Tetiana Kasirenko and Aleksandr Murach
(Institute of Mathematics, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv)
ELLIPTIC PROBLEMS WITH BOUNDARY CONDITIONS OF HIGH ORDERS IN HÖRMANDER SPACES
Тетяна Касiренко i Олександр Мурач
(Iнститут математики НАН України, Київ)
ЕЛIПТИЧНI ЗАДАЧI З КРАЙОВИМИ УМОВАМИ ВИСОКИХ ПОРЯДКIВ У ПРОСТОРАХ ХЕРМАНДЕРА
In a class of inner product Hörmander spaces, we investigate a general elliptic problem for which the maximum of orders of boundary conditions is grater than or equal to the order of elliptic equation. The order of regularity for these spaces is an arbitrary radial positive function RO-varying at infinity in the sense of Avakumović. We prove that the operator of the problem under investigation is bounded and Fredholm on appropriate pairs of Hörmander spaces indicated. A theorem on isomorphism generated by this operator is proved. For generalized solutions to this problem, we establish a local a priory estimate and prove a theorem about their local regularity in Hörmander spaces. As application, we obtain new sufficient conditions under which given derivatives of the solutions are continuous.
У класi гiльбертових просторiв Хермандера дослiджено загальну елiптичну задачу, для якої максимум порядкiв крайових умов бiльший або рiвний, нiж порядок елiптичного рiвняння. Показником регулярностi для цих просторiв служить довiльна радiальна додатна функцiя, RO-змiнна на нескiнченностi за Авакумовичем. Доведено, що оператор дослiджуваної задачi є обмеженим i нетеровим у пiдходящих парах вказаних просторiв Хермандера. Доведено теорему про iзоморфiзм, породжений цим оператором. Для узагальнених розв’язкiв цiєї задачi встановлено локальну апрiорну оцiнку i доведено теорему про їх локальну регулярнiсть у просторах Хермандера. Як застосування, отримано новi достатнi умови неперервностi заданих узагальнених похiдних розв’язкiв.
В классе гильбертовых пространств Хермандера исследована общая эллиптическая задача, для которой максимум порядков краевых условий больший или равный, чем порядок эллиптического уравнения. Показателем регулярности для этих пространств служит произвольная радиальная положительная функция, RO-меняющаяся на бесконечности по Авакумовичу. Доказано, что оператор исследуемой задачи является ограниченным и нетеровым в подходящих парах указанных пространств Хермандера. Доказана теорема об изоморфизме, порожденном этим оператором. Для обобщенных решений этой задачи установлена локальная априорная оценка и доказана теорема об их локальной регулярности в пространствах Хермандера. В качестве приложения получены новые достаточные условия непрерывности заданных обобщенных производных решений.
1. Вступ. Центральний результат теорiї загальних елiптичних крайових задач в обмежених областях з гладкою межею полягає у тому, що цi задачi є нетеровими у пiдходящих парах функцiональних просторiв Соболєва або Гельдера (див., наприклад, огляд [1, §2], довiдник [2, розд. III, §6] i монографiї [3, 4, 5]). Цей результат має рiзнi застосування, серед яких твердження про пiдвищення регулярностi розв’язкiв елiптичних задач. Втiм, класичнi шкали Соболєва i Гельдера є недостатньо тонко градуйованими для низки задач, що виникають в аналiзi i теорiї диференцiальних рiвнянь. У цьому зв’язку Л. Хермандер [3] вiв широкi класи нормованих функцiональних просторiв, для яких показником регулярностi розподiлiв служить не число, а досить загальна вагова функцiя, залежна вiд частотних змiнних. Хермандер [3, 6] дав застосування цих просторiв до дослiдження характеру розв’язностi i регулярностi розв’язкiв лiнiйних диференцiальних рiвнянь з частинними похiдними. Простори Хермандера i рiзнi їх узагальнення знайшли застосування в математичному аналiзi, теорiї диференцiальних рiвнянь, теорiї випадкових процесiв (див. монографiї [7, 8, 9, 10, 11]).
Недавно В. А. Михайлець i другий автор цiєї статтi [12, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 8] побудували теорiю розв’язностi загальних елiптичних систем на гладких многовидах i елiптичних крайових задач у класах гiльбертових просторiв Хермандера, якi отримуються iнтерполяцiєю з функцiональним параметром пар гiльбертових просторiв Соболєва. Показником регулярностi для цих просторiв служать радiальнi функцiї, правильно змiннi на нескiнченностi за Караматою [21] (див. монографiї [22, 23]). За допомогою методу iнтерполяцiї з функцiональним параметром гiльбертових просторiв вдалося перенести основнi результати “соболєвської” теорiї елiптичних рiвнянь i задач на зазначенi простори Хермандера. Цi результати були доповненi в [24, 25, 26, 27, 28, 29, 30] для бiльш широких класiв гiльбертових просторiв Хермандера. Вiдмiтимо, що згаданий метод iнтерполяцiї виявився плiдним i в теорiї параболiчних початково-крайових задач [31, 32].
У побудованiй теорiї розглянуто виключно елiптичнi задачi, у яких порядки крайових умов меншi, нiж порядок елiптичного рiвняння. Мета даної статтi — доповнити цю теорiю результатами про характер розв’язностi i властивостi розв’язкiв елiптичних задач, у яких порядок принаймнi однiєї з крайових умов бiльший або рiвний за порядок елiптичного рiвняння. Цi задачi будемо дослiджувати у класi гiльбертових просторiв Хермандера, показником регулярностi для яких служить довiльна радiальна функцiя, RO-змiнна на нескiнченностi за Авакумовичем [33] (див. монографiю [22]). Цей клас був видiлений в [34, 35] i названий розширеною соболєвською шкалою. Вiн мiстить уточнену соболєвську шкалу та складається з усiх гiльбертових просторiв, iнтерполяцiйних вiдносно пар гiльбертових просторiв Соболєва.
Робота складається з 7 пунктiв. Пункт 1 є вступом. У п. 2 сформульовано елiптичну крайову задачу, яка дослiджується, i розглянуто формально спряжену до неї задачу вiдносно спецiальної формули Грiна. У п. 3 наведено означення функцiональних просторiв Хермандера, якi утворюють розширену соболєвську шкалу. Пункт 4 мiстить основнi результати роботи про властивостi дослiджуваної задачi в просторах Хермандера. У п. 5, як застосування основних результатiв, отримано достатнi умови неперервностi узагальнених похiдних розв’язкiв дослiджуваної задачi, зокрема, умови класичностi її узагальненого розв’язку. Пункт 6 присвячений iнтерполяцiї з функцiональним параметром пар гiльбертових просторiв та її застосуванням до розширеної соболєвської шкали. Результати роботи доведено у заключному п. 7.
