Анотацiя
We prove that kernels of analytic functions of kind , , , satisfies Kushpel’s condition beginning with some number which is explicitly expressed by parameter of smoothness of the kernel.
As a consequence, for all we obtain lower bounds for Kolmogorov widths of functional classes that are representable as convolutions of kernel with functions , which belong to the unit ball in the space , in the space .
The obtained estimates coincide with the best uniform approximations by trigonometric polynomials for these classes. As a result, we obtain exact values for widths of mentioned classes of convolutions.
Also for all we obtain exact values for Kolmogorov widths of classes of convolutions of functions , which belong to the unit ball in the space , with kernel in the space .
У роботi встановлено, що ядра аналiтичних функцiй вигляду , , , задовольняють введену Кушпелем умову , починаючи з деякого номера , який в явному виглядi виражається через параметр гладкостi ядра.
В результатi отримано оцiнки знизу колмогоровських поперечникiв для всiх функцiональних класiв, що зображуються згортками ядра iз функцiями , що належать одиничнiй кулi простору , в просторi . Отриманi оцiнки спiвпали з найкращими рiвномiрними наближеннями зазначених класiв тригонометричними полiномами. Як наслiдок, знайдено точнi значення поперечникiв вказаних класiв згорток.
Знайдено також точнi значення поперечникiв в просторi для усiх класiв згорток функцiй , що належать одиничнiй кулi простору , з ядром .
Точнi оцiнки колмогоровських поперечникiв класiв аналiтичних функцiй
А. С. Сердюк, В. В. Боденчук
Iнститут математики НАН України, Київ
1. Постановка задачi. Через позначимо простiр -перiодичних сумовних функцiй з нормою
, через
— простiр -перiодичних вимiрних i суттєво обмежених функцiй з нормою
а через — простiр -перiодичних неперервних функцiй , у якому норма задається рiвнiстю
.
Нехай — фiксоване сумовне ядро вигляду
|
|
|
(1) |
Через , , позначимо клас -перiодичних функцiй , що зображуються у виглядi згортки з ядром
|
|
|
(2) |
де
Функцiю в рiвностi (2) називають -похiдною функцiї i позначають через .
Поняття -похiдної введене О.I. Степанцем (див., наприклад, [1, § 7–8]).
У роботi розглядаються ядра вигляду (1) при , , тобто функцiї
|
|
|
(3) |
При зазначених класи будемо позначати через .
Як показано в [1, с. 141], функцiї з класiв , , складаються iз функцiй , що допускають регулярне продовження у смугу
|
|
|
(4) |
комплексної площини. Зокрема (див. [2, с. 269]), при , , i класи збiгаються з вiдомими класами фукнцiй , якi допускають аналiтичне продовження у смугу (4) i таких, що , .
Нехай — поперечник за Колмогоровим порядку центрально-симетричної множини в банаховому просторi , тобто величина вигляду
|
|
|
(5) |
де зовнiшнiй розглядається по всiх -вимiрних лiнiйних пiдпросторах iз .
Розв’язується задача знаходження точних значень поперечникiв , та для довiльних , та усiх натуральних , бiльших деякого номера, залежного лише вiд параметра .
Позначивши через пiдпростiр тригонометричних полiномiв порядку , розглянемо величини найкращих наближень
|
|
|
(6) |
Iз (5) i (6) випливає, що при всiх
|
|
|
(7) |
З робiт Н.I. Ахiєзера [3] та С.М. Нiкольського [4] випливає, що при , , i довiльних та виконуються рiвностi
|
|
|
де
|
|
|
(8) |
В данiй роботi ми покажемо, що при довiльних точнi значення величин та для усiх номерiв , починаючи з деякого номера , можна одержати на основi результатiв роботи [5]. При цьому виявляється, що для усiх зазначених рiвностi
|
|
|
залишаються вiрними при довiльних .
Тому для розв’язання задачi про знаходження точних значень колмогоровських поперечникiв залишається встановити оцiнки знизу
|
|
|
(9) |
|
|
|
(10) |
для усiх номерiв , починаючи з деякого номера .
