MAVKA: PROGRAM OF STATISTICALLY OPTIMAL DETERMINATION OF PHENOMENOLOGICAL PARAMETERS OF EXTREMA. PARABOLIC SPLINE ALGORITHM AND ANALYSIS OF VARIABILITY OF THE SEMI-REGULAR STAR Z UMA

Анотацiя

Advanced MAVKA software for the approximation of extrema observations is used to analyze the variability of the brightness of pulsating and eclipsing stars, but may be useful in analyzing signals of any nature. A new algorithm using a parabolic (quadratic) spline is proposed. In contrast to the traditional definition of a spline as a piecewise-defined function at fixed intervals, a spline is proposed to be divided into three intervals, but the positions of the boundaries between the intervals are additional parameters. The spline defect is 1, that is, the function and its first derivative are continuous and the second derivative can be discontinuous at the boundaries. Such a function is an enhancement of the "asymptotic parabola"(Marsakova and Andronov 1996). The dependence of the fixed signal approximation accuracy on the location of the boundaries of the interval is considered. The parameter accuracy estimates using the least squares method and the bootstrap are compared. It is recommended to use the difference between the 0.975 and 0.025 percentiles (divided by 2*1.96) as the accuracy estimate of a given parameter in the bootstrap method.
The variability of the semi-regular pulsating star Z UMa is analyzed. The presence of multicomponent variability of an object, including, four periodic oscillations (188.88(3), 197.89(4) days and halves of both) and significant variability of the amplitudes and phases of individual oscillations are shown. Approximation using the parabolic spline is only slightly better than the asymptotic parabola, for our sampling of the complete interval. It is expectedly better for larger subintervals. The use of different complementary methods allows to get a statistically optimal phenomenological approximation.

Key words: Data analysis; variable stars; extremum; light curve

MAVKA: ПРОГРАМА СТАТИСТИЧНО ОПТИМАЛЬНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ФЕНОМЕНОЛОГIЧНИХ ПАРАМЕТРIВ ЕКСТРЕМУМIВ. АЛГОРИТМ ПАРАБОЛIЧНИХ СПЛАЙНIВ ТА АНАЛIЗ ЗМIН БЛИСКУ НАПIВПРАВИЛЬНОЇ ЗОРI Z UMA

К. Д. Андрич^1,2, I. Л. Андронов¹, Л. Л. Чiнарова^3,1
1 Кафедра "Математика, фiзика та астрономiя 
Одеський нацiональний морський унiверситет
tt_ari@ukr.net
² Кафедра Теоретичної фiзики та астрономiї,
Одеський нацiональний унiверситет iм I.I.Мечникова
katyaandrich@gmail.com
³ Астрономiчна обсерваторiя,
Одеський нацiональний унiверситет iм I.I.Мечникова
llchinarova@gmail.com

ABSTRACT.

Вдосконалено програмне забезпечення MAVKA для апроксимацiї рядiв спостережень бiля екстремуму. Воно використано для аналiзу змiнностi блиску пульсуючих та затемнюваних зiр, але може бути корисним при аналiзi сигналiв будь-якої природи. Запропоновано новий алгоритм з використанням параболiчного (квадратичного) сплайна. На вiдмiну вiд традицiйного визначення сплайну, як кусково-заданої функцiї на фiксованих iнтервалах, запропоновано сплайн iз роздiленням iнтервалу на три пiдiнтервали, але положення меж мiж пiдiнтервалами є додатковими параметрами. Дефект сплайну дорiвнює 1, тобто функцiя та її перша похiдна неперервнi, а друга може бути розривною на межах. Така функцiя є вдосконаленням "асимптотичної параболи"(Marsakova and Andronov 1996). Розглянута залежнiсть точностi апроксимацiї фiксованого сигналу вiд розташування границь iнтервалу. Проведено порiвняння оцiнок точностi параметрiв методом найменших квадратiв та ’’статистичного самотворення’’ (bootstrap).
Проведено аналiз змiнностi напiвправильної пульсуючої зорi Z UMa. Показано наявнiсть багатокомпонентної змiнностi об’єкта, в тому числi, чотирьох перiодичних коливань та суттєвої змiнностi амплiтуд та фаз окремих коливань.

Key words: Обробка даних, змiннi зорi, екстремум, крива блиску

Вступ

Досить часто з тих чи iнших даних необхiдно отримати феноменологiчнi параметри екстремуму, аби потiм їх використовувати для подальшого фiзичного аналiзу процесу. Й зазвичай найнеобхiднiшi параметри – це момент та величина цього екстремуму, iнодi, уся апроксимацiя, з вiдповiдними оцiнками точностi (стандартними похибками).

Цi параметри використовують переважно для дослiдження змiн перiодiв затемнюваних подвiйних систем та пульсуючих зiр [1-4]. Крейнер та iн. [5] опублiкували 6-томну монографiю, у якiй зiбрано 91 798 моментiв мiнiмумiв 1 138 затемнюваних систем. Чiнарова та Андронов [6] визначили 6553 моменти екстремумiв для 173 напiвправильних зiр та опублiкували каталог цих та iнших характеристик.