2. Постановка задачi. Нехай — довiльна обмежена область у евклiдовому просторi , де . Припускаємо, що межа цiєї областi є нескiнченно гладким компактним многовидом вимiрностi , причому -структура на iндукована простором .
В областi розглянемо таку крайову задачу:
|
|
|
(1) |
|
|
|
(2) |
Тут
|
|
|
є лiнiйним диференцiальним оператором на довiльного парного порядку , а кожне
|
|
|
є крайовим лiнiйним диференцiальним оператором на довiльного порядку . Усi коефiцiєнти i цих диференцiальних операторiв є нескiнченно гладкими комплекснозначними функцiями на i вiдповiдно. Взагалi, у роботi функцiї та розподiли припускаються комплекснозначними i тому усi розглянутi функцiональнi простори вважаються комплексними.
У наведених формулах i далi використано такi стандартнi позначення:
— мультиiндекс з невiд’ємними цiлими компонентами, ,
, де для кожного номера , — уявна одиниця, а — довiльна точка простору . Також покладемо , де — орт внутрiшньої нормалi до межi у точцi .
У роботi припускаємо, що крайова задача (1), (2)
є елiптичною в областi , тобто диференцiальний оператор є правильно елiптичним на , а набiр крайових диференцiальних операторiв задовольняє умову Лопатинського щодо на (див., наприклад, огляд [1, п. 1.2] або довiдник [2, розд. III, § 6, пп. 1, 2]).
Приклад 1. Розглянемо крайову задачу, яка складається з диференцiального рiвняння (1), де диференцiальний оператор правильно елiптичний на , i крайових умов
|
|
|
Тут цiле число , а є нескiнченно гладким полем векторiв , недотичних до у точцi . Безпосередньо перевiряється, що ця крайова задача є елiптичною в областi . Якщо , то вона є регулярною елiптичною (див., наприклад, [5, п. 5.2.1, зауваження 4]). Важливий окремий випадок цiєї задачi отримуємо, поклавши , де — оператор Лапласа, та для усiх .
Надалi припускаємо, що
|
|
|
Пов’яжемо iз задачею (1), (2) лiнiйне вiдображення
|
|
|
(3) |
Мета роботи — дослiдити властивостi продовження за неперервнiстю цього вiдображення у пiдходящих парах функцiональних просторiв Хермандера.
Для опису областi значень цього продовження нам потрiбна така спецiальна формула Грiна [36, формула (4.1.10)]:
|
|
|
|
|
|
де , та через i позначено вiдповiдно скалярнi добутки у гiльбертових просторах i функцiй квадратично iнтегровних на i вiдносно мiр Лебега. Тут — диференцiальний оператор, формально спряжений до , тобто
|
|
|
Окрiм того, усi i є дотичними диференцiальними операторами, формально спряженими вiдповiдно до i вiдносно , а дотичнi лiнiйнi диференцiальнi оператори i узятi iз зображення крайових диференцiальних операторiв i у виглядi
|
|
|
|
|
|
Вiдмiтимо, що i , причому, звiсно, при i при . Нарештi, кожне — деякий крайовий лiнiйний диференцiальний оператор на порядку з коефiцiєнтами класу .
Спецiальна формула Грiна приводить до такої крайової
задачi в областi :
|
|
|
(4) |
|
|
|
(5) |
Ця задача мiстить, окрiм невiдомої функцiї на , ще
додаткових невiдомих функцiй на межi . Задачу (4), (5) називають формально спряженою до задачi (1), (2) вiдносно розглянутої спецiальної формули Грiна. Вiдомо [36, теорема 4.1.1], що крайова задача (1), (2) елiптична тодi i тiльки тодi, коли формально спряжена задача (4), (5) елiптична як крайова задача з додатковими невiдомими функцiями на межi областi.
Приклад 2. Запишемо спецiальну формулу Грiна для елiптичної крайової задачi
|
|
|
(6) |
заданої в крузi . Вiдмiтимо, що на ; тут i , а — полярнi координати. Застосувавши другу класичну формулу Грiна для оператора Лапласа, отримаємо, що
|
|
|
|
|
|
|
|
|
для довiльних функцiй i . Отже, спецiальна формула Грiна для крайової задачi (6) набирає вигляду
|
|
|
|
|
|
Тому крайова задача
|
|
|
|
|
|
є формально спряженою до задачi (6) вiдносно цiєї формули Грiна. Отримана формально спряжена задача мiстить двi додатковi невiдомi функцiї i на .
3. Простори Хермандера i розширена соболєвська шкала. Елiптичну крайову задачу (1), (2) будемо дослiджувати у пiдходящих парах гiльбертових просторiв Хермандера [3, п. 2.2], якi утворюють розширену соболєвську шкалу, введену в [34, 35]. Нагадаємо означення цих просторiв i деякi їх властивостi, потрiбнi у подальшому.
Для просторiв Хермандера, якi використовуються у роботi, показником регулярностi розподiлiв служить функцiональний параметр . За означенням, клас складається з усiх вимiрних за Борелем функцiй
, для яких iснують числа i такi, що для довiльних i
(сталi i можуть залежати вiд ). Такi
функцiї називають RO-змiнними на нескiнченностi. Клас RO введений
В. Г. Авакумовичем [33] у 1936 р. i достатньо повно вивчений (див., наприклад, монографiї [22, додаток 1] i [23, пп. 2.0 – 2.2]).
Цей клас допускає простий опис, а саме:
|
|
|
де дiйснi функцiї i вимiрнi за Борелем i обмеженi на пiвосi (див., наприклад, [22, додаток 1, теорема 1]).
Для нас важлива така властивiсть класу : для
кожної функцiї iснують числа ,
, i такi, що
|
|
|
(7) |
(див. [22, додаток 1, теорема 2]). Покладемо
|
|
|
|
|
|
Числа
i є вiдповiдно нижнiм i верхнiм iндексами Матушевської [37] функцiї (див. також монографiю [23, п. 2.1.2]). Звiсно, .
Наведемо деякi характернi приклади функцiй, RO-змiнних на нескiнченностi.
Приклад 3. Розглянемо неперервну функцiю таку, що
|
|
|
Тут довiльно вибрано цiле число i дiйснi числа . Функцiя належить до класу i для неї .
Взагалi, до класу належить будь-яка вимiрна функцiя
, яка обмежена i вiдокремлена вiд нуля на кожному компактi i є правильно змiнною на нескiнченностi за Й. Караматою [21]. Остання властивiсть значить, що при для деякого . Iндекси Матушевської такої функцiї дорiвнюють числу , яке називають порядком змiнення функцiї на нескiнченностi. Правильно змiннi функцiї широко застосовуються у математицi (див. монографiї [22, 23]).
