Анотацiя

We expand the ranges of permissible values of $n$ ($n\in\mathbb{N}$) for which Poisson kernels $P_{q,\beta}(t)=\sum\limits_{k=1}^{\infty}q^{k}\cos\left(kt-\dfrac{\beta\pi}{2}\right)$, ${q\in(0,1)}$, $\beta\in\mathbb{R}$, satisfy Kushpel’s condition $C_{y,2n}$. As a consequence, we obtain exact values for Kolmogorov widths in the space $C$ ($L$) of classes $C_{\beta,\infty}^{q}$ ($C_{\beta,1}^{q}$) of Poisson integrals generated by kernels $P_{q,\beta}(t)$ in new situations. It is shown that obtained here results we can’t obtain by using methods of finding of exact lower bounds for widths suggested by A. Pinkus.

Розширено областi допустимих значень параметра $n$ ($n\in\mathbb{N}$), при яких ядра Пуассона $P_{q,\beta}(t)=\sum\limits_{k=1}^{\infty}q^{k}\cos\left(kt-\dfrac{\beta\pi}{2}\right)$, ${q\in(0,1)}$, $\beta\in\mathbb{R}$, задовольняють умову Кушпеля $C_{y,2n}$. Як наслiдок, в нових ситуацiях встановлено точнi значення колмогоровських поперечникiв в просторi $C$ ($L$) класiв iнтегралiв Пуассона $C_{\beta,\infty}^{q}$ ($C_{\beta,1}^{q}$), породжених ядрами $P_{q,\beta}(t)$. Показано, що знайденi в роботi результати неможливо одержати, використовуючи методи знаходження точних оцiнок знизу поперечникiв, якi були розвинутi А. Пiнкусом.

Оцiнки знизу колмогоровських поперечникiв класiв iнтегралiв Пуассона

А. С. Сердюк, В. В. Боденчук

Iнститут математики НАН України, Київ

Нехай $L=L_{1}$ простiр $2\pi$-перiодичних сумовних функцiй $f$ з нормою $\|f\|_{1}=\int\limits_{-\pi}^{\pi}|f(t)|dt$, $L_{\infty}$ — простiр $2\pi$-перiодичних вимiрних i суттєво обмежених функцiй з нормою $\|f\|_{\infty}=\mathop{\rm ess\,sup}\limits_{t\in\mathbb{R}\ }|f(t)|,$ $C$ — простiр $2\pi$-перiодичних неперервних функцiй $f$, у якому норма задається рiвнiстю $\|f\|_{C}=\max\limits_{t\in\mathbb{R}}|f(t)|$.

Iнтегралом Пуассона функцiї $\varphi\in L^{0}=\{\varphi\in L:\int\limits_{-\pi}^{\pi}\varphi(t)dt=0\}$ називають функцiю $f$, що зображується у виглядi згортки

$$f(x)=A+\dfrac{1}{\pi}\int\limits_{-\pi}^{\pi}P_{q,\beta}(x-t)\varphi(t)dt=A+\left(P_{q,\beta}\ast\varphi\right)(x),\;A\in\mathbb{R},$$ (1)

де

$$P_{q,\beta}(t)=\sum\limits_{k=1}^{\infty}q^{k}\cos\left(kt-\dfrac{\beta\pi}{2}\right),\,q\in(0,1),\,\beta\in\mathbb{R}$$ (2)

— ядро Пуассона $P_{q,\beta}(t)$ з параметрами $q$ i $\beta$. Функцiю $\varphi\in L^{0}$, пов’язану iз $f$ за допомогою рiвностi (1), називають $(q,\beta)$-похiдною функцiї $f$ i позначають через $f_{\beta}^{q}$ (див., наприклад, [2, с. 302]).

Множину усiх iнтегралiв Пуассона вигляду (1) у випадку, коли

$$\|\varphi\|_{p}\leqslant 1,\,p=1,\infty,$$

будемо позначати через $C_{\beta,p}^{q}$.

Нехай $d_{m}(\mathfrak{M},X)$ — $m$-вимiрний поперечник за Колмогоровим центральносиметричної множини $\mathfrak{M}$ банахового простору $X$, тобто величина, що означається рiвнiстю

$$d_{m}(\mathfrak{M},X)=\inf_{F_{m}\subset X}\sup_{f\in\mathfrak{M}}\inf_{u\in F_{m}}\|f-u\|_{X},$$ (3)

де зовнiшнiй $\inf$ розглядається по всiх $m$-вимiрних лiнiйних пiдпросторах $F_{m}$ iз $X$.

Задача про знаходження точних значень або порядкових оцiнок колмогоровських поперечникiв для рiзноманiтних функцiональних компактiв в рiзноманiтних функцiональних просторах має багату iсторiю, ознайомитись з якою можна по роботах [3, 4, 5, 6, 11, 12, 13, 7, 8, 9, 10].

Задача про обчислення поперечникiв $d_{m}(\mathfrak{M},X)$, як правило, розпадається на двi частини. Спочатку фiксується деякий пiдпростiр ${F_{m}\subset X}$, $\dim F_{m}=m$, i обчислюється величина

$$E(F_{m},\mathfrak{M},X)=\sup_{f\in\mathfrak{M}}\inf_{u\in F_{m}}\|f-u\|_{X},$$ (4)

Зрозумiло, що згiдно з (3) i (4)

$$E(F_{m},\mathfrak{M},X)\geqslant d_{m}(\mathfrak{M},X).$$ (5)

Потiм для поперечника $d_{m}(\mathfrak{M},X)$ отримують оцiнки знизу. Позначимо через $\mathcal{T}_{2n-1}$ пiдпростiр тригонометричних полiномiв $t_{n-1}$, порядок яких не перевищує $n-1$ i розглянемо величини найкращих наближень $E_{n}(C_{\beta,\infty}^{q})_{C}=E(\mathcal{T}_{2n-1},C_{\beta,\infty}^{q},C)$ i $E_{n}(C_{\beta,1}^{q})_{L}=\linebreak=E(\mathcal{T}_{2n-1},C_{\beta,1}^{q},L)$.