При , , В.М. Тихомиров у [6] та [7] одержав рiвностi
|
|
|
(11) |
Однак доведення рiвностей (11) у вказаних роботах не були повними. Коректне доведення зрештою було отримане Форстом [8], який фактично показав, що ядро при , , є CVD-ядром (ядром, що не збiльшує осциляцiї). Кажуть, що ядро є CVD-ядром i записують , якщо для довiльної функцiї виконується нерiвнiсть , де — число змiн знаку на функцiї . Згодом А. Пiнкус розробив методи, якi дозволяють отримувати точнi оцiнки поперечникiв для класiв згорток, що породжуються довiльними CVD-ядрами (див. [10, 9]).
Якщо ж , , то, як показано в [11, с. 111], ядра можуть збiльшувати осциляцiї, тому точнi оцiнки знизу поперечникiв та неможливо отримати, користуючись методами, якi розвинуто А. Пiнкусом [10].
Зауважимо також, що для усiх таких, що
|
|
|
(12) |
де , якщо i , якщо
нерiвностi (9) та (10) при довiльних випливають з роботи [12, с. 1118–1119]. Обчислення показують, що умова (12), а разом з нею i оцiнки (9) та (10), має мiсце при усiх , якщо i , якщо .
2. Формулювання основних результатiв.
Для кожного фiксованого покладемо
|
|
|
де — найменше натуральне число, для якого виконується нерiвнiсть
|
|
|
(13) |
Має мiсце твердження.
Теорема 1. Нехай i .
Тодi для всiх номерiв таких, що , виконуються рiвностi
|
|
|
|
|
|
(14) |
в яких — функцiя вигляду (8), а — єдиний на корiнь рiвняння
|
|
|
(15) |
Далi для кожного фiксованого через будемо позначати найменший з номерiв , для якого виконується нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(16) |
У прийнятих позначеннях мають мiсце наступнi твердження.
Теорема 2. Нехай , .
Тодi для всiх номерiв таких, що , виконуються нерiвностi (9) i (10).
Теорема 3. Нехай , .
Тодi для всiх номерiв таких, що , виконуються рiвностi
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(17) |
де — єдиний на корiнь рiвняння (15).
При , , iз теореми 3 одержуємо наступне твердження.
Наслiдок 1.
Нехай , , . Тодi для всiх номерiв таких, що , виконуються рiвностi
|
|
|
|
|
|
Iз теореми 3 легко одержати асимптотичнi при оцiнки поперечникiв , та .
Теорема 4.
Нехай та .
Тодi при
|
|
|
|
|
|
(18) |
де .
3. Доведення теореми 1.
В роботi [5] було встановлено, що якщо послiдовнiсть коефiцiєнтiв ядра вигляду (1), яке породжує класи , , задовольняє умову Даламбера
|
|
|
(19) |
(при цьому записуватимемо: ), то знайдеться номер такий, що для будь-якого натурального мають мiсце рiвностi
|
|
|
|
|
|
(20) |
в яких — єдиний на корiнь рiвняння
|
|
|
При цьому (див. [5, с. 188–190]) номер означається конструктивно як найменше натуральне число, для котрого виконуються нерiвностi
|
|
|
(21) |
де
|
|
|
(22) |
Крiм того, згiдно з теоремою 2 роботи [5], рiвностi (20) справджуються для усiх i за умови, що де — корiнь рiвняння
|
|
|
на iнтервалi (0,1).
Оскiльки коефiцiєнти ядра задовольняють умову при i вiдношення утворює спадну послiдовнiсть, то при
|
|
|
Отже, якщо , то рiвностi (14) виконуються для усiх . При для величин вигляду (22) мають мiсце спiввiдношення
|
|
|
Тому виконання нерiвностi (13) гарантує виконання умови (21), а отже, всилу [5], i рiвностей (14) для усiх номерiв таких, що . Теорему доведено.
4. Означення i допомiжнi твердження.
Доведення нерiвностей (9) i (10) будемо здiйснювати використовуючи запропонований О.К. Кушпелем [13] метод знаходження оцiнок знизу поперечникiв класiв згорток iз твiрними ядрами , що задовольняють так звану умову .
Наведемо означення i вiдомi твердження, якi будуть використовуватись у подальшому.
Нехай , — розбиття промiжку та
|
|
|
де — ядро вигляду (1), а — ядро Бернуллi.
