In a refined Sobolev scale, we investigate an elliptic boundary–value problem with additional unknown functions in boundary conditions for which the maximum of orders of boundary operators is grater than or equal to the order of the elliptic equation. This scale consists of inner product Hörmander spaces whose order of regularity is given by a real number and a function varying slowly at infinity in the sense of Karamata. We prove a theorem on the Fredholm property of a bounded operator corresponding to this problem in the refined Sobolev scale. For the generalized solutions to the problem, we establish a local a priory estimate and prove a theorem about their regularity in Hörmander spaces. We find sufficient conditions under which given generalized derivatives of the solutions are continuous.

В уточненiй соболєвськiй шкалi дослiджено елiптичну крайову задачу з додатковими невiдомими функцiями у крайових умовах, для яких максимум порядкiв крайових операторiв бiльший за порядок елiптичного рiвняння, або рiвний йому. Ця шкала складається з гiльбертових просторiв Хермандера, для яких показником регулярностi служать дiйсне число i функцiя, повiльно змiнна на нескiнченностi за Караматою. Доведено теорему про нетеровiсть обмеженого оператора, вiдповiдного цiй задачi, в уточненiй соболєвськiй шкалi. Для узагальнених розв’язкiв задачi встановлено локальну апрiорну оцiнку та доведено теорему про їх регулярнiсть у просторах Хермандера. Знайдено достатнi умови неперервностi заданих узагальнених похiдних розв’язкiв.

1 Вступ

Ця стаття присвячена дослiдженню елiптичних крайових задач з додатковими невiдомими функцiями у крайових умовах. Їх було введено Б. Лавруком [1, 2, 3] у 1963 роцi. Вони природно виникають при переходi вiд загальної (нерегулярної) елiптичної крайової до формально спряженої задачi вiдносно спецiальної формули Грiна. Клас елiптичних за Лавруком крайових задач є замкненим вiдносно такого переходу. Важливi приклади цих задач виникають у теорiї пружностi i гiдродинамiцi [4, 5, 6].

Елiптичнi за Лавруком крайовi задачi дослiджено у соболєвських просторах В. О. Козловим, В. Г. Маз’єю i Й. Россманом [7, розд. 3] в основному для одного елiптичного рiвняння та I. Я. Ройтберг [8, 9] для елiптичних систем мiшаного порядку (див. також монографiю [10, розд. 2]). Було доведено теореми про нетеровiсть обмежених операторiв, що вiдповiдають цим задачам, i породженi ними iзоморфiзми, та теореми про апрiорнi оцiнки розв’язкiв задач i пiдвищення регулярностi розв’язкiв.

Втiм, соболєвська шкала є занадто грубою для низки важливих задач теорiї рiвнянь з частинними похiдними [11, 12, 13, 14, 15]. У цьому зв’язку Л. Хермандер [11, 12] ще у 1963 роцi увiв i дослiдив широкий клас нормованих просторiв, для яких показником регулярностi служить не число (як у просторах Соболєва), а досить загальна вагова функцiя частотних змiнних. Л. Хермандер навiв важливi застосування цих просторiв до питань про розв’язнiсть рiвнянь з частинними похiдними i регулярнiсть їх розв’язкiв. Проте, довгий час простори Хермандера та їх рiзнi версiї не застосовували до крайових задач, оскiльки не було видiлено досить широких класiв цих просторiв, якi б допускали коректне означення на гладких многовидах. Зауважимо, що серед просторiв Хермандера найбiльший iнтерес з точки зору застосувань викликають саме гiльбертовi простори.

Недавно ситуацiя змiнилася завдяки роботам В. А. Михайлеця i О. О. Мурача [16, 17, 18, 19, 20, 21], у яких побудовано загальну теорiю розв’язностi елiптичних крайових задач у класах гiльбертових просторiв Хермандера, що утворюють уточнену соболєвську шкалу. Показниками регулярностi для цих просторiв служить пара параметрiв — числовий i функцiональний. Останнiй є додатною функцiєю, повiльно змiнною на нескiнченностi за Й. Караматою. Важливо, що уточнена соболєвська шкала отримується методом iнтерполяцiї з функцiональним параметром пар гiльбертових просторiв Соболєва. За його допомогою вдалося перенести основнi результати “соболєвської” теорiї елiптичних крайових задач на уточнену соболєвську шкалу (цi результати викладено у монографiї [13] та оглядi [22]), а також на деякi бiльш широкi класи гiльбертових просторiв Хермандера [23, 24, 25, 26, 27].

У вказаних просторах Хермандера було дослiджено i елiптичнi за Лавруком крайовi задачi [28, 29, 30, 31, 32]. Втiм, важливий випадок, коли максимум порядкiв крайових операторiв бiльший за порядок елiптичного рiвняння, або рiвний йому, дотепер не вивчали у просторах Хермандера. Вiдмiтимо, що елiптичнi крайовi задачi з крайовими операторами вищих порядкiв зустрiчаються в акустицi, гiдродинамiцi, теорiї випадкових процесiв [33, 34, 35].

Мета цiєї роботи — дослiдити в уточненiй соболєвськiй шкалi характер розв’язностi i властивостi розв’язкiв елiптичних за Лавруком задач з крайовими операторами вищих порядкiв.

Робота складається з семи пунктiв. Пункт 1 є вступом. У п. 2 наведено постановку елiптичної за Лавруком крайової задачi. Там же розглянуто спецiальну формулу Грiна для цiєї задачi у випадку крайових операторiв вищих порядкiв i наведено формальну спряжену крайову задачу вiдносно зазначеної формули Грiна. Окрiм того, розглянуто вiдповiднi приклади. У п. 3 наведено означення функцiональних просторiв Хермандера, якi утворюють уточнену соболєвську шкалу. Пункт 4 мiстить основнi результати роботи про властивостi дослiджуваної задачi у цiй шкалi. Серед них — теореми про нетеровiсть оператора задачi у вiдповiдних парах просторiв Хермандера i породженi цiєю задачею iзоморфiзми, теореми про локальну апрiорну оцiнку узагальнених розв’язкiв задачi та їх регулярнiсть у просторах Хермандера. У п. 5, як застосування уточненої соболєвської шкали, отримано новi достатнi умови неперервностi узагальнених похiдних розв’язкiв дослiджуваної задачi, зокрема, умови класичностi її узагальненого розв’язку. Усi результати роботи доведено у п. 6. Завершальний п. 7 мiстить висновки до роботи.

2 Постановка задачi

Нехай $\Omega$ — довiльна обмежена область у евклiдовому просторi $\mathbb{R}^{n}$, де $n\geq 2$. Припустимо, що її межа $\Gamma:=\partial\Omega$ є нескiнченно гладким замкненим (тобто компактним i без краю) многовидом вимiрностi $n-1$. При цьому вважаємо, що $C^{\infty}$-структура на $\Gamma$ породжена простором $\mathbb{R}^{n}$. Як звичайно, $\overline{\Omega}=\Omega\cup\Gamma$. Позначимо через $\nu(x)$ орт внутрiшньої нормалi до межi $\Gamma$ у точцi $x\in\Gamma$.

Довiльно виберемо цiлi числа $q\geq 1$, $\varkappa\geq 1$, $m_{1},\ldots,m_{q+\varkappa}$ i $r_{1},\ldots,r_{\varkappa}$. Розглянемо в $\Omega$ таку лiнiйну крайову задачу:

$$Au=f\quad\mbox{в}\quad\Omega,$$ (1)

$$B_{j}u+\sum_{k=1}^{\varkappa}C_{j,k}v_{k}=g_{j}\quad\mbox{на}\quad\Gamma,\quad j=1,...,q+\varkappa.$$ (2)

Тут є невiдомими функцiя $u$ в областi $\Omega$ i $\varkappa$ функцiй $v_{1},\ldots,v_{\varkappa}$ на $\Gamma$. В роботi всi функцiї та розподiли вважаємо комплекснозначними. У цiй задачi

$$A:=A(x,D):=\sum_{|\mu|\leq 2q}a_{\mu}(x)D^{\mu}$$

є лiнiйним диференцiальним оператором на $\overline{\Omega}$ парного порядку $2q\geq 2$, кожне

$$B_{j}(x,D)=\sum_{|\mu|\leq m_{j}}b_{j,\mu}(x)D^{\mu}$$

є крайовим лiнiйним диференцiальним оператором на $\Gamma$ порядку $\mathrm{ord}\,B_{j}\leq m_{j}$, а кожне $C_{j,k}=C_{j,k}(x,D_{\tau})$ є дотичним лiнiйним диференцiальним оператором на $\Gamma$ порядку $\mathrm{ord}\,C_{j,k}\leq m_{j}+r_{k}$. При цьому, як звичайно, $B_{j}=0$, якщо $m_{j}<0$, i $C_{j,k}=0$, якщо $m_{j}+r_{k}<0$. Усi коефiцiєнти цих диференцiальних операторiв є нескiнченно гладкими функцiями, заданими на $\overline{\Omega}$ i $\Gamma$ вiдповiдно. Крайовi задачi вигляду (1), (2) уперше були розглянутi Б. Лавруком [1, 2, 3].

Тут i надалi використовуємо такi стандартнi позначення: $\mu:=(\mu_{1},\ldots,\mu_{n})$ — мультиiндекс, $|\mu|:=\mu_{1}+\ldots+\mu_{n}$, $D^{\mu}:=D_{1}^{\mu_{1}}\ldots D_{n}^{\mu_{n}}$, $D_{l}:=i\partial/\partial x_{l}$, де $l\in\{1,\ldots,n\}$, $i$ — уявна одиниця, а $x=(x_{1},\ldots,x_{n})$ — довiльна точка простору $\mathbb{R}^{n}$. Окрiм того, покладаємо $D_{\nu}:=i\partial/\partial\nu$ та $\xi^{\mu}:=\xi_{1}^{\mu_{1}}\ldots\xi_{n}^{\mu_{n}}$ для вектора $\xi=(\xi_{1},\ldots\xi_{n})\in\mathbb{C}^{n}$.

Припускаємо, що

$$m:=\max\{m_{1},\ldots,m_{q+\varkappa}\}=\max\{\mathrm{ord}\,B_{1},\ldots,\mathrm{ord}\,B_{q+\varkappa}\}.$$

Окрiм того, робимо природне припущення про те, що

$$m\geq-r_{k}\quad\mbox{для кожного}\quad k\in\{1,\ldots,\varkappa\}.$$ (3)

(Якщо $m+r_{k}<0$ для деякого $k$, то усi оператори $C_{1,k}$,…, $C_{q+\varkappa,k}$ дорiвнюють нулю i тому шукана функцiя $v_{k}$ вiдсутня у крайових умовах (2).)

Далi припускаємо, що крайова задача (1), (2) є елiптичною в областi $\Omega$ за Лавруком. Наведемо вiдповiдне означення (див., наприклад, [7, п. 3.1.2]).

Покладемо

$$A^{\circ}(x,\xi):=\sum_{|\mu|=2q}a_{\mu}(x)\xi^{\mu}\quad\mbox{для дов\T2A\cyrii льних}\quad x\in\overline{\Omega},\quad\xi\in\mathbb{C}^{n}.$$

Вираз $A^{\circ}(x,\xi)$ є головним символом диференцiального оператора $A(x,D)$. Аналогiчно, для кожного номера $j\in\{1,\ldots,m+\varkappa\}$ покладемо

$$B_{j}^{\circ}(x,\xi):=\sum_{|\mu|=m_{j}}b_{j,\mu}(x)\xi^{\mu}\quad\mbox{для дов\T2A\cyrii льних}\quad x\in\Gamma,\quad\xi\in\mathbb{C}^{n};$$

при цьому $B_{j}^{\circ}(x,\xi)\equiv 0$, якщо $m_{j}<\mathrm{ord}\,B_{j}$. Якщо $m_{j}=\mathrm{ord}\,B_{j}$, то $B_{j}^{\circ}(x,\xi)$ є головним символом крайового диференцiального оператора $B_{j}(x,D)$. Окрiм того, для будь-яких номерiв $j\in\{1,\ldots,m+\varkappa\}$ i $k\in\{1,\ldots,\varkappa\}$ позначимо через $C_{j,k}^{\circ}(x,\tau)$ головний символ дотичного диференцiального оператора $C_{j,k}(x,D_{\tau})$, якщо $\mathrm{ord}\,C_{j,k}=m_{j}+r_{k}$. Для кожної точки $x\in\Gamma$ вираз $C^{\circ}_{j,k}(x,\tau)$ є однорiдним полiномом порядку $m_{j}+r_{k}$ змiнної $\tau$, де $\tau$— довiльний дотичний вектор до межi $\Gamma$ у точцi $x$. Якщо $\mathrm{ord}\,C_{j,k}<m_{j}+r_{k}$, то покладаємо $C^{\circ}_{j,k}(x,\tau):=0$.

