Вихiдний потiк iнтегруючого нейрона з втратами. I. Розподiл вихiдних мiжiмпульсних iнтервалiв

^∗Першi три зноски — для полегшення перекладу на англiйську i в українському варiантi мають бути опущенi.

О.К.Вiдибiда (Iнститут теоретичної фiзики iм. М.М.Боголюбова, Київ)

ВИХIДНИЙ ПОТIК IНТЕГРУЮЧОГО НЕЙРОНА З ВТРАТАМИ. I. Розподiл вихiдних мiжiмпульсних iнтервалiв

OUTPUT STREAM OF LEAKY INTEGRATE AND FIRE NEURON. I. Distribution of output interspike intervals

Обчислено в явному виглядi густину розподiлу ймовiрностi вихiдних мiжiмпульсних iнтервалiв для iнтегруючого нейрона з втратами стимульованого процесом Пуассона. Не застосовується диффузiйне наближення. Одержаний розподiл характеризується бiмодальнiстю при певних значеннях параметрiв.

Probability density function of output interspike intervals is found in exact form for leaky integrate and fire neuron stimulated with Poisson stream. The diffusion approximation is not used. The distribution found can be bimodal for some values of parameters.

1 Вступ

Iнтегруючий нейрон з втратами, [1], це найбiльш вживана математична модель нейрона в теоретичних нейронауках, що пояснюється її вiдносною простотою, див. Роздiл 2.1. Разом з тим, для цiєї моделi задача знаходження ймовiрносного розподiлу довжин вихiдних мiжiмпульсних iнтервалiв при стимуляцiї потоком Пуассона не розв’язана. Частково це пояснюється тим, що iмпульс, одержаний нейроном розпадається за показниковим законом i його залишок може бути присутнiй в нейронi протягом часу, який обмежується тiльки моментом наступного пострiлу.

Численнi результати що до опису вихiдного потоку одержано при застосуваннi диффузiйного наближення, див. огляд [2]. В диффузiйному наближеннi часовий хiд мембранного потенцiалу (величини збудження) описується як процесс Орнштейна-Уленбека, [3]. При цьому обчислюється середнє мiжiмпульсних вихiдних iнтервалiв i їхня дисперсiя. Ймовiрносний розподiл довжин мiжiмпульсних iнтервалiв описується здебiльшого наближено в силу складностi обчислення розподiлу часiв першого досягнення порогу для процесу Орнштейна-Уленбека, див. [4].

Застосування диффузiйного наближення є доцiльним коли для досягнення порогового збудження потрiбно багато вхiдних iмпульсiв, якi надходять через короткi промiжки часу. Така ситуацiя має мiсце для деяких нейронiв, [5]. Разом з тим, iснують нейрони, для збудження яких потрiбна невелика кiлькiсть вхiдних iмпульсiв, починаючи з двох, [6, 7]. Для таких нейронiв диффузiйне наближення не буде обгрунтованим.

В цiй роботi обчислюється густина ймовiрностi розподiлу довжин вихiдних мiжiмпульсних iнтервалiв без застосування диффузiйного наближення. Можливiсть такого обчислення забезпечується накладеними обмеженнями на спiввiдношення мiж величинами вхiдного iмпульсу i порогового збудження, див. (1), нижче. Значення густини ймовiрностi для певної довжини мiжiмпульсного iнтервалу $t$ одержується в виглядi скiнченної сумми кратних iнтегралiв.

2 Постановка задачi

2.1 Означення iнтегруючого нейрона з втратами

Iнтегруючий нейрон з втратами (IНВ) характеризується трьома позитивними константами:

1. $\tau$ — час релаксацiї,

2. $V_{0}$ — порiг збудження,

3. $h$ — величина вхiдного iмпульсу.

Вiдносно $h$ i $V_{0}$ ми робимо наступне припущення:

$$0<h<V_{0}<2h.$$ (1)

В будь-який момент $l\in[0;\infty[$ стан IНВ характеризується невiд’ємним дiйсним числом $V(l)$, яке iнтерпретується як вiдхилення трансмембранної рiзницi потенцiалiв вiд стану спокою в бiк деполяризацiї, або iншими словами величина збудження. Тут вважається, що в станi спокою $V=0$, а деполяризацiї/збудженню вiдповiдає позитивне значення $V$.

