Сердюк А.С., Мусiєнко А.П. (Iнститут математики НАН України, Київ)
A.S. Serdyuk, A.P. Musienko
Нерiвностi типу Лебега для сум Валле Пуссена на множинах
аналiтичних та цiлих функцiй
Lebesgue-type inequalities for de la Vallée Poussin sums on the sets
of analytic and entire functions
For the functions from sets and , generated by sequences satisfying the condition d’Alembert , asymptotically unimprovable estimates for deviations of de la Vallée Poussin sums in the uniform metric, which are represented in terms of values of the best approximations of -differentiable functions of this sort by trigonometric polynomials in the metrics are obtained. Proved that received estimates are unimprovable on some important functional subsets.
Для функцiй з множин та , породжуваних послiдовностями , що задовольняють умову Даламбера , одержано асимптотично непокращуванi оцiнки вiдхилень в рiвномiрнiй метрицi сум Валле Пуссена, якi виражаються через значення найкращих наближень -похiдних таких функцiй тригонометричними полiномами в метриках просторiв . Доведено, що одержанi оцiнки залишаються непокращуваними на деяких важливих функцiональних пiдмножинах з та .
Для функций из множеств и , порождаемых последовательностями , удовлетворяющих условие Даламбера , получены асимптотически неулучшаемые оценки отклонений в равномерной метрике сумм Валле Пуссена, выражающиеся через значения наилучших приближений -производных этих функций тригонометрическими полиномами в метриках пространств . Доказана, неулучшаемость полученных оценок на некоторых важных функциональных подмножествах из и .
Нехай — простiр -перiодичних неперервних функцiй з
нормою
— простiр -перiодичних сумовних функцiй з нормою
|
|
|
В данiй роботi розглядаються множини i перiодичних функцiй, якi було введено О.I. Степанцем [1, 2] наступним чином. Нехай — -перiодична, сумовна функцiя () i
|
|
|
— її ряд Фур’є. Нехай, далi, — довiльна послiдовнiсть дiйсних чисел i — фiксоване дiйсне число.
Якщо ряд
|
|
|
є рядом Фур’є деякої сумовної функцiї , то цю функцiю називають -похiдною функцiї i позначають через [1, c. 25]. Множину всiх функцiй , якi задовольняють таку умову, позначають через . Якщо i в той же час , де — деяка пiдмножина з , то записують . Якщо , то функцiю називають -iнтегралом функцiї , при цьому записують . Покладемо , . Надалi в ролi виступатимуть простори чи , або ж деякi їх пiдмножини.
В рамках роботи будемо вважати, що послiдовнiсть , яка породжує класи i додатна i задовольняє умову , яка полягає у виконаннi наступної рiвностi:
|
|
|
(1) |
В такому разi будемо використовувати запис: . Множини , , складаються з -перiодичних функцiй , якi допускають регулярне продовження у смугу комплексної площини. У випадку, коли множини складаються з функцiй, регулярних в усiй комплекснiй площинi, тобто з цiлих функцiй.
Вiдомо [2, c. 136], що класи складаються з функцiй, якi майже скрiзь можна зобразити у виглядi згортки
|
|
|
(2) |
з ядром
|
|
|
Якщо ж , то рiвнiсть виконується для всiх .
У випадку, коли
|
|
|
(3) |
множини i будемо позначати через i вiдповiдно. Множини складаються з узагальнених iнтегралiв Пуассона (див., наприклад, [3, c. 926]), тобто функцiй вигляду
|
|
|
(4) |
де
|
|
|
— узагальненi ядра Пуассона з параметрами . Функцiю в рiвностi (4) будемо позначати через . Узагальненi iнтеграли Пуассона (тобто функцiї вигляду (4)) будемо позначати через .
При ядра є звичайними ядрами Пуассона з параметрами i , тобто
|
|
|
а iнтеграли — звичайними iнтегралами Пуассона функцiї .
Неважко переконатися, що при послiдовнiсть вигляду (3) задовольняє умову , де , а при — умову .