Крайову задачу (1), (2) називають елiптичною в областi $\Omega$ за Лавруком, якщо виконуються такi три умови:

• Диференцiальний оператор $A(x,D)$ є елiптичним в кожнiй точцi $x\in\overline{\Omega}$, тобто $A^{\circ}(x,\xi)\neq 0$ для довiльного вектора $\xi\in\mathbb{R}^{n}\setminus\{0\}$.

• Диференцiальний оператор $A(x,D)$ є правильно елiптичним в кожнiй точцi $x\in\Gamma$, тобто для довiльного вектора $\tau\neq 0$, дотичного до $\Gamma$ у точцi $x$, многочлен $A^{\circ}(x,\tau+\zeta\nu(x))$ комплексної змiнної $\zeta$ має $q$ коренiв з додатною уявною частиною i стiльки ж коренiв з вiд’ємною уявною частиною (пiдрахованих з урахуванням їх кратностi).

• Система крайових умов (2) накриває рiвняння (1) у кожнiй точцi $x\in\Gamma$, тобто для кожного вектора $\tau\neq 0$, дотичного до $\Gamma$ у точцi $x$, крайова задача

  $$A^{\circ}(x,\tau+\nu(x)D_{t})\theta(t)=0\quad\mbox{при}\quad t>0,$$ (4)

  $$\begin{gathered}B_{j}^{\circ}(x,\tau+\nu(x)D_{t})\theta(t)\big{|}_{t=0}+\\ +\sum_{k=1}^{\varkappa}C_{j,k}^{\circ}(x,\tau)\lambda_{k}=0,\quad j=1,...,q+\varkappa,\end{gathered}$$ (5)

  має лише тривiальний (нульовий) розв’язок. Ця задача розглядається вiдносно невiдомої функцiї $\theta\in C^{\infty}([0,\infty))$, яка задовольняє умову $\theta(t)\rightarrow 0$ при $t\rightarrow\infty$, i невiдомих комплексних чисел $\lambda_{1},\ldots,\lambda_{\varkappa}$. Тут $A^{\circ}(x,\tau+\nu(x)D_{t})$ i $B_{j}^{\circ}(x,\tau+\nu(x)D_{t})$ є диференцiальними операторами вiдносно $D_{t}:=i\partial/\partial t$, якi отримуємо, поклавши $\zeta:=D_{t}$ у вiдповiдно многочленах $A^{\circ}(x,\tau+\zeta\nu(x))$ i $B_{j}^{\circ}(x,\tau+\zeta\nu(x))$ змiнної $\zeta$.

Зауважимо [36, с. 166], що умова (ii) є наслiдком умови (i) у випадку, коли $n\geq 3$, а також у випадку, коли $n=2$ i усi старшi коефiцiєнти оператора $A(x,D)$ є дiйсними функцiями.

Приклад 1

Нехай $n=2$, $q=1$ i $\varkappa=1$. Припустимо, що диференцiальний оператор $A(x,D)$ другого порядку задовольняє умови (i) та (ii). Розглянемо крайову задачу, яка складається з диференцiального рiвняння (1) i пари крайових умов

$$\partial_{\nu}^{p}u+v=g_{1}\quad\mbox{на}\quad\Gamma,$$

$$\partial_{\nu}^{p+1}u+\partial_{\Gamma}v=g_{2}\quad\mbox{на}\quad\Gamma,$$

де довiльно вибрано цiле $p\geq 0$. Тут $\partial_{\nu}:=\partial/\partial\nu$ — похiдна вздовж орта $\nu$, а $\partial_{\Gamma}$ — похiдна вздовж кривої $\Gamma$ у додатному напряму. Цi крайовi умови набирають вигляду (2), де $B_{1}=\partial_{\nu}^{p}$, $B_{2}=\partial_{\nu}^{p+1}$ i $C_{1,1}=1$, $C_{2,1}=\partial_{\Gamma}$, а $m_{1}=p$, $m_{2}=p+1$ i $r_{1}=-p$.

Переконаємося, що розглянута крайова задача є елiптичною за Лавруком в областi $\Omega$. Треба перевiрити лише, що вона задовольняє умову (iii). Виберемо довiльно точку $x\in\Gamma$ i вектор $\tau\neq 0$, дотичний до $\Gamma$ у цiй точцi. Загальний розв’язок диференцiального рiвняння (4), який задовольняє умову $\theta(t)\rightarrow 0$ при $t\rightarrow\infty$, записується у виглядi

$$\theta(t)=c\exp(-i\zeta_{-}(x,\tau)t),$$ (6)

де $c$ є довiльне комплексне число, а $\zeta_{-}(x,\tau)$ є $\zeta$-корiнь многочлена $A^{\circ}(x,\tau+\zeta\nu(x))$ такий, що $\mathrm{Im}\,\zeta_{-}(x,\tau)<0$. Для розглянутої крайової задачi умови (5) набирають вигляду

$$\theta^{(p)}(0)+\lambda_{1}=0,$$ (7)

$$\theta^{(p+1)}(0)\mp i|\tau|\lambda_{1}=0.$$ (8)

Справдi, оскiльки

$$B_{j}(x,D)=\partial_{\nu}^{p+j-1}=(-i)^{p+j-1}D^{p+j-1}_{\nu}$$

для кожного номера $j\in\{1,2\}$, то в умовi (iii)

$$B_{j}^{\circ}(x,\tau+\zeta\nu(x))=(-i\zeta)^{p+j-1}.$$

Отже,

$$B_{j}^{\circ}(x,\tau+\nu(x)D_{t})\theta(t)=(-iD_{t})^{p+j-1}\theta(t)=\theta^{(p+j-1)}(t).$$ (9)

Окрiм того,

$$C_{2,1}(x,D_{\Gamma})=\partial_{\Gamma}=\frac{\pm\tau_{1}}{|\tau|}\frac{\partial}{\partial x_{1}}+\frac{\pm\tau_{2}}{|\tau|}\frac{\partial}{\partial x_{2}}=\frac{\mp i}{|\tau|}(\tau_{1}D_{1}+\tau_{2}D_{2}),$$

де записуємо $\tau=(\tau_{1},\tau_{2})$ i вибираємо верхнiй (вiдповiдно нижнiй) знак, якщо дотичний вектор $\tau$ направлений у бiк додатного (вiд’ємного) обходу кривої $\Gamma$. Тому

$$C_{2,1}^{\circ}(x,\tau)=\frac{\mp i}{|\tau|}(\tau_{1}^{2}+\tau_{2}^{2})=\mp i|\tau|.$$ (10)

З огляду на (9) i (10) робимо висновок, що крайова умова (5) при $j=1$ набирає вигляду (7), а при $j=2$ — вигляду (8).

Пiдставивши (6) в умови (7) i (8), запишемо

$$(-i\zeta_{-}(x,\tau))^{p}c+\lambda_{1}=0,$$

$$(-i\zeta_{-}(x,\tau))^{p+1}c\mp i|\tau|\lambda_{1}=0.$$

Це — система лiнiйних однорiдних алгебраїчних рiвнянь вiдносно невiдомих $c,\lambda_{1}\in\mathbb{C}$. Її визначник

$$\left|\begin{array}[]{cc}(-i\zeta_{-}(x,\tau))^{p}&1\\ (-i\zeta_{-}(x,\tau))^{p+1}&\mp i|\tau|\end{array}\right|=-i(-i\zeta_{-}(x,\tau))^{p}(\pm|\tau|-\zeta_{-}(x,\tau))$$

вiдмiнний вiд нуля. Тому ця система має лише тривiальний розв’язок, тобто умова (iii) виконується. Отже, розглянута у цьому прикладi крайова задача є елiптичною за Лавруком в областi $\Omega$.

Приклад 2

Нехай $n\geq 2$, $q=2$ i $\varkappa=2$. Припустимо, що диференцiальний оператор $A(x,D)$ четвертого порядку задовольняє умови (i) та (ii). Розглянемо крайову задачу, яка складається з диференцiального рiвняння (1) i таких чотирьох крайових умов на $\Gamma$:

$$\partial_{\nu}^{p}u+v_{1}=g_{1},$$

$$\partial_{\nu}^{p+1}u+v_{2}=g_{2},$$

$$\partial_{\nu}^{p+2}u+\Delta_{\Gamma}v_{1}=g_{3},$$

$$\partial_{\nu}^{p+3}u+\Delta_{\Gamma}v_{2}=g_{4}.$$

Тут цiле $p\geq 0$ вибрано довiльно, а $\Delta_{\Gamma}$ позначає, як звичайно, оператор Бельтрамi-Лапласа на $\Gamma$, при цьому на $\Gamma$ введено рiманову метрику, iндуковану простором $\mathbb{R}^{n}$. Цi крайовi умови набирають вигляду (2), де $B_{j}=\partial_{\nu}^{p+j-1}$ для кожного $j\in\{1,2,3,4\}$, а $C_{1,1}=1$, $C_{1,2}=0$, $C_{2,1}=0$, $C_{2,2}=1$, $C_{3,1}=\Delta_{\Gamma}$, $C_{3,2}=0$, $C_{4,1}=0$ i $C_{4,2}=\Delta_{\Gamma}$. Тут $m_{j}=p+j-1$ для кожного $j\in\{1,2,3,4\}$, а $r_{1}=-p$ i $r_{2}=-p-1$.

Додатково припустимо, що для довiльної точки $x\in\Gamma$ i вектора $\tau\neq 0$, дотичного до $\Gamma$ у цiй точцi, многочлен $A^{\circ}(x,\tau+\zeta\nu(x))$ не має кратних $\zeta$-коренiв. Це припущення виконується, наприклад, якщо $A=\partial_{\nu}^{4}+\Delta_{\Gamma}^{2}$ на $\Gamma$, бо тодi $A^{\circ}(x,\tau+\zeta\nu(x))=\zeta^{4}+\gamma^{2}(x,\tau)$. Тут $\gamma(x,\tau)$ позначає головний символ оператора $\Delta_{\Gamma}$; цей символ задовольняє умову $\gamma(x,\tau)<0$ при $\tau\neq 0$.

Перевiримо, що розглянута крайова задача є елiптичною за Лавруком в областi $\Omega$. Треба показати лише, що вона задовольняє умову (iii). Виберемо довiльно точку $x\in\Gamma$ i вектор $\tau\neq 0$, дотичний до $\Gamma$ у цiй точцi. Для цiєї задачi система крайових умов (5) набирає вигляду

$$\theta^{(p)}(0)+\lambda_{1}=0,$$

$$\theta^{(p+1)}(0)+\lambda_{2}=0,$$

$$\theta^{(p+2)}(0)+\gamma(x,\tau)\lambda_{1}=0,$$

$$\theta^{(p+3)}(0)+\gamma(x,\tau)\lambda_{2}=0.$$

Тут $\theta(t)$ — загальний розв’язок диференцiального рiвняння (1), який задовольняє умову $\theta(t)\rightarrow 0$ при $t\rightarrow\infty$, а $\lambda_{1},\lambda_{2}$ — довiльнi комплекснi числа. Ця система еквiвалентна такiй:

$$\lambda_{1}=-\theta^{(p)}(0),$$

$$\quad\lambda_{2}=-\theta^{(p+1)}(0),$$

$$\theta^{(p+2)}(0)-\gamma(x,\tau)\theta^{(p)}(0)=0,$$ (11)

$$\theta^{(p+3)}(0)-\gamma(x,\tau)\theta^{(p+1)}(0)=0.$$ (12)

Згiдно зроблених припущень щодо оператора $A$ розв’язок $\theta(t)$ запишемо у виглядi

$$\theta(t)=c_{1}\exp(-i\zeta_{1}(x,\tau)t)+c_{2}\exp(-i\zeta_{2}(x,\tau)t),$$

де $\zeta_{1}(x,\tau)$ i $\zeta_{2}(x,\tau)$ — рiзнi $\zeta$-коренi многочлена $A^{(0)}(x,\tau+\zeta\nu(x))$, якi мають вiд’ємну уявну частину, а $c_{1}$ i $c_{2}$ — довiльнi комплекснi числа. Пiдставивши цей розв’язок в умови (11) i (12), отримаємо систему однорiдних лiнiйних алгебраїчних рiвнянь

$$(\zeta_{1}(x,\tau))^{p}\gamma_{1}(x,\tau)c_{1}+(\zeta_{2}(x,\tau))^{p}\gamma_{2}(x,\tau)c_{2}=0,$$

$$(\zeta_{1}(x,\tau))^{p+1}\gamma_{1}(x,\tau)c_{1}+(\zeta_{2}(x,\tau))^{p+1}\gamma_{2}(x,\tau)c_{2}=0,$$

вiдносно невiдомих чисел $c_{1}$ i $c_{2}$, де позначено

$$\gamma_{j}(x,\tau):=-\zeta_{j}^{2}(x,\tau)-\gamma(x,\tau)\quad\mbox{для кожного}\quad j\in\{1,2\}.$$

Отже, для розглянутої у цьому прикладi крайової задачi умова (iii) рiвносильна тому, що ця система має лише тривiальний розв’язок, тобто її головний визначник

$$(\zeta_{1}(x,\tau))^{p}(\zeta_{2}(x,\tau))^{p}\gamma_{1}(x,\tau)\gamma_{2}(x,\tau)(\zeta_{2}(x,\tau)-\zeta_{1}(x,\tau))\neq 0.$$

Оскiльки коренi $\zeta_{1}(x,\tau)$ i $\zeta_{2}(x,\tau)$ рiзнi та ненульовi, то остання умова еквiвалентна такiй

$$\gamma_{1}(x,\tau)\gamma_{2}(x,\tau)\neq 0.$$ (13)

Покажемо, що ця нерiвнiсть виконується. Для кожного номера $j\in\{1,2\}$ запишемо $\zeta_{j}(x,\tau)=\alpha_{j}+i\beta_{j}$, де $\alpha_{j}\in\mathbb{R}$ та $\beta_{j}<0$. Тодi

$$\gamma_{j}(x,\tau)=-(\alpha_{j}+i\beta_{j})^{2}-\gamma(x,\tau)=\beta_{j}^{2}-\alpha_{j}^{2}-\gamma(x,\tau)-2i\alpha_{j}\beta_{j};$$

тут, нагадаємо, $\gamma(x,\tau)<0$. Таким чином, якщо $\alpha_{j}=0$, то $\gamma_{j}(x,\tau)>0$, а якщо $\alpha_{j}\neq 0$, то $\gamma_{j}(x,\tau)\notin\mathbb{R}$. Отже, умова (13) виконується i тому розглянута крайова задача є елiптичною за Лавруком в областi $\Omega$.