Як випливає з [9, 14, 15, 16], для довiльних $q\in(0,1)$, $\beta\in\mathbb{R}$ i $n\in\mathbb{N}$ мають мiсце рiвностi

$$E_{n}(C_{\beta,\infty}^{q})_{C}=E_{n}(C_{\beta,1}^{q})_{L}=\|P_{q,\beta}\ast\varphi_{n}\|_{C}=$$

$$=\dfrac{4}{\pi}\left|\sum\limits_{\nu=0}^{\infty}\dfrac{q^{(2\nu+1)n}}{2\nu+1}\sin\left((2\nu+1)\theta_{n}\pi-\dfrac{\beta\pi}{2}\right)\right|,$$ (6)

де

$$\varphi_{n}(t)=\textnormal{sign}\sin nt,$$

а $\theta_{n}=\theta_{n}(q,\beta)$ — єдиний на $[0,1)$ корiнь рiвняння

$$\sum\limits_{\nu=0}^{\infty}q^{(2\nu+1)n}\cos\left((2\nu+1)\theta_{n}\pi-\dfrac{\beta\pi}{2}\right)=0.$$ (7)

Тому, з урахуванням (5), для розв’язання задачi про точнi значення вказаних поперечникiв залишається встановити оцiнки знизу

$$d_{2n}(C_{\beta,\infty}^{q},C)\geqslant\|P_{q,\beta}\ast\varphi_{n}\|_{C},$$ (8)

$$d_{2n-1}(C_{\beta,1}^{q},L)\geqslant\|P_{q,\beta}\ast\varphi_{n}\|_{C}.$$ (9)

Мета даної роботи полягає у доведеннi оцiнок (8) i (9) у нових, не дослiджених ранiше, випадках.

Вперше нерiвностi (8) i (9) при $q\in(0,\dfrac{1}{7}]$, $\beta\in\mathbb{Z}$ i $n\in\mathbb{N}$ встановив О.К. Кушпель у [7] i [8]. Згодом В.Т. Шевалдiн [9] показав, що зазначенi нерiвностi виконуються при $q\in(0,q(\beta)]$, $\beta\in\mathbb{R}$ i $n\in\mathbb{N}$, де $q(\beta)=0{,}2$ при $\beta\in\mathbb{Z}$ i $q(\beta)=0{,}196881$ при $\beta\in\mathbb{R\setminus Z}$. З роботи Нгуен Тхи Тх’єу Хоа [10, с. 211] випливає справедливiсть (8) i (9) для будь-яких $q\in(0,1)$, $\beta=2kl$, $l\in\mathbb{Z}$, при натуральних $n$, бiльших деякого, залежного вiд $q$, номера $n_{*}$ (при цьому було доведено iснування номера $n_{*}$, а конструктивного способу знаходження $n_{*}$ по $q$ не вказано). Авторами [17] доведено нерiвностi (8) i (9) для довiльних $q\in(0,1)$, $\beta\in\mathbb{R}$ i $n\in\mathbb{N}$, $n\geqslant n_{q}$, де $n_{q}$ — найменший з номерiв $n\geqslant 9$ при фiксованому $q\in(0,1)$, для яких виконується нерiвнiсть

$$\dfrac{43}{10(1-q)}q^{\sqrt{n}}+\dfrac{160}{57(n-\sqrt{n})}\;\dfrac{q}{(1-q)^{2}}\leqslant$$

$$\leqslant\left(\dfrac{1}{2}+\dfrac{2q}{(1+q^{2})(1-q)}\right)\left(\dfrac{1-q}{1+q}\right)^{\frac{4}{1-q^{2}}}.$$ (10)

У данiй роботi область допустимих значень параметра $n$, для яких справджуються оцiнки (8) i (9) вдалось дещо розширити. Перш нiж сформулювати основний результат роботи, розглянемо при кожному фiксованому $q\in(0,1)$ найменший з номерiв $n\geqslant 9$, для яких виконується нерiвнiсть

$$\dfrac{43}{10(1-q)}q^{\sqrt{n}}+\dfrac{q}{(1-q)^{2}}\min\left\{\dfrac{160}{57(n-\sqrt{n})},\dfrac{8}{3n-7\sqrt{n}}\right\}\leqslant$$

$$\leqslant\left(\dfrac{1}{2}+\dfrac{2q}{(1+q^{2})(1-q)}\right)\left(\dfrac{1-q}{1+q}\right)^{\frac{4}{1-q^{2}}}.$$ (11)

Будемо позначати цей номер через $n_{q}^{*}$.

Теорема 1. Нехай $q\in(0,1)$. Тодi для довiльного $\beta\in\mathbb{R}$ та всiх номерiв $n\geqslant n_{q}^{*}$ мають мiсце оцiнки (8) та (9).

Зауважимо, що згiдно з (10) i (11) $n_{q}^{*}\leqslant n_{q}$, тому з теореми 1 випливає теорема 2 роботи [17]. Отже, сформульована теорема у порiвняннi з теоремою 2 роботи [17] дозволяє розширити область допустимих значень параметра $n$, для яких виконуються оцiнки (8) i (9), при тих значеннях $q$, для яких $n_{q}>n_{q}^{*}$. Обчислення показують, що нерiвнiсть $n_{q}>n_{q}^{*}$ виконується зокрема при усiх $q\in[0{,}4925,\,1)$. Наприклад, при $q=0{,}5$ $n_{q}=969$, а $n_{q}^{*}=963$.

