HÖRMANDER SPACES ON MANIFOLDS,
AND THEIR APPLICATION TO ELLIPTIC BOUNDARY-VALUE PROBLEMS
T.M. Kasirenko, A.A. Murach, I.S. Chepurukhina
Institute of Mathematics, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv
E-mail: kasirenko@imath.kiev.ua, murach@imath.kiev.ua, Chepurukhina@gmail.com
ПРОСТОРИ ХЕРМАНДЕРА НА МНОГОВИДАХ ТА
ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ДО ЕЛIПТИЧНИХ КРАЙОВИХ ЗАДАЧ111Публiкацiя мiстить результати дослiджень, проведених за грантом Президента України за конкурсним проектом Ф75/29007 Державного фонду фундаментальних дослiджень.
Т.М. Касiренко, О.О. Мурач, I.С. Чепурухiна
We introduce an extended Sobolev scale on a smooth compact manifold with boundary. The scale is formed by inner-product Hörmander spaces for which an RO-varying radial function serves as a regularity index. These spaces do not depend on a choice of local charts on the manifold. The scale consists of all Hilbert spaces that are interpolation ones for pairs of inner-product Sobolev spaces, is obtained by the interpolation with a function parameter of these pairs, and is closed with respect to this interpolation. As an application of the scale introduced, we give a theorem on the Fredholm property of a general elliptic boundary-value problem on appropriate Hörmander spaces and find sufficient conditions under which its generalized solutions belong to the space of times continuously differential functions.
Keywords: Hörmander space, extended Sobolev scale, interpolation between spaces, interpolation space, elliptic boundary-value problem.
Вступ. У сучасному математичному аналiзi важливу роль вiдiграють простори розподiлiв, для яких показником регулярностi служить не число (як у класичних просторах Соболєва), а досить загальний функцiональний параметр, залежний вiд частотних змiнних (див., наприклад, [1 – 5]). Бiльше нiж пiвстолiття тому Л. Хермандер [1] увiв i дослiдив широкi класи таких просторiв та навiв їх застосування до диференцiальних рiвнянь, заданих у евклiдових областях. Втiм, довгий час простори Хермандера не знаходили широкого застосування у теорiї багатовимiрних крайових задач, що було пов’язано з браком зручних аналiтичних методiв для роботи з цими просторами i вiдсутнiстю коректного їх означення на многовидах. В останнiй час ситуацiя iстотно змiнилася завдяки роботам В.А. Михайлеця, О.О. Мурача та їх учнiв (див. монографiю [5] i наведену там лiтературу). Ними видiлено класи гiльбертових просторiв Хермандера, якi отримуються iнтерполяцiєю з функцiональним параметром пар соболєвських просторiв i допускають коректне означення на многовидах (незалежне вiд вибору локальних карт). Для таких класiв вдалося побудувати теорiю розв’язностi загальних елiптичних крайових задач.
Серед цих класiв найширшим є сiм’я усiх гiльбертових просторiв, iнтерполяцiйних для пар гiльбертових просторiв Соболєва. Її уведено i дослiджено в [6 – 8] для евклiдових областей i замкнених гладких многовидiв та названо розширеною соболєвською шкалою. Вона замкнена вiдносно iнтерполяцiї гiльбертових просторiв з функцiональним параметром.
Мета цiєї роботи — увести розширену соболєвську шкалу на довiльному гладкому компактному многовидi з краєм i дослiдити її властивостi, зокрема, iнтерполяцiйнi. Окрiм того, ми наведемо деякi застосування цiєї шкали до загальних елiптичних крайових задач.
1. Простори Хермандера на многовидах. Нехай — компактний орiєнтовний нескiнченно гладкий многовид вимiрностi з краєм . Уведемо клас гiльбертових функцiональних просторiв на , узявши за основу простори Хермандера [1, п. 2.2; 2, п. 10.1], де число , а функцiя частотного аргументу набирає вигляду ; тут , а .
За означенням, множина складається з усiх вимiрних за Борелем функцiй , для яких iснують числа i такi, що для будь-яких i (числа i залежать вiд ). Клас введений В.Г. Авакумовичем [9], допускає простий опис i досить повно вивчений (див., наприклад, [10, приложение]). Функцiю називають RO-змiнною на нескiнченностi.