Далi припускаємо, що $m\geq 2q$, тобто принаймнi один крайовий оператор $B_{j}$ має порядок $\mathrm{ord}\,B_{j}\geq 2q$.

Пов’яжемо iз задачею (1), (2) лiнiйне вiдображення

$$\begin{gathered}\Lambda:(u,v_{1},...,v_{\varkappa})\rightarrow\\ \rightarrow\biggl{(}Au,\,B_{1}u+\sum_{k=1}^{\varkappa}C_{1,k}v_{k},...,B_{q+\varkappa}u+\sum_{k=1}^{\varkappa}C_{q+\varkappa,k}v_{k}\biggr{)},\\ \mbox{де}\quad u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}),\quad v_{1},\ldots,v_{\varkappa}\in C^{\infty}(\Gamma).\end{gathered}$$ (14)

Ми дослiджуємо властивостi продовження за неперервнiстю цього вiдображення у пiдходящих парах гiльбертових просторiв Хермандера, якi утворюють уточнену соболєвську шкалу.

Для опису областi значень цього продовження нам потрiбна така спецiальна формула Грiна [7, формула (4.1.10)]:

$$(Au,\omega)_{\Omega}+\sum_{j=1}^{m-2q+1}(D_{\nu}^{j-1}Au,w_{j})_{\Gamma}+\sum_{j=1}^{q+\varkappa}\biggl{(}B_{j}u+\sum_{k=1}^{\varkappa}C_{j,k}v_{k},h_{j}\biggr{)}_{\Gamma}=$$

$$=(u,A^{+}\omega)_{\Omega}+\sum_{k=1}^{m+1}\biggl{(}D_{\nu}^{k-1}u,K_{k}\omega+\sum_{j=1}^{m-2q+1}R_{j,k}^{+}w_{j}+\sum_{j=1}^{q+\varkappa}Q_{j,k}^{+}h_{j}\biggr{)}_{\Gamma}+\sum_{k=1}^{\varkappa}\biggl{(}v_{k},\sum_{j=1}^{q+\varkappa}C_{j,k}^{+}h_{j}\biggr{)}_{\Gamma},$$

для довiльних функцiй $u,\omega\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ i

$$v_{1},\ldots,v_{\varkappa},w_{1},\ldots,w_{m-2q+1},h_{1},\ldots,h_{q+\varkappa}\in C^{\infty}(\Gamma).$$

Тут i далi через $(\cdot,\cdot)_{\Omega}$ i $(\cdot,\cdot)_{\Gamma}$ позначено вiдповiдно скалярнi добутки у гiльбертових просторах $L_{2}(\Omega)$ i $L_{2}(\Gamma)$ функцiй квадратично iнтегровних на $\Omega$ i $\Gamma$ вiдносно мiр Лебега, а також продовженням за неперервнiстю цих скалярних добуткiв. Як звичайно, $A^{+}$ — диференцiальний оператор, формально спряжений до $A$, тобто

$$(A^{+}\omega)(x):=\sum_{|\mu|\leq 2q}D^{\mu}(\overline{a_{\mu}(x)}\omega(x)).$$

Окрiм того, усi $C_{j,k}^{+}$, $R_{j,k}^{+}$ i $Q_{j,k}^{+}$ є дотичними диференцiальними операторами, формально спряженими вiдповiдно до $C_{j,k}$, $R_{j,k}$ i $Q_{j,k}$ вiдносно $(\cdot,\cdot)_{\Gamma}$, а дотичнi лiнiйнi диференцiальнi оператори $R_{j,k}:=R_{j,k}(x,D_{\tau})$ i $Q_{j,k}:=Q_{j,k}(x,D_{\tau})$ узятi iз зображення крайових диференцiальних операторiв $D_{\nu}^{j-1}A$ i $B_{j}$ у виглядi

$$D_{\nu}^{j-1}A(x,D)=\sum_{k=1}^{m+1}R_{j,k}(x,D_{\tau})D_{\nu}^{k-1},\quad j=1,\ldots,m-2q+1,$$

$$B_{j}(x,D)=\sum_{k=1}^{m+1}Q_{j,k}(x,D_{\tau})D_{\nu}^{k-1},\quad j=1,\ldots,q+\varkappa.$$

Вiдмiтимо, що $\mathrm{ord}\,R_{j,k}\leq 2q+j-k$ i $\mathrm{ord}\,Q_{j,k}\leq m_{j}-k+1$; при цьому, звiсно, $R_{j,k}=0$ при $k\geq 2q+j+1$ i $Q_{j,k}=0$ при $k\geq m_{j}+2$. Нарештi, кожне $K_{k}:=K_{k}(x,D)$ — деякий крайовий лiнiйний диференцiальний оператор на $\Gamma$ порядку $\mathrm{ord}\,K_{k}\leq 2q-k$ з коефiцiєнтами класу $C^{\infty}(\Gamma)$; при цьому, якщо $k\geq 2q+1$, то $K_{k}=0$.

Спецiальна формула Грiна приводить до такої крайової задачi в областi $\Omega$:

$$A^{+}\omega=\eta\quad\mbox{в}\quad\Omega,$$ (15)

$$\begin{gathered}K_{k}\omega+\sum_{j=1}^{m-2q+1}R_{j,k}^{+}w_{j}+\sum_{j=1}^{q+\varkappa}Q_{j,k}^{+}h_{j}=\psi_{k}\quad\mbox{на}\quad\Gamma,\\ \quad k=1,...,m+1,\end{gathered}$$ (16)

$$\sum_{j=1}^{q+\varkappa}C_{j,k}^{+}h_{j}=\psi_{m+1+k}\quad\mbox{на}\quad\Gamma,\quad k=1,...,\varkappa.$$ (17)

Ця задача мiстить, окрiм невiдомої функцiї $\omega$ в областi $\Omega$, ще $m-q+1+\varkappa$ додаткових невiдомих функцiй $w_{1},\ldots,w_{m-2q+1}$ i $h_{1},\ldots,h_{q+\varkappa}$ на межi $\Gamma$. Задачу (15) – (17) називають формально спряженою до задачi (1), (2) вiдносно розглянутої спецiальної формули Грiна. Вiдомо [7, теорема 4.1.1], що елiптичнiсть за Лавруком задачi (1), (2) рiвносильна елiптичностi за Лавруком формально спряженої задачi (15) – (17).

Приклад 3

Запишемо спецiальну формулу Грiна для крайової задачi

$$\begin{gathered}\Delta u=f\quad\mbox{в}\quad\Omega,\\ \partial_{\nu}u+v=g_{1},\quad\partial_{\nu}^{2}u+\partial_{\Gamma}v=g_{2}\quad\mbox{на}\quad\Gamma,\end{gathered}$$ (18)

заданої в крузi

$$\Omega:=\{(x_{1},x_{2})\in\mathbb{R}^{2}:x_{1}^{2}+x_{2}^{2}<1\}.$$

Ця задача є елiптичною за Лавруком в $\Omega$, оскiльки вона є окремим випадком елiптичної крайової задачi, розглянутої у прикладi 1. Зауважимо, що $\Delta u=\partial_{\nu}^{2}u-\partial_{\nu}u+\partial_{\Gamma}^{2}u$ на $\Gamma$; тут $\partial_{\nu}=-\partial/\partial\varrho$ i $\partial_{\Gamma}=\partial/\partial\varphi$, а $(\varrho,\varphi)$ — полярнi координати. Застосувавши другу класичну формулу Грiна для оператора Лапласа, отримаємо такi рiвностi:

$$(\Delta u,\omega)_{\Omega}+(\Delta u,w)_{\Gamma}+(\partial_{\nu}u+v,h_{1})_{\Gamma}+(\partial_{\nu}^{2}u+\partial_{\Gamma}v,h_{2})_{\Gamma}=$$

$$=(u,\Delta\omega)_{\Omega}-(\partial_{\nu}u,\omega)_{\Gamma}+(u,\partial_{\nu}\omega)_{\Gamma}+(\partial_{\nu}^{2}u-\partial_{\nu}u+\partial_{\Gamma}^{2}u,w)_{\Gamma}+$$

$$+(\partial_{\nu}u+v,h_{1})_{\Gamma}+(\partial_{\nu}^{2}u+\partial_{\Gamma}v,h_{2})_{\Gamma}=$$

$$=(u,\Delta\omega)_{\Omega}+(u,\partial_{\nu}\omega+\partial_{\Gamma}^{2}w)_{\Gamma}+(\partial_{\nu}u,-\omega-w+h_{1})_{\Gamma}+$$

$$+(\partial_{\nu}^{2}u,w+h_{2})_{\Gamma}+(v,h_{1}-\partial_{\Gamma}h_{2})_{\Gamma}$$

для довiльних функцiй $u,\omega\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ i $v,w,h_{1},h_{2}\in C^{\infty}(\Gamma)$. Отже, спецiальна формула Грiна для крайової задачi (18) набирає вигляду

$$(\Delta u,\omega)_{\Omega}+(\Delta u,w)_{\Gamma}+(\partial_{\nu}u+v,h_{1})_{\Gamma}+(\partial_{\nu}^{2}u+\partial_{\Gamma}v,h_{2})_{\Gamma}=$$

$$=(u,\Delta\omega)_{\Omega}+(u,\partial_{\nu}\omega+\partial_{\Gamma}^{2}w)_{\Gamma}+(D_{\nu}u,-i\omega-iw+ih_{1})_{\Gamma}+$$

$$+(D_{\nu}^{2}u,-w-h_{2})_{\Gamma}+(v,h_{1}-\partial_{\Gamma}h_{2})_{\Gamma}.$$

Тому крайова задача

$$\Delta\omega=\eta\quad\mbox{в}\quad\Omega,$$

$$\partial_{\nu}\omega+\partial_{\Gamma}^{2}w=\psi_{1},\quad-i\omega-iw+ih_{1}=\psi_{2}\quad\mbox{на}\quad\Gamma,$$

$$-w-h_{2}=\psi_{3},\quad h_{1}-\partial_{\Gamma}h_{2}=\psi_{4}\quad\mbox{на}\quad\Gamma$$

є формально спряженою до задачi (18) вiдносно цiєї формули Грiна. Отримана формально спряжена задача мiстить три додатковi невiдомi функцiї $w$, $h_{1}$ i $h_{2}$ на $\Gamma$.

3 Уточнена соболєвська шкала

Розглянемо гiльбертовi простори Хермандера [11, п. 2.2], в яких будемо дослiджувати крайову задачу (1), (2). Вони утворюють уточненi соболєвськi шкали $\{H^{s,\varphi}(G):s\in\mathbb{R},\varphi\in\mathcal{M}\}$, де $G\in\{\Omega,\Gamma\}$, введенi та дослiдженi В. А. Михайлецем i О. О. Мурачем [16, 17] (див. також їх монографiю [13] та огляд [22]). Тут i надалi $\mathcal{M}$ — множина всiх вимiрних за Борелем функцiй $\varphi:[1,\infty)\rightarrow(0,\infty)$, якi обмеженi i вiдокремленi вiд нуля на кожному компактi i повiльно змiнюються на нескiнченностi за Караматою [37]. Остання властивiсть значить, що $\varphi(\lambda t)/\varphi(t)\rightarrow 1$ при $t\rightarrow\infty$ для кожного $\lambda>0$. Повiльно змiннi функцiї добре вивченi i мають рiзноманiтнi застосування (див., наприклад, монографiї [38, 39]).

