ELLIPTIC PROBLEMS
WITH NONCLASSICAL BOUNDARY CONDITIONS
IN AN EXTENDED SOBOLEV SCALE
A.A. Murach, I.S. Chepurukhina
Institute of Mathematics of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv
E-mail: murach@imath.kiev.ua, Chepurukhina@gmail.com
ЕЛIПТИЧНI ЗАДАЧI
З НЕКЛАСИЧНИМИ КРАЙОВИМИ УМОВАМИ
У РОЗШИРЕНIЙ СОБОЛЄВСЬКIЙ ШКАЛI111Публiкацiя мiстить результати дослiджень, проведених за грантом Президента України за конкурсним проектом Ф82/45932 Нацiонального фонду дослiджень України.
О.О. Мурач, I.С. Чепурухiна
We consider elliptic problems with nonclassical boundary conditions that contain additional unknown functions on the border of the domain of the elliptic equation and also contain boundary operators of higher orders with respect to the order of this equation. We investigate the solvability of the indicated problems and properties of their solutions in an extended Sobolev scale. It consists of Hilbert generalized Sobolev spaces for which the order of regularity is a general radial function -varying in the sense of Avakumović at infinity. We establish a theorem on the Fredholm property of the indicated problems on appropriate pairs of these spaces and theorems on the regularity and a priori estimate of the generalized solutions to the problems. We obtain exact sufficient conditions for components of these solutions to be continuously differentiable.
Keywords: elliptic boundary-value problem, generalized Sobolev space, Fredholm operator, regularity of solution, a priori estimate.
Вступ. Сучасна теорiя елiптичних крайових задач найбiльш детально розроблена у випадку регулярних крайових умов (див., наприклад, [1, розд. 2]). У цьому випадку виконується класична формула Грiна, що суттєво полегшує дослiдження задач, особливо тодi, коли правi частини є узагальненими функцiями. Втiм, у застосуваннях виникають елiптичнi задачi з бiльш загальними, некласичними, крайовими умовами, для яких не виконується згадана формула Грiна. Зокрема, так буває, коли порядки крайових операторiв бiльшi за порядок елiптичного рiвняння, або рiвнi йому. До таких задач належать i крайовi задачi з додатковими невiдомими функцiями на межi евклiдової областi, де задано елiптичне рiвняння; їх уперше розглянув Б. Лаврук [2].
У нашiй роботi дослiджуються елiптичнi задачi з некласичними крайовими умовами, якi мiстять додатковi невiдомi функцiї на межi областi та крайовi оператори порядкiв вищих, нiж порядок елiптичного рiвняння. Такi задачi вивчено у просторах Соболєва в [3, п. 4.1] i [4, п. 2.4]. Мета нашої роботи — встановити теореми про характер розв’язностi i властивостi розв’язкiв цих задач в узагальнених просторах Соболєва, якi утворюють розширену соболєвську шкалу [5; 6, п. 2.4.2]. Показником регулярностi для цих просторiв служить не число (як для просторiв Соболєва), а радiальна функцiя, RO-змiнна на нескiнченностi. Використання функцiонального параметра замiсть числового дозволяє бiльш тонко охарактеризувати регулярнiсть узагальнених розв’язкiв дослiджуваних задач, зокрема, отримати точнi достатнi умови неперервної диференцiйовностi компонент цих розв’язкiв.
1. Постановка задачi. Нехай — довiльна обмежена область у евклiдовому просторi , де . Припустимо, що її межа є нескiнченно гладким замкненим многовидом вимiрностi , причому - структура на породжена .
Нехай задано цiлi числа , , та . В областi розглядаємо крайову задачу вигляду
(1) | |||
(2) |
Тут — лiнiйний диференцiальний оператор (л.д.о.) на парного порядку , кожне — крайовий л.д.о. на порядку , а кожне — дотичний л.д.о. на порядку . (Як звичайно, диференцiальнi оператори вiд’ємного порядку вважаються нуль-операторами.) Усi коефiцiєнти цих л.д.о. є нескiнченно гладкими функцiями, заданими на i вiдповiдно. Функцiя на i функцiї на є шуканими у крайовiй задачi (1), (2). У статтi всi функцiї та розподiли вважаються комплекснозначними i тому розглядаються комплекснi лiнiйнi функцiональнi простори.
