LAWRUK ELLIPTIC BOUNDARY-VALUE PROBLEMS
FOR HOMOGENEOUS DIFFERENTIAL EQUATIONS
A.V. Anop
Institute of Mathematics, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv
E-mail: ahlv@ukr.net
ЕЛIПТИЧНI ЗА ЛАВРУКОМ КРАЙОВI ЗАДАЧI
ДЛЯ ОДНОРIДНИХ ДИФЕРЕНЦIАЛЬНИХ РIВНЯНЬ
А.В. Аноп
We investigate Lawruk elliptic boundary-value problems for homogeneous differential equations in a two-sided refined Sobolev scale. These problems contain additional unknown functions in the boundary conditions of arbitrary orders. The scale consists of inner-product Hörmander spaces whose orders of regularity are given by any real number and a function which varies slowly at infinity in the sense of Karamata. We establish theorems on the Fredholm property of the problems in the refined Sobolev scale and on local regularity and local a priori estimate (up to the boundary of the domain) of their generalized solutions. We find sufficient conditions under which components of these solutions are times continuously differentiable functions.
Keywords: elliptic boundary-value problem, refined Sobolev scale, Fredholm operator, regularity of solution, a priori estimate.
Вступ. У рiзних застосуваннях, зокрема, у теорiї пружностi i гiдродинамiцi виникають крайовi задачi з додатковими невiдомими функцiями у крайових умовах. Широкий клас таких задач елiптичного типу увiв Б. Лаврук [1]. На вiдмiну вiд елiптичних за Я.Б. Лопатинським крайових задач, цей клас замкнений вiдносно переходу до формально спряженої задачi. Елiптичнi за Лавруком крайовi задачi є нетеровими на вiдповiдних парах просторiв Соболєва – Ройтберга довiльного дiйсного порядку [2, 3]. Такi простори, окрiм розподiлiв в евклiдовiй областi, мiстять також вектори iншої природи, що ускладнює їх застосування.
Мета цiєї роботи — встановити теореми про нетеровiсть елiптичних за Лавруком крайових задач i властивостi їх узагальнених розв’язкiв у двобiчнiй шкалi просторiв, якi складаються виключно з розподiлiв в областi. У роботi розглянуто важливий випадок однорiдних елiптичних рiвнянь. Їх розв’язки дослiджуємо в уточненiй соболєвськiй шкалi, яка складається з гiльбертових iзотропних просторiв Хермандера [4, п. 2.2; 5, п. 10.1], для яких показниками регулярностi розподiлiв служать довiльнi дiйсне число i додатна функцiя, повiльно змiнна на нескiнченностi за Й. Караматою. Ця шкала була видiлена i дослiджена В.А. Михайлецем i О.О. Мурачем i застосована до дослiдження елiптичних за Лопатинським крайових задач [6, 7, 8, 9]. Вона мiстить двобiчну гiльбертову шкалу соболєвських просторiв. У цiй роботi, на вiдмiну вiд [10], не накладаємо обмеження на порядки крайових операторiв i дослiджуємо локальнi (аж до межi областi) властивостi узагальнених розв’язкiв елiптичних за Лавруком крайових задач.
1. Постановка задачi. Нехай — довiльна обмежена область у евклiдовому просторi
, де , з нескiнченно гладкою межею .
Нехай задано цiлi числа , , i .
Розглянемо в крайову задачу, яка складається з однорiдного елiптичного рiвняння
|
|
|
(1) |
порядку i крайових умов
|
|
|
(2) |
У нiй є невiдомими функцiя в областi i функцiй на (всi функцiї та розподiли вважаємо комплекснозначними, а функцiональнi простори — комплексними). Тут — лiнiйний диференцiальний оператор на порядку , кожне є крайовим лiнiйним диференцiальним оператором на порядку , а кожне є дотичним лiнiйним диференцiальним оператором на порядку . Усi коефiцiєнти цих диференцiальних операторiв є нескiнченно гладкими функцiями, заданими на i вiдповiдно. (Звiсно, диференцiальнi оператори вiд’ємних порядкiв вважаються нуль-операторами).
Припускаємо (i це природно), що
|
|
|
i для кожного .
Покладемо .
Припускаємо, що крайова задача (1), (2) є елiптичною в областi за Б. Лавруком [1], тобто диференцiальний оператор правильно елiптичний на , а система крайових умов (2) задовольняє аналог умови Шапiро – Лопатинського щодо на (див., наприклад, [2, п. 3.1.2]).
Позначимо через множину всiх функцiй таких, що
в областi .
Пов’яжемо iз задачею (1), (2) лiнiйне вiдображення
|
|
|
(3) |
Дослiджуємо властивостi його продовження за неперервнiстю у парах гiльбертових функцiональних просторiв, якi утворюють уточнену соболєвську шкалу [8, п. 1.3.3].
