-2bk-b;\varphi}(0,l)=$$

$$=\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}.$$

Отже,

$$\bigl{[}\widetilde{\mathcal{H}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\widetilde{\mathcal{H}}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}_{\psi}=$$ (3.50)

$$=\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$$

з еквiвалентнiстю норм.

Виведемо потрiбну формулу (3.49) з рiвностi (3.50) за допомогою теореми 1.2. Для цього побудуємо лiнiйне вiдображення $P$, задане на $\widetilde{\mathcal{H}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}$ i таке, що $P$ є проєктором простору $\widetilde{\mathcal{H}}^{s_{j}-2m,(s_{j}-2m)/(2b)}$ на його пiдпростiр $\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{j}-2m,(s_{j}-2m)/(2b)}$ для кожного $j\in\{0,1\}$. Якщо таке вiдображення iснує, то за теоремою 1.2 пара

$$\bigl{[}\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}$$

є регулярною; отже, лiва частина рiвностi (3.49) має сенс. Крiм того,

$$\bigl{[}\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=\bigl{[}\widetilde{\mathcal{H}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\widetilde{\mathcal{H}}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}_{\psi}\cap$$

$$\quad\;\cap\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}=$$

$$=\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}\cap\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}=$$

$$=\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$$

на пiдставi зазначеної теореми i формули (3.50) та з огляду на умови $s_{0},s\in J_{r}$ i $s_{0}<s$. Остання рiвнiсть випливає з цих умов, оскiльки всi елементи просторiв

$$\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$$

задовольняють однi й тi самi умови узгодження та виконується неперервне вкладення

$$\widetilde{\mathcal{H}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}\hookrightarrow\widetilde{\mathcal{H}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}.$$

Побудуємо вказане вiдображення $P$. З огляду на умови узгодження (3.42) видiлимо множину

$$\biggl{\{}k\in\mathbb{Z}:0\leq k<\frac{s-m_{j}-1/2-b}{2b}\biggr{\}}$$ (3.51)

для кожного $j\in\{1,\dots,m\}$. Вона не залежить вiд $s\in J_{r}$. Позначимо через $q_{r,j}^{\star}$ число її елементiв i покладемо $q_{r,j}:=q_{r,j}^{\star}-1$ для зручностi.

Для довiльного вектора

$$F :=(f,g_{1,0},g_{1,1},...,g_{m,0},g_{m,1},h_{0},...,h_{\varkappa-1})\in$$

$$\in\widetilde{\mathcal{H}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}$$

покладемо

$$g^{*}_{j,\lambda}:=g_{j,\lambda},\quad\mbox{якщо}\quad q_{r,j}=-1;$$ (3.52)

$$g^{*}_{j,\lambda}:=g_{j,\lambda}+T(z_{j,0,\lambda},\dots,z_{j,q_{r,j},\lambda}),\quad\mbox{якщо}\quad q_{r,j}\geq 0,$$

де $j\in\{1,\dots,m\}$ i $\lambda\in\{0,1\}$. Тут

$$z_{j,0,\lambda}:=B_{j,0,\lambda}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]})(p_{\lambda})-g_{j,\lambda}(0),$$

$$\dots$$

$$z_{j,q_{r,j},\lambda}:=B_{j,q_{r,j},\lambda}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]+q_{r,j}})(p_{\lambda})-\partial_{t}^{q_{r,j}}g_{j,\lambda}(0),$$

де $p_{\lambda}=0$, якщо $\lambda=0$, i $p_{\lambda}=l$, якщо $\lambda=1$, а функцiї $v_{\mu}$ означенi за рекурентною формулою (3.43) i $T$ — вiдображення (3.25), в якому замiсть $r$ беремо $q_{r,j}^{\star}$. Лiнiйне вiдображення

$$P :(f,g_{1,0},g_{1,1},...,g_{m,0},g_{m,1},h_{0},...,h_{\varkappa-1})\mapsto$$

$$\mapsto(f,g^{*}_{1,0},g^{*}_{1,1},...,g^{*}_{m,0},g^{*}_{m,1},h_{0},...,h_{\varkappa-1}),$$

означене на всiх векторах $F\in\widetilde{\mathcal{H}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}$, є шуканим. Справдi, його звуження на кожний простiр $\widetilde{\mathcal{H}}^{s_{j}-2m,(s_{j}-2m)/(2b)}$, де $j\in\{0,1\}$, є обмеженим оператором на ньому, що випливає з (3.26). Крiм того, якщо $F\in\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{j}-2m,(s_{j}-2m)/(2b)}$, то $PF=F$ завдяки умовам узгодження (3.42). ∎

Доведення теореми 3.3..

Нехай $s>\sigma_{0}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Спочатку дослiдимо випадок, коли $s\notin E$. Тодi $s\in J_{r}$ для деякого $r\in\mathbb{Z}$. Виберемо числа $s_{0},s_{1}\in J_{r}$ такi, що $s_{0}<s<s_{1}$, $s_{j}+1/2\notin\mathbb{Z}$ i $s_{j}/(2b)+1/2\notin\mathbb{Z}$ для кожного номера $j\in\{0,1\}$. Згiдно з результатом М. В. Житарашу [11, теорема 9.1] вiдображення (3.36) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзмiв

$$\Lambda:H^{s_{j},s_{j}/(2b)}(\Omega)\leftrightarrow\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{j}-2m,(s_{j}-2m)/(2b)},$$ (3.53)

де $j\in\{0,1\}$. Означимо iнтерполяцiйний параметр $\psi$ за формулою (1.25). Застосувавши до операторiв (3.53) квадратичну iнтерполяцiю з функцiональним параметром $\psi$, отримаємо iзоморфiзм

$$\Lambda :H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)\leftrightarrow$$ (3.54)

$$\leftrightarrow\bigl{[}\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\widetilde{\mathcal{Q}}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}_{\psi}=$$

$$\quad\;\;=\widetilde{\mathcal{Q}}^{{s-2m,(s-2m)/(2b)};\varphi}.$$

При цьому скористалися теоремою 1.11 i лемою 3.2. Оператор (3.54) є продовженням за неперервнiстю вiдображення (3.36), оскiльки множина $C^{\infty}(\overline{\Omega})$ щiльна у просторi $H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)$. У вказаному випадку теорему 3.3 доведено.

Розглянемо тепер випадок, коли $s\in E$. Виберемо довiльно число $\varepsilon\in(0,1/2)$. Оскiльки $s\pm\varepsilon\notin E$ i $s-\varepsilon>\sigma_{0}$, то виконуються iзоморфiзми

$$\Lambda:H^{s\pm\varepsilon,(s\pm\varepsilon)/(2b);\varphi}(\Omega)\leftrightarrow\widetilde{\mathcal{Q}}^{s\pm\varepsilon-2m,(s\pm\varepsilon-2m)/(2b);\varphi}.$$ (3.55)

Застосувавши до операторiв (3.55) квадратичну iнтерполяцiю з числовим параметром $1/2$, отримаємо iзоморфiзм

$$\Lambda:\bigl{[}H^{s-\varepsilon,(s-\varepsilon)/(2b);\varphi}(\Omega),H^{s+\varepsilon,(s+\varepsilon)/(2b);\varphi}(\Omega)\bigr{]}_{1/2}\leftrightarrow$$ (3.56)

$$\leftrightarrow\bigl{[}\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-\varepsilon-2m,(s-\varepsilon-2m)/(2b);\varphi},\widetilde{\mathcal{Q}}^{s+\varepsilon-2m,(s+\varepsilon-2m)/(2b);\varphi}\bigr{]}_{1/2}=$$

$$\quad\;\;=\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}.$$

Нагадаємо, що остання рiвнiсть є означенням. Областю визначення оператора (3.56) є простiр $H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)$ згiдно з лемою 3.4, доведеною у наступному пiдроздiлi. (Її доведення не використовує результати цього пiдроздiлу i залишається правильним у випадку, коли $\Omega$ — прямокутник.) Отже, оператор (3.56) є продовженням за неперервнiстю вiдображення (3.36). У розглянутому випадку теорему 3.3 також доведено. ∎

3.3 Неоднорiдна задача у цилiндрi

У цьому пiдроздiлi дослiджуємо загальну багатовимiрну неоднорiдну початково-крайову задачу для $2b$-параболiчного диференцiального рiвняння, заданого у цилiндрi. Головний результат пiдроздiлу — теорема про iзоморфiзми, породженi дослiджуваною задачею на парах узагальнених соболєвських просторiв.

Нехай цiле число $n\geq 2$. Як i в п. 2.2, розглядаємо вiдкритий багатовимiрний цилiндр $\Omega:=G\times(0,\tau)$, де $G$ — довiльна обмежена область в $\mathbb{R}^{n}$ з нескiнченно гладкою межею $\Gamma$, а $\tau$ — довiльне додатне число. Нагадаємо, що $S:=\Gamma\times(0,\tau)$, $\overline{\Omega}=\overline{G}\times[0,\tau]$ i $\overline{S}=\Gamma\times[0,\tau]$.

У цилiндрi $\Omega$ задано параболiчну початково-крайову задачу, яка складається з диференцiального рiвняння

$$A(x,t,D_{x},\partial_{t})u(x,t)\equiv$$ (3.57)

$$\equiv\sum_{|\alpha|+2b\beta\leq 2m}a^{\alpha,\beta}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)=f(x,t),$$

$$\mbox{якщо}\;\,x\in G\;\,\mbox{\T2A\cyrii}\;\,0<t<\tau,$$

$m$ крайових умов

$$B_{j}(x,t,D_{x},\partial_{t})u(x,t)\big{|}_{S}\equiv$$ (3.58)

$$\equiv\sum_{|\alpha|+2b\beta\leq m_{j}}b_{j}^{\alpha,\beta}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)\big{|}_{S}=g_{j}(x,t),$$

$$\mbox{якщо}\;\,x\in\Gamma\;\,\mbox{\T2A\cyrii}\;\,0<t<\tau,\;\,\mbox{де}\;\,j=1,\dots,m,$$

i $\varkappa$ початкових умов

$$\partial^{k}_{t}u(x,t)\big{|}_{t=0}=h_{k}(x),$$ (3.59)

$$\mbox{якщо}\;\,x\in G,\;\,\mbox{де}\;\,k=0,\ldots,\varkappa-1.$$

Тут цiлi числа $b$, $m$, $m_{j}$ i $\varkappa$ такi самi, як i в попередньому пiдроздiлi, тобто $m\geq b\geq 1$, $\varkappa=m/b\in\mathbb{Z}$ i кожне $m_{j}\geq 0$. Стосовно коефiцiєнтiв лiнiйних диференцiальних виразiв $A:=A(x,t,D_{x},\partial_{t})$ i $B_{j}:=B_{j}(x,t,D_{x},\partial_{t})$ припускаємо, що $a^{\alpha,\beta}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ i $b_{j}^{\alpha,\beta}\in C^{\infty}(\overline{S})$ для усiх допустимих значень мультиiндексу $\alpha=(\alpha_{1},\ldots,\alpha_{n})$ i скалярного iндексу $\beta$.

Нагадаємо, що початково-крайова задача (3.57)–(3.59) називається параболiчною у цилiндрi $\Omega$, якщо вона задовольняє умови 2.4 i 2.5, сформульованi у п. 2.2.

