УДК 517.548
В. С. Шпакiвський, Т. С. Кузьменко

Про один клас кватернiонних вiдображень

Рассмотрен новый класс кватернионных отображений, имеющих связь с пространственными уравнениями в частных производных. Получено описание всех отображений из этого класса, с помощью четырех аналитических функций комплексной переменной.

V. S. Shpakivskyi, T. S. Kuzmenko
On one class of quaternionic mappings

We consider a new class of quaternionic mappings, associated with the spatial partial differential equations. We describe all mappings from this class using four analytic functions of the complex variable.

1. Вступ. Кватернiонний аналiз вже давно сформувався i активно розвивається як окремий напрямок в математицi, завдяки його численним застосуванням в рiзних галузях науки, переважно в математичнiй фiзицi та в диференцiальних рiвняннях (див., наприклад, [1, 2]). Реалiзацiя такого зв’язку полягає у введеннi спецiальних класiв кватернiонних ’’диференцiйовних’’  функцiй, компоненти яких задовольняють певнi системи диференцiальних рiвнянь типу системи Кошi – Рiмана.

Так початком кватернiонного аналiзу у просторi $\mathbb{R}^{3}$ була робота Г. Моiсiла i Н. Теодореско [3], у якiй вперше запропоновано тривимiрний аналог системи рiвнянь Кошi – Рiмана. Вони ввели поняття голоморфного вектора, як кватернiоннозначної вектор-функцiї, компоненти якої неперервно диференцiйовнi i задовольняють згадану вище систему, що дiстала назву системи Моiсiла – Теодореско. В тiй же роботi [3] автори довели аналог теореми Морера та аналоги iнтегральної теореми та iнтегральної формули Кошi. Започаткованi в [3] дослiдження були продовженi в роботi [4], де введено поняття iнтеграла типу Кошi та дослiджено iснування його граничних значень, а також знайдено його застосування до систем сингулярних iнтегральних рiвнянь.

Р. Фютер [5] побудував чотиривимiрне узагальнення системи Моiсiла – Теодореско та для введених ним регулярних функцiй довiв аналоги класичних результатiв комплексного аналiзу.

Згаданi дослiдження були узагальненi в роботi [6] i разом iз застосуваннями у деяких моделях математичної фiзики, вiдображенi також в монографiї [2]. Слiд також вiдмiтити, що так званi $\alpha$-голоморфнi функцiї $f$, якi є об’єктом дослiдження роботи [2], задовольняють тривимiрне рiвняння Гельмгольца

$$(\Delta_{3}+\alpha)f:=\frac{\partial^{2}f}{\partial x^{2}}+\frac{\partial^{2}f}{\partial y^{2}}+\frac{\partial^{2}f}{\partial z^{2}}+\alpha f=0,$$

де $\alpha$ — кватернiон.

Останнi дослiдження у цьому напрямку (див., наприклад, [18],[19],[20]) полягають в рiзного роду узагальненнях результатiв роботи [2].

Iншим, порiвняно новим, напрямком кватернiонного аналiзу в $\mathbb{R}^{3}$ i $\mathbb{R}^{4}$ є так званий модифiкований кватернiонний аналiз, започаткований Г. Льойтвiлером на початку 90-х рокiв (див., наприклад, [7 – 9]). У конструкцiї Г. Льойтвiлера в $\mathbb{R}^{3}$ першi двi компоненти, введених ним гiперголоморфних функцiй $f=u(x,y,z)+iv(x,y,z)+jw(x,y,z)$   (де $i,j$ — базиснi кватернiоннi одиницi), задовольняють рiвняння Лапласа-Бельтрамi

$$z\Delta_{3}u-\frac{\partial u}{\partial z}=0,$$

а третя компонента $w$ — рiвняння

$$z^{2}\Delta_{3}w-z\frac{\partial w}{\partial z}+w=0.$$

В роботi [7] отримано розклад гiперголоморфної функцiї в ряд по деякiй системi кватернiонних полiномiв.

На вiдмiну вiд робiт [3, 5, 6, 2], в пiдходi Г. Льойтвiлера гiперголорфною є степенева функцiя, а частиннi похiднi гiперголорфної функцiї знову гiперголорфнi. В той же час мiж описаними вище напрямками iснує певний зв’язок (див. [9]).

Ще однiєю сучасною теорiєю в кватернiонному аналiзi є теорiя так званих $s$-регулярних функцiй, якi введенi Г. Джентiлi та Д. Струппою в роботi [11] в результатi розвитку iдеї К. Куллiна [10].

Iдея полягає в наступному. Кожен кватернiон $x:=x_{0}+\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,x$   при  $x\neq x_{0}$ можна подати у виглядi ’’комплексного числа’’  з новою уявною одиницею $I$, а саме: $x=x_{0}+I\,|\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,x|$, де   $I:=\frac{\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,x}{|\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,x|}$, а $|\cdot|$ — модуль кватернiона. Очевидно, що $I^{2}=-1$. У такому ж виглядi можна подати й кватернiоннозначну функцiю:  $f(x)=U(x_{0},|\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,x|)+I\,V(x_{0},|\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,x|)$. Тодi функцiя $f$ називається $s$-регулярною (див. [11]), якщо ’’комплекснозначна’’ функцiя $f=U+IV$ є голоморфною функцiєю ’’комплексної’’ змiнної $x=x_{0}+I\,|\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,x|$. Очевидно, що $s$-регулярними є всi кватернiоннi полiноми. У наш час теорiя $s$-регулярних функцiй продовжує стрiмко розвиватися (див. монографiї [12, 13]).

В цiй роботi розглядається спецiальний клас вiдображень в алгебрi комплексних кватернiонiв, який не охоплюється згаданими вище теорiями. Зазначимо, що комутативна алгебра бiкомплексних чисел (або комутативних кватернiонiв Сегре [14]) є пiдалгеброю алгебри комплексних кватернiонiв. В цiй пiдалгебрi видiлимо тривимiрний дiйсний пiдпростiр i розглянемо вiдображення, якi визначенi в областi цього пiдпростору i приймають значення у всiй алгебрi комплексних кватернiонiв. Такi вiдображення, якi є неперервними i диференцiйовними за Гато, назвемо $G$-моногенними. Вони i є основним об’єктом дослiдження.

Встановлено, що $G$-моногенними є не лише кватернiоннi полiноми, а й кватернiоннi степеневi ряди. Бiльше того, в роботi встановлено конструктивний опис усiх $G$-моногенних вiдображень за допомогою чотирьох аналiтичних функцiй комплексної змiнної. Як наслiдок, похiдна Гато $G$-моногенного вiдображення в свою чергу є $G$-моногенним вiдображенням. Крiм того, дослiджено зв’язок $G$-моногенних вiдображень з просторовими рiвняннями з частинними похiдними. Зокрема, наведено застосування моногенних вiдображень до побудови розв’язкiв тривимiрного рiвняння Лапласа.

2. Алгебра комплексних кватернiонiв. Нехай $\mathbb{H(C)}$ — алгебра кватернiонiв над полем комплексних чисел $\mathbb{C}$, базис якої складається з одиницi алгебри $1$ i елементiв $I,J,K,$ для яких виконуються наступнi правила множення:

$$I^{2}=J^{2}=K^{2}=-1,\,IJ=-JI=K,\,JK=-KJ=I,\,KI=-IK=J.$$

Розглянемо в алгебрi $\mathbb{H(C)}$ iнший базис $\{e_{1},e_{2},e_{3},e_{4}\}$, розклад елементiв якого в базисi $\{1,I,J,K\}$ має вигляд

$$e_{1}=\frac{1}{2}(1+iI),\quad e_{2}=\frac{1}{2}(1-iI),\quad e_{3}=\frac{1}{2}(iJ-K),\quad e_{4}=\frac{1}{2}(iJ+K),$$

де $i$ — уявна комплексна одиниця. Таблиця множення в новому базисi набуває вигляду

e1e10e30e20e20e4e30e30e1e4e40e20.fragments fragmentse1fragmentse10fragmentse30fragmentse20fragmentse20fragmentse4fragmentse30fragmentse30fragmentse1fragmentse4fragmentse40fragmentse20\begin{tabular}[]{c||c|c|c|c|}$\cdot$&$e_{1}$&$e_{2}$&$e_{3}$&$e_{4}$\\ \hline\cr\hline\cr$e_{1}$&$e_{1}$&$0$&$e_{3}$&$0$\\ \hline\cr$e_{2}$&$0$&$e_{2}$&$0$&$e_{4}$\\ \hline\cr$e_{3}$&$0$&$e_{3}$&$0$&$e_{1}$\\ \hline\cr$e_{4}$&$e_{4}$&$0$&$e_{2}$&$0$\\ \hline\cr\end{tabular}\,\,.

