Анотацiя
Получены точные по порядку оценки наилучших равномерных приближений и равномерных приближений суммами Фурье классов сверток периодических функций, принадлежащих единичным шарам пространств
, с производящим ядром , абсолютные величины коэффициентов Фурье которого таковы, что , , а произведение не может стремится к нулю быстрее степенных функций.
We obtain exact for order estimates of best uniform approximations and uniform approximations
by Fourier sums of classes of convolutions the periodic functions belong to unit balls of spaces ,
with generating kernel , whose absolute values of Fourier coefficients are such that , , and product can’t tend to nought faster than power functions.
Порядковi оцiнки найкращих наближень та наближень сумами Фур’є в рiвномiрнiй метрицi
класiв згорток перiодичних функцiй невеликої гладкостi
А. С. Сердюк1, Т. А. Степанюк2
1Iнститут математики НАН
України, Київ
2Схiдноєвропейський нацiональний унiверситет iменi Лесi
Українки, Луцьк
Позначимо через — простiр –перiодичних неперервних функцiй, у
якому норма задана за допомогою рiвностi
|
|
|
, , — простiр -перiодичних
сумовних функцiй зi скiнченною нормою , де
|
|
|
Нехай — функцiя iз , ряд Фур’є якої має вигляд
|
|
|
Нехай, далi, — довiльна фiксована послiдовнiсть дiйсних чисел i
— фiксоване дiйсне число. Тодi якщо ряд
|
|
|
є рядом Фур’є деякої сумовної функцiї , то цю
функцiю називають (див., наприклад, [1, с.
132]) -похiдною функцiї i позначають через
.
Множину функцiй , у яких iснує -похiдна
позначають через .
Покладемо
|
|
|
Якщо , i водночас , то кажуть, що функцiя належить
класу
.
Позначимо також
Будемо розглядати послiдовностi такi, що монотонно незростає i , , . Тодi з урахуванням леми 12.6.6 монографiї [2, с. 193]
та твердження 3.8.3 монографiї [1, с.
139] функцiї з множини
,
для всiх
зображуються за допомогою згортки
|
|
|
(1) |
де
|
|
|
(2) |
i при цьому майже скрiзь .
При , , ядра вигляду (2) є ядрами Вейля–Надя
|
|
|
(3) |
а класи функцiй , що зображуються у виглядi
|
|
|
(4) |
є вiдомими класами
Вейля-Надя .
Зрозумiло, що при , , для довiльних має мiсце включення .
Позначимо через множину усiх опуклих донизу, неперервних функцiй , таких, що . I будемо вважати, що послiдовнiсть , яка задає клас , є звуженням на множину
натуральних чисел
функцiй iз .
Вслiд за О.I. Степанцем (див., наприклад, [1, с.
160]),
за допомогою характеристики функцiй iз вигляду
|
|
|
(5) |
де , — обернена до функцiя, з множини видiлимо наступнi пiдмножини:
|
|
|
(6) |
|
|
|
(7) |
|
|
|
В (6) i (7) , взагалi кажучи, можуть залежати вiд .
Очевидно, що .
Вiдмiтимо, що природними представниками множини є функцiї , ,
множини — функцiї , а множини
— функцiї , .
Крiм величини (5) для функцiй важливу роль вiдiграє характеристика
|
|
|
(8) |
В [1, с.
160] було доведено, що необхiдною i достатньою умовою належностi
функцiї до множини є умова
|
|
|
а необхiдною i достатньою умовою того, щоб функцiя належала до множини є умова
|
|
|
Якщо , то (див., наприклад, [3, с.
97]) множини
складаються з нескiнченно диференцiйовних
функцiй. З iншого боку, як показано в [4, с.
1692], для кожної нескiнченно
диференцiйовної –перiодичної функцiї можна вказати функцiю з множини
таку, що для
довiльних .
Для класiв будемо розглядати величини
|
|
|
де — частиннi суми Фур’є порядку функцiї , а також
найкращi рiвномiрнi наближення класiв
тригонометричними
полiномами порядку не вищого за , тобто величини вигляду
|
|
|
де — пiдпростiр усiх тригонометричних
полiномiв порядку не вищого за .
