БУЦIМ-ГАМIЛЬТОНIВСЬКИЙ ОПИС КЛЯСИЧНОГО СПIНУ

Пропонуємо до уваги читача деяке сiмейство функцiй Ляґранжа, кожна з яких у станi породити релятивiське рiвняння руху третього ряду за похiдними, що описує динамiку вiльної клясичної частки, надiленої моментом обертання. На цiй основi запроваджено узагальнено-гамiльтонiвський опис релятивiської дзиґи, узгоджений з додатковою умовою Pirani.

Редакцiя отримала статтю 7^го вересня 2000^го року.

ВСТУП

Успiшна ґеометризацiя загальної теорiї ґравiтацiї переконливо свiдчить про те, що рiманiвська ґеометрiя є для фiзики свiту чимось бiльшим, анiж просто вигiдним iнструментом для застосування методiв ґлобального нутрiшнього аналiзу до динамiки фундаментальних фiзичних систем. Останньо визнаними зiстали теж i другí ґеометрiї, якi служать для опису слабих, електромаґнетних та сильних взаємодiй. Але для цих наступних ґеометрiй, що є основою для теорiй калiбрувальних (вiдмiтних) полiв, важливим пунктом є апрiорне феноменологiчне встановлення ґрупи внутрiшньої симетрiї, що лягає в основу апарату коварiянтного упохiднення, паралельного перенесення, i, взагалi, усього апарату, який обслуговує ґеометрiю вiдповiдних волокнистих в’язок. Тiльки рiманiвська ґеометрiя не вимагає впровадження додаткових ґруп симетрiй в основу теорiї, бо вона пов’язана самодостатнiм чином лише з топологiєю конфiґурацiйного простору динамiчної системи, i нi з чим бiльше. Але сама чиста псевдорiманiвська ґеометрiя простору-часу не може описати iнших взаємодiй, як тiльки ґравiтацiйнi. Ця ґеометрiя природнiм чином призначена для встановлення правила ґеодезiйного руху безструктурних пробних часток, якi не вiдчувають iнших полiв. Цей ґеодезiйний рух описується диференцiйним рiвнянням другого ряду (за похiдними). Коли присутнi iншi поля, ми звикли вдаватись до ґеометрiй з додатковими локальними ґрупами (волокнистi в’язки) i описувати рух пробних часток ґеодезiйними лiнiями в просторах з бiльшою кiлькiстю змiнних. Рiвняння вiдповiдних ґеодезiйних лiнiй теж є не вище другого ряду за похiдними, як, скажiмо, в ґеометрiях на кшталт теорiї Калюци-Кляйна. Цi ґеодезiйнi лiнiї розширених ґеометрiй проєктуються в свiтовi лiнiї частки у чотиривимiрному просторi-часi, якi вже вiдхиляються вiд звичайних ґеодезiйних. Чи пам’ятає ґеометрiя нашого свiту про причину вiдхилення? Можна спробувати пояснити таке вiдхилення вiд ґеодезiйности iншими причинами, обiйшовшись без упровадження додаткових вимiрiв до фiзичного свiту. Наприклад, використовуючи апарат такої чотиривимiрної ґеометрiї, де ґеодезiйнi лiнiї визначаються диференцiйним рiвнянням вищого ряду за похiдними.

Ми задалися питанням: а якi взагалi вiдхилення вiд ґеодезiйного руху допускає чотиривимiрна динамiка в релятивiському просторi-часi. Вiдомо, що врахування ефектiв рiжної природи, як-от: випромiнення, нелокальнiсть взаємодiї, внутрiшня будова пробної частки або надiлення її додатковими характеристиками на кшталт спiну,– провадить до пiдвищення порядку похiдних у диференцiйному рiвняннi, яке описує розвиток вiдповiдної моделi. Ми обмежимо своє завдання розглядом тiльки рiвнянь третього ряду за похiдними, якi б мали ту непересiчну властивiсть, що походили б вiд якогось варiяцiйного завдання (тобто йдеться тiльки про варiяцiйне диференцiйне рiвняння, яке в теорiї варiяцiйного числення для звичайного iнтеґрала дiї називають рiвнянням Ойлера-Пуасона).