Через позначатимемо простiр -сплайнiв за розбиттям , тобто множину функцiй виду
|
|
|
(23) |
|
|
|
Фундаментальним -сплайном називають функцiю виду (23), що задовольняє спiввiдношення
|
|
|
де , , .
Як було зазначено у роботi [12], серед -похiдних будь-якого сплайна виду (23) iснує функцiя, яка є сталою на кожному iнтервалi . Саме таку функцiю будемо розумiти пiд записом .
Означення. Будемо казати, що для деякого дiйсного числа i розбиття ядро вигляду (1) задовольняє умову (i записувати ), якщо для цього ядра iснує єдиний фундаментальний сплайн i для нього виконуються рiвностi
|
|
|
де дорiвнює або 0, або 1, а приймає значення i не залежить вiд .
Теорема 5 (О.К. Кушпель [13, 14]). Нехай при деякому функцiя вигляду (1), що породжує класи , , задовольняє умову , коли — точка, в якiй функцiя , , набуває максимального значення. Тодi
|
|
|
|
|
|
Достатнi умови включення для ядер виду (1) при тих чи iнших обмеженнях на ядра були встановленi у роботах [13, 15, 12, 16]. Це дозволило авторам зазначених робiт застосувати теорему 5 i одержати в рядi нових випадкiв точнi оцiнки поперечникiв та .
Для успiшного застосування теореми 5 необхiдно отримати певну iнформацiю про поведiнку функцiй . З цiєю метою встановимо наступне допомiжне твердження.
Лема 1. Нехай , i таке, що
|
|
|
(24) |
де
|
|
|
(25) |
Тодi для довiльного , , виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(26) |
в якiй , а
|
|
|
(27) |
|
|
|
(28) |
|
|
|
|
|
|
(29) |
|
|
|
(30) |
|
|
|
|
(31) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(32) |
|
|
|
|
(33) |
|
|
|
|
|
|
|
|
(34) |
Доведення. Будемо виходити iз отриманого у роботi [12] зображення функцiї , згiдно з яким за умови , , для довiльного виконується рiвнiсть
|
|
|
(35) |
де
|
|
|
— уявна одиниця, , , .
Змiнивши порядок пiдсумовування доданкiв у сумi в правiй частинi рiвностi (35), маємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(36) |
З урахуванням (35) i (36) для фундаментального -сплайна ,
за умови , , одержуємо зображення
|
|
|
|
|
|
(37) |
Покажемо, що величини виду (25) при можна виразити наступним чином:
|
|
|
(38) |
де величини задаються рiвностями (31).
Перепишемо ядро у комплекснiй формi
|
|
|
де
|
|
|
(39) |
а штрих бiля знака суми означає, що при пiдсумовуваннi вiдсутнiй доданок з нульовим номером.
Пiдставивши у (25) замiсть ядра його розклад у комплексний ряд Фур’є, одержимо
|
|
|
|
|
|
(40) |
Неважко переконатись, що
|
|
|
(41) |
З (40) та (41) при випливає наступне представлення:
|
|
|
Звiдси при , , отримуємо
|
|
|
|
|
|
(42) |
З урахуванням (39) перетворимо першi два доданки в (42) наступним чином:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(43) |
Записавши у виглядi
|
|
|
з (43) маємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(44) |
Рiвностi (42) та (44) доводять формулу (38).
Перетворимо чисельник кожного доданка в правiй частинi рiвностi (37). Для цього, з урахуванням (38), запишемо
|
|
|
|
|
|
(45) |
|
|
|
|
|
|
(46) |
Застосовуючи (45) та (46), отримуємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(47) |
де
|
|
|
|
|
|
а означенi у (30).
В силу очевидної рiвностi
|
|
|
величину можна зобразити у виглядi (29).
При формула (38) перетворюється в наступну рiвнiсть:
|
|
|
(48) |
де визначається формулою (31), у якiй
|
|
|
(49) |
|
|
|
(50) |
|
|
|
(51) |
З (48)–(51) випливає, що i тому
|
|
|
Звiдси, враховуючи (29) та (30), можна записати
|
|
|
|
|
|
(52) |
де
|
|
|
Iз зображення (37) i рiвностей (47) та (52) отримуємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(53) |
В силу (30)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(54) |
Iз (53) та (54) отримуємо (26).
Лему доведено.