Пов’яжемо з нею лiнiйне вiдображення

$$\begin{gathered}u\mapsto\Lambda u:=\bigl{(}Au,B_{1}u,\ldots,B_{m}u,u\!\upharpoonright\!\overline{G},\ldots,(\partial^{\varkappa-1}_{t}u)\!\upharpoonright\!\overline{G}\bigr{)},\\ \mbox{де}\;\,u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}).\end{gathered}$$ (3.60)

Нехай $s\geq\sigma_{0}$ (нагадаємо, що натуральне число $\sigma_{0}$ означене формулою (3.35)). Введемо гiльбертiв простiр

$$\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b)}:=H^{s-2m,(s-2m)/(2b)}(\Omega)\oplus$$ (3.61)

$$\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}H^{s-m_{j}-1/2,(s-m_{j}-1/2)/(2b)}(S)\oplus\bigoplus_{k=0}^{\varkappa-1}H^{s-2bk-b}(G).$$

Вiдображення (3.60) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора

$$\Lambda:H^{s,s/(2b)}(\Omega)\rightarrow\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b)}.$$ (3.62)

Це є наслiдком вiдомих властивостей диференцiальних операторiв i операторiв слiдiв у анiзотропних просторах Соболєва (див. [53, розд. I, лема 4 i розд. II, теореми 3 i 7]). Виберемо довiльно функцiю $u(x,t)$ з простору $H^{s,s/(2b)}(\Omega)$ i означимо правi частини параболiчної задачi за формулою

$$(f,g_{1},...,g_{m},h_{0},...,h_{\varkappa-1}):=\Lambda u,$$

використовуючи оператор (3.62). Таким чином,

$$\begin{split}&f\in H^{s-2m,(s-2m)/(2b)}(\Omega),\\ &g_{j}\in H^{s-m_{j}-1/2,(s-m_{j}-1/2)/(2b)}(S),\\ &h_{k}\in H^{s-2bk-b}(G)\end{split}$$ (3.63)

для довiльних $j\in\{1,\dots,m\}$ i $k\in\{0,\dots,\varkappa-1\}$.

Функцiї (3.63) задовольняють умови узгодження, якi полягають у тому, що похiднi $\partial^{\,k}_{t}u(x,0)=\partial^{k}_{t}u(x,t)\big{|}_{t=0}$, якi можна виразити через $f$ i $h_{k}$ за допомогою параболiчного рiвняння (3.57) i початкових умов (3.59), задовольняють крайовi умови (3.58) та спiввiдношення, що утворюються внаслiдок диференцiювання крайових умов за змiнною $t$ (див., наприклад, [1, § 11] або [30, розд. 4, § 5]). Запишемо цi умови узгодження.

Згiдно з [53, розд. II, теорема 7], слiди $\partial^{\,k}_{t}u(\cdot,0)\in H^{s-2bk-b}(G)$ означенi коректно (за замиканням) для всiх $k\in\mathbb{Z}$ таких, що $\nobreak{0\leq k<s/(2b)-1/2}$ (i лише для цих $k$). Умова 2.4 параболiчностi, розглянута у випадку, коли $\xi=0$ i $p=1$, означає, що $a^{(0,\ldots,0),\varkappa}(x,t)\neq 0$ для всiх $x\in\overline{G}$ i $t\in[0,\tau]$. Тому параболiчне рiвняння (2.13) можна розв’язати вiдносно $\partial^{\varkappa}_{t}u(x,t)$, тобто записати

$$\begin{split}\partial^{\varkappa}_{t}u(x,t)&=\sum_{\begin{subarray}{c}|\alpha|+2b\beta\leq 2m,\\ \beta\leq\varkappa-1\end{subarray}}a_{0}^{\alpha,\beta}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u(x,t)+\\ &+(a^{(0,\ldots,0),\varkappa}(x,t))^{-1}f(x,t),\end{split}$$ (3.64)

де $a_{0}^{\alpha,\beta}:=-a^{\alpha,\beta}/a^{(0,\ldots,0),\varkappa}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$.

Нехай цiле число $k$ таке, що $0\leq k<s/(2b)-1/2$. З початкових умов (3.59), рiвностi (3.64) та рiвностей, одержаних диференцiюванням її за часовою змiнною $k-\varkappa$ разiв (де $\varkappa<k<s/(2b)-1/2$, якщо такi $k$ iснують) отримуємо для слiдiв $\partial^{\,k}_{t}u(x,0)$ рекурентну формулу

$$\begin{split}&\partial^{k}_{t}u(x,0)=h_{k}(x),\quad\mbox{якщо}\quad 0\leq k\leq\varkappa-1,\\ &\partial^{k}_{t}u(x,0)=\\ &=\!\sum_{\begin{subarray}{c}|\alpha|+2b\beta\leq 2m\\ \beta\leq\varkappa-1\end{subarray}}\sum\limits_{q=0}^{k-\varkappa}\!\binom{k-\varkappa}{q}\partial^{k-\varkappa-q}_{t}a_{0}^{\alpha,\beta}(x,0)D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta+q}_{t}u(x,0)+\\ &\phantom{aaaaa}+\partial^{k-\varkappa}_{t}\bigl{(}(a^{(0,\ldots,0),\varkappa}(x,0))^{-1}f(x,0)\bigr{)},\quad\mbox{якщо}\quad k\geq\varkappa.\end{split}$$ (3.65)

Цi рiвностi виконуються для майже всiх $x\in G$, а частиннi похiднi розумiються у сенсi теорiї розподiлiв.

Для кожного $j\in\{1,\dots,m\}$ згiдно з [53, розд. II, теорема 7] означенi за замиканням слiди

$$\partial^{\,k}_{t}g_{j}(\cdot,0)\in H^{s-m_{j}-1/2-2bk-b}(\Gamma)$$

для всiх цiлих чисел $k$ таких, що

$$0\leq k<\frac{s-m_{j}-1/2-b}{2b}$$

(i тiльки цих $k$). Цi слiди виражаються через функцiю $u(x,t)$ та її похiднi за часом у такий спосiб:

$$\partial^{k}_{t}g_{j}(x,0) =\bigl{(}\partial^{k}_{t}B_{j}u(x,t)\bigr{)}\big{|}_{t=0}=$$ (3.66)

$$=\!\sum_{|\alpha|+2b\beta\leq m_{j}}\sum_{q=0}^{k}\!\binom{k}{q}\!\partial^{k-q}_{t}b^{\alpha,\beta}_{j}(x,0)D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta+q}_{t}u(x,0)$$

для майже всiх $x\in\Gamma$. Тут функцiї

$$u(x,0),\partial_{t}u(x,0),\ldots,\partial^{\,[m_{j}/(2b)]+k}_{t}u(x,0)$$

аргументу $x\in G$ виражаються через функцiї $f(x,t)$ i $h_{k}(x)$ за рекурентною формулою (3.65).

Пiдставляючи (3.65) у праву частину формули (3.66), отримуємо умови узгодження:

$$\begin{gathered}\partial^{\,k}_{t}g_{j}\!\upharpoonright\!\Gamma=B_{j,k}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]+k})\!\upharpoonright\!\Gamma,\\ \mbox{де}\;\;j\in\{1,\dots,m\},\;\;k\in\mathbb{Z}\;\;\mbox{\T2A\cyrii}\;\;0\leq k<\frac{s-m_{j}-1/2-b}{2b}.\end{gathered}$$ (3.67)

Тут функцiї $v_{0}$,…, $v_{[m_{j}/(2b)]+k}$ для вказаних $j$ i $k$ означенi за рекурентною формулою

$$\begin{split}&v_{\mu}(x):=h_{\mu}(x),\quad\mbox{якщо}\quad 0\leq\mu\leq\varkappa-1,\\ &v_{\mu}(x):=\\ &:=\sum_{\begin{subarray}{c}|\alpha|+2b\beta\leq 2m\\ \beta\leq\varkappa-1\end{subarray}}\sum\limits_{q=0}^{\mu-\varkappa}\binom{\mu-\varkappa}{q}\partial^{\,\mu-\varkappa-q}_{t}a_{0}^{\alpha,\beta}(x,0)\,D^{\alpha}_{x}v_{\beta+q}(x)+\\ &+\partial^{\,\mu-\varkappa}_{t}\bigl{(}(a^{(0,\ldots,0),\varkappa}(x,0))^{-1}f(x,0)\bigr{)},\quad\mbox{якщо}\quad\mu\geq\varkappa.\end{split}$$ (3.68)

Крiм того, поклали

$$B_{j,k}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]+k})(x):=$$ (3.69)

$$:=\sum_{|\alpha|+2b\beta\leq m_{j}}\sum_{q=0}^{k}\binom{k}{q}\partial^{\,k-q}_{t}b^{\alpha,\beta}_{j}(x,0)D^{\alpha}_{x}v_{\beta+q}(x)$$

для майже всiх $x\in G$. Згiдно з (3.63) виконується включення

$$v_{\mu}\in H^{s-b-2bk}(G),\quad\mbox{якщо}\quad\mu\in\mathbb{Z}\cap[0,s/(2b)-1/2\bigr{)}.$$

Права частина рiвностi, записаної в (3.67), має сенс, оскiльки

$$B_{j,k}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]+k})\in H^{s-m_{j}-2bk-b}(G),$$

тому слiд

$$B_{j,k}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]+k})\!\upharpoonright\!\Gamma\in H^{s-m_{j}-2bk-b-1/2}(\Gamma)$$ (3.70)

означений за замиканням, якщо є додатним iндекс останнього простору.

Число умов узгодження (3.67) є функцiєю аргументу $s\geq\sigma_{0}$. Її точки розриву утворюють множину $E$, означену за формулою (3.45).

Вкажемо узагальненi соболєвськi простори, мiж якими дiє iзоморфiзм, породжений параболiчною задачею (3.57)–(3.59). Нехай $s>\sigma_{0}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Якщо $\varphi(\cdot)\equiv 1$, допускаємо також значення $s=\sigma_{0}$. Областю визначення iзоморфiзму є гiльбертiв простiр $H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)$, а областю значень — деякий лiнiйний многовид $\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ у гiльбертовому просторi

$$\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi} :=H^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}(\Omega)\oplus$$

$$\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}H^{s-m_{j}-1/2,(s-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}(S)\oplus$$

$$\oplus\bigoplus_{k=0}^{\varkappa-1}H^{s-2bk-b;\varphi}(G).$$

Останнiй збiгається з простором, у який дiє оператор (3.62), якщо $\varphi(\cdot)\equiv 1$. Означаючи гiльбертiв простiр $\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$, слiд розглянути окремо два випадки $s\notin E$ i $s\in E$ (як i в попередньому пiдроздiлi).

Нехай спочатку $s\notin E$. За означенням лiнiйний простiр $\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ складається з усiх векторiв

$$F=\bigl{(}f,g_{1},\dots,g_{m},h_{0},\dots,h_{\varkappa-1}\bigr{)}\in\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi},$$ (3.71)

якi задовольняють умови узгодження (3.67). Цi умови сформульованi коректно для будь-якого вектора

$$F\in\mathcal{H}^{s-2m-\varepsilon,(s-2m-\varepsilon)/(2b)},$$

де число $\varepsilon>0$ достатньо мале. Отже, вони мають сенс i для довiльного вектора (3.71) завдяки неперервному вкладенню

$$\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}\hookrightarrow\mathcal{H}^{s-2m-\varepsilon,(s-2m-\varepsilon)/(2b)}.$$ (3.72)

Воно випливає iз формул (1.11) i (1.12). (Якщо $s=\sigma_{0}$ i $\varphi(\cdot)\equiv 1$, то цi мiркування зайвi.)