⋅e1e2e3e4⋅e1e2e3e4 (1)

Норма кватернiона $a=\sum\limits_{k=1}^{4}a_{k}e_{k},\,a_{k}\in\mathbb{C}$ визначається рiвнiстю

$$\|a\|:=\sqrt{\sum\limits_{k=1}^{4}|a_{k}|^{2}}\,,$$ (2)

а одиниця алгебри $\mathbb{H(C)}$ в цьому базисi є сумою iдемпотентiв: $1=e_{1}+e_{2}$. Очевидно також, що комутативна пiдалгебра з базисом $\{e_{1},e_{2}\}$ є згаданою вище алгеброю бiкомплексних чисел або алгеброю комутативних кватернiонiв Сегре [14].

Нагадаємо (див., наприклад, [15, c. 64]), що пiдмножина $\mathcal{I}\subset\mathbb{H(C)}$ називається лiвим (або правим) iдеалом, якщо з умови $x\in\mathcal{I}$ випливає $yx\in\mathcal{I}$  (або $xy\in\mathcal{I}$) для довiльного $y\in\mathbb{H(C)}$. Тепер вiдмiтимо, що алгебра $\mathbb{H(C)}$ мiстить два правi максимальнi iдеали

$$\mathcal{I}_{1}:=\{\lambda_{2}e_{2}+\lambda_{4}e_{4}:\lambda_{2},\lambda_{4}\in\mathbb{C}\},\qquad\mathcal{I}_{2}:=\{\lambda_{1}e_{1}+\lambda_{3}e_{3}:\lambda_{1},\lambda_{3}\in\mathbb{C}\}$$

i два лiвi максимальнi iдеали

$$\mathcal{\widehat{I}}_{1}:=\{\lambda_{2}e_{2}+\lambda_{3}e_{3}:\lambda_{2},\lambda_{3}\in\mathbb{C}\},\qquad\mathcal{\widehat{I}}_{2}:=\{\lambda_{1}e_{1}+\lambda_{4}e_{4}:\lambda_{1},\lambda_{4}\in\mathbb{C}\}.$$

Очевидно, що радикал алгебри складається лише з нульового елемента, тобто алгебра $\mathbb{H(C)}$ напiвпроста.

Наслiдком очевидних рiвностей

$$\mathcal{I}_{1}\cap\mathcal{I}_{2}=\widehat{\mathcal{I}}_{1}\cap\widehat{\mathcal{I}}_{2}=0,\qquad\mathcal{I}_{1}\cup\mathcal{I}_{2}=\widehat{\mathcal{I}}_{1}\cup\widehat{\mathcal{I}}_{2}=\mathbb{H(C)}$$

є розклад в пряму суму:

$$\mathbb{H(C)}=\mathcal{I}_{1}\oplus\mathcal{I}_{2}=\widehat{\mathcal{I}}_{1}\oplus\widehat{\mathcal{I}}_{2}.$$

Введемо в розгляд лiнiйнi функцiонали $f_{1}:\mathbb{H(C)\rightarrow\mathbb{C}}$ та $f_{2}:\mathbb{H(C)\rightarrow\mathbb{C}},$ покладаючи

$$f_{1}(e_{1})=f_{1}(e_{3})=1,\qquad f_{1}(e_{2})=f_{1}(e_{4})=0,$$

$$f_{2}(e_{2})=f_{2}(e_{4})=1,\qquad f_{2}(e_{1})=f_{2}(e_{3})=0,$$

при цьому очевидно $f_{1}(\mathcal{I}_{1})=f_{2}(\mathcal{I}_{2})=0$.

Визначимо також лiнiйнi функцiонали $\widehat{f}_{1}:\mathbb{H(C)\rightarrow\mathbb{C}}$ та $\widehat{f}_{2}:\mathbb{H(C)\rightarrow\mathbb{C}}$ рiвностями

$$\widehat{f}_{1}(e_{1})=\widehat{f}_{1}(e_{4})=1,\qquad\widehat{f}_{1}(e_{2})=\widehat{f}_{1}(e_{3})=0,$$

$$\widehat{f}_{2}(e_{2})=\widehat{f}_{2}(e_{3})=1,\qquad\widehat{f}_{2}(e_{1})=\widehat{f}_{2}(e_{4})=0,$$

для яких очевидно $\widehat{f}_{1}(\widehat{\mathcal{I}}_{1})=\widehat{f}_{2}(\widehat{\mathcal{I}}_{2})=0$.

3. Лiво-$G$-моногеннi та право-$G$-моногеннi вiдображення. Нехай

$$i_{1}=1,\qquad i_{2}=a_{1}e_{1}+a_{2}e_{2},\qquad i_{3}=b_{1}e_{1}+b_{2}e_{2}$$ (3)

при $a_{k},b_{k}\in\mathbb{C},\,\,k=1,2$ — трiйка лiнiйно незалежних векторiв над полем дiйсних чисел $\mathbb{R}$. Це означає, що рiвнiсть

$$\alpha_{1}i_{1}+\alpha_{2}i_{2}+\alpha_{3}i_{3}=0,\qquad\alpha_{1},\alpha_{2},\alpha_{3}\in\mathbb{R}$$

виконується тодi i тiльки тодi, коли $\alpha_{1}=\alpha_{2}=\alpha_{3}=0$.

Видiлимо в алгебрi $\mathbb{H(C)}$ лiнiйну оболонку $E_{3}:=\{\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}:x,y,z\in\mathbb{R}\}$ над полем дiйсних чисел $\mathbb{R},$ породжену векторами $i_{1},i_{2},i_{3}.$ Областi $\Omega$ тривимiрного простору $\mathbb{R}^{3}$ поставимо у вiдповiднiсть область $\Omega_{\zeta}:=\{\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}:(x,y,z)\in\Omega\}$ в $E_{3}$.

Введемо позначення

$$\xi_{1}:=f_{1}(\zeta)=\widehat{f}_{1}(\zeta)=x+ya_{1}+zb_{1},$$

$$\xi_{2}:=f_{2}(\zeta)=\widehat{f}_{2}(\zeta)=x+ya_{2}+zb_{2}.$$

Тепер елемент $\zeta\in E_{3}$ можна подати у виглядi $\zeta=\xi_{1}e_{1}+\xi_{2}e_{2}$, i згiдно визначення (2)

$$\|\zeta\|=\sqrt{|\xi_{1}|^{2}+|\xi_{2}|^{2}}.$$ (4)

Вiдмiтимо, що в подальшому iстотним є припущення: $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$. Очевидно, що воно має мiсце тодi i тiльки тодi, коли хоча б одне з чисел у кожнiй з пар $(a_{1},b_{1})$, $(a_{2},b_{2})$ належить $\mathbb{C}\setminus\mathbb{R}$.