Наявнiсть втрат означає, що за вiдсутностi зовнiшнiх стимулiв величина $V(l)$ експоненцiйно зменшується:

$$V(l+s)=V(l)e^{-\frac{s}{\tau}},\qquad s>0.$$ (2)

Вхiднi стимули — це вхiднi iмпульси. Одержання вхiдного iмпульсу в момент $l$ пiдвищує $V(l)$ на величину $h$:

$$V(l)\rightarrow V(l)+h.$$ (3)

Нейрон характеризується пороговим значенням збудження $V_{0}$. Останнє означає, що як тiльки виконано умову $V(l)>V_{0},$ IНВ стрiляє, т.т. генерує вихiдний iмпульс, який в бiологiчнiй лiтературi називається спайк, i переходить в стан спокою, $V(l)=0$.

З (2) i (3) випливає, що IНВ може згенерувати вихiдний iмпульс тiльки в момент одержання вхiдного. Це узгоджується з поведiнкою реальних нейронiв з певною мiрою точностi. Умова (1) означає, що одного вхiдного iмпульсу, застосованого до IНВ в станi спокою, не досить для пострiлу, але вже два вхiдних iмпульси, отриманi за короткий промiжок часу, можуть збудити IНВ достатньо для генерацiї вихiдного iмпульсу. Ми прийняли обмеження (1), оскiльки запропонований нижче математичний метод виглядає прозорiше при виконаннi (1). Разом з тим, дiєвiсть запропонованого методу при виконаннi замiсть (1) умови $2h\leq V_{0}<3h$ i iнших аналогiчних умов не виключається.

2.2 Опис процесу Пуассона

Вважається, що IНВ одержує вхiднi iмпульси вiд стохастичного процесу Пуассона. Це припущення є певним наближенням до реальностi. Моделювання вхiдної стимуляцiї стохастичним процесом вiдображає той факт, що реальнi послiдовностi вхiдних стимулiв мають виключно нерегулярний характер, а їх статистика точно не означена. Процес Пуассона береться, як найпростiший стохастичний процес.

Процесс Пуассона можна визначити як множину можливих траєкторiй $n(t)$, де $n(t)$ позначає число вхiдних iмпульсiв, одержаних до моменту $t$, з вiдповiдним полем ймовiрностi на нiй [8, гл. II, § 9]. Для наших цiлей бiльше пiдходить еквiвалентний опис.

В цьому описi можливi траєкторiї процесу Пуассона подаються через послiдовнi часовi моменти $\{l_{1},l_{2},\dots,l_{k},\dots\}$ одержання вхiдних iмпульсiв. Зрозумiло, що

$$0<l_{1}<l_{2}<\dots<l_{k}<\dots\,.$$ (4)

Пуассонiвська мiра на цилiндричних множинах траєкторiй, означених через часовi моменти одержання подiй, має наступний вигляд:

$$e^{-\lambda l_{1}}\lambda dl_{1}e^{-\lambda(l_{2}-l_{1})}\lambda dl_{2}\dots e^{-\lambda(l_{k}-l_{k-1})}\lambda dl_{k},$$ (5)

де $\lambda$ — iнтенсивнiсть процесу Пуассона. Ця мiра задовольняє умови узгодженностi (для перевiрки слiд врахувати (4)), отже єдиним чином продовжується до $\sigma$-аддитивної мiри, узгодженої з тiхонiвською в $\mathbb{R^{N}}$ топологiєю, [9].

2.3 Вихiдний потiк

Коли IНВ одержує вхiднi iмпульси, то в деякi моменти часу вiдбуваються пострiли, тобто нейрон надсилає вихiдний iмпульс (спайк). Наша задача — охарактеризувати вихiдний потiк iмпульсiв.

Зауважимо, що пiсля кожного пострiлу нейрон опиняється в стандартному станi з $V=0$. Стан вхiдного потоку (процесу Пуассона) незмiнний в часi. Отже, вихiдний потiк буде процесом вiдновлення i для його вичерпної характеристики досить знати щiльнiсть $P(t)$ ймовiрностi розподiлу мiжiмпульсних (мiжспайкових) iнтервалiв, МСI. Вираз $P(t)\,dt$ дає ймовiрнiсть одержати мiжспайковий iнтервал в межах $[t;t+dt[$. Цю ймовiрнiсть можна обчислювати як ймовiрнiсть того, що перший пострiл нейрона вiдбудеться через $t$ одиниць часу пiсля початку активностi вхiдного процесу (вмикання). При цьому в момент вмикання нейрон знаходиться в станi спокою: $V(0)=0$.