У подальшому, такi компiляцiї публiкують на сайтах [7-9] та додатково у окремих статтях (напр. у журналi ‘‘Open European Journal on Variable Stars’’ [10]) по мiрi накопичення даних. У Американськiй асоцiацiї спостерiгачiв змiнних зiр AAVSO використовують скорочення ToM (‘’time of minimum’’). Втiм, для пульсуючих зiр визначають переважно моменти максимумiв та не завжди моменти мiнiмумiв, тому правильно було б розшифровувати скорочення ToM також i як (‘’time of maximum’’).

Iсторично, до одних з найперших методiв вiдносять графiчний метод Пiкерiнга, коли апроксимацiю на мiлiметровцi проводили ‘‘вiд руки’’, ’’на око’’, а потiм проводили на рiзних рiвнях горiзонтальнi лiнiї, визначали середини хорд та проводили через них пряму до перетину iз апроксимацiєю. Iз розвитком обчислювальної технiки (починаючи iз арифмометрiв), стали застосовувати апроксимацiю параболою (чи, для асиметричних кривих, полiномом третього ступеня). Втiм, найбiльш популярним методом для (теоретично) симетричних кривих, став метод Квi та ван дер Воердена [11]. Оскiльки вiдповiдна тест-функцiя має багато локальних мiнiмумiв, оцiнка точностi суттєво занижена, вiдповiдно, вага такого значення неадекватно завищена.

Андронов [12] використовував не лише полiноми ступеня, що забезпечує найкращу точнiсть визначення моменту, а й полiномiальнi сплайни. Апроксимацiя полiномами оптимального ступеня була реалiзована рiзними авторами (напр., [6, 12, 13].

Сплайни iз змiнним ступенем були запропонованi [13], якi виправляли проблему ’’нефiзичних’’ хвиль на апроксимацiях полiномами. Огляди iснуючих методiв приведенi [15-18].

Для зручностi використання рiзних методiв у однiй програмi, було створено комп’ютерну програму MAVKA, у яку поступово додавалися рiзноманiтнi функцiї [19-21].

У цiй статтi, наведено порiвняння двох базисних функцiй: «асимптотична парабола» (запропонована [14]) та параболiчний сплайн дефекту 1. Обидва методи подiляють наведений iнтервал поблизу екстремуму на три частини. Кожен з пiдiнтервалiв апроксимується власною функцiєю, що дозволяє зменшити похибки результатiв та краще описати спостереження, врахувати асиметричнiсть чи iншi особливостi.

Проведено аналiз впливу ширини iнтервалу даних (лише екстремуму або й позаекстремальної частини) та асиметрiї його меж на якiсть апроксимацiї та вiдповiднi похибку визначених характеристик екстремуму. Для цього, обидва методи були застосованi до набору згенерованих даних з нормальним розподiлом шуму. Також методи було проiлюстровано застосуванням до реальних спостереженнях змiнної пульсуючої зорi Z UMa iз мiжнародної бази даних AFOEV [22] iз використанням методу статистичного самотворення (bootstrap), та проведено аналiз спостережень цiєї зорi методами перiодограмного та шкалограмного аналiзу.

1 Опис методiв

1.1 Асимптотична парабола (Asymptotic Parabola, AP)

Цей метод був вперше запропонований у роботi В. I. Марсакової та I. Л. Андронова [14, 16] та показав свою ефективнiсть при визначеннi моментiв екстремумiв блиску змiнних зiр рiзних типiв. Апроксимацiя складається з двох прямих лiнiй «асимптот», якi з’єднанi параболою мiж ними. При цьому, сама функцiя та її перша похiдна неперервнi. Попереднiй досвiд використання цього методу показав, що цей метод є одним iз найкращих для асиметричних максимумiв пульсуючих зiр.

Точки переходу вiд прямих на параболу $C_{4}$ та $C_{5}$.

$$x_{c}(t)=\left\{\begin{array}[]{ll}C_{1}+C_{2}(-2v-D)D+C_{3}v,&\leavevmode\nobreak\ \leavevmode\nobreak\ t<C_{4},\\ C_{1}+C_{2}v^{2}+C_{3}v,&\leavevmode\nobreak\ \leavevmode\nobreak\ C_{4}\leq t\leq C_{5},\\ C_{1}+C_{2}(2v-D)D+C_{3}v,&\leavevmode\nobreak\ \leavevmode\nobreak\ t>C_{5},\end{array}\right.$$ (1)

де $D=(C_{5}-C_{4})/2$, $v=t-(C_{5}+C_{4})/2$.

Iз характерного вигляду функцiї зрозумiло, що данi, якi будуть найефективнiшими для такого наближення, будуть охоплювати не лише вузький iнтервал бiля екстремуму (який асимптотично буде спiвпадати iз параболою), а й суттєву частину висхiдної та нисхiдної гiлок кривої блиску, але не "суттєво закругленi"частини бiля екстремумiв протилежного виду (мiнiмумiв, якщо визначаємо максимум, та навпаки). Вибiр початкової та кiнцевої точок зазвичай вiдбувається за допомогою програм OO [23], MCV [24] та також реалiзовано у серiї послiдовно вдосконалених версiй MAVKA [19-21].

Хоча метод був запропонований для визначення екстремумiв, його можна використовувати й для визначення середнього моменту та характерного часу переходу з однiєї асимптоти на iншу, навiть, при вiдсутностi екстремуму. Наприклад, по дiаграмi $"O-C"$ для моментiв екстремумiв (чи вiдповiдних фаз) при порiвняно рiзкiй змiнi перiоду [25].