Для опису областi значень цього продовження потрiбна така спецiальна формула Грiна [2, формула (4.1.10)]:
|
|
|
|
|
|
для довiльних функцiй i .
Тут i далi , де — поле ортiв внутрiшнiх нормалей до межi , а через i позначено вiдповiдно скалярнi добутки у гiльбертових просторах i функцiй квадратично iнтегровних на i вiдносно мiр Лебега, а також продовженням за неперервнiстю цих скалярних добуткiв. Окрiм того, — диференцiальний оператор, формально спряжений до вiдносно , усi , i — дотичнi диференцiальнi оператори, формально спряженi вiдповiдно до , i вiдносно . Тут дотичнi лiнiйнi диференцiальнi оператори i узятi iз зображення крайових диференцiальних операторiв i у виглядi
|
|
|
Нарештi, кожне — деякий крайовий лiнiйний диференцiальний оператор на порядку з коефiцiєнтами класу .
Спецiальна формула Грiна приводить до такої крайової
задачi в областi :
|
|
|
(4) |
|
|
|
(5) |
|
|
|
(6) |
Ця задача мiстить, окрiм невiдомої функцiї в областi , ще додаткових невiдомих функцiй i на межi . Задачу (4) – (6) називають формально спряженою до задачi (1), (2) вiдносно розглянутої спецiальної формули Грiна. Вiдомо [2, теорема 4.1.1], що елiптичнiсть за Лавруком задачi (1), (2) рiвносильна елiптичностi за Лавруком формально спряженої задачi (4) – (6).
2. Уточнена соболєвська шкала складається з гiльбертових просторiв Хермандера, для яких показником регулярностi розподiлiв служить пара параметрiв — числовий i функцiональний . Тут — множина всiх вимiрних за Борелем функцiй , якi обмеженi i вiдокремленi вiд нуля на кожному компактi i повiльно змiнюються на нескiнченностi за Й. Караматою, тобто при для кожного (див., наприклад, [11]). Цю шкалу ввели i дослiдили В.А. Михайлець i О.О. Мурач [6] (див. також їх монографiю [8] i огляд [9]).
Нехай i . Означимо простiр
спочатку на , а потiм на i . Будемо дотримуватися монографiї [8, пп. 1.3, 2.1, 3.2].
За означенням, комплексний лiнiйний простiр , де , складається з усiх повiльно зростаючих розподiлiв на таких, що функцiя аргументу квадратично iнтегровна на за Лебегом. Тут — перетворення Фур’є розподiлу , а . У просторi означено скалярний добуток i норму за формулами
|
|
|
Простiр є iзотропним гiльбертовим випадком простору , введеного i дослiдженого Л. Хермандером [4, п. 2.2] (див. також [5, п. 10.1). А саме, , якщо для довiльного . Простiр i його версiї для евклiдових областей ввели i дослiдили також Л.Р. Волевич i Б. П. Панеях [12, §2].
Якщо , то стає гiльбертовим простором Соболєва порядку . У загальнiй ситуацiї виконуються неперервнi та щiльнi вкладення
для довiльного . З огляду на це клас функцiональних просторiв , де i , називають уточненою соболєвською шкалою на . Її аналоги для евклiдової областi i замкненого
компактного многовиду вводяться у стандартний спосiб.
Наведемо вiдповiднi означення.
Лiнiйний простiр складається зi звужень в
область усiх розподiлiв i надiлений нормою
|
|
|
де . Цей простiр гiльбертiв i сепарабельний вiдносно вказаної норми. Множина щiльна у ньому.
Лiнiйний простiр складається з усiх розподiлiв на многовидi , якi в локальних координатах дають елементи простору . Дамо детальне означення. Довiльно виберемо скiнченний атлас iз -структури на многовидi , утворений локальними картами , де .
Тут вiдкритi множини складають скiнченне покриття многовиду . Нехай, окрiм того, функцiї , де , утворюють розбиття одиницi на , що задовольняє умову . Тодi, за означенням, простiр складається з усiх розподiлiв на таких, що
для кожного номера , де є зображенням розподiлу у локальнiй картi . У просторi означено норму за формулою
|
|
|
Вiн є гiльбертовим i сепарабельним вiдносно цiєї норми, та з точнiстю до еквiвалентностi норм не залежить вiд вибору атласу i розбиття одиницi [8, теорема 2.3]. Множина щiльна у цьому просторi .
Якщо , то є простiр Соболєва порядку на . У загальнiй ситуацiї виконуються компактнi та щiльнi вкладення для довiльного
3. Основнi результати стосуються властивостей елiптичної крайової задачi (1), (2) в уточненiй соболєвськiй шкалi.