Одиничну кулю в просторi позначимо через : . Для скорочення запису покладемо , .
Пiдпростiр тригонометричних полiномiв , порядок яких не перевищує , позначимо через . Величина
|
|
|
є найкращим наближенням функцiї в метрицi простору тригонометричними полiномами порядку . Далi в ролi виступатимуть простори або .
Якщо , то полiноми вигляду
|
|
|
де — частиннi суми Фур’є порядку функцiї , а — певний натуральний параметр, називають сумами Валле Пуссена функцiї . При суми Валле Пуссена є частинними сумами Фур’є порядку , якщо ж , то суми
перетворюються у вiдомi суми Фейєра
порядку :
|
|
|
Для сум Валле Пуссена має мiсце нерiвнiсть Лебега (див., наприклад, [4, c. 61]):
|
|
|
(5) |
де — норма оператора . При
формула (5) належить А. Лебегу [5]. Оцiнки величин
встановлювались в роботах Валле Пуссена [6], С.М. Нiкольського [ 7 ], С.Б. Стєчкiна [8] та iн. Подальший розвиток вказаної тематики пов’язаний з
дослiдженнями О.Д. Габiсонiї [9], А.А. Захарова [10], С.Б. Стєчкiна [4] та iн. В цих роботах значення величин , де ,
оцiнювались через найкращi наближення . Зазначимо, що остаточнi порядковi результати в даному напрямi
належать С.Б. Стєчкiну [4, c. 62], який довiв, що для довiльної функцiї i будь-яких , виконується нерiвнiсть
|
|
|
(6) |
де — деяка абсолютна стала. Ним же було доведено, що нерiвнiсть (6) є точною за порядком для досить широкої множини функцiональних компактiв. Дiйсно, якщо — довiльна монотонно незростаюча, нескiнченно мала послiдовнiсть, а — множина функцiй , для яких , то iснують абсолютнi сталi i такi, що для всiх , ,
|
|
|
(7) |
При i спiввiдношення (7) доведено в роботах [11] i [12] вiдповiдно.
Асимптотична поведiнка величин
|
|
|
(8) |
на деяких важливих класах перiодичних функцiй при дослiджувались багатьма авторами, такими як А.М. Колмогоров [13], С.М. Нiкольський [14, 15], О.П. Тiман [16] та iншi. Детальнiше ознайомитись з вiдомими результатами у даному напрямку та з iсторiєю питання можна, наприклад, в бiблiографiчних коментарях до монографiй [2, 17, 19]. На класах та асимптотична поведiнка величин (8) при дослiджувалась в роботах [18–26]. Для класiв при , найбiльш остаточнi результати по дослiдженню асимптотики величин , мiстяться в роботах [24, c. 1674] i [26, с. 4] з яких, зокрема, випливає, що при має мiсце рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(9) |
де ,
|
|
|
(10) |
|
|
|
(11) |
|
|
|
(12) |
|
|
|
(13) |
а — величина, рiвномiрно обмежена вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
В роботi [27] встановлено аналоги нерiвностей Лебега для функцiй з , , в яких оцiнки вiдхилень виражалися через найкращi наближення функцiй в метриках просторiв . А саме, доведено, що для довiльних має мiсце нерiвнiсть
|
|
|
(14) |
де ,
|
|
|
— повний елiптичний iнтеграл першого роду, а — величина, рiвномiрно обмежена по параметрах , ,
. При доведено асимптотичну непокращуванiсть одержаних нерiвностей.
В [28] результати роботи [27] були узагальненi на випадок сум Валле Пуссена.
Дана робота, яка є продовженням дослiджень [27, 28], присвячена встановленню асимптотично непокращуваних аналогiв нерiвностей типу Лебега для сум на множинах при , i .
Теорема 1. Нехай , , , , i . Тодi для довiльної функцiї справедлива нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(15) |
в якiй , а , , i визначаються формулами (10), (11), (12) i (13) вiдповiдно.