Надiлимо лiнiйний простiр $\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ скалярним добутком i нормою з гiльбертового простору $\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$. Простiр $\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ є повним, тобто гiльбертовим. Це обґрунтовується така само, як i повнота простору $\widetilde{\mathcal{Q}}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ у попередньому пiдроздiлi.

Нехай тепер $s\in E$. У цьому випадку покладаємо

$$\begin{split}&\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}:=\\ &:=\bigl{[}\mathcal{Q}^{s-2m-\varepsilon,(s-2m-\varepsilon)/(2b);\varphi},\mathcal{Q}^{s-2m+\varepsilon,(s-2m+\varepsilon)/(2b);\varphi}\bigr{]}_{1/2}.\end{split}$$ (3.73)

Тут число $\varepsilon\in(0,1/2)$ вибрано довiльно. Так означений гiльбертiв простiр $\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ не залежить з точнiстю до еквiвалентностi норм вiд вибору числа $\varepsilon$ i неперервно вкладається у простiр $\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$. Це буде показано у зауваженнi 3.3 наприкiнцi цього пiдроздiлу.

Сформулюємо головний результат пiдроздiлу.

Теорема 3.4.

Для довiльного дiйсного числа $s>\sigma_{0}$ i функцiонального параметра $\varphi\in\nobreak\mathcal{M}$ вiдображення (3.60) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзму

$$\Lambda:H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)\leftrightarrow\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}.$$ (3.74)

Ця теорема вiдома для анiзотропних соболєвських просторiв, тобто коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$. У цьому випадку її довели М. С. Аграновiч i М. I. Вiшик [1, теорема 12.1] за умови, що $s,s/(2b)\in\mathbb{Z}$. Ця умова була знята у випадку $b=1$ i нормальних крайових умов у монографiї Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса [167, теорема 6.2], а в загальному випадку — у статтi М. В. Житарашу [11, теорема 9.1]. Цi результати охоплюють граничний випадок, коли $s=\sigma_{0}$. Ми доведемо теорему 3.4 для довiльного $\varphi\in\nobreak\mathcal{M}$ за допомогою вказаного результату М. В. Житарашу i квадратичної iнтерполяцiї. Зауважимо, що у зазначених працях використано iншу форму умов узгодження, еквiвалентну (3.67). Її обговоримо одразу пiсля доведення теореми 3.4.

Щодо областi значень iзоморфiзму (3.74) зауважимо таке: потреба означати простiр $\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ у рiзнi способи у випадку, коли $s\in E$, i у випадку, коли $s\notin E$, зумовлена такою обставиною [167, зауваження 6.4]: якщо означити вказаний простiр для $s\in E$ у той самий спосiб, що i для $s\notin E$, то висновок теореми 3.4 буде хибним для $s\in E$ принаймнi, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$. Для рiвняння теплопровiдностi i крайових умов Дiрiхле i Неймана це показано В. А. Солоннiковим [59, § 6, c. 186]. Звiсно, це зауваження стосується i теореми 3.3.

Спочатку доведемо версiю леми 3.2 для гiльбертового простору $\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$. Як i в п. 3.2, $\{J_{l}:l\in\mathbb{N}\}$ — набiр усiх зв’язних компонент множини $(\sigma_{0},\infty)\setminus E$.

Лема 3.3.

Нехай $l\in\mathbb{N}$. Припустимо, що $s_{0},s,s_{1}\in J_{l}$, $\nobreak{s_{0}<s<s_{1}}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Означимо iнтерполяцiйний параметр $\psi\in\mathcal{B}$ за формулою (1.25). Тодi виконується така рiвнiсть просторiв з еквiвалентнiстю норм у них:

$$\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}=$$ (3.75)

$$=\bigl{[}\mathcal{Q}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\mathcal{Q}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}_{\psi}.$$

Доведення.

Скориставшись теоремами 1.3, 1.7 i 1.11, отримаємо такi рiвностi:

$$\bigl{[}\mathcal{H}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\mathcal{H}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=\bigl{[}H^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}(\Omega),H^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}\oplus$$

$$\quad\;\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}\bigl{[}H^{s_{0}-m_{j}-1/2,\,(s_{0}-m_{j}-1/2)/(2b)}(S),$$

$$\qquad\qquad\;\,H^{s_{1}-m_{j}-1/2,\,(s_{1}-m_{j}-1/2)/(2b)}(S)\bigr{]}_{\psi}\oplus$$

$$\qquad\oplus\bigoplus_{k=0}^{\varkappa-1}\bigl{[}H^{s_{0}-2bk-b}(G),H^{s_{1}-2bk-b}(G)\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=H^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}H^{s-m_{j}-1/2,(s-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}(S)\oplus$$

$$\phantom{}\qquad\qquad\qquad\qquad\qquad\quad\;\oplus\bigoplus_{k=0}^{\varkappa-1}H^{s-2bk-b;\varphi}(G)=$$

$$=\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}.$$

Отже,

$$\bigl{[}\mathcal{H}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\mathcal{H}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}_{\psi}=$$ (3.76)

$$=\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$$

з еквiвалентнiстю норм.

Виведемо потрiбну формулу (3.75) з щойно отриманої рiвностi (3.76) за допомогою теореми 1.2. Для цього побудуємо лiнiйне вiдображення $P$, задане на $\mathcal{H}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}$ i таке, що $P$ є проєктором кожного простору $\mathcal{H}^{s_{j}-2m,(s_{j}-2m)/(2b)}$, де $j\in\{0,1\}$, на його пiдпростiр $\mathcal{Q}^{s_{j}-2m,(s_{j}-2m)/(2b)}$. Якщо таке вiдображення iснує, то на пiдставi теореми 1.2 i формули (3.76) отримаємо рiвностi

$$\bigl{[}\mathcal{Q}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\mathcal{Q}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}_{\psi}=$$

$$=\bigl{[}\mathcal{H}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\mathcal{H}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}_{\psi}\cap$$

$$\quad\;\cap\mathcal{Q}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}=$$

$$=\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}\cap\mathcal{Q}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}=$$

$$=\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi},$$

тобто формулу (3.75). Тут остання рiвнiсть правильна, оскiльки $s,s_{0}\in J_{l}$ i тому усi елементи пiдпросторiв

$$\mathcal{Q}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$$

задовольняють однi й тi самi умови узгодження i до того ж виконується неперервне вкладення

$$\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}\hookrightarrow\mathcal{H}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}.$$

Зазначимо також, що пара

$$\bigl{[}\mathcal{Q}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\mathcal{Q}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}$$

є регулярною за теоремою 1.2; отже, права частина рiвностi (3.75) має сенс.

Побудуємо вказане вiдображення $P$. Для кожного номера $\nobreak{j\in\{1,\dots,m\}}$ розглянемо множину (3.51). З умов узгодження (3.67) випливає, що вона не залежить вiд $s\in J_{l}$. Нехай $\nobreak{q_{l,j}:=q_{l,j}^{\star}-1}$, де $q_{l,j}^{\star}$ — число її елементiв.

Для довiльного вектора

$$F:=\bigl{(}f,g_{1},\dots,g_{m},h_{0},\dots,h_{\varkappa-1}\bigr{)}\in\mathcal{H}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)}$$ (3.77)

покладемо

$$\left\{\begin{array}[]{ll}g^{*}_{j}:=g_{j},&\hbox{якщо}\quad q_{l,j}=-1,\\ g^{*}_{j}:=g_{j}+T(w_{j,0},\dots,w_{j,q_{l,j}}),&\hbox{якщо}\quad q_{l,j}\geq 0,\end{array}\right.$$ (3.78)

де $j\in\{1,\dots,m\}$. Тут

$$w_{j,0} :=B_{j,0}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]})\!\upharpoonright\!\Gamma-g_{j}\!\upharpoonright\!\Gamma,$$

$$\dots$$

$$w_{j,q_{l,j}} :=B_{j,q_{l,j}}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]+q_{l,j}})\!\upharpoonright\!\Gamma-\partial_{t}^{q_{l,j}}g_{j}\!\upharpoonright\!\Gamma,$$

де функцiї $v_{\mu}$ i диференцiальнi оператори $B_{j,k}$ означенi формулами (3.68) i (3.69), а $T$ — лiнiйний оператор з теореми 1.12, де беремо $r=q_{l,j}^{\star}$.

Лiнiйне вiдображення

$$P:\bigl{(}f,g_{1},\dots,g_{m},h_{0},\dots,h_{\varkappa-1}\bigr{)}\mapsto\bigl{(}f,g^{*}_{1},\dots,g^{*}_{m},h_{0},\dots,h_{\varkappa-1}\bigr{)},$$

задане на всiх векторах (3.77), є шуканим. Справдi, його звуження на кожний простiр $\mathcal{H}^{s_{j}-2m,(s_{j}-2m)/(2b)}$, де $j\in\{0,1\}$, є обмеженим оператором на ньому, що випливає з (3.70) i (1.72). Ми використовуємо обмеженiсть оператора (1.72), узявши $r=q_{l,j}^{\star}$, $s=s_{j}-m_{j}-1/2$ i $\varphi(\cdot)\equiv 1$ в теоремi 1.12; при цьому умова $s>2br-b$ виконується, оскiльки

$$q_{l,j}^{\star}<\frac{s_{j}-m_{j}-1/2-b}{2b}+1.$$

Крiм того, з означення оператора $P$ i умов узгодження (3.67) випливає, що $PF\in\mathcal{Q}^{s_{j}-2m,(s_{j}-2m)/(2b)}$ для будь-якого вектора $F\in\mathcal{H}^{s_{j}-2m,(s_{j}-2m)/(2b)}$. Справдi, цi умови для вектора

$$PF=(f,g^{*}_{1},\dots,g^{*}_{m},h_{0},\dots,h_{\varkappa-1})$$

набувають вигляду

$$\partial^{k}_{t}g_{j}^{*}\!\upharpoonright\!\Gamma=B_{j,k}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]+k})\!\upharpoonright\!\Gamma$$

для всiх iндексiв $j$ i $k$, вказаних у (3.67). Але

$$\partial^{k}_{t}g_{j}^{*}\!\upharpoonright\!\Gamma= \partial^{k}_{t}g_{j}\!\upharpoonright\!\Gamma+\partial^{k}_{t}T(w_{j,0},\dots,w_{j,q_{l,j}})\!\upharpoonright\!\Gamma=$$

$$= \partial^{k}_{t}g_{j}\!\upharpoonright\!\Gamma+w_{j,k}=B_{j,k}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]+k})\!\upharpoonright\!\Gamma,$$

якщо $q_{l,j}\geq 0$. Якщо $q_{l,j}=-1$, то нема тих умов узгодження, якi мiстять $g_{j}$. Таким чином, вектор $PF$ задовольняє умови узгодження (3.67), тобто належить до $\mathcal{Q}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b)}$. Нарештi, $PF=F$ для довiльного вектора $F\in\mathcal{Q}^{s_{j}-2m,(s_{j}-2m)/(2b)}$, оскiльки вiн задовольняє умови (3.67), з яких випливає, що всi $w_{j,k}=0$, тобто $g_{1}^{*}=g_{1}$,…, $g_{m}^{*}=g_{m}$. ∎

Лема 3.3 вiдiграватиме ключову роль у доведеннi теореми 3.4 у випадку, коли $s\notin E$. У противному випадку знадобиться такий результат:

Лема 3.4.