Позначимо через лiнiйний простiр усiх розв’язкiв цiєї задачi у випадку, коли кожне на . Аналогiчно, позначимо через лiнiйний простiр усiх розв’язкiв
|
|
|
формально спряженої крайової задачi (4) – (6) у випадку, коли всi i на . Також позначимо через простiр усiх векторiв ,
для яких iснують функцiї i такi, що . Оскiльки обидвi задачi елiптичнi за Лавруком в , то простори , та скiнченновимiрнi [2, наслiдок 4.1.1].
Для довiльних i позначимо через множину усiх розподiлiв таких, що в . Розглядаємо як (замкнений) пiдпростiр гiльбертового простору . Множина щiльна в згiдно з [8, теорема 3.11].
Теорема 1. Для довiльних i вiдображення (3) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого оператора
|
|
|
(7) |
Цей оператор нетерiв. Його ядро збiгається з , а область значень складається з усiх векторiв таких, що
|
|
|
(8) |
Iндекс оператора (7) дорiвнює i не залежить вiд та .
Нагадаємо, що лiнiйний обмежений оператор , який дiє у парi банахових просторiв i , називають нетеровим, якщо його ядро i коядро скiнченновимiрнi. Нетерiв оператор має замкнену область значень та скiнченний iндекс .
Перейдемо до локальних властивостей узагальнених розв’язкiв дослiджуваної задачi (1), (2). Наведемо спочатку їх означення. Позначимо через лiнiйний топологiчний простiр звужень в область усiх повiльно зростаючих розподiлiв на i покладемо . Позначимо також через лiнiйний топологiчний простiр усiх розподiлiв на . Нехай
|
|
|
(9) |
Вектор називаємо узагальненим розв’язком цiєї задачi, де , якщо , де — оператор (7) для деяких достатньо малого i . У цьому випадку , оскiльки рiвняння (1) елiптичне в . У термiнах уточненої соболєвської шкали дамо достатнi умови регулярностi розв’язку в областi впритул до куска її межi.
Нехай — довiльна непорожня пiдмножина многовиду . Позначимо через , де i , лiнiйний простiр усiх розподiлiв таких, що для довiльної функцiї , носiй якої лежить в . Аналогiчно, позначимо через лiнiйний простiр усiх розподiлiв таких, що для довiльної функцiї , носiй якої лежить в .
Теорема 2. Нехай i , а вектор (9) є узагальненим розв’язком елiптичної крайової задачi (1), (2), правi частини якої задовольняють умову для кожного . Тодi i для кожного .
Цей розв’язок задовольняє таку апрiорну оцiнку:
Теорема 3. Нехай число , а функцiї такi, що їх носiї лежать в i в околi ; покладемо i . Тодi iснує число таке, що
|
|
|
(10) |
для довiльних векторiв i з теореми .
До цих теорем є найбiльш близькими результати робiт [7, 10, 14], у яких дослiджено елiптичнi крайовi задачi для однорiдного рiвняння (1) у шкалах гiльбертових просторiв Хермандера. В [7] (див. також монографiю [8, п. 3.3]) дослiджено регулярну елiптичну крайову задачу, а в [10] — елiптичну за Лавруком задачу (1), (2) за додаткового припущення, що . Для цих задач доведено теорему 1, а також теореми 2 i 3 у випадку, коли (глобальна регулярнiсть розв’язку) i на (глобальна апрiорна оцiнка розв’язку). В [14] встановлено версiї теорем 1 i 2 для елiптичних за Лопатинським крайових задач (без додаткових невiдомих функцiй у крайових умовах), якi розглядаються в розширенiй соболєвськiй шкалi. Якщо елiптичне рiвняння (1) неоднорiдне, то аналоги теорем 1–3 правильнi за умови, що [13].
4. Застосування. Одним iз застосувань уточненої соболєвської шкали є достатнi умови, за яких компоненти узагальненого розв’язку (9) елiптичної задачi (1), (2) належать до просторiв разiв неперервно диференцiйовних функцiй на i вiдповiдно. Цi умови випливають iз теореми 2 i такої версiї теореми вкладення Хермандера [4, теорема 2.2.7]: кожне з вкладень i
, де i , еквiвалентне умовi
|
|
|
(11) |
цi вкладення компактнi (див. [8, теореми 2.8 i 3.4]).
Теорема 4. Нехай цiлi числа i . Якщо вектор (9) задовольняє умову теореми , де , а — умову (11), то . Якщо вектор (9) задовольняє умову теореми , де , а — умову (11), то .
Важливо, що умова (11) є точною у цiй теоремах.