Приклад 4. Нехай , i . Покладемо
|
|
|
Тодi , причому i [38, приклад 6].
Нехай . Дамо означення простору Хермандера спочатку на , де цiле , а потiм на i . Цей простiр складається з розподiлiв (узагальнених функцiй), якi нам зручно трактувати як антилiнiйнi функцiонали на вiдповiдному просторi основних функцiй.
За означенням, лiнiйний простiр складається з усiх повiльно зростаючих на розподiлiв таких, що їх перетворення Фур’є локально iнтегровне за Лебегом на i задовольняє умовi
|
|
|
де є згладженим модулем вектора . Цей простiр надiлений скалярним добутком
|
|
|
i вiдповiдною нормою
|
|
|
та є гiльбертовим i сепарабельним вiдносно цiєї норми.
Простiр — гiльбертiв iзотропний
випадок просторiв , введених i дослiджених
Л. Хермандером в [3, п. 2.2] (див також його
монографiю [6, п. 10.1]). А саме,
, якщо i
при .
Зауважимо, що у гiльбертовому випадку простори Хермандера
збiгаються з просторами, введеними Л. Р. Волевичем i
Б. П. Панеяхом [39, § 2].
Якщо для деякого , то
є
гiльбертiв простiр Соболєва порядку . Взагалi,
|
|
|
(8) |
причому обидва вкладення неперервнi й щiльнi.
Cлiдуючи [35, 8], клас функцiональних просторiв
називаємо розширеною соболєвською шкалою на . Її аналоги для i будуються стандартним чином (див. [40, с. 4] i [34, с. 30]). Наведемо вiдповiднi означення; тепер .
За означенням, лiнiйний простiр складається зi звужень в область всiх розподiлiв i надiлений нормою
|
|
|
де . Простiр
гiльбертiв i сепарабельний вiдносно цiєї норми, а множина щiльна в ньому.
Лiнiйний простiр складається, коротко кажучи, з усiх розподiлiв на , якi в локальних координатах дають елементи простору . Дамо детальне означення. Довiльно виберемо скiнченний атлас iз -структури на многовидi , утворений локальними картами , де
. Тут вiдкритi множини складають покриття
многовиду . Виберемо також функцiї , де , якi утворюють розбиття одиницi на , що задовольняє умову .
За означенням, лiнiйний простiр складається з усiх розподiлiв на таких, що для усiх . Тут є представленням
розподiлу у локальнiй картi . Простiр надiлений нормою
|
|
|
Вiн гiльбертiв i сепарабельний вiдносно цiєї норми та з точнiстю до еквiвалентностi норм не залежить вiд зробленого вибору атласу i розбиття одиницi [34, с. 32]. Множина щiльна в .
Щойно означенi функцiональнi простори утворюють розширенi соболєвськi шкали i
на i вiдповiдно. Вони мiстять гiльбертовi шкали просторiв Соболєва: якщо для деякого , то i
є гiльбертовими просторами Соболєва порядку .
Вiдмiтимо таку властивiсть цих шкал, яка випливає з [3, теореми 2.2.2, 2.2.3]. Нехай i . Функцiя обмежена в околi нескiнченностi тодi i тiльки тодi, коли . Це вкладення неперервне i щiльне. Воно компактне тодi i тiльки тодi, коли
при . Зокрема, виконуються властивiсть (8), якщо у нiй замiнити на або , при цьому вкладення будуть компактними i щiльними.
4. Основнi результати. Сформулюємо нашi результати про властивостi елiптичної крайової задачi (1), (2) у просторах Хермандера , розглянутих вище. Для них показник регулярностi матиме вигляд , де i . Для того, щоб не вказувати аргумент у показнику будемо використовувати функцiональний параметр аргументу й записувати у виглядi . Якщо , то, звiсно, та для кожного .
Позначимо через лiнiйний простiр усiх розв’язкiв
крайової задачi (1), (2) у випадку, коли в i кожне на . Позначимо також через лiнiйний простiр усiх розв’язкiв
|
|
|
формально спряженої крайової задачi (4), (5) у випадку, коли в i кожне на . Оскiльки обидвi задачi елiптичнi в , то простори i скiнченновимiрнi [36, наслiдок 4.1.1].
Теорема 1. Нехай i
. Тодi вiдображення (3) продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого оператора
|
|
|
(9) |
Цей оператор нетерiв. Його ядро дорiвнює , а область значень складається з усiх векторiв таких, що
|
|
|
(10) |
Iндекс оператора (9) дорiвнює та не залежить вiд .
Як i ранiше, у формулi (10) через i позначено скалярнi добутки у гiльбертових просторах i вiдповiдно. Тут згiдно з твердженням 4, поданим нижче у п. 6, для кожної функцiї , де , коректно означенi образи
|
|
|
вiдносно крайового оператора порядку .
У зв’язку з теоремою 1 нагадаємо, що лiнiйний обмежений оператор , де i — банаховi
простори, називають нетеровим, якщо його ядро i коядро скiнченновимiрнi. Якщо цей оператор нетерiв, то його область значень замкнена в просторi (див., наприклад, [41, Лемма 19.1.1]) i для нього означений скiнченний iндекс
|
|
|
Зокрема, для елiптичної крайової задачi з прикладу 2 безпосередньо перевiряється, що i тому iндекс оператора (9) дорiвнює нулю.
Вiдмiтимо, що умову у теоремi 1 не можна вiдкинути чи послабити. Зокрема, якщо для деяких дiйсного i цiлого , то вiдображення , де , не можна продовжити до неперервного лiнiйного оператора, що дiє з простору Соболєва у лiнiйний топологiчний простiр усiх розподiлiв на (див., наприклад, [8, Зауваження 3.5]).
У випадку, коли i , оператор (9) здiйснює iзоморфiзм мiж просторами i . Це випливає з теореми 1 i теореми Банаха про обернений оператор. У загальнiй ситуацiї оператор (9) породжує iзоморфiзм мiж деякими їх пiдпросторами скiнченної ковимiрностi. Цi пiдпростори i проектори на них зручно будувати у такий спосiб.
Розглянемо розклад простору , де , у пряму суму пiдпросторiв
|
|
|
(11) |
Ця рiвнiсть правильна, оскiльки вона є звуженням розкладу простору в ортогональну суму пiдпростору i його доповнення.
Стосовно розкладу простору скористаємося таким результатом.
Лема 1. Iснує скiнченновимiрний простiр такий, що для кожного з правильний розклад
простору у пряму суму пiдпросторiв
|
|
|
(12) |
при цьому .
Позначимо через i косi проектори вiдповiдно просторiв i на другi
доданки в сумах (11) i (12) паралельно першим доданкам. Звiсно, цi проектори не залежать вiд .