Задача вiдшукання $P(t)$ належить до класу граничних задач для випадкових процесiв i зводится до обчислення часiв першого досягнення рiвня $V_{0}$. Задачi такого роду дослiджуються в звязку з масовим обслуговуванням, оцiнками ризикiв та iн. При цьому використовується модель складного пуассонiвського процесу зi знесенням (СППЗ). Зокрема, в [10, стор. 125] модель СППЗ використано для опису нейронної активностi (див. також п.5, нижче). В контекстi нейрофiзики знесення означає присутнiсть постiйного за величиною гальмiвного струму, який частково компенсує дiю вхiдних збуджувальних iмпульсiв. Струм, який виникає внаслiдок електричних втрат, не постiйний, а пропорцiйний величинi $V(l)$. Це унеможливлює застосування моделi СППЗ в ситуацiї, означенiй в (2) (наявнiсть електричних втрат).

3 Iснування $P(t)$, неперервнiсть по $t$

Одержання першого пiсля вмикання пострiлу в момент $t$ вiдбувається якщо мають мiсце двi незалежних подiї. Друга подiя — це одержання вхiдного iмпульсу в iнтервалi $[t;t+dt[$. Перша подiя полягає в тому, що всi попереднi iмпульси розташованi в часi так, що не викликають пострiлу, але створюють на момент $t$ в нейронi таке збудження ($V(t)$), що одержання наступного вхiдного в цей момент викличе пострiл. Позначимо ймовiрнiсть першої подiї $\widetilde{P}(t)$. Тодi шукана ймовiрнiсть має вигляд

$$P(t)dt=\widetilde{P}(t)\lambda dt.$$

Означення 1

Послiдовнiсть $k$ вхiдних iмпульсiв, або часових моментiв їх одержання $\{l_{1},l_{2},\dots,l_{k}\}$ називається мовчазною $k$-послiдовнiстю, якщо пiд час одержання нейроном цих iмпульсiв пострiлу не вiдбувається при одержаннi будь-якого з них.

Позначимо через $\mathbb{P}_{k,t}$, $k=1,2,\dots$, подiю, яка полягає в тому, що першi $k$ вхiдних iмпульсiв, $\{l_{1},l_{2},\dots,l_{k}\}$, складають мовчазну $k$-послiдовнiсть, а одержання наступного вхiдного в момент $l_{k+1}\in[t;t+dt[$ викличе пострiл. Позначимо через $\widetilde{P}_{k}(t)$ ймовiрнiсть подiї $\mathbb{P}_{k,t}$.

Теорема 1

Ймовiрнiсть $\widetilde{P}_{k}(t)$ iснує i неперервна по $t$.

Доведення. Позначимо через $\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{i}}(x)$ наступну функцiю

$$\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{i}}(x)=h\sum\limits_{j=1}^{i}e^{-(x-l_{j})/\tau}.$$ (6)

Якщо $\{l_{1}\dots l_{i}\}$ — мовчазна послiдовнiсть вхiдних часових моментiв i $x>l_{i}$, то функцiя $\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{i}}(x)$ дає величину збудження в нейронi в момент $x$ при одержаннi ним вхiдних iмпульсiв в моменти $\{l_{1}\dots l_{i}\}$.

Для того, щоб послiдовнiсть $\{l_{1},l_{2},\dots,l_{k}\}$ була мовчазною необхiдно i досить виконання наступних умов

$$\mathcal{V}_{l_{1}}(l_{2})\leq V_{0}-h,\quad\mathcal{V}_{l_{1}l_{2}}(l_{3})\leq V_{0}-h,\ \dots,\ \mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{k-1}}(l_{k})\leq V_{0}-h.$$ (7)

Для того, щоб iмпульс в часовий момент $l_{k+1}\in[t;t+dt[$ викликав пострiл необхiдно i досить виконання наступних умов:

$$l_{k}<t,$$ (8)

$$\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{k}}(t)>V_{0}-h.$$ (9)

Множина реалiзацiй процесу Пуассона $M_{k,t}$, яка вiдповiдає подiї $\mathbb{P}_{k,t}$, задається в $\mathbb{R^{N}}$ умовами (4), (7), (8) i (9). Оскiльки всi цi умови формулюються за допомогою нерiвностей, заданих неперервними з $\mathbb{R^{N}}$ в $\mathbb{R}^{1}$ функцiями, то $M_{k,t}$ — борелiвська i $\mathbb{P}_{k,t}$ — корректна подiя. Отже, $\widetilde{P}_{k}(t)$ iснує.