Iсторiя використання ляґранжiянiв з вищими похiдними для опису клясичної (не квантової) динамiки фiзичних часток сягає 40^х рокiв i пов’язана з такими iменами: F. Bopp (1946), H. Hönl (1948), З. Храпливий, J. Weyssenhoff та A. Raabe. Останнi два починали свою працю над вказаною тематикою ще у Львовi в часi першої совєтської окупацiї. Сьогоднi ляґранжiяни з вищими похiдними можна зустрiти в теорiях бозонно-фермiонних перемiн пiд зовнiшним полем (Поляков, Плющай, Нестеренко, Iso et al.), при описi клясичної крутької частки (Riewe), при узагальненнi виразу для просторово-часового iнтервалу в релятивiзмi (Caianiello), i при спробах будувати функцiю дiї з диференцiйних iнварiянтiв лiнiї (Якупов, Лейко, Плющай, Нестеренко, Scarpetta, Arodź). Аналiтичнi основи варiяцiйного числення, разом з упровадженням iмпульсiв вищого ряду, закладенi Михайлом Остроградським. Несподiваний рiст зацiкавлення серед математичного середовища формально-ґеометричними аспектами варiяцiйного числення вищого ряду за похiдними пов’язаний з виникненням i, почавши вiд 60^х рокiв, швидким розвитком нових пiдходiв до формального диференцiйного числення, поширенням методiв зовнiшнього диференцiйного числення в просторах картанiвських диференцiйних форм, а також iз узагальненням теорiї диференцiйно-ґеометричних лучностей на простори з вищими похiдними (т. зв. простори струменiв, або джетiв). Цi останнi, додатково надiленi функцiоналом дiї, отримали назву просторiв A. Kawaguchi, який почав вивчати їх ґеометричнi властивостi ще в 30^х роках. Теорiя лучностей вищого ряду розвивалася Ehresman^ом, теорiя об’єктiв вищого ряду — Лаптєвим. На сьогоднi вiдповiдна лiтература розрослася. Тiльки для прикладу вкажемо на два джерела [1, 2].

Так само, як плаский простiр iз про́стими лiнiями в ролi ґеодезiйних є взiрцем для простору Рiмана, де ґеодезiйнi лiнiї описуються складнiшим рiвнянням (але все ще другого ряду за похiдними),– так само простiр Мiнковського спецiяльної теорiї вiдносности, але вже з лiнiями, що є розв’язками деякого рiвняння з вищими похiдними,– може служити локальним взiрцем для значно складнiшої ґеометрiї деякого викривленого многовиду, надiленого структурою таких шляхiв, що є екстремалями певного функцiоналу з вищими похiдними. Такий простiр (простiр Kawaguchi) вiдображатиме поведiнку частки, яка зазнає́ додаткових впливiв — байдуже, чи з причини складнiшої внутрiшньої будови, пiд дiєю зовнiшних полiв, чи завдяки приписуванню їй додаткових внутрiшнiх ступенiв вiльности спiнорного типу.

Обмеживши себе вимогою Пуанкаре-iнварiянтности та варiяцiйности пошукуваних рiвнянь руху не вище третього ряду за похiдними, ми одержимо конкретний вираз, що задасть деяку сiм’ю ляґранжiянiв. На цiй основi збудуємо узагальнене перетворення Лєжандра i, вiдповiдно до цього, узагальнено-гамiльтонiв опис вiльної частки, додатково надiленої вектором клясичного (не квантового) спiну (т. зв. крутької частки, крутька, або ж дзиґи).

Наш опис узгоджується з т. зв. додатковою умовою Pirani i може вважатися за альтернативний до опису [3], котрий, на вiдмiну вiд нашого, узгоджується з додатковою умовою Tulczyjew^а-Dixon^а.