Теорема 2. Нехай i
. Тодi звуження вiдображення (9) на пiдпростiр є iзоморфiзмом
|
|
|
(13) |
Дослiдимо властивостi узагальнених розв’язкiв елiптичної крайової задачi (1), (2) у просторах Хермандера. Нагадаємо означення таких розв’язкiв. Покладемо
|
|
|
тут остання рiвнiсть правильна з огляду на властивiсть (8). Згiдно з теоремою 1, для кожної функцiї коректно означений вектор
|
|
|
Функцiю називаємо (сильним) узагальненим розв’язком крайової задачi (1), (2) з правою частиною .
Теорема 3. Нехай параметри i задовольняють нерiвностi i , а функцiї задовольняють умову в околi . Тодi iснує число таке, що для довiльної функцiї виконується оцiнка
|
|
|
(14) |
Тут не залежить вiд .
Зауваження 1. У випадку, коли , нерiвнiсть (14) є глобальною апрiорною оцiнкою узагальненого розв’язку елiптичної крайової задачi (1), (2). У цьому випадку умову можна прибрати. Взагалi, нерiвнiсть (14) є локальною апрiорною оцiнкою розв’язку . Справдi, для кожної непорожньої вiдкритої (у топологiї ) пiдмножини множини , можна вибрати функцiї так, щоб вони задовольняли умову теореми 3 i їх носiї лежали в цiй пiдмножинi. Якщо , то у нерiвностi (14) можна узяти замiсть .
Дослiдимо регулярнiсть узагальнених розв’язкiв елiптичної крайової задачi (1), (2). Нехай — вiдкрита множина в , яка має непорожнiй перетин з областю . Покладемо i (можливий випадок, коли ). Для довiльного параметра введемо локальнi аналоги просторiв i .
За означенням, лiнiйний простiр cкладається з усiх розподiлiв таких, що для довiльної функцiї iз . Тут, як звичайно, позначає лiнiйний топологiчний простiр усiх розподiлiв в . Топологiя у лiнiйному просторi
задається
напiвнормами , де — довiльна функцiя з означення цього простору.
Аналогiчно, лiнiйний простiр складається з усiх розподiлiв таких, що для довiльної функцiї iз .
Топологiя у лiнiйному просторi
задається
напiвнормами , де — довiльна функцiя з означення цього простору.
Теорема 4. Нехай функцiя є узагальненим розв’язком елiптичної крайової задачi (1), (2), правi частини якої задовольняють умову
|
|
|
(15) |
для деякого функцiонального параметра такого, що . Тодi розв’язок .
Вiдмiтимо важливi окремi випадки цiєї теореми. Якщо i , то локальнi простори i збiгаються з просторами i вiдповiдно. Тому теорема 4 стверджує, що регулярнiсть узагальненого розв’язку пiдвищується глобально, тобто в усiй областi аж до її межi . Якщо i , то згiдно з цiєю теоремою регулярнiсть розв’язку пiдвищується в околах усiх внутрiшнiх точок замкненої областi .
Теореми 1 – 4 або їх версiї вiдомi у випадку соболєвських просторiв, коли ; див., наприклад, фундаментальну роботу С. Агмона, А. Дуглиса i Л. Нiренберга [42, розд. 5], монографiї Я. А. Ройтберга [43, розд. 4, 7], В. О. Козлова, В. Г. Маз’ї i Й. Россмана [36, розд. 4], Г. Ескiна [44, розд. 7] та огляд М. С. Агарановича [1, § 2]. Вiдмiтимо, що, мабуть, уперше Б. Р. Вайнберг i В. В. Грушин [45, § 4, формула (76)] звернули увагу на те, що в описi (10) областi значень оператора треба використовувати вираз вигляду
|
|
|
Теореми 1 – 4 i лему 1 доведемо у п. 7. Там же обґрунтуємо i зауваження 1.
5. Застосування. Як застосування просторiв Хермандера дамо достатнi умови неперервностi узагальнених похiдних (заданого порядку) розв’язкiв елiптичної крайової задачi (1), (2). Цi умови виводяться з теореми 4 i теореми вкладення Хермандера [3, теорема 2.2.7]. Останню для розширеної соболєвської шкали можна сформулювати так: нехай i , тодi
|
|
|
(16) |
причому вкладення неперервне; див. [25, лема 2] або [8, твердження 2.6(vi)]. Зауважимо, що у соболєвському випадку, коли для деякого , властивiсть (16) є теоремою вкладення Соболєва:
|
|
|
Теорема 5. Нехай цiле число . Припустимо, що функцiя є узагальненим розв’язком елiптичної крайової задачi (1), (2), правi частини якої задовольняють умову (15) для деякого функцiонального параметра такого, що i
|
|
|
(17) |
Тодi .
Зауваження 2. Умова (17) є точною у теоремi 5. А саме, нехай , i ; тодi з iмплiкацiї
|
|
|
(18) |
випливає, що задовольняє умову (17).
Сформулюємо достатню умову, за якою узагальнений розв’язок крайової задачi (1), (2) є класичним, тобто для деякого числа , де . Якщо розв’язок цiєї задачi класичний, то її лiвi частини обчислюються за допомогою класичних похiдних i є неперервними функцiями на i вiдповiдно.
Теорема 6. Нехай функцiя є узагальненим розв’язком елiптичної крайової задачi (1), (2), де
|
|
|
(19) |
|
|
|
(20) |
для деякого числа i параметрiв , якi задовольняють умови , i
|
|
|
(21) |
|
|
|
(22) |
Тодi розв’язок класичний.
Теореми 5, 6 i зауваження 2 будуть обґрунтованi у п. 7.
6. Iнтерполяцiя з функцiональним параметром. Простори Хермандера, якi утворюють розширену соболєвську шкалу, можна отримати iнтерполяцiєю з функцiональним параметром пар гiльбертових просторiв Соболєва. Цей факт вiдiграватиме ключову роль у доведеннi теореми 1. Метод iнтерполяцiї з функцiональним параметром гiльбертових просторiв уперше з’явився у статтi К. Фояша i Ж.-Л. Лiонса [46, с. 278]. Вiн є природнiм узагальненням класичного iнтерполяцiйного методу Ж.-Л. Лiонса [4, розд. 1, п. 5] i С.-Г. Крейна [2, с. 253] на випадок, коли параметром iнтерполяцiї служить не число, а досить загальна функцiя. Наведемо означення iнтерполяцiї з функцiональним параметром пар гiльбертових просторiв та її властивостi, потрiбнi у подальшому. Будемо слiдувати монографiї [8, п. 1.1]. Для наших цiлей достатньо обмежитися випадком сепарабельних гiльбертових просторiв.