Характерним прикладом функцiї класу $\mathcal{M}$ служить неперервна функцiя $\varphi:[1,\infty)\rightarrow(0,\infty)$ така, що

$$\varphi(t)=(\log t)^{r_{1}}(\log\log t)^{r_{2}}\ldots(\underbrace{\log\ldots\log}_{k\;\mbox{\small раз\T2A\cyrii в}}t)^{r_{k}}\quad\mbox{при}\quad t\gg 1;$$

тут числа $k\in\mathbb{N}$ i $r_{1},\ldots,r_{k}\in\mathbb{R}$ вибрано довiльно.

Нехай $s\in\mathbb{R}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Означимо простiр $H^{s,\varphi}(\cdot)$ спочатку на $\mathbb{R}^{n}$, а потiм на $\Omega$ i $\Gamma$. Будемо дотримуватися монографiї [13, пп. 1.3, 2.1, 3.2].

За означенням, комплексний лiнiйний простiр $H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})$, де $n\in\mathbb{N}$, складається з усiх повiльно зростаючих розподiлiв $w$ на $\mathbb{R}^{n}$ таких, що їх перетворення Фур’є $\widehat{w}$ є функцiєю, локально iнтегровною на $\mathbb{R}^{n}$ за Лебегом, i виконується умова

$$\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\langle\xi\rangle^{2s}\varphi^{2}(\langle\xi\rangle)|\widehat{w}(\xi)|^{2}d\xi<\infty.$$

Тут $\langle\xi\rangle:=(1+|\xi|^{2})^{1/2}$ є згладженим модулем вектора $\xi\in\mathbb{R}^{n}$. У просторi $H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})$ введений скалярний добуток розподiлiв $w_{1}$ i $w_{2}$ за формулою

$$(w_{1},w_{2})_{H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})}:=\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\langle\xi\rangle^{2s}\varphi^{2}(\langle\xi\rangle)\widehat{w_{1}}(\xi)\overline{\widehat{w_{2}}(\xi)}d\xi.$$

Вiн породжує норму

$$\|w\|_{H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})}:=(w,w)_{H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})}^{1/2}.$$

Простiр $H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})$ є iзотропним гiльбертовим випадком простору $\mathcal{B}_{p,\mu}$, введеного i дослiдженого Л. Хермандером [11, п. 2.2] (див. також його монографiю [12, п. 10.1]). А саме, $H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})=\mathcal{B}_{2,\mu}$, якщо $\mu(\xi)=\langle\xi\rangle^{s}\varphi(\langle\xi\rangle)$ для довiльного $\xi\in\mathbb{R}^{n}$. Зауважимо, що у гiльбертовому випадку $p=2$ простiр $\mathcal{B}_{p,\mu}$ i його версiї для евклiдових областей ввели i дослiдили також Л. Р. Волевич i Б. П. Панеях [40, § 2].

У важливому окремому випадку $\varphi(\cdot)\equiv 1$ простiр $H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})$ стає гiльбертовим простором Соболєва $H^{s}(\mathbb{R}^{n})$ порядку $s$. У загальнiй ситуацiї виконуються неперервнi та щiльнi вкладення

$$\begin{gathered}H^{s+\varepsilon}(\mathbb{R}^{n})\hookrightarrow H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})\hookrightarrow H^{s-\varepsilon}(\mathbb{R}^{n})\\ \mbox{для дов\T2A\cyrii льного}\quad\varepsilon>0.\end{gathered}$$ (19)

З них видно, що у класi функцiональних просторiв

$$\bigl{\{}H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n}):s\in\mathbb{R},\varphi\in\mathcal{M}\bigr{\}}$$

числовий параметр $s$ задає основну (степеневу) регулярнiсть, а функцiональний параметр $\varphi$ задає додаткову регулярнiсть, пiдпорядковану основнiй. У залежностi вiд того, чи $\varphi(t)\rightarrow\infty$ або $\varphi(t)\rightarrow 0$ при $t\rightarrow\infty$, параметр $\varphi$ задає додаткову додатну або вiд’ємну регулярнiсть. Iншими словами, параметр $\varphi$ уточнює основну $s$-гладкiсть. Тому цей клас природно називати уточненою соболєвською шкалою на $\mathbb{R}^{n}$.

Її аналоги для евклiдової областi $\Omega$ i замкненого компактного многовиду $\Gamma$ вводяться у стандартний спосiб. Наведемо вiдповiднi означення.

Комплексний лiнiйний простiр $H^{s,\varphi}(\Omega)$ складається зi звужень в область $\Omega$ усiх розподiлiв $w\in H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})$. Норма у ньому означена за формулою

$$\|u\|_{H^{s,\varphi}(\Omega)}:=\inf\bigl{\{}\,\|w\|_{H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})}:\,w\in H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n}),\;w=u\;\,\mbox{в}\;\,\Omega\,\bigr{\}},$$

де $u\in H^{s,\varphi}(\Omega)$. Цей простiр гiльбертiв i сепарабельний вiдносно вказаної норми. Множина $C^{\infty}(\overline{\Omega})$ щiльна у ньому.

Комплексний лiнiйний простiр $H^{s,\varphi}(\Gamma)$ складається з усiх розподiлiв на $\Gamma$, якi в локальних координатах дають елементи простору $H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})$. Дамо докладне означення. Нехай довiльним чином вибрано скiнченний атлас iз $C^{\infty}$-структури на многовидi $\Gamma$, утворений локальними картами $\pi_{j}:\mathbb{R}^{n-1}\leftrightarrow\Gamma_{j}$, де $j=1,\ldots,\lambda$. Тут вiдкритi множини $\Gamma_{1},\ldots,\Gamma_{\lambda}$ складають скiнченне покриття многовиду $\Gamma$. Нехай, окрiм того, вибранi функцiї $\chi_{j}\in C^{\infty}(\Gamma)$, де $j=1,\ldots,\lambda$, якi утворюють розбиття одиницi на $\Gamma$, що задовольняє умову $\mathrm{supp}\,\chi_{j}\subset\Gamma_{j}$.

Тодi, за означенням, простiр $H^{s,\varphi}(\Gamma)$ складається з усiх розподiлiв $h$ на $\Gamma$ таких, що

$$(\chi_{j}h)\circ\pi_{j}\in H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})$$

для кожного номера $j\in\{1,\ldots,\lambda\}$. Тут, звiсно, $(\chi_{j}h)\circ\pi_{j}$ є зображенням розподiлу $h$ у локальнiй картi $\pi_{j}$. У просторi $H^{s,\varphi}(\Gamma)$ уведено норму за формулою

$$\|h\|_{H^{s,\varphi}(\Gamma)}:=\biggl{(}\,\sum_{j=1}^{\lambda}\|(\chi_{j}h)\circ\pi_{j}\|_{H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})}^{2}\biggr{)}^{1/2}.$$

Цей простiр гiльбертiв i сепарабельний вiдносно цiєї норми. Важливо, що вiн з точнiстю до еквiвалентностi норм не залежить вiд зазначеного вибору атласу i розбиття одиницi [13, теорема 2.3]. Множина $C^{\infty}(\Gamma)$ щiльна у просторi $H^{s,\varphi}(\Gamma)$.

Уведенi гiльбертовi функцiональнi простори утворюють уточненi соболєвськi шкали

$$\{H^{s,\varphi}(\Omega):\,s\in\mathbb{R},\varphi\in\mathcal{M}\}\quad\mbox{\T2A\cyrii}\quad\{H^{s,\varphi}(\Gamma):\,s\in\mathbb{R},\varphi\in\mathcal{M}\}$$ (20)

на $\Omega$ i $\Gamma$ вiдповiдно. Вони мiстять гiльбертовi соболєвськi шкали: якщо $\varphi(\cdot)\equiv 1$, то $H^{s,\varphi}(\Omega)=:H^{s}(\Omega)$ i $H^{s,\varphi}(\Gamma)=:H^{s}(\Gamma)$ є простори Соболєва порядку $s\in\mathbb{R}$.

Для шкал (20) виконуються компактнi i щiльнi вкладення (19), якщо у формулi (19) замiнити $\mathbb{R}^{n}$ на $\Omega$ або $\Gamma$ вiдповiдно.

4 Основнi результати

У цьому роздiлi сформулюємо основнi результати статтi про властивостi елiптичної крайової задачi (1), (2) в уточненiй соболєвськiй шкалi.

Пов’яжемо iз задачею (1), (2) гiльбертовi простори

$$\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma):=H^{s,\varphi}(\Omega)\oplus\bigoplus_{k=1}^{\varkappa}H^{s+r_{k}-1/2,\varphi}(\Gamma),$$

та

$$\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma):=H^{s-2q,\varphi}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q+\varkappa}H^{s-m_{j}-1/2,\varphi}(\Gamma),$$

де $s\in\mathbb{R}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. У соболєвському випадку, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$, будемо пропускати iндекс $\varphi$ в позначеннях просторiв $\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ i $\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)$.

Позначимо через $\mathcal{N}$ лiнiйний простiр усiх розв’язкiв

$$(u,v_{1},\ldots,v_{\varkappa})\in C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{\varkappa}$$

крайової задачi (1), (2) в однорiдному випадку, коли $f=0$ в $\Omega$ i кожне $g_{j}=0$ на $\Gamma$. Аналогiчно, позначимо через $\mathcal{N}_{\star}$ лiнiйний простiр усiх розв’язкiв

$$(\omega,w_{1},\ldots,w_{m-2q+1},h_{1},\ldots,h_{q+\varkappa})\in C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{m-q+1+\varkappa}$$

формально спряженої крайової задачi (15) – (17) в однорiдному випадку, коли $\eta=0$ в $\Omega$ i кожне $\psi_{k}=0$ на $\Gamma$. Оскiльки обидвi задачi елiптичнi за Лавруком в $\Omega$, то простори $\mathcal{N}$ i $\mathcal{N}_{\star}$ скiнченновимiрнi [7, наслiдок 4.1.1].

Теорема 1

Нехай $s>m+1/2$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Тодi вiдображення (14) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого оператора

$$\Lambda:\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)\rightarrow\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma).$$ (21)

Цей оператор нетерiв. Його ядро збiгається з простором $\mathcal{N}$, а область значення складається з усiх векторiв

$$(f,g):=(f,g_{1},\ldots,g_{q+\varkappa})\in\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)$$ (22)

таких, що

$$\begin{gathered}(f,\omega)_{\Omega}+\sum_{j=1}^{m-2q+1}(D_{\nu}^{j-1}f,w_{j})_{\Gamma}+\sum_{j=1}^{q+\varkappa}(g_{j},h_{j})_{\Gamma}=0\\ \mbox{для вс\T2A\cyrii х}\quad(\omega,w_{1},\ldots,w_{m-2q+1},h_{1},\ldots,h_{q+\varkappa})\in\mathcal{N}_{\star}.\end{gathered}$$ (23)

Iндекс оператора (21) дорiвнює $\dim\mathcal{N}-\dim\mathcal{N}_{\star}$ й не залежить вiд $s$ та $\varphi$.

Зауважимо, що в умовi (23) функцiї

$$D_{\nu}^{j-1}f\in H^{s-2q-j+1/2}(\Gamma)\subset L_{2}(\Gamma)$$

коректно означенi для кожного номера $j\in\{1,\ldots,m-2q+1\}$ на пiдставi [13, теорема 4.13(ii)] i нерiвностi $s>m+1/2$.

Стосовно цiєї теореми нагадаємо, що лiнiйний обмежений оператор $T:X\rightarrow Y$, де $X,Y$ — банаховi простори, називають нетеровим, якщо його ядро $\ker T$ i коядро $Y/T(X)$ скiнченновимiрнi. Нетерiв оператор має замкнену область значень $T(X)$ (див., наприклад, [41, лемма 19.1.1]) i скiнченний iндекс

$$\mathrm{ind}\,T:=\dim\ker T-\dim(Y/\,T(X)).$$

Зауважимо, що умову $s>m+1/2$ в теоремi 1 не можна вiдкинути або послабити. Зокрема, якщо $s\leq m_{j}+1/2$ i $\varphi(\cdot)\equiv 1$, то вiдображення $u\mapsto B_{j}u$, де $u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, не можна продовжити до неперервного лiнiйного оператора, що дiє з простору Соболєва $H^{s}(\Omega)$ у лiнiйний топологiчний простiр $\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma)$ усiх розподiлiв на $\Gamma$ (див., наприклад, [13, зауваження 3.5]).