Доведення. Будемо використовувати запропонований О.К. Кушпелем метод знаходження оцiнок знизу колмогоровських поперечникiв класiв згорток iз твiрними ядрами, що задовольняють так звану умову $C_{y,2n}$. Наведемо необхiднi означення. Нехай $\Delta_{2n}=\{0=x_{0}<x_{1}<\dots<x_{2n}=2\pi\}$, $x_{k}=k\pi/n$ — розбиття промiжку $[0,2\pi]$ i

$$P_{q,\beta,1}(t)=(P_{q,\beta}\ast B_{1})(t)=\sum\limits_{k=1}^{\infty}\frac{q^{k}}{k}\cos\left(kt-\dfrac{(\beta+1)\pi}{2}\right),$$ (12)

$$q\in(0,1),\;\beta\in\mathbb{R},$$

де $B_{1}(t)=\sum\limits_{k=1}^{\infty}k^{-1}\sin kt$ — ядро Бернуллi. Фундаментальним $SK$-сплайном називають функцiю $\overline{SP}_{q,\beta,1}(\cdot)=\overline{SP}_{q,\beta,1}(y,\cdot)$ виду

$$SP_{q,\beta,1}(\cdot)=\alpha_{0}+\sum\limits_{k=1}^{2n}\alpha_{k}P_{q,\beta,1}(\cdot-x_{k}),\;\sum\limits_{k=1}^{2n}\alpha_{k}=0,$$ (13)

$$\alpha_{k}\in\mathbb{R},\;k=0,1,\dots,2n,$$

що задовольняє спiввiдношення

$$\overline{SP}_{q,\beta,1}(y,y_{k})=\delta_{0,k}=\begin{cases}0,&k=\overline{1,2n-1},\\ 1,&k=0,\end{cases}$$

де $y_{k}=x_{k}+y$, $x_{k}=k\pi/n$, $y\in[0,\dfrac{\pi}{n})$.

В силу (12) i згiдно з означенням поняття $(q,\beta)$-похiдної

$$(P_{q,\beta,1}(\cdot))_{\beta}^{q}=B_{1}(\cdot),$$ (14)

тому з (13) маємо

$$(SP_{q,\beta,1}(\cdot))_{\beta}^{q}=\sum\limits_{k=1}^{2n}\alpha_{k}B_{1}(\cdot-x_{k}),\;\sum_{k=1}^{2n}\alpha_{k}=0.$$ (15)

Рiвностi в (14) i (15) слiд розумiти як рiвностi функцiй з $L_{1}$, тобто майже скрiзь. В силу леми 2.3.4 роботи [5, с. 76] функцiя, що знаходиться в правiй частинi рiвностi (15) є константою на кожному iнтервалi $(x_{k},x_{k+1})$. Тому, серед $(q,\beta)$-похiдних будь-якого сплайна вигляду (13), а значить, i для фундаментального сплайна $\overline{SP}_{q,\beta,1}(\cdot)$, iснує функцiя, яка є сталою на кожному iнтервалi $(x_{k},x_{k+1})$. Надалi саме таку функцiю будемо розумiти пiд записом $(\overline{SP}_{q,\beta,1}(\cdot))_{\beta}^{q}$.

Означення 1. Будемо казати, що для деякого дiйсного числа $y$ i розбиття $\Delta_{2n}$ ядро $P_{q,\beta}(\cdot)$ вигляду (2) задовольняє умову $C_{y,2n}$ (i записувати $P_{q,\beta}\in C_{y,2n}$), якщо для цього ядра iснує єдиний фундаментальний сплайн $\overline{SP}_{q,\beta,1}(y,\cdot)$ i для нього виконуються рiвностi

$$\emph{{sign}}(\overline{SP}_{q,\beta,1}(y,t_{k}))_{\beta}^{q}=(-1)^{k}\varepsilon e_{k},\,k=\overline{0,2n-1},$$

де $t_{k}=(x_{k}+x_{k+1})/2,$ $e_{k}$ дорiвнює або 0, або 1, а $\varepsilon$ приймає значення $\pm 1$ i не залежить вiд $k$.

Iз робiт О.К. Кушпеля [7, 8] випливає, що якщо ядро Пуассона $P_{q,\beta}$ задовольняє умову $C_{y_{0},2n}$, де $y_{0}$ — точка, в якiй функцiя ${|P_{q,\beta}\ast\varphi_{n}|}$, досягає найбiльшого значення, тобто $|(P_{q,\beta}\ast\varphi_{n})(y_{0})|=\linebreak=\|P_{q,\beta}\ast\varphi_{n}\|_{C}$, то для поперечникiв класiв згорток з таким ядром мають мiсце оцiнки (8) та (9). З урахуванням того, що ${y_{0}=y_{0}(n,q,\beta)=\dfrac{\theta_{n}\pi}{n}}$, де $\theta_{n}$ — корiнь рiвняння (7), $\theta_{n}\in[0,1)$, то для доведення теореми 1 достатньо встановити включення $P_{q,\beta}\in C_{y_{0},2n}$.

Вiдповiдно до леми 1 роботи [17] для довiльного ${t\in(\dfrac{(k-1)\pi}{n},\dfrac{k\pi}{n})}$, $k=\overline{1,2n}$, має мiсце представлення

$$(\overline{SP}_{q,\beta,1}(y_{0},t))_{\beta}^{q}=(-1)^{k+s+1}\frac{\pi}{4nq^{n}}\;(\mathcal{P}_{q}(t_{k}-y_{0})+\sum_{m=1}^{5}\gamma_{m}(y_{0})),$$ (16)

в якiй $\mathcal{P}_{q}(t)$ — ядро Пуассона рiвняння теплопровiдностi

$$\mathcal{P}_{q}(t)=\dfrac{1}{2}+2\sum_{j=1}^{\infty}\dfrac{\cos jt}{q^{j}+q^{-j}},$$