При цьому для будь-якої функцiї i довiльних , , в множинi
, знайдеться функцiя така, що
, i для неї при виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(16) |
У (S0.Ex12) i (S0.Ex13) — величини, рiвномiрно обмеженi вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
Iз теореми 1 випливає, що нерiвнiсть (S0.Ex12) є асимптотично точною при на всiх множинах при довiльних , i . Покажемо, що ця ж нерiвнiсть залишається асимптотично точною i на деяких важливих пiдмножинах з . Дiйсно, розглядаючи точнi верхнi межi обох частин (S0.Ex12) по класах i враховуючи, що , отримуємо
|
|
|
|
|
|
(17) |
Спiвставляючи останнє спiввiдношення з асимптотичною рiвнiстю (S0.Ex10), приходимо до висновку, що в (S0.Ex14) можна поставити знак "дорiвнює".
Важливими прикладами ядер коефiцiєнти яких задовольняють умову є
— полiгармонiчнi ядра Пуассона (див. [30, c. 256–257])
|
|
|
(18) |
де
|
|
|
(19) |
— ядра Пуассона для рiвняння теплопровiдностi (див. [31, c. 269])
|
|
|
(20) |
— ядра Неймана (див. [2, c. 361])
|
|
|
(21) |
та iншi.
Для величин вигляду (13), що породжуються послiдовностями ядер при справджується тотожнiсть
|
|
|
(22) |
а при , як доведено в [32, c. 108] (див. також [33, c. 180]), має мiсце нерiвнiсть
|
|
|
(23) |
для , породжених послiдовностями ядер , справедлива оцiнка
|
|
|
(24) |
для , що породжуються послiдовностями ядер , легко довести рiвнiсть
|
|
|
(25) |
Iз теореми 1 i формул (22)–(25) отримуємо наступнi твердження.
Наслiдок 1. Нехай множини породжуються коефiцiєнтами ядер , , вигляду (18). Тодi для довiльних , , справедлива нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(26) |
де
, а , i визначаються формулами (10), (11) i (12) вiдповiдно.
При цьому для будь-якої функцiї i довiльних , , в множинi
, знайдеться функцiя така, що , i для неї при виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(27) |
У (S0.Ex15) i (S0.Ex17) — величини, рiвномiрно обмеженi вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
Наслiдок 2. Нехай множини породжуються коефiцiєнтами ядер , вигляду (20). Тодi для довiльних , , справедлива нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(28) |
де
, а , i визначаються формулами (10), (11) i (12) вiдповiдно.
При цьому для будь-якої функцiї i довiльних , , в множинi
, знайдеться функцiя така, що , i для неї при виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(29) |
У (S0.Ex19) i (S0.Ex21) — величини, рiвномiрно обмеженi вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
Наслiдок 3. Нехай множини породжуються коефiцiєнтами ядер , вигляду (21). Тодi для довiльних , , справедлива нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(30) |
де
, а , i визначаються формулами (10), (11) i (12) вiдповiдно.
При цьому для будь-якої функцiї i довiльних , , в множинi
, знайдеться функцiя така, що , i для неї при виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(31) |
У (S0.Ex23) i (S0.Ex25) — величини, рiвномiрно обмеженi вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
Оскiльки, як зазначалося вище, при суми Валле Пуссена перетворюються в суми Фур’є , то з
(S0.Ex12) для довiльної , , , випливає нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(32) |
В роботi [35] (див. формулу (25)) було показано, що при
|
|
|
де
|
|
|
— гiпергеометрична функцiя Гаусса.
Тому для нерiвнiсть (S0.Ex27) можемо переписати у виглядi
|
|
|
|
|
|
(33) |
Якщо , то (див. [36, c. 919])
|
|
|
(34) |
де — повний елiптичний iнтеграл першого роду.
Iз (S0.Ex30), з урахуванням (11), (12) i (34), для довiльної , , можемо записати нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(35) |
Якщо то з (S0.Ex31) випливає нерiвнiсть (14) при .
Розглядаючи точнi верхнi межi обох частин (S0.Ex31) по класах , отримуємо
|
|
|
(36) |
Спiвставляючи це спiввiдношення з отриманою в роботi [29, с. 384] асимптотичною при рiвнiстю
|
|
|
(37) |
приходимо до висновку, що при в спiввiдношеннi (36) можна поставити знак "дорiвнює".