Нехай $s,\varepsilon\in\mathbb{R}$, $s>\varepsilon>0$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Тодi виконується така рiвнiсть просторiв з еквiвалентнiстю норм у них:

$$H^{s,s/(2b);\varphi}(W)=$$ (3.79)

$$=\bigl{[}H^{s-\varepsilon,(s-\varepsilon)/(2b);\varphi}(W),H^{s+\varepsilon,(s+\varepsilon)/(2b);\varphi}(W)\bigr{]}_{1/2},$$

де $W:=\Omega$ або $W:=S$.

Доведення.

Виберемо число $\delta>0$ таке, що $s-\varepsilon-\delta>0$. За теоремою 1.11 маємо рiвностi

$$H^{s-\varepsilon,(s-\varepsilon)/(2b);\varphi}(W)=$$

$$=\bigl{[}H^{s-\varepsilon-\delta,(s-\varepsilon-\delta)/(2b)}(W),H^{s+\varepsilon+\delta,(s+\varepsilon+\delta)/(2b)}(W)\bigr{]}_{\chi}$$

та

$$H^{s+\varepsilon,(s+\varepsilon)/(2b);\varphi}(W)=$$

$$=\bigl{[}H^{s-\varepsilon-\delta,(s-\varepsilon-\delta)/(2b)}(W),H^{s+\varepsilon+\delta,(s+\varepsilon+\delta)/(2b)}(W)\bigr{]}_{\eta}.$$

Тут iнтерполяцiйнi параметри $\chi$ i $\eta$ означено формулами

$$\begin{split}&\chi(r):=r^{\delta/(2\varepsilon+2\delta)}\varphi(r^{1/(2\varepsilon+2\delta)}),\\ &\eta(r):=r^{(2\varepsilon+\delta)/(2\varepsilon+2\delta)}\varphi(r^{1/(2\varepsilon+2\delta)}),\end{split}$$

якщо $r\geq 1$, i $\chi(r)=\eta(r):=1$, якщо $0<r<1$. Тому на пiдставi теорем 1.4 i 1.11 маємо рiвностi

$$\bigl{[}H^{s-\varepsilon,(s-\varepsilon)/(2b);\varphi}(W),H^{s+\varepsilon,(s+\varepsilon)/(2b);\varphi}(W)\bigr{]}_{1/2}=$$

$$=\Bigl{[}\bigl{[}H^{s-\varepsilon-\delta,(s-\varepsilon-\delta)/(2b)}(W),H^{s+\varepsilon+\delta,(s+\varepsilon+\delta)/(2b)}(W)\bigr{]}_{\chi},$$

$$\quad\;\;\;\bigl{[}H^{s-\varepsilon-\delta,(s-\varepsilon-\delta)/(2b)}(W),H^{s+\varepsilon+\delta,(s+\varepsilon+\delta)/(2b)}(W)\bigr{]}_{\eta}\Bigr{]}_{1/2}=$$

$$=\bigl{[}H^{s-\varepsilon-\delta,(s-\varepsilon-\delta)/(2b)}(W),H^{s+\varepsilon+\delta,(s+\varepsilon+\delta)/(2b)}(W)\bigr{]}_{\omega}=$$

$$=H^{s,s/(2b);\varphi}(W).$$

Тут iнтерполяцiйний параметр $\omega$ означено формулами

$$\omega(r):=\chi(r)(\eta(r)/\chi(r))^{1/2}=r^{1/2}\varphi(r^{1/(2\varepsilon+2\delta)}),\;\;\mbox{якщо}\;\;r\geq 1,$$

i $\omega(r):=1$, якщо $0<r<1$. Стосовно застосування теореми 1.11 зауважимо, що iнтерполяцiйний параметр $\omega$ дорiвнює правiй частинi рiвностi (1.25), якщо покласти у нiй $s_{0}:=s-\varepsilon-\delta$ i $s_{1}:=s+\varepsilon+\delta$. Потрiбну формулу (3.79) доведено. ∎

Буде корисною також версiя леми 3.4 для гiльбертового простору $\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$.

Лема 3.5.

Нехай $s\in\mathbb{R}$, $\varepsilon>0$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Припустимо, що $s-\varepsilon>\sigma_{0}$. Тодi виконується така рiвнiсть просторiв з еквiвалентнiстю норм у них:

$$\begin{split}&\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}=\\ &=\bigl{[}\mathcal{H}^{s-2m-\varepsilon,(s-2m-\varepsilon)/(2b);\varphi},\mathcal{H}^{s-2m+\varepsilon,(s-2m+\varepsilon)/(2b);\varphi}\bigr{]}_{1/2}.\end{split}$$ (3.80)

Доведення.

Ця рiвнiсть випливає з твердження 1.3, формули (3.79) та її аналога для iзотропних просторiв $H^{\sigma;\varphi}(G)$, де $\sigma>0$. Останнiй доводиться так само як i формула (3.79) (див. також [204, лема 4.3]). Справдi,

$$\bigl{[}\mathcal{H}^{s-\varepsilon-2m,(s-\varepsilon-2m)/(2b);\varphi},\mathcal{H}^{s+\varepsilon-2m,(s+\varepsilon-2m)/(2b);\varphi}\bigr{]}_{1/2}=$$

$$=\bigl{[}H^{s-2m-\varepsilon,(s-2m-\varepsilon)/(2b);\varphi}(\Omega),H^{s-2m+\varepsilon,(s-2m+\varepsilon)/(2b);\varphi}(\Omega)\bigr{]}_{1/2}\oplus$$

$$\quad\;\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}\bigl{[}H^{s-m_{j}-1/2-\varepsilon,\,(s-m_{j}-1/2-\varepsilon)/(2b);\varphi}(S),$$

$$\qquad\qquad\;\;H^{s-m_{j}-1/2+\varepsilon,\,(s-m_{j}-1/2+\varepsilon)/(2b);\varphi}(S)\bigr{]}_{1/2}\oplus$$

$$\quad\;\oplus\bigoplus_{k=0}^{\varkappa-1}\bigl{[}H^{s-2bk-b-\varepsilon;\varphi}(G),H^{s-2bk-b+\varepsilon;\varphi}(G)\bigr{]}_{1/2}=$$

$$=H^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{m}H^{s-m_{j}-1/2,(s-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}(S)\oplus$$

$$\qquad\qquad\qquad\qquad\qquad\quad\,\,\oplus\bigoplus_{k=0}^{\varkappa-1}H^{s-2bk-b;\varphi}(G)=$$

$$=\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi},$$

тобто виконується рiвнiсть (3.80). ∎

Доведення теореми 3.4..

Нехай $s>\sigma_{0}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Дослiдимо спочатку випадок, коли $s\notin E$. Тодi $s\in J_{l}$ для деякого $l\in\mathbb{N}$. Виберемо числа $s_{0},s_{1}\in J_{l}$ такi, що $s_{0}<s<s_{1}$, $s_{j}+1/2\notin\mathbb{Z}$ i $s_{j}/(2b)+1/2\notin\mathbb{Z}$ для будь-якого номера $j\in\{0,1\}$. Згiдно з результатом М. В. Житарашу [11, теорема 9.1], вiдображення (3.60) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до iзоморфiзмiв

$$\Lambda:H^{s_{j},s_{j}/(2b)}(\Omega)\leftrightarrow\mathcal{Q}^{s_{j}-2m,(s_{j}-2m)/(2b)},$$

де $j\in\{0,1\}$ (див. також монографiю [112, теорема 5.7]). Застосувавши до них квадратичну iнтерполяцiю з функцiональним параметром $\psi$, означеним за формулою (1.25), отримаємо iзоморфiзм

$$\Lambda :H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)=\bigl{[}H^{s_{0},s_{0}/(2b)}(\Omega),H^{s_{1},s_{1}/(2b)}(\Omega)\bigr{]}_{\psi}\leftrightarrow$$ (3.81)

$$\leftrightarrow\bigl{[}\mathcal{Q}^{s_{0}-2m,(s_{0}-2m)/(2b)},\mathcal{Q}^{s_{1}-2m,(s_{1}-2m)/(2b)}\bigr{]}_{\psi}=$$

$$\quad\;\;=\mathcal{Q}^{{s-2m,(s-2m)/(2b)};\varphi}.$$

Тут рiвностi просторiв виконуються з еквiвалентнiстю норм у них завдяки теоремi 1.11 i лемi 3.3. Оператор (3.81) є продовженням за неперервнiстю вiдображення (3.60), оскiльки множина $C^{\infty}(\overline{\Omega})$ щiльна у просторi $H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)$. У розглянутому випадку теорему 3.4 доведено.

Дослiдимо тепер випадок, коли $s\in E$. Виберемо довiльно число $\varepsilon\in(0,1/2)$. Оскiльки $s\pm\varepsilon\notin E$ i $s-\varepsilon>\sigma_{0}$, то за щойно доведеним виконуються iзоморфiзми

$$\Lambda:H^{s\pm\varepsilon,(s\pm\varepsilon)/(2b);\varphi}(\Omega)\leftrightarrow\mathcal{Q}^{s\pm\varepsilon-2m,(s\pm\varepsilon-2m)/(2b);\varphi}.$$

Застосувавши до них квадратичну iнтерполяцiю з числовим параметром $1/2$, отримаємо потрiбний iзоморфiзм

$$\Lambda:H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)=$$ (3.82)

$$\quad\;=\bigl{[}H^{s-\varepsilon,(s-\varepsilon)/(2b);\varphi}(\Omega),H^{s+\varepsilon,(s+\varepsilon)/(2b);\varphi}(\Omega)\bigr{]}_{1/2}\leftrightarrow$$

$$\leftrightarrow\bigl{[}\mathcal{Q}^{s-\varepsilon-2m,(s-\varepsilon-2m)/(2b);\varphi},\mathcal{Q}^{s+\varepsilon-2m,(s+\varepsilon-2m)/(2b);\varphi}\bigr{]}_{1/2}=$$

$$\quad\;\;=\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}.$$

Тут перша рiвнiсть виконується за лемою 3.4, а друга — за означенням простору $\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ у випадку, коли $s\in E$. Отже, теорему доведено i у цьому випадку. ∎

Повторимо, що це доведення спирається на результат М. В. Житарашу [11, теорема 9.1], наведений також в [112, Теорема 5.7]. У ньому використано iншу (менш явну) форму умов узгодження, введену в [1, § 11]. Нагадаємо її та покажемо, що вона еквiвалентна умовам (3.67).

Нехай $s\geq\sigma_{0}$, $s\notin E$ i $s/(2b)+1/2\notin\mathbb{Z}$. Вектор

$$F:=\bigl{(}f,g_{1},...,g_{m},h_{0},...,h_{\varkappa-1}\bigr{)}\in\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b)}$$ (3.83)

задовольняє умови узгодження в сенсi [1, § 11], якщо iснує функцiя $v=v(x,t)$ з простору $H^{s,s/(2b)}(\Omega)$ така, що

$$f-Av\in H^{s-2m,(s-2m)/(2b)}_{+}(\Omega),$$ (3.84)

$$g_{j}-B_{j}v\in H^{s-m_{j}-1/2,(s-m_{j}-1/2)/(2b)}_{+}(S)$$ (3.85)

$$\mbox{для кожного}\quad j\in\{1,\dots,m\},$$

$$h_{k}=\partial^{k}_{t}v\big{|}_{t=0}\quad\mbox{для кожного}\quad k\in\{0,\dots,\varkappa-1\}.$$ (3.86)

(Помiтимо, що обмеження, накладенi на $s_{j}$ на початку доведення теореми 3.4 i спричиненi використанням леми 3.3 у цьому доведеннi, є дещо сильнiшими, нiж щойно зробленi припущення стосовно $s$.)