Нехай задана впорядкована пара сепарабельних комплексних гiльбертових просторiв i така, що є щiльним лiнiйним многовидом у просторi та iснує число таке, що для довiльного (коротко кажучи, виконується неперервне i щiльне вкладення ). Пару називаємо припустимою. Для неї iснує самоспряжений додатно визначений оператор у гiльбертовому просторi з областю визначення такий, що для довiльного . Оператор називається породжуючим для i однозначно визначається за парою .
Позначимо через множину всiх вимiрних за Борелем функцiй
, якi вiдокремленi вiд нуля на кожнiй множинi i обмеженi на кожному вiдрiзку , де i . Нехай . У просторi за допомогою спектральної теореми означений, як функцiя вiд , оператор , взагалi необмежений. Позначимо через або, коротше, область визначення оператора , надiлену скалярним добутком
|
|
|
i вiдповiдною нормою . Простiр гiльбертiв i сепарабельний, причому виконується неперервне i щiльне вкладення .
Функцiю називаємо iнтерполяцiйним параметром, якщо для довiльних припустимих пар i гiльбертових просторiв i для будь-якого лiнiйного вiдображення , заданого на , виконується така умова: якщо при кожному звуження вiдображення на простiр є обмеженим оператором , то i звуження вiдображення на простiр є обмеженим оператором . У цьому випадку говоримо, що простiр отриманий iнтерполяцiєю з функцiональним параметром пари .
Функцiя є iнтерполяцiйним параметром тодi i тiльки тодi, коли вона псевдоугнута в околi нескiнченностi, тобто еквiвалентна там деякiй угнутiй додатнiй функцiї. Цей факт випливає з теореми Ж. Петре [47] про опис усiх iнтерполяцiйних функцiй додатного порядку.
Сформулюємо зазначену iнтерполяцiйну властивiсть розширеної соболєвської шкали.
Твердження 1. Нехай задано функцiю i дiйснi числа , такi, що i . Покладемо
|
|
|
(23) |
Тодi функцiя є iнтерполяцiйним параметром i виконується така рiвнiсть просторiв разом з еквiвалентнiстю норм у них:
|
|
|
де . Якщо , то буде рiвнiсть норм у цих просторах.
Це твердження доведено в [8, теореми 2.19 i 2.22] для i в [40, теорема 5.1] для .
Вiдмiтимо, що розширена соболєвська шкала замкнена вiдносно iнтерполяцiї з функцiональним параметром [8, теорема 2.18] i збiгається (з точнiстю до еквiвалентностi норм) з класом усiх гiльбертових просторiв, iнтерполяцiйних для пар гiльбертових просторiв Соболєва [8, теорема 2.24]. Остання властивiсть випливає з теореми В. I. Овчинникова [48, п. 11.4] про опис усiх гiльбертових просторiв, iнтерполяцiйних для заданої пари гiльбертових просторiв. Нагадаємо, що властивiсть гiльбертового простору бути iнтерполяцiйним для припустимої пари значить таке: виконується неперервне вкладення i будь-який лiнiний оператор, обмеженим на кожному з просторiв i є також обмеженим на .
Сформулюємо двi загальнi властивостi iнтерполяцiї [8, теореми 1.7, 1.5], якi будуть використанi у наших доведеннях.
Твердження 2. Нехай задано двi припустимi пари i гiльбертових просторiв. Нехай, окрiм того, на задано лiнiйне вiдображення таке, що його звуження на простори , де , є обмеженими i нетеровими операторами , якi мають спiльне ядро i однаковий iндекс. Тодi для довiльного iнтерполяцiйного параметра обмежений оператор нетерiв з тим же ядром i iндексом, а його область значень дорiвнює .
Твердження 3. Нехай задано скiнченне число припустимих пар
гiльбертових просторiв, де . Тодi для довiльної функцiї правильна така рiвнiсть просторiв разом з рiвнiстю норм у них:
|
|
|
Лiнiйнi диференцiальнi оператори з гладкими коефiцiєнтами є обмеженими на парах пiдходящих просторiв Хермандера. А саме, є правильним такий результат.
Твердження 4. Нехай є лiнiйний диференцiальний вираз порядку на з коефiцiєнтами класу . Тодi вiдображення , де , продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора
|
|
|
для кожного параметра .
Нехай є крайовий лiнiйний диференцiальний вираз порядку на межi з коефiцiєнтами класу . Тодi вiдображення , де , продовжується єдиним чином (за неперервнiстю) до обмеженого лiнiйного оператора
|
|
|
для кожного параметра такого, що .
У випадку просторiв Соболєва, коли , твердження 4 добре вiдоме. Звiдси випадок довiльного виводиться за допомогою iнтерполяцiї з функцiональним параметром на пiдставi твердження 1.
7. Доведення. Доведемо теореми 1 – 6, лему 1 та обґрунтуємо зауваження 1 i 2.
Доведення теореми 1. У соболєвському випадку, коли i дiйсне , ця теорема вiдома за виключенням вказаного зв’язку скiнченновимiрного простору з формально спряженою задачею (4), (5). У такому виглядi теорема 1 мiститься у результатi, доведеному в монографiї Я. А. Ройтберга [43, теорема 4.1.3]. У повному обсязi, але за додаткового припущення , теорема 1 мiститься у результатi, встановленому в монографiї В. О. Козлова, В. Г. Маз’ї i Й. Россмана [36, наслiдок 4.1.1]. Покажемо, що i для дробових висновок цiєї теореми правильний у повному обсязi.
Згiдно з [43, теорема 4.1.3] вiдображення (3) продовжується за неперервнiстю до обмеженого i нетерового оператора
|
|
|
(24) |
для довiльного . Тут , де i , є модифiкований за Ройтбергом гiльбертiв простiр Соболєва [43, п. 2.1]. Зокрема, якщо i , то є, за означенням, поповненням простору за нормою
|
|
|
Вiдмiтимо, що виконується неперервне вкладення при . Окрiм того, якщо , то простори i рiвнi як поповнення за еквiвалентними нормами. Тому оператор (9), де , i оператор (24) рiвнi при .
Згiдно зi згаданим результатом [43, теорема 4.1.3] ядро оператора (24) збiгається з , а область значень складається з усiх векторiв таких, що задовольняють умову (10), у якiй замiсть фiгурує
деякий скiнченновимiрний простiр, що лежить в i не залежить вiд . Звiдси негайно випливає рiвнiсть
|
|
|
Зокрема,
|
|
|
(25) |
Згiдно з [36, теорема 4.1.4] простiр складається з усiх векторiв , якi задовольняють умову (10), де є також продовженням за неперервнiстю скалярного добутку в . Тому для кожного дiйсного область значень оператора (9), де , є такою як це стверджується у теоремi 1. Отже, у соболєвському випадку ця теорема обґрунтована.