а

$$\gamma_{1}(y_{0}) =\gamma_{1}(k,y_{0})=2\sum_{j=[\sqrt{n}]+1}^{n-1}\dfrac{\cos j(t_{k}-y_{0})}{\dfrac{n}{q^{n}}|\lambda_{n-j}(y_{0})|\cos\dfrac{j\pi}{2n}},$$ (17)

$$\gamma_{2}(y_{0}) =\gamma_{2}(k,y_{0})=$$

$$=(-1)^{s}\frac{q^{n}}{n}\left(\dfrac{z_{0}(y_{0})}{|\lambda_{n}(y_{0})|^{2}}+2\sum_{j=1}^{n-1}\dfrac{z_{j}(y_{0})}{|\lambda_{n-j}(y_{0})|^{2}\cos\dfrac{j\pi}{2n}}\right),$$ (18)

$$\gamma_{3}(y_{0}) =-\dfrac{R_{0}(y_{0})\dfrac{n}{q^{n}}}{2(2+R_{0}(y_{0})\dfrac{n}{q^{n}})},$$ (19)

$$\gamma_{4}(y_{0}) =\gamma_{4}(k,y_{0})=-2\sum_{j=1}^{[\sqrt{n}]}\dfrac{\delta_{j}(y_{0})\cos j(t_{k}-y_{0})}{\dfrac{n}{q^{n}}|\lambda_{n-j}(y_{0})|\cos\dfrac{j\pi}{2n}},$$ (20)

$$\gamma_{5}(y_{0}) =\gamma_{5}(k,y_{0})=-2\sum\limits_{j=[\sqrt{n}]+1}^{\infty}\dfrac{\cos j(t_{k}-y_{0})}{q^{j}+q^{-j}},$$ (21)

$$\delta_{j}(y_{0}) =\dfrac{n|\lambda_{n-j}(y_{0})|\cos\dfrac{j\pi}{2n}}{(q^{-j}+q^{j})q^{n}}-1,\;j=\overline{0,[\sqrt{n}]},$$ (22)

$$z_{j}(y_{0}) =|r_{j}(y_{0})|\cos(j(t_{k}-y_{0})+\arg(r_{j}(y_{0})))+$$

$$+(-1)^{s+1}R_{j}(y_{0})\cos(j(t_{k}-y_{0})),\;j=\overline{0,n-1},$$

$$R_{j}(y_{0}) =|\lambda_{n-j}(y_{0})|-\dfrac{q^{n-j}}{n-j}-\dfrac{q^{n+j}}{n+j},\;j=\overline{0,n-1},$$

$$\lambda_{n-j}(y_{0})=e^{-ijy_{0}}\left((-1)^{s}\left(\dfrac{q^{n-j}}{n-j}+\dfrac{q^{n+j}}{n+j}\right)+r_{j}(y_{0})\right),j=\overline{0,n-1},$$

$$r_{j}(y_{0})=\sum_{\nu=1}^{3}r_{j}^{(\nu)}(y_{0}),$$

$$r_{j}^{(1)}(y_{0})=\dfrac{q^{3n-j}e^{i(3ny_{0}-\frac{(\beta+1)\pi}{2})}}{3n-j}+$$

$$\hskip 50.18748pt+\sum\limits_{m=2}^{\infty}\left(\dfrac{q^{(2m+1)n-j}e^{i((2m+1)ny_{0}-\frac{(\beta+1)\pi}{2})}}{(2m+1)n-j}+\right.$$

$$\hskip 50.18748pt\left.+\dfrac{q^{(2m-1)n+j}e^{-i((2m-1)ny_{0}-\frac{(\beta+1)\pi}{2})}}{(2m-1)n+j}\right),$$

$$r_{j}^{(2)}(y_{0})=i\left(\dfrac{q^{n+j}}{n+j}-\dfrac{q^{n-j}}{n-j}\right)\cos(ny_{0}-\frac{\beta\pi}{2}),$$

$$r_{j}^{(3)}(y_{0})=(-1)^{s}\left(\dfrac{q^{n-j}}{n-j}+\dfrac{q^{n+j}}{n+j}\right)(|\sin(ny_{0}-\dfrac{\beta\pi}{2})|-1)$$

$t_{k}=\dfrac{k\pi}{n}-\dfrac{\pi}{2n}$, а величина $s=s(n,q,\beta)$ означена рiвнiстю

$$(-1)^{s}=\mathop{\mathrm{sign}}\sin(ny_{0}-\dfrac{\beta\pi}{2}).$$

Згiдно з лемою 2 роботи [17] для довiльного $x\in\mathbb{R}$ i довiльного $q\in(0,1)$

$$\mathcal{P}_{q}(x)>\left(\dfrac{1}{2}+\dfrac{2q}{(1+q^{2})(1-q)}\right)\left(\dfrac{1-q}{1+q}\right)^{\frac{4}{1-q^{2}}}.$$ (23)

В силу формул (16) i (23) включення $P_{q,\beta}\in C_{y_{0},2n}$ буде доведене для всiх $\beta\in\mathbb{R}$, якщо вдасться встановити справедливiсть наступної нерiвностi:

$$\left(\dfrac{1}{2}+\dfrac{2q}{(1+q^{2})(1-q)}\right)\left(\dfrac{1-q}{1+q}\right)^{\frac{4}{1-q^{2}}}+\sum\limits_{k=1}^{5}\gamma_{k}(y_{0})\geqslant 0,$$ (24)

де величини $\gamma_{k}(y_{0})$, $k=\overline{1,5}$, заданi рiвностями (17)–(21). Оцiнку зверху суми $\sum\limits_{k=1}^{5}|\gamma_{k}(y_{0})|$ дає наступна лема, що є узагальненням леми 3 роботи [17].