Доведемо, що набiр цих умов узгодження еквiвалентний (3.67) для кожного вектора (3.83). Скориставшись лемою 1.1, запишемо умову (3.84) в еквiвалентнiй формi:

$$\begin{gathered}\partial^{l}_{t}(f-Av)(x,0)=0\;\;\mbox{для майже вс\T2A\cyrii х}\;\;x\in G,\\ \mbox{де}\;\;l\in\mathbb{Z}\;\;\mbox{\T2A\cyrii}\;\;0\leq l<\frac{s-2m}{2b}-\frac{1}{2},\end{gathered}$$ (3.87)

а умову (3.85) в еквiвалентнiй формi:

$$\begin{gathered}\partial^{k}_{t}(g_{j}-B_{j}v)(x,0)=0\;\;\mbox{для майже вс\T2A\cyrii х}\;\;x\in\Gamma,\\ \mbox{де}\;\;j\in\{1,\dots,m\},\;\;k\in\mathbb{Z}\;\;\mbox{\T2A\cyrii}\;\;0\leq k<\frac{s-m_{j}-1/2}{2b}-\frac{1}{2}.\end{gathered}$$ (3.88)

Набiр умов (3.86) i (3.87) еквiвалентний спiввiдношенням (3.68), де $0\leq\mu<s/(2b)-1/2$, якщо покладемо

$$\begin{gathered}v_{\mu}(x)=\partial^{\mu}_{t}v(x,0)\;\;\mbox{для майже вс\T2A\cyrii х}\;\;x\in G,\\ \mbox{де}\;\;\mu\in\mathbb{Z}\;\;\mbox{\T2A\cyrii}\;\;0\leq\mu<\frac{s}{2b}-\frac{1}{2}.\end{gathered}$$ (3.89)

Справдi, (3.87) еквiвалентно набору таких умов:

$$\partial^{\mu-\varkappa}_{t}\frac{f-Av}{a^{(0,\ldots,0),\varkappa}}(x,0)=0\;\;\mbox{для майже вс\T2A\cyrii х}\;\;x\in G,$$

$$\mbox{де}\;\mu\in\mathbb{Z}\;\;\mbox{\T2A\cyrii}\;\;\varkappa\leq\mu<\frac{s}{2b}-\frac{1}{2}.$$

За останньої умови на цiле $\mu$ виконується рiвнiсть

$$-\partial^{\mu-\varkappa}_{t}\frac{Av}{a^{(0,\ldots,0),\varkappa}}(x,0)=$$

$$=\sum_{|\alpha|+2b\beta\leq 2m}\,\sum\limits_{q=0}^{\mu-\varkappa}\binom{\mu-\varkappa}{q}(\partial^{\mu-\varkappa-q}_{t}a_{0}^{\alpha,\beta})(x,0)\,D^{\alpha}_{x}v_{\beta+q}(x)$$

для майже всiх $x\in G$. Тут функцiя $v_{\mu}$ присутня лише у доданку, для якого $\nobreak{\alpha=(0,\ldots,0)}$, $\beta=\varkappa$ i $q=\mu-\varkappa$, причому вiн дорiвнює $-v_{\mu}$. Отже,

$$v_{\mu}(x) =\partial^{\mu-\varkappa}_{t}\frac{Av}{a^{(0,\ldots,0),\varkappa}}(x,0)+$$

$$+\sum_{\begin{subarray}{c}|\alpha|+2b\beta\leq 2m\\ \beta\leq\varkappa-1\end{subarray}}\,\sum\limits_{q=0}^{\mu-\varkappa}\binom{\mu-\varkappa}{q}\partial^{\mu-\varkappa-q}_{t}a_{0}^{\alpha,\beta}(x,0)\,D^{\alpha}_{x}v_{\beta+q}(x).$$

Звiдси випливає, що набiр умов (3.86) i (3.87) еквiвалентний спiввiдношенням (3.68), де $\varkappa\leq\mu<s/(2b)-1/2$.

Припустимо тепер, що вектор (3.83) задовольняє умови узгодження (3.67), в яких $v_{\mu}$ i $B_{j,k}$ означенi формулами (3.68) i (3.69). Маємо вектор

$$(v_{0},...,v_{r})\in\bigoplus_{k=0}^{r}H^{s-2bk-b}(G),$$

де $r:=[s/(2b)-1/2]$. Як вiдомо [53, розд. 2, теорема 10], iснує функцiя $v\in H^{s,s/(2b)}(\Omega)$, яка задовольняє (3.89). З цього факту та з формул (3.58) i (3.69) випливає, що

$$\begin{gathered}\partial^{k}_{t}B_{j}v\big{|}_{t=0}=B_{j,k}(v_{0},\dots,v_{[m_{j}/(2b)]+k})\;\;\mbox{на}\;\;G,\\ \mbox{де}\;\;j\in\{1,\dots,m\}\;\;k\in\mathbb{Z}\;\;\mbox{\T2A\cyrii}\;\;0\leq k<\frac{s-m_{j}-1/2-b}{2b}.\end{gathered}$$ (3.90)

Отже, з умов (3.67) випливає (3.88). Крiм того, як показано вище, з формули (3.68) випливають спiввiдношення (3.86) i (3.87). Таким чином, вектор (3.83) задовольняє умови (3.84)–(3.86).

Зворотно, припустимо, що вектор (3.83) задовольняє умови (3.84)–(3.86) для деякої функцiї $v\in H^{s,s/(2b)}(\Omega)$. Звiдси випливають спiввiдношення (3.68) i (3.88) за умови, що функцiї $v_{\mu}$ означенi формулою (3.89). Тодi умови узгодження (3.67) є наслiдками цих спiввiдношень з огляду на (3.90).

Зауваження 3.3.

Нехай $s\in E$. Простiр $\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$, означений формулою (3.73), не залежить з точнiстю до еквiвалентностi норм вiд вибору числа $\varepsilon\in(0,1/2)$. Справдi, за теоремою 3.4 виконується iзоморфiзм

$$\begin{split}\Lambda&:H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)\leftrightarrow\\ &\leftrightarrow\bigl{[}\mathcal{Q}^{s-\varepsilon-2m,(s-\varepsilon-2m)/(2b);\varphi},\mathcal{Q}^{s+\varepsilon-2m,(s+\varepsilon-2m)/(2b);\varphi}\bigr{]}_{1/2},\end{split}$$

якщо $0<\varepsilon<1/2$. Це означає вказану незалежнiсть. Крiм того, простiр $\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$ є неперервно вкладеним у простiр $\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$. Справдi, для кожного $\varepsilon\in(0,1/2)$ виконуються неперервнi вкладення

$$\mathcal{Q}^{s\mp\varepsilon-2m,(s\mp\varepsilon-2m)/(2b);\varphi}\hookrightarrow\mathcal{H}^{s\mp\varepsilon-2m,(s\mp\varepsilon-2m)/(2b);\varphi}$$

з урахуванням включень $s\mp\varepsilon\in(\sigma_{0},\infty)\setminus E$ i означення просторiв, що стоять лiворуч у цих вкладеннях. Звiдси на пiдставi формул (3.73) i (3.80) робимо висновок, що оператор вкладення є неперервним на парi просторiв

$$\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}.$$

3.4 Регулярнiсть узагальнених розв’язкiв

Розглянемо застосування теореми 3.4 про iзоморфiзми, породженi параболiчною задачею (3.57)–(3.59), до дослiдження регулярностi її узагальненого розв’язку. Дамо його означення.

Нехай правi частини $f$, $g_{j}$ i $h_{k}$ вказаної задачi є довiльними розподiлами на $\Omega$, $S$ i $G$ вiдповiдно. Функцiю $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}(\Omega)$ називаємо узагальненим розв’язком цiєї задачi, якщо

$$\Lambda u=(f,g_{1},\dots,g_{m},h_{0},\dots,h_{\varkappa-1}),$$ (3.91)

де $\Lambda$ — обмежений оператор (3.62), розглянутий у випадку, коли $s=\sigma_{0}$. З рiвностi (3.91) випливає, що

$$(f,g_{1},\dots,g_{m},h_{0},\dots,h_{\varkappa-1})\in\mathcal{Q}^{\sigma_{0}-2m,(\sigma_{0}-2m)/(2b)}.$$ (3.92)

Згiдно з [11, теорема 9.1] параболiчна задача (3.57)–(3.59) має єдиний узагальнений розв’язок $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}(\Omega)$ для кожного вектора (3.92) .

Негайним наслiдком теореми 3.4 є така властивiсть:

Наслiдок 3.1.

Припустимо, що функцiя $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком параболiчної задачi (3.57)–(3.59), правi частини якої задовольняють умову

$$(f,g_{1},\dots,g_{m},h_{0},\dots,h_{\varkappa-1})\in\mathcal{Q}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}$$

для деяких $s>\sigma_{0}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Тодi $u\in H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)$.

Сформулюємо локальну версiю цього результату. Нехай $U$ — вiдкрита множина в $\mathbb{R}^{n+1}$ така, що $\nobreak{\Omega_{0}:=U\cap\Omega\neq\varnothing}$ i $U\cap\Gamma=\varnothing$. Покладемо $\Omega^{\prime}:=U\cap\partial\overline{\Omega}$, $S_{0}:=U\cap S$, $S^{\prime}:=U\cap\{(x,\tau):x\in\Gamma\}$ i $G_{0}:=U\cap G$. Вiдповiдний результат зручно формулювати за допомогою локальних версiй просторiв $H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}(\Omega)$, $H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}(S)$ i $H^{\sigma;\varphi}(G)$, де $\sigma>0$ i $\varphi\in\mathcal{M}$.

Позначимо через $H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})$ лiнiйний простiр усiх розподiлiв $u$ на $\Omega$ таких, що $\chi u\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}(\Omega)$ для кожної функцiї $\chi\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, яка задовольняє умову $\mathrm{supp}\,\chi\subset\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$. Аналогiчно, позначимо через $H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(S_{0},S^{\prime})$ лiнiйний простiр усiх розподiлiв $v$ на $S$ таких, що $\chi v\in H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}(S)$ для будь-якої функцiї $\chi\in C^{\infty}(\overline{S})$, яка задовольняє умову $\mathrm{supp}\,\chi\subset S_{0}\cup S^{\prime}$. Нарештi, $H^{\sigma;\varphi}_{\mathrm{loc}}(G_{0})$ позначає лiнiйний простiр усiх розподiлiв $w$ на $G$ таких, що $\chi w\in H^{\sigma;\varphi}(G)$ для кожної функцiї $\chi\in C^{\infty}(\overline{G})$, яка задовольняє умову $\mathrm{supp}\,\chi\subset G_{0}$.

Теорема 3.5.

Нехай $s>\sigma_{0}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Припустимо, що функцiя $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком параболiчної задачi (3.57)–(3.59), правi частини якої задовольняють такi умови:

$$f\in H^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime}),$$ (3.93)

$$\begin{gathered}g_{j}\in H^{s-m_{j}-1/2,(s-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(S_{0},S^{\prime})\\ \mbox{для кожного}\;\;j\in\{1,\dots,m\},\end{gathered}$$ (3.94)

$$\begin{gathered}h_{k}\in H^{s-2bk-b;\varphi}_{\mathrm{loc}}(G_{0})\\ \mbox{для кожного}\;\;k\in\{0,\dots,\varkappa-1\}.\end{gathered}$$ (3.95)

Тодi $u\in H^{s,s/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})$.