В роботi розв’язується задача про знаходження точних порядкових оцiнок для
величин i при , .
Для класiв Вейля–Надя , ,
, , точнi порядковi оцiнки
величин i
вiдомi (див., наприклад, [5, с.
47–49].
Крiм того, для величин , , при вiдомi асимптотичнi рiвностi
(див., наприклад, роботи [6]–[8]), а для величин найкращих наближень при усiх
, встановлено їх точнi значення
(див. роботи
[8]–[13]).
Для класiв при i за умови
в роботi
[14] було доведено рiвнiсть
|
|
|
В [15]
у випадку, коли
, де , , —
множина незростаючих функцiй , для яких iснує
стала така, що функцiя
майже спадає (тобто знайдеться додатна стала така, що
для будь–яких ), а — множина
незростаючих додатних функцiй , , для кожної з
яких можна вказати додатну сталу таку, що , показано, що iснують додатнi величини i ,
якi можуть залежати лише вiд i такi, що для довiльних , i
виконуються спiввiдношення
|
|
|
(9) |
У випадку порядковi оцiнки величин
i , , знайденi в роботах [3], [16], [17].
Мета даної роботи полягає у знаходженнi двостороннiх оцiнок для
величин та у випадку коли функцiя
належить до множини i , , . При цьому константи в отриманих оцiнках будуть вираженi через параметри класiв в явному виглядi.
Теорема 1. Нехай i , , .
Тодi для довiльних i мають мiсце спiввiдношення
|
|
|
(10) |
в яких i — додатнi величини,
що залежать лише вiд i .
Доведення теореми 1.
Згiдно з iнтегральним зображенням (1), за виконання умов теореми, для довiльної
функцiї
в кожнiй точцi справедлива рiвнiсть
|
|
|
(11) |
де
|
|
|
(12) |
З (11) i твердження 3.8.1 роботи
[1, с. 137] одержуємо
|
|
|
(13) |
Для оцiнки величини буде корисна наступна лема.
Лема 1. Нехай
i — монотонно незростаюча послiдовнiсть додатних чисел така, що .
Тодi для –норми функцiї
|
|
|
має мiсце нерiвнiсть
|
|
|
(14) |
де
|
|
|
(15) |
Доведення леми 1.
Для довiльних , i маємо
|
|
|
|
|
|
(16) |
де
|
|
|
|
|
|
Оцiнимо величину . Згiдно з перетворенням Абеля для довiльних
|
|
|
|
|
|
(17) |
де .
Використовуючи формулу
|
|
|
(див., наприклад, [19, с. 43])
та очевидну нерiвнiсть
|
|
|
отримаємо
|
|
|
(18) |
З умов леми 1 випливає, що при . Тому
з (17), (18) i того, що внаслiдок монотонностi послiдовностi , одержуємо
|
|
|
(19) |
Використавши нерiвнiсть (19) при , запишемо оцiнку
|
|
|
(20) |
Оцiнимо тепер величину . Для довiльних ,
|
|
|
(21) |
Покладемо
|
|
|
(22) |
Беручи до уваги формули (21)–(22), та використавши нерiвнiсть (19) при , отримаємо
|
|
|
(23) |
Для довiльних , ,
, в силу монотонного незростання послiдовностi , можемо записати
|
|
|
|
|
|
(24) |
Об’єднуючи (23) i (24), запишемо
|
|
|
(25) |
Iз (25) випливає
|
|
|
|
|
|
(26) |
При кожному фiксованому позначимо через , функцiю, що означається натупним чином:
|
|
|
При таких позначеннях має мiсце рiвнiсть . Тодi
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(27) |
Для оцiнки останнього iнтеграла нам буде корисним наступне твердження, встановлене Хардi (див., наприклад, [20, с.
40]).
Лема 2. Нехай невiд’ємна функцiя, визначена для i нехай , .