Лема 1. Нехай $q\in(0,1)$, $\beta\in\mathbb{R}$, ${y_{0}=y_{0}(n,q,\beta)=\dfrac{\theta_{n}\pi}{n}}$, де $\theta_{n}$ — корiнь рiвняння (7) i $\theta_{n}\in[0,1)$, а величини $\gamma_{k}(y_{0})$, $k=\overline{1,5}$ задаються рiвностями (17)–(21). Тодi при $n\geqslant 9$ та при виконаннi умови

$$\dfrac{q^{n}}{1-q^{2n}}\leqslant\dfrac{7q^{\sqrt{n}}}{37n^{2}}$$ (25)

справедлива оцiнка

$$\sum\limits_{k=1}^{5}|\gamma_{k}(y_{0})|\leqslant\dfrac{43}{10(1-q)}q^{\sqrt{n}}+\dfrac{q}{(1-q)^{2}}\min\left\{\dfrac{160}{57(n-\sqrt{n})},\dfrac{8}{3n-7\sqrt{n}}\right\}.$$ (26)

Доведення. В ходi доведення леми 3 роботи [17] для $n\geqslant 9$ було встановлено, що

$$|\gamma_{1}(y_{0})|+|\gamma_{2}(y_{0})|+|\gamma_{3}(y_{0})|+|\gamma_{5}(y_{0})|\leqslant\dfrac{43}{10(1-q)}q^{\sqrt{n}},$$ (27)

а також, що

$$|\gamma_{4}(y_{0})|<\dfrac{160}{57(n-\sqrt{n})}\;\dfrac{q}{(1-q)^{2}}.$$ (28)

Отже, щоб одержати (26), досить показати, що при $n\geqslant 9$ для величини $\gamma_{4}(y_{0})$ виконується також нерiвнiсть

$$|\gamma_{4}(y_{0})|<\dfrac{8}{3n-7\sqrt{n}}\;\dfrac{q}{(1-q)^{2}}.$$ (29)

Згiдно з формулою (83) роботи [17]

$$|\delta_{j}(y_{0})|\leqslant\dfrac{4j}{3(n-j)}.$$ (30)

Записавши рiвнiсть (22) у виглядi

$$\dfrac{n}{q^{n}}|\lambda_{n-j}(y_{0})|\cos\dfrac{j\pi}{2n}=(q^{j}+q^{-j})(1+\delta_{j}(y_{0})),$$

з (20) та (30) одержуємо, що при $n\geqslant 9$

$$|\gamma_{4}(y_{0})|\leqslant 2\sum_{j=1}^{[\sqrt{n}]}\dfrac{\dfrac{4j}{3(n-j)}}{|1-\dfrac{4j}{3(n-j)}|}q^{j}=2\sum_{j=1}^{[\sqrt{n}]}\dfrac{4j}{3n-7j}q^{j}\leqslant$$

$$\leqslant\dfrac{8}{3n-7\sqrt{n}}\sum_{j=1}^{[\sqrt{n}]}jq^{j}<\dfrac{8}{3n-7\sqrt{n}}\sum_{j=1}^{\infty}jq^{j}<$$

$$<\dfrac{8}{3n-7\sqrt{n}}\;\dfrac{q}{(1-q)^{2}}.$$

Тим самим (29) доведено. З (27), (28) та (29) одержуємо (26). Лему доведено.

З леми 1 випливає, що при $n\geqslant 9$ за умов (11) та (25) справедлива нерiвнiсть (24), а отже, як наслiдок, i оцiнки (8) та (9). Тому для остаточного доведення теореми залишилось показати, що при $n\geqslant 9$ нерiвнiсть (11) забезпечує виконання умови (25).

Зазначимо, що при $q\in(0,\dfrac{91}{250}]$ умова (25) виконується для довiльних ${n\geqslant 9}$. Для того, щоб у цьому переконатись досить помiтити, що послiдовнiсть $\xi(n)=(n-\sqrt{n})\ln\dfrac{91}{250}+2\ln n-\ln\left(\dfrac{7}{37}\left(1-\left(\dfrac{91}{250}\right)^{18}\right)\right)$ монотонно спадна при $n\geqslant 9$ i $\xi(9)<0$. Тому при $n\geqslant 9$

$$(n-\sqrt{n})\ln\dfrac{91}{250}+2\ln n-\ln\left(\dfrac{7}{37}\left(1-\left(\dfrac{91}{250}\right)^{18}\right)\right)<0.$$ (31)

Нерiвнiсть (31) еквiвалентна нерiвностi

$$\frac{\left(\dfrac{91}{250}\right)^{n-\sqrt{n}}}{1-\left(\dfrac{91}{250}\right)^{18}}<\frac{7}{37n^{2}},$$

а, тому при $q\in(0,\dfrac{91}{250}]$

$$\frac{q^{n-\sqrt{n}}}{1-q^{2n}}<\frac{\left(\dfrac{91}{250}\right)^{n-\sqrt{n}}}{1-\left(\dfrac{91}{250}\right)^{18}}<\frac{7}{37n^{2}}.$$

Отже, для доведення теореми 1 достатньо показати, що при $n\geqslant 9$ i ${q\in(\dfrac{91}{250},1)}$ має мiсце iмплiкацiя

$$\eqref{umova_n_00}\Rightarrow\eqref{umova_z}.$$ (32)

Для номерiв $n$ таких, що

$$\min\left\{\dfrac{8}{3n-7\sqrt{n}},\dfrac{160}{57(n-\sqrt{n})}\right\}=\dfrac{160}{57(n-\sqrt{n})}$$

iмплiкацiя (32) доведена у [17]. Тому залишається довести її при тих $n\in\mathbb{N}$, для яких

$$\min\left\{\dfrac{8}{3n-7\sqrt{n}},\dfrac{160}{57(n-\sqrt{n})}\right\}=\dfrac{8}{3n-7\sqrt{n}}.$$ (33)