Якщо $\Omega^{\prime}=\varnothing$, то теорема 3.5 стверджує, що пiдвищення регулярностi узагальненого розв’язку $u$ вiдбувається в околах внутрiшнiх точок множини $\overline{\Omega}$, при цьому умови (3.94) i (3.95) зникають. Якщо $G_{0}=\varnothing$, то ця теорема стверджує, що регулярнiсть розв’язку $u(x,t)$ пiдвищується при $t>0$, при цьому зникає умова (3.95). У цих випадках теорема 3.5 випливає з теореми 2.5, якщо $\sigma_{0}/(2b)\in\mathbb{Z}$. Наголосимо, що зроблене припущення $U\cap\Gamma=\varnothing$ є iстотним, оскiльки без нього висновок теореми 3.5 є взагалi хибним. Умови (3.93)–(3.95) є необхiдними для того, щоб $u\in H^{s,s/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})$ у випадку $U\cap\Gamma\neq\varnothing$, але не є достатнiми. Для того, щоб висновок цiєї теореми був iстинним у цьому випадку, треба, щоб правi частини задачi (3.57)–(3.59) задовольняли деякi додатковi умови узгодження на множинi $U\cap\Gamma$.

Доведення теореми 3.5..

Спочатку покажемо, що з умов (3.93)–(3.95) цiєї теореми випливає, що iмплiкацiя

$$u\in H^{s-\lambda,(s-\lambda)/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow$$ (3.96)

$$\Longrightarrow u\in H^{s-\lambda+1,(s-\lambda+1)/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})$$

iстинна для кожного цiлого числа $\lambda\geq 1$, яке задовольняє нерiвнiсть $s-\lambda+1>\sigma_{0}$.

Виберемо довiльно функцiю $\chi\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, яка задовольняє умову $\mbox{supp}\,\chi\subset\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$. Для $\chi$ знайдеться функцiя $\eta\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ така, що $\mbox{supp}\,\eta\subset\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$ i $\eta=1$ в околi $\mbox{supp}\,\chi$. Переставивши диференцiальнi оператори $A$, $B_{j}$ i $\partial^{k}_{t}$ з оператором множення на функцiю $\chi$, запишемо

$$\Lambda(\chi u) =\Lambda(\chi\eta u)=\chi\Lambda(\eta u)+\Lambda^{\prime}(\eta u)=$$ (3.97)

$$=\chi\Lambda u+\Lambda^{\prime}(\eta u)=$$

$$=\chi(f,g_{1},\dots,g_{m},h_{0},\dots,h_{\varkappa-1})+\Lambda^{\prime}(\eta u).$$

Тут

$$\Lambda^{\prime}:=(A^{\prime},B^{\prime}_{1},\ldots,B^{\prime}_{m},C_{0},\dots C_{\varkappa-1})$$

є оператором, компоненти якого означенi формулами

$$A^{\prime}(x,t,D_{x},\partial_{t})w(x,t)=$$

$$=\sum_{|\alpha|+2b\beta\leq 2m-1}a^{\alpha,\beta}_{1}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}w(x,t),$$

$$B_{j}^{\prime}(x,t,D_{x},\partial_{t})w(x,t)=$$

$$=\sum_{|\alpha|+2b\beta\leq m_{j}-1}b_{j,1}^{\alpha,\beta}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}w(x,t)\!\upharpoonright\!S,$$

де $j\in\{1,\ldots,m\}$, та

$$C_{0}w=0\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad C_{k}(x,\partial_{t})w=\sum_{l=0}^{k-1}c_{l,k}(x)\,(\partial^{l}_{t}w)(x,0),$$

де $k\in\{1,\ldots,\varkappa-1\}$. У цих формулах $w=w(x,t)$ — довiльна функцiя з простору $H^{\sigma_{0}-1,(\sigma_{0}-1)/(2b)}(\Omega)$. Крiм того, $a^{\alpha,\beta}_{1}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, $b_{j,1}^{\alpha,\beta}\in C^{\infty}(\overline{S})$ i $c_{l,\,k}\in C^{\infty}(\overline{G})$ — деякi функцiї. Коротко кажучи, $A^{\prime}$, $B_{j}^{\prime}$ i $C_{k}$ — деякi диференцiальнi оператори, порядки яких принаймнi на одиницю меншi, нiж порядки операторiв $A$, $B_{j}$ i $\partial^{k}_{t}$ вiдповiдно.

Оператор $\Lambda^{\prime}$ обмежений на парi просторiв

$$\Lambda^{\prime}:H^{\sigma,\sigma/(2b);\varphi}(\Omega)\rightarrow\mathcal{H}^{\sigma+1-2m,(\sigma+1-2m)/(2b);\varphi}$$ (3.98)

для кожного числа $\sigma>\sigma_{0}-1$. Якщо $\varphi(\cdot)\equiv 1$, це випливає з вiдомих властивостей диференцiальних операторiв i операторiв слiдiв на парах анiзотропних просторiв Соболєва (див., наприклад, [53, розд. I, лема 4 i розд. II, теореми 3 i 7]). При цьому зауважимо, що кожний оператор $C_{k}$, де $1\leq k\leq\varkappa-1$, є обмеженим на парi просторiв

$$H^{\sigma,\sigma/(2b)}(\Omega)\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad H^{\sigma-2b(k-1)-b}(G)\hookrightarrow H^{\sigma+1-2bk-b}(G).$$

Звiдси обмеженiсть оператора (3.98) для довiльного $\varphi\in\mathcal{M}$ випливає за допомогою квадратичної iнтерполяцiї на пiдставi теорем 1.11 i 1.7.

На пiдставi умов (3.93)–(3.95) маємо включення

$$\chi\,(f,g_{1},\dots,g_{m},h_{0},\dots,h_{\varkappa-1})\in\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}.$$

Крiм того, згiдно з формулою (3.98), де беремо $\sigma:=s-\lambda$, є iстинною iмплiкацiя

$$u\in H^{s-\lambda,(s-\lambda)/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow$$

$$\Longrightarrow\Lambda^{\prime}(\eta u)\in\mathcal{H}^{s-\lambda+1-2m,(s-\lambda+1-2m)/(2b);\varphi}.$$

Тому, скориставшись рiвнiстю (3.97), отримаємо iмплiкацiю

$$u\in H^{s-\lambda,(s-\lambda)/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow$$ (3.99)

$$\Longrightarrow\Lambda(\chi u)\in\mathcal{H}^{s-\lambda+1-2m,(s-\lambda+1-2m)/(2b);\varphi}.$$

Для того щоб вивести потрiбну властивiсть (3.96) з формули (3.99), покажемо, що

$$\Lambda(\chi u)\in\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}\Longrightarrow$$ (3.100)

$$\Longrightarrow\Lambda(\chi u)\in\mathcal{Q}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}$$

для будь-якого числа $\sigma>\sigma_{0}$. Припустимо, що посилка цiєї iмплiкацiї є iстинною для деякого числа $\sigma>\sigma_{0}$. Оскiльки $\mathrm{dist}(\mathrm{supp}\,\chi,\Gamma)>0$, то $\Lambda(\chi u)=0$ в деякому околi множини $\Gamma$. Тому вектор $\Lambda(\chi u)$ задовольняє умови узгодження (3.67), в яких

$$(f,g_{1},\dots,g_{m},h_{0},\dots,h_{\varkappa-1})$$ (3.101)

позначає вектор $\Lambda(\chi u)$, а $s$ замiнено на $\sigma$. Отже, iмплiкацiя (3.100) iстинна, якщо $\sigma\notin E$, зважаючи на означення простору $\mathcal{Q}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}$.

У випадку, коли $\sigma\in E$, цей простiр означено за допомогою квадратичної iнтерполяцiї. Розглянемо цей випадок. Виберемо функцiю $\chi_{1}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ таку, що $\chi_{1}=0$ в околi множини $\Gamma$ i $\chi_{1}=1$ в околi множини $\mathrm{supp}\,\chi$. Оператор $M_{\chi_{1}}:F\mapsto\chi_{1}F$ є обмеженим на парi просторiв

$$M_{\chi_{1}} :\mathcal{H}^{\sigma\pm\varepsilon-2m,(\sigma\pm\varepsilon-2m)/(2b);\varphi}\to$$ (3.102)

$$\to\mathcal{Q}^{\sigma\pm\varepsilon-2m,(\sigma\pm\varepsilon-2m)/(2b);\varphi},$$

якщо $0<\varepsilon<1/2$, оскiльки вектор $\chi_{1}F$ задовольняє умови узгодження (3.67), в яких (3.101) позначає вектор $\chi_{1}F$, а замiсть $s$ узято числа $\sigma\pm\varepsilon\notin E$. Застосувавши квадратичну iнтерполяцiю з числовим параметром $1/2$ до операторiв (3.102), одержимо обмежений оператор

$$M_{\chi_{1}} :\bigl{[}\mathcal{H}^{\sigma-\varepsilon-2m,(\sigma-\varepsilon-2m)/(2b);\varphi},\mathcal{H}^{\sigma+\varepsilon-2m,(\sigma+\varepsilon-2m)/(2b);\varphi}\bigr{]}_{1/2}\to$$

$$\to\bigl{[}\mathcal{Q}^{\sigma-\varepsilon-2m,(\sigma-\varepsilon-2m)/(2b);\varphi},\mathcal{Q}^{\sigma+\varepsilon-2m,(\sigma+\varepsilon-2m)/(2b);\varphi}\bigr{]}_{1/2}.$$

З огляду на iнтерполяцiйнi формули (3.80) i (3.73) вiн дiє на парi просторiв

$$M_{\chi_{1}}:\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}\to\mathcal{Q}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}.$$ (3.103)

Зважаючи на вибiр функцiї $\chi_{1}$, маємо рiвнiсть $\chi_{1}\Lambda(\chi u)=\Lambda(\chi u)$. Оскiльки за припущенням

$$\Lambda(\chi u)\in\mathcal{H}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi},$$

то згiдно з формулою (3.103) виконується включення

$$\Lambda(\chi u)=\chi_{1}\Lambda(\chi u)\in\mathcal{Q}^{\sigma-2m,(\sigma-2m)/(2b);\varphi}.$$

Отже, iмплiкацiю (3.100) доведено i у випадку, коли $\sigma\in E$.

Скориставшись формулами (3.99) i (3.100), причому поклавши в останнiй $\sigma:=s-\lambda+1$, та наслiдком 3.1, отримуємо такий ланцюжок iмплiкацiй:

$$u\in H^{s-\lambda,(s-\lambda)/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow$$

$$\Longrightarrow\Lambda(\chi u)\in\mathcal{H}^{s-\lambda+1-2m,(s-\lambda+1-2m)/(2b);\varphi}\Longrightarrow$$

$$\Longrightarrow\Lambda(\chi u)\in\mathcal{Q}^{s-\lambda+1-2m,(s-\lambda+1-2m)/(2b);\varphi}\Longrightarrow$$

$$\Longrightarrow\chi u\in H^{s-\lambda+1,(s-\lambda+1)/(2b);\varphi}(\Omega).$$

Тут, нагадаємо, $\chi$ — довiльна функцiя класу $C^{\infty}(\overline{\Omega})$ така, що $\mbox{supp}\,\chi\subset\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$. Зауважимо, що наслiдок 3.1 застосовний у цих мiркуваннях, оскiльки $\chi u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}(\Omega)$ згiдно з умовою теореми i нерiвнiстю $s-\lambda+1>\sigma_{0}$. Таким чином, довели iмплiкацiю (3.96).