Лема 1 дозволяє одержати зручне для подальших дослiджень зображення величин , що породжуються ядрами вигляду (1), коефiцiєнти яких належать множинi , тобто виконуються умови (19).
Лема 2. Нехай , , , .
Тодi при виконаннi умови (24) для довiльного , , справедлива рiвнiсть
|
|
|
(55) |
в якiй , — ядро аналiтично продовжуваних в смугу функцiй:
|
|
|
величини та заданi рiвностями (27) i (28) вiдповiдно, а
|
|
|
(56) |
|
|
|
(57) |
|
|
|
(58) |
|
|
|
(59) |
— цiла частина числа .
Доведення. Згiдно з позначенням (56)
|
|
|
|
|
|
(60) |
Далi в силу формул (57)–(59) можна записати рiвностi
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(61) |
Iз (26), (60) та (61) отримуємо (55).
Лему доведено.
Як зазначалось вище, послiдовностi ядра вигляду (3) задовольняють умову при , а тому для вказаних застосовна лема 2. Отже, при виконаннi (24) для -сплайнiв, породжених ядром , має мiсце зображення (55).
Наступне твердження мiстить оцiнку зверху суми в зображеннi (55) для ядер у випадку, коли , де — точка, в якiй фукнцiя набуває найбiльшого значення.
Лема 3. Нехай величини , , задаються рiвностями (27), (28), (56)–(58), в яких , , , , а , де — корiнь рiвняння (15), . Тодi при та виконаннi умови
|
|
|
(62) |
для довiльного , , має мiсце зображення
|
|
|
(63) |
та справедлива оцiнка
|
|
|
Доведення. Встановимо спочатку справедливiсть зображення (63). Для цього достатньо показати, що при виконується умова (24). Знайдемо оцiнки зверху величин та при .
З (32) маємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(64) |
Враховуючи, що внаслiдок опуклостi послiдовностi виконується нерiвнiсть , , , iз (64) знаходимо
|
|
|
|
|
|
(65) |
З рiвняння (15) при отримуємо
|
|
|
|
|
|
(66) |
У свою чергу, з (66) випливає, що
|
|
|
(67) |
З (66) та (33) маємо
|
|
|
(68) |
Iз (67) та (34) знаходимо
|
|
|
(69) |
З умови (62) випливає, що
|
|
|
(70) |
Отже, з (65), (68), (69) та (70) при випливає оцiнка величини
|
|
|
|
|
|
(71) |
При оцiнку (71) можна покращити. Дiйсно, в силу (49) маємо
|
|
|
а з (51) та (67) випливає
|
|
|
Тодi, враховуючи (50), можемо записати
|
|
|
(72) |
Iз (38) отримуємо зображення
|
|
|
|
|
|
з якого безпосередньо випливає оцiнка
|
|
|
(73) |
Оскiльки внаслiдок (67) та умови (62)
|
|
|
(74) |
то отримуємо також оцiнку
|
|
|
(75) |
В силу (30), (73) та (75)
|
|
|
(76) |
Взявши до уваги оцiнки (75) та (71), маємо
|
|
|
|
|
|
(77) |
Оскiльки при та
, то з умови (62) випливає нерiвнiсть
|
|
|
яка еквiвалентна наступнiй нерiвностi:
|
|
|
(78) |
В силу (78) виконуються оцiнки
|
|
|
|
|
|
(79) |
Об’єднуючи (77) та (79), маємо
|
|
|
(80) |
З нерiвностi (80) випливає виконання умови (24), а отже, i справедливiсть зображення (63).
Знайдемо оцiнки зверху кожної з величин , .
Розпочнемо з оцiнки величини .
Оскiльки для справджується нерiвнiсть , отримуємо спiввiдношення
|
|
|
(81) |
З (80) та (81) маємо
|
|
|
(82) |
З (76) i (29) випливає, що . Тому враховуючи (71), (82) та умову (62), з (27) одержуємо
|
|
|
|
|
|
(83) |
Оцiнимо . З (28), (76), (72), (62) i (70) отримуємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(84) |
Оцiнимо величину .