Скажемо, що деякий функцiонал $f:\mathbb{H(C)}\rightarrow\mathbb{C}$ право–мультиплiкативний (або лiво–мультиплiкативний), якщо для довiльних $x\in\mathbb{H(C)}$ i $y\in E_{3}$ справедлива рiвнiсть $f(yx)=f(y)f(x)$  (або $f(xy)=f(x)f(y)$). Лема 1. Функцiонали $f_{1}:\mathbb{H(C)\rightarrow\mathbb{C}}$ та $f_{2}:\mathbb{H(C)}\rightarrow\mathbb{C}$ неперервнi i право–мультиплiкативнi, а функцiонали $\widehat{f}_{1}:\mathbb{H(C)\rightarrow\mathbb{C}}$ та $\widehat{f}_{2}:\mathbb{H(C)\rightarrow\mathbb{C}}$ неперервнi i лiво–мультиплiкативнi.

Доведення. Вiдповiдна мультиплiкативнiсть всiх функцiоналiв встановлюється безпосередньою перевiркою, а неперервнiсть — випливає з їх обмеженостi. А саме, якщо $a=\sum\limits_{k=1}^{4}a_{k}e_{k}\in\mathbb{H(C)}$, то, наприклад для $f_{1}$, маємо

$$\frac{|f_{1}(a)|}{\|a\|}\leq\frac{|a_{1}|+|a_{3}|}{\sqrt{|a_{1}|^{2}+|a_{2}|^{2}+|a_{3}|^{2}+|a_{4}|^{2}}}\leq 2.$$

Аналогiчно доводиться неперервнiсть iнших функцiоналiв. Лему доведено.

Неперервне вiдображення $\Phi:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ (або $\widehat{\Phi}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$) називається право-$G$-моногенним (або лiво-$G$-моногенним) в областi $\Omega_{\zeta}\subset E_{3}$, якщо $\Phi$ (або $\widehat{\Phi}$) диференцiйовне за Гато у кожнiй точцi цiєї областi, тобто якщо для кожного $\zeta\in\Omega_{\zeta}$ iснує елемент $\Phi^{\prime}(\zeta)$ (або $\widehat{\Phi}^{\prime}(\zeta)$) алгебри $\mathbb{H(C)}$ такий, що виконується рiвнiсть

$$\lim\limits_{\varepsilon\rightarrow 0+0}\Big{(}\Phi(\zeta+\varepsilon h)-\Phi(\zeta)\Big{)}\varepsilon^{-1}=h\Phi^{\prime}(\zeta)\quad\forall\,h\in E_{3}$$ (5)

$$\Biggr{(}\mbox{\T2A\cyra\T2A\cyrb\T2A\cyro}\,\,\lim\limits_{\varepsilon\rightarrow 0+0}\left(\widehat{\Phi}(\zeta+\varepsilon h)-\widehat{\Phi}(\zeta)\right)\varepsilon^{-1}=\widehat{\Phi}^{\prime}(\zeta)h\quad\forall\,h\in E_{3}\Biggr{)}.$$ (6)

При цьому $\Phi^{\prime}(\zeta)$ назвемо правою похiдною Гато в точцi $\zeta$ , а $\widehat{\Phi}^{\prime}(\zeta)$ — лiвою похiдною Гато в точцi $\zeta$ .

Теорема 1. Вiдображення $\Phi:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ вигляду

$$\Phi(\zeta)=\sum_{k=1}^{4}{U_{k}(x,y,z)e_{k}},\quad x,y,z\in\mathbb{R},$$ (7)

де $U_{k}:\Omega\rightarrow\mathbb{C}$ — диференцiйовнi функцiї в областi $\Omega$, є право-$G$-моногенним або лiво-$G$-моногенним в областi $\Omega_{\zeta}\subset E_{3}$ тодi i тiльки тодi, коли виконуються вiдповiдно умови:

$$\frac{\partial U_{1}}{\partial y}=a_{1}\frac{\partial U_{1}}{\partial x},\quad\frac{\partial U_{2}}{\partial y}=a_{2}\frac{\partial U_{2}}{\partial x},\quad\frac{\partial U_{3}}{\partial y}=a_{2}\frac{\partial U_{3}}{\partial x},\quad\frac{\partial U_{4}}{\partial y}=a_{1}\frac{\partial U_{4}}{\partial x},$$

(8)

$$\frac{\partial U_{1}}{\partial z}=b_{1}\frac{\partial U_{1}}{\partial x},\quad\frac{\partial U_{2}}{\partial z}=b_{2}\frac{\partial U_{2}}{\partial x},\quad\frac{\partial U_{3}}{\partial z}=b_{2}\frac{\partial U_{3}}{\partial x},\quad\frac{\partial U_{4}}{\partial z}=b_{1}\frac{\partial U_{4}}{\partial x}.$$

або

$$\frac{\partial U_{1}}{\partial y}=a_{1}\frac{\partial U_{1}}{\partial x},\quad\frac{\partial U_{2}}{\partial y}=a_{2}\frac{\partial U_{2}}{\partial x},\quad\frac{\partial U_{3}}{\partial y}=a_{1}\frac{\partial U_{3}}{\partial x},\quad\frac{\partial U_{4}}{\partial y}=a_{2}\frac{\partial U_{4}}{\partial x},$$

(9)

$$\frac{\partial U_{1}}{\partial z}=b_{1}\frac{\partial U_{1}}{\partial x},\quad\frac{\partial U_{2}}{\partial z}=b_{2}\frac{\partial U_{2}}{\partial x},\quad\frac{\partial U_{3}}{\partial z}=b_{1}\frac{\partial U_{3}}{\partial x},\quad\frac{\partial U_{4}}{\partial z}=b_{2}\frac{\partial U_{4}}{\partial x}.$$

Доведення. Необхiднiсть. Якщо вiдображення (7) право-$G$-моногенне в областi $\Omega_{\zeta}$, то при $h=i_{1}$ рiвнiсть (5) набуває вигляду

$$\Phi^{\prime}(\zeta)=\sum_{k=1}^{4}{\frac{\partial U_{k}(x,y,z)}{\partial x}\,e_{k}},\quad\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}\in\Omega_{\zeta}.$$

Тепер, покладаючи в рiвностi (5) спочатку $h=i_{2},$ а потiм $h=i_{3},$ та з урахуванням правил множення для базисних елементiв, отримаємо умови (8) для компонент право-$G$-моногенного вiдображення (7).

Достатнiсть. Нехай $\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}\in\Omega_{\zeta},\,h:=h_{1}i_{1}+h_{2}i_{2}+h_{3}i_{3},$ де $h_{1},h_{2},h_{3}\in\mathbb{R}$ i додатне число $\varepsilon$ таке, що $\zeta+\varepsilon h\in\Omega_{\zeta}.$ Враховуючи умови (8), маємо

$$\Big{(}\Phi(\zeta+\varepsilon h)-\Phi(\zeta)\Big{)}\varepsilon^{-1}-h\sum_{k=1}^{4}{\frac{\partial U_{k}(x,y,z)}{\partial x}\,e_{k}}=$$

$$=\varepsilon^{-1}\sum_{k=1}^{4}{\Big{(}U_{k}(x+\varepsilon h_{1},y+\varepsilon h_{2},z+\varepsilon h_{3})-U_{k}(x,y,z)\Big{)}e_{k}-}$$

$$-\left(\frac{\partial U_{1}}{\partial x}h_{1}+a_{1}\frac{\partial U_{1}}{\partial x}h_{2}+b_{1}\frac{\partial U_{1}}{\partial x}h_{3}\right)e_{1}-\left(\frac{\partial U_{2}}{\partial x}h_{1}+a_{2}\frac{\partial U_{2}}{\partial x}h_{2}+b_{2}\frac{\partial U_{2}}{\partial x}h_{3}\right)e_{2}-$$

$$-\left(\frac{\partial U_{3}}{\partial x}h_{1}+a_{1}\frac{\partial U_{3}}{\partial x}h_{2}+b_{1}\frac{\partial U_{3}}{\partial x}h_{3}\right)e_{3}-\left(\frac{\partial U_{4}}{\partial x}h_{1}+a_{2}\frac{\partial U_{4}}{\partial x}h_{2}+b_{2}\frac{\partial U_{4}}{\partial x}h_{3}\right)e_{4}=$$

$$=\varepsilon^{-1}\sum_{k=1}^{4}{\Biggr{(}U_{k}(x+\varepsilon h_{1},y+\varepsilon h_{2},z+\varepsilon h_{3})-U_{k}(x,y,z)-}$$

$$-\frac{\partial U_{k}(x,y,z)}{\partial x}\,\varepsilon h_{1}-\frac{\partial U_{k}(x,y,z)}{\partial y}\,\varepsilon h_{2}-\frac{\partial U_{k}(x,y,z)}{\partial z}\,\varepsilon h_{3}\Biggr{)}e_{k}.$$ (10)