Для доведення неперервностi $\widetilde{P}_{k}(t)$ по $t$ слiд оцiнити рiзницю

$$|\widetilde{P}_{k}(t+\Delta t)-\widetilde{P}_{k}(t)|.$$ (10)

Остання рiзниця дорiвнює рiзницi мiр (5) множин $M_{k,t}$ i $M_{k,t+\Delta t}$. Ця рiзниця не перевищує мiри бiльшої з двох множин: $M_{k,t+\Delta t}\backslash M_{k,t}$ i $M_{k,t}\backslash M_{k,t+\Delta t}$.

Множина $M_{k,t+\Delta t}\backslash M_{k,t}$ задається умовами (4), (7) i наступними умовами

$$t\leq l_{k}<t+\Delta t,\quad\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{k}}(t+\Delta t)>V_{0}-h.$$

Перша з цих умов ґарантує, що мiра (5) множини $M_{k,t+\Delta t}\backslash M_{k,t}$ має порядок $O(\Delta t)$.

Множина $M_{k,t}\backslash M_{k,t+\Delta t}$ задається умовами (4), (7) i наступними умовами

$$\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{k}}(t)>V_{0}-h,\quad\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{k}}(t+\Delta t)\leq V_{0}-h.$$

Враховуючи (6), перпишемо останнє в наступному виглядi:

$$V_{0}-h<\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{k}}(t)\leq e^{\Delta t/\tau}(V_{0}-h).$$ (11)

Позначимо $M_{\Delta t}$ множину в $\mathbb{R^{N}}$ у точок якої першi $k$ координат $\{l_{1},\dots,l_{k}\}$ такi, що задовольняють (11). $M_{\Delta t}$ корректна подiя i $M_{\Delta t}\supset M_{k,t}\backslash M_{k,t+\Delta t}$. Отже, мiра (5) множини $M_{k,t}\backslash M_{k,t+\Delta t}$ не перевищує мiри $M_{\Delta t}$. Крiм того $\Delta t_{2}>\Delta t_{1}\Rightarrow M_{\Delta t_{2}}\supset M_{\Delta t_{1}}$ i $\bigcap\limits_{\Delta t>0}M_{\Delta t}=\emptyset$. З останнього слiдує, що границя мiри $M_{\Delta t}$ дорiвнює нулю коли $\Delta t\to 0$ i те ж саме має мiсце для $M_{k,t}\backslash M_{k,t+\Delta t}$. Отже, рiзниця (10) прямує до нуля коли $\Delta t\to 0$ i неперервнiсть $\widetilde{P}_{k}(t)$ доведено.

Теорема 2

Щiльнiсть ймовiрностi МСI $P(t)$ iснує i неперервна по $t$.

Доведення. Очевидно що вхiдний iмпульс, який спричиняє перший пострiл нейрона, може мати номер $n=2,3,\dots$ i випадки з рiзними $n$ несумiснi, звiдки слiдує

$$P(t)dt=\sum\limits_{k\geq 1}\widetilde{P}_{k}(t)\lambda dt.$$ (12)

При фiксованому $t$ кiлькiсть доданкiв в (12) скiнченна. Дiйсно, для того щоб два iзольованих послiдовних iмпульси не викликали пострiлу нейрона вони мають бути роздiленi промiжком не коротшим вiд $T_{2}$, де $T_{2}$ знаходиться з умови $he^{-T_{2}/\tau}=V_{0}-h,$ або

$$T_{2}=\tau\ln\frac{h}{V_{0}-h}.$$ (13)

Присутнiсть додаткових iмпульсiв лише посилює цю вимогу. Таким чином для кожного $t$ iснує таке $k_{max}$, що розмiстити на iнтервалi $]0;t[$ мовчазну $m$-послiдовнiсть з $m>k_{max}$ неможливо i $\widetilde{P}_{m}(t^{\prime})=0$ при $t^{\prime}\in\,]0;t[$. Отже, $P(t)$ корректно визначається суммою (12).