Тодi, якщо iнтегровна на , то функцiя
також iнтегровна на i при цьому виконується нерiвнiсть
|
|
|
(28) |
Застосовуючи нерiвнiсть (28) при , , , одержуємо
|
|
|
|
|
|
(29) |
Формули (26), (27) i (29) дозволяють записати оцiнку
|
|
|
(30) |
Об’єднавши (16), (20) i (30), маємо
|
|
|
|
|
|
(31) |
Iз (31) випливає (14).
Лему 1 доведено.
Застосуємо до функцiї вигляду (12) лему 1, поклавши в її умовах
, , . Отримаємо оцiнку
|
|
|
|
|
|
(32) |
де характеристика означається рiвнiстю (15).
Для будь–якої функцiї через i , , позначимо величини
|
|
|
(33) |
|
|
|
(34) |
де характеристика означається формулою (8).
В прийнятих позначеннях має мiсце наступне твердження.
Лема 3. Нехай , , , , .
Тодi, якщо , то виконується нерiвнiсть
|
|
|
(35) |
якщо ж , то має мiсце спiввiдношення
|
|
|
(36) |
Доведення леми 3.
Нехай . Покажемо справедливiсть нерiвностi (35).
Оскiльки монотонно спадає до нуля, то
|
|
|
(37) |
Проiнтегрувавши частинами останнiй iнтеграл з (37), отримаємо
|
|
|
|
|
|
(38) |
З (38) випливає
|
|
|
(39) |
Покажемо, що
|
|
|
(40) |
Дiйсно,
оскiльки
, то
|
|
|
|
|
|
В силу (39) i (40)
|
|
|
|
|
|
(41) |
З (33), (37) i (41) випливають спiввiдношення
|
|
|
(42) |
Нерiвнiсть (35) доведено.
Нехай . Оскiльки , то справедливiсть другої нерiвностi в (36) випливає з (35).
Врахувавши (42), маємо
|
|
|
|
|
|
(43) |
На пiдставi формул (41) i (43) одержуємо
|
|
|
Тим самим спiввiдношення (36), а отже i лему 3, доведено.
З нерiвностей (13), (32) i (35) отримуємо
|
|
|
(44) |
Оскiльки послiдовнiсть монотонно неспадає, то для довiльних
|
|
|
(45) |
де
|
|
|
Знайдемо оцiнку знизу величини . З цiєю метою розглянемо функцiю
|
|
|
(46) |
де
|
|
|
(47) |
a величини i означаються формулами (15) i (33) вiдповiдно.
З умови випливає, що . Покажемо, що . Оскiльки, згiдно з умовою теореми 1,
, то функцiя монотонно спадає до нуля.
В силу означення –похiдної, майже скрiзь виконується рiвнiсть
|
|
|
(48) |
Поклавши в умовах леми 1 , , , iз (48) i (35), одержуємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(49) |
З (49) випливає включення
.
Оскiльки послiдовнiсть монотонно неспадає, то в силу (47)
|
|
|
i для функцiї має
мiсце оцiнка
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(50) |
де
|
|
|
Об’єднуючи (45), (47) i (50) отримуємо (10). Теорему 1 доведено.
Зауваження 1. В ходi доведення теореми 1 за виконання її умов було показано, що для довiльних виконується бiльш точна, порiвняно з (10), оцiнка:
|
|
|
|
|
|
(51) |
де i — додатнi величини, що означаються за
допомогою формул (15) i (33) вiдповiдно.
Теорема 2. Нехай ,
, де , , i
|
|
|
(52) |
Тодi для довiльних i мають мiсце спiввiдношення
|
|
|
(53) |
в яких , — додатнi величини, що
залежать лише вiд i .
Доведення теореми 2. В силу теореми 1 якщо
,
i , , ,
то iснує стала така, що при всiх i
|
|
|
(54) |
Знайдемо оцiнку знизу для величин .
Покладемо
|
|
|
i
|
|
|
(55) |
де — цiла частина дiйсного числа , — функцiя обернена до ,
a
|
|
|
(56) |
Розглянемо функцiю вигляду (46). Як зазначалось ранiше (див. (49)), , .
Покажемо, що має мiсце оцiнка
|
|
|
(57) |
де — деяка додатня стала,
що може залежати лише вiд i .