Внаслiдок диференцiйовностi функцiй $U_{k}$ в областi $\Omega$ справедливi спiввiдношення

$$U_{k}(x+\varepsilon h_{1},y+\varepsilon h_{2},z+\varepsilon h_{3})-U_{k}(x,y,z)-\frac{\partial U_{k}(x,y,z)}{\partial x}\varepsilon h_{1}-$$

$$-\frac{\partial U_{k}(x,y,z)}{\partial y}\varepsilon h_{2}-\frac{\partial U_{k}(x,y,z)}{\partial z}\varepsilon h_{3}=o(\varepsilon),\quad\varepsilon\rightarrow 0,\,\,k=\overline{1,4}.$$

Тому, перейшовши до границi в рiвностi (10) при $\varepsilon\rightarrow 0,$ отримаємо рiвнiсть (5). Аналогiчно доводиться випадок для лiво-$G$-моногенного вiдображення. Теорему доведено.

Вiдмiтимо, що умови (8) i (9) є аналогами умов Кошi – Рiмана i у згорнутому виглядi можуть бути записанi так:

$$\frac{\partial\Phi}{\partial y}=i_{2}\,\frac{\partial\Phi}{\partial x},\qquad\frac{\partial\Phi}{\partial z}=i_{3}\,\frac{\partial\Phi}{\partial x}$$ (11)

для право-$G$-моногенного вiдображення, i

$$\frac{\partial\widehat{\Phi}}{\partial y}=\frac{\partial\widehat{\Phi}}{\partial x}\,i_{2},\qquad\frac{\partial\widehat{\Phi}}{\partial z}=\frac{\partial\widehat{\Phi}}{\partial x}\,i_{3}$$ (12)

для лiво-$G$-моногенного вiдображення.

Розглянемо приклади право- i лiво-$G$-моногенних вiдображень. Враховуючи подання елемента $\zeta$ у виглядi $\zeta=\xi_{1}e_{1}+\xi_{2}e_{2}$ i таблицю множення алгебри $\mathbb{H(C)}$, маємо   $\zeta^{n}=\xi_{1}^{n}\,e_{1}+\xi_{2}^{n}\,e_{2}$. Шляхом перевiрки умов (11), (12), легко переконатися в тому, що вiдображення $\Phi(\zeta)=\zeta^{n}$ є одночасно право- i лiво-$G$-моногенним у всьому просторi $E_{3}$. Аналогiчно перевiряється, що вiдображення

$$\Phi(\zeta)=\sum\limits_{k=0}^{n}\zeta^{k}\,c_{k},\quad c_{k}\in\mathbb{H(C)}$$ (13)

є право-$G$-моногенним в $E_{3}$, а вiдображення

$$\widehat{\Phi}(\zeta)=\sum\limits_{k=0}^{n}c_{k}\,\zeta^{k},\quad c_{k}\in\mathbb{H(C)}$$

— лiво-$G$-моногенним в $E_{3}$.

4. Конструктивний опис право-$G$-моногенних i лiво-$G$-моногенних вiдображень.

Лема 2. Розклад резольвенти має вигляд

$$(t-\zeta)^{-1}=\frac{1}{t-\xi_{1}}\,e_{1}+\frac{1}{t-\xi_{2}}\,e_{2},\quad\forall\,\,t\in\mathbb{C}:\,t\neq\xi_{1},\,t\neq\xi_{2}.$$ (14)

Доведення. Встановимо при яких $t\in\mathbb{C}$ в алгебрi $\mathbb{H(C)}$ iснує елемент $(t-\zeta)^{-1}$ i знайдемо коефiцiєнти $A_{k}$ його розкладу за базисом:

$$(t-\zeta)^{-1}=\sum\limits_{k=1}^{4}A_{k}\,e_{k}.$$

Враховуючи подання (3) елементiв $i_{1},i_{2},i_{3}$ за базисом $\{e_{1},e_{2},e_{3},e_{4}\}$ i таблицю множення алгебри $\mathbb{H(C)}$, маємо

$$1=(t-\zeta)(t-\zeta)^{-1}=\Big{(}(t-\xi_{1})e_{1}+(t-\xi_{2})e_{2}\Big{)}\sum\limits_{k=1}^{4}A_{k}\,e_{k}=$$

$$=(t-\xi_{1})A_{1}e_{1}+(t-\xi_{1})A_{3}e_{3}+(t-\xi_{2})A_{2}e_{2}+(t-\xi_{2})A_{4}e_{4}=e_{1}+e_{2}.$$

Тепер прирiвнюючи коефiцiєнти при вiдповiдних базисних одиницях, отримуємо розклад (14). Лему доведено.

Iз рiвностi (14) випливає, що точки $(x,y,z)\in\mathbb{R}^{3},$ якi вiдповiдають необоротним елементам $\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}\in E_{3}$, лежать на прямих

$$L_{1}:x+y\mathop{\mathrm{missing}}{Re}\,a_{1}+z\mathop{\mathrm{missing}}{Re}\,b_{1}=0,\qquad y\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,a_{1}+z\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,b_{1}=0,$$

$$L_{2}:x+y\mathop{\mathrm{missing}}{Re}\,a_{2}+z\mathop{\mathrm{missing}}{Re}\,b_{2}=0,\qquad y\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,a_{2}+z\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,b_{2}=0$$

в просторi $\mathbb{R}^{3}$.

Область $\Omega\in\mathbb{R}^{3}$ називають опуклою в напрямку прямої $L,$ якщо вона мiстить кожен вiдрiзок, який паралельний прямiй $L$ i з’єднує двi точки цiєї областi.

Лема 3. Нехай область $\Omega\in\mathbb{R}^{3}$ опукла в напрямку прямих $L_{1}$ i $L_{2}$,    $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$, а вiдображення $\Phi:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ право-$G$-моногенне в областi $\Omega_{\zeta}$. Якщо точки $\zeta_{1},\zeta_{2}\in\Omega_{\zeta}$ такi, що $\zeta_{1}-\zeta_{2}\in\{\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}:(x,y,z)\in L_{1}\},$ то

$$\Phi(\zeta_{1})-\Phi(\zeta_{2})\in\mathcal{I}_{1}.$$ (15)

Якщо ж точки $\zeta_{1},\zeta_{2}\in\Omega_{\zeta}$ такi, що $\zeta_{1}-\zeta_{2}\in\{\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}:(x,y,z)\in L_{2}\},$ то

$$\Phi(\zeta_{1})-\Phi(\zeta_{2})\in\mathcal{I}_{2}.$$ (16)

Спiввiдношення (15) доводиться за схемою доведення леми 1 роботи [16], в якому замiсть прямої $L$ необхiдно використати пряму $L_{1},$ а замiсть функцiонала $f$ потрiбно використовувати функцiонал $f_{1}$. Аналогiчно доводиться спiввiдношення (16) з замiною $L_{1}$ i $f_{1}$ вiдповiдно на $L_{2}$ i $f_{2}$. При цьому використовується лема 1 цiєї роботи.