При , як легко переконатися,
|
|
|
(38) |
Iз (S0.Ex30), з урахуванням (11), (12) i (38), для довiльних , , можемо записати нерiвнiсть
|
|
|
(39) |
Розглядаючи точнi верхнi межi обох частин нерiвностi (39) по класах , отримуємо
|
|
|
(40) |
Як випливає з формули (30) роботи [27] i формули (65′) роботи [34] в спiввiдношеннi (40) можна поставити знак "дорiвнює". Зазначимо також, що в [37] встановленi точнi рiвностi величин за умови .
При , як випливає з (10),
|
|
|
(41) |
Iз (S0.Ex27), з урахуванням (11), (12) i (41), для довiльної , , можемо записати нерiвнiсть
|
|
|
(42) |
Розглядаючи точнi верхнi межi обох частин нерiвностi (42) по класах , отримуємо
|
|
|
(43) |
Як випливає з формули (30) роботи [27] i формули (63) роботи [34] в (43) при можна поставити знак "дорiвнює".
Доведення теореми 1. Нехай , . Тодi в кожнiй точцi (див., наприклад, [38, c. 810]) має мiсце iнтегральне зображення
|
|
|
(44) |
в якому
|
|
|
(45) |
а визначається наступним чином:
|
|
|
(46) |
Покладемо
|
|
|
(47) |
Враховуючи (47), перепишемо (44) у виглядi
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Провiвши елементарнi перетворення, з урахуванням (46), одержимо
|
|
|
В роботi [21, c. 99–100] було показано, що
|
|
|
де
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Функцiї i ортогональнi до будь-якого тригонометричного полiнома порядок, якого не перевищує . Тому для довiльного полiнома з
|
|
|
(48) |
де
|
|
|
(49) |
В [26, c. 6-7] встановлено, що при має мiсце рiвномiрна по i оцiнка
|
|
|
(50) |
Враховуючи (50), iз рiвностi (48) одержуємо
|
|
|
|
|
|
(51) |
Далi, обравши в (S0.Ex40) в ролi полiном найкращого наближення в просторi функцiї , тобто такий, що
|
|
|
i застосувавши нерiвнiсть
|
|
|
(52) |
(див., наприклад, [39, c. 43]), маємо
|
|
|
|
|
|
(53) |
В силу спiввiдношення (69) роботи [24] для при має мiсце асимптотична рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(54) |
При (див. [24, c. 1680]) рiвнiсть (S0.Ex43) можна покращити оскiльки
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(55) |
Доведемо другу частину теореми. Для цього досить показати, що для довiльної функцiї , можна вказати функцiю , для якої при всiх , i крiм того, має мiсце рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(56) |
В силу, iнтегрального зображення (48), оцiнки (50) та факту ортогональностi функцiї до будь-якого тригонометричного полiнома , для довiльної функцiї з множини , , , виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(57) |
де .
Внаслiдок теореми 3 роботи [28, c. 313] для довiльної функцiї знайдеться функцiя така, що
|
|
|
(58) |
i для неї виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(59) |
Функцiя є шуканою, оскiльки для неї в силу (S0.Ex47)–(S0.Ex50) виконується (S0.Ex46). Теорему 1 доведено.
Теорема 2. Нехай , , , , i . Тодi для довiльної функцiї справедлива нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(60) |
де i визначаються формулами (10) i (11) вiдповiдно, а — величина, рiвномiрно обмежена вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
Доведення теореми 2. Нехай . Внаслiдок iнтегрального зображення (S0.Ex40) та твердження 1.5.5 iз роботи [39, с. 43], отримуємо
|
|
|
|
|
|
(61) |
де визначається рiвнiстю (49). Обравши в (S0.Ex52) в якостi полiном найкращого наближення функцiї в метрицi простору , одержимо
|
|
|
|
|
|
(62) |
В силу рiвностi (69) роботи [24] маємо
|
|
|
|
|
|
(63) |
З (S0.Ex53) i (S0.Ex54) випливає (S0.Ex51). Теорему 2 доведено.