1. ЛЯҐРАНЖIВ ОПИС

Вiдомо[4], що у чотиривимiрному просторi марно дошукуватися варiяцiйного рiвняння третього ряду за похiдними, яке мало б вiдповiдну (псевдо)евклiдову симетрiю. Зауважимо, що симетрiю диференцiйного рiвняння ми розумiємо в найширшому, але все ще змiстовному аспектi: вимагаємо, щоб пiд дiєю вiдповiдних перетворень конфiґурацiйного простору системи розв’язки рiвняння не смiли переходити у щось иньше, як тiльки знову ж у розв’язки (можливо, другi) того ж рiвняння. Вiдомо також[4], що можна все-ж вiднайти деякi варiяцiйнi рiвняння третього ряду з вказаною симетрiєю, якщо дозволити додаткову залежнiсть змiнних вiд деякого постiйного чотири-векторного параметра

$${\mathbf{s}}=(s^{\scriptscriptstyle 0},\hbox{\ssb s}),$$

який перетворюється за виказом дiї (псевдо)евклiдiвської групи, але не пiдлягає варiяцiї в процедурi виведення рiвняння Ойлера-Пуасона. Загальний вигляд варiяцiйного рiвняння третього ряду, яке б описувало (непараметризовану) свiтову лiнiю пробної частки, є таким:

$$\hbox{$\hbox{\ssb v}^{\prime\prime}$}\times\hbox{\ssb a}+(\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}{\mathbf{.}}\,\mbox{\boldmath$\partial$}_{\hbox{\sssm v}})\;\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}\times\hbox{\ssb a}+{\mbox{\ssb B}}\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}+{\mbox{\ssb c}}={\mbox{\ssb 0}},$$ (1)

де векторнi функцiї a, c та матрична функцiя B залежать вiд часу $t$, просторової координати ${\mbox{\ssb x}}=({\sf x}^{a})$, швидкостi ${\mbox{\ssb v}}={\mbox{\ssb x}}^{\prime}=({\sf v}^{a})$, компонент чотири-векторного параметра ${\mathbf{s}}=(s^{\mu})=(s^{\scriptscriptstyle 0},{\sf s}^{a})$, i пiдлягають додатковiй системi диференцiйних рiвняь в часткових похiдних, яка забезпечує варiяцiйну природу рiвняння (1) [4]. Умови Пуанкаре-iнварiянтности рiвняння (1) теж виражаються певною системою рiвнянь з частковими похiдними, яким пiдлягають функцiї a, c та B [4, 5]. В роботi [5] було показано, що сукупнiсть перелiчених умов вимагає колiнеарности вектора a i вектора змiщеної швидкости ${\mbox{\ssb z}}=({\mbox{\ssb s}}-s^{\scriptscriptstyle 0}{\mbox{\ssb v}}):$

$${\mbox{\ssb a}}=f({\mbox{\ssb v}})\;{\mbox{\ssb z}}.$$

Там же запропоновано наступнi вирази для функцiй a, c та B, якi задовольняють усi необхiднi вимоги варiяцiйностi та Пуанкаре-незмiнности рiвняння (1) (метрику у просторi Мiнковського умовляємось вибрати так, щоб просторова частина дiяґонального тензора $\eta_{\mu\nu}$ дорiвнювала одиничнiй матрицi з вiд’ємним знаком, $\eta_{\mu\nu}={\rm diag}(1,-1,-1,-1)$):

$$f = \big{[}(1+\hbox{\ssb v}^{{\mathbf{2}}})(s_{\scriptscriptstyle 0}^{2}+\hbox{\ssb s}^{{\mathbf{2}}})-(s_{\scriptscriptstyle 0}+\hbox{\ssb s}\mbox{\boldmath$\cdot$}\hbox{\ssb v})^{2}\big{]}^{-3/2}$$ (2)

$$B_{ab} = M_{0}\frac{(1+{\mbox{\ssb v}}^{{\mathbf{2}}})\eta_{ab}-{\sf v}_{a}{\sf v}_{b}}{(1+{\mbox{\ssb v}}^{{\mathbf{2}}})^{3/2}\;(s_{\scriptscriptstyle 0}^{2}+{\mbox{\ssb s}}^{{\mathbf{2}}})^{3/2}}$$ (3)

c $$=$$ 0 (4)