Повнiстю аналогiчно доводиться i наступне твердження.

Лема 4. Нехай область $\Omega\in\mathbb{R}^{3}$ опукла в напрямку прямих $L_{1}$ i $L_{2}$,    $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$, а вiдображення $\widehat{\Phi}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ лiво-$G$-моногенне в областi $\Omega_{\zeta}$. Якщо точки $\zeta_{1},\zeta_{2}\in\Omega_{\zeta}$ такi, що $\zeta_{1}-\zeta_{2}\in\{\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}:(x,y,z)\in L_{1}\},$ то

$$\widehat{\Phi}(\zeta_{1})-\widehat{\Phi}(\zeta_{2})\in\widehat{\mathcal{I}}_{1}.$$

Якщо ж точки $\zeta_{1},\zeta_{2}\in\Omega_{\zeta}$ такi, що $\zeta_{1}-\zeta_{2}\in\{\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}:(x,y,z)\in L_{2}\},$ то

$$\widehat{\Phi}(\zeta_{1})-\widehat{\Phi}(\zeta_{2})\in\widehat{\mathcal{I}}_{2}.$$

Теорема 2. Кожне право-$G$-моногенне в областi $\Omega_{\zeta}$ вiдображення $\Phi:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ подається у виглядi

$$\Phi(\zeta)=\Phi_{10}(\zeta)+\Phi_{20}(\zeta),$$

де $\Phi_{10}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathcal{I}_{1},\,\,\,\Phi_{20}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathcal{I}_{2}$ — деякi право-$G$-моногеннi в областi $\Omega_{\zeta}$ вiдображення зi значеннями в правих максимальних iдеалах $\mathcal{I}_{1},\,\mathcal{I}_{2},$ а кожне лiво-$G$-моногенне в областi $\Omega_{\zeta}$ вiдображення подається у виглядi

$$\widehat{\Phi}(\zeta)=\widehat{\Phi}_{10}(\zeta)+\widehat{\Phi}_{20}(\zeta),$$ (17)

де $\widehat{\Phi}_{10}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\widehat{\mathcal{I}}_{1},\,\,\,\widehat{\Phi}_{20}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\widehat{\mathcal{I}}_{2}$ — деякi лiво-$G$-моногеннi в областi $\Omega_{\zeta}$ вiдображення зi значеннями в лiвих максимальних iдеалах $\widehat{\mathcal{I}}_{1},\,\widehat{\mathcal{I}}_{2}$.

Доведення. Iз розкладу одиницi $1=e_{1}+e_{2}$ випливає, що довiльне вiдображення $\Phi:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ подається у виглядi

$$\Phi=e_{1}\Phi+e_{2}\Phi$$

i при цьому $e_{1}\Phi\in\mathcal{I}_{2}$, а $e_{2}\Phi\in\mathcal{I}_{1}$.

Введемо позначення $\Phi_{10}:=e_{2}\Phi$,   $\Phi_{20}:=e_{1}\Phi$. Покажемо, що вiдображення $\Phi_{10},\,\Phi_{20}$ право-$G$-моногеннi в областi $\Omega_{\zeta}$. Для цього рiвнiсть (5) помножимо злiва на $e_{1}$:

$$\lim\limits_{\varepsilon\rightarrow 0+0}e_{1}\Big{(}\Phi(\zeta+\varepsilon h)-\Phi(\zeta)\Big{)}\varepsilon^{-1}=e_{1}h\Phi^{\prime}(\zeta)\quad\forall\,h\in E_{3}.$$ (18)

Оскiльки елементи $e_{1}$ та $h$ належать комутативнiй пiдалгебрi з базисом $\{e_{1},e_{2}\},$ то $e_{1}h=he_{1}$, i тому з рiвностi (18) випливає рiвнiсть

$$\lim\limits_{\varepsilon\rightarrow 0+0}\Big{(}e_{1}\Phi(\zeta+\varepsilon h)-e_{1}\Phi(\zeta)\Big{)}\varepsilon^{-1}=he_{1}\Phi^{\prime}(\zeta),$$

яка i доводить, що вiдображення $\Phi_{20}$ право-$G$-моногенне в областi $\Omega_{\zeta}$. Аналогiчно доводиться права-$G$-моногеннiсть вiдображення $\Phi_{10}$.

Аналогiчно доводиться представлення (17). Теорему доведено.

В наступнiй теоремi описано усi право- та лiво-$G$-моногеннi вiдображення зi значеннями вiдповiдно в iдеалах $\mathcal{I}_{1}$ та $\widehat{\mathcal{I}}_{1}$ за допомогою аналiтичних функцiй вiдповiдної комплексної змiнної.

Для формулювання результату введемо позначення

$$D_{1}:=f_{1}(\Omega_{\zeta})\subset\mathbb{C},\quad D_{2}:=f_{2}(\Omega_{\zeta})\subset\mathbb{C}.$$

Теорема 3. Нехай область $\Omega$ опукла в напрямку прямої $L_{2}$ i $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$. Тодi кожне право-$G$-моногенне вiдображення $\Phi_{10}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathcal{I}_{1}$ подається у виглядi

$$\Phi_{10}(\zeta)=F_{12}(\xi_{2})e_{2}+F_{14}(\xi_{2})e_{4}\qquad\forall\,\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}\in\Omega_{\zeta},$$ (19)

а лiво-$G$-моногенне вiдображення $\widehat{\Phi}_{10}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathcal{\widehat{I}}_{1}$ подається у такому виглядi

$$\widehat{\Phi}_{10}(\zeta)=F_{11}(\xi_{2})e_{2}+F_{13}(\xi_{2})e_{3}\qquad\forall\,\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}\in\Omega_{\zeta},$$ (20)

де $F_{12},F_{14},F_{11},F_{13}$ — деякi аналiтичнi в областi $D_{2}$ функцiї змiнної $\xi_{2}:=x+ya_{2}+zb_{2}$.

Доведення. Оскiльки $\Phi_{10}$ приймає значення в iдеалi $\mathcal{I}_{1},$ то справедлива рiвнiсть

$$\Phi_{10}(\zeta)=V_{2}(x,y,z)e_{2}+V_{4}(x,y,z)e_{4},$$ (21)

де $V_{2}:\Omega\rightarrow\mathbb{C}$ i $V_{4}:\Omega\rightarrow\mathbb{C}.$

Для вiдображення $\Phi_{10}$ виконуються умови правої-$G$- моногенностi (11) при $\Phi=\Phi_{10},$ з яких пiсля пiдстановки в них виразiв (3), (21), з урахуванням однозначностi розкладу елементiв алгебри $\mathbb{H(C)}$ за базисом $\{e_{1},e_{2},e_{3},e_{4}\}$, отримаємо систему для знаходження функцiй $V_{2},V_{4}:$

$$\begin{array}[]{l}\displaystyle\frac{\partial V_{2}}{\partial y}=a_{2}\frac{\partial V_{2}}{\partial x}\,,\\[14.22636pt] \displaystyle\frac{\partial V_{4}}{\partial y}=a_{2}\frac{\partial V_{4}}{\partial x}\,,\\[14.22636pt] \displaystyle\frac{\partial V_{2}}{\partial z}=b_{2}\frac{\partial V_{2}}{\partial x}\,,\\[14.22636pt] \displaystyle\frac{\partial V_{4}}{\partial z}=b_{2}\frac{\partial V_{4}}{\partial x}.\end{array}$$ (22)