З теореми 2 i оцiнок (22)–(25) отримуємо наступнi твердження.
Наслiдок 4. Нехай множини породжуються коефiцiєнтами ядер , вигляду (18). Тодi для довiльних , , справедлива нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де
i визначаються формулами (10) i (11) вiдповiдно, а — величина, рiвномiрно обмежена вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
Наслiдок 5. Нехай множини породжуються коефiцiєнтами ядер вигляду (20). Тодi для довiльних , , справедлива нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де
i визначаються формулами (10) i (11) вiдповiдно, а — величина, рiвномiрно обмежена вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
Наслiдок 6. Нехай множини породжуються коефiцiєнтами ядер вигляду (21). Тодi для довiльних , , справедлива нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де
i визначаються формулами (10) i (11) вiдповiдно, а — величина, рiвномiрно обмежена вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
Теорема 3. Нехай , . Тодi для довiльних , , , справедлива нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(64) |
При цьому для будь-якої функцiї i довiльних , в множинi
, знайдеться функцiя така, що
, i для неї при виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(65) |
де .
У (S0.Ex64) i (S0.Ex65) коефiцiєнти визначаються рiвнiстю (46), а — величини, рiвномiрно обмеженi вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
Доведення теореми 3. Перепишемо (44) у виглядi
|
|
|
|
|
|
(66) |
де означається рiвнiстю (45).
Функцiї та ортогональнi до будь-якого тригонометричного полiнома порядку не вищого , тому в силу
|
|
|
|
|
|
(67) |
де визначається рiвнiстю (49).
Обравши в (S0.Ex67) у ролi полiном найкращого наближення в просторi функцiї та використовуючи формули (46) i (52), iнтеграли рiвностi (S0.Ex67) оцiнимо наступним чином:
|
|
|
(68) |
|
|
|
|
|
|
(69) |
Об’єднуючи (68) i (S0.Ex68) отримуємо (S0.Ex64).
Доведемо другу частину теореми. З iнтегрального зображення (S0.Ex66) i факту ортогональностi функцiї до будь-якого тригонометричного полiнома випливає, що для довiльної функцiї , , виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(70) |
Враховуючи (S0.Ex69), щоб переконатися в справедливостi (S0.Ex65) досить показати, що якою б не була функцiя знайдеться функцiя , для якої при всiх ,
|
|
|
(71) |
i, крiм того, має мiсце рiвнiсть
|
|
|
(72) |
В якостi розглянемо функцiю
|
|
|
(73) |
Для неї
|
|
|
|
|
|
(74) |
Крiм того, оскiльки для довiльного
|
|
|
|
|
|
то на пiдставi теореми 1.4.5 роботи [39, c. 28] можемо зробити висновок, що полiном є
полiномом найкращого наближення функцiї в метрицi простору .
Отже, з урахуванням (S0.Ex71),
|
|
|
(75) |
В силу (S0.Ex70),
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
З останнiх спiввiдношень випливає (72). Теорему 3 доведено.
Теорема 4. Нехай , . Тодi для довiльних , , справедлива нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(76) |
При цьому для будь-якої функцiї i довiльних , знайдеться функцiя така, що i для неї при виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(77) |
У (S0.Ex78) i (S0.Ex79) коефiцiєнти визначаються рiвнiстю (46),
а — величини, рiвномiрно обмеженi вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
Доведення теореми 4. Нехай . Виходячи з (44), та враховуючи факт ортогональностi функцiї до будь-якого полiнома порядку не вищого за , можемо записати
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(78) |
де i визначаються рiвностями (46) i (49) вiдповiдно.
Обравши в (S0.Ex80) у ролi полiном найкращого наближення в просторi функцiї i застосувавши нерiвнiсть (52) при , отримуємо оцiнку
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(79) |
Як випливає з роботи С.О. Теляковського [40, c. 512-513],
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(80) |
Спiввiдношення (S0.Ex82) i (S0.Ex87) доводять нерiвнiсть (S0.Ex78).