Для доведення неперервностi $P(t)$ слiд точнiше з’ясувати якi доданки мiстить сумма (12). Означимо з цiєю метою ще один часовий iнтервал $T_{3}$: $V_{0}e^{-T_{3}/\tau}=V_{0}-h,$ або

$$T_{3}=\tau\ln\frac{V_{0}}{V_{0}-h}.$$ (14)

Подамо можливi значення МСI як об’єднання множин, що не перетинаються:

$$]0;\infty[=]0;T_{2}]+\sum\limits_{m=3}^{\infty}]\Theta_{m};\Theta_{m+1}],$$ (15)

де

$$\Theta_{m}=T_{2}+(m-3)T_{3},\quad m=3,4,\dots,\quad\Theta_{2}=0.$$

$\Theta_{m}$ є мiнiмальною довжиною мовчазної $(m-1)$-послiдовностi, де довжина послiдовностi $\{l_{1},l_{2},\dots,l_{k}\}$ визначається як $l_{k}-l_{1}$. Дiйсно, послiдовнiсть з

$$l_{1}=0,\quad l_{2}=\Theta_{3},\ \dots,\ l_{m-1}=\Theta_{m}$$ (16)

мовчазна, оскiльки з означень $T_{2}$, $T_{3}$ слiдує, що для послiдовностi (16) мають мiсце наступнi рiвностi:

$$\mathcal{V}_{l_{1}}(l_{2})=V_{0}-h,\quad\mathcal{V}_{l_{1}l_{2}}(l_{3})=V_{0}-h,\ \dots,\ \mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{m-2}}(l_{m-1})=V_{0}-h.$$ (17)

Зменшення часової вiдстанi мiж будь-якими двома сусiднiми iмпульсами приведе до порушення одної з рiвностей (17) з замiною ‘‘$=V_{0}-h$’’ на ‘‘$>V_{0}-h$’’ i до пострiлу в момент одержання другого з них. Сказане дозволяє переписати (12) наступним чином

$$P(t)dt=\sum\limits_{k=1}^{m-1}\widetilde{P}_{k}(t)\lambda dt,\quad t\in\,]\Theta_{m};\Theta_{m+1}],\quad m=2,3,\dots,$$ (18)

звiдки слiдує неперервнiсть $P(t)$ на iнтервалах $]\Theta_{m};\Theta_{m+1}[$ як сумми скiнченного числа неперервних функцiй. Для завершення слiд довести неперервнiсть $P(t)$ в точках $\Theta_{m+1}$, $m=2,3,\dots$. Для цього досить довести рiвнiсть

$$\widetilde{P}_{m}(\Theta_{m+1})=0,\quad m=2,3,\dots.$$ (19)

Останнє випливає з того, що $\Theta_{m+1}$ — найменша довжина мовчазної $m$-послiдовностi. Найкоротша $m$-послiдовнiсть, яка може бути розмiщена на вiдрiзку $[0;\Theta_{m+1}]$ єдина. Вона має часовi моменти означенi в (16) i $l_{m}=\Theta_{m+1}$. Отже, цилiндрична множина $M_{m,\Theta_{m+1}}$ має в основi цилiндра одну точку з $\mathbb{R}^{m}$ i ймовiрнiсть подiї $\mathbb{P}_{m,\Theta_{m+1}}$ дорiвнює нулю, що доводить (19).

4 Окремi доданки в (18)

Для $k=2,3,\dots$ введемо наступнi позначення

$P_{k}^{0}(t)\lambda dt$

— ймовiрнiсть отримати $k$-послiдовнiсть $\{l_{1},\dots,l_{k-1},l_{k}\in[t;t+dt[\}$ таку, що $\{l_{1},\dots,l_{k-1}\}$ — мовчазна.

$P_{k}^{-}(t)\lambda dt$

— ймовiрнiсть отримати мовчазну $\{l_{1},\dots,l_{k-1},l_{k}\in[t;t+dt[\}$.