З першого i третього рiвняння системи (22) знайдемо функцiю $V_{2}$. Для цього видiлимо дiйсну i уявну частину змiнної $\xi_{2}$:

$$\xi_{2}=(x+y\mathop{\mathrm{missing}}{Re}\,a_{2}+z\mathop{\mathrm{missing}}{Re}\,b_{2})+i(y\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,a_{2}+z\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,b_{2}):=\tau_{2}+i\eta_{2}$$

i вiдмiтимо, що наслiдком вказаних рiвнянь є рiвностi

$$\frac{\partial V_{2}}{\partial\eta_{2}}\,\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,a_{2}=i\frac{\partial V_{2}}{\partial\tau_{2}}\,\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,a_{2},\quad\frac{\partial V_{2}}{\partial\eta_{2}}\,\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,b_{2}=i\frac{\partial V_{2}}{\partial\tau_{2}}\,\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,b_{2}.$$ (23)

Оскiльки $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$ випливає, що хоча б одне з чисел $\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,a_{2}$ або $\mathop{\mathrm{missing}}{Im}\,b_{2}$ вiдмiнне вiд нуля, то з (23) отримуємо рiвнiсть

$$\frac{\partial V_{2}}{\partial\eta_{2}}=i\frac{\partial V_{2}}{\partial\tau_{2}}.$$

Тепер так, як i при доведеннi теореми 2 з [16], з використанням леми 3 i теореми 6 з [17] доводиться рiвнiсть $V_{2}(x_{1},y_{1},z_{1})=V_{2}(x_{2},y_{2},z_{2})$ для точок $(x_{1},y_{1},z_{1}),(x_{2},y_{2},z_{2})\in\Omega$ таких, що вiдрiзок, який з’єднує цi точки, паралельний прямiй $L_{2}.$ Звiдси випливає, що функцiя $V_{2}$ вигляду $V_{2}(x,y,z):=F_{12}(\xi_{2}),$ де $F_{12}$ — довiльна аналiтична функцiя в областi $D_{2},$ є загальним розв’язком системи, яка складається з першого i третього рiвнянь системи (22).

Тепер з другого i четвертого рiвнянь системи (22) аналогiчно встановлюємо, що функцiя $V_{4}$ має вигляд $V_{4}(x,y,z):=F_{14}(\xi_{2}),$ де $F_{14}$ — довiльна аналiтична в областi $D_{2}$ функцiя.

Повнiстю аналогiчно доводиться рiвнiсть (20). Теорему доведено.

В наступнiй теоремi, яка доводиться повнiсть аналогiчно до теореми 3, описано усi право- та лiво-$G$-моногеннi вiдображення зi значеннями вiдповiдно в iдеалах $\mathcal{I}_{2}$ та $\mathcal{\widehat{I}}_{2}$ алгебри $\mathbb{H(C)}$ за допомогою аналiтичних функцiй вiдповiдної комплексної змiнної.

Теорема 4. Нехай область $\Omega$ опукла в напрямку прямої $L_{1}$ i $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$. Тодi кожне право-$G$-моногенне вiдображення $\Phi_{20}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathcal{I}_{2}$ подається у виглядi

$$\Phi_{20}(\zeta)=F_{21}(\xi_{1})e_{1}+F_{23}(\xi_{1})e_{3}\qquad\forall\,\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}\in\Omega_{\zeta},$$ (24)

а лiво-$G$-моногенне вiдображення $\widehat{\Phi}_{20}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathcal{\widehat{I}}_{2}$ подається у такому виглядi

$$\widehat{\Phi}_{20}(\zeta)=F_{22}(\xi_{2})e_{1}+F_{24}(\xi_{1})e_{4}\qquad\forall\,\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}\in\Omega_{\zeta},$$ (25)

де $F_{21},F_{23},F_{22},F_{24}$ — деякi аналiтичнi в областi $D_{1}$ функцiї змiнної $\xi_{1}:=x+ya_{1}+zb_{1}$.

З урахуванням теореми 2 та рiвностей (19), (24) доведено наступне твердження.

Теорема 5. Нехай область $\Omega$ опукла в напрямку прямих $L_{1}$ i $L_{2},$ а $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$. Тодi кожне право-$G$-моногенне вiдображення $\Phi:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ подається у виглядi

$$\Phi(\zeta)=F_{1}(\xi_{1})e_{1}+F_{2}(\xi_{2})e_{2}+F_{3}(\xi_{1})e_{3}+F_{4}(\xi_{2})e_{4}$$ (26)

$$\forall\,\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}\in\Omega_{\zeta},$$

де $F_{1}$ i $F_{3}$ — деякi аналiтичнi в областi $D_{1}$ функцiї змiнної $\xi_{1}:=x+ya_{1}+zb_{1}$, а $F_{2}$ i $F_{4}$ — деякi аналiтичнi в областi $D_{2}$ функцiї змiнної $\xi_{2}:=x+ya_{2}+zb_{2}$.

Тепер очевидно, що розглянуте вище вiдображення (13) буде право-$G$-моногенним в $E_{3}$, оскiльки для нього функцiї $F_{1},F_{2},F_{3},F_{4}$ будуть полiномами. Але тепер можна сказати й бiльше. А саме, право-$G$-моногенним у вiдповiднiй областi вiдображенням буде не тiльки полiном вигляду (13), а й ряд вигляду

$$\Phi(\zeta)=\sum\limits_{k=0}^{\infty}\zeta^{k}\,c_{k},\qquad c_{k}\in\mathbb{H(C)},$$ (27)

для якого комплекснi степеневi ряди, що виступають в ролi аналiтичних фунцiй $F_{1},F_{2},F_{3},F_{4}$, є збiжними.

Тепер, в силу рiвностей (20) i (25), справедливе твердження для лiво-$G$-моногенного вiдображення.

Теорема 6. Нехай область $\Omega$ опукла в напрямку прямих $L_{1}$ i $L_{2},$ а $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$. Тодi кожне лiво-$G$-моногенне вiдображення $\widehat{\Phi}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ подається у виглядi

$$\widehat{\Phi}(\zeta)=F_{1}(\xi_{1})e_{1}+F_{2}(\xi_{2})e_{2}+F_{3}(\xi_{2})e_{3}+F_{4}(\xi_{1})e_{4}$$ (28)

$$\forall\,\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}\in\Omega_{\zeta},$$

де $F_{1}$ i $F_{4}$ — деякi аналiтичнi в областi $D_{1}$ функцiї змiнної $\xi_{1}:=x+ya_{1}+zb_{1}$, а $F_{2}$ i $F_{3}$ — деякi аналiтичнi в областi $D_{2}$ функцiї змiнної $\xi_{2}:=x+ya_{2}+zb_{2}.$

Аналогiчно до (27), вiдображення

$$\widehat{\Phi}(\zeta)=\sum\limits_{k=0}^{\infty}c_{k}\,\zeta^{k},\qquad c_{k}\in\mathbb{H(C)},$$ (29)

є лiво-$g$-моногенним.

Очевидно, що формула (26) дає можливiсть побудувати усi право-$G$-моногеннi вiдображення $\Phi:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$, а формула (28) дає можливiсть побудувати усi лiво-$G$-моногеннi вiдображення $\widehat{\Phi}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ за допомогою чотирьох аналiтичних функцiй вiдповiдної комплексної змiнної. Вiдмiтимо, що в роботi [21] за допомогою аналiтичних функцiй комплексної змiнної будуються так званi $A_{t}$-гiперголоморфнi функцiї в довiльнiй алгебрi Келi-Дiксона $A_{t}$ над полем $\mathbb{R}$.

Порiвнюючи правi частини рiвностей (26) i (28), приходимо до висновку, що вiдображення $\Psi(\zeta)$ буде одночасно право- i лiво-$G$-моногенним тодi i тiльки тодi, коли воно має вигляд $\Psi(\zeta)=F_{1}(\xi_{1})e_{1}+F_{2}(\xi_{2})e_{2}+c_{3}e_{3}+c_{4}e_{4}$, де $c_{3},c_{4}\in\mathbb{C}$. Тепер очевидно, що вiдображеня $\Psi(\zeta)=\zeta^{n}=\xi_{1}^{n}\,e_{1}+\xi_{2}^{n}\,e_{2}$ одночасно право- i лiво-$G$-моногенне в $E_{3}$.