1.2 Параболiчний сплайн дефекту 1 (Parabolic Spline, PS)

Полiномiальнi сплайни є кусково-заданими функцiями, де у кожному iнтервалi аргументу (часу, фази обо iн.) задаються полiномом iз своїм набором коефiцiєнтiв. Їх часто використовують для апроксимацiї даних. Вони характеризуються "порядком"$n,$ або найвищим ступенем полiному, та "дефектом"$k,$ який визначається, як найменша величина, для якої похiдна порядку $(n-k)$ є неперервною в усiх точках, включаючи межi iнтервалiв [26-28].

Ця апроксимацiя також складається з трьох iнтервалiв, кожен з яких описується власною функцiєю (параболою). Точки переходу вiдповiдають параметрам $C_{6}$ та $C_{7}$.

Параболiчний сплайн вiдрiзняється вiд попереднього методу двома додатковими параметрами, якi описують параболiчнi складники у бiчних iнтервалах:

$$x_{c}(t)=\left\{\begin{array}[]{ll}C_{1}+C_{2}t+C_{3}t^{2}+C_{4}(C_{6}-t)^{2},&\leavevmode\nobreak\ \leavevmode\nobreak\ t<C_{6},\\ C_{1}+C_{2}t+C_{3}t^{2},&\leavevmode\nobreak\ \leavevmode\nobreak\ C_{6}\leq t\leq C_{7},\\ C_{1}+C_{2}t+C_{3}t^{2}+C_{5}(t-C_{7})^{2},&\leavevmode\nobreak\ \leavevmode\nobreak\ t>C_{7}.\end{array}\right.$$ (2)

Метод дозволяє розширити ширину iнтервалу апроксимацiї (й, таким чином, збiльшити кiлькiсть точок, якi використовуються) та отримати точнiсть, яка вiдповiдає результатам «асимптотичної параболи» на коротшому iнтервалi.

Можливi ситуацiї, коли подiлення iнтервалу на три частини є неефективним. Наприклад, екстремум занадто гострий й центральна параболiчна частина вироджується. Для такої ситуацiї, у програмi MAVKA [21] реалiзовано зменшення кiлькостi iнтервалiв (а, отже, й вiдповiдних нелiнiйних параметрiв). Таким чином, апроксимацiя «асимптотичною параболою» може складатися лише з двох асимптот, параболи та лише однiєї асимптоти або взагалi лише параболи.

Так само, «параболiчний сплайн», за занадто малих бiчних iнтервалiв, автоматично замiнюється на звичайну параболу.

В рамках реалiзованого алгоритму, лiнiйнi параметри були визначенi методом найменших квадратiв, а нелiнiйнi – методом диференцiйних поправок. Статистичнi похибки параметрiв екстремуму визначенi за допомогою коварiацiйної матрицi похибок коефiцiєнтiв (напр. [30,16]).

2 Порiвняння асимптотичної параболи та параболiчного сплайну дефекту 1 на штучних даних зi змiнними межами

Ми застосували обидва методи до набору з 25 штучних iнтервалiв. Як сигнал, було обрано синусоїду iз одиничною пiвамплiтудою. Шум був згенерований з нормальним розподiлом випадкової величини iз теоретичним середньоквадратичним значенням 0.1. Ми змiнювали межi iнтервалiв мiж екстремальними випадками, наведеними на рис.1, для оцiнки впливу ширини охоплення даних поза екстремумом на апроксимацiю обома функцiями.

При зменшеннi ширини iнтервалiв та ‘’чистому’’ сигналi (без шуму), очiкується, що усi апроксимацiї будуть асимптотично сходитися до параболи (чи полiному бiльшого ступеня, найчастiше, кубiчної параболи). Можливiсть апроксимацiї полiномом iз автоматичним вибором ступеня полiнома була реалiзована на рiзних мовах програмування [6, 13, 19, 21], й також присутня й у програм MAVKA. Але, кiлькiсть точок зменшується, та шуми спостережень призводять до появи ‘’нефiзичних’’ хвиль на апроксимацiї, що нагадує ефект Гiбса для тригонометричнiх полiномiв (напр. [35]). Це суттєво погiршує як якiсть апроксимацiї, так i може призвести до суттєвого зсуву визначеного моменту екстремуму.

Тому, для аналiзу, мiнiмальна ширина iнтервала була обмежена, як показано на рис. 1. Для меншої ширини, роздiлення iнтервала апроксимацiї на 3 пiдiнтервали стає формальним. Адже парабола може буть однаково представлена, як кубiчний сплайн, при будь-якому дiленнi на пiдiнтервали. Тест-функцiя стала, як функцiя двох змiнних (границь пiдiнтервалiв), отже, матриця нормальних рiвнянь у методi диференцiальних поправок стає виродженою. В цьому випадку, апроксимацiя поводиться квадратною параболою, а не сплайном.

Результати на кожному тестовому iнтервалi для вiдповiдного значення меж були усередненi за вiдхиленнями вiд iдеального (синусоїди без шуму) значення та оцiнками точностi для подальшого аналiзу. Як видно на Рис. 2, ’’асимптотична парабола’’ дуже чутлива до змiни меж апроксимацiї, на вiдмiну вiд параболiчного сплайну. Останнiй метод дозволяє проводити точну криву за наявностi даних поза сусiднiм екстремумом. Однак, коли iнтервал звужується, обидва методи дають практично однаковi результати, або в рамках вiдхилення випадково розподiленого шуму. Графiки у верхному рядку Рис. 2. вiдповiдають симетричнiй змiнi меж iнтервалу, менша кiлькiсть точок вiдповiдає вужчому iнтервалу.