Задля того, щоб записати вирази для сiм’ї ляґранжiянiв, впровадимо такi позначення. Орти бази чотиривимiрного простору-часу позначимо ${\mathbf{e}}_{(\mu)}$, так що ${\mathbf{e}}_{(\scriptscriptstyle 0)}\mbox{\boldmath$\cdot$}\,{\mathbf{e}}_{(\scriptscriptstyle 0)}=\eta_{\scriptscriptstyle 00}=1$, ${\mbox{\ssb e}}_{(a)}\mbox{\boldmath$\cdot$}\,{\mbox{\ssb e}}_{(a)}=\eta_{aa}=-1$. Запровадимо допомiжнi вектори:

$${\mbox{\ssb s}}_{(a)} = {\mbox{\ssb s}}-{\sf s}_{a}{\mbox{\ssb e}}_{(a)}$$

$${\mbox{\ssb z}}_{(a)} = {\mbox{\ssb z}}-{\sf z}_{a}{\mbox{\ssb e}}_{(a)},$$

В цих позначеннях шукана сiм’я ляґранжiянiв запишеться ось як:

$$L_{a}=\frac{M_{0}}{(s_{\scriptscriptstyle 0}^{2}+{\mbox{\ssb s}}^{{\mathbf{2}}})^{3/2}}\sqrt{1+{\mbox{\ssb v}}^{{\mathbf{2}}}}$$ (5)

$$-\frac{s_{\scriptscriptstyle 0}}{s_{\scriptscriptstyle 0}^{2}+{\mbox{\ssb s}}^{{\mathbf{2}}}}\;\frac{(s_{\scriptscriptstyle 0}^{2}+{\mbox{\ssb s}}_{(a)}^{{\mathbf{2}}})\,{\sf z}_{a}-({\mbox{\ssb s}}_{(a)}\mbox{\boldmath$\cdot$}\,{\mbox{\ssb z}}_{(a)})\,s_{a}}{(s_{\scriptscriptstyle 0}^{2}+{\mbox{\ssb s}}_{(a)}^{{\mathbf{2}}})\,{\mbox{\ssb z}}_{(a)}^{{\mathbf{2}}}-({\mbox{\ssb s}}_{(a)}\mbox{\boldmath$\cdot$}\,{\mbox{\ssb z}}_{(a)})^{2}}\;\frac{\big{[}{\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}},{\mbox{\ssb z}},{\mbox{\ssb e}}_{(a)}\big{]}}{{\mbox{\ssb z}}^{{\mathbf{2}}}+({\mbox{\ssb s}}\times{\mbox{\ssb v}})^{{\mathbf{2}}}}$$

Кожна з функцiй Ляґранжа $L_{a}$, взята окремо, продукуватиме рiвняння (1) з коефiцiєнтами (2,3,4).

Послужившись простим рецептом [4] переходу до однорiдно-чотиривимiрного запису рiвняння (1), добудемо наступну еквiвалентну форму варiяцiйного рiвняння третього ряду для опису непараметризованих свiтових лiнiй крутьких часток:

$$\frac{M_{0}}{\|{{\mathbf{s}}}\|^{3}}\left[\frac{{\bf\dot{{\mathbf{u}}}}{{\mbox{\boldmath$\cdot$}}}{\mathbf{u}}}{\|{\mathbf{u}}\|^{3}}\,{\mathbf{u}}-\frac{{\bf\dot{{\mathbf{u}}}}}{\|{\mathbf{u}}\|}\right]$$ (6)

$$\;-\;\frac{\ast\,{\bf\ddot{{\mathbf{u}}}}\wedge{\mathbf{u}}\wedge{\mathbf{s}}}{\|{\mathbf{s}}\wedge{\mathbf{u}}\|^{3}}\;+\;3\,\frac{\ast\,{\bf\dot{{\mathbf{u}}}}\wedge{\mathbf{u}}\wedge{\mathbf{s}}}{\|{\mathbf{s}}\wedge{\mathbf{u}}\|^{5}}\,({\bf\dot{{\mathbf{u}}}}\wedge{\mathbf{s}}){{\mbox{\boldmath$\cdot$}}}({\mathbf{u}}\wedge{\mathbf{s}})\,=\,0\,.$$

Просторова частина чотири-вектора (неунiтарної, взагалi кажучи) швидкостi ${\mathbf{u}}$ збiгається з тривимiрним вектором v при спецiяльному виборi параметризацiї свiтової лiнiї, коли $u^{\scriptscriptstyle 0}=1$.