Як вiдомо [10, с. 88], для кожної функцiї iснують дiйснi числа та додатнi числа i такi, що
(1) |
Поклавши тут , бачимо, що ця функцiя є мiжстепеневою. Її зв’язок зi степеневими функцiями характеризують числа i , перше з яких є супремумом усiх дiйсних таких, що виконується лiва частина нерiвностi (1), а друге є iнфiмумом усiх дiйсних таких, що виконується права частина нерiвностi (1). Числа i називаються вiдповiдно нижнiм i верхнiм iндексами Матушевської [11] функцiї . Зокрема, якщо вона правильно змiнна на нескiнченностi [10, с. 9], то цi iндекси дорiвнюють її порядку.
Нехай . Нагадаємо означення вказаного простору Хермандера , який будемо позначати через . Ми розглядаємо комплекснозначнi функцiї i розподiли та комплекснi функцiональнi простори. За означенням, лiнiйний простiр складається з усiх повiльно зростаючих розподiлiв на таких, що їх перетворення Фур’є є локально iнтегровним за Лебегом на i задовольняє умову
Простiр гiльбертiв i сепарабельний вiдносно норми .
У випадку степеневої функцiї вiн стає гiльбертовим простором Соболєва порядку . Узагалi виконуються щiльнi неперервнi вкладення для довiльних дiйсних чисел i , якi задовольняють умову (1), зокрема, для довiльних i . Клас просторiв дослiджено в [7; 5, п. 2.4.2] i названо розширеною соболєвською шкалою.
Для вiдкритої непорожньої множини простiр складається, за означенням, iз звужень на усiх розподiлiв . Цей простiр гiльбертiв i сепарабельний вiдносно норми
де . Вiн є iзотропним випадком просторiв, дослiджених Л.Р. Волєвичем i Б.П. Панеяхом [12, § 3]. Нас окремо буде цiкавити випадок, коли є пiвпростором .
Означимо тепер гiльбертiв простiр за допомогою локальних карт i розбиття одиницi на та норм у просторах i . Iз -структури на компактному многовидi виберемо який-небудь його скiнченний атлас. Не обмежуючи загальностi, вважаємо, що останнiй складається з локальних карт , де , i локальних карт , де . Тут вiдкритi (у топологiї на ) множини , де , утворюють покриття многовиду таке, що тодi i лише тодi, коли . Звiсно, . Окрiм того, виберемо розбиття одиницi на , утворене деякими функцiями , де , якi задовольняють умову .
Нехай, як i ранiше, . За означенням, простiр , є поповненням лiнiйного многовиду за нормою
Тут, звiсно, позначає функцiю аргументу або . Цей простiр гiльбертiв i сепарабельний вiдносно вказаної норми.
Теорема 1. Гiльбертiв простiр , де , не залежить з точнiстю до еквiвалентностi норм вiд вибору атласу многовиду i вiдповiдного розбиття одиницi на .
Клас просторiв називаємо розширеною соболєвською шкалою на . Якщо для деякого , то стає гiльбертовим простором Соболєва порядку , який позначаємо через . У випадку, коли функцiя правильно змiнна на нескiнченностi за Й. Караматою, простiр , уведено i дослiджено в [13, п. 3]. Якщо — евклiдова область (обмежена з межею класу ), то з точнiстю до еквiвалентностi норм. У цьому випадку розширена соболєвська шкала дослiджена в [8] (навiть для областей з лiпшiцевою межею).
Кожний простiр неперервно вкладається у лiнiйний топологiчний простiр усiх продовжуваних розподiлiв на . Тому цi простори можна порiвнювати.
Теорема 2. Нехай . Вкладення виконується тодi i тiльки тодi, коли функцiя обмежена в околi нескiнченностi. У цьому випадку вкладення неперервне. Воно компактне тодi i тiльки тодi, коли при .
З теореми 2 випливає, що для довiльних дiйсних чисел i , якi задовольняють (1), виконуються неперервнi вкладення . Цi вкладення компактнi, якщо i .
Обговоримо зв’язок простору з його аналогом на ; тут . Зауважимо, що — замкнений нескiнченно гладкий многовид вимiрностi . Простiр , де , уведено i дослiджено в [6] (див. також [5, п. 2.4.2]). Вiн є поповненням лiнiйного многовиду за нормою
Простiр гiльбертiв та сепарабельний вiдносно цiєї норми i з точнiстю до еквiвалентностi норм не залежить вiд вибору локальних карт , якi покривають многовид , та вiдповiдного розбиття одиницi на [6, с. 32].