Для оцiнки впливу асиметричностi меж екстремуму, ми зафiксували лiву межу на одному положеннi, а праву змiнювали покроково. Крайнi випадки меж ширини iнтервалiв для цього аналiзу наведенi у правому стовбчику Рис. 1. Як i в попередньому випадку, за занадто широкого iнтервалу даних, асимптотична парабола програє параболiчному сплайну. Однак далi, асимптотична парабола демонструє не гiршi, а, часом, й кращi результати. Зi звуженням iнтервалу, правий пiдiнтервал апроксимацiй вироджується, спричинюючи помилку в роботi та навiть виродження матрицi нормальних рiвнянь для апроксимацiї параболiчним сплайном.

Метод асимптотичної параболи бiльш стiйкий для таких змiн. Для цього методу, реалiзовано врахування випадкiв виродження якогось з пiдiнтервалiв. В таких ситуацiях, апроксимацiя вiдбувається лише лiнiйною асимптотою та параболою, або двома асимптотами.

Графiки у нижньому рядку Рис. 2 демонструють залежностi параметрiв екстремуму для асиметричної змiни меж iнтервалу, менша кiлькiсть точок вiдповiдає вужчому iнтервалу.

Очiкуваною є перевага апроксимацiї параболiчним сплайном на широких iнтервалах, оскiльки кiлькiсть спостережень збiльшується, а три параболи показують менше систематичне вiдхилення вiд сигналу, нiж асимптотична парабола. Для невеликих iнтервалiв поблизу екстремума, перевагу має асимптотична парабола.

Загальна рекомендацiя при розмiтцi iнтервалiв для визначення екстремумiв: вибирати (при можливостi) приблизно однаковi за тривалiстью дiлянки кривої блиску. Для асимптотичної параболи, брати якнайдовшi вiдрiзки висхiдної та нисхiдної гiлок кривої блиску, де змiна блиску близька до лiнiйної. З попереднього досвiду використання ‘’’асиптотичних парабол’’, блиск на границях iнтервалу приблизно вдвiчи ближчий до сусiднього екстремуму, нiж до апроксимованого. Звiсно, це залежить вiд конкретного виду кривої блиску. Для автоматизацiї процесу, й було запропоновано вибiр мiж рiзними функцiями для фiксованого iнтервалу даних.

Незважаючи на якiсний характер рекомендацiї, для спостережень iз порiвняно низьким значенням вiдношення оцiнки точностi до амплiтуди (що характерно не лише для фотографiчних та вiзуальних спостережень зiр з великою амплiтудою, а й для величезної кiлькостi малоамплiтудних зiр, вiдкритих iз орбiтальних обсерваторiй), такий вiзуальний пiдхiд (або рiзноманiтнi напiвавтоматичнi алгоритми) дає значення параметрiв, якi несуттєво вiдрiзняються при невеликих змiнах iнтервалу. Але статистична оцiнка точностi порiвняно iз дуже широкими, чи, навпаки, вузькими, iнтервалами краща на десяткi вiдсоткiв, або, навiть, у рази.

3 Застосування обох методiв до спостереженнь Z UMa

Для подальшого аналiзу, було використано 12578 спостережень Z UMa iз мiжнародної бази даних Французької асоцiацiї спостережень змiнних зiр (AFOEV) [22], отриманих у дiапазонi юлiанських дат 2451630 – 2458026 (тривалiсть 17.5 рокiв). Аналiз попереднiх даних проведено [6].

Крива блиску пульсуючої зорi Z UMa була попередньо розмiчена на iнтервали поблизу екстремумiв (як максимумiв, так i мiнiмумiв). Ми провели апроксимацiю кожним методом окремо.

Ми аналiзували точнiсть моментiв екстремуму, точнiсть зоряної величини екстремуму та середньоквадратичне вiдхилення для обох методiв вiдповiдно до номеру iнтервалу. Результати досить схожi, усi iнтервали (згiдно розмiтки) не мiстили позаекстремальної частини. Iнодi вiдповiдну точнiсть для асимптотичної параболи iнодi все ж дещо кращi.

Також ми порiвняли обидва методи, аби алгоритм програми MAVKA самостiйно визначив найкращий метод для кожного конкретного iнтервалу. Вибiр кращого методу вiдбувається за меншою оцiнкою точностi моменту екстремуму.

В результатi, з 94 iнтервалiв, асимптотична парабола виявилась краща для 68 з них, а параболiчний сплайн для 26. Медiана вiдношення оцiнки точностi моменту екстремуму для PS та AP трохи менша за одиницю (0.86). Але, для 34 iнтервалiв iз 94, екстремум не попадає у центральний пiдiнтервал апроксимацiї, i тому вiдбраковувався, хоча сама апроксимацiя була достатньо якiсна. З врахуванням цих вiдбракованих даних, медiана суттєво перевищує одиницю (2.36).