Розглянемо iнтеграл
|
|
|
(58) |
де , а — ядра Валле Пуссена вигляду
|
|
|
а послiдовнiсть означається формулою (55).
В силу твердження Д.1.1 з [21, с. 391]
|
|
|
(59) |
Знайдемо оцiнку норми .
Вiдомо, що
|
|
|
(60) |
(див., наприклад, [5, с. 28]), де — ядра Фейєра порядку
|
|
|
Оскiльки (див., наприклад, [20, с. 148])
|
|
|
(61) |
то з (60) i (61) отримуємо
|
|
|
Тому
|
|
|
(62) |
З (59) i (62), маємо
|
|
|
(63) |
Для ядер
виконується рiвнiсть (див., наприклад, формулу
(1.3.15) роботи [1, с. 31])
|
|
|
а тому
|
|
|
|
|
|
(64) |
Враховуючи очевиднi рiвностi
|
|
|
з формул (46), (58) i (64) отримаємо, що для довiльних
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(65) |
Знайдемо оцiнку зверху для суми . Враховуючи нерiвнiсть (35) та спадання функцiї , одержимо
|
|
|
|
|
|
(66) |
Беручи до уваги спiввiдношення (63), (65) i (66), запишемо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(67) |
З (55) та монотонного спадання функцiї випливає, що
|
|
|
а тому
|
|
|
(68) |
при цьому в силу (52) i (56) .
Iз (67) i (68) з урахуванням монотонного неспадання послiдовностi , для полiнома найкращого рiвномiрного наближення функцiї отримаємо оцiнку
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(69) |
де
|
|
|
(70) |
З (69) випливає справедливiсть оцiнки (57).
Об’єднуючи (54) i (57) отримуємо (53).
Теорему 2 доведено.
Зауваження 2. З (51) та ходу доведення теореми 2 випливає, що за виконання умов:
,
, де , , , i
|
|
|
для довiльного виконується бiльш точна, порiвняно з (53), оцiнка:
|
|
|
|
|
|
(71) |
де i — додатнi величини, що означаються формулами (15) i (33) вiдповiдно.
Надалi, як зазвичай прийнято, для послiдовностей i пiд записом будемо розумiти, iснування сталих i
таких, що ,
.
Iз теорем 1 i 2 безпосередньо випливає наступне твердження
Наслiдок 1. Нехай , , де , , , i .
Тодi
|
|
|
(72) |
Якщо, крiм того, виконується умова (52), то
|
|
|
(73) |
Припустимо, що виконуються умови наслiдку 1, i крiм того, , тодi як випливає зi спiввiдношення (36),
|
|
|
Отже, має мiсце твердження.
Наслiдок 2. Нехай , де , , , i .
Тодi
|
|
|
(74) |
Якщо, крiм того, виконується умова (52), то
|
|
|
(75) |
Справедливiсть порядкових оцiнок (74) i (75) встановлена ранiше в [15].
Зауважимо, що коли i
|
|
|
(76) |
то порядковi оцiнки (74) i (75) мiсця не мають, оскiльки в цьому випадку виконується оцiнка
|
|
|
яка є наслiдком нерiвностi (35) i того, що при .
Прикладом функцiй , якi задовольняють умови наслiдку 1 i для яких виконується умова (76) є функцiї
|
|
|
(77) |
Для них
|
|
|
i
|
|
|
|
|
|
а тому при i
|
|
|
(78) |
Наведемо порядковi оцiнки величин i у випадку коли мають вигляд (77).
Наслiдок 3. Нехай , , , , , i . Тодi
|
|
|
Доведення наслiдку 3.
З (43) i (78), одержуємо
|
|
|
(79) |
Згiдно з (73) i (79) для зазаначених
|
|
|
|
|
|
Наслiдок 3 доведено.
Лiтература
-
[1]
Степанец А.И.
Методы теории приближений: В 2 ч. // Працi Iнституту математики НАН України — Киев: Ин-т
математики НАН Украины, 2002. — 40. — Ч.I. — 427 с.
-
[2]
Зигмунд А.