2. ГАМIЛЬТОНIВ ОПИС

Рецепт узагальненого методу Гамiльтона-Остроградського запропонований у [2]. Поруч iз ляґранжевою системою (1) пропонується поставити пiд розгляд узагальнену гамiльтонову систему, яка описується ядром замкнутої зовнiшньої диференцiйної форми

$$-d({\sf p}_{a}{\sf v}^{a}-L_{0})\wedge dt+d{\sf p}_{a}\wedge d{\sf x}^{a}+d{\sf p}^{\prime}_{a}\wedge d{\sf v}^{a},$$ (7)

де $L_{0}$ є неоднорiдною решткою вiд повної функцiї Ляґранжа у випадку, коли рiвняння Ойлера-Пуасона для повної функцiї Ляґранжа $L$ не мiстить похiдних четвертого порядку:

$$L_{0}(t,{\mbox{\ssb x}},{\mbox{\ssb v}})\stackrel{{\scriptstyle\rm def}}{{=}}L(t,{\mbox{\ssb x}},{\mbox{\ssb v}},{\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}})-{\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}}{\mathbf{.}}\,\frac{\partial L}{\mbox{\boldmath$\partial$}{\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}}}\,.$$

Узагальнене перетворення Лєжандра задається наступним правилом:

$${\hbox{{\ssb p}${}^{\prime}$}}=\frac{\partial L}{\mbox{\boldmath$\partial$}{\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}}},\qquad{\mbox{\ssb p}}=\frac{\partial L}{\mbox{\boldmath$\partial$}{\mbox{\ssb v}}}-\frac{d\,{\hbox{{\ssb p}${}^{\prime}$}}}{dt}.$$

Щоб записати вираз для узагальненого перетворення Лєжандра, запровадимо стовпець ${\mathbf{\zeta}}=(\zeta_{a})$:

$$\zeta_{a}\;=\;\frac{1}{s_{\scriptscriptstyle 0}}\,\frac{(s_{\scriptscriptstyle 0}+{\mbox{\ssb s}}\mbox{\boldmath$\cdot$}{\mbox{\ssb v}})\,{\sf s}_{a}-({\sf s}_{\scriptscriptstyle 0}^{2}+{\mbox{\ssb s}}^{{\mathbf{2}}})\,{\sf v}_{a}}{{\mbox{\ssb z}}^{{\mathbf{2}}}-{\sf z}_{a}^{2}+({\mbox{\ssb s}}\times{\mbox{\ssb v}})^{{\mathbf{2}}}}\,.$$

Кожен з ляґранжiянiв (5) продукує одне i те саме перетворення Лєжандра i, вiдповiдно до цього, однакову функцiю Гамiльтона $H={\mbox{\ssb p}}{\mathbf{.}}{\mbox{\ssb v}}+{\hbox{{\ssb p}${}^{\prime}$}}{\mathbf{.}}{\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}}-L$:

p $$= \frac{M_{0}}{(s_{\scriptscriptstyle 0}^{2}+{\mbox{\ssb s}}^{{\mathbf{2}}})^{3/2}}\;\frac{{\mbox{\ssb v}}}{\sqrt{1+{\mbox{\ssb v}}^{{\mathbf{2}}}}}+\frac{{\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}}\times{\mbox{\ssb z}}}{\big{[}{\mbox{\ssb z}}^{{\mathbf{2}}}+({\mbox{\ssb s}}\times{\mbox{\ssb v}})^{{\mathbf{2}}}\big{]}^{3/2}}$$ (8)