У загальнiй ситуацiї доведемо її за допомогою iнтерполяцiї з функцiональним параметром пар деяких просторiв Соболєва. За умовою, та . Виберемо дiйснi числа i такi, що
i .
Вiдображення (3) продовжується за неперервнiстю до
обмежених i нетерових операторiв
|
|
|
(26) |
якi дiють у соболєвських просторах. Цi оператори мають спiльне ядро i однаковий iндекс, який дорiвнює . Окрiм того,
|
|
|
(27) |
Означимо функцiю за формулою (23), у якiй покладемо . Ця функцiя є iнтерполяцiйним
параметром згiдно з твердженням 1. Тому на пiдставi твердження 2 з обмеженостi та нетеровостi обох операторiв (26) випливає обмеженiсть i нетеровiсть оператора
|
|
|
(28) |
Вiн є звуженням оператора (26) з . Покажемо, що
(28) — це оператор (9) iз теореми 1.
На пiдставi тверджень 1 i 3 маємо такi рiвностi просторiв разом з еквiвалентнiстю норм у них:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тому обмежений i нетерiв оператор (28) дiє в парi просторiв (9). Оскiльки цей оператор є продовженням за неперервнiстю вiдображення (3), то вiн є оператором (9). На пiдставi твердження 2 ядро цього оператора та його iндекс збiгаються з спiльним ядром i однаковим iндексом операторiв (26). Окрiм того, область значень оператора (9) дорiвнює
|
|
|
|
|
|
Тут використали рiвнiсть (27) та вкладення
|
|
|
яке випливає з властивостi (8), оскiльки . Таким чином, доведено всi властивостi оператора (9), сформульованi в теоремi 1.
Доведення леми 1. Скористаємося обмеженим нетеровим оператором (24) для . Згiдно з [36, теорема 4.1.4] вимiрнiсть коядра цього оператора дорiвнює . Лiнiйний многовид щiльний у просторi .
Тому на пiдставi [49, лема 2.1] iснує скiнченновимiрний простiр такий, що
|
|
|
(29) |
Звiдси випливає, що .
Нехай число задовольняє умову . Тодi виконується неперервнi вкладення
|
|
|
на пiдставi (8) i того, що простори i рiвнi з точнiстю до еквiвалентностi норм при , як це зазначалося у доведеннi теореми 1. Окрiм того, . Тому з рiвностi (29) випливає формула
|
|
|
(30) |
Згiдно з [36, теорема 4.1.4] область значень оператора (24), де , складається з усiх векторiв , якi задовольняють умову (10). Тому другий доданок у сумi (30) складається з усiх векторiв , якi задовольняють (10). Отже, (30) перетворюється на рiвнiсть (12). У нiй, згiдно з нашими мiркуваннями, простiр не залежить вiд .
Доведення теореми 2. Згiдно з теоремою 1, — ядро, а — область значень оператора (9). Тому звуження вiдображення (9) на простiр є обмеженим лiнiйним бiєктивним оператором. Отже, вiн є iзоморфiзмом (13) за теоремою Банаха про обернений оператор. Теорема 2 доведена.
Доведення теореми 3. У випадку, коли , ця теорема є наслiдком скiнченновимiрностi ядра i замкненостi областi значень оператора (9), доведених у теоремi 1, та компактностi вкладення . Це стверджує лема Пiтре [50, лема 3]. У цьому випадку — довiльне додатне число. Таким чином, iснує число таке, що для довiльної функцiї виконується глобальна апрiорна оцiнка
|
|
|
(31) |
Виведемо з цiєї оцiнки теорему 3 для . Зауважимо спочатку, що нерiвнiсть , вказана в умовi цiєї теореми, виконується для . Довiльно виберемо функцiю . Нехай функцiї такi як в умовi теореми 3. Узявши i в оцiнцi (31), запишемо
|
|
|
(32) |
Переставивши оператор множення на функцiю з
диференцiальними операторами i , отримаємо рiвнiсть
|
|
|
Тут — деякий лiнiйний диференцiальний оператор на порядку , а — набiр деяких крайових лiнiйних диференцiальних операторiв на , порядки яких задовольняють умову для кожного . При цьому всi коефiцiєнти операторiв i належать до i вiдповiдно. Таким чином,
|
|
|
(33) |
Згiдно з твердженням 4 виконується нерiвнiсть
|
|
|
(34) |
Тут i далi у доведеннi через позначено деякi додатнi числа, не залежнi вiд .
На пiдставi формул (32) – (34) отримаємо нерiвностi
|
|
|
|
|
|
Тут на пiдставi твердження 4
|
|
|
Отже,
|
|
|
(35) |
З цiєї нерiвностi випливає потрiбна оцiнка (14), оскiльки
|
|
|
на пiдставi твердження 4. Теорема 3 доведена у випадку, коли . Звiсно, її висновок правильний i якщо .
Доведемо тепер цю теорему у випадку, коли
|
|
|
(36) |
Для кожного дiйсного числа позначимо через висновок теореми 3 у випадку, коли . А саме, позначає таке твердження: для довiльних функцiй i , якi задовольняють умови , i в околi , iснує число таке, що для довiльної функцiї виконується нерiвнiсть (14) з . Iстиннiсть твердження доведена вище. Довiльно виберемо дiйснi числа i . Доведемо, що .
Припустимо, що твердження iстинне. Нехай функцiї i задовольняють умови , i в околi . Тодi знайдеться функцiя така, що в околi i в околi . За припущенням, iснує число таке, що для довiльної функцiї виконується оцiнка
|
|
|
(37) |
Оскiльки , то на пiдставi твердження маємо оцiнку
|
|
|
(38) |
Окрiм того,
|
|
|
(39) |
На пiдставi оцiнок (37) – (39) запишемо
|
|
|
тобто отримали нерiвнiсть (14) з . Iмплiкацiя обґрунтована.
Тепер можемо довести теорему 3 у випадку (36). За доведеним, правильний ланцюжок iмплiкацiй
|
|
|
де твердження iстинне, а є висновком теореми 3 у дослiджуваному випадку (як звичайно, — цiла частина числа ). Тому цей висновок є також iстинним.
У зауваженнi 1 потребують обґрунтування друге i останнє речення. Друге речення обґрунтоване у першому абзацi доведення цiєї теореми, а останнє речення є прямим наслiдком оцiнки (35).
Доведення теореми 4. Спочатку обґрунтуємо цю теорему у випадку, коли i . За умовою,
для деякого дiйсного числа такого, шо , i . Тому
|
|
|
тут рiвнiсть правильна на пiдставi теореми 1. Отже, поряд з умовою виконується рiвнiсть для деякого
. Тому , що за теоремою 1 тягне за собою включення . Звiдси . У дослiджуваному випадку теорема 4 доведена.