Покладемо . У роботi розглядаємо некласичний випадок, коли . Вважаємо також, що для кожного цiлого (якщо для деякого вказаного , то усi оператори ,…, дорiвнюють нулю i тому шукана функцiя вiдсутня у крайових умовах (2)).
Надалi припускаємо, що крайова задача (1), (2) є елiптичною в областi , тобто л.д.о. правильно елiптичний на , а система крайових умов (2) накриває на (див., наприклад, [3, п. 3.1.2]).
Прикладом елiптичної крайової задачi вигляду (1), (2) є така задача:
Тут довiльно вибрано цiлi числа i та дiйснi функцiї такi, що для довiльного . Як звичайно, — оператор Лапласа в i — оператор Бельтрамi – Лапласа на , а — оператор диференцiювання вздовж внутрiшньої нормалi до межi областi . Для цiєї задачi . Якщо для деякого , то не можна вилучити невiдому функцiю з крайових умов i зберегти при цьому гладкiсть коефiцiєнтiв i правих частин крайових умов, що отримуються.
2. Розширена соболєвська шкала утворена гiльбертовими узагальненими соболєвськими просторами , для яких показником регулярностi служить довiльна функцiя з класу RO. За означенням, вiн складається з усiх вимiрних за Борелем функцiй , для яких iснують числа i такi, що для довiльних i (сталi i можуть залежати вiд ). Цi функцiї називають RO-змiнними за В.Г. Авакумовичем на нескiнченностi (див., наприклад, [7, с. 86]).
Клас RO має простий опис [7, с. 87]:
де дiйснi функцiї i вимiрнi за Борелем i обмеженi на пiвосi . Як вiдомо [7, с. 88], для кожної функцiї iснують дiйснi числа i такi, що
(3) |
Позначимо через супремум усiх чисел , для яких виконується лiва нерiвнiсть в (3), а через — iнфiмум усiх чисел , для яких виконується права нерiвнiсть в (3). Числа i називають вiдповiдно нижнiм i верхнiм iндексами Матушевської функцiї (див. [8, п. 2.1.2]).
Нехай . За означенням, лiнiйний простiр , де — натуральне число, складається з усiх повiльно зростаючих розподiлiв на таких, що їх перетворення Фур’є локально iнтегровне за Лебегом на i задовольняє умову
Тут є згладжений модуль вектора . За означенням, — норма у цьому просторi.
Простiр є гiльбертiв iзотропний випадок просторiв, уведених i дослiджених Л. Хермандером [9, п. 2.2] та Л.Р. Волевичем i Б.П. Панеяхом [10, § 2]. Якщо функцiя степенева, то стає (гiльбертовим) простором Соболєва дiйсного порядку . Узагалi,
(4) |
де вкладення неперервнi й щiльнi.
Клас функцiональних просторiв , де , видiлений в [5, п. 2] i названий розширеною соболєвською шкалою (р.с.ш.) на . Нам потрiбнi її аналоги для областi та її межi . Наведемо вiдповiднi означення (див. [11, п. 2] i [6, п. 2.4.2]). Тепер цiле .
Нехай, як i ранiше, . За означенням, лiнiйний простiр складається зi звужень в область усiх розподiлiв . Цей простiр надiлений нормою
де . Вiн є сепарабельним гiльбертовим простором вiдносно цiєї норми, причому множина щiльна у ньому.
Лiнiйний простiр складається, коротко кажучи, з усiх розподiлiв на , якi в локальних координатах дають елементи простору . Дамо детальне означення. Виберемо з -структури на деякий скiнченний набiр локальних карт , де , а вiдкритi множини ,…, утворюють покриття многовиду . Окрiм того, нехай функцiї , де , утворюють розбиття одиницi на , яке задовольняє умову . За означенням, лiнiйний простiр складається з усiх розподiлiв на таких, що для кожного ; тут є зображенням розподiлу у локальнiй картi . Простiр надiлений нормою
Вiн гiльбертiв i сепарабельний вiдносно цiєї норми та з точнiстю до еквiвалентностi норм не залежить вiд вибору атласу i розбиття одиницi [6, теорема 2.21]. Множина щiльна у цьому просторi.