Використаємо її у доведеннi потрiбного нам включення $u\in\nobreak H^{s,s/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})$. Нагадаємо, що $s>\sigma_{0}$. Розглянемо спочатку випадок, коли $s\notin\mathbb{Z}$. У цьому випадку iснує число $\lambda_{0}\in\mathbb{N}$ таке, що

$$s-\lambda_{0}<\sigma_{0}<s-\lambda_{0}+1.$$ (3.104)

Скориставшись формулою (3.96) послiдовно для значень $\lambda:=\nobreak\lambda_{0}$, $\lambda:=\lambda_{0}-1$,…, $\lambda:=1$, маємо такий ланцюжок iмплiкацiй:

$$u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}(\Omega)\subset H^{s-\lambda_{0},(s-\lambda_{0})/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow$$

$$\Longrightarrow u\in H^{s-\lambda_{0}+1,(s-\lambda_{0}+1)/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow\ldots$$

$$\ldots\Longrightarrow u\in H^{s,s/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime}).$$

Оскiльки $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}(\Omega)$ за умовою теореми, то потрiбне включення доведено у розглянутому випадку.

Дослiдимо тепер випадок, коли $s\in\mathbb{Z}$. У цьому випадку жодне число $\lambda_{0}\in\mathbb{N}$ не задовольняє умову (3.104). Але оскiльки $\nobreak{s-\varepsilon\notin\mathbb{Z}}$ i $s-\varepsilon>\sigma_{0}$, якщо $0<\varepsilon\ll 1$, то за щойно доведеним виконується включення

$$u\in H^{s-\varepsilon,(s-\varepsilon)/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime}).$$

Звiдси, скориставшись iмплiкацiєю (3.96), де $\lambda:=1$, робимо висновок, що

$$u\in H^{s-\varepsilon,(s-\varepsilon)/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\subset H^{s-1,(s-1)/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime})\Longrightarrow$$

$$\Longrightarrow u\in H^{s,s/(2b);\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Omega^{\prime}).$$

Отже, потрiбне включення доведено i у цьому випадку. ∎

У термiнах узагальнених просторiв Соболєва формулюються тонкi достатнi умови, за яких узагальнений розв’язок $u$ та його узагальненi похiднi заданого порядку є неперервними на множинi $\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$.

Теорема 3.6.

Нехай цiле число $p\geq 0$ таке, що

$$p+b+n/2>\sigma_{0}.$$ (3.105)

Припустимо, що функцiя $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком параболiчної задачi (3.57)–(3.59), правi частини якої задовольняють умови (3.93)–(3.95) для $s:=p+b+n/2$ i деякого функцiонального параметра $\varphi\in\mathcal{M}$, пiдпорядкованого умовi (1.88). Тодi розв’язок $u(x,t)$ i кожна його узагальнена частинна похiдна $D_{x}^{\alpha}\partial_{t}^{\beta}u(x,t)$, де $|\alpha|+2b\beta\leq p$, неперервнi на множинi $\Omega_{0}\cup\Omega^{\prime}$.

Доведення..

Виберемо достатньо мале число $\varepsilon>\nobreak 0$. Нехай множини $\Omega_{\varepsilon}$ i $\Omega^{\prime}_{\varepsilon}$ та функцiя $\chi_{\varepsilon}$ такi самi, як у доведеннi теореми 2.6, поданому у п. 2.3. Згiдно з теоремою 3.5 виконується включення $\chi_{\varepsilon}u\in H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)$, де $s=p+b+n/2$, а $\varphi$ задовольняє умову (1.88). Отже, iснує функцiя $w_{\varepsilon}\in H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})$ така, що $w_{\varepsilon}=\chi_{\varepsilon}u=u$ на $\Omega_{\varepsilon}$. Звiдси виводиться висновок теореми 3.6 за допомогою тих самих мiркувань, що використанi у доведеннi теореми 2.6. Нагадаємо, що вони спираються на теорему 1.13 (i). ∎

Зауваження 3.4.

Умова (1.88) є точною в теоремi 3.6. А саме: нехай $s:=p+b+n/2$ i $\varphi\in\mathcal{M}$ та припустимо, що для кожної функцiї $u\in\nobreak H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}(\Omega)$ iстинна така iмплiкацiя:

$$\bigl{(}u\;\mbox{\T2A\cyrie розв'язком задач\T2A\cyrii \eqref{16f1}--\eqref{16f3}}$$ (3.106)

$$\mbox{ для деяких правих частин \eqref{16f13}--\eqref{16f15}}\bigr{)}\Longrightarrow$$

$$\Longrightarrow\bigl{(}u\;\mbox{задовольня\T2A\cyrie висновок теореми \ref{16th4.4}}\bigr{)};$$

тодi $\varphi$ задовольняє умову (1.88).

Справдi, нехай $\varphi\in\mathcal{M}$, а цiле число $p\geq 0$ таке, що

$$s:=p+b+n/2>\sigma_{0}.$$

Припустимо, що кожна функцiя $u\in\nobreak H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}(\Omega)$ задовольняє iмплiкацiю (3.106), i покажемо, що тодi $\varphi$ задовольняє умову (1.88). Нехай $V$ — непорожня вiдкрита пiдмножина простору $\mathbb{R}^{n+1}$ така, що $\overline{V}\subset\Omega_{0}$. Виберемо довiльно функцiю $w\in\nobreak H^{s,s/(2b);\varphi}(\mathbb{R}^{n+1})$, пiдпорядковану умовi $\mathrm{supp}\,w\subset V$. Покладемо $u:=w\!\upharpoonright\!\Omega\in H^{s,s/(2b);\varphi}(\Omega)$ i

$$(f,g_{1},...,g_{m},h_{0},\dots,h_{\varkappa-1}):=\Lambda u\in\mathcal{H}^{s-2m,(s-2m)/(2b);\varphi}.$$

Функцiя $u$ задовольняє посилку iмплiкацiї (3.106). Тому $u$ задовольняє висновок теореми 3.6 згiдно зi зробленим припущенням. Зокрема, узагальнена похiдна $\partial^{p}u/\partial x_{1}^{j}$ неперервна на $V$. Тому узагальнена похiдна $\partial^{p}w/\partial x_{1}^{j}$ неперервна на $\mathbb{R}^{n+1}$. Отже, функцiональний параметр $\varphi$ задовольняє умову (1.88) завдяки теоремi 1.13 (ii). Зауваження 3.4 обґрунтоване.

3.5 Умови класичностi розв’язкiв

Розв’язок $u$ початково-крайової задачi (3.57)–(3.59) вважають класичним, якщо вiн має таку гладкiсть, що лiвi частини задачi обчислюються за допомогою неперервних класичних похiдних функцiї $u$. У цьому випадку слiди функцiй у крайових i початкових умовах є звуженнями неперервних функцiй на вiдповiдних множинах. Виявляється, неперервнiсть правих частин параболiчної задачi не гарантує класичностi її розв’язку.

Розглянемо, наприклад, початково-крайову задачу Дiрiхле для параболiчного рiвняння другого порядку в цилiндрi $\nobreak{\Omega=G\times(0,\tau)}$, тобто параболiчну задачу вигляду

$$\begin{gathered}\partial_{t}u(x,t)+\sum_{|\alpha|\leq 2}a_{\alpha}(x,t)\,D^{\alpha}_{x}u(x,t)=f(x,t),\\ \mbox{якщо}\;\,x\in G\;\,\mbox{\T2A\cyrii}\;\,0<t<\tau,\end{gathered}$$ (3.107)

$$u(x,t)=g(x,t),\;\;\mbox{якщо}\;\,x\in\Gamma\;\,\mbox{\T2A\cyrii}\;\,0<t<\tau,$$ (3.108)

$$u(x,0)=h(x),\;\;\mbox{якщо}\;\,x\in G;$$ (3.109)

тут кожне $a_{\alpha}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$. Якщо її правi частини задовольняють умови $f\in C(\overline{\Omega})$, $g\in C(\overline{S})$ i $h\in C(\overline{G})$, то це ще не забезпечує класичнiсть її розв’язку $u$. Це випливає, зокрема, з результату Л. Хермандера [71, теорема 7.9.8 i зауваження до неї на с. 298]. Згiдно з ним навiть у випадку сталих коефiцiєнтiв $a_{\alpha}$ iснує функцiя $f\in C(\Omega)$, причому $\mathrm{supp}\,f\subset\Omega$, така, що рiвняння (3.107) має узагальнений розв’язок $u$, який задовольняє умови $u\in C^{1}(\Omega)\setminus C^{2}_{x}(\Omega)$ i $\mathrm{supp}\,u\subset\Omega$. (Як звичайно, $C^{2}_{x}(\Omega)$ — простiр усiх функцiй, двiчi неперервно диференцiйовних на $\Omega$ за просторовими змiнними $x_{1},\ldots,x_{n}$.) Отже, розглянута задача може мати некласичний розв’язок $u$ у випадку “гарних” правих частин $f\in C(\overline{\Omega})$, $g(\cdot)\equiv 0$ i $h(\cdot)\equiv 0$.

Для того, щоб iснував класичний розв’язок параболiчної задачi, її правi частини повиннi задовольняти бiльш сильнi умови, нiж неперервнiсть. Зокрема, задача (3.107)–(3.109) має класичний розв’язок, якщо $f\in C^{\alpha}(\overline{\Omega})$ для деякого числа $\alpha>0$, $g\in C(\overline{S})$, $h\in C(\overline{G})$ i $g\!\upharpoonright\!\Gamma=h\!\upharpoonright\!\Gamma$ (див., наприклад, [45, с.42]). Тут, як звичайно, $C^{\alpha}(\overline{\Omega})$ — простiр Гельдера порядку $\alpha$ на $\overline{\Omega}$.

За допомогою узагальнених просторiв Соболєва можна отримати iншi, причому досить тонкi, достатнi умови класичностi розв’язкiв параболiчних задач. Для загальної параболiчної задачi (3.57)–(3.59) природно використовувати означення класичного розв’язку, наведене нижче.

Нехай $m_{0}:=\max\{m_{1},\dots,m_{m}\}$. Покладемо

$$S_{\varepsilon}:=\{x\in\Omega:\mbox{dist}(x,S)<\varepsilon\},$$

$$G_{\varepsilon}:=\{x\in\Omega:\mbox{dist}(x,G)<\varepsilon\},$$

де число $\varepsilon>0$.

Узагальнений розв’язок $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}(\Omega)$ задачi (3.57)–(3.59) називаємо класичним, якщо узагальненi частиннi похiднi функцiї $u=u(x,t)$ задовольняють такi три умови:

• $D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u$ неперервна на $\Omega$, якщо $0\leq|\alpha|+2b\beta\leq 2m$;

• $D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u$ неперервна на $S_{\varepsilon}\cup S$ для деякого числа $\varepsilon>0$, якщо $0\leq|\alpha|+2b\beta\leq m_{0}$;

• $\partial^{k}_{t}u$ неперервна на $G_{\varepsilon}\cup G$ для деякого числа $\varepsilon>0$, якщо $0\leq k\leq\varkappa-1$.