Прямим наслiдком представлень (26), (28) є той факт, що множини усiх право- i лiво-$G$-моногенних вiдображень зi значення в алгебрi $\mathbb{H(C)}$ утворюють функцiональнi алгебри в областях їх визначення. Тобто добуток двох, наприклад, право-$G$-моногенних вiдображень знову є право-$G$-моногенним вiдображенням.

З урахуванням розкладу (14) i правил множення (1), одержуємо наступнi iнтегральнi представлення право- i лiво-$G$-моногенних вiдображень

$$\Phi(\zeta)=\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\Gamma_{1}}(t-\zeta)^{-1}\Big{(}F_{1}(t)e_{1}+F_{3}(t)e_{3}\Big{)}dt+\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\Gamma_{2}}(t-\zeta)^{-1}\Big{(}F_{2}(t)e_{2}+F_{4}(t)e_{4}\Big{)}dt,$$

$$\widehat{\Phi}(\zeta)=\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\Gamma_{1}}\Big{(}F_{1}(t)e_{1}+F_{4}(t)e_{4}\Big{)}(t-\zeta)^{-1}dt+\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\Gamma_{2}}\Big{(}F_{2}(t)e_{2}+F_{3}(t)e_{3}\Big{)}(t-\zeta)^{-1}dt,$$

де замкненi жордановi спрямлюванi кривi $\Gamma_{k}$ лежать у вiдповiдних областях $D_{k}$, охоплюють вiдповiднi точки $\xi_{k}$ i не мiстять точок $\xi_{n}$,  $k,n=1,2$ при $k\neq n$.

Вiдмiтимо також, що похiднi Гато право-$G$-моногенного вiдображення $\Phi(\zeta)$ i лiво-$G$-моногенного вiдображення $\widehat{\Phi}(\zeta)$ виражаються вiдповiдно формулами

$$\Phi^{\prime}(\zeta)=F_{1}^{\prime}(\xi_{1})e_{1}+F_{2}^{\prime}(\xi_{2})e_{2}+F_{3}^{\prime}(\xi_{1})e_{3}+F_{4}^{\prime}(\xi_{2})e_{4}$$ (30)

i

$$\widehat{\Phi}^{\prime}(\zeta)=F_{1}^{\prime}(\xi_{1})e_{1}+F_{2}^{\prime}(\xi_{2})e_{2}+F_{3}^{\prime}(\xi_{2})e_{3}+F_{4}^{\prime}(\xi_{1})e_{4}.$$

Наступне твердження випливає безпосередньо з рiвностi (26) i (28), правi частини яких є вiдповiдно право- i лiво-$G$-моногенним вiдображенням в областi $\Pi_{\zeta}:=\{\zeta\in E_{3}:f_{1}(\zeta)\in D_{1},\,f_{2}(\zeta)\in D_{2}\}.$

Теорема 7. Нехай область $\Omega$ опукла в напрямку прямих $L_{1}$ i $L_{2}$, $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C},$ i вiдображення $\Phi:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ право-$G$-моногенне, а $\widehat{\Phi}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ — лiво-$G$-моногенне в областi $\Omega_{\zeta}$. Тодi $\Phi$ i $\widehat{\Phi}$ продовжуються до вiдображеннь, якi є вiдповiдно право- i лiво-$G$-моногенним в областi $\Pi_{\zeta}.$

Теорема 7 дає можливiсть легко знайти область право-$G$-моногенностi вiдображення (27) i лiво-$G$-моногенностi вiдображення (29).

Принциповим наслiдком рiвностей (26) та (28) є наступне твердження, справедиве для право- i лiво-$G$-моногенних вiдображень в довiльнiй областi $\Omega_{\zeta}.$

Теорема 8. Нехай область $\Omega$ опукла в напрямку прямих $L_{1}$ i $L_{2}$, $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C},$ i вiдображення $\Phi:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ право-$G$-моногенне, а $\widehat{\Phi}:\Omega_{\zeta}\rightarrow\mathbb{H(C)}$ — лiво-$G$-моногенне в областi $\Omega_{\zeta}$. Тодi похiднi Гато усiх порядкiв вiдображеннь $\Phi$ i $\widehat{\Phi}$ є вiдповiдно право- i лiво-$G$-моногенними вiдображеннями в областi $\Omega_{\zeta}$.

Доведення. Оскiльки куля $\mho$ (яка повнiстю мiститься в областi $\Omega$) з центром в довiльнiй точцi $(x_{0},y_{0},z_{0})\in\Omega$ є опуклою множиною в напрямку прямих $L_{1}$ i $L_{2}$, то в околi $\mho_{\zeta}:=\{\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}:(x,y,z)\in\mho\}$ точки $\zeta_{0}=x_{0}i_{1}+y_{0}i_{2}+z_{0}i_{3}$ справедливi рiвностi (26) i (30). Але при цьому компоненти розкладу (30) є аналiтичними функцiями вiдповiдних комплексних змiнних, тобто вираз для $\Phi^{\prime}(\zeta)$ має вигляд рiвностi (26), а це i означає праву-$G$-моногеннiсть вiдображення $\Phi^{\prime}(\zeta)$. Аналогiчно доводиться для похiдної Гато довiльного порядку i для лiво-$G$-моногенного вiдображення $\widehat{\Phi}(\zeta)$. Теорему доведено.

5. Зв’язок право- i лiво-$G$-моногенних вiдображень з рiвняннями в частинних похiдних. Розглянемо лiнiйне диференцiальне рiвняння в частинних похiдних iз сталими коефiцiєнтами:

$$\mathcal{L}_{n}U(x,y,z):=\sum\limits_{\alpha+\beta+\gamma=n}C_{\alpha,\beta,\gamma}\frac{\partial^{n}U}{\partial x^{\alpha}\partial y^{\beta}\partial z^{\gamma}}=0,\qquad C_{\alpha,\beta,\gamma}\in\mathbb{R}.$$ (31)

Якщо вiдображення $\Phi(\zeta)$ є $n$ разiв право-диференцiйовним за Гато, а вiдображення $\widehat{\Phi}(\zeta)$ є $n$ разiв лiво-диференцiйовним за Гато, то наслiдком рiвностей (5) i (6) є вiдповiдно рiвностi

$$\frac{\partial^{\alpha+\beta+\gamma}\Phi}{\partial x^{\alpha}\partial y^{\beta}\partial z^{\gamma}}=i_{1}^{\alpha}\,i_{2}^{\beta}\,i_{3}^{\gamma}\,\Phi^{(\alpha+\beta+\gamma)}(\zeta)=i_{2}^{\beta}\,i_{3}^{\gamma}\,\Phi^{(n)}(\zeta)$$

i

$$\frac{\partial^{\alpha+\beta+\gamma}\widehat{\Phi}}{\partial x^{\alpha}\partial y^{\beta}\partial z^{\gamma}}=\widehat{\Phi}^{(\alpha+\beta+\gamma)}(\zeta)\,i_{1}^{\alpha}\,i_{2}^{\beta}\,i_{3}^{\gamma}=\widehat{\Phi}^{(n)}(\zeta)\,i_{2}^{\beta}\,i_{3}^{\gamma}.$$

Тому внаслiдок рiвностi

$$\mathcal{L}_{n}\Phi(\zeta)=\sum\limits_{\alpha+\beta+\gamma=n}C_{\alpha,\beta,\gamma}\,i_{2}^{\beta}\,i_{3}^{\gamma}\,\,\Phi^{(n)}(\zeta)$$ (32)

кожне $n$ разiв право-диференцiйовне за Гато вiдображення $\Phi$ при виконаннi умов $\Phi^{(n)}(\zeta)\neq 0$ i

$$\sum\limits_{\alpha+\beta+\gamma=n}C_{\alpha,\beta,\gamma}\,i_{2}^{\beta}\,i_{3}^{\gamma}=0$$ (33)

задовольняє рiвняння $\mathcal{L}_{n}\Phi(\zeta)=0$. Аналогiчно внаслiдок рiвностi

$$\mathcal{L}_{n}\widehat{\Phi}(\zeta)=\widehat{\Phi}^{(n)}(\zeta)\sum\limits_{\alpha+\beta+\gamma=n}C_{\alpha,\beta,\gamma}\,i_{2}^{\beta}\,i_{3}^{\gamma}$$ (34)

кожне $n$ разiв лiво-диференцiйовне за Гато вiдображення $\widehat{\Phi}$ при виконаннi умов $\widehat{\Phi}^{(n)}(\zeta)\neq 0$ i (33) задовольняє рiвняння $\mathcal{L}_{n}\widehat{\Phi}(\zeta)=0.$ Вiдповiдно, усi дiйснозначнi компоненти розкладу вiдображень $\Phi$ i $\widehat{\Phi}$ за базисом $\{e_{1},e_{2},e_{3},e_{4},ie_{1},ie_{2},ie_{3},ie_{4}\}$ є розв’язками рiвняння (31).