Наведемо також застосування отриманих результатiв до деякого узагальнення задачi Пуанкаре – Стєклова [15]. Окрiм задачi (1), (2), розглянемо елiптичну за Лавруком задачу, яка складається з того ж самого однорiдного диференцiального рiвняння (1) i крайових умов
|
|
|
(12) |
Тут, подiбно до (2), кожне є крайовим лiнiйним диференцiальним оператором на порядку , а кожне є дотичним лiнiйним диференцiальним оператором на порядку , де — цiлi числа.
Покладемо i .
Повя’жемо з цими задачами вiдображення , яке вектору , пiдпорядкованому умовi (8), ставить у вiдповiднiсть вектор такий, що задовольняє крайовi умови (12), де є узагальненим розв’язком (9) крайової задачi (1), (2), пiдпорядкованим умовi для кожного
. За теоремою 1, це вiдображення однозначне. Воно є природним узагальненням оператора задачi Пуанкаре – Стєклова на випадок, коли кiлькiсть функцiй заданих на межi областi може перевищувати половину порядку елiптичного рiвняння (1). Зокрема, якщо , , а (2) i (12) — крайовi умови Дiрiхле i Неймана, вiдображення є оператором Дiрiхле – Неймана.
З теореми 1 випливає, що для будь-яких i вiдображення встановлює iзоморфiзм пiдпростору усiх векторiв , якi задовольняють умову (8), на пiдпростiр усiх векторiв , якi задовольняють умову для кожного . Тут — аналог скiнченновимiрного простору для задачi (1), (12).
-
1.
Lawruk, B. (1963). Parametric boundary-value problems for elliptic systems of linear differential equations. I. Construction of conjugate problems. Bull. Acad. Polon. Sci. Sér. Sci. Math.
Astronom. Phys., 11, No. 5, pp. 257–267 (in Russian).
-
2.
Kozlov, V.A., Maz’ya, V.G. & Rossmann, J. (1997). Elliptic Boundary Value Problems in Domains with Point Singularities. Providence: Amer. Math. Soc.
-
3.
Roitberg, Ya.A. (1999). Elliptic boundary value problems in the spaces of distributions. Dordrecht: Kluwer Acad. Publishers.
-
4.
Hörmander, L. (1963). Linear Partial Differential Operators. Berlin: Springer-Verlag.
-
5.
Hörmander, L. (1983). The Analysis of Linear Partial Differential Operators, vol. II, Differential Operators with Constant Coefficients. Berlin: Springer-Verlag.
-
6.
Mikhailets, V.A. & Murach, A.A. (2006). Refined scales of spaces and elliptic boundary-value problems. II. Ukr. Math. J., 58, No. 3, pp. 398-417.
-
7.
Mikhailets, V.A. & Murach, A.A. (2006). Regular elliptic boundary-value problem for homogeneous equation in two-sided refined scale of spaces. Ukr. Math. J., 58, No. 11, pp. 1748-1767.
-
8.
Mikhailets, V.A. & Murach A.A. (2014). Hörmander Spaces, Interpolation, and Elliptic Problems. Berlin/Boston: De Gruyter.
-
9.
Mikhailets, V.A. & Murach, A.A. (2012). The refined Sobolev scale, interpolation, and elliptic problems. Banach J. Math. Anal., 6, No. 2., pp. 211-281.
-
10.
Chepurukhina, I.S. (2015) A semihomogeneous elliptic problem with additional unknown functions in boundary conditions. Dopov. Nac. akad. nauk. Ukr., No. 7, pp. 20-28 (in Russian).
-
11.
Seneta, E. (1976). Regularly Varying Functions. Berlin: Springer.
-
12.
Volevich, L.R. & Paneah B.P. (1965). Certain spaces of generalized functions and embedding theorems. Russian Math. Surveys, 20, No. 1, pp. 1-73.
-
13.
Kasirenko, T.M. & Chepurukhina, I.S. (2017). Elliptic problems in the sense of Lawruk with boundary operators of higher orders in refined Sobolev scale. Transactions of Institute of Mathematics of NAS of Ukraine, 14, No. 3, pp. 161-204 (in Ukrainian). Kyiv: Institute of Mathematics, NAS of Ukraine.
-
14.
Anop, A.V. & Murach, A.A. (2018) Homogeneous elliptic equations in an extended Sobolev scale. Dopov. Nac. akad. nauk Ukr., No 3, pp. 3-11 (in Ukrainian).
-
15.
Quarteroni, A. & Valli, A. (1991). Theory and application of Steklov – Poincarè operators for boundary-value problems. Applied and Industrial Mathematics. Mathematics and Its Applications, Vol. 56, pp. 179–203. Dordrecht: Springer.