Теорема 3. Нехай i . Тодi вiдображення , де , продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора слiду . Цей оператор сюр’єктивний i має обмежений лiнiйний правий обернений оператор такий, що вiдображення не залежить вiд .
Тут i далi використано функцiональний параметр аргументу . Отже, позначає функцiю аргументу .
З теореми 3 випливає, що простiр , де i , складається зi слiдiв на усiх розподiлiв , а норма у цьому просторi еквiвалентна нормi
де .
2. Iнтерполяцiйнi властивостi просторiв Хермандера. Розширена соболєвська шкала на складається (з точнiстю до еквiвалентностi норм) з усiх гiльбертових просторiв, iнтерполяцiйних для пар соболєвських просторiв i , де . Нагадаємо, що гiльбертiв простiр називають iнтерполяцiйним для пари гiльбертових просторiв, другий з яких неперервно вкладений у перший, якщо задовольняються такi двi властивостi: а) виконуються неперервнi вкладення , б) як тiльки який-небудь лiнiйний оператор є обмеженим на i на , то вiн є також обмеженим на . Зазначена iнтерполяцiйна властивiсть цiєї шкали випливає з такого результату:
Теорема 4. Нехай i . Гiльбертiв простiр є iнтерполяцiйним для пари соболєвських просторiв i тодi i тiльки тодi, коли з точнiстю до еквiвалентностi норм для деякого параметра , який задовольняє умову (1).
Зауважимо, що умову (1) можна переформулювати за допомогою iндексiв Матушевської. А саме, вона еквiвалентна такiй парi умов: i) , та, окрiм того, , якщо в означеннi супремум не досягається, ii) та, окрiм того, , якщо в означеннi iнфiмум не досягається.
Для застосувань просторiв важливо, що вони отримується iнтерполяцiєю з функцiональним параметром деяких пар гiльбертових соболєвських просторiв на . У цьому зв’язку нагадаємо означення методу iнтерполяцiї з функцiональним параметром пар гiльбертових просторiв, запропонованого Ч. Фояшом i Ж.-Л. Лiонсом [14]. При його викладi спираємося в основному на монографiю [5, п. 1.1].
Нам достатньо обмежитися випадком регулярної пари сепарабельних гiльбертових просторiв. Її регулярнiсть означає, що неперервно i щiльно вкладено в . Для неї iснує самоспряжений додатно визначений оператор у гiльбертовому просторi з областю визначення , який встановлює iзометричний iзоморфiзм мiж гiльбертовими просторами i . Цей оператор визначається за парою однозначно.
Нехай вимiрна за Борелем функцiя обмежена на кожному вiдрiзку , де , i вiдокремлена вiд нуля на кожнiй множинi , де . Множину усiх таких функцiй позначимо через . У гiльбертовому просторi за допомогою спектральної теореми означений (взагалi кажучи, необмежений) оператор як борелева функцiя вiд самоспряженого оператора . Позначимо через або коротко через область визначення оператора , надiлену нормою , де . Простiр гiльбертiв i сепарабельний, до того ж виконується неперервне i щiльне вкладення .
Функцiю називають iнтерполяцiйним параметром, якщо для довiльних регулярних пар i гiльбертових просторiв та для довiльного лiнiйного вiдображення , заданого на , виконується така властивiсть: якщо при кожному звуження вiдображення на простiр є обмеженим оператором , то i звуження вiдображення на простiр є обмеженим оператором . Тодi кажуть, що простiр отримано iнтерполяцiєю з функцiональним параметром пари . Функцiя є iнтерполяцiйним параметром тодi i тiльки тодi, коли iснує угнута функцiя така, що обидвi функцiї i обмеженi на , де .
Теорема 5. Нехай , а дiйснi числа задовольняють умову (1). Означимо iнтерполяцiйний параметр за формулами , якщо , i , якщо . Тодi
Зауважимо, що будь-якi числа i задовольняють умову (1) стосовно .
Розширена соболєвська шкала на замкнена вiдносно розглянутого методу iнтерполяцiї з функцiональним параметром.