p^′ $$= \frac{\zeta\times{\mbox{\ssb z}}}{3(s_{\scriptscriptstyle 0}^{2}+{\mbox{\ssb s}}^{{\mathbf{2}}})\sqrt{{\mbox{\ssb z}}^{{\mathbf{2}}}+({\mbox{\ssb s}}\times{\mbox{\ssb v}})^{{\mathbf{2}}}}}$$ (9)

$$H = -\frac{M_{0}}{(s_{\scriptscriptstyle 0}^{2}+{\mbox{\ssb s}}^{{\mathbf{2}}})^{3/2}\sqrt{1+{\mbox{\ssb v}}^{{\mathbf{2}}}}}-\frac{[{\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}},{\mbox{\ssb v}},{\mbox{\ssb s}}]}{\big{[}{\mbox{\ssb z}}^{{\mathbf{2}}}+({\mbox{\ssb s}}\times{\mbox{\ssb v}})^{{\mathbf{2}}}\big{]}^{3/2}}.$$ (10)

3. УЗАГАЛЬНЕННЯ УМОВИ PIRANI ТА СПIНОРНА ЗАЛЕЖНIСТЬ ВЛАСНОЇ МАСИ

Узагальнена система Гамiльтона-Остроградського (7), яка вiдповiдає узагальненому перетворенню Лєжандра (8,9) з функцiєю Гамiльтона (10), має в собi (за термiнологiєю [2]) первинну бросткову в’язь (primary semispray constraint):

$$\frac{M_{0}}{s_{\scriptscriptstyle 0}^{2}+{\mbox{\ssb s}}^{{\mathbf{2}}}}\;\left[\frac{{\mbox{\ssb s}}\mbox{\boldmath$\cdot$}{\mbox{\ssb{\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}}}}}{\sqrt{1+{\mbox{\ssb v}}^{{\mathbf{2}}}}}-\frac{({\mbox{\ssb v}}\mbox{\boldmath$\cdot$}{\hbox{{\ssb v}${}^{\prime}$}})(s_{\scriptscriptstyle 0}+{\mbox{\ssb s}}\mbox{\boldmath$\cdot$}{\mbox{\ssb v}})}{(1+{\mbox{\ssb v}}^{{\mathbf{2}}})^{3/2}}\right]=0.$$ (11)

Можна рiвнозначно висловитись, що рiвняння (1), або, еквiвалентно, рiвняння (6) має першого iнтеґрала:

$$\frac{s_{\scriptscriptstyle 0}+{\mbox{\ssb s}}\mbox{\boldmath$\cdot$}{\mbox{\ssb v}}}{\sqrt{1+{\mbox{\ssb v}}^{{\mathbf{2}}}}}=K.$$ (12)

При значеннi $K=0$ рiвнiсть (12) є нiчим иньшим, як в’яззю [4]

$$s\cdot u=\mbox{\unboldmath$0$}\,,$$ (13)

котра накладається вiдомою умовою Pirani

$$u_{\mu}S^{\mu\nu}=0,\qquad\mu,\nu=0,1,2,3\,,$$

де тензор $S^{\mu\nu}$ та коварiянтний чотири-вектор ${\mathbf{s}}=(s_{\scriptscriptstyle 0},s_{\mu})$ пов’язанi спiввiдношенням

$$s_{\nu}=\frac{1}{2\|{\mathbf{u}}\|}\epsilon_{\kappa\mu\rho\nu}u^{\kappa}S^{\mu\rho}\,.$$

Тому рiвнiсть (11) назвемо узагальненою умовою Pirani.

В роботах [4, 5] нами показано, що рiвняння (6) робиться еквiвалентним до рiвнянь Mathisson^а-Papapetrou [6] з додатковою умовою Pirani у двох випадках: 1) або ми обмежуємо вибiр iнтеґрала руху (12) значенням $K=0$, або 2) переходимо до нового значення власної маси частки, яке теж є постiйним уздовж траєкторiї руху в силу самого рiвняння (6):

$$m_{0}=M_{0}\left[1-\frac{(s_{\scriptscriptstyle 0}+{\mbox{\ssb s}}\mbox{\boldmath$\cdot$}{\mbox{\ssb v}})^{2}}{(s_{\scriptscriptstyle 0}^{2}+{\mbox{\ssb s}}^{{\mathbf{2}}})(1+{\mbox{\ssb v}}^{{\mathbf{2}}})}\right]^{3/2}.$$ (14)

ОБГОВОРЕННЯ

1.