Взявши до уваги (80) та (81), маємо
|
|
|
(85) |
Тому, зважаючи на (85), з (56) знаходимо
|
|
|
(86) |
Перш нiж оцiнити встановимо оцiнки зверху для величини , означеної в (59). З урахуванням (30)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(87) |
Оскiльки
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
то
|
|
|
(88) |
Тодi з (59), (71), (76), (87), (88) та з урахуванням опуклостi послiдовностi для величин будемо мати
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(89) |
Покажемо, що для усiх
|
|
|
(90) |
Для цього, в силу (89) досить переконатися, що при має мiсце нерiвнiсть
|
|
|
(91) |
Дiйсно, як показано у роботi [17, с. 104], при кожному фiксованому функцiя на набуває найменшого значення у точцi . Тому при , з урахуванням (62), маємо для всiх
|
|
|
|
|
|
(92) |
При , враховуючи (62) та (70), отримуємо
|
|
|
|
|
|
(93) |
При , враховуючи (62) та (70), отримуємо
|
|
|
|
|
|
(94) |
З (92), (93) та (94) випливає справедливiсть (91), а отже, i (90).
Формули (57), (85) та (90) дозволяють одержати
при наступну оцiнку величини :
|
|
|
|
|
|
(95) |
Водночас для величини можна отримати iншу оцiнку зверху. З цiєю метою, помiтивши, що в силу (59)
|
|
|
з (57) та (90) при одержуємо
|
|
|
|
|
|
(96) |
Iз (95) i (96) випливає оцiнка
|
|
|
(97) |
В силу (58) для величини маємо
|
|
|
(98) |
Взявши до уваги оцiнки (83), (84), (86), (97) та (98), при одержимо, що при виконаннi умови (62)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5. Доведення теореми 2.
Вiдповiдно до теореми 5 для встановлення нерiвностей (9) i (10) достатньо показати, що для довiльних , i всiх номерiв ядра задовольняють умову , де — точка, в якiй модуль функцiї , , досягає найбiльшого значення, тобто
|
|
|
Оскiльки, як не важко переконатись,
|
|
|
то перiодична з перiодом диференцiйовна функцiя i така, що
. Тому максимальне значення -перiодичної функцiї на досягається у точцi , де — єдиний на корiнь рiвняння (15).
Згiдно з лемою 2 роботи [17] для довiльного i довiльного
|
|
|
(99) |
Тодi з леми 3 i нерiвностi (99) випливає, що при , , , за умов (16) та (62) виконується нерiвнiсть
|
|
|
(100) |
В силу зображення (63), а також нерiвностей (74) i (100) робимо висновок, що при за умов (16) та (62) справедливе включення . Залишається лише переконатись, що (62) випливає з (16).
У роботi [18] було показано, що нерiвнiсть (62) випливає з умови
|
|
|
|
|
|
(101) |
При безпосередньо переконуємося, що , а отже .
Теорему доведено.
6. Доведення теореми 3.
Iз теорем 1 та 2, а також iз спiввiдношення (7) випливає, що рiвностi (17) мають мiсце для усiх номерiв . Покажемо, що . При вказана нерiвнiсть очевидна, оскiльки в цьому випадку . Тому залишається переконатись, що при .
Покладемо, як i ранiше, . Тодi для доведення теореми достатньо показати, що при i з нерiвностi
|
|
|
|
|
|
(102) |
випливає нерiвнiсть
|
|
|
(103) |
Як доведено в [17, с. 106] при i iз умови випливає нерiвнiсть
|
|
|
Оскiльки
|
|
|
то, з урахуванням очевидної iмплiкацiї , одержуємо, що з умови (102) при i випливає нерiвнiсть
|
|
|
(104) |
Покажемо, що при iз (104) випливає нерiвнiсть
|
|
|
(105) |
Розглянемо рiзницю
|
|
|
(106) |
Похiдна цiєї функцiї зростає i має вигляд
|
|
|
(107) |
Iз вiдомого розкладу (див., наприклад, [19, с. 58])
|
|
|
(108) |
при можемо записати оцiнку
|
|
|
(109) |
В силу (107) i (109) одержуємо
|
|
|
Оскiльки зростає i , то , . Отже, також зростає на промiжку , а тому
|
|
|
(110) |
Iз (106) i (110) випливає, що при
Нарештi нам залишається довести iмплiкацiю
Записавши ланцюжок очевидних спiввiдношень
|
|
|
i врахувавши нерiвнiсть
|
|
|
яка безпосередньо випливає з розкладу (108) при , з (105) отримуємо
|
|
|
Остання нерiвнiсть рiвносильна наступнiй нерiвностi
|
|
|
(111) |
Оскiльки , то iз (111) випливає (103).