Доведемо другу частину теореми 4. Виходячи з iнтегрального зображення (S0.Ex80) i використовуючи факт ортогональностi функцiї до будь-якого тригонометричного полiнома порядку не вищого , для довiльної функцiї з множини , , виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(81) |
Для доведення (S0.Ex79), з урахуванням (S0.Ex89), досить встановити, що для довiльної iснує функцiя для якої при всiх ,
|
|
|
i, крiм того, при має мiсце рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(82) |
Покладемо
|
|
|
i через позначимо -перiодичну функцiю, яка збiгається з скрiзь, за виключенням -околiв () точок , де вона лiнiйна i її графiк сполучає точки i . Функцiя неперервна i у точках перiоду досягає по абсолютнiй величинi максимального значення, яке дорiвнює , почергово змiнюючи знак. Тому її полiном найкращого рiвномiрного наближення порядку не вищого , згiдно з критерiєм Чебишова, є полiном, що тотожно дорiвнює нулю i, отже,
|
|
|
(83) |
Враховуючи (52) i (83), одержуємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(84) |
Iз нерiвностi (19) роботи [40, c. 513], випливає оцiнка
|
|
|
|
|
|
(85) |
З iншого боку,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(86) |
де
|
|
|
|
|
|
(87) |
Оскiльки , то для досить великих номерiв справджується нерiвнiсть i, отже,
|
|
|
(88) |
Вибравши настiльки малим, щоб виконувалась умова
|
|
|
(89) |
iз (88) одержимо оцiнку
|
|
|
(90) |
Оскiльки , то
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(91) |
Iз формул (S0.Ex93)–(S0.Ex96), (90) i (S0.Ex99) бачимо, що для функцiї у якiй параметр задовольняє умову (89), при має мiсце рiвнiсть (S0.Ex91), а, отже, i (S0.Ex79). Теорему 4 доведено.
Оскiльки для сум , якi фiгурують в теоремах 3 та 4, мають мiсце рiвностi
|
|
|
(92) |
то, як неважко переконатися, для них справедлива наступна оцiнка зверху:
|
|
|
Отже, в спiввiдношеннях (S0.Ex64) i (S0.Ex65) теореми 3 та спiввiдношеннях (S0.Ex78) i (S0.Ex79) теореми 4 величини можна замiнити на , .
Нерiвностi (S0.Ex64) i (S0.Ex78) залишаються асимптотично непокращуваними не тiльки на усiх множинах та при , але i на таких важливих їх пiдмножинах, як класи i . Це випливає iз наступних мiркувань. Розглянемо точнi верхнi межi в обох частинах нерiвностi (S0.Ex64) по класу i точнi верхнi межi в обох частинах нерiвностi (S0.Ex78) по класу . В результатi одержуємо нерiвностi
|
|
|
(93) |
|
|
|
(94) |
Зiставляючи два останнi спiввiдношення вiдповiдно з рiвностями (24) i (7) роботи [22, c. 337, 341], приходимо до висновку, що у спiввiдношеннях (93) i (94) можна поставити знак "дорiвнює".
У випадку, коли , (тобто, коли ), як показано в [22, c. 348], для довiльних має мiсце оцiнка
|
|
|
|
|
|
(95) |
де
|
|
|
(96) |
а коефiцiєнти означаються формулою (46). Отже, в силу (S0.Ex102) iз теорем 3 та 4 одержуємо наступнi твердження.
Наслiдок 7. Нехай i Тодi
для довiльних справедлива нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(97) |
де означається формулою (96), .
При цьому для будь-якої функцiї , i довiльних , в множинi , знайдеться функцiя така, що , i для неї при виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(98) |
У (S0.Ex103) i (S0.Ex104) — величини, рiвномiрно обмеженi вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
Наслiдок 8. Нехай . Тодi
для довiльних справедлива нерiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(99) |
де означається формулою (96).