Оскiльки

$$\dfrac{1}{2}+\dfrac{2q}{(1+q^{2})(1-q)}<\dfrac{1+q}{1-q},\;q\in(0,1),$$

то з (11) та (33) випливає нерiвнiсть

$$\dfrac{8}{3n-7\sqrt{n}}\;\dfrac{q}{(1-q)^{2}}<\left(\dfrac{1-q}{1+q}\right)^{\frac{4}{1-q^{2}}-1},$$

а, отже, й еквiвалентна їй нерiвнiсть

$$3n-7\sqrt{n}-\dfrac{8q}{(1-q)^{2}}\left(\dfrac{1+q}{1-q}\right)^{\frac{4}{1-q^{2}}-1}>0.$$ (34)

З (34) випливає

$$n>\dfrac{8q}{3(1-q)^{2}}\left(\dfrac{1+q}{1-q}\right)^{3}.$$ (35)

Отже, при $n\geqslant 9$ i ${q\in(0,1)}$

$$\eqref{umova_n_00}\Rightarrow\eqref{n1}.$$ (36)

Далi покажемо, що при $n\geqslant 9$ i ${q\in(0,1)}$ нерiвнiсть (25) випливає з нерiвностi

$$n>\left(\frac{9(1+q)}{4(1-q)}\right)^{2}.$$ (37)

Оскiльки (див., наприклад, [18, с. 58]) для довiльного $q\in(0,1)$

$$\ln\frac{1}{q}=2\sum\limits_{k=1}^{\infty}\frac{1}{2k-1}\left(\frac{1-q}{1+q}\right)^{2k-1}>2\frac{1-q}{1+q},$$

то

$$\left(\frac{9(1+q)}{4(1-q)}\right)^{2}>\left(\frac{9}{4\frac{1-q}{1+q}}\right)^{\frac{125}{79}}>\left(\frac{9}{2\ln 1/q}\right)^{\frac{125}{79}}.$$ (38)

Iз (37) i (38) випливає нерiвнiсть

$$n>\left(\frac{9}{2\ln 1/q}\right)^{\frac{125}{79}},$$

яка еквiвалентна нерiвностi

$$\frac{2}{3}n\ln\frac{1}{q}>3n^{\frac{46}{125}}.$$ (39)

Оскiльки при $n\in\mathbb{N}\;$ $\ln n<n^{\frac{46}{125}}$ i при $n\geqslant 9\;$ $1-\dfrac{1}{\sqrt{n}}\geqslant\dfrac{2}{3}$, то з (39) випливає

$$n\left(1-\frac{1}{\sqrt{n}}\right)\ln\frac{1}{q}>3\ln n.$$ (40)

При $n\geqslant 9$ iз (40) одержуємо

$$\dfrac{1}{q^{n}}>\dfrac{n^{3}}{q^{\sqrt{n}}}>\dfrac{9n^{2}}{q^{\sqrt{n}}}>\dfrac{38n^{2}}{7q^{\sqrt{n}}}=\dfrac{37n^{2}}{7q^{\sqrt{n}}}+\dfrac{n^{2}}{7q^{\sqrt{n}}}>\dfrac{37n^{2}}{7q^{\sqrt{n}}}+q^{n}.$$

Отже, при $n\geqslant 9$ i $q\in(0,1)$

$$\eqref{n2}\Rightarrow\eqref{umova_z}.$$ (41)

Залишилось довести, що при ${q\in(\dfrac{91}{250},1)}$ i $n\geqslant 9$

$$\eqref{n1}\Rightarrow\eqref{n2}.$$ (42)

Для цього розглянемо рiзницю $v(q)$ правих частин в нерiвностях (35) та (37)

$$v(q)=\dfrac{8q}{3(1-q)^{2}}\left(\dfrac{1+q}{1-q}\right)^{3}-\left(\frac{9(1+q)}{4(1-q)}\right)^{2}=$$

$$=\left(\dfrac{1+q}{1-q}\right)^{2}\left(\dfrac{8q(1+q)}{3(1-q)^{3}}-\left(\frac{9}{4}\right)^{2}\right).$$ (43)

Оскiльки ${q\in(\dfrac{91}{250},1)}$, то

$$\dfrac{8q(1+q)}{3(1-q)^{3}}-\left(\frac{9}{4}\right)^{2}>0.$$ (44)

З (43) та (44) отримуємо нерiвнiсть $v(q)>0$, а разом з нею i (42). Об’єднуючи формули (36), (41) та (42) одержуємо (32) при ${q\in(\dfrac{91}{250},1)}$. Теорему доведено.

Зрозумiло, що при $q\in(q(\beta),1)$ знайденi у теоремi 1 оцiнки знизу для колмогоровських поперечникiв не випливають з вiдомих ранiше результатiв, отриманих в [7, 9, 10]. Покажемо на прикладi ядер Пуассона $P_{q,0}(t)$ та $P_{q,1}(t)$ при $q=0{,}21$, що їх також неможливо отримати, користуючись методами i пiдходами, якi розвинуто А. Пiнкусом [3] для класiв згорток iз ядрами, якi не збiльшують осцилляцiї. З цiєю метою наведемо деякi означення та твердження. Задамо не нульовий вектор $\mathbf{x}=(x_{1},\dots,x_{n})$, $x_{i}\in\mathbb{R}$. Позначимо через $S(\mathbf{x})$ число змiн знаку в послiдовностi $x_{1},\dots,x_{n}$ без урахування нульових членiв, а через $S_{c}(\mathbf{x})$ — число циклiчних змiн знаку в $\mathbf{x}$, тобто

$$S_{c}(\mathbf{x})=\max_{i}S(x_{i},x_{i+1},\dots,x_{n},x_{1},\dots,x_{i})=$$

$$=S(x_{k},x_{k+1},\dots,x_{n},x_{1},\dots,x_{k}),$$

де $k$ — довiльне цiле число для якого $x_{k}\not=0$. Для кусково-неперервної дiйснозначної $2\pi$-перiодичної функцiї $f(x)$ позначимо ${S_{c}(f)=\sup S_{c}(f(x_{1}),\dots,f(x_{m}))}$, де $m\in\mathbb{N}$, а супремум розглядається по всiх $x_{1}<\dots<x_{m}<x_{1}+2\pi$.

