УДК 513.83; 517.5
Ю. Б. Зелiнський, М. В. Стефанчук (Yu. B. Zelinskii, M. V. Stefanchuk), Iн-т математики НАН України, Київ.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗАДАЧI ПРО ТIНЬ
(GENERALIZATIONS OF THE SHADOW PROBLEM)
We received a solution of the shadow problem in for a family of sets, constructing from any convex domain having nonempty interior with the help of parallel translations and homotheties. We find a number of balls with centers on the sphere, sufficient for giving a shadow in n-dimensional complex (hypercomplex) space.
У роботi отримано розв’язок задачi про тiнь в n-вимiрному евклiдовому просторi для сiм’ї множин, отриманих з довiльної опуклої множини з непорожньою внутрiшнiстю за допомогою паралельних перенесень та гомотетiй. Крiм цього дослiджено, яка кiлькiсть куль з центрами на сферi достатня для створення тiнi в n-вимiрному комплексному (гiперкомплексному) просторi.
В работе получено решение задачи о тени в n-мерном евклидовом пространстве для семейства множеств, полученных с произвольного выпуклого множества с непустой внутренностью с помощью параллельных переносов и гомотетий. Кроме этого исследовано, какое количество шаров с центрами на сфере достаточно для создания тени в n-мерном комплексном (гиперкомплексном) пространстве.
1. Вступ. Метою роботи є розв’язок задачi про тiнь для сiм’ї множин, отриманих iз довiльної опуклої множини з непорожньою внутрiшнiстю за допомогою групи перетворень – паралельних перенесень та гомотетiй, в n-вимiрному евклiдовому просторi . Це еквiвалентно знаходженню умов, якi забезпечують належнiсть точки узагальнено опуклiй оболонцi цiєї сiм’ї множин.
Означення 1. Множина називається m-опуклою вiдносно точки , якщо знайдеться m-вимiрна площина L, така, що i .
Означення 2. Множина називається m-опуклою, якщо вона m-опукла вiдносно кожної точки .
Цi означення задовольняють аксiому опуклостi – перетин m-опуклих множин буде m-опуклою множиною. Тому для довiльної множини можна розглядати мiнiмальну m-опуклу множину, яка мiстить , i називати її m-опуклою оболонкою множини . [1-3]
Частковим випадком належностi точки 1-оболонцi об’єднання сiм’ї куль є задача про тiнь, сформульована Худайбергановим [4], [5], [7].
Задача (про тiнь). Яка мiнiмальна кiлькiсть попарно неперетинних замкнених куль з центрами на сферi та радiусамии, меншими вiд радiуса сфери, достатня для того, щоб довiльна пряма, яка проходить через центр сфери, перетинала хоча б одну з цих куль?
Худайберганов довiв, що при двох куль достатньо для створення тiнi [7]. У роботах [1], [2], отримано повний розв’язок цiєї задачi. Показано, що при -ї кулi необхiдно i достатньо для того, щоб центр сфери належав 1-опуклiй оболонцi сiм’ї куль.
2. 1-опуклiсть для центра сфери. Нехай в n-вимiрному евклiдовому просторi , , задана опукла множина з непорожньою внутрiшнiстю. Iз даної множини за допомогою групи геометричних перетворень отримана сiм’я попарно неперетинних замкнених множин. Постає проблема – скiльки (найменша кiлькiсть) елементiв цiєї сiм’ї достатньо для того, щоб вибрана точка належила 1-опуклiй оболонцi цiєї сiм’ї (тобто для того, щоб довiльна пряма, яка проходить через точку х, перетинала принаймнi одну з цих множин). У роботi [3] отриманий розв’язок цiєї задачi для групи геометричних перетворень, яка складається з рухiв та гомотетiй опуклої множини з непорожньою внутрiшнiстю. Показано, що для цього необхiдно i достатньо n елементiв сiм’ї. Розглянемо аналогiчну задачу для сiм’ї множин, отриманих з опуклої множини з непорожньою внутрiшнiстю за допомогою паралельних перенесень та гомотетiй.
Теорема 1. Для того, щоб вибрана точка в n-вимiрному евклiдовому просторi при належала 1-опуклiй оболонцi сiм’ї попарно неперетинних замкнених множин, отриманих iз заданої опуклої множини з непорожньою внутрiшнiстю за допомогою групи перетворень, яка складається з паралельних перенесень та гомотетiй, необхiдно i достатньо n елементiв цiєї сiм’ї.