При цьому для будь-якої функцiї i довiльних , в множинi
, знайдеться функцiя така, що , i для неї при виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(100) |
У (S0.Ex105) i (S0.Ex106) — величини, рiвномiрно обмеженi вiдносно всiх розглядуваних параметрiв.
-
-
1.
Степанец А.И. Классификация и приближение периодических функций. — Киев: Наук. думка, 1987. — 268 c.
-
2.
Степанец А.И. Методы теории приближений В 2 ч. // Працi Iн-ту
математики НАН України. Т 40. — К.: Iн-т математики НАН України, 2002. — Ч.I. — 427 с.
-
3.
Фалалеев Л.П. О приближении функций обобщенными операторами Абеля-Пуассона // Сиб. мат. журн. —
2001. — 42, №4. — C. 926–936.
-
4.
Steckin S.B. On the appoximation of
periodic functions by de la Vallée Poussin sums // Anal. math. — 1978. — 4. — P. 61–74.
-
5.
Lebesgue H. Sur la représentation trigonométrique approchée des fonctions
satisfaisantes á une condition de Lipschitz // Bull. Soc. Math. France. – 1910. — 38. — P. 184–210.
-
6.
Ch. de la Vallée Poussin. Lecons sur l’approximation des fonctions d’une variable réelle. — Paris: Gautier-Villars, 1919. — 150 p.
-
7.
Никольский С.М. О некоторых методах приближения тригонометрическими суммами // Изв. АН СССР. Сер. мат.
— 1940. — 4. — С. 509–520.
-
8.
Стечкин С.Б. О суммах Валле Пуссена // Докл. АН СССР. — 1951. — 80. — С. 545–548.
-
9.
Габисония О.Д. О приближении функций многих переменных целыми функциями // Изв. вуз. Матем. — 1965. —
2(45). — С. 30–35.
-
10.
Захаров А.А. Об оценке уклонения непрерывных периодических функций от сумм Валле Пуссена // Мат. заметки. —
1968. — 3. — C. 77–84.
-
11.
Осколков К.И. К неравенству Лебега в равномерной метрике и на множестве полной меры // Мат. заметки. —
1975. — 18. — C. 515–526.
-
12.
Стечкин С.Б. О приближении периодических функций суммами Фейера // Тр. Матем. ин-та АН
СССР. — 1961. — 62. — C. 48–60.
-
13.
Kolmogoroff A.N. Zur Grössenordnung des Restgliedes Fouriershen Reihen
differenzierbarer Funktionen // Ann. Math. — 1935. — 36. — S. 521–526.
-
14.
Никольский С.М. Асимптотическая оценка остатка при приближении суммами Фурье // Докл. АН СССР. —
1941. — 22, №6. — C. 386–389.
-
15.
Никольский С.М. Приближение периодических функций тригонометрическими многочленами //
Тр. Матем. ин-та АН СССР. — 1945. — 15. — C. 1– 76.
-
16.
Тиман А.Ф. Обобщение некоторых результатов А.Н. Колмогорова и С.М. Никольского //
Докл. АН СССР. — 1951. — 81, №4. — C. 509–511.
-
17.
Степанец А.И., Рукасов В.И., Чайченко С.О. Приближения суммами Валле Пуссена // Працi Iн-ту
математики НАН України. — 2007.— 68. – 386 с.
-
18.
Рукасов В.I., Чайченко С.О. Наближення аналiтичних перiодичних функцiй сумами Валле Пуссена// Укр. мат. журн. – 2002. – 54, №12. – C. 1653–1668.
-
19.
Степанец А.И. Методы теории приближений: В 2 ч. // Працi Iн-ту математики НАН України. – 2002. – 40. ч.II. – 424 с.
-
20.
Рукасов В.И. Приближение суммами Валле Пуссена классов аналитических функций / / Укр. мат. журн. – 2003. – 55, №6. – С. 806–816.
-
21.
Сердюк А.С. Наближення iнтегралiв Пуассона сумами Валле Пуссена // Укр. мат. журн. – 2004. – 56, №1. – C. 97–107.
-
22.