Доведемо її в загальному випадку. Мiркування проведемо за схемою, наведеною в [30, с. 308]. Довiльно виберемо вiдкриту множину таку, що i та покладемо i . Доведемо, що .
Нехай функцiї такi, що їх носiї лежать в i в околi та на . За умовою, для деякого такого, що , i . Тому
|
|
|
Використовуючи проектор з теореми 2, запишемо , де
|
|
|
Оскiльки ,
то
|
|
|
За теоремою 2, iснують функцiї i такi, що i . Тодi , звiдки
|
|
|
на пiдставi теореми 1. Помiтимо, що для кожного дiйсного числа , оскiльки i на . Тому
|
|
|
згiдно з теоремою про локальне пiдвищення регулярностi розв’язкiв елiптичних крайових задач у просторах Соболєва (див., наприклад, [43, теорема 7.2.1]). Таким чином,
|
|
|
Отже, для довiльної функцiї , яка задовольняє умову , тобто . Тепер згiдно iз зробленим вибором множини .
Доведення теореми 5. Довiльно виберемо точку
i функцiю таку, що i у деякому околi точки . З теореми 4, умови (17) i еквiвалентностi (16) випливає включення .
Тому . Звiдси, з урахуванням довiльностi вибору точки , робимо висновок, що .
Теорема 5 доведена.
Обґрунтуємо зауваження 2. Нехай , i . Припустимо, що iмплiкацiя (18) iстинна. Нехай — деяка вiдкрита куля така, що . Довiльно виберемо функцiю . Згiдно з означенням простору виконується рiвнiсть для деякого . Оскiльки , то на пiдставi (18) маємо включення . Звiдси . Таким чином, , що тягне за собою умову (17) на пiдставi (16). Зауваження 2 обґрунтоване.
Доведення теореми 6. Включення є наслiдком умов (19) i (21) на пiдставi теореми 5, у якiй покладаємо , , i . Включення є наслiдком умов (19), (20) i (22) на пiдставi тiєї ж теореми, у якiй беремо i . Таким чином, розв’язок класичний. Теорема 6 доведена.
Лiтература
-
[1]
Agranovich M. S. Elliptic boundary problems // Encycl. Math. Sci. Vol. 79. Partial differential equations, IX. – Berlin: Springer, 1997. – P. 1 – 144.
-
[2]
Функциональный анализ / Под общ. ред. С. Г. Крейна. – Москва:
Наука, 1972. – 544 с.
-
[3]
Hörmander L. Linear partial differential operators. – Berlin: Springer, 1963. – 285 p. (Переклад росiйською: Хермандер Л. Линейные дифференциальные операторы с частными производными. – Москва: Мир, 1965. – 380 с.)
-
[4]
Lions J.-L., Magenes E. Problèmes aux limites non homogènes et applications. Vol. 1. – Paris: Dunod, 1968. – 372 p.
(Переклад росiйською: Лионс Ж.-Л., Мадженес Э. Неоднородные граничные задачи и их приложения. – Москва: Мир, 1971. – 372 с.)
-
[5]
Triebel H. Interpolation theory, function spaces, differential operators (2-nd edn). – Heidelberg: Johann Ambrosius Barth, 1995. – 532 p. (Видання росiйською: Трибель Х. Теория интерполяции, функциональные пространства, дифференциальные операторы. – М.: Мир, 1980. – 664 с.)
-
[6]
Hörmander L. The analysis of linear partial differential operators. II: Differential operators with constant coefficients.– Berlin: Springer, 1983. – viii+391 p. (Переклад росiйською: Хермандер Л. Анализ линейных дифференциальных операторов с частными производными. Т. 2. – Москва: Мир, 1986. – 456 с.)
-
[7]
Jacob N. Pseudodifferential operators and Markov processes: In 3
volumes. – London: Imperial College Press, 2001, 2002, 2005. – xxii+493 p., xxii+453 p., xxviii+474 p.
-
[8]
Mikhailets V. A., Murach A. A. Hörmander spaces, interpolation, and elliptic problems. – Berlin, Boston: De Gruyter, 2014. – xii+297 p. (Видання росiйською доступне як arXiv:1106.3214.)
-
[9]
Nicola F., Rodino L. Global Pseudodifferential Calculas on Euclidean spaces. – Basel: Birkhäser, 2010. – x+306 p.
-
[10]
Paneah B. The oblique derivative problem. The Poincaré problem.– Berlin: Wiley–VCH, 2000. – 348 p.
-
[11]
Triebel H. The structure of functions. – Basel: Birkhäser, 2001. – xii+425 p.
-
[12]
Mikhailets V. A., Murach A. A. Elliptic operators in a refined scale of functional spaces // Ukrainian. Math. J. – 2005. – 57, № 5. – P. 817 – 825.
-
[13]
Mikhailets V. A., Murach A. A. Refined scales of spaces and elliptic boundary-value problems. I // Ukrainian Math. J. – 2006. – 58, № 2. – P. 244 – 262.
-
[14]
Mikhailets V. A., Murach A. A. Refined scales of spaces and elliptic boundary-value problems. II // Ukrainian Math. J. – 2006. – 58, № 3. – P. 398 – 417.
-
[15]
Mikhailets V. A., Murach A. A. Refined scales of spaces and elliptic boundary-value problems. III // Ukrainian Math. J. – 2007. – 59, № 5. – P. 744 – 765.
-
[16]
Mikhailets V. A., Murach A. A. Regular elliptic boundary-value problem for homogeneous equation in two-sided refined scale of spaces // Ukrainian Math. J. – 2006. – 58, № 11. – P. 1748 – 1767.
-
[17]
Mikhailets V. A., Murach A. A. Elliptic operator with homogeneous regular boundary conditions in two-sided refined scale of spaces // Ukr. Math. Bull. – 2006. – 3, № 4. – P. 529 – 560.
-
[18]
Mikhailets V. A., Murach A. A. An elliptic boundary-value problem in a two-sided refined scale of spaces. – Ukrainian. Math. J. – 2008. – 60, № 4. – P. 574 – 597.
-
[19]
Murach A. A. Douglis-Nirenberg elliptic systems in the refined scale of spaces on a closed manifold // Methods Funct. Anal. Topology. – 2008. – 14, № 2. – P. 142 – 158.
-
[20]
Mikhailets V. A., Murach A. A. The refined Sobolev scale,
interpolation, and elliptic problems // Banach J. Math.
Anal. – 2012. – 6, № 2. – P. 211 – 281.
-
[21]
Karamata J. Sur certains "Tauberian theorems" de M. M. Hardy et Littlewood // Mathematica (Cluj). – 1930. – 3. – P. 33 – 48.