Таким чином
|
|
|
7. Доведення теореми 4. Знайдемо двостороннi оцiнки правої частини формули (17).
Оскiльки
|
|
|
|
|
|
то, враховуючи (67), одержуємо для довiльних , i
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(112) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(113) |
З теореми 3 та оцiнок (112) i (113) випливає, що при виконується (18).
Теорему доведено.
-
1.
Степанец А.И. Методы теории приближений: В 2 ч. // Працi Iнституту математики НАН України. T. 40. — К.: Ин-т математики НАН Украины, 2002. — Ч. 1. — 427 c.
-
2.
Ахиезер Н.И. Лекции по теории аппроксимации. — М.: Наука, 1965. — 408 с.
-
3.
Ахиезер Н.И. О наилучшем приближении аналитических функций // ДАН. — 1938. — 18, № 4–5. — C. 241–245.
-
4.
Никольский С.М. Приближения функций тригонометрическими полиномами в среднем // Изв. АН СССР, сер. матем. — 1946. — 10. — С. 207–256.
-
5.
Сердюк А.С. Про найкраще наближення на класах згорток перiодичних функцiй // Теорiя наближення функцiй та сумiжнi питання / Працi Iнституту математики НАН України. Т. 35. — К. : Iн-т математики НАН України, 2002. — С. 172–194.
-
6.
Тихомиров В.М. Поперечники множеств в функциональных пространствах и теория наилучших приближений // Успехи матем. наук. — 1960. — 15, № 3. — C. 81–120.
-
7.
Тихомиров В.М. Некоторые вопросы теории приближений. — М. : Изд-во МГУ, 1976. — 304 c.
-
8.
Forst W. Uber die Breite von Klassen holomorpher periodischer Funktionen // J. Approx. Theory. — 1977. — 19, № 4. — P. 325–331.
-
9.
Pinkus A. On -widths of periodic functions // J. Analyse Math. — 1979. —
35. — P. 209–235.
-
10.
Pinkus A. n-widths in approximation theory. — Springer-Verlag. — 1985. — 291 p.
-
11.
Кушпель А.К. Вопросы оптимального приближения функциональных классов: Дис. … д-ра физ.-мат. наук. — К., 1988. — 283 с.
-
12.
Степанец А.И., Сердюк А.С. Оценки снизу поперечников классов сверток периодических функций в метриках и // Укр. мат. журн. — 1995. — 47, № 8. — С. 1112–1121.
-
13.
Кушпель А.К. Точные оценки поперечников классов сверток // Изв. АН СССР. Сер. мат. — 1988. — 52, № 6. — С. 1305–1322.
-
14.
Кушпель А.К. Оценки поперечников классов сверток в пространствах и // Укр. мат. журн. — 1989. — 41, № 8. — С. 1070–1076.
-
15.
Сердюк А.С. Оцiнки поперечникiв та найкращих наближень класiв згорток перiодичних функцiй // Ряди Фур’є: теорiя i застосування / Працi Iнституту математики НАН України. Т. 20. — К. : Iн-т математики НАН України, 1998. — С. 286–299.
-
16.
Сердюк А.С. Поперечники та найкращi наближення класiв згорток перiодичних функцiй // Укр. мат. журн. — 1999. — 51, № 5. — С. 674–687.
-
17.
Serdyuk A.S., Bodenchuk V.V. Exact values of Kolmogorov widths of classes
of Poisson integrals // Journal of Approximation Theory. — 2013. — 173, № 9. — P. 89–109.
-
18.
Сердюк А.С., Боденчук В.В. Оцiнки знизу колмогоровських поперечникiв класiв iнтегралiв Пуассона // Теорiя наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн-ту математики НАН України. — К.: Iн-т математики НАН України, 2013. — 10, № 1. — С.204–222.
-
19.
Градштейн И.С. Рыжик И.М. Таблицы интегралов, сумм, рядов и произведений (4-е издание). — М. : Наука, 1963. — 1100 с.