Доведення. Нехай В – задана опукла множина з непорожньо внутрiшнiстю i – довiльна точка. Виконаємо паралельне перенесення множини В так, щоб точка О належала внутрiшностi множини В. Локально межу опуклої множини можна задати опуклою функцiєю [8], яка диференцiйовна майже всюди на областi задання [6]. Тому в будь-якому околi довiльної точки межi множини В знайдеться точка, в якiй iснує дотична гiперплощина. Опишемо навколо множини В многогранник з якомога меншою кiлькiстю граней, гранi якого є дотичними гiперплощинами до множини В. В залежностi вiд виду множини В кiлькiсть граней многогранника буде лежати в межах вiд (n-вимiрний симплекс) до (паралелепiпед). Якщо кiлькiсть граней бiльша, нiж , то кiлькiсть пар паралельних граней буде вiд 1 до n.
Розглянемо випадок, коли навколо множини описаний паралелепiпед. З точки О проведемо n променiв, перпендикулярних до кожної з граней паралелепiпеда, якi не є паралельними. Нехай – точки перетину променiв з гранями паралелепiпеда, а – точки перетину променiв з множиною В, iнколи цi точки вiдповiдно спiвпадають. На кожному з променiв в досить малих околах точок виберемо точки так, щоб точки були внутрiшнiми точками вiдрiзкiв , . Виконаємо паралельнi перенесення множини В на вектори . Отримаємо множини . Однак утворенi таким способом множини можуть перетинатися.
Нехай – радiус мiнiмального кола з центром в точцi О, яке мiстить кожну з множин . А – радiус максимального кола з центром в цiй точцi, внутрiшнiсть якого не перетинається з жодною з утворених множин i яке дотикається принаймнi до однiєї з множин . Виконаємо гомотетичнi перетворення множин з коефiцiєнтами вiдповiдно
Отримаємо множини . Утворенi таким способом множини не перетинаються. Легко переконатися, що двостороннiй конус, заданий множинами , мiстить всi точки простору . Таким чином, n опуклих множин достатньо для створення тiнi. З леми 1 [1] випливає, що -ї опуклої множини замало для створення тiнi. Тому для створення тiнi необхiдно i достатньо n опуклих множин. Легко переконатися, що кiлькiсть опуклих множин залишиться такою самою, якщо навколо множини В описаний многогранник з меншою кiлькiстю граней. Теорема доведена.
3. 1-опуклiсть для внутрiшностi сфери. Узагальнимо задачу про тiнь для куль з центрами на сферi. Скiльки найменше попарно неперетинних вiдкритих (замкнених) куль з центрами на сферi та радiусами, меншими (якi не перевищують) вiд радiуса сфери, забезпечить належнiсть внутрiшностi сфери 1-опуклiй оболонцi сiм’ї куль?
Розглянемо випадок . Впишемо в коло правильний трикутник. Побудуємо три вiдкритi (замкненi) круги з центрами у вершинах трикутника та радiусами, якi рiвнi половинi сторони трикутника. Бачимо, що довiльна пряма, що проходить через будь-яку точку внутрiшностi кола, перетне хоча б один з цих кругiв. Тобто внутрiшнiсть кола належить 1-опуклiй оболонцi цих кругiв. Але при цьому кулi попарно дотикаються. Для уникнення цього для досить малого розглянемо три круги радiусiв , де c – половина довжини сторони трикутника. Розмiстимо круги так, щоб вони попарно дотикалися, а їхнi центри утворювали трикутник, який мало вiдрiзняється вiд правильного. Через центри цих кругiв проходить єдине коло, внутрiшнiсть якого належить 1-оболонцi цих кругiв. Внутрiшностi кругiв з центрами у вершинах трикутника утворюють сiм’ю з трьох вiдкритих куль, для якої внутрiшнiсть кола, описаного навколо трикутника, належить 1-оболонцi цiєї сiм’ї. Якщо круги замкненi, то в силу неперервностi, трохи зменшивши їхнi радiуси, отримаємо, що трьох замкнених куль достатньо для створення тiнi для внутрiшностi кола, описаного навколо трикутника. Тому справедива наступна теорема.
Теорема 2. Для того, щоб внутрiшнiсть кола належала 1-опуклiй оболонцi сiм’ї попарно неперетинних вiдкритих (замкнених) кругiв з центрами на колi та радiусами, меншими вiд радiуса кола, необхiдно i достатньо трьох кругiв.
Зауваження 1. У випадку методика, застосована при доведеннi теореми 2, не проходить. При впишемо у двовимiрну сферу правильний тривимiрний симплекс та розмiстимо у його вершинах чотири кулi з радiусами, рiвними половинi ребра симплекса. Тодi через кожну з точок, яка є серединою ребра симплекса, можна провести пряму, яка не буде перетинати жодної з цих куль.