Найперше ми були зацiкавленi у побудовi диференцiйної форми (7), i для цього необхiдно було здогадатись, як повиннi виглядати формули (8) i (9). Функцiя $L_{0}$ вiд другої похiдної не залежить, тому вона не вважається центральним мiсцем наших рахункiв, як i вираз (10), що його найцiкавiшою частиною є другий доданок, тобто згортка ${\mbox{\ssb p}}{\mathbf{.}}{\mbox{\ssb v}}$. Форму (7) можна виражати в рiзноманiтних координатах. У виразi (7) навiть не всi диференцiяли є незалежними. Ми не ставили поки що завдання про обернення формул (8) i (9). Вiдповiдно до термiнологiї [2], йде мова про т. зв. узагальнене перетворення Лєжандра i про подання форми (7) у т. зв. узагальнених лєжандрiвських координатах. Але ми назвали запропонований опис вертлявої частки буцiм-гамiльтонiвським з iще поважнiшої причини: не всi iнтеґральнi многовиди ядра замкненої форми (7) є автоматично голономними (як це є у клясичному гамiльтонiвському описi). Тому ’’узагальнено-гамiльтонiвська‘‘ динамiка, що описується ядром форми (7), вiдрiзнятиметься вiд ляґранжiвської там, де не дiє первинна бросткова в’язь (11). Окрiм цього, не обговорювалися нi векторна природа, нi ґеометрична структура фазового простору, утвореного узагальненими iмпульсами.

2.

Для опису руху часток з нутрiшнiм обертовим моментом прийнято застосовувати диференцiйнi рiвняння Papapetrou [7, 8], якi, рiч ясна, не мiстять похiдних вiд прискорення. До цих рiвнянь часом долучають додаткову умову Pirani. Нам невiдомо, щоб умова Pirani, вкупi з рiвняннями Papapetrou, прямо випливала з якогось варiяцiйного принципу — без апрiорних в’язей, або без додаткових постерiорних обмежень фiзичного чи математичного характеру. З иньшого боку, перше диференцiйне продовження [5] динамiчної системи, утвореної рiвняннями Papapetrou вкупi з умовою Pirani, дозволяє запропонувати таке варiяцiйне узагальнення, при якому ’’узагальнена умова Pirani‘‘(11) є наслiдком варiяцiйних рiвнянь (6).

Уперше рiвняння третього ряду за похiдними використовувалось у явному виглядi для опису крутьких часток у працi Mathisson^а [6], однак питання про запис функцiї Ляґранжа для нього у вказанiй працi не обговорювалось. Принцип варiяцiйности для рiвнянь третього ряду наштовхує ось на яке вирiшення:

1. Пропонується узагальнити додаткову умову Pirani таким чином, щоб вона випливала з варiяцiйного завдання для функцiї дiї з таким ляґранжiяном, який мiстить похiднi другого порядку вiд координат частки.

2. Поруч iз частками, для яких виконується ’’умова ортогональности‘‘ (13), розглядаються також i частки, свiтовi лiнiї яких нахиленi пiд певним (постiйним) кутом до напряму чотири-вектора спiну,

   $$\frac{s\cdot u}{\|u\|}=\mbox{const}\,.$$

QUASI-HAMILTONIAN DESCRIPTION OF CLASSICAL SPIN

Roman MATSYUK

Pidstryhach Institute for Applied Problems

in Mechanics and Mathematics

of the National Academy of Sciences of Ukraine

3^b Naukova St., Lviv, 79601, Ukraine

A family of Lagrange functions is considered, each producing the classical relativistic free spinning particle equation of motion of the third order. On this grounds a generalized Hamilton-Ostrohrads’kyj description of the free relativistic spherical top is proposed, which comply with the Pirani supplementary conditions.