Якщо $\mathcal{N}=\{0\}$ i $\mathcal{N}_{\star}=\{0\}$, то оператор (21) є iзоморфiзмом простору $\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ на простiр $\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)$. У загальнiй ситуацiї цей оператор породжує iзоморфiзм мiж деякими їх (замкненими) пiдпросторами скiнченної ковимiрностi. Цi пiдпростори i проектори на них будуємо у такий спосiб.

Розглянемо розклад простору $\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)$, де $s>m+1/2$ i $\varphi\in\mathcal{M}$, у таку пряму суму його пiдпросторiв:

$$\begin{gathered}\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)=\mathcal{N}\dotplus\biggl{\{}(u,v_{1},\ldots,v_{\varkappa})\in\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma):\\ (u,u^{\circ})_{\Omega}+\sum_{k=1}^{\varkappa}(v_{k},v_{k}^{\circ})_{\Gamma}\;\,\mbox{для кожного}\;\,(u^{\circ},v_{1}^{\circ},\ldots,v_{\varkappa}^{\circ})\in\mathcal{N}\biggr{\}}.\end{gathered}$$ (24)

Таке зображення iснує, оскiльки воно є звуженням розкладу простору $L_{2}(\Omega)\oplus(L_{2}(\Gamma))^{\varkappa}$ в ортогональну суму пiдпростору $\mathcal{N}$ та його доповнення. Тут

$$\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)\hookrightarrow L_{2}(\Omega)\oplus(L_{2}(\Gamma))^{\varkappa}\quad\mbox{при}\quad s>m+1/2$$ (25)

на пiдставi умови (3).

Стосовно розкладу простору $\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ скористаємося таким результатом.

Лема 1

Iснує скiнченновимiрний простiр

$$\mathcal{G}\subset C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{q+\varkappa}$$

такий, що для довiльних $s>m+1/2$ i $\varphi\in\mathcal{M}$ є правильним наступний розклад простору $\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ у пряму суму його пiдпросторiв:

$$\begin{gathered}\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)=\mathcal{G}\dotplus\\ \bigl{\{}(f,g)\in\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma):\mbox{викону\T2A\cyrie ться \eqref{1f11}}\bigr{\}}.\end{gathered}$$ (26)

При цьому $\dim\mathcal{G}=\dim\mathcal{N}_{\star}$.

Позначимо через $\mathcal{P}$ i $\mathcal{Q}$ вiдповiдно проектори просторiв $\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ i $\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ на другий доданок у сумах (24) i (26) паралельно першому доданку. Цi проектори не залежать (як вiдображення) вiд $s$ i $\varphi$.

Теорема 2

Нехай $s>m+1/2$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Тодi звуження вiдображення (21) на пiдпростiр $\mathcal{P}(\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma))$ є iзоморфiзмом

$$\Lambda:\,\mathcal{P}(\mathcal{\mathcal{missing}}{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma))\leftrightarrow\mathcal{Q}(\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)).$$ (27)

Дослiдимо властивостi узагальнених розв’язкiв елiптичної крайової задачi (1), (2). Попередньо дамо означення такого розв’язку. Покладемо

$$\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma):=\bigcup_{\begin{subarray}{c}s>m+1/2,\\ \varphi\in\mathcal{M}\end{subarray}}\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)=\bigcup_{s>m+1/2}\mathcal{D}^{s}(\Omega,\Gamma);$$

тут остання рiвнiсть правильна з огляду на властивiсть (19). Вектор

$$(u,v):=(u,v_{1},\ldots,v_{\varkappa})\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$$ (28)

називаємо (сильним) узагальненим розв’язком крайової задачi (1), (2) з правої частиною

$$(f,g):=(f,g_{1},\ldots,g_{q+\varkappa})\in\mathcal{D}^{\prime}(\Omega)\times\bigl{(}\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma)\bigr{)}^{q+\varkappa},$$

якщо $\Lambda(u,v)=(f,g)$, де $\Lambda$ — оператор (21) для деяких параметрiв $s>m+1/2$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Тут $\mathcal{D}^{\prime}(\Omega)$ — лiнiйний топологiчний простiр усiх розподiлiв, заданих в областi $\Omega$. Наведене означення узагальненого розв’язку коректне, оскiльки не залежить вiд $s$ i $\varphi$.

Теорема 3

Нехай $\varphi\in\mathcal{M}$, а числа $s,\lambda\in\mathbb{R}$ задовольняють нерiвностi $s>m+1/2$ i $0<\lambda<s-m+1/2$. Нехай також функцiї $\chi,\eta\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ задовольняють умову $\eta=1$ в околi $\mathrm{supp}\,\chi$. Тодi iснує число $c=c(s,\varphi,\lambda,\chi,\eta)>0$ таке, що

$$\|\chi(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq c\,\bigl{(}\,\|\eta\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}+\|\eta(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-\lambda,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\bigl{)}$$ (29)

для довiльного вектора $(u,v)\in\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)$. Тут $c$ не залежить вiд $(u,v)$.

Тут, звiсно,

$$\chi(u,v):=(\chi u,(\chi\!\upharpoonright\!\Gamma)v_{1},\ldots,(\chi\!\upharpoonright\!\Gamma)v_{\varkappa})$$

i аналогiчно розумiємо вираз $\eta\Lambda(u,v)$.

Зауваження 1

Якщо $\chi=\eta=1$, то нерiвнiсть (29) є глобальною апрiорною оцiнкою узагальненого розв’язку $u$ елiптичної крайової задачi (1), (2). У цьому випадку умову $\lambda<s-m+1/2$ можна прибрати. Взагалi, нерiвнiсть (29) є локальною апрiорною оцiнкою розв’язку $u$. Справдi, для кожної непорожньої вiдкритої (у топологiї $\overline{\Omega}$) пiдмножини множини $\overline{\Omega}$, можна вибрати функцiї $\chi,\eta$ так, щоб вони задовольняли умову теореми 3 i їх носiї лежали в цiй пiдмножинi. Якщо $0<\lambda\leq 1$, то у нерiвностi (29) можна узяти $\chi\Lambda(u,v)$ замiсть $\eta\Lambda(u,v)$.

Дослiдимо регулярнiсть узагальнених розв’язкiв елiптичної крайової задачi (1), (2). Нехай $V$ — довiльна вiдкрита пiдмножина простору $\mathbb{R}^{n}$ така, що $\Omega_{0}:=\Omega\cap V\neq\varnothing$. Покладемо $\Gamma_{0}:=\Gamma\cap V$ (можливий випадок, коли $\Gamma_{0}=\varnothing$). Для довiльних параметрiв $\sigma\in\mathbb{R}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$ введемо локальнi аналоги просторiв Хермандера $H^{\sigma,\varphi}(\Omega)$ i $H^{\sigma,\varphi}(\Gamma)$. А саме,

$$H^{\sigma,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0}):=\bigl{\{}u\in\mathcal{D}^{\prime}(\Omega):\,\chi u\in H^{\sigma,\varphi}(\Omega)$$

$$\mbox{для вс\T2A\cyrii х}\;\,\chi\in C^{\infty}(\overline{\Omega})\;\,\mbox{таких, що}\;\,\mathrm{supp}\,\chi\subset\Omega_{0}\cup\Gamma_{0}\bigr{\}}.$$

Аналогiчно покладемо

$$H^{\sigma,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Gamma_{0}):=\bigl{\{}h\in\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma):\,\chi h\in H^{\sigma,\varphi}(\Gamma)$$

$$\mbox{для вс\T2A\cyrii х}\;\,\chi\in C^{\infty}(\Gamma)\;\,\mbox{таких, що}\;\,\mathrm{supp}\,\chi\subset\Gamma_{0}\bigr{\}}.$$

Позначимо

$$\mathcal{D}^{s,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0}):=H^{s,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})\times\prod\limits_{k=1}^{\varkappa}H^{s+r_{k}-1/2,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Gamma_{0}),$$

$$\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0}):=H^{s-2q,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})\times\prod\limits_{j=1}^{q+\varkappa}H^{s-m_{j}-1/2,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Gamma_{0}),$$

де $s\in\mathbb{R}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$.

Теорема 4

Нехай вектор $(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$ є узагальненим розв’язком елiптичної крайової задачi (1), (2), правi частини якої задовольняють умову $(f,g)\in\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$ для деяких параметрiв $s>m+1/2$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Тодi $(u,v)\in\mathcal{D}^{s,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$.

Вiдмiтимо важливi окремi випадки цiєї теореми. Якщо $\Omega_{0}=\Omega$ i $\Gamma_{0}=\Gamma$, то локальнi простори $\mathcal{D}^{s,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$ i $\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$ збiгаються з просторами $\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ i $\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ вiдповiдно. Тому теорема 4 стверджує, що регулярнiсть узагальненого розв’язку $(u,v)$ пiдвищується глобально, тобто в усiй областi $\Omega$ аж до її межi $\Gamma$. Якщо $\Gamma_{0}=\varnothing$ i $\Omega_{0}=\Omega$, то згiдно з цiєю теоремою регулярнiсть розв’язку $(u,v)$ пiдвищується в околах усiх внутрiшнiх точок замкненої областi $\overline{\Omega}$.

У соболєвському випадку, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$, теореми 1 – 4 або їх версiї вiдомi, див., наприклад, монографiю В. О. Козлова, В. Г. Маз’ї i Й. Россмана [7, п. 4.1], статтi I. Я. Ройтберг [8, 9] та монографiю А. Я. Ройтберга [10, п. 2.4].

5 Застосування

Розглянемо застосування уточненої соболєвської шкали до питання про достатнi умови неперервностi узагальнених похiдних (заданого порядку) компонент розв’язку (28) елiптичної крайової задачi (1), (2). Цi умови випливають з теореми 4 i такого наслiдку з теореми вкладення Хермандера [11, теорема 2.2.7]:

Твердження 1

Нехай $0\leq l\in\mathbb{Z}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Тодi кожне з вкладень $H^{l+n/2,\varphi}(\Omega)\subset C^{l}(\overline{\Omega})$ i $H^{l+(n-1)/2,\varphi}(\Gamma)\subset C^{l}(\Gamma)$ еквiвалентне виконанню умови

$$\int\limits_{1}^{\infty}\frac{dt}{t\,\varphi^{2}(t)}<\infty.$$ (30)

Цi вкладення компактнi.

Твердження 1 обґрунтовано в [13, теореми 2.8 i 3.4]. Можна сказати, що воно є уточненням вiдомої теореми вкладення Соболєва, згiдно з якою

$$s>l+n/2\;\Leftrightarrow\;H^{s}(\Omega)\subset C^{l}(\overline{\Omega}),$$

$$s>l+(n-1)/2\;\Leftrightarrow\;H^{s}(\Gamma)\subset C^{l}(\Gamma),$$

де $0\leq l\in\mathbb{Z}$.

Сформулюємо достатнi умови, згаданi на початку цього пункту.

Теорема 5

Нехай цiле число $l\geq 0$. Припустимо, що вектор $(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$ є узагальненим розв’язком елiптичної крайової задачi (1), (2), де

$$(f,g)\in\mathcal{E}^{l+n/2-2q,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$$ (31)

для деякого функцiонального параметра $\varphi\in\mathcal{M}$, який задовольняє умову (30). Тодi $u\in C^{l}(\Omega_{0}\cup\Gamma_{0})$.

Теорема 6

Нехай задано цiлi числа $l\geq 0$ i $k\in\{1,...,\varkappa\}$. Припустимо, що $\Gamma_{0}\neq\varnothing$ i вектор $(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$ є узагальненим розв’язком елiптичної крайової задачi (1), (2), де

$$(f,g)\in\mathcal{E}^{l-r_{k}+n/2-2q,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$$ (32)

для деякого функцiонального параметра $\varphi\in\mathcal{M}$, який задовольняє умову (30). Тодi $v_{k}\in C^{l}(\Gamma_{0})$.

Зауваження 2

Умова (30) є точною у теоремах 5 i 6, якщо число $l$ достатньо велике. А саме, нехай $0\leq l\in\mathbb{Z}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Припустимо, що $l+n/2>m+1/2$; тодi умова (30) еквiвалентна iмплiкацiї

$$\bigl{(}(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)\;\mbox{задовольня\T2A\cyrie умову теореми\leavevmode\nobreak\ $\ref{1th5}$}\bigr{)}\Rightarrow u\in C^{l}(\Omega_{0}\cup\Gamma_{0}).$$ (33)

Окрiм того, нехай $k\in\{1,...,\varkappa\}$ i $\Gamma_{0}\neq\varnothing$. Припустимо, що $l-r_{k}+n/2>m+1/2$; тодi умова (30) еквiвалентна iмплiкацiї

$$\bigl{(}(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)\;\mbox{задовольня\T2A\cyrie умову теореми\leavevmode\nobreak\ $\ref{1th6}$}\bigr{)}\Rightarrow v_{k}\in C^{l}(\Gamma_{0}).$$ (34)

Якщо б ми сформулювати версiї теорем 5 i 6 для просторiв Соболєва, то замiсть умов (31) i (32) використали б таку бiльш сильну умову: $(f,g)\in\mathcal{H}^{s-2q,1}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$ для деякого $s>l+n/2-2q$ у випадку теореми 5 або для деякого $s>l-r_{k}+n/2-2q$ у випадку теореми 6.