Це пов’язано з декiлькома причинами. По-перше, сплайн менш стiйкий до шуму в спостереженнях, нiж асимптотична парабола, яка iнодi може визначати не глобальний екстремум на iнтервалi, а локальну флуктуацiю шуму. По-друге, на даний момент, апроксимацiя параболiчним сплайном була реалiзована за умови, що момент екстремуму має потрапляти в центральний пiдiнтервал. Однак, можуть бути ситуацiї, коли апроксимацiя проведена досить точно, але екстремум знаходиться на одному з бiчних пiдiнтервалiв, що призводить до вильоту алгоритму при спробi його розрахувати або завеликих та некоректних похибок визначених параметрiв.

Медiана вiдношення середньоквадратичних вiдхилень спостережень вiд апроксимацiй PS та AP становить 0.986, що лише несуттєво менше одиницi.

Асимптотична парабола є стiйкiшою до таких випадкiв, й дозволяє коректно визначити характеристики екстремуму для будь-якого екстремуму. Тому цi методи не замiнюють один одного на усiх iнтервалах даних, а доповнюють, тобто, для кожного окремого iнтервалу, потрiбно вибрати оптимальний метод.

4 Метод статистичного самотворення та порiвняння методiв апроксимацiї на спостереженнях Z UMa

З метою порiвняння оцiнок точностi, нами було проведено аналiз методу ’’статистичного самотворення’’. Iнодi його називають калькою з англiйської ’’бутстреп’’ (bootstrap). Сервiс перекладу Google дає ‘’завантажувач’’, що вiдповiдає вживанню термiну в iншому комп’ютерному значеннi - при завантаженнi операцiйної системи.

Суть методу полягає в тому, щоб з наявного набору даних сформувати досить велику кiлькiсть вибiрок, розмiр кожної з яких збiгається з вихiдним iнтервалом. Такi вибiрки складаються з випадкових комбiнацiй початкових даних (’’самотворення’’), а вибiр кожного елементу вiдбувається iз можливiстью повернення, на вiдмiну вiд ’’перемiшування’’, при якому усi елементи використовуються один раз у випадковому порядку.

Термiн ’’bootstrap’’ запропонував Ефрон [30], його теорiї та застосуванню присвяченi монографiї, напр. [31-33].

Таким чином, деякi елементи можуть зустрiчатися декiлька разiв, а iншi – не зустрiчатись взагалi. Для кожної отриманої вибiрки визначають значення аналiзованих статистичних характеристик з метою вивчити їх розкид, стiйкiсть, розподiл. Цей метод є вдосконаленою модифiкацiєю метода ’’складного ножа’’ (jackknife) [30], згiдно якого, $n$ нових вибiрок даних отримують з початкової видаленням лише однiєї точки, послiдовно змiнюючи номер цiєї видаленої точки.

Метод ’’bootstrap’’ є стандартним для оцiнювання точностi визначення моментiв мiнiмумiв затемнюваних подвiйних систем на сайтi Секцiї змiнних зiр та екзопланет Чеського астрономiчного товариства [7] з використанням наближення для повного iнтервалу затемнення [34]. Пiсля визначення моменту мiнiмуму для серiї ‘‘самостворених’’ рядiв даних, визначаються перцентiлi 0.025 та 0.975, як границi довiрчого iнтервалу для ймовiрностi 95%. На вiдмiну вiд стандартного визначення точностi, як оцiнки середньоквадратичного вiдхилення $\sigma,$ у [34] задають $\sigma_{-}$ та $\sigma_{+},$ що вiдповiдають приведеним перцентiлям.

Використання $\sigma_{-}$ та/або $\sigma_{+}$ замiсть стандартного середньоквадратичного вiдхилення $\sigma$ призводить до суттєвого зменшення статистичної ваги цiєї величини $w={\rm const}/sigma^{2}.$ У припущеннi неперервного нормального (гаусовського) розподiлу [35, 36], $\sigma_{-}=\sigma_{+}=1.96\sigma$ для цiєї ймовiрностi 95%. Тобто, зменшення статистичної ваги у $1.96^{2}\approx 3.84\approx 4$ рази. Тому потрiбно перетворювати два значення на одне, знаходячи середнєквадратичне значення $\sigma\approx((\sigma_{-}^{2}+\sigma_{+}^{2})/2)^{1/2}/1.96;$ значення, що вiдповiдає середнiй вазi $\sigma\approx((\sigma_{-}^{-2}+\sigma_{+}^{-2})/2)^{-1/2}/1.96,$ або iнтерперцентильному iнтервалу $\sigma\approx(\sigma_{-}+\sigma_{+})/2/1.96.$ При незначном вiдхиленнi $\sigma_{-}/\sigma_{+}$ вiд одиницi, усi три перелiченi наближення практично не вiдрiзняються. Суттєве вiдхилення показує негаусiвський характер розподiлу похибок, i повинно бути проаналiзовано додатково.

Отже, можна рекомендувати використовувати $\sigma$ замiсть пар $(\sigma_{-},\sigma_{+}).$

Середнєквадратичне значення вiдхилення для неперервного нормального розподiлу, якщо враховувати 95% середнiх значень, становить $\sigma_{0.95}=0.871\sigma$, отже, при викиданнi 5% та обчисленнi $\sigma,$ потрiбно враховувати даний коефiцiент.

Для iлюстрацiї, з кривої блиску пульсуючої зорi Z UMa був видiлений початковий ряд поблизу одного з 94 екстремумiв (JD 2455999-2456172, $n=351).$ Спостереження отриманi iз мiжнародної бази даних Французької асоцiацiї спостережень змiнних зiр (AFOEV) [22].