-
[22]
Seneta E. Regularly varying functions. – Berlin: Springer, 1976. – 112 p. (Переклад росiйською: Сенета Е. Правильно меняющиеся функции. – М.: Наука, 1985. – 144 с.)
-
[23]
Bingham N. H., Goldie C. M., Teugels J. L. Regular variation. – Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1989. – 512 p.
-
[24]
Murach A. A. On elliptic systems in Hörmander spaces // Ukrainian Math. J. – 2009. – 61, № 3. – P. 467 – 477.
-
[25]
Zinchenko T. N., Murach A. A. Douglis–Nirenberg elliptic systems in Hörmander spaces. – Ukrainian Math. J. – 2013. – 64, № 11. – P. 1672 – 1687.
-
[26]
Zinchenko T. N., Murach A. A. Petrovskii elliptic systems in the extended Sobolev scale // J. Math. Sci. (New York). – 2014. – 196, № 5. – P. 721 – 732.
-
[27]
Anop A. V., Murach A. A. Parameter-elliptic problems and interpolation with a function parameter // Methods Funct. Anal. Topology. – 2014. — 20, No 2. – P. 103–116.
-
[28]
Anop A. V., Murach A. A. Regular elliptic boundary-value problems in the extended Sobolev scale // Ukrainian Math. J. – 2014. – 66, № 7. – P. 969 – 985.
-
[29]
Chepurukhina I. S., Murach A. A. Elliptic boundary-value problems in the sense of Lawruk on Sobolev and Hörmander spaces // Ukrainian Math. J. – 2015. – 67, № 5. – P. 764 – 784.
-
[30]
Anop A. V., Kasirenko T. M. Elliptic boundary-value problems in Hörmander spaces // Methods Funct. Anal. Topology. – 2016. – 22, № 4. – P. 295 – 310.
-
[31]
Los V., Mikhailets V. A., Murach A. A. An isomorphism theorem for parabolic problems in Hr̈mander spaces and its applications // Communications on Pure and Applied Analysis. – 2017. – 16, № 1. – P. 69 – 97.
-
[32]
Los V., Murach A. Isomorphism theorems for some parabolic initial-boundary value problems in Hr̈mander spaces // Open Mathematics. – 2017. – 15. – P. 57 – 76.
-
[33]
Avakumović V. G. O jednom O-inverznom stavu // Rad Jugoslovenske Akad. Znatn. Umjetnosti. – 1936. – 254. – P. 167 – 186.
-
[34]
Михайлец В. А., Мурач А. А. Об эллиптических операторах на замкнутом многообразии // Доп. НАН України. – 2009. – № 3. – С. 13–19.
-
[35]
Mikhailets V. A., Murach A. A. Extended Sobolev scale and elliptic operators // Ukrainian Math. J. – 2013. – 65, № 3. – P. 435 – 447.
-
[36]
Kozlov V. A., Maz’ya V. G., Rossmann J. Elliptic boundary value problems in domains with point singularities. – Providence: Amer. Math. Soc., 1997. – 414 p.
-
[37]
Matuszewska W. On a generalization of regularly increasing functions // Studia Math. – 1964. – 24. – P. 271 – 279.
-
[38]
Чепурухiна I. С. Елiптичнi крайовi задачi за Б. Лавруком у розширенiй соболєвськiй шкалi // Диференцiальнi рiвняння i сумiжнi питання. Зб-к праць Iн-ту математики НАН України. – Т. 12, № 2. – Київ: Iн-т математики НАН України, 2015. – С. 338 – 374.
-
[39]
Волевич Л. Р., Панеях Б. П. Некоторые пространства обобщенных
функций и теоремы вложения // Успехи мат. наук. – 1965. –
20, № 1. – С. 3 – 74. (Переклад англiйською:
Volevich L. R., Paneah B. P. Certain spaces of generalized functions and embedding theorems // Russian Math. Surveys. – 1965. – 20, № 1. – P. 1 – 73.)
-
[40]
Mikhailets V. A., Murach A. A. Interpolation Hilbert spaces between Sobolev spaces // Results Math. – 2015. – 67, № 1. – P. 135 – 152.
-
[41]
Hörmander L. The analysis of linear partial differential operators. III: Pseudodifferential operators.– Berlin: Springer, 1985. – viii+525 p. (Переклад росiйською: Хермандер Л. Анализ линейных дифференциальных операторов с частными производными. Т. 3. – Москва: Мир, 1987. – 696 с.)
-
[42]
Agmon S., Douglis A., Nirenberg L. Estimates near the boundary for solutions of elliptic partial differential equations satisfying general boundary conditions. I // Comm. Pure Appl. Math. – 1959. – 12, № 4. – P. 623 – 727. (Переклад росiйською: Агмон С., Дуглис А., Ниренберг Л. Оценки вблизи границы решений эллиптических уравнений в частных производных при общих граничных условиях. I. – Москва: Изд. иностр. лит., 1962. – 206 с.)
-
[43]
Roitberg Ya. A. Elliptic boundary value problems in the spaces of distributions. – Dordrecht: Kluwer Acad. Publisher, 1996. – xii+415 p.
-
[44]
Eskin G. Lectures on Linear Partial Differential Equations. – Providence, RI: Amer. Math. Soc., 2011. – 410 p.
-
[45]
Вайнберг Б. Р., Грушин В. В. О равномерно неэллиптических задачах. II // Математический сборник. – 1967. – 73(115), № 4. – С. 126 – 154. (Переклад англiйською: Vainberg B. R., Grushin V. V. Uniformly nonelliptic problems, II // Sb. Math. – 1967. – 2. – P. 111 – 133.)
-
[46]
Foiaş C., Lions J.-L. Sur certains théorèmes d’interpolation // Acta Scient. Math. Szeged. – 1961. – 22, № 3–4. – P. 269–282.
-
[47]
Peetre J. On interpolation functions. II // Acta Sci. Math. (Szeged). – 1968. – 29, № 1–2. – P. 91 – 92.
-
[48]
Ovchinnikov V. I. The methods of orbits in interpolation theory // Mathematical Reports 1. – London: Harwood Academic Publishers, 1984. – P. 349 – 515.
-
[49]
Гохберг И. Ц., Крейн М. Г. Основные положения о дефектных числах, корневых векторах и индексах линейных операторов // Успехи матем. наук. – 1957. – 12, № 2. – С. 43 – 118. (Переклад англiйською: Gohberg I. C., Krein M. G. The basic propositions on defect numbers, root numbers, and indices of linear operators // Amer. Math. Soc. Transl., Ser. 2. – 1960. – 13. – P. 185 – 264.)
-
[50]
Peetre J. Another approach to elliptic boundary problems // Commun. Pure and Appl. Math. – 1961. – 14, № 4. – P. 711 – 731.