У цьому означеннi використано мiнiмальнi умови, за яких лiвi частини задачi обчислюються за допомогою неперервних класичних похiдних функцiї $u$, причому в лiвих частинах крайових i початкових умов слiди функцiй розумiються як звуження неперервних функцiй на множини $S$ i $G$ вiдповiдно.

Теорема 3.7.

Покладемо $\sigma_{1}:=2m+b+n/2$, $\sigma_{2}:=m_{0}+b+n/2$ i $\sigma_{3}:=2m-b+n/2$. Припустимо, що $\sigma_{2}>\sigma_{0}$ i $\sigma_{3}>\sigma_{0}$. Припустимо також, що функцiя $u\in H^{\sigma_{0},\sigma_{0}/(2b)}(\Omega)$ є узагальненим розв’язком параболiчної задачi (3.57)–(3.59), правi частини якої задовольняють такi умови:

$$f\in H_{\mathrm{loc}}^{\sigma_{1}-2m,(\sigma_{1}-2m)/(2b);\varphi}(\Omega,\varnothing)\cap$$ (3.110)

$$\cap H_{\mathrm{loc}}^{\sigma_{2}-2m,(\sigma_{2}-2m)/(2b);\varphi}(S_{\varepsilon},S)\cap$$

$$\cap H_{\mathrm{loc}}^{\sigma_{3}-2m,(\sigma_{3}-2m)/(2b);\varphi}(G_{\varepsilon},G),$$

$$\begin{gathered}g_{j}\in H_{\mathrm{loc}}^{\sigma_{2}-m_{j}-1/2,(\sigma_{2}-m_{j}-1/2)/(2b);\varphi}(S,\varnothing)\\ \mbox{для кожного}\;\;j\in\{1,\dots,m\},\end{gathered}$$ (3.111)

$$\begin{gathered}h_{k}\in H_{\mathrm{loc}}^{\sigma_{3}-2bk-b;\varphi}(G)\\ \mbox{для кожного}\;\;k\in\{0,\dots,\varkappa-1\},\end{gathered}$$ (3.112)

де $\varphi$ — деякий функцiональний параметр класу $\mathcal{M}$, який задовольняє умову (1.88). Тодi розв’язок $u$ класичний.

Доведення..

Покажемо послiдовно, що $u$ задовольняє умови (a), (b) i (c) наведеного вище означення класичного розв’язку.

Стосовно (a) скористаємося включенням

$$f\in H_{\mathrm{loc}}^{\sigma_{1}-2m,(\sigma_{1}-2m)/(2b);\varphi}(\Omega,\varnothing),$$

яке є частиною умови (3.110) теореми, i застосуємо теорему 3.6 у випадку, коли $\Omega_{0}=\Omega$, $\Omega^{\prime}=S_{0}=S^{\prime}=G_{0}=\varnothing$, $p=2m$ i $\varphi=\varphi$. Тодi $\sigma_{1}:=2m+b+n/2=s$ i нерiвнiсть (3.105) виконується, оскiльки $\sigma_{3}:=2m-b+n/2>\sigma_{0}$ за припущенням. Тому на пiдставi теореми 3.6 робимо висновок, що $u$ задовольняє умову (a).

Щодо (b) скористаємося умовами

$$f\in H_{\mathrm{loc}}^{\sigma_{2}-2m,(\sigma_{2}-2m)/(2b);\varphi}(S_{\varepsilon},S)$$

i (3.111) теореми 3.7 та застосуємо теорему 3.6 у випадку, коли $\Omega_{0}=S_{\varepsilon}$, $\Omega^{\prime}=S_{0}=S$, $S^{\prime}=G_{0}=\varnothing$, $p=m_{0}$ i $\varphi=\varphi$. Тодi $\nobreak{\sigma_{2}:=m_{0}+b+n/2=s}$ i нерiвнiсть (3.105) виконується, оскiльки $\nobreak{\sigma_{2}>\sigma_{0}}$ за припущенням. Отже, на пiдставi теореми 3.6 робимо висновок, що $u$ задовольняє умову (b).

Нарештi, щодо (c) скористаємося умовами

$$f\in H_{\mathrm{loc}}^{\sigma_{3}-2m,(\sigma_{3}-2m)/(2b);\varphi}(G_{\varepsilon},G)$$

i (3.112) теореми 3.7 та застосуємо теорему 3.6 у випадку, коли $\Omega_{0}=G_{\varepsilon}$, $\Omega^{\prime}=G_{0}=G$, $S_{0}=S^{\prime}=\varnothing$, $p=2m-2b$ i $\varphi=\varphi$. Тодi $\sigma_{3}:=2m-b+n/2=s$ i нерiвнiсть (3.105) виконується, оскiльки $\sigma_{3}>\sigma_{0}$ за припущенням. Тому згiдно з теоремою 3.6 узагальнена похiдна $D^{\alpha}_{x}\partial^{\beta}_{t}u$ неперервна на $G_{\varepsilon}\cup G$, якщо $|\alpha|+2b\beta\leq 2m-2b$. У випадку $|\alpha|=0$ це означає, що $u$ задовольняє умову (c). ∎

3.6 Бiблiографiчнi коментарi до розд. 2 i 3

Теорiя розв’язностi загальних параболiчних початково-крайових задач була заснована в 60-х роках XX ст. у фундаментальних працях М. С. Аграновiча i М. I. Вiшика [1], В. О. Солоннiкова [60, 61], С. Д. Ейдельмана [75], А. Фрiдмана [68], Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса [167] (див. також монографiї О. О. Ладиженської, В. О. Солоннiкова i Н. М. Уральцевої [30], С. Д. Iвасишена [16, 17], огляд С. Д. Ейдельмана [111, § 2] та наведену там лiтературу). Для параболiчних рiвнянь другого порядку ця теорiя викладена, наприклад, у книгах Г. Аманна [79], М. В. Крилова [154, 157], Г. М. Лiбермана (G. M. Lieberman) [160], А. Лунардi [183]. У нiй важливу роль вiдiграють анiзотропнi простори Соболєва i Гельдера, в термiнах яких формулюються теореми про коректну розв’язнiсть параболiчних задач. У монографiї Ж.-Л. Лiонса i Е. Мадженеса [167] цi теореми доведенi також для анiзотропних просторiв Соболєва вiд’ємного порядку. У працi С. Д. Iвасишена [15] — для негативних просторiв Гельдера. У статтях М. В. Житарашу [11, 12, 13] такi теореми встановленi для модифiкованих анiзотропних просторiв Соболєва довiльного дiйсного порядку (цi результати викладенi у монографiї С. Д. Ейдельмана i М. В. Житарашу [112] та оглядi С. Д. Ейдельмана [111, § 2]). Для параболiчних псевдодиференцiальних задач теореми про коректну розв’язнiсть доведенi у статтях Г. Груб i В. О. Солоннiкова [125, 124].

В останнi роки у теорiї параболiчних задач активно застосовуються iншi класи функцiональних просторiв: ваговi простори, простори з мiшаною нормою, простори Бєсова i Лiзоркiна–Трiбеля. З цього приводу вкажемо працi R. Denk, M. Hieber i J. Prüss [105, 106], R. Denk i M. Kaip [107], H. Dong i D. Kim [108], M. Hieber i J. Prüss [128], F. Hummel [136], F. Hummel i N. Lindemulder [137], K.-H. Kim [150], M. Kohne, J. Prüss i M. Wilke [152], М. В. Крилова [155, 156], P. C. Kunstmann i L. Weis [158], J. LeCrone, J. Prüss i M. Wilke [159], N. Lindemulder [161, 162], N. Lindemulder i M. Veraar [163], П. Вайдемайера [242] та наведенi там посилання.

До вказаного тренду належать i дослiдження параболiчних задач у просторах узагальненої гладкостi, якi проводили в останнє десятилiття автори цiєї монографiї [39, 40, 41, 33, 34, 35, 36, 38, 37, 181, 171, 173, 174, 175, 179, 182, 176, 177, 178, 180]. Iстотну частину їх результатiв викладено у другому i третьому її роздiлах.

Теорема 2.1 (про iзоморфiзми, породженi напiводнорiдною параболiчною задачею в прямокутнику) доведена в [181, пп. 2 i 5], а теореми 2.2 i 2.3 (про регулярнiсть її розв’язкiв) — у [39, пп. 4 i 5]. Теореми 2.4, 2.5 i 2.6 (про аналогiчнi властивостi напiводнорiдної параболiчної задачi у багатовимiрному цилiндрi) доведенi в [179, пп. 4 i 8]. Останнi двi є новими i у соболєвському випадку.

Теореми 3.1 i 3.2 (про iзоморфiзми породженi неоднорiдними крайовими задачами Дiрiхле i Неймана для рiвняння теплопровiдностi) доведенi в [171, пп. 3 i 5]. Теорема 3.3 (про iзоморфiзми породженi неоднорiдною параболiчною задачею в прямокутнику) доведена в [177]. Її аналог для багатовимiрного цилiндра — теорема 3.4 — встановлена в [180, пп. 4 i 6]. Там само доведенi теореми 3.5 i 3.6 (про регулярнiсть розв’язкiв неоднорiдної параболiчної задачi), причому перша з них анонсована в [38]. Вона є новою i у соболєвському випадку. Теорема 3.7 (про умови класичностi узагальненого розв’язку параболiчної задачi) встановлена в [175]. Подiбнi умови отриманi у працях А. М. Iльїна [19], А. М. Iльїна, А. С. Калашникова i О. А. Олейнiк [18], М. I. Матiйчука i C. Д. Ейдельмана [42], В. О. Солоннiкова [60], А. Фрiдмана [68, розд. X, § 7] у термiнах приналежностi правих частин задачi деяким просторам Гельдера або Соболєва. Вони характеризують гладкiсть функцiй бiльш грубо, нiж простори, використанi в теоремi 3.7.

Параболiчнi задачi для диференцiальних рiвнянь другого порядку дослiдженi окремо в [34, 173, 35, 36, 174, 182], а для диференцiальних систем — в [33, 176, 178] i, крiм того, у працi О. Дяченко i В. Лося [110].

Зазначимо також, що задача Кошi для параболiчних iнтегро-диференцiальних рiвнянь вивчалася у деяких просторах узагальненої гладкостi у новiтнiх працях R. Mikulevičius i C. Phonsom [207, 208]. Регулярнiсть у цих просторах задається за допомогою мiри Левi (див. статтю W. Farkas, N. Jacob i R. L. Schilling [119]).

Introduction 3

1   Generalized Sobolev spaces and their interpolation 9

1.1    Interpolation with function parameter10

1.2    Generalized Sobolev spaces13

1.3    Specific function spaces24

1.4    Interpolation of Sobolev spaces27

1.5    The Cauchy data operator43

1.6    An embedding theorem53

1.7    Bibliographical comments to Chapter 157

2   Semihomogeneous parabolic problems 65

2.1    The problem in a rectangle65

2.2    The problem in a cylinder72

2.3    Regularity of solutions79

3   Nonhomogeneous parabolic problems 87

3.1    Problems for the heat equation88

3.2    The inhomogeneous problem in a rectangle101

3.3    The inhomogeneous problem in a cylinder113

3.4    Regularity of generalized solutions129

3.5    Conditions for the solutions to be classical137

3.6    Bibliographical comments to Chapters 2 and 3141

References 143