З означень слiдує, що

$$P_{k}^{0}(t)=0,\quad\text{ якщо }\quad t\in]0;\Theta_{k}],\qquad P_{k}^{-}(t)=0,\quad\text{ якщо }\quad t\in]0;\Theta_{k+1}],$$

а також

$$\widetilde{P}_{k}(t)\lambda dt=P_{k+1}^{0}(t)\lambda dt-P_{k+1}^{-}(t)\lambda dt.$$

Використавши останнє перепишемо (18) в наступному виглядi

$$P(t)dt=\sum\limits_{k=2}^{m-1}\left(P_{k}^{0}(t)\lambda dt-P_{k}^{-}(t)\lambda dt\right)+P_{m}^{0}(t)\lambda dt,\,t\in\,]\Theta_{m};\Theta_{m+1}],\,m\geq 2.$$ (20)

Зокрема, $P(t)dt=P_{2}^{0}(t)\lambda dt\,\text{ якщо }t\in\,]\Theta_{2};\Theta_{3}],$ де

$$P_{2}^{0}(t)\lambda dt=\lambda te^{-\lambda t}\lambda dt,$$ (21)

Зауважимо, що якщо для $s>\Theta_{k+1}$ вираз $P_{k}^{-}(s)\lambda ds$ дає ймовiрнiсть одержати мовчазну $k$-послiдовнiсть $\{l_{1},\dots,l_{k-1},l_{k}\in[s;s+ds[\}$, то вираз $P_{k}^{-}(s)\lambda ds\,e^{-\lambda(t-s)}\lambda\,dt$ для $t>s$ дає ймовiрнiсть одержати $(k+1)$-послiдовнiсть $\{l_{1},\dots,l_{k-1},l_{k}\in[s;s+ds[,l_{k+1}\in[t;t+dt[\}$, таку, що пiдпослiдовнiсть її перших $k$ часових моментiв мовчазна. З сказаного слiдує наступне

$$\int\limits_{\Theta_{k+1}}^{t}P_{k}^{-}(s)\lambda\,ds\,e^{-\lambda(t-s)}\lambda\,dt=P_{k+1}^{0}(t)\lambda\,dt,\quad t\geq\Theta_{k+1},\quad k=2,3,\dots.$$ (22)

Отже, знаходження явного вигляду доданкiв в суммi (20) зводиться до знаходження явних виразiв для функцiй $P_{k}^{-}(t),\,k=2,3,\dots.$ Нижче ми вказуємо явнi вирази для цих функцiй у виглядi кратних iнтегралiв. Обчислення самих iнтегралiв виконано для $k=2,3$.

Як вже вiдмiчалось вище, $P_{k}^{-}(t)=0$ при $t\in\,]0;\Theta_{k+1}]$ i при $t=\Theta_{k+1}$ iснує точно одна мовчазна $k$-послiдовнiсть типу $\{l_{1},\dots,l_{k-1},l_{k}=t\}$, а саме $\{\Theta_{2},\Theta_{3},\dots,\Theta_{k+1}\}$. Для $t>\Theta_{k+1}$ ймовiрнiсть одержати мовчазну $k$-послiдовнiсть типу $\{l_{1},\dots,l_{k-1},l_{k}\in[t;t+dt[\}$ строго позитивна. Для її обчислення слiд проiнтегрувати вираз

$$e^{-\lambda l_{1}}\lambda dl_{1}e^{-\lambda(l_{2}-l_{1})}\lambda dl_{2}\,\dots\,e^{-\lambda(t-l_{k-1})}\lambda dt$$

по множинi значень координат $l_{1},l_{2},\dots,l_{k-1}$ таких, що забезпечують вiдсутнiсть пострiлiв при одержаннi iмпульсiв в моменти $l_{1},l_{2},\dots,l_{k-1},t$:

$$P_{k}^{-}(t)\lambda dt=e^{-\lambda t}\lambda^{k}dt\int\limits_{\underline{l_{1}}}^{\overline{l_{1}}}dl_{1}\int\limits_{\underline{l_{2}}}^{\overline{l_{2}}}dl_{2}\dots\int\limits_{\underline{l_{k-1}}}^{\overline{l_{k-1}}}dl_{k-1},$$ (23)

де верхнi i нижнi границi iнтегрування слiд визначити. Нижнi границi визначаються з умов, що при одержаннi iмпульсiв в моменти $l_{1},l_{2},\dots,l_{k-1},t$ не має вiдбутись пострiлу. Очевидно, $\underline{l_{1}}=0$. В загальному випадку $\underline{l_{i+1}}(l_{1},\dots,l_{i})$ визначається з умови $\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{i}}(\underline{l_{i+1}})=V_{0}-h,$ звiдки

$$\underline{l_{i+1}}(l_{1},\dots,l_{i})=T_{2}+\tau\ln\left(\sum\limits_{j=1}^{i}e^{l_{j}/\tau}\right),\quad i=1,\dots,k-2.$$ (24)

Верхнi межi iнтегрування в (23) залежать додатково вiд значень $k$ i $t$: $\overline{l_{i+1}}=\overline{l_{i+1}}(k,t,l_{1},\dots,l_{i})$. При цьому $\overline{l_{i+1}}(k,t,l_{1},\dots,l_{i})$ має бути вибрана так, щоб забезпечити можливiсть розмiщення моментiв часу $l_{i+2},\dots,l_{k-1},t$ так, що результуюча $k$-послiдовнiсть $\{l_{1},\dots,\overline{l_{i+1}},\dots,l_{k-1},t\}$ не дає пострiлiв.