Зауваження 2. Аналогiчно до мiркувань, якi ми використовували при доведеннi теореми 2, можна показати, що при iснує скiнченна кiлькiсть куль з центрами на сферi, для яких довiльна точка внутрiшностi сфери належить їх 1-опуклiй оболонцi. Але знайти мiнiмальну кiлькiсть цих куль поки що не вдалося.
Зауваження 3. -ї кулi достатньо, щоб усi точки, якi мiстяться у кулi, обмеженiй сферою, належали до -опуклої оболонки системи куль. Для правильного симплекса вiзьмемо кулi з центрами у його вершинах та радiусами, рiвними половинi висоти симплекса. Тодi опукла оболонка цiєї системи спiвпадає з її -опуклою оболонкою та мiстить сферу.
4. Задача про тiнь для 1-пiвопуклостi. Розглянемо бiльш загальнi щодо попереднiх означень об’єкти.
Означення 3. Множина називається m-пiвопуклою вiдносно точки , якщо знайдеться m-вимiрна пiвплощина L, така, що i .
Означення 4. Множина називається m-пiвопуклою, якщо вона m-пiвопукла вiдносно кожної точки .
Цi означення також задовольняють аксiому опуклостi. Тому для довiльної множини можна розглядати m-пiвопуклу оболонку цiєї множини. [1-3]
Розглянемо аналог задачi про тiнь для напiвопуклостi. Яка найменша кiлькiсть попарно неперетинних замкнених (вiдкритих) множин, отриманих iз заданої опуклої множини з непорожньою внутрiшнiстю за допомогою паралельних перенесень та гомотетiй, достатня для того, щоб вибрана точка належила 1-пiвопуклiй оболонцi цiєї сiм’ї (тобто для того, щоб довiльнй промiнь, який проходить через цю точку, перетинав принаймнi одну з цих множин). У роботi [3] отриманий розв’язок цiєї задачi для групи геометричних перетворень, яка складається з рухiв та гомотетiй опуклої множини з непорожньою внутрiшнiстю (показано, що для цього необхiдно i достатньо -ї множини).
Теорема 3. Для того, щоб вибрана точка в n-вимiрному евклiдовому просторi при належала 1-напiвопуклiй оболонцi сiм’ї попарно неперетинних замкнених множин, отриманих iз заданої опуклої множини з непорожньою внутрiшнiстю за допомогою групи перетворень, яка складається з паралельних перенесень та гомотетiй, необхiдно i достатньо 2n елементiв цiєї сiм’ї.
Доведення. Як i у доведеннi теореми 1 опишемо навколо опуклої множини В многогранник з якомога меншою кiлькiстю граней. У внутрiшностi множини В виберемо довiльну точку О. З цiєї точки проведемо променi, перпендикулярнi до кожної гранi многогранника. В залежностi вiд виду многогранника кiлькiсть таких променiв буде лежати в межах вiд до . Нехай – точки перетину променiв з гранями многогранника, а – точки перетину променiв з множиною В, iнколи цi точки вiдповiдно спiвпадають. На кожному з променiв в досить малих околах точок виберемо точки так, щоб точки були внутрiшнiми точками вiдрiзкiв , (в залежностi вiд виду многогранника кiлькiсть цих променiв буде вiд до ). Виконаємо паралельнi перенесення множини В на вектори . Отримаємо множини . Однак утворенi таким способом множини можуть перетинатися.
Нехай – радiус мiнiмального кола з центром в точцi О, яке мiстить кожну з множин . А – радiус максимального кола з центром в цiй точцi, внутрiшнiсть якого не перетинається з жодною з утворених множин i яке дотикається принаймнi до однiєї з множин . Виконаємо гомотетичнi перетворення множин з коефiцiєнтами вiдповiдно
Отримаємо множини . Утворенi таким способом множини не перетинаються. Легко переконатися, що конус, заданий множинами , мiстить всi точки простору . Таким чином, якщо навколо множини В можна описати n-вимiрний симплекс, то -ї опуклої множини достатньо для створення тiнi, якщо паралелепiпед – то для створення тiнi достатньо множин, в iншому випадку для створення тiнi достатньо вiд до опуклих множин. З теореми 4 [1] випливає, що опуклих множин замало для створення тiнi. Тому для створення тiнi необхiдно i достатньо опуклих множин. Теорема доведена.
Зауваження 4. Узагальнимо задачу про тiнь для пiвопуклостi. Яка найменша кiлькiсть попарно неперетинних вiдкритих (замкнених) куль з центрами на сферi та радiусами, меншими (якi не перевищують) вiд радiуса сфери, забезпечить належнiсть внутрiшностi сфери 1-пiвопуклiй оболонцi сiм’ї куль? При не iснує скiнченної кiлькостi куль для створення тiнi у довiльнiй точцi внутрiшностi сфери. Вiзьмемо двi кулi, центри яких найближчi. На вiдрiзку, що з’єднує центри цих куль знайдеться точка, яка не належить їх об’єднанню, та iснує промiнь з початком у будь-якiй точцi внутрiшностi сфери, який проходить через дану точку, що не перетинає систему куль.