Таким чином, задача про побудову розв’язкiв рiвняння (31) у виглядi компонент право- або лiво-диференцiйовних за Гато вiдображень зводиться до вiдшукання в алгебрi $\mathbb{H(C)}$ трiйки лiнiйно незалежних над полем $\mathbb{R}$ векторiв (3), якi задовольняють характеристичне рiвняння (33).

Вiдмiтимо, що якщо обидва функцiонали $f_{1},\,f_{2}$ приймають значення в $\mathbb{C}$, то згiдно з теоремою 8 кожне право- i лiво-$G$-моногенне вiдображення задовольняє рiвнiсть (32).

Очевидно, що спiввiдношення

$$f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$$ (35)

має мiсце тодi i тiльки тодi, коли хоча б одне з чисел у кожнiй з пар $(a_{1},b_{1})$, $(a_{2},b_{2})$ належить $\mathbb{C}\setminus\mathbb{R}$. Якщо рiвняння (31) має особливий вигляд, то можна вказати достатнi умови для виконання спiввiдношень (35). Для цього введемо позначення

$$P(a,b):=\sum\limits_{\alpha+\beta+\gamma=n}C_{\alpha,\beta,\gamma}\,a^{\beta}\,b^{\gamma}.$$ (36)

Теорема 9. Нехай в алгебрi $\mathbb{H(C)}$ iснує трiйка лiнiйно незалежних над полем $\mathbb{R}$ векторiв вигляду (3),  якi задовольняють рiвнiсть (33).   Тодi якщо $P(a,b)\neq 0$ при всiх дiйсних значеннях $a,b,$ то виконуються спiввiдношення (35).

Доведення. Використовуючи таблицю множення алгебри, маємо рiвностi

$$i_{2}^{\beta}=a_{1}^{\beta}e_{1}+a_{2}^{\beta}e_{2},\qquad i_{3}^{\gamma}=b_{1}^{\gamma}e_{1}+b_{2}^{\gamma}e_{2}.$$

Тепер рiвнiсть (33) набуває вигляду

$$\sum\limits_{\alpha+\beta+\gamma=n}C_{\alpha,\beta,\gamma}\left(a_{1}^{\beta}\,b_{1}^{\gamma}\,e_{1}+a_{2}^{\beta}\,b_{2}^{\gamma}\,e_{2}\right)=0.$$

або в рiвносильнiй формi

$$\sum\limits_{\alpha+\beta+\gamma=n}C_{\alpha,\beta,\gamma}\,a_{k}^{\beta}\,b_{k}^{\gamma}=0,\qquad k=1,2.$$ (37)

Оскiльки розв’язок системи (37) iснує (за умовою теореми) i $P(a,b)\neq 0$ при всiх дiйсних $a,b$, то рiвностi (37) можуть виконуватися лише тодi, коли хоча б одне з чисел у кожнiй з пар $(a_{1},b_{1})$, $(a_{2},b_{2})$ належить множинi $\mathbb{C}\backslash\mathbb{R}.$ Теорему доведено.

Тепер зауважимо, що з умови теореми $P(a,b)\neq 0$ випливає, що завжди $C_{n,0,0}\neq 0$, оскiльки в iншому випадку при $a=b=0$ було б $P(a,b)=0$. А також оскiльки функцiя $P(a,b)$ неперервна на $\mathbb{R}^{2}$, то умова $P(a,b)\neq 0$ по сутi означає одне з двох $P(a,b)>0$ або $P(a,b)<0$ при всiх $a,b\in\mathbb{R}$.

Очевидно також, що рiвняння вигляду (31) елiптичного типу завжди задовольняє умову $P(a,b)\neq 0$ при всiх $a,b\in\mathbb{R}$. Але в той же час iснують рiвняння вигляду (31) для яких $P(a,b)>0$ i якi не є елiптичними. Таким, наприклад, є рiвняння

$$\frac{\partial^{5}u}{\partial x^{5}}+\frac{\partial^{5}u}{\partial x\partial y^{2}\partial z^{2}}+\frac{\partial^{5}u}{\partial x\partial z^{4}}=0.$$

6. Приклад. Покажемо зв’язок право- i лiво-$G$-моногенних вiдображень з тривимiрним рiвнянням Лапласа:

$$\Delta_{3}U(x,y,z):=\frac{\partial^{2}U}{\partial x^{2}}+\frac{\partial^{2}U}{\partial y^{2}}+\frac{\partial^{2}U}{\partial z^{2}}=0.$$ (38)

Для рiвняння (38) характеристичне рiвняння (33), набуває вигляду

$$1+i_{2}^{2}+i_{3}^{2}=0.$$ (39)

Подiбно до [22], трiйку лiнiйно назалежних над полем $\mathbb{R}$ векторiв $i_{1}=1,i_{2},i_{3}$ назвемо гармонiчною трiйкою, якщо має мiсце рiвнiсть (39) i виконуються умови $i_{2}^{2}\neq 0$, $i_{3}^{2}\neq 0$.

Пiсля пiдстановки рiвностей (3) в умови (39) приходимо до наступного твердження: гармонiчними трiйками в алгебрi $\mathbb{H(C)}$ є вектори $1,i_{2},i_{3},$ розклад яких за базисом $\{e_{1},e_{2},e_{3},e_{4}\}$ має вигляд (3) i комплекснi числа $a_{k},b_{k}$,  $k=1,2$ задовольняють систему рiвнянь

$$1+a_{1}^{2}+b_{1}^{2}=0,\qquad 1+a_{2}^{2}+b_{2}^{2}=0.$$ (40)

Систему (40) задовольняють, зокрема, вирази $a_{1}=i\sin t$, $b_{1}=i\cos t$, $a_{2}=i\sin\tau$, $b_{2}=i\cos\tau$,  $t,\tau\in\mathbb{C}$ , яким вiдповiдають

$$\xi_{1}=x+iy\sin t+iz\cos t,\quad\xi_{2}=x+iy\sin\tau+iz\cos\tau,\quad t,\tau\in\mathbb{C}.$$ (41)

Оскiльки для рiвняння Лапласа $P(a,b)=1+a^{2}+b^{2}>0$, то умови теореми 9 виконуються, а значить кожне право- i лiво-$G$-моногенне вiдображення задовольняє рiвняння (38). Представлення (26) i (28), в яких $\xi_{1},\xi_{2}$ визначенi рiвностями (41), визначають моногеннi вiдображення в $\mathbb{H(C)}$, пов’язанi з рiвнянням (38). Звiдси випливає, що розв’язками рiвняння (38) є дiйсна i уявна частини функцiї $U(x,y,z)=F(x+iy\sin t+iz\cos t)$, де $t\in\mathbb{C}$ i $F$ — довiльна аналiтична функцiя.