Для визначення $\overline{l_{i+1}}(k,t,l_{1},\dots,l_{i})$ при вже зафiксованих $l_{1},\dots,l_{i}$ i $t$ слiд зауважити, що з умови вiдсутностi пострiлiв слiдує, що при виборi найбiльших можливих значень для $\overline{l_{i+1}},l_{i+2},\dots,l_{k-1}$ виконуються наступнi умови:

$$\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{i}\,\overline{l_{i+1}}}\,(l_{i+2})\,=\, V_{0}-h,$$ (25)

$$\dots$$

$$\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{i}\,\overline{l_{i+1}}\,l_{i+2}\dots l_{k-1}}(t)\,=\, V_{0}-h.$$

З останнього слiдує, що при виборi найбiльших можливих значень для $\overline{l_{i+1}},l_{i+2},\dots,l_{k-1}$ виконуються наступнi умови:

$$l_{i+3}-l_{i+2}=l_{i+4}-l_{i+3}=\,\dots\,=t-l_{k-1}=T_{3}.$$

Отже, найбiльше можливе значення для $l_{i+2}$

$$l^{r}_{i+2}=t-(k-i-2)T_{3}.$$

$\overline{l_{i+1}}(k,t,l_{1},\dots,l_{i})$ тепер можна знайти пiдставивши $l^{r}_{i+2}$ замiсть $l_{i+2}$ в (25):

$$\overline{l_{i+1}}(k,t,l_{1},\dots,l_{i})=\tau\ln\left(e^{(t-\Theta_{k+1-i})/\tau}-\sum\limits_{j=1}^{i}e^{l_{j}/\tau}\right),\quad i=0,\dots,k-2.$$ (26)

Формула (23) разом з формулами (24), (26), якi в явному виглядi задають межi iнтегрування в (23), дає явний вигляд для ймовiрностей $P_{k}^{-}(t)\lambda dt$, $k=2,\dots$.

4.1 Обчислення перших доданкiв в (20)

Функцiю розподiлу $P(t)dt$ на перших дiлянках розбиття (15) тепер можна знайти в явному виглядi. Обчислення за формулою (23) при $k=2$, або $k=3$ дають

$$P_{2}^{-}(t)=\, e^{-\lambda t}\lambda(t-T_{2}),\quad t\geq\Theta_{3},$$ (27)

$$P_{3}^{-}(t)=\, e^{-\lambda t}\lambda^{2}\left((t-2T_{2})(t-\Theta_{4})-\frac{1}{2}(t-\Theta_{4})^{2}\right)+$$ (28)

$$+\, e^{-\lambda t}(\tau\lambda)^{2}\left(\mathrm{Li}_{2}\left(e^{(T_{2}-t)/\tau}\right)-\mathrm{Li}_{2}\left(e^{-T_{3}/\tau}\right)\right),\quad t\geq\Theta_{4},$$

де $\mathrm{Li}_{2}$ позначає дiлогарифм.

На основi формул (27), (28) i (22) можна знайти решту доданкiв в (20) для значень $t\leq\Theta_{5}$:

$$P_{3}^{0}(t)=\, e^{-\lambda t}\frac{\lambda^{2}(t-T_{2})^{2}}{2},\quad t\geq\Theta_{3},$$ (29)

$$P_{4}^{0}(t)=\, e^{-\lambda t}\frac{\lambda^{3}}{6}(\Theta_{4}-t)^{2}(2T_{3}-4T_{2}+t)+$$ (30)

$$+\, e^{-\lambda t}\tau^{2}\lambda^{3}(\Theta_{4}-t)\mathrm{Li}_{2}\left(e^{-T_{3}/\tau}\right)+$$

$$+\, e^{-\lambda t}(\tau\lambda)^{3}\left(\mathrm{Li}_{3}\left(e^{-T_{3}/\tau}\right)-\mathrm{Li}_{3}\left(e^{(T_{2}-t)/\tau}\right)\right),\quad t\geq\Theta_{4},$$

де $\mathrm{Li}_{3}$ позначає трилогарифм.