Гiльбертовi простори , де , утворюють р.с.ш. на . Якщо для деякого дiйсного числа , то є соболєвським простором порядку . Для р.с.ш. на зберiгається властивiсть (4), якщо у нiй замiнити на ; при цьому обидва вкладення просторiв будуть компактними i щiльними.
Розширена соболєвська шкала має важливi iнтерполяцiйнi властивостi, якi вiдiграють ключову роль у її застосуваннях, зокрема до елiптичних операторiв i елiптичних крайових задач. Вона отримується iнтерполяцiєю з функцiональним параметром пар гiльбертових просторiв Соболєва, складається з усiх гiльбертових просторiв, iнтерполяцiйних вiдносно цих пар i замкнена вiдносно iнтерполяцiї з функцiональним параметром пар гiльбертових просторiв (див. [6, п. 2.4.2] i [11, п. 2 i 5]).
3. Основнi результати статтi стосуються властивостей елiптичної крайової задачi (1), (2) у просторах, що належать до р.с.ш.
Теорема 1. Розглянемо вiдображення , де i , а функцiї i ,…, означенi за формулами (1) i (2). Воно продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора
(5) |
для довiльного параметра такого, що . Цей оператор нетерiв. Його скiнченновимiрне ядро лежить у просторi i разом зi скiнченним iндексом не залежить вiд .
Тут i далi використано функцiональний параметр аргументу для того, щоб не записувати цей аргумент у позначеннях узагальнених соболєвських просторiв. Отже, параметр , де — дiйсне число, позначає функцiю . Звiсно, , причому , де .
Умова суттєва у теоремi 1. Справдi, якщо для деякого цiлого , то вiдображення , де , не можна продовжити до неперервного лiнiйного оператора, що дiє з соболєвського простору у лiнiйний топологiчний простiр усiх розподiлiв на .
Дослiдимо властивостi узагальнених розв’язкiв крайової задачi (1), (2). Позначимо через область визначення оператора (5), а через об’єднання усiх просторiв , де параметр задовольняє умову . Вектор
(6) |
називаємо узагальненим розв’язком крайової задачi (1), (2) з правою частиною
якщо , де є оператор (5) для деякого параметра такого, що . Це означення коректне, оскiльки воно не залежить вiд . Тут, як звичайно, i позначають лiнiйнi топологiчнi простори усiх розподiлiв в i на вiдповiдно.
Нехай вiдкрита множина така, що . Покладемо (можливий випадок, коли ). Позначимо через , де , лiнiйний простiр усiх розподiлiв таких, що для кожної функцiї , носiй якої задовольняє умову . Аналогiчно, позначимо через лiнiйний простiр усiх розподiлiв таких, що для кожної функцiї , яка задовольняє умову .
Теорема 2. Нехай i . Припустимо, що вектор (6) є узагальненим розв’язком елiптичної крайової задачi (1), (2), правi частини якої задовольняють умови i для кожного цiлого . Тодi цей розв’язок має такi властивостi: i для кожного цiлого .
Якщо i , то i . У цьому випадку теорема 2 стосується глобальної регулярностi правих частин i розв’язку дослiджуваної крайової задачi.
Цю теорему доповнює апрiорна оцiнка узагальненого розв’язку (6). Позначимо через i норми у гiльбертових просторах, на парi яких дiє оператор (5).
Теорема 3. Нехай i . Припустимо, що вектор (6) задовольняє умову теореми . Довiльно виберемо число i функцiї такi, що та у деякому околi множини . Тодi
для деякого числа , незалежного вiд i .
У припущеннi про те, що функцiя є правильно змiнною за Й.Караматою на нескiнченностi, версiї теорем 1–3 встановлено недавно в [12, п. 4]. Нагадаємо [7, п. 1.1], що воно означає таке: при для кожного додатного числа i деякого дiйсного числа ; у цьому випадку iндекси Матушевської функцiї дорiвнюють . Випадки, коли або усi дослiдженi вiдповiдно в [13] i [14]. Для соболєвських просторiв цi теореми або їх версiї вiдомi, див., наприклад, монографiї [3, п. 4.1] i [4, п. 2.4].