Сердюк А.С., Овсiй Є.Ю. Наближення на класах цiлих функцiй сумами Валле Пуссена // Теорiя наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн-ту математики НАН України. – 2008. – 5, №1. – С. 334–351.
-
23.
Сердюк А.С. Наближення iнтегралiв Пуассона сумами Валле Пуссена в рiвномiрнiй та iнтегральних метриках
// Доп. НАН України – 2009. – №6. – C. 34–39.
-
24.
Сердюк А.С. Приближение интегралов Пуассона суммами Валле Пуссена в равномерной и интегральных метриках // Укр. мат. журн. – 2010. – 62, №12. – C. 1672–1686.
-
25.
Serdyuk A.S., Ovsii Ie.Yu. Uniform approximation of Poisson integrals of functions from the class by de la Vallée Poussin sums // Arxiv preprint, arXiv:1104.3060, 2011. – 19 p.
-
26.
Serdyuk A.S., Ovsii Ie.Yu., Musienko A.P. Approximation of classes of analytic functions by de la Vallee
Poussin sums in uniform metric // Arxiv preprint, arXiv:1112.0967, 2011. – 14 p.
-
27.
Степанец А.И., Сердюк А.С. Неравенства Лебега для интегралов Пуассона // Укр. мат. журн. – 2000.
– 52, №6. – C. 798–808.
-
28.
Сердюк А.С., Мусiєнко А.П. Нерiвностi типу Лебега для сум Валле Пуссена при наближеннi iнтегралiв Пуассона // Теорiя наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн-ту математики НАН України. – 2010. – 7, №1. – С. 298–316.
-
29.
Степанец А.И., Сердюк А.С. Приближение суммами Фурье и наилучшие приближения на классах аналитических функций
// Укр. мат. журн. – 2000. – 52, №3. – C. 375–395.
-
30.
Тиман М.Ф. Аппроксимация и свойства периодических функций. – Киев: Наук. думка, 2009. – 376 с.
-
31.
Ахиезер Н.И. Лекции по теории аппроксимации. – М.: Наука, 1965. – 408 c.
-
32.
Сердюк А.С., Чайченко С.О. Наближення класiв аналiтичних функцiй лiнiйним методом спецiального вигляду// Укр. мат. журн.– 2011.– 63, № 1. – C. 102–109.
-
33.
Serdyuk А.S., Sokolenko I.V. Asymptotic Behavior of Best approximations of Classes of Periodic Analitic Functions Defined by Moduli of Continuity // Bulgarian-Turkish-Ukrainian Scientific Conference Mathematical Analysis, Differential Equations and their Applications , Sunny Beach 15-20 September, 2010. – Sofia: Academic Publishing House Prof. Marin Drinov, 2011. – P. 173–182.
-
34.
Сердюк А.С. Наближення класiв аналiтичних функцiй сумами Фур’є в рiвномiрнiй метрицi // Укр. мат. журн. – 2005. – 57, №8. – C. 1079–1096.
-
35.
Сердюк А.С. Наближення iнтерполяцiйними тригонометричними полiномами на класах перiодичних аналiтичних функцiй // Укр. мат. журн. – 2012. – 64, №5. – C. 698–712.
-
36.
Грандштейн И.С., Рыжик И.М. Таблицы интегралов, сумм, рядов и произведений. – М.: Наука, 1971. – 1108 с.
-
37.
Сердюк А.С., Соколенко I.В. Рiвномiрнi наближення класiв -диференцiйовних функцiй лiнiйними методами // Теорiя наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн-ту математики НАН України. – 2011. – 8, №1. – С. 181–189.
-
38.
Рукасов В.И. Приближение суммами Валле Пуссена классов аналитических функций //
Укр. мат. журн. – 2003. – 55, №6. – C. 806–816.
-
39.
Корнейчук Н.П. Точные константы в теории приближения. – М.: Наука, 1987. – 422 c.
-
40.
Теляковский С.А. О приближении суммами Фурье функций высокой гладкости// Укр. мат. журн.– 1989.– 41, № 4.– C. 510–518.