Рис. 1: Щiльнiсть ймовiрностi довжин МСI, $P(t)$, (a) знайдена аналiтично за формулами (31); (b) знайдена чисельно, симуляцiєю за методом Монте Карло. Тут $\lambda=62.5$ с^-1, $\tau=20$ мс, $V_{0}=20$ мВ, $h=11.2$ мВ.

Явнi вирази (21), (27)–(30), дають явнi вирази для формули (20) на початковiй дiлянцi значень $t$:

$$P(t)dt=\begin{cases}\begin{aligned} &P_{2}^{0}(t)\lambda dt,&t\in\,]0;T_{2}],\\ &\left(P_{2}^{0}(t)-P_{2}^{-}(t)+P_{3}^{0}(t)\right)\lambda dt,&t\in\,]T_{2};T_{2}+T_{3}],\\ &\left(\sum\limits_{k=2}^{3}\left(P_{k}^{0}(t)-P_{k}^{-}(t)\right)+P_{4}^{0}(t)\right)\lambda dt,\,&t\in]T_{2}+T_{3};T_{2}+2T_{3}],\end{aligned}\end{cases}$$ (31)

де $T_{2}$, $T_{3}$ даються формулами (13), (14). Графiк виразу (31) показано на Мал. 1(a).

З метою перевiрки одержаних виразiв було розраховано чисельно хiд залежностi $P(t)$ на вiдрiзку $t\in]0;\Theta_{5}]$ для певних значень параметрiв $\lambda,\,\tau,\,V_{0},$ $h$. Одержану залежнiсть подано на Мал. 1(b).

5 Обговорення

Одержаний розподiл має локальний мiнiмум на iнтервалi $]\Theta_{3};\Theta_{5}]$ при деяких значеннях параметрiв, Мал. 1. Такого мiнiмуму не описано ранiше для розрахункiв в межах диффузiйного наближення, хоча мультимодальнiсть в експериментальних гiстограмах часто спостерiгається. При диффузiйному наближеннi, для генерацiї одного спайку потрiбно одержати необмежену кiлькiсть вхiдних iмпульсiв, тодi як в данiй роботi умова (1) забезпечує можливiсть пострiлу вже при дiї двох близько розташованих в часi iмпульсiв. Це може пояснити мультимодальнiсть Мал. 1. Для математичних моделей, якi комбiнують диффузiйний процесс з випадковими стрибками скiнченної величини, в чисельних розрахунках також отримано мультимодальнiсть густини розподiлу ймовiрностей, [2, Fig. 5.4].

Окремо слiд вiдмiтити роботу [11], де розподiл МСI обчислено без застосування диффузiйного наближення. В цiй роботi замiсть (2) припускається, що одержаний iмпульс зберiгається в нейронi в незмiнному виглядi протягом випадкового промiжку часу пiсля чого зникає. На перший погляд, це серйозна вiдмiннiсть вiд детермiнiстичного експоненцiйого розпаду (формула (2)), який має мiсце в реальних нейронах. Але для збудження нейрона важливим є часовий хiд комплексного постсинаптичного потенцiалу, який є суммою внескiв вiд всiх одержаних iмпульсiв. В припущеннях роботи [11], реальний хiд комплексного постсинаптичного потенцiалу апроксимується ступiньковою функцiєю. Така апроксимацiя тим точнiша, чим бiльше iмпульсiв необхiдно для збудження нейрона до порогового значення. В [11] знайденi розподiли добре узгоджуються з експериментальними коли МСI не коротшi вiд 60 мс. За цей час нейрон одержує значну кiлькiсть вхiдних iмпульсiв, що пояснює одержаний в [11] добрий збiг з експериментальними гiстограмами.

Якщо порiвняти одержанi тут формули (20), (23) з формулами (2), (3) роботи [12] для зв’язуючого нейрона (ЗН) з порогом 2, то можна помiтити їх структурну подiбнiсть. Це пояснюється тим, що умова (1) забезпечує поведiнку IНВ подiбну до ЗН з порогом 2 в контекстi пiдрахунку внескiв окремих подiй в ймовiрнiсть порогового збудження.