Сформулюємо також достатню умову того, що узагальнений розв’язок $(u,v)$ крайової задачi (1), (2) є класичним, тобто $u\in\nobreak C^{2q}(\Omega)\cap C^{m}(U_{\sigma}\cup\Gamma)$ для деякого числа $\sigma>0$ i $v_{k}\in C^{m+r_{k}}(\Gamma)$ для кожного номера $k\in\{1,...,\varkappa\}$. Тут

$$U_{\sigma}:=\{x\in\Omega:\mathrm{dist}(x,\Gamma)<\sigma\}.$$

Якщо розв’язок $(u,v)$ цiєї задачi є класичним, то її лiвi частини обчислюються за допомогою класичних похiдних i є неперервними функцiями на $\Omega$ i $\Gamma$ вiдповiдно.

Теорема 7

Нехай вектор $(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$ є узагальненим розв’язком елiптичної крайової задачi (1), (2), де

$$f\in H^{n/2,\varphi_{1}}_{\mathrm{loc}}(\Omega,\varnothing)\cap H^{m+n/2-2q,\varphi_{2}}_{\mathrm{loc}}(U_{\sigma},\Gamma),$$ (35)

$$g_{j}\in H^{m-m_{j}+(n-1)/2,\varphi_{2}}(\Gamma)\quad\mbox{при}\quad j\in\{1,\ldots,q+\varkappa\}$$ (36)

для деякого числа $\sigma>0$ i деяких функцiй $\varphi_{1},\varphi_{2}\in\mathcal{M}$, якi задовольняють умову (30) при $\varphi:=\varphi_{1}$ i $\varphi:=\varphi_{2}$ вiдповiдно. Тодi розв’язок $(u,v)$ класичний.

6 Доведення

Доведемо теореми 1 – 7 i лему 1 та обґрунтуємо зауваження 1 i 2.

Доведення теореми 1. У випадку просторiв Соболєва, коли $\varphi(\cdot)\equiv 1$ i $s>m+1/2$, ця теорема (для загальних елiптичних систем) доведена в статтях [8, 9] та в монографiї [10, теорема 2.4.1] за виключенням вказаного зв’язку скiнченновимiрного простору $\mathcal{N}_{\star}$ з формально спряженою задачею (15) – (17). За додаткового припущення $s\in\mathbb{Z}$, у повному обсязi теорема 1 мiститься у результатi, встановленому в монографiї В. О. Козлова, В. Г. Маз’ї i Й. Россмана [7, наслiдок 4.1.1]. Доведемо, що i для кожного дробового $s>m+1/2$ висновок цiєї теореми правильний у повному обсязi.

Згiдно з [10, теорема 2.4.1] вiдображення (14) продовжується за неперервнiстю до обмеженого i нетерового оператора

$$\begin{gathered}\Lambda:H^{s,(m+1)}(\Omega)\oplus\bigoplus_{k=1}^{\varkappa}H^{s+r_{k}-1/2}(\Gamma)\rightarrow\\ \rightarrow H^{s-2q,(m+1-2q)}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q+\varkappa}H^{s-m_{j}-1/2}(\Gamma)\end{gathered}$$ (37)

для кожного $s\in\mathbb{R}$. Тут $H^{s,(r)}(\Omega)$, де $s\in\mathbb{R}$ i $1\leq r\in\mathbb{Z}$, є гiльбертовим простором Соболєва – Ройтберга [43, п. 2.1]. Якщо $s\notin\{1/2,\ldots,r-1/2\}$, то, за означенням, $H^{s,(r)}(\Omega)$ — поповнення простору $C^{\infty}(\overline{\Omega})$ за нормою

$$\|u\|_{H^{s,(r)}(\Omega)}:=\biggl{(}\|u\|_{H^{s,(0)}(\Omega)}^{2}+\sum_{k=1}^{r}\;\|(D_{\nu}^{k-1}u)\!\upharpoonright\!\Gamma\|_{H^{s-k+1/2}(\Gamma)}^{2}\biggr{)}^{1/2}.$$

Тут $H^{s,(0)}(\Omega):=H^{s}(\Omega)$ для $s\geq 0$; якщо $s<0$, то $H^{s,(0)}(\Omega)$ є дуальний гiльбертiв простiр до простору $H^{-s}(\Omega)$ вiдносно розширення за неперервнiстю скалярного добутку в $L_{2}(\Omega)$.

Зауважимо, що для просторiв Соболєва – Ройтберга виконується неперервне i щiльне вкладення $H^{s+\delta,(r)}(\Omega)\hookrightarrow H^{s,(r)}(\Omega)$ при $\delta>0$. Окрiм того, якщо $s>r-1/2$, то простори $H^{s,(r)}(\Omega)$ i $H^{s}(\Omega)$ рiвнi як поповнення лiнiйного многовиду $C^{\infty}(\overline{\Omega})$ за еквiвалентними нормами. Тому оператор (21), де $\varphi(\cdot)\equiv 1$, i оператор (37) рiвнi при $s>m+1/2$.

З огляду на формулу (37) покладемо

$$\mathcal{D}^{s,(m+1)}(\Omega,\Gamma):=H^{s,(m+1)}(\Omega)\oplus\bigoplus_{k=1}^{\varkappa}H^{s+r_{k}-1/2}(\Gamma),$$

$$\mathcal{E}^{s-2q,(m+1-2q)}(\Omega,\Gamma):=H^{s-2q,(m+1-2q)}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q+\varkappa}H^{s-m_{j}-1/2}(\Gamma).$$

Згiдно iз згаданим результатом [10, теорема 2.4.1] ядро оператора (37) дорiвнює $\mathcal{N}$, а область значень складається з усiх векторiв

$$(f,g)\in\mathcal{E}^{s-2q,(m+1-2q)}(\Omega,\Gamma),$$

якi задовольняють умову (23), у котрiй замiсть $\mathcal{N}_{\star}$ фiгурує деякий скiнченновимiрний простiр, що лежить в

$$C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{m-q+1+\varkappa}$$

i не залежить вiд $s$. Звiдси випливає рiвнiсть

$$\Lambda(\mathcal{D}^{s_{2},(m+1)}(\Omega,\Gamma))=\mathcal{E}^{s_{2}-2q,(m+1-2q)}(\Omega,\Gamma)\cap\Lambda(\mathcal{D}^{s_{1},(m+1)}(\Omega,\Gamma))$$

для довiльних чисел $s_{1},s_{2}\in\mathbb{R}$ таких, що $s_{1}<s_{2}$. Зокрема,

$$\Lambda(\mathcal{D}^{s}(\Omega,\Gamma))=\mathcal{E}^{s-2q}(\Omega,\Gamma)\cap\Lambda(\mathcal{D}^{m,(m+1)}(\Omega,\Gamma)),$$

$$\quad\mbox{якщо}\quad m+1/2<s\in\mathbb{R}.$$

На пiдставi [7, теорема 4.1.4] простiр $\Lambda(\mathcal{D}^{m,(m+1)}(\Omega,\Gamma))$ складається з усiх векторiв $(f,g)\in\mathcal{E}^{m-2q,(m+1-2q)}(\Omega,\Gamma)$, якi задовольняють умову (23). Тому для довiльного дiйсного $s>m+1/2$ область значень $\Lambda(\mathcal{D}^{s}(\Omega,\Gamma))$ оператора (21), де $\varphi(\cdot)\equiv 1$, є такою як це стверджується у теоремi 1. Таким чином, у соболєвському випадку ця теорема доведена.

Теорему 1 для довiльного $\varphi\in\mathcal{M}$ виведемо тепер iз соболєвського випадку за допомогою iнтерполяцiї з функцiональним параметром (її означення i властивостi наведено, наприклад, у монографiї [13, п. 1.1]). Нехай $s>m+1/2$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Покладемо $\varepsilon:=(s-m-1/2)/2>0$. Вiдображення (14) продовжується за неперервнiстю до обмежених i нетерових операторiв

$$\begin{gathered}\Lambda:\mathcal{D}^{s\mp\varepsilon}(\Omega,\Gamma)\rightarrow\mathcal{E}^{s\mp\varepsilon-2q}(\Omega,\Gamma),\end{gathered}$$ (38)

що дiють у парах соболєвських просторiв. Вони мають спiльне ядро $\mathcal{N}$ та однаковий iндекс, рiвний $\dim\mathcal{N}-\dim\mathcal{N}_{\star}$. Окрiм того,

$$\Lambda(\mathcal{D}^{s\mp\varepsilon}(\Omega,\Gamma))=\bigl{\{}(f,g)\in\mathcal{E}^{s\mp\varepsilon-2q}(\Omega,\Gamma):\mbox{викону\T2A\cyrie ться}\;\eqref{1f11}\bigr{\}}.$$ (39)

Означимо iнтерполяцiйний параметр $\psi$ за формулами $\psi(t):=t^{1/2}\varphi(t^{1/(2\varepsilon)})$ при $t\geq 1$ i $\psi(t):=\varphi(1)$ при $0<t<1$. Застосувавши до (38) iнтерполяцiю з параметром $\psi$ та використавши теорему про iнтерполяцiю нетерових операторiв [13, теорема 1.7], отримаємо нетерiв обмежений оператор

$$\Lambda:[\mathcal{D}^{s-\varepsilon}(\Omega,\Gamma),\mathcal{D}^{s+\varepsilon}(\Omega,\Gamma)]_{\psi}\rightarrow[\mathcal{E}^{s-\varepsilon-2q}(\Omega,\Gamma),\mathcal{E}^{s+\varepsilon-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)]_{\psi}.$$ (40)

(Тут $[H_{0},H_{1}]_{\psi}$ позначає гiльбертiв простiр, отриманий iнтерполяцiєю з параметром $\psi$ допустимої пари гiльбертових просторiв $H_{0}$ i $H_{1}$.) Оператор (40) є звуженням вiдображення (38), заданого на $\mathcal{D}^{s-\varepsilon}(\Omega,\Gamma)$. Отже, вiн є продовженням за неперервнiстю вiдображення (14).

Опишемо iнтерполяцiйнi простори, в яких дiє оператор (40). На пiдставi iнтерполяцiйних теорем 1.5, 2.2 i 3.2 з монографiї [13] маємо такi рiвностi просторiв разом з еквiвалентнiстю норм у них:

$$[\mathcal{D}^{s-\varepsilon}(\Omega,\Gamma),\mathcal{D}^{s+\varepsilon}(\Omega,\Gamma)]_{\psi}=[H^{s-\varepsilon}(\Omega),H^{s+\varepsilon}(\Omega)]_{\psi}\oplus$$

$$\oplus\bigoplus_{k=1}^{\varkappa}\,[H^{s+r_{k}-1/2-\varepsilon}(\Gamma),H^{s+r_{k}-1/2+\varepsilon}(\Gamma)]_{\psi}=$$

$$=H^{s,\varphi}(\Omega)\oplus\bigoplus_{k=1}^{\varkappa}H^{s+r_{k}-1/2,\varphi}(\Gamma)=\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma).$$

Аналогiчно

$$[\mathcal{E}^{s-2q-\varepsilon}(\Omega,\Gamma),\mathcal{E}^{s-2q+\varepsilon}(\Omega,\Gamma)]_{\psi}=\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma).$$

Таким чином, обмежений нетерiв оператор (40) є оператором (21) з теореми 1.

Згiдно з [13, теорема 1.7] ядро оператора (21) i його iндекс збiгаються вiдповiдно зi спiльним ядром $\mathcal{N}$ i однаковим iндексом $\dim\mathcal{N}-\dim\mathcal{N}_{\star}$ операторiв (38). Окрiм того, на пiдставi рiвностi (39) робимо висновок, що область значень оператора (21) дорiвнює

$$\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)\cap\Lambda(\mathcal{D}^{s-\varepsilon}(\Omega,\Gamma))=\bigl{\{}(f,g)\in\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma):\,\mbox{викону\T2A\cyrie ться}\;\eqref{1f11}\bigr{\}}.$$

Отже, доведено всi властивостi оператора (21), зазначенi в теоремi 1.

Теорему 1 доведено.

Доведення леми 1. Скористаємося нетеровим обмеженим оператором (37) у випадку, коли $s=m$. Згiдно з [7, теорема 4.1.4] вимiрнiсть коядра цього оператора дорiвнює $\dim\mathcal{N}_{\star}$. Оскiльки лiнiйний многовид $C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{q+\varkappa}$ щiльний у просторi $\mathcal{E}^{m-2q,(m+1-2q)}(\Omega,\Gamma)$, то згiдно з [44, лема 2.1] iснує скiнченновимiрний простiр

$$\mathcal{G}\subset C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{q+\varkappa}$$

такий, що

$$\mathcal{E}^{m-2q,(m+1-2q)}(\Omega,\Gamma)=\mathcal{G}\dotplus\Lambda(\mathcal{D}^{m,(m+1)}(\Omega,\Gamma)).$$ (41)

Звiдси випливає, що $\dim\mathcal{G}=\dim\mathcal{N}_{\star}$.