У якостi критерiю вибору меж iнтервалу, було обрано частину вiд попереднього до наступного iнтервалу, бо ширшi iнтервали, очевидно, будуть краще апроксимованi сплайном, нiж асимптотичною параболою, де висхiдна та низхiдна гiлки апроксимованi прямими. Квадратичний сплайн враховує можливу кривизну кривої блиску у крайнiх пiдiнтервалах та тим самим дозволяє використовувати бiльшi iнтервали iз бiльшою кiлькiстю точок.

Було створено 2000 рядiв з використанням генератору випадкових чисел. До них були застосованi тi самi апроксимацiї, що й для початкового ряду. Апроксимацiї для початкового ряду з $\pm 1\sigma$ коридором похибок показанi на Рис. 3. Для випадкових рядiв показане накладання апроксимацiй. Як видно, бiльшiсть кривих лежать у порiвняно вузькому iнтервалi. Але кiлька кривих сильно вiдрiзняються. Це є наслiдком вибiркової надмiрної концентрацiї даних у окремих точках та вiдповiдного зменшення впливу iнших точок.

Для iлюстрацiї, на рис 3 приведено лише 200 апроксимацiй з 2000. Основна частина апроксимацiй є у порiвняно вузькому диапазонi. Апроксимацiї проведено вiд початку до кiнця згенерованого iнтервалу, тому видно, що апроксимацiї, якi суттєво вiдрiзняються вiд основної смуги, вiдповiдають коротшим iнтервалам.

На рис. 4 показана залежнiсть оцiнок моментiв вiд номеру (рейтингу по величинi) пiсля сортування у порядку збiльшення величини, для 2000 ’’самостворених’’ рядiв. Транспонована залежнiсть $i/200$ вiд $t_{e}$ називається ’’кумулятою’’. Для даної вибiрки, по 2.5% з обох сторiн як раз спiвпадають iз суттєвим надлишком кiлькостi ’’викидiв’’ порiвняно iз нормальним розподiлом, який показано окремою лiнiєю для вибiркового середнього та середньоквадратичного значення вiдхилення.

Отже, кiлькiсть таких ’’викидiв’’ у обидвi сторони суттєво менша за 5%, тому ’’перцентiльний’’ пiдхiд до оцiнки точностi $\sigma$ ефективний.

5 Iншi методи аналiзу спостережень пульсуючої зорi Z UMa

У попереднiх роздiлах, були розглянутi методи аналiзу даних у iнтервалах навколо екстремумiв, якi не враховують бiльш вiддаленi точки.

Втiм, найбiльш поширеним методом є перiодограмний аналiз iз застосуванням не ’’локальної’’, а ’’глобальної апроксимацiї’’. Тест - функцiя $S(f)=\sigma_{C}^{2}/\sigma_{O}^{2}=1-\sigma_{O-C}^{2}/\sigma_{O}^{2}=r^{2},$ де $\sigma_{O}^{2},$ $\sigma_{C}^{2}$ та $\sigma_{O-C}^{2}$ є, вiдповiдно, дисперсiями даних ${}^{\prime\prime}O^{\prime\prime}$, апроксимованих значень ${}^{\prime\prime}C^{\prime\prime}$, нев’язок (вiдхилень) ${}^{\prime\prime}O-C^{\prime\prime}$, а $r-$ коефiцiєнт кореляцiї мiж ${}^{\prime\prime}O^{\prime\prime}$ та ${}^{\prime\prime}C^{\prime\prime}$ (34). Для апроксимацiї методом найменших квадратiв $m_{C}(t)$, використовується гармонiйна функцiя

$$m_{C}(t)=C_{1}-R\cdot\cos(2\pi f\cdot(t-T_{0})),$$ (3)

де $C_{1}-$ середнє за перiод значення (яке, у загальному випадку, не спiвпадає iз вибiрковим середнiм), $R-$ пiвам плiтуда, $f=1/P-$ частота, $P-$ перiод, $T_{0}-$ початкова епоха максимуму блиску (тобто, мiнiмуму зоряної величини $m_{C}$). На вiдмiну вiд спрощених алгоритмiв, принаймнi 6 з яких їх автори називають ’’перетворенням Фур’є’’ чи ’’дискретним перетворенням Фур’є’’, у випадку спостережень, нерiвномiрних у часi, саме метод найменших квадратiв є статистично оптимальним та забезпечує незмiщенiсть оцiнок параметрiв [36, 37, 16].

На рис. 5 показана перiодограма у дiапазонi частот 0.0001-0.0125 c/d (перiод от $406^{d}$ до $10000^{d}$). Найбiльше видiляються чотири пiки. Перiоди, якi їм вiдповiдають, приведенi на рисунку. Можна зробити висновок про наявнiсть двох близьких перiодiв $198.0^{d}$ та $188.7^{d}$, а права пара пiкiв вiдповiдають їх гармонiкам (подвоєним частотам). Подiбна наявнiсть двох близьких перiодiв ($179.1^{d}\pm 0.3^{d}$ та $162.4^{d}\pm 0.8^{d})$ спостерiгалася у iншої системи RX Boo [38]. Огляди зiр цього типу приведенi, напр. [39-41].