5. Задача про тiнь в комплексному та гiперкомплексному просторах. Розглянемо n-вимiрнi комплексний та гiперкомплексний простори.
Означення 5. Множина називається m-комплексно (m-гiперкомплексно) опуклою вiдносно точки , якщо знайдеться m-вимiрна комплексна (гiперкомплексна) площина L, така, що i .
Означення 6. Множина називається m-комплексно (m-гiперкомплексно) опуклою, якщо вона m-комплексно (m-гiперкомплексно) опукла вiдносно кожної точки .
Для довiльної множини можна розглядати мiнiмальну m-комплексно (m-гiперкомплексно) опуклу множину, яка мiстить , i називати її m-комплексною (m-гiперкомплексною) опуклою оболонкою множини .
Зелiнським [3] сформульована задача про тiнь в комплексному та гiперкомплексному просторах. Яка мiнiмальна кiлькiсть попарно неперетинних замкнених куль з центрами на сферi та радiусами, меншими вiд радiуса сфери, достатня, щоб довiльна комплексна (гiперкомплексна) пряма, яка проходить через центр сфери, перетинала хоча б одну з цих куль (тобто для того, щоб центр сфери належав 1-комплекснiй чи 1-гiперкомплекснiй оболонцi цих куль)?
Встановлено, що в комплексному (гiперкомплексному) просторi при для створення тiнi необхiдно i достатньо 2 куль. [3] Дослiдимо, скiльки таких куль достатньо для створення тiнi при в цих просторах.
Теорема 4. Для того, щоб вибрана точка в n-вимiрному комплексному (гiперкомплексному) евклiдовому просторi , , належала 1-комплекснiй (1-гiперкомплекснiй) оболонцi сiм’ї попарно неперетинних вiдкритих (замкнених) куль з центрами на сферi та з радiусами, меншими вiд радiуса сфери, достатньо куль.
Доведення. В n-вимiрному комплексному (гiперкомплексному) евклiдовому просторi розглянемо сферу . Через центр цiєї сфери проведемо дiйсну площину розмiрностi . Вона перетне сферу по сферi . Через центр сфери проведемо довiльну комплексну (гiперкомплексну) пряму, яка не належить площинi . Ця комплексна (гiперкомплексна) пряма має дiйсну розмiрнiсть 2 (4). Перетин даної прямої та площини буде мiстити дiйсну пряму. Для того щоб центр сфери належав 1-оболонцi сiм’ї попарно неперетинних вiдкритих (замкнених) куль з центрами на цiй сферi та з радiусами, меншими вiд радiуса сфери, необхiдно i достатньо куль. Тому куль достатньо, щоб центр сфери належав 1-комплекснiй (1-гiперкомплекснiй) оболонцi сiм’ї куль з вiдповiдними умовами. Теорема доведена.
Лiтература
- [1] Зелинский Ю.Б., Выговская И.Ю., Стефанчук М.В. Задача о тени // Доп. НАН України, 2015, № 5. – С. 15-20.
- [2] Зелинский Ю.Б., Выговская И.Ю., Стефанчук М.В. Обобщённо выпуклые множества и задача о тени // arXiv preprint arXiv:1501.06747.
- [3] Зелинский Ю.Б. Задача о тени для семейства множеств //Збiрник праць Iнституту математики НАН України. — 2015. – 12, № 4. – С. 197-204.
- [4] Зелинский Ю.Б. Выпуклость. Избранные главы. — К. : Iн-т математики НАН України, 2012. — 280 с.
- [5] Зелинский Ю.Б. Многозначные отображения в анализе. – Kиев: Наукова думка, 1993. – 264 с.
- [6] Лейхтвейс К. Выпуклые множества: Пер. с нем. — М.: Наука, 1985. — 336 с.
- [7] Худайберганов Г. Об однорородно-полиномиально выпуклой оболочке объединения шаров // Рукопись деп. в ВИНИТИ 21.02.1982 г. № 1772 – 85 Деп. — 8 с.
- [8] Anderson R.D., Klee V.L. Convex functions and upper-semi-continuous collections // Duke Math. J. – 1952. – 19 – P. 349-357.
Автори: Юрiй Борисович Зелiнський, Марiя Володимирiвна Стефанчук
Iнститут математики НАН України
Телефони: (095)-18-62-105, (098)-76-54-988
E-mail: yuzelinski@gmail.com, stefanmv43@gmail.com