Означення 2. Неперервну дiйснозначну $2\pi$-перiодичну функцiю $K(\cdot)$ називають $\emph{\text{CVD}}_{2n}$-ядром (ядром, що не збiльшує осциляцiї) i позначають $K\in\emph{\text{CVD}}_{2n}$, якщо виконується нерiвнiсть

$$S_{c}(K\ast f)\leqslant S_{c}(f),$$

для всiх $f$ таких, що ${S_{c}(f)\leqslant 2n}$.

Кажуть, що ядро $\phi(x)$ є циклiчним ядром частот Полiа порядку $2n+1$ i позначають $\phi\in\text{CPF}_{2n+1}$, якщо

$$D_{2l+1}(\mathbf{x},\mathbf{y})=\det(\phi(x_{i}-y_{j}))_{i,j=1}^{2l+1}\geqslant 0,$$

де $0\leqslant x_{1}<\dots<x_{2l+1}<2\pi$, $0\leqslant y_{1}<\dots<y_{2l+1}<2\pi$, $l=0,1,\dots,n$.

Спiввiдношення мiж $\text{CPF}_{2n+1}$ та $\text{CVD}_{2n}$ ядрами мiстяться у наступному твердженнi, що належить Мерхюберу, Шонбергу та Вiльямсону [19] (див. також [3, с. 67]).

Лема 2. Нехай $\phi(x)\in C$ та $\phi(x)$ має ранг не менший за $2n+2$, тобто iснує розбиття $y_{i}$, $i=\overline{1,2n+2}$, промiжка $[0,2\pi)$ таке, що $0\leqslant y_{1}<\dots<y_{2n+2}<2\pi$ i для якого $\dim(\emph{\text{span}}\{\phi(x-y_{i})\}_{i=1}^{2n+2})=2n+2$. Тодi $\phi(x)\in\emph{\text{CVD}}_{2n}$ тодi i тiльки тодi, коли $\varepsilon\phi(x)\in\emph{\text{CPF}}_{2n+1}$ для деякого фiксованого $\varepsilon=\pm 1$.

Як випливає iз леми 1.3 роботи [20], система функцiй ${\{P_{q,\beta}(x-y_{i})\}_{i=1}^{2n+2}}$ лiнiйно незалежна i, отже, ${\dim(\text{span}\{P_{q,\beta}(x-y_{i})\}_{i=1}^{2n+2})=2n+2}$. Тому згiдно з лемою 2, щоб довести, що ядра Пуассона $P_{q_{0},\beta_{k}}(t)$ при $q_{0}=0{,}21$ i $\beta_{1}=0$ та $\beta_{2}=1$ не є $\text{CVD}_{2n}$-ядрами нi при яких $n\in\mathbb{N}$, достатньо показати, що знайдуться вектори $\mathbf{x}=(x_{1},x_{2},x_{3})$, $0\leqslant x_{1}<x_{2}<x_{3}<2\pi$, та $\mathbf{y}=(y_{1},y_{2},y_{3})$, $0\leqslant y_{1}<y_{2}<y_{3}<2\pi$, для яких детермiнант $D_{3}(\mathbf{x},\mathbf{y})$ змiнює знак. Виберемо вектори $\mathbf{x}^{(k)}=(x_{1}^{(k)},x_{2}^{(k)},x_{3}^{(k)})$ та $\mathbf{y}^{(k)}=(y_{1}^{(k)},y_{2}^{(k)},y_{3}^{(k)})$, $k=1,2$, наступним чином:

$$x_{1}^{(1)}=\frac{\pi}{18},\;x_{2}^{(1)}=\frac{\pi}{9},\;x_{3}^{(1)}=\frac{\pi}{6},\;y_{1}^{(1)}=\frac{13\pi}{36},\;y_{2}^{(1)}=\frac{11\pi}{30},\;y_{3}^{(1)}=\frac{67\pi}{180},$$

$$x_{1}^{(2)}=\frac{\pi}{18},\;x_{2}^{(2)}=\frac{\pi}{9},\;x_{3}^{(2)}=\frac{\pi}{6},\;y_{1}^{(2)}=\frac{13\pi}{30},\;y_{2}^{(2)}=\frac{10\pi}{9},\;y_{3}^{(2)}=\frac{7\pi}{6}.$$

Обчислення показують, що для ядра $P_{q_{0},0}$

$$D_{3}(\mathbf{x}^{(1)},\mathbf{y}^{(1)})<-9{,}98\cdot 10^{-10},\;D_{3}(\mathbf{x}^{(2)},\mathbf{y}^{(2)})>1{,}97\cdot 10^{-6},$$

а для ядра $P_{q_{0},1}$

$$D_{3}(\mathbf{x}^{(1)},\mathbf{y}^{(1)})<-1{,}3\cdot 10^{-8},\;D_{3}(\mathbf{x}^{(2)},\mathbf{y}^{(2)})>1{,}17\cdot 10^{-6}.$$

Отже, в силу леми 2 для будь-яких $n\in\mathbb{N}$ $P_{q_{0},\beta_{k}}(t)\not\in\text{CVD}_{2n}$, $\beta_{1}=0$, $\beta_{2}=1$.