Нехай дiйсне число $l$ задовольняє умову $m+1/2<l<s$. Тодi виконуються неперервнi вкладення

$$\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)\hookrightarrow\mathcal{E}^{l-2q}(\Omega,\Gamma)=$$

$$=\mathcal{E}^{l-2q,(m+1-2q)}(\Omega,\Gamma)\hookrightarrow\mathcal{E}^{m-2q,(m+1-2q)}(\Omega,\Gamma)$$

на пiдставi (19) i того, що простори $H^{l-2q,(m+1-2q)}(\Omega)$ i $H^{l-2q}(\Omega)$ рiвнi з точнiстю до еквiвалентностi норм при $l-2q>m+1-2q-1/2$, як це зазначалось у доведеннi теореми 1. Окрiм того, $\mathcal{G}\subset\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)$. Тому з рiвностi (41) випливає формула

$$\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)=\mathcal{G}\dotplus\bigl{(}\Lambda(\mathcal{D}^{m,(m+1)}(\Omega,\Gamma))\cap\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)\bigr{)}.$$ (42)

На пiдставi [7, теорема 4.1.4] область значень $\Lambda(\mathcal{D}^{m,(m+1)}(\Omega,\Gamma))$ оператора (37), де $s=m$, складається з усiх векторiв

$$(f,g)\in\mathcal{E}^{m-2q,(m+1-2q)}(\Omega,\Gamma),$$

якi задовольняють умову (23). Тому другий доданок у сумi (42) складається з усiх векторiв $(f,g)\in\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)$, якi задовольняють (23). Таким чином, формула (42) перетворюється на рiвнiсть (26), в якiй, згiдно з наведеними мiркуваннями, простiр $\mathcal{G}$ не залежить вiд $s$ i $\varphi$.

Лему 1 доведено.

Доведення теореми 2. Згiдно з теоремою 1 звуження оператора (21) на пiдпростiр $\mathcal{P}(\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma))$ є неперервним i взаємно однозначним вiдображенням цього пiдпростору на пiдпростiр $\mathcal{Q}(\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma))$. Тому на пiдставi теореми Банаха про обернений оператор це вiдображення є iзоморфiзмом (27). Теорему 2 доведено.

Доведення теореми 3. У випадку, коли $\chi(\cdot)\equiv\eta(\cdot)\equiv 1$ ця теорема є наслiдком скiнченновимiрностi ядра i замкненостi областi значень оператора (21) з теореми 1 та компактностi вкладення $\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega)\hookrightarrow\mathcal{D}^{s-\lambda,\varphi}(\Omega)$ для довiльного $\lambda>0$. Це стверджує лема Пiтре [45, лема 3]. Отже, iснує число $\tilde{c}=\tilde{c}(s,\varphi,\lambda)>0$ таке, що для довiльного вектора $(u^{\prime},v^{\prime})\in\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ виконується глобальна апрiорна оцiнка

$$\|(u^{\prime},v^{\prime})\|_{\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq\tilde{c}\,\bigl{(}\|\Lambda(u^{\prime},v^{\prime})\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}+\|(u^{\prime},v^{\prime})\|_{\mathcal{D}^{s-\lambda,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\bigr{)}.$$ (43)

У цiй оцiнцi число $\lambda>0$ вибране довiльним чином.

Виведемо з цiєї оцiнки теорему 3 для $\lambda=1$. Зауважимо спочатку, що нерiвнiсть $\lambda<s-m+1/2$, вказана в умовi цiєї теореми, виконується для $\lambda=1$. Довiльно виберемо вектор $(u,v)\in\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)$. Нехай функцiї $\chi,\eta\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ такi як в умовi теореми 3. Поклавши $(u^{\prime},v^{\prime}):=\chi(u,v)\in\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ та $\lambda:=1$ в оцiнцi (43), запишемо

$$\|\chi(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq\tilde{c}\,\bigl{(}\|\Lambda(\chi(u,v))\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}+\|\chi(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-1,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\bigr{)}.$$ (44)

Переставивши оператор множення на функцiю $\chi$ з диференцiальним оператором $\Lambda$ отримаємо рiвнiсть

$$\Lambda(\chi(u,v))=\Lambda(\chi\eta(u,v))=\chi\Lambda(\eta(u,v))+\Lambda^{\prime}(\eta(u,v))=\chi\Lambda(u,v)+\Lambda^{\prime}(\eta(u,v)).$$

Тут

$$\Lambda^{\prime}(u,v):=\biggl{(}A^{\prime}u,\,B^{\prime}_{1}u+\sum_{k=1}^{\varkappa}C^{\prime}_{1,k}v_{k},...,B^{\prime}_{q+\varkappa}u+\sum_{k=1}^{\varkappa}C^{\prime}_{q+\varkappa,k}v_{k}\biggr{)},$$

де $A^{\prime}$ — деякий лiнiйний диференцiальний оператор на $\overline{\Omega}$ порядку $\mathrm{ord}\,A^{\prime}\leq 2q-1$, $B^{\prime}_{j}$ — деякий крайовий лiнiйний диференцiальний оператор на $\Gamma$ порядку $\mathrm{ord}\,B^{\prime}_{j}\leq m_{j}-1$, а $C^{\prime}_{j,k}$ — деякий (дотичний) лiнiйний диференцiальний оператор на $\Gamma$ порядку $\mathrm{ord}\,C^{\prime}_{j,k}\leq m_{j}+r_{k}-1$. Коефiцiєнти цих операторiв є нескiнченно гладкими функцiями на $\overline{\Omega}$ i $\Gamma$ вiдповiдно.

Таким чином,

$$\Lambda(\chi(u,v))=\chi\Lambda(u,v)+\Lambda^{\prime}(\eta(u,v)).$$ (45)

З властивостей порядкiв компонент диференцiального оператора $\Lambda^{\prime}$ негайно випливає нерiвнiсть

$$\|\Lambda^{\prime}(\eta(u,v))\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq c_{1}\|\eta(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-1,\varphi}(\Omega,\Gamma)}.$$ (46)

У цьому доведеннi через $c_{1},\ldots,c_{7}$ позначено додатнi числа, не залежнi вiд $(u,v)$.

На пiдставi формул (44) – (46) отримаємо нерiвностi

$$\|\chi(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq\tilde{c}\,\bigl{(}\|\chi\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}+$$

$$+\|\Lambda^{\prime}(\eta(u,v))\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}+\|\chi(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-1,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\bigr{)}\leq$$

$$\leq\tilde{c}\,\|\chi\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}+\tilde{c}\,c_{1}\|\eta(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-1,\varphi}(\Omega,\Gamma)}+\tilde{c}\,\|\chi(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-1,\varphi}(\Omega,\Gamma)}.$$

Тут

$$\|\chi(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-1,\varphi}(\Omega,\Gamma)}=\|\chi\eta(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-1,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq c_{2}\|\eta(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-1,\varphi}(\Omega,\Gamma)}.$$

Отже,

$$\|\chi(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq c_{3}\bigl{(}\|\chi\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}+\|\eta(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-1,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\bigr{)}.$$ (47)

З цiєї нерiвностi випливає потрiбна оцiнка (29), оскiльки

$$\|\chi\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}=\|\chi\eta\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq c_{4}\|\eta\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}.$$

Теорему 3 доведено у випадку, коли $\lambda=1$. Звiсно, її висновок правильний i якщо $0<\lambda<1$.

Доведемо тепер цю теорему у випадку, коли

$$1<\lambda<s-m+1/2.$$ (48)

Для кожного дiйсного числа $l\geq 1$ позначимо через $\mathcal{K}_{l}$ твердження теореми 3 у випадку, коли $\lambda=l$ i фiксоване $\varphi\in\mathcal{M}$. А саме, $\mathcal{K}_{l}$ позначає таке твердження: для довiльних числа $s>m+1/2$ i функцiй $\chi,\eta\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$, якi задовольняють умови $l<s-m+1/2$ i $\eta=1$ в околi $\mathrm{supp}\,\chi$, iснує число $c=c(s,\varphi,l,\chi,\eta)>0$ таке, що для довiльного вектора $(u,v)\in\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ виконується нерiвнiсть (29) з $\lambda=l$. Iстиннiсть твердження $\mathcal{K}_{1}$ доведена вище. Довiльно виберемо дiйснi числа $l\geq 1$ i $\delta\in(0,1]$. Доведемо, що $\mathcal{K}_{l}\Rightarrow\mathcal{K}_{l+\delta}$.

Припустимо, що твердження $\mathcal{K}_{l}$ iстинне. Нехай число $s>m+1/2$ i функцiї $\chi,\eta\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ задовольняють умови $l+\delta<s-m+1/2$ i $\eta=1$ в околi $\mathrm{supp}\,\chi$. Тодi знайдеться функцiя $\eta_{1}\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ така, що $\eta_{1}=1$ в околi $\mathrm{supp}\,\chi$ i $\eta=1$ в околi $\mathrm{supp}\,\eta_{1}$. За припущенням, iснує число $c_{5}>0$ таке, що для довiльного вектора $(u,v)\in\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ виконується оцiнка

$$\|\chi(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq c_{5}\bigl{(}\|\eta_{1}\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}+\|\eta_{1}(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-l,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\bigr{)}.$$ (49)

Оскiльки $s-l-\delta+1>m+1/2$, то на пiдставi твердження $\mathcal{K}_{1}$ маємо оцiнку

$$\begin{gathered}\|\eta_{1}(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-l,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq\|\eta_{1}(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-l-\delta+1,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq\\ \leq c_{6}\bigl{(}\|\eta\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-l-\delta+1-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}+\|\eta(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-l-\delta,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\bigr{)}.\end{gathered}$$ (50)

Окрiм того,

$$\|\eta_{1}\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}=\|\eta_{1}\eta\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq c_{7}\|\eta\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}.$$ (51)

На пiдставi оцiнок (49) – (51) запишемо

$$\|\chi(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\leq c_{5}c_{7}\|\eta\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}+$$

$$+c_{5}c_{6}\bigl{(}\|\eta\Lambda(u,v)\|_{\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)}+\|\eta(u,v)\|_{\mathcal{D}^{s-l-\delta,\varphi}(\Omega,\Gamma)}\bigr{)},$$

тобто отримано нерiвнiсть (29) з $\lambda=l+\delta$. Iмплiкацiя $\mathcal{K}_{l}\Rightarrow\mathcal{K}_{l+\delta}$ обґрунтована.

Тепер можемо довести теорему 3 у випадку (48). За доведеним, правильний ланцюжок iмплiкацiй

$$\mathcal{K}_{1}\Rightarrow\mathcal{K}_{2}\Rightarrow\ldots\Rightarrow\mathcal{K}_{[\lambda]}\Rightarrow\mathcal{K}_{\lambda},$$

де твердження $\mathcal{K}_{1}$ iстинне, а $\mathcal{K}_{\lambda}$ є твердженням теореми 3 у дослiджуваному випадку (як звичайно, $[\lambda]$ — цiла частина числа $\lambda$).

Теорему 3 доведено.

У зауваженнi 1 потребують обґрунтування друге i останнє речення. Друге речення обґрунтоване у першому абзацi доведення цiєї теореми, а останнє речення є прямим наслiдком оцiнки (47).

Доведення теореми 4. Спочатку доведемо цю теорему у глобальному випадку, коли $\Omega_{0}=\Omega$ i $\Gamma_{0}=\Gamma$. За умовою, $(u,v)\in\mathcal{D}^{l}(\Omega,\Gamma)$ для деякого дiйсного числа $l>m+1/2$ i, окрiм того, $(f,g)\in\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)$. Тому

$$(f,g)=\Lambda(u,v)\in\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)\cap\Lambda(\mathcal{D}^{l}(\Omega,\Gamma))=\Lambda(\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma))$$

на пiдставi теореми 1. Отже, поряд з умовою $\Lambda(u,v)=(f,g)$ виконується рiвнiсть $\Lambda(u^{\prime},v^{\prime})=(f,g)$ для деякого $(u^{\prime},v^{\prime})\in\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma)$. Тому $\Lambda(u-u^{\prime},v-v^{\prime})=0$, де $(u-u^{\prime},v-v^{\prime})\in\mathcal{D}^{l}(\Omega,\Gamma)$. Це за теоремою 1, у якiй беремо $l$ замiсть $s$ i покладаємо $\varphi(\cdot)\equiv 1$, тягне за собою включення

$$(u-u^{\prime},v-v^{\prime})\in\mathcal{N}\subset C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{\varkappa}.$$

Отже,

$$(u,v)=(u^{\prime},v^{\prime})+(u-u^{\prime},v-v^{\prime})\in\mathcal{D}^{s,\varphi}(\Omega,\Gamma).$$

Теорему 4 доведено у дослiджуваному випадку.