Тригонометрические ряды. В 2 т. — М.: Мир,
1965. — Т. II. — 538 с.
-
[3]
Степанец А.И.
Классификация и приближение периодических функций. — Киев: Наук. думка — 1987. — 268 c.
-
[4]
Степанец А.И., Сердюк А.С., Шидлич А.Л.
Классификация бесконечно дифференцируемых функций
// Укр. мат. журн. — 2008.
— 60, №12. — С. 1686–1708.
-
[5]
Temlyakov V.N.
Approximation of Periodic Function: Nova Science Publi– chers, Inc. — 1993. — 419p.
-
[6]
Kolmogoroff A.
Zur Grössennordnung des Restgliedes Fourierschen Reihen
differenzierbarer Funktionen // Ann. Math.(2),
— 1935. — 36, №2. — P. 521–526.
-
[7]
Пинкевич В.Т.
О порядке остаточного члена ряда Фурье функций, дифференцируемых в
смысле Вейля // Изв. АН СССР. Сер. мат. — 1940.
— 4, №6. — С. 521–528.
-
[8]
Никольский С.М.
Приближение функций тригонометрическими полиномами в среднем
// Изв. АН
СССР. Cер. мат.
— 1946. — 10, №3. — С. 207–256.
-
[9]
Favard J.
Sur l’approximation des fonctions périodiques par des polynomes
trigonométriques
// C.R. Acad. Sci. — 1936. — 203. — P. 1122–1124.
-
[10]
Дзядык В.К.
О наилучшем приближении на классе периодических функций, имеющих
ограниченную –ю производную // Изв. АН СССР, Сер. мат.
— 1953. — 17. — С. 135–162.
-
[11]
Дзядык В.К.
О наилучшем приближении на классах периодических функций,
определяемых интегралами от линейной комбинации абсолютно монотонных
ядер // Мат. заметки. — 1974. — 16, №5.
— С. 691–701.
-
[12]
Стечкин С.Б.
О наилучшем приближении некоторых классов периодических функций
тригонометрическими полиномами // Изв. АН СССР, Cер. мат. — 1956.
— 20, — С. 643–648.
-
[13]
Сунь Юн–шен.
О наилучшем приближении периодических дифференцируемых функций
тригонометрическими полиномами // Изв. АН СССР. Cер. мат.
— 1959. — 23, №1. — С. 67–92.
-
[14]
Сердюк А.С., Соколенко I.В.
Рiвномiрнi наближення класiв –диференцiйовних функцiй лiнiйними методами
// Теорiя наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн–ту математики НАН України.2011. — 8, №1.
— С. 181–189.
-
[15]
Сердюк А.С., Грабова У.З.
Порядковi оцiнки найкращих
наближень i наближень сумами Фур’є класiв –
диференцiйовних функцiй
// Укр. мат. журн. — 2013.
— 65, №9. — С. 1186 – 1197.
-
[16]
Романюк В.С.
Дополнения к оценкам приближения суммами Фурье классов бесконечно
дифференцируемых функций // Екстремальнi задачi теорiї функцiй та
сумiжнi питання: Працi Iн-ту математики НАН України.
— 2003. — 46,
— С. 131–135.
-
[17]
Сердюк А.С., Степанюк Т.А.
Порядковi оцiнки найкращих
наближень i наближень сумами Фур’є класiв нескiнченно
диференцiйовних функцiй// Теорiя наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн–ту математики НАН України.
2013. — 10, №1.
— С. 255–282.
-
[18]
Степанец А.И.
Методы теории приближений. — Киев: Ин-т математики НАН Украины, 2002. — 40.
— Ч.II. — 468 с.
-
[19]
Градштейн И.С., Рыжик И.М.
Таблицы интегралов, сумм, рядов и произведений. — М.: Физматиз, 1962. — 1100 с.
-
[20]
Зигмунд А.
Тригонометрические ряды. В 2 т. — М.: Мир,
1965. — Т. I. — 615 с.
-
[21]
Корнейчук Н.П.
Точные константы в теории приближения. — М.:
Наука, 1987. — 424 с.