4. Застосування. За допомогою р.с.ш. i теореми вкладення Л. Хермандера [9, теорема 2.2.7] отримуємо тонкi й точнi достатнi умови разiв неперервної диференцiйовностi компонент узагальненого розв’язку (6) елiптичної крайової задачi (1), (2). Нижче множини i є такими як у п. 3, а — простiр разiв неперервно диференцiйовних функцiй на множинi .
Теорема 4. Нехай додатне цiле число . Припустимо, що вектор (6) задовольняє умову теореми для деякого функцiонального параметра такого, що i
(7) |
Тодi . Умова (7) є точною.
У цiй теоремi умова є природною з огляду на включення (6), оскiльки воно тягне за собою властивiсть для будь-якого додатного цiлого числа .
Теорема 5. Нехай , а додатне цiле число . Припустимо, що вектор (6) задовольняє умову теореми для деякого функцiонального параметра такого, що i
(8) |
Тодi . Умова (8) є точною.
У цiй теоремi умова на природна з огляду на включення (6), бо воно тягне за собою властивiсть для кожного додатного цiлого числа .
За допомогою цих теорем отримуємо достатню умову класичностi узагальненого розв’язку (6) дослiджуваної задачi, тобто умову, за якої для деякого числа , а для кожного . Тут покладаємо . Якщо розв’язок задачi класичний, то її лiвi частини обчислюються за допомогою класичних похiдних i є неперервними функцiями на i вiдповiдно.
Теорема 6. Припустимо, що вектор (6) є узагальненим розв’язком елiптичної крайової задачi (1), (2), правi частини якої задовольняють умови
для деяких параметрiв таких, що , i
Тодi цей розв’язок класичний.
5. Випадок однорiдного елiптичного рiвняння. Якщо в елiптичному рiвняннi (1) права частина в областi , то версiї теорем 1–3 є правильними без обмеження на параметр . Наведемо, для прикладу, вiдповiдну версiю теореми 1.
Позначимо через лiнiйний простiр усiх функцiй , якi задовольняють умову в областi . Окрiм того, позначимо через , де , лiнiйний простiр усiх розподiлiв , якi задовольняють цю умову (тепер вона розумiється у сенсi розподiлiв). Цей простiр надiляємо нормою з , вiдносно якої вiн є гiльбертовим.
Теорема 7. Розглянемо вiдображення , де та , а функцiї ,…, означенi за формулою (2). Воно продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора
для довiльного параметра . Цей оператор нетерiв. Його скiнченновимiрне ядро лежить у просторi i разом зi скiнченним iндексом не залежить вiд .
За припущення, що функцiя правильно змiнна на нескiнченностi, ця теорема встановлена недавно в [15, теорема 1].
ЦИТОВАНА ЛIТЕРАТУРА
-
1.
Лионс Ж.-Л., Мадженес Э. Неоднородные граничные задачи и их приложения. Москва: Мир, 1971. 372 с.
-
2.
Лаврук Б. О параметрических граничных задачах для эллиптических систем линейных дифференциальных уравнений. I. Построение сопряженных задач. Bull. Acad. Polon. Sci. Sér. Sci. Math. Astronom. Phys. 1963. 11, № 5. С. 257–267.
-
3.
Kozlov V.A., Maz’ya V.G., Rossmann J. Elliptic boundary value problems in domains with point singularities. Providence: American Math. Soc., 1997. ix+414 p.
-
4.
Roitberg Ya.A. Elliptic boundary value problems in the spaces of distributions. Dordrecht: Kluwer Acad. Publisher, 1999. x+276 p.
-
5.
Михайлец В.А., Мурач А.А. Расширенная соболевская шкала и эллиптические операторы. Укр. мат. журн. 2013. 65, № 3. С. 368–380.
-
6.
Mikhailets V.A., Murach A.A. Hörmander spaces, interpolation, and elliptic problems. Berlin, Boston: De Gruyter, 2014. xii+297 p.
-
7.
Сенета Е. Правильно меняющиеся функции. Москва: Наука, 1985. 144 с.
-
8.
Bingham N.H., Goldie C.M., Teugels J.L. Regular variation. Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1989. xix+494 p.
-
9.
Хермандер Л. Линейные дифференциальные операторы с частными производными. Москва: Мир, 1965. 380 с.
-
10.