Виведемо з цього випадку теорему 4 у загальнiй ситуацiї. Попередньо доведемо, що за умови цiєї теореми виконується така iмплiкацiя для кожного дiйсного числа $\sigma>m+1/2$:

$$(u,v)\in\mathcal{D}^{\sigma,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})\,\Rightarrow\,(u,v)\in\mathcal{D}^{\min\{\sigma+1,s\},\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0}).$$ (52)

Припустимо, що виконується посилка цiєї iмплiкацiї для деякого $\sigma>m+1/2$. Виберемо довiльним чином функцiї $\chi$ i $\eta$ такi як у теоремi 3. Згiдно з формулою (45) маємо рiвнiсть

$$\Lambda(\chi(u,v))=\chi(f,g)+\Lambda^{\prime}(\eta(u,v)).$$

Тут $\chi(f,g)\in\mathcal{E}^{s-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma)$ за умовою i

$$\Lambda^{\prime}(\eta(u,v))\in\mathcal{E}^{\sigma-2q+1,\varphi}(\Omega,\Gamma)$$

на пiдставi посилки iмплiкацiї та властивостей порядкiв компонент оператора $\Lambda^{\prime}$, зазначених у доведеннi теореми 3. Отож,

$$\Lambda(\chi(u,v))\in\mathcal{E}^{\min\{\sigma+1,s\}-2q,\varphi}(\Omega,\Gamma).$$

Звiдси, за теоремою 4 у вже доведеному глобальному випадку, випливає включення

$$\chi(u,v)\in\mathcal{D}^{\min\{\sigma+1,s\},\varphi}(\Omega,\Gamma).$$

Таким чином,

$$(u,v)\in\mathcal{D}^{\min\{\sigma+1,s\},\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$$

з огляду на довiльнiсть нашого вибору функцiї $\chi$. Iмплiкацiю (52) доведено.

Оскiльки $(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$ за умовою, то

$$(u,v)\in\mathcal{D}^{l,\varphi}(\Omega,\Gamma)\subset\mathcal{D}^{l,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$$

для деякого числа $l\in(m+1/2,s)$. Застосувавши iмплiкацiю (52) $[s-l]+1$ разiв послiдовно для значень $\sigma=l$, $\sigma=l+1$, …, $\sigma=l+[s-l]$, отримаємо такi спiввiдношення:

$$(u,v)\in\mathcal{D}^{l,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})\,\Rightarrow$$

$$\Rightarrow\,(u,v)\in\mathcal{D}^{\min\{l+1,s\},\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})=\mathcal{D}^{l+1,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})\,\Rightarrow\ldots$$

$$\Rightarrow\,(u,v)\in\mathcal{D}^{\min\{l+[s-l]+1,s\},\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})=\mathcal{D}^{s,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0}).$$

Теорему 4 доведено.

Доведення теореми 5. Розглянемо спочатку випадок, коли $l+\nobreak n/2>m+1/2$. Тодi, на пiдставi теореми 4, з умови (31) випливає включення $u\in H^{l+n/2,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$. Довiльно виберемо точку $x\in\Omega_{0}\cup\Gamma_{0}$ i функцiю $\chi\in C^{\infty}(\overline{\Omega})$ таку, що $\mathrm{supp}\,\chi\subset\Omega_{0}\cup\Gamma_{0}$ i $\chi=1$ у деякому околi $V(x)$ (у топологiї на $\overline{\Omega}$) точки $x$. Згiдно з твердженням 1 маємо включення $\chi u\in H^{l+n/2,\varphi}(\Omega)\subset C^{l}(\overline{\Omega})$. Тому $u\in C^{l}(V(x))$. Звiдси, з урахуванням довiльностi вибору точки $x\in\Omega_{0}\cup\Gamma_{0}$, робимо висновок, що $u\in C^{l}(\Omega_{0}\cup\Gamma_{0})$.

Дослiдимо тепер випадок, коли $l+\nobreak n/2\leq m+1/2$. Оскiльки, за умовою, $(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$, то $u\in H^{m+1/2+\varepsilon}(\Omega)$ для деякого $\varepsilon>0$. Отож, у цьому випадку $u\in H^{l+n/2+\varepsilon}(\Gamma)\subset C^{l}(\overline{\Omega})$ за теоремою вкладення Соболєва. Отже, i поготiв $u\in C^{l}(\Omega_{0}\cup\Gamma_{0})$.

Теорему 5 доведено.

Доведення теореми 6. Розглянемо спочатку випадок, коли $l-\nobreak r_{k}+n/2>m+1/2$. Тодi, на пiдставi теореми 4, з умови (32) випливає включення $(u,v)\in\mathcal{D}^{l-r_{k}+n/2,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0})$. Зокрема, $v_{k}\in H^{l+(n-1)/2,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Gamma_{0})$. Довiльно виберемо точку $x\in\Gamma_{0}$ i функцiю $\chi\in C^{\infty}(\Gamma)$ таку, що $\mathrm{supp}\,\chi\subset\Gamma_{0}$ i $\chi=1$ в деякому околi $V(x)\subset\Gamma$ точки $x$. На пiдставi твердження 1 маємо включення $\chi v_{k}\in H^{l+(n-1)/2,\varphi}(\Gamma)\subset C^{l}(\Gamma)$. Отже, $v_{k}\in C^{l}(V(x))$. Звiдси, з урахуванням довiльностi вибору точки $x\in\Gamma_{0}$, випливає потрiбна властивiсть $v_{k}\in C^{l}(\Gamma_{0})$.

Дослiдимо тепер випадок, коли $l-r_{k}+n/2\leq m+1/2$. Оскiльки, за умовою, $(u,v)\in\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$, то $v_{k}\in H^{m+r_{k}+\varepsilon}(\Omega)$ для деякого $\varepsilon>0$. Отже, у цьому випадку $v_{k}\in H^{l+(n-1)/2+\varepsilon}(\Gamma)\subset C^{l}(\Gamma)$ за теоремою вкладення Соболєва. Отож, i поготiв $v_{k}\in C^{l}(\Gamma_{0})$.

Теорему 6 доведено.

Доведення теореми 7. Включення $u\in C^{2q}(\Omega)$ є наслiдком умови (35) на пiдставi теореми 5, у якiй покладаємо $l:=2q$, $\varphi:=\nobreak\varphi_{1}$, $\Omega_{0}:=\Omega$ i $\Gamma_{0}:=\varnothing$. Включення $u\in C^{m}(U_{\sigma}\cup\Gamma)$ є наслiдком умови (35) на пiдставi теореми 5, у якiй беремо $l:=m$, $\varphi:=\varphi_{1}$, $\Omega_{0}:=U_{\sigma}$ i $\Gamma_{0}:=\Gamma$. Включення $v_{k}\in C^{m+r_{k}}(\Gamma)$ є наслiдком умови (36) на пiдставi теореми 6, у якiй беремо $l:=m+r_{k}$, $\varphi:=\varphi_{2}$ i $\Gamma_{0}:=\Gamma$. Таким чином, розв’язок $(u,v)$ класичний.

Теорему 7 доведено.

На завершення цього пункту обґрунтуємо зауваження 2. Нехай $0\leq l\in\mathbb{Z}$ i $\varphi\in\mathcal{M}$. Доведемо спочатку еквiвалентнiсть $\eqref{1f45}\Leftrightarrow\eqref{rem1-impl-a}$ за умови $l+n/2>m+1/2$. З огляду на теорему 5 залишається показати, що $\eqref{rem1-impl-a}\Rightarrow\eqref{1f45}$. Припустимо, що $\eqref{rem1-impl-a}$ iстинне. Нехай $\Omega_{1}$ — деяка вiдкрита куля у просторi $\mathbb{R}^{n}$, замикання якої лежить в $\Omega_{0}$. Для довiльного розподiлу $w\in H^{l+n/2,\varphi}(\mathbb{R}^{n})$ розглянемо вектор $(u,v)$, де $u:=w\!\upharpoonright\!\Omega$, а $v:=0$. Вектор

$$(u,v)\in\mathcal{D}^{l+n/2,\varphi}(\Omega,\Gamma)\subset\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$$

задовольняє умову теореми 5, а тому $u\in C^{l}(\Omega_{0}\cup\Gamma_{0})$ згiдно iз зробленим припущенням. Отже,

$$H^{l+n/2,\varphi}(\Omega_{1})=\bigl{\{}w\!\upharpoonright\!\Omega_{1}:w\in H^{l+n/2,\varphi}(\mathbb{R}^{n})\bigr{\}}\subset C^{l}(\overline{\Omega_{1}}).$$

Це вкладення тягне за собою умову (30) на пiдставi твердження 1, де замiсть $\Omega$ беремо кулю $\Omega_{1}$. Таким чином, $\eqref{rem1-impl-a}\Rightarrow\eqref{1f45}$.

Припустимо тепер, що $k\in\{1,...,\varkappa\}$, $\Gamma_{0}\neq\varnothing$ i $l-r_{k}+n/2>m+1/2$. Доведемо еквiвалентнiсть $\eqref{1f45}\Leftrightarrow\eqref{rem1-impl-b}$. З огляду на теорему 6 залишається показати, що $\eqref{rem1-impl-b}\Rightarrow\eqref{1f45}$. Припустимо, що $\eqref{rem1-impl-b}$ iстинне. Нехай $W$ — деяка вiдкрита непорожня пiдмножина межi $\Gamma$ така, що $\overline{W}\subset\Gamma_{0}\cap\Gamma_{j}$ для деякого $j\in\{1,\ldots,\lambda\}$. Тут, нагадаємо, $\pi_{j}:\mathbb{R}^{n-1}\leftrightarrow\Gamma_{j}$ є локальною картою на многовидi $\Gamma$, яка використана в означеннi просторiв Хермандера на $\Gamma$. Розглянемо довiльний розподiл $h\in H^{l+(n-1)/2,\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})$ такий, що $\mathrm{supp}\,h\subset U$, де $U:=\pi_{j}^{-1}(W)$ — вiдкрита пiдмножина простору $\mathbb{R}^{n-1}$. Розглянемо вектор $(u,v):=(u,v_{1},\ldots,v_{\varkappa})$, де $u:=0$, $v_{k}:=\Theta_{j}(h\circ\pi_{j}^{-1})$ i $v_{i}:=0$ при $i\neq k$. Тут $\Theta_{j}$ — оператор продовження нулем фiнiтного розподiлу з пiдмножини $\Gamma_{j}$ на увесь многовид $\Gamma$. Вектор

$$(u,v)\in\mathcal{D}^{l-r_{k}+n/2,\varphi}(\Omega,\Gamma)\subset\mathcal{D}^{m+1/2+}(\Omega,\Gamma)$$

задовольняє умову теореми 6 й тому $v_{k}\in C^{l}(\Gamma_{0})$ згiдно зробленого припущення. Отже, $h=v_{k}\circ\pi_{j}\in C^{l}(\mathbb{R}^{n-1})$. Нехай $U_{1}$ — вiдкрита пiдмножина простору $\mathbb{R}^{n-1}$ така, що $\overline{U_{1}}\subset U$. Оскiльки простiр $H^{l+(n-1)/2,\varphi}(U_{1})$ складається зi звужень на $U_{1}$ усiх розглянутих розподiлiв $h$, то

$$H^{l+(n-1)/2,\varphi}(U_{1})\subset C^{l}(\overline{\Omega_{1}}).$$

Це вкладення тягне за собою умову (30) на пiдставi твердження 1, де замiсть $\Omega$ беремо кулю $U_{1}$, а замiсть $n$ беремо $n-1$. Таким чином, $\eqref{rem1-impl-b}\Rightarrow\eqref{1f45}$.

Зауваження 2 обґрунтоване.

7 Висновки

У статтi дослiджено елiптичну за Лавруком задачу з крайовими операторами високих порядкiв в уточненiй соболєвськiй шкалi. Доведено, що цiй задачi вiдповiдають нетеровi обмеженi оператори, якi дiють у вiдповiдних парах просторiв Хермандера (теорема 1) та породжують iзоморфiзми мiж їх пiдпросторами скiнченної ковимiрностi (теорема 2). Встановлено локальну апрiорну оцiнку узагальнених розв’язкiв задачi (теорема 3). Дослiджено регулярнiсть узагальнених розв’язкiв в уточненiй соболєвськiй шкалi (теорема 4). Як застосування уточненої соболєвської шкали, знайдено новi достатнi умови неперервностi узагальнених похiдних (заданого порядку) розв’язкiв дослiджуваної задачi (теореми 5 i 6) та умову класичностi узагальненого розв’язку задачi (теорема 7).

Автори дякують О. О. Мурачу за керiвництво роботою.