Теорема 6. Нехай i . Припустимо, що функцiя обмежена в околi нескiнченностi, а функцiя є iнтерполяцiйним параметром. Тодi
де функцiя аргументу належить до класу .
У випадку, коли — евклiдова область, теореми 4 – 6 доведено в [8].
3. Застосування. Розглянемо на елiптичну крайову задачу
(2) |
(див., наприклад, [15, п. 1.2]). Тут — лiнiйний диференцiальний оператор на довiльного парного порядку , а кожне — крайовий лiнiйний диференцiальний оператор на довiльного порядку . Усi коефiцiєнти цих операторiв належать до класiв i вiдповiдно. Покладемо i .
Теорема 7. Припустимо, що i . Тодi вiдображення , де , продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора на парi гiльбертових просторiв
Цей оператор нетерiв. Його ядро лежить в i разом з iндексом не залежить вiд .
Ця теорема виводиться з соболєвського випадку (коли ) за допомогою iнтерполяцiйної теореми 5 та її аналогу для просторiв Хермандера на .
Нехай — вiдкрита (у топологiї на ) пiдмножина многовиду , а . Позначимо через , де , лiнiйний простiр усiх продовжуваних розподiлiв на таких, що для довiльної функцiї , яка задовольняє умову . Аналогiчно, позначимо через , де , лiнiйний простiр усiх розподiлiв на таких, що для довiльної функцiї , яка задовольняє умову .
Теорема 8. Припустимо, що функцiя є розв’язком елiптичної крайової задачi (2), правi частини якої задовольняють умову
для деякого . Тодi .
З цiєї теореми i версiї теореми вкладення Хермандера [1, с. 59] для простору випливає
Теорема 9. Нехай цiле число . Припустимо, що функцiя задовольняє умову теореми для деякого параметра такого, що i
Тодi .
REFERENCES
-
1.
Hörmander, L. (1963). Linear partial differential operators. Berlin: Springer.
-
2.
Hörmander, L. (1983). The analysis of linear partial differential operators, vol. II, Differential operators with constant coefficients. Berlin: Springer.
-
3.
Jacob, N. (2001, 2002, 2005). Pseudodifferential operators and Markov processes (in 3 volumes). London: Imperial College Press.
-
4.
Nicola, F. & Rodino, L. (2010). Global Pseudodifferential Calculus on Euclidean spaces. Basel: Birkhäser.
-
5.
Mikhailets, V.A. & Murach, A.A. (2014). Hörmander spaces, interpolation, and elliptic problems. Berlin, Boston: De Gruyter.
-
6.
Mikhailets, V.A. & Murach, A.A. (2009). Elliptic operators on a closed compact manifold. Dopov. Nac. akad. nauk. Ukr., No. 3, pp. 13-19 (in Russian).
-
7.
Mikhailets, V.A. & Murach, A.A. (2013). Extended Sobolev scale and elliptic operators. Ukr. Math. J., 65, No. 3, pp. 435-447.
-
8.
Mikhailets, V.A. & Murach, A.A. (2015). Interpolation Hilbert spaces between Sobolev spaces. Results Math, 67, No. 1, pp. 135-152.
-
9.
Avakumović, V.G. (1936). O jednom O-inverznom stavu. Rad Jugoslovenske Akad. Znatn. Umjetnosti, 254, pp. 167-186.
-
10.
Seneta, E. (1976). Regularly varying functions. Berlin: Springer.
-
11.
Matuszewska, W. (1964). On a generalization of regularly increasing functions. Studia Math., 24, pp. 271-279.
-
12.
Volevich, L.R. & Paneah B.P. (1965). Certain spaces of generalized functions and embedding theorems. Russian Math. Surveys, 20, No. 1, pp. 1-73.
-
13.
Mikhailets, V.A. & Murach, A.A. (2006). Refined scales of spaces, and elliptic boundary value problems. II. Ukr. Math. J., 58, No. 3, pp. 398-417.
-
14.
Foiaş, C. & Lions, J.-L. (1961). Sur certains théorèmes d’interpolation. Acta Sci. Math. (Szeged), 22, No. 3-4, pp. 269-282.
-
15.
Agranovich, M.S. (1997). Elliptic boundary problems. Encycl. Math. Sci. Vol. 79. Partial differential equations, IX. Berlin: Springer.