Тому, у програмi MCV, нами було обчислено параметри комбiнованої моделi iз $s=4$ частотами, двi з яких є подвiйними двох перших:

$$m_{C}(t)=C_{1}-\sum_{j=1}^{s}R_{j}\cdot\cos(2\pi f_{j}\cdot(t-T_{0j})).$$ (4)

Перiоди було скореговано методом диференцiальних поправок: $P_{1}=188.88(3),$ $P_{2}=197.89(4).$ У дужках приведено точнiсть у одиницях останього знаку. Для гармонiк, $P_{3}=P_{1}/2,$ $P_{4}=P_{2}/2.$ Вiдповiднi пiвамплiтуди дорiвнюють $0.585^{m},$ $0.092^{m},$ $0.186^{m},$ $0.216^{m}$ iз практично однаковою точнiстью трохи менше $0.005^{m}.$ Початковi епохи 2454008.6(3), 2453925.2(8), 2453893.4(8), 2453987.5(3). $C_{1}=7.898(3).$ Малi оцiнки похибок пов’язанi iз великою загальною кiлькiстью спостережень. Середньоквадратична точнiсть апроксимацiї у моменти спостережень $\sigma[x_{c}]=0.010^{m}.$ Втiм, $\sigma[O-C]=0.377^{m},$ що значно бiльше значень $\sigma_{O-C}=0.12^{m}...0.25^{m}$ (медiанне значення $0.19^{m}$). Таким чином, iндивiдуальнi цикли пульсацiй, хоч i показують цикли биття, мають суттєву аперiодичну складову змiнностi.

Для довгоперiодичних зiр iз моноперiодичними та порiвняно стабiльними кривими блиску, оптимальною апроксимацiєю є тригонометричний полiном (кiнцева сума ряду Фур’є) iз статистично значимим ступенем [42,43]. Для виявлення повiльних змiн перiоду та амплiтуди, часто використовують вейвлет-аналiз (wavelet analysis) [44-46], який iнодi називають ‘’спалах-аналiз’’ та його модифiкацiю - ’’ковзаючi синуси’’ (Running Sine, RS) [47]. Комбiнацiя тригонометричного полiнома iз локальним профiлем затемнення [48-50] теж не ефективна для розглянутого типу коливань, як i визначення ’’характерних точок’’, як перетину постiйного рiвня [51-52].

У випадку Z UMa, це не дуже ефективно, тому що ’’подвоєння’’ частоти пов’язано iз ’’биттям’’ двох коливань iз близькими частотами та їх гармонiками. Тому, бiльш ефективним буде застосування ’’шкалограмного аналiзу’’ методом ’’ковзаючих парабол’’ (’’running parabola’’, RP) [53]. Основна iдея методу полягає у дослiдженнi систематичних зсувiв апроксимацiї вiд даних, що дозволяє визначити перiод та пiв-амплiтуду для гармонiйного сигналу, або їх ефективнi значення у випадку квази-перiодичних колиiвнь (QPO). Iз застосуванням $``\Lambda``$ - шкалограмного аналiзу [37], було визначено $P_{\Lambda}=190.7^{d}$ iз ефективною пiвамплiтудою $R_{\Lambda}=0.66^{m}.$ Шкалограми iз використанням рiзних взаємодоповнюючих функцiй показанi на Рис. 6. Очiкувано, цей метод не дозволяє розрiзнити двi близькi частоти, тому перiод є промiжним, а пiвамплiтуда вiдповiдає сумарним коливанням, а не окремiй хвилi.

Ефективна ширина iнтервалу згладжування $\Delta t=60^{d}$ вiдповiдає $\sigma[O-C]=0.22^{m}.$ Вiдповiдна крива блиску показана на Рис. 7. Добре помiтно, що амплiтуда коливань при домiнуваннi швидкої змiнностi, суттєво занижена. Тому було обрано менше значення $\Delta t=40^{d}.$ Ця крива показує коливання значно краще.

Також показанi локальнi апроксимацiї алгоритмами ’’асимптотичної параболи’’ (AP) та ’’параболiчного сплайна’’, якi були нами реалiзованi у програмi MAVKA. Хоча вiзуальний вибiр iнтервалiв проводився не лише по iндивiдуальних точках, а й з врахуванням ’’ковзаючих парабол’’, використання iнтервалiв iз змiнною шириною покращує якiсть апроксимацiї.

Висновки

Використання взаємодоповнюючих методiв апроксимацiї дозволяє аналiзувати сигнали та виявляти рiзнi компоненти перiодичної, квазиперiодичної та аперiодичної змiнностi. Розглянуто рiзнi методи, ефективнi для рiзних типiв змiнностi.

У створенiй програмi MAVKA, реалiзовано застосування 11 видiв апроксимуючих функцiй, загалом 21 рiзна функцiя, якщо враховувати рiзнi ступенi полiномiв та симетричних полiномiв. Проводяться вдосконалення програми MAVKA та тестування нових методiв (включаючи описанi у данiй статтi). У подальшому, сайт програми планується за адресою http://uavso.org.ua/mavka

Використання кусково-заданих функцiй дає виграш у часi обчислень порiвняно iз аналiтичними функцiями, якi потребують обчислення через ряди.

Використання для кусково-заданих функцiй iнтервалiв iз межами, що є додатковими параметрами, на вiдмiну вiд класичних сплайнiв, дозволяє зменшити загальну кiлькiсть параметрiв та покращити якiсть апроксимацiї

Реалiзовано можливiсть автоматичного вибору статистично оптимальної апроксимацiї iз обраних користувачем.