Теорема 1, формули (5) i (6), а також теорема 2 роботи В.Т. Шевалдiна [9] дають змогу записати наступне твердження про точнi значення поперечникiв $d_{m}(C_{\beta,\infty}^{q},C)$ та $d_{2m-1}(C_{\beta,1}^{q},L)$, яке охоплює вiдомi на даний час результати [7, 9, 10, 17, 21]. Для його формулювання позначимо

$$n_{q,\beta}=\begin{cases}1,&\text{\T2A\cyrya\T2A\cyrk\T2A\cyrshch\T2A\cyro $q\in(0,0{,}2]$ \T2A\cyrii $\beta\in\mathbb{Z}$ \T2A\cyra\T2A\cyrb\T2A\cyro $q\in(0,0{,}196881]$ \T2A\cyrii $\beta\in\mathbb{R\setminus Z}$,}\\ n_{q}^{*},&\text{\T2A\cyrya\T2A\cyrk\T2A\cyrshch\T2A\cyro $q\in(0{,}2,1)$ \T2A\cyrii $\beta\in\mathbb{Z}$ \T2A\cyra\T2A\cyrb\T2A\cyro $q\in(0{,}196881,1)$ \T2A\cyrii $\beta\in\mathbb{R\setminus Z}$.}\end{cases}$$

Теорема 2. Нехай $q\in(0,1)$. Тодi для довiльного $\beta\in\mathbb{R}$ та усiх номерiв $n\geqslant n_{q,\beta}$ мають мiсце рiвностi

$$d_{2n}(C_{\beta,\infty}^{q},C)=d_{2n-1}(C_{\beta,\infty}^{q},C)=d_{2n-1}(C_{\beta,1}^{q},L)=$$

$$=E_{n}(C_{\beta,\infty}^{q})_{C}=E_{n}(C_{\beta,1}^{q})_{L}=\|P_{q,\beta}\ast\varphi_{n}\|_{C}=$$

$$=\dfrac{4}{\pi}\left|\sum\limits_{\nu=0}^{\infty}\dfrac{q^{(2\nu+1)n}}{2\nu+1}\sin\left((2\nu+1)\theta_{n}\pi-\dfrac{\beta\pi}{2}\right)\right|,$$ (45)

де $\theta_{n}=\theta_{n}(q,\beta)$ — єдиний на $[0,1)$ корiнь рiвняння (7).

Теорема 2 дозволяє оцiнити асимптотичну при ${n\to\infty}$ поведiнку поперечникiв $d_{2n}(C_{\beta,\infty}^{q},C)$, $d_{2n-1}(C_{\beta,\infty}^{q},C)$ та $d_{2n-1}(C_{\beta,1}^{q},L)$.

Теорема 3. Нехай $q\in(0,1)$ та $\beta\in\mathbb{R}$. Тодi при $n\geqslant n_{q,\beta}$

$$d_{2n}(C_{\beta,\infty}^{q},C)=d_{2n-1}(C_{\beta,\infty}^{q},C)=d_{2n-1}(C_{\beta,1}^{q},L)=E_{n}(C_{\beta,\infty}^{q})_{C}=$$

$$=E_{n}(C_{\beta,1}^{q})_{L}=q^{n}\left(\dfrac{4}{\pi}+\gamma_{n}\frac{q^{2n}}{1-q^{2n}}\right),$$ (46)

де $|\gamma_{n}|\leqslant\dfrac{16}{3\pi}$.

Доведення. Знайдемо двостороннi оцiнки правої частини формули (45). Оскiльки,

$$\left|\sum\limits_{\nu=1}^{\infty}\dfrac{q^{(2\nu+1)n}}{2\nu+1}\sin\left((2\nu+1)\theta_{n}\pi-\dfrac{\beta\pi}{2}\right)\right|\leqslant$$

$$\leqslant\sum\limits_{\nu=1}^{\infty}\dfrac{q^{(2\nu+1)n}}{2\nu+1}\leqslant\frac{1}{3}\frac{q^{3n}}{1-q^{2n}},\;n\in\mathbb{N},$$

i в силу формули (64) роботи [17]

$$1-|\sin(\theta_{n}\pi-\dfrac{\beta\pi}{2})|\leqslant\frac{q^{2n}}{1-q^{2n}},\;n\in\mathbb{N},$$

то одержуємо для довiльних $n\in\mathbb{N}$, $q\in(0,1)$ i $\beta\in\mathbb{R}$

$$\left|\sum\limits_{\nu=0}^{\infty}\dfrac{q^{(2\nu+1)n}}{2\nu+1}\sin\left((2\nu+1)\theta_{n}\pi-\dfrac{\beta\pi}{2}\right)\right|\geqslant 1-\left(1-|\sin(\theta_{n}\pi-\dfrac{\beta\pi}{2})|\right)-$$

$$-\left|\sum\limits_{\nu=1}^{\infty}\dfrac{q^{(2\nu+1)n}}{2\nu+1}\sin\left((2\nu+1)\theta_{n}\pi-\dfrac{\beta\pi}{2}\right)\right|\geqslant$$

$$\geqslant q^{n}\left(1-\frac{4}{3}\frac{q^{2n}}{1-q^{2n}}\right),$$ (47)

$$\left|\sum\limits_{\nu=0}^{\infty}\dfrac{q^{(2\nu+1)n}}{2\nu+1}\sin\left((2\nu+1)\theta_{n}\pi-\dfrac{\beta\pi}{2}\right)\right|\leqslant 1+\left(1-|\sin(\theta_{n}\pi-\dfrac{\beta\pi}{2})|\right)+$$

$$+\left|\sum\limits_{\nu=1}^{\infty}\dfrac{q^{(2\nu+1)n}}{2\nu+1}\sin\left((2\nu+1)\theta_{n}\pi-\dfrac{\beta\pi}{2}\right)\right|\leqslant$$

$$\leqslant q^{n}\left(1+\frac{4}{3}\frac{q^{2n}}{1-q^{2n}}\right).$$ (48)

З теореми 2 та оцiнок (47) i (48) випливає, що при $n\geqslant n_{q,\beta}$ виконується (46). Теорему доведено.