Волевич Л.Р., Панеях Б.П. Некоторые пространства обобщенных функций и теоремы вложения. Успехи мат. наук. 1965. 20, № 1. С. 3–74.
-
11.
Mikhailets V.A., Murach A.A. Interpolation Hilbert spaces between Sobolev spaces. Results Math. 2015. 67, № 1. P. 135–152.
-
12.
Касiренко Т.М., Чепурухiна I.С. Елiптичнi за Лавруком задачi з крайовими операторами вищих порядкiв в уточненiй соболєвськiй шкалi. Збiрник праць Iнституту математики НАН України. 2017. 14, № 3. С. 161–204.
-
13.
Касiренко Т.М., Мурач О.О. Елiптичнi задачi з крайовими умовами високих порядкiв у просторах Хермандера. Укр. мат. журн. 2017. 69, № 11. С. 1486–1504.
-
14.
Чепурухiна I.С. Елiптичнi крайовi задачi за Б. Лавруком у розширенiй соболєвськiй шкалi. Збiрник праць Iнституту математики НАН України. 2015. 12, № 2. С. 338–374.
-
15.
Аноп А.В. Елiптичнi за Лавруком крайовi задачi для однорiдних диференцiальних рiвнянь. Допов. Нац. акад. наук. Укр. 2019. № 2. С. 3–11.
REFERENCES
-
1.
Lions, J.-L. & Magenes, E. (1972). Non-homogeneous boundary-value problems and applications, vol. I. Berlin: Springer.
-
2.
Lawruk, B. (1963). Parametric boundary-value problems for elliptic systems of linear differential equations. I. Construction of conjugate problems. Bull. Acad. Polon. Sci. Sér. Sci. Math. Astronom. Phys., 11, No. 5, pp. 257–267 (in Russian).
-
3.
Kozlov, V.A., Maz’ya, V.G. & Rossmann, J. (1997). Elliptic boundary value problems in domains with point singularities. Providence: Amer. Math. Soc.
-
4.
Roitberg, Ya.A. (1999). Elliptic boundary value problems in the spaces of distributions. Dordrecht: Kluwer Acad. Publ.
-
5.
Mikhailets, V.A. & Murach, A.A. (2013). Extended Sobolev scale and elliptic operators. Ukrainian Math. J., 65, No. 3, pp. 435-447.
-
6.
Mikhailets, V.A. & Murach, A.A. (2014). Hörmander spaces, interpolation, and elliptic problems. Berlin, Boston: De Gruyter.
-
7.
Seneta, E. (1976). Regularly varying functions. Berlin: Springer.
-
8.
Bingham, N.H., Goldie, C.M. & Teugels, J.L. (1989). Regular variation. Cambridge: Cambridge University Press.
-
9.
Hörmander, L. (1963). Linear partial differential operators. Berlin: Springer.
-
10.
Volevich, L.R. & Paneah, B.P. (1965). Certain spaces of generalized functions and embedding theorems. Russian Math. Surveys, 20, No. 1, pp. 1-73.
-
11.
Mikhailets, V.A. & Murach, A.A. (2015). Interpolation Hilbert spaces between Sobolev spaces. Results Math, 67, No. 1, pp. 135-152.
-
12.
Kasirenko, T.M. & Chepurukhina, I.S. (2017). Elliptic problems in the sense of Lawruk with boundary operators of higher orders in refined Sobolev scale. Zbirnyk Prats Institutu Matematyky NAN Ukrainy, 14, No. 3, pp. 161-204 (in Ukrainian).
-
13.
Kasirenko, T.M. & Murach, O.O. (2018). Elliptic problems with boundary conditions of higher orders in Hörmander spaces. Ukrainian Math. J., 69, No. 11, pp. 1727-1748.
-
14.
Chepurukhina, I.S. (2015). Elliptic boundary-value problems in the sense of Lawruk in an extended Sobolev scale. Zbirnyk Prats Institutu Matematyky NAN Ukrainy, 12, No. 2, pp. 338-374 (in Ukrainian).
-
15.
Anop, A.V. (2019). Lawruk elliptic boundary-value problems for homogeneous differential equations. Dopov. Nac. akad. nauk Ukr., No 2, pp. 3-11 (in Ukrainian).