Реалiзовано можливiсть автоматичного перебору iнтервалiв даних iз розмiчених користувачем.

Дослiджено ефективнiсть рiзних апроксимацiй в залежностi вiд ширини iнтервалу та розташування його меж. Дано рекомендацiї по розмiтцi iнтервалiв. Показана ефективнiсть локальних наближень iз iнтерактивно визначеною шириною iнтервалу.

Проведено дослiдження статистичних властивостей параметрiв моделi та апроксимацiй методом статистичного самотворення (bootstrap) для тестових та реальних даних. Для додаткової функцiї ваги, порiвняння розподiлу оцiнок коефiцiентiв iз нормальним розподiлом проведено [54].

Для реальних спостережень iз великими сезонними перервами у спостереженнях, рекомендацiї можуть бути врахованi лише частково.

Дослiджено змiннiсть напiвправильної пульсуючої подвiйної зорi Z UMa. Показано наявнiсть багатокомпонентної змiнностi об’єкта, в тому числi, чотирьох перiодичних коливань та суттєвої змiнностi амплiтуд та фаз окремих коливань.

Розробленi методи забезпечують статистично оптимальну апроксимацiю, що вiдповiдає найкращiй точностi визначення модельного параметра.

Подяки

Дослiдження виконано, як частина мiжнародної програми ‘‘Мiж-Довготна Астрономiя’’ (Inter-Longitude Astronomy [55]) та проектiв ‘‘Українська вiртуальна обсерваторiя’’ [56,57] та ‘‘Aстроiнформатика"[58]. Дякуємо Французськiй асоцiацiї спостерiгачiв змiнних зiр (AFOEV) [22] за спостереження Z UMa та В.I.Марсаковiй, Д.Є.Твардовському, Pavol Dubovsky та рецензентам за обговорення.

REFERENCES

Рис. 1: Екстремальнi за довжиною iнтервали для тестування апроксимацiй асимптотичною параболою (AP) та параболiчним сплайном дефекту 1 (PS) - Згори - максимальна ширина iнтервалу, внизу - найменша. Злiва - для iнтервалiв iз симетричними (symm) даними вiдносно екстремуму, справа - iз суттєво асиметричним (asymm). Апроксимацiї проведенi параболiчним сплайном, крiм злiва внизу, де обидвi апроксимацiї практично спiвпадають. Показано апроксимацiї $m_{C}(t)$ та ‘‘коридор похибок’’ $m_{C}(t)\pm\sigma[m_{C}(t)].$ Дiаграми створенi iз скрiншотiв програми MAVKA, яка показує iнформацiю про поточну точку (у центрi двох червоних кiл) та дозволяє послiдовний перехiд мiж точками або перехiд на максимальну або мiнiмальну точку. На результат апроксимацiї, номер видiленої точки не впливає.

Рис. 2: Залежнiсть оцiнки точностi визначення моменту екстремуму $\sigma[t_{e}]$ та вiдповiдного значення зоряної величини $\sigma[m_{e}]$ вiд кiлькостi точок для iнтервалiв, симетричних (symm) та асиметричних (asymm) вiдносно екстремума, для асимптотичної параболи (AP) та параболiчного сплайну (PS).

Рис. 3: Частина кривої блиску напiвправильної пульсуючої змiнної Z UMa бiля одного з екстремумiв. Апроксимацiї $(m_{C}(t))$ асимптотичною параболою показанi разом iз коридором похибок $(m_{C}(t)\pm\sigma[m_{C}(t)])$ для 200 рядiв методу статистичного самотворення (bootstrap). Вiдповiднi кривi проведенi вiд початку до кiнця створеного ряду. Синi лiнiї всерединi червоної смуги демонструють апроксимацiю та коридор похибок для початкового набору даних.

Рис. 4: Залежнiсть оцiнки моменту екстремуму $t_{e}$ вiд номеру реалiзацiї пiсля сортування по величинi. У методi статистичного самотворення, не враховуються першi та останнi 2.5% чисел (показанi верхньою та нiжньою лiнiями). Внутрiшнiми горизонтальними лiнiями показане значення для початкового ряду та коридор похибок. Окремо наведена теоретична крива для нормального розподiлу iз вiдповiдними вибiрковими значеннями.

Рис. 5: Перiодограма $S(f)$ для спостережень Z UMa з бази даних AFOEV. Статистично значущi пiки позначаються значеннями вiдповiдних перiодiв.

Рис. 6: Злiва: шкалограма ‘‘ковзаючою параболою’’ [53] для Z UMa. Вертикальнi лiнiї вiдповiдають статистично оптимальним значенням $\Delta t=60^{d}$ i прийнятому значенню $\Delta t=40^{d}$, що вiдповiдає рiдкому видимому подвоєнню частоти. Праворуч: ${}^{\prime\prime}\Lambda-^{\prime\prime}$ шкалограма [15] та вiдповiднi оцiнки перiоду.

Рис. 7: Спостереження Z UMa та їх наближення: s4 - наближення з 4 синусоїдальними компонентами; $\Delta t=60^{d}$ та $\Delta t=40^{d}-$ апроксимацiя методом ’’ковзаючих парабол’’ iз вiдповiдною шириною фiльтра; PS - апроксимацiя параболiчним сплайном по розмiчених iнтервалах поблизу екстремумiв; AP - апроксимацiя ’’асимптотичною параболою’